CC BY
4
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 343.126
Володимир Ортинський
Нащональний ушверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и,
директор 1нституту права, психологи та шновацшно! oсвiти, заслужений юрист Укра!ни, доктор юридичних наук, професор, ORCID ID: 0000-0001-9041-6330 Володимир Канцiр Нaцioнaльний унiвeрситeт "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримшального права i процесу, ORCID ID: 0000-0002-3689-4697
ОЦ1НКА СУКУПНОСТ1 ОБСТАВИН, ПРОГНОЗОВАНИХ РИЗИК1В ПРИ ВИР1ШЕНН1 ПИТАННЯ ПРО ОБРАННЯ ЗАХОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ, ЗАПОБ1ЖНОГО ЗАХОДУ
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.001 © Ортинський В., Канщр В., 2021
Розглянуто проблему врахування законом окреслених пщстав для ефективного, доцшьного й результативного застосування заходiв забезпечення кримшального провадження, запобгжних заходiв; обставини, що беруть до уваги, вибираючи Тх. Метою застосування згаданих заходiв е забезпечення певного вектора адекватнот поведiнки ni-дозрюваного, обвинуваченого, пщсудного. Цього можна досягти за умови правильного вибору будь-якого заходу забезпечення, незалежно вщ виду й обсягу застосовуваних обмежень.
Ця загальна мета диференщюеться залежно вщ виду заходу забезпечення провадження, запобiжного заходу, тобто уможливлюеться на засадах обмеження прав i свобод пщозрюваного, обвинуваченого.
Зауважимо, що захiд забезпечення провадження необхщно вибирати винятково з метою дотримання належнот процесуальнот поведшки пiдозрюваного, обвинуваченого, виконання покладених на нього процесуальних обов'язюв, а також щоб запобiгти спро-бам переховуватися вщ органiв досудового розcлiдування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-як iз речей чи предме^в, якi мають доказове значення для встанов-лення обставин кримiнального правопорушення; незаконно впливати на потерпiлого, свщка, iншого учасника провадження; вчинити шше крим1нальне правопорушення чи продовжувати розпочате.
Окреслено напрями iндивiдуалiзацiТ, персошфжацп заходiв забезпечення провадження, запобiжних заходiв, тобто доцiльноcтi, правильноcтi, ефективноcтi, обгрунто-ваноcтi вибору окремого Тх рiзновиду стосовно конкретного обвинуваченого, аж до вра-
хування прогнозованих ризикчв у поведшць Розглянуто процесуальний правовий пiдхiд пiд час урахування обставин, закршлених у ст. 178 КПК.
Ключовi слова: заходи забезпечення кримшального провадження; запобгжш заходи; пщстави обрання; ризики; загальнi правила застосування.
Постановка проблеми. Реформування кримшального процесуального законодавства Украши векторуеться через призму прюритетносп прав i свобод людини й громадянина, дотримання сощально1 справедливостi, усiх тих цiнностей, яю сторiччями вироблялися у вiтчизнянiй та евро-пейськiй правовiй культурi. В основу актуально!' концепцп судово! реформи покладено iдею побу-дови системи кримшального провадження охоронного типу. Вщповщно, хоч каральний вплив, без-заперечно, залишаеться помiтно вагомим, але вщходить на "другий план".
Вiдтак, коридором розвитку кримшально! процесуально! науки та практики е реальне забезпечення правового захисту особи - суб'екта судочинства, конкретизащя гарантш прав i свобод кожного шдивща, який iз тих чи iнших пiдстав потрапив у сферу дп процесуальних правовщносин, став ïхнiм безпосереднiм учасником.
Вагомого значення у цьому контекстi набувае законне, доцшьне й обгрунтоване застосування заходiв процесуального примусу. З одного боку, застосування заходiв забезпечення провадження неможливе без примусового модуля, а з шшого - пов'язане з очевидним дотиком до охоронюваних прав й свобод громадян. Саме факт такого межування зумовлюе потребу створити та упровадити у правозастосовну практику надшш механiзми "стримання та противаг", досягти ïx "спiврозмiрностi" iз типом i ступенем суспiльноï небезпечностi дiяння, прогнозованоï мiри покарання, особи обвину-ваченого.
У кримiнальному провадженнi, де найгострше актуалiзуються проблеми забезпечення балансу приватних i публiчниx штерешв, цiлком обгрунтованим е пiдвищений суспшьний запит на юну-вання ефективного мехашзму захисту прав особи, зокрема й шд час реалiзацiï шституту запобiжниx заxодiв, який передбачае ч^ку регламентацiю процедури 1х застосування, дiевi гарантiï ïï дотримання, засоби i способи реалiзацiï прав особи. Тож саме кримшальна процесуальна наука мае виро-бити надiйнi мехашзми запобiгання рiзним зловживанням та помилкам тд час застосування запо-бiжниx заxодiв [1].
