ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБВИНУВАЧЕННЯ В ДОКТРИНІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Текст научной статьи по специальности «Право»

Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (30), 2021

УДК 343.133

Св^лана Сорока

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права I процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнального ушверситету "Льв1вська пол1техшка"

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБВИНУВАЧЕННЯ В ДОКТРИН1 КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Шр:/Мо1.ог^10.23939Ла^'2021.30.220 © Сорока С., 2021

Розглянуто поняття i види обвинувачення у доктрин кримiнального процесу. На початкових етапах становлення кримшального процесу переважали саме приватш засади. За радянських чаав у кримiнальному процесi розширилися засади публiчностi, що вiдповiдно сприяло звуженню приватних начал. Пкля проголошення УкраТни незалежною державою вiдбулося переорieнтування на позицiю прiоритетностi iнтересiв людини, що дало поштовх до розширення приватних начал. Дослiджуючи поняття "обвинувачення", науковщ розглядають його в двох значеннях - матерiальному та процесуальному. Однi автори розкривають поняття обвинувачення як процесуальну дiяльнiсть уповноважених оаб, тобто пiдкреслюють його процесуальне значення. 1иш1 пiд обвинуваченням розумiють твердження, а саме формулювання (опис) ознак вчиненого кримшального правопорушення, що пред'являеться особi у встановленому КПК порядку, тобто з дотриманням процесуальноТ процедури. Проте, хоча щ поняття обвинувачення мають рiзне смислове значення, проте вони нерозривно пов'язаш мiж собою, оскшьки обвинувачення - це категорiя, яка мае процесуальну форму. Тому запропоновано пщ обвинуваченням розумiти дiяльнiсть уповноважених суб'ектiв кримiнального процесу щодо викриття осiб, винних у вчиненш кримiнальних право-порушень, у ходi якоТ формуеться твердження про вчинення певною особою дiяння, передбаченого законом УкраТни про кримiнальну вiдповiдальнiсть, висунуте в порядку, встановленому кримшально-процесуальним законодавством. Зроблено висновок, що поняття "обвинувачення" - це змшювана категорiя, i змiнюеться вона залежно вiд розвитку суспiльства, для якого характернi публiчнi й приватш ознаки. Обвинувачення охоплюе увесь комплекс процедур, як передбачеш законодавством для розгляду справи стосовно винноТ особи та винесення остаточного ршення. Видiлено i розкрито таки види обвинувачення: публiчне(державне), приватне, приватно-публiчне, публiчно-приватне.

Ключовi слова: обвинувачення; кримшальний процес; публiчне (державне) обвинувачення; приватне обвинувачення; приватно-публiчне обвинувачення; публiчно-приватне обвинувачення.

Постановка проблеми. Увагу юристiв, науковщв i практикiв увесь час привертае проблема обвинувачення у кримiнальному процесс Проте, незважаючи на доволi широке дослiдження шсти-туту обвинувачення, ця проблема все ще залишаеться.

Поняття та види обвинувачення в доктрит кримiнального процесу

Лнал1з дослщження проблеми. Дослщженням проблем обвинувачення у кримшальному процес займались вiтчизнянi та шоземш науковцi, зокрема: С. А. Альперт, В. П. Бож'ев, В. О. Гри-нюк, П. М Каркач, С. I. Перепелиця, I. В. Рогатюк, М. С. Строгович, I. А. Тггко, Ф. Н. Фаткуллш, О. Г Яновська та деяю iншi дослщники.

Мета статт - дослщження поняття та видiв обвинувачення у доктриш кримiнального процесу.

Виклад основного матерiалу. Дослiджуючи iсторiю становлення кримшального процесу, науковцi обов'язково розкривають поняття обвинувачення, оскшьки розвиток кримшально-процесуально! дiяльностi тiсно пов'язаний iз розвитком цього поняття, без якого ми взагалi не можемо уявити собi таку дiяльнiсть. Тому науковцi однозначно стверджують, що категорiя "обвинувачення" займае центральне мiсце в кримшально-процесуальнш дiяльностi. Доведено, що саме обвинувачення сприяло виникненню кримiнального судочинства. Проте, залежно вiд закономiр-ностей розвитку суспшьства, змiнювалось i поняття обвинувачення. Цю закономiрнiсть дослiджено в робот I. Я. Фойницького, який вщповщно до визначення позицп балансу приватних i публiчних iнтересiв у кримшальному судочинсга запропонував видiляти три перюди його iсторичного розвитку: 1) тдпорядкування державного начала приватному; 2) поглинання державним началом не тшьки приватного, а й особистосп взагалi та зведення процесу до безособового провадження; 3) забезпечення в процесi прав особи та И участ тд час визнання державного начала кримшального процесу [1, с. 18]. Отже, на початкових етапах становлення кримшального процесу переважали саме приватш засади. За радянських чаав у кримшальному процес вiдбувалося розширення засади публiчностi, що вiдповiдно сприяло звуженню приватних начал. Пюля проголошення Укра!ни незалежною державою вiдзначалося переорiентування на позищю прiоритетностi iнтересiв людини, що дало поштовх до розширення приватних начал.

Поняття "обвинувачення" науковщ розглядають у двох значеннях - матерiальному та процесуальному. Враховуючи, що КПК Укра!ни 1960 р. поняття "обвинувачення" не мютив, ця категорiя дослiджувалась в науковш лiтературi. М.С. Строгович вказував, що обвинувачення - це сукупшсть процесуальних дiй, спрямованих на те, щоб викрити у вчиненнi злочину особу, яка притягуеться до кримшально! вiдповiдальностi, забезпечити застосування до не! заслуженого пока-рання [2, с. 190]. С. А. Альперт тд обвинуваченням розумiв основану на закон процесуальну дiяль-нiсть уповноважених на те оргашв i осiб, спрямовану на викриття i засудження винного в скоенш злочину, на застосування до нього заходiв покарання або заходiв виховного характеру або громадського впливу i на прийняття на цш основi ефективних заходiв щодо попередження злочинiв [3, с. 25]. Як вбачаеться з визначень, щ автори i багато iнших розкривають поняття "обвинувачення" як процесуальну дiяльнiсть уповноважених ошб, тобто тдкреслюють його процесуальне значення. В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко зазначають, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою злочину, пред'явлене у встановленому КПК порядку [4, с. 267]. У п. 13 ст. 3 КПК Укра!ни 2012 р. зазначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою дiяння, передбаченого законом Укра!ни про кримшальну вщповщальшсть, висунуте в порядку, встановленому КПК Укра!ни. В цих випадках тд обвинуваченням розумдать твердження, а саме формулювання (опис) ознак вчиненого кримiнального правопорушення, що пред'являеться особi у встановленому КПК порядку, тобто з дотриманням процесуально! процедури. Хоча цi поняття обвинувачення мають рiзне смислове значення, проте вони нерозривно пов'язаш мiж собою, оскiльки обвинувачення - це категорiя, яка мае процесуальну форму. Як зазначае В. М. Са-вицький, процесуальна функщя обвинувачення черпае свш змiст у системi дш i правових вiдносин, пов'язаних iз викриттям винного. I форма, i змiст обвинувально! дiяльностi визначенi кримшально-процесуальним законом. А формулювання обвинувачення, побудоване з урахуванням елементiв матерiально-правовоl норми, надае всiй обвинувальнiй дiяльностi конкретний i цiлеспрямований характер [5, с. 45-46]. Ми повшстю погоджуемось з позищею цього автора.

Отже, на нашу думку, доцшьно п. 13 ст. 3 КПК Украши викласти у такш редакцп: обвинувачення - це дiяльнiсть уповноважених суб'екпв кримiнального процесу щодо викриття oci6, винних у вчиненш кримiнальних правопорушень, в ходi яко1 формуеться твердження про вчинення певною особою дiяння, передбаченого законом Украши про кримшальну вiдповiдальнiсть, вису-нуте в порядку, встановленому кримшально-процесуальним законодавством.