Аналiз дослiдження проблеми. Заявлено!' проблематики стосуються науковi пращ таких вчених, як: О. Н. Агакерiмов, Ю. П. Аленiн, М. С. Алексеев, Л. М. Бабiч, А. Ф. Безрукава, В. П. Бож'ев, С. I. Вершинша, К. Д. Волков, Б. А. Галкш, Н. В. Глинська, I. В. Гловюк, В. I. Галаган, Ю. М. Грошевий, G. М. Пдулянова, С. I. Глiзнуц, А. Л. Даль, Т. В. Данченко, I. Л. Дщюк, О. Ю. Донченко, А. Я. Дубинський, З. Д. Сшкеев, С. Ю. Жога, З. З. Зшатуллш, В. А. Завтур, Л. Б. Зусь, Г. П. Iвлiев, М. I. Капiнус, В. I. Камшська, Л. М. Карнеева, О. В. Каплша, М. О. Карпенко, С. Г. Коваленко, З. Ф. Коврига, Д. В. Колодчин, Л. Д. Кокорев, О. М. Коршяк, О. П. Кучинська, В. М. Корнуков, Е. Ф. Куцов, О. О. Левендаренко, Л. М. Лобойко, П. I. Люблшський, Ю. Д. Лiвшиц, П. А. Лутнська, В. З. Лукашевич, С. Д. Лук'янчиков, В. I. Маршв, В. О. Михайлов, О. Р. Михайленко, М. М. Михеенко, Ю. Д. Москалюк, В. Т. Маляренко, С. I. М^енко, В. Т. Нор, М. Я. Никоненко, Г. О. Омельченко, В. Т. Очередин, М. М. Олашин, С. В. Пастушенко, I. Л. Петрухш, Д. П. Письменний, В. О. Попелюшко, В. В. Рожнов, В. М. Савицький, М. С. Строгович, О. В. Овак, В. О. Очко, В. I. Стпченко,
0. М. Слободян, С. М. Стаxiвський, Г. I. Сисоенко, О. Ю. Татаров, О. I. Тищенко, О. М. Толочко, А. Р. Туманянц, В. М. Тертишник, Ю. П. Тимошенко, Л. Д. Удалова, В. I. Фаринник,
1. Я. Фойницький, О. Ю. Хабло, О. Ю. Хахуцяк, О. I. Цоколова, К. О. Чаплинський, В. I. Чорнобук, Д. А. Чухраев, С. Л. Шаренко, В. П. Шибшо, О. Г. Шило, М. С. Шумило, О. Г. Яновська та шших.
Однак, незважаючи на числент дослщження стосовно окресленоï проблематики, не всi аспекти багатогранно проаналiзовано й узагальнено, тому вони потребують якiсно нового наукового обгрунтування й адаптацiï до сучасних умов.
Метою статт е спроба дослщити ефективнiсть та дieвiсть виокремлених законодавцем запо-бiжних модулiв, тобто правил, обставин, прогнозованих ризиюв, якими супроводжуеться вирiшення питання про вибiр того чи iншого заходу забезпечення кримшального провадження. Обов'язковiсть 1х врахування у сукупностi для слщчого суддi, суду пiд час постановлення ухвали, мала б призвести до збереження уже зiбраного "доказового портфеля", законослухняно! поведiнки пiдозрюваного тощо.
Виклад основного матерiалу. Заходам забезпечення кримшального провадження, зокрема запобiжним, i шдставам 1х застосування законодавець вiдвiв чи не найбшьшу, порiвняно з шшими iнститутами, кiлькiсть глав чинного процесуального закону (глави 10-18 КПК Украши) [2].
Справд^ iз ухваленням Кримшального процесуального кодексу Украши було ч^ко визначено перелш заходiв забезпечення кримшального провадження, яю можуть застосовуватись до шдозрю-ваного, обвинуваченого, пiдсудного на пiдставi ухвали слiдчого суддi чи суду. Оскшьки заходи забезпечення кримшального провадження обмежують права та свободи громадян (серед них i конституцшш — свободу пересування, недоторканiсть житла, таемницю листування, телефонних розмов, кореспонденци, банкiвських вкладiв тощо), закон порiвняно детально регламентуе процедуру 1х застосування.
Аналiз законодавчо визначеного перелшу заходiв та мети 1х застосування дае пiдстави стверджувати, що поняття "заходи забезпечення кримшального провадження" та "заходи кримь нального процесуального примусу", фактично, використовують "сумiжно", "паралельно", це сино-нiми. Адже щ заходи дають можливiсть виявляти та зберiгати докази, запобiгти прогнозованш про-типравнiй поведiнцi чи унеможливити ухилення вiд слiдства, суду тдозрюваного, обвинуваченого.
Запобiжнi заходи - вагома частина заходiв забезпечення кримiнального провадження. Ц пре-вентивнi й забезпечувальш заходи, спрямованi на недопущення можливо! протидн з боку тдозрю-ваного, обвинуваченого провадженню у кримiнальнiй справ^ е ефективним засобом коригування неправомiрноl поведiнки зазначених учасникiв кримiнального судочинства [3, с. 324].