У кримшальному процесi поняття "обвинувачення" е категорда багатогранною, оскшьки застосовуеться в багатьох значення: це i правовий iнститут, функцiя, засада кримшального про-вадження, твердження про винувапсть особи, вид кримiнально-процесуальноï дiяльностi, елемент змагальностi тощо. Крiм цього, науковщ зазначають, що обвинувачення е публiчним (державним), приватним, публiчно-приватним, субсищарним. Отже, такий подiл дае змогу змютовшше зрозумiти суть обвинувачення у кримшальному судочинствь Кожен iз його видiв мае певне пояснення, свою юторда.

Проблеми державного обвинувачення завжди перебували у центрi уваги фахiвцiв, оскiльки це складний i вщповщальний вид дiяльностi, але особливого значення вони набули тд час обго-ворення судово-правовоï реформи. Норми КПК Украши 1960 р. не мютили поняття державного обвинувачення, проте в п. 3 ст. 3 КПК Украши 2012 р. зазначено, що державне обвинувачення - це процесуальна дiяльнiсть прокурора, що полягае у доведены перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримiнальноï вщповщальносп особи, яка вчинила кримшальне правопорушення. Як справедливо зазначае П. М. Каркач, державне обвинувачення - це сукупшсть дш прокурора з вщстоювання перед судом свого акта про винувапсть обвинуваченого. Тому термш "державне обвинувачення" використовуеться в законi тiльки у випадках, коли виникае необхiднiсть визначити дiяльнiсть прокурора в судi [6, с. 12]. Проте сьогодш постало питання щодо застосування термiна "державне" чи "публiчне" обвинувачення. В п. 1 ч. 1 ст. 131-1 Конституци Украши зазначено, що в Укра'ш дiе прокуратура, яка здшснюе пiдтримання публiчного обвинувачення в сущ, проте в КПК Украïни 2012 р., Закош Украïни "Про прокуратуру" вщ 14 жовтня 2014 року i надалi використовуеться термш "державне обвинувачення". Конститущя Украши мае найвищу юридичну силу, закони та iншi нормативно-правовi акти приймаються на основi Конституцiï Украши i повинш вiдповiдати ш. Тому всi закони i шдзаконш нормативно-правовi акти необхщно узгодити iз вимогами Основного Закону Украши.

Щодо приватного обвинувачення, то доцшьно порiвняти це поняття за КПК 1960 р. i КПК 2012 р. На нашу думку, в КПК Украши 1960 р. бшьше дотримано приватних начал. КПК Украши 1960 р. не оперував поняттям "приватне обвинувачення", а мютив ст. 27 КПК, яка називалась "притягнення до кримшально1' вщповщальносп не шакше як за скаргою потерпшого". 3i змюту цiеï статтi вбачалось, що справи про злочини, зазначеш в статтi щодо дш, якими заподiяно шкоду правам та штересам громадян, порушувались не iнакше як за скаргою потерпшого тшьки судом, дiзнання i досудове слiдство за щею категорiею справ не провадилось, право пiдтримувати обвинувачення в судi належало потерпiлому, а у разi примирення потерпiлого з обвинуваченим справа шдлягала закриттю. Отже, якщо говорити про правову природу обвинувачення у цих справах, то тут е тшьки приватш ознаки i таке обвинувачення е приватним обвинуваченням. У КПК Украши 2012 р. було введено главу 36. "Кримшальне провадження у справах приватного обвинувачення". Якщо ж говорити про правову природу обвинувачення ща категори справ, то, на нашу думку, йому притаманш як приватш, так i публiчнi ознаки. До приватних ознак належить те, що шдставою розпочати кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення може бути лише заява потерпшого щодо кримшальних правопорушень, зазначених у ст. 477 КПК; у разi вщмови потерпшого або його представника вщ обвинувачення, а також примирення потерпшого з тдозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом, кримшальне провадження у формi приватного обвинувачення обов'язково закриваеться; потерпшому надано право шдтриму-вати обвинувачення в судi у випадку вщмови прокурора вщ шдтримання державного обвинувачення. До публiчних ознак належить те, що за щею категорiею справ обов'язково провадиться

Поняття та види обвинувачення в доктрит кримiнального процесу

досудове розслщування, яке розпочинають слщчий, дiзнавач, прокурорi яке у разi доведеностi вини обвинуваченого передаеться в суд з обвинувальним актом. Там надалi обвинувачення повинен шдтримати прокурором, оскiльки потерпiлий обвинувачення може тдтримувати лише у випадках, передбачених у ч. 3 ст. 338 КПК (змша прокурором обвинувачення в суд^ та ч. 2 ст. 340 КПК (вщмова прокурора вщ пiдтримання державного обвинувачення). Отже, участь прокурора тд час розгляду кримiнальних проваджень у формi приватного обвинувачення в судi мае бути обов'яз-ковою, крiм випадку, коли прокурор вщмовився пiдтримувати обвинувачення, а потерпший погодився пiдтримувати обвинувачення у судь Тому, на нашу думку, у кримшальних провадженнях у формi приватного обвинувачення, якi направляються для розгляду до суду з обвинувальним актом i тд час судового розгляду прокурор не вщмовляеться вщ пiдтримання державного обвинувачення, доцiльно говорити не про приватне, а про приватно-публiчне обвинувачення.

Крiм того, у ч. 2 ст. 340 ПК Укра!ни передбачено, що потерпший мае право тдтримувати обвинувачення у разi вщмови прокурора вщ обвинувачення, тому таке обвинувачення в лiтературi бшьшють науковцiв iменують субсидiарним обвинуваченням i ми повнiстю пiдтримуемо таке визначення [7, с. 80; 8, с. 346].

У ч. 1 ст. 338 КПК Укра!ни передбачено, що прокурор мае право змшити обвинувачення в сущ, тому якщо в обвинувальному акт зi змiненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону Укра!ни про кримшальну вщповщальтсть, який передбачае вiдповiдальнiсть за менш тяжке кримiнальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпшому його право тдтримувати обвинувачення у рашше пред'яв-леному обсязi (ч. 3 ст. 338 КПК Укра!ни). Таке обвинувачення, яке погоджуеться пiдтримувати потерпiлий у рашше пред'явленому обсяз^ I. В. Гловюк називае поеднаним обвинуваченням [8, с. 346]. Ми повшстю погоджуемось з I. В. Гловюк, яка зазначае, що в цьому випадку також наявш ознаки публiчного (вщповщно до складiв кримiнальних правопорушень, за якими здшснюеться провадження), i приватного обвинувачення (можливють вiдмови вiд подальшого шдтримання, що повинно унеможливлювати подальший розгляд обвинувачення у тдтриманому потерпiлим обсяз^ [8, с. 346].

Проте, на нашу думку, як субсидiарному, так i поеднаному обвинуваченню притаманнi ознаки i приватного, i публiчного обвинувачення, тому можна вважати !х рiзновидом приватно-публiчного обвинувачення у кримшальних провадженнях у формi приватного обвинувачення, оскшьки в таких випадках переважають приватш ознаки, i рiзновидом публiчно-приватного обвинувачення у решт кримшальних проваджень, оскшьки в таких випадках переважають публiчнi ознаки.

Проведене дослщження щодо поняття та вцщв обвинувачення у доктриш кримшального процесу дае тдстави зробити висновок, що поняття "обвинувачення" - це змшювана категорiя, i змшюеться вона залежно вiд розвитку суспшьства, для якого характерш публiчнi та приватнi ознаки. Обвинувачення охоплюе увесь комплекс процедур, як передбачае законодавство для розгляду справи стосовно винно! особи та винесення остаточного ршення. Видiлено такi види обвинувачення: публiчне (державне), приватне, приватно-публiчне, публiчно-приватне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Фойницкий И. Я. (1996). Курс уголовного судопроизводства / под ред. А. В. Смирнова. СПб.: Альфа, Т. 1 607 с.

2. Строгович М. С. (1969). Курс советского уголовного процеса. Москва: Наука. Т. 1 470 с.

3. Альперт С. А. (1974). Обвинение в советском уголовном процессе: учеб. пособ. Харьков. 39 с.

4. Назаров В. В., Омельяненко Г. М. (2008). Кримшальний процес Укра!ни: навч. поаб. Вид. 2-ге, до-пов. 1 переробл. Ки!в: Апка. 584 с.

5. Савицкий В. М. (2013). Государственное обвинение в суде. Москва: Наука.

6. Каркач П. М. (2013). Державне обвинувачення в суд1 за новим кримшальним процесуальним законодавством Укра!ни: навч. поаб. Харшв: Право. 184 с.

7. Кукель В. В. (2010). "Субсидиарное" обвинение в уголовном процессе России. Уголовно-процессуальное законодательство в современных условиях: проблемы теории и практики. Москва: Волтерс Клувер. С. 79-83.

8. Гловюк 1.В. (2015). Кримшально-процесуальш функцп: теорiя, методолопя та практика реалiзацil на основi Кримiнального процесуального кодексу Украши 2012 р.: монографiя. Одеса: Юридична лггература. 712 с.

REFERENCES

1.Foinytskyi Y. Ia. (1996). Kurs uholovnoho sudoproyzvodstva / pod red. A. V. Smyrnova. SPb.: Alfa. T. 1.

607 p.

2. Strohovych M. S. (1969). Kurs sovetskoho uholovnohoprotsesa. Moskva:Nauka . T. 1. 470 p.

3. Alpert S. A. (1974). Obvynenye v sovetskom uholovnomprotsese: ucheb. posob. Kharkov. 39 p.

4. Nazarov V. V., Omelianenko H. M. (2008). Kryminalnyiprotses Ukrainy: navch. posib. Vyd. 2-he, dop. i pererobl. K.: Atika, 584 p.

5. Savytskyi V. M. (2013). Hosudarstvennoe obvynenye v sude. M., Nauka. .

6. Karkach P. M. (2013). Derzhavne obvynuvachennia v sudi za novym kryminalnym protsesualnym zakonodavstvom Ukrainy: navch. posib. Kh.: Pravo. 184 p.

7. Kukel V. V. (2010). "Subsydyarnoe" obvynenye v uholovnom protsesse Rossyy. Uholovno-protsessualnoe zakonodatelstvo v sovremennbikh uslovyiakh: problembi teoryy y praktyky. Moskva: Volters Kluver. P. 79-83.

8. Hloviuk I. V. (2015). Kryminalno-protsesualni funktsii: teoriia, metodolohiia ta praktyka realizatsii na osnovi Kryminalnohoprotsesualnoho kodeksu Ukrainy 2012 r.: monohrafiia. Odesa: Yurydychna literatura. 712 p.

Дата надходження: 15.03.2021 р.

Svitlana Soroka

Institute of Jurisprudence and Psychology of the Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Process,

Cand. of Law

THE CONCEPT AND TYPES OF ACCUSATION IN THE SCIENCE OF CRIMINAL PROCEDURE

The concept and types of accusations in the science of criminal procedure here are considered. In the initial stages of the formation of the criminal process, it was particular principles that prevailed. During the Soviet era, the basis of publicity was expanded in the criminal process, which accordingly contributed to the narrowing of private principles. After the proclamation of Ukraine's independence the state has reoriented to the position of priority of human interests, which gave push to expand private principles. Exploring the concept of "accusation" scientists consider it in two meanings - material and procedural. Some authors disclose the concept of accuc™oTBisation as a procedural activity of authorized persons, it emphasizes its procedural meaning. Others understand the accusation as a statement, and the very wording (description) of the signs of a committed criminal offense, presented to a person in the manner prescribed by the Criminal Procedure Code, that is, in compliance with the procedural procedure. However, although these notions of prosecution have different meanings, they are inextricably linked, as prosecution is a category that has a procedural form. Therefore, it is proposed to understand the accusation as the activity of authorized subjects of criminal proceedings to expose persons guilty of criminal offenses, during which the allegation that a certain person committed an act under the law of Ukraine on criminal liability in the manner prescribed by criminal procedure. It is concluded that the concept of prosecution is a variable category, which changes depending on the development of society, which is characterized by public and private characteristics. The indictment covers the entire set of procedures provided by law for the consideration of the case against the guilty person and the issuance of a final decision. The following types of charges have been identified and disclosed: public (state), private, private-public, public-private.

Key words: accusation; criminal process; public (state) accusation; private accusation; private-public accusation; public-private accusation.