Обмежуючи конституцшш права тдозрюваних i обвинувачених у вчиненш злочину, за-побiжнi заходи виконують позитивну роль, реалiзуючи у кримшальному процесi матерiально-правовий принцип крайньо! необхiдностi: завдання меншо! шкоди, щоб запобiгти бiльшiй шкодi. Як справедливо зазначав проф. В. О. Михайлов, за допомогою запобiжних заходiв забезпечуеться особиста участь обвинуваченого у кримшальному судочинств^ його неухилення вщ кримiнального пе-реслiдування, застосування до нього заходiв кримiнального покарання i стягнення з нього завдано! злочином матерiальноl шкоди [4, с. 17].
Зазначеш заходи е специфiчними превентивно-примусовими засобами, якi спрямованi проти небезпечних для iнтересiв кримiнального процесу дiянь зазначених осiб, якi вони можуть вчинити тд час розслщування кримiнального правопорушення i розгляду справи, i засобами усунення (вiд-новлення) порушеного процесуального правового стану.
Окреслений у ч. 1 ст. 176 КПК Украши перелш запобiжних заходiв у кожному конкретному випадку дае змогу iндивiдуалiзувати його застосування, щоб врахувати штереси правосуддя, а та-кож не допустити невиправданих обмежень прав i свобод пiдозрюваного, обвинуваченого. Крiм того, Кримiнальний процесуальний кодекс в окремих нормах конкретизуе умови застосування певних запобiжних заходiв. Вiдповiдно до ч. 8 ст. 194 КПК Украши, до тдозрюваного, обвинуваченого у вчиненш злочину, за який передбачено основне покарання у формi штрафу понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, може бути застосовано запобiжний захщ лише у формi застави або тримання тд вартою [2].
Запобiжний захiд повинен бути вибраний винятково з метою забезпечення належно! проце-суально! поведiнки пiдозрюваного, обвинуваченого, зокрема, щоб гарантувати виконання покладе-них на нього процесуальних обов'язкiв, а також запобшти спробам переховуватися вщ органiв до-судового розслiдування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яю з речей чи предмеив, якi мають iстотне значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення; незаконно
впливати на потерпшого, свщка, шшого пiдозрюваного, обвинуваченого, експерта, спещалюта; вчинити iнше кримшальне правопорушення чи продовжувати розпочате.
Застосування запобiжного заходу з будь-якою шшою метою, наприклад для покарання особи за кримшальне правопорушення, отримання показань стосовно !! причетност до кримшального правопорушення тощо, неприпустиме. Його застосування в жодному разi не повинно залежати вiд того, визнае шдозрюваний, обвинувачений свою вину у вчиненш кримiнального правопорушення чи не визнае [5, с. 328].
Необхщшсть у застосуванш запобiжних заходiв встановлюеться лише з урахуванням усiх си-туацш, якi склалися пiд час розслщування, з одночасним видiленням пiдстав для застосування зазначених заходiв. Зiставлення тдстав застосування заходiв iз усiма обставинами вчиненого дiяння дасть змогу зробити висновок про доцшьшсть застосування такого заходу в кожному конкретному випадку. Немае необхщност вживати таких заходiв, якщо того самого результату можна досягти за допомогою iнших, не примусових чинникiв.
Кримiнальний процесуальний закон диференщюе пiдстави застосування запобiжних заходiв i наявнiсть ознак кримiнального правопорушення. Наприклад, у ст. 196 КПК Укра!ни вказано, що в ухвалi про застосування запобiжного заходу зазначають, поряд з iншими даними, вщомосп про кримiнальне правопорушення (його суть i правову квалiфiкацiю iз зазначенням статп (частини статтi) закону Украши про кримшальну вiдповiдальнiсть), у якому шдозрюеться чи обвинувачуеть-ся особа; обставини, яю свiдчать про юнування ризикiв, передбачених ст. 177 КПК Украши, поси-лання на докази, яю обгрунтовують цi обставини; запобiжний захiд, який застосовано. Ст. 178 КПК Украши передбачае низку обставин, яю необхщно враховувати, вирiшуючи питання про вибiр за-побiжного заходу, аж до врахування ризикiв продовження чи повторення протиправно! поведiнки, зокрема ризиюв летальностi, що його створюе пiдозрюваний, обвинувачений, зокрема у зв'язку з його доступом до збро! [2].
За результатами фрагментарного дослщження матерiалiв кримiнальних справ, у яких в 2020 р. вже постановлено судовi ршення, висновок про необхщшсть застосування тримання пiд вартою як запобiжного заходу, у абсолютнш бiльшостi з них, зроблено на пiдставi акумулювання даних про вщсутшсть в обвинуваченого постiйного мiсця проживання, постiйного мiсця роботи, наявнiсть судимостей. Враховано i негативнi характеристики з мюця проживання, навчання, працi. У таких випадках цi передумови за значенням збшаються з обставинами, передбаченими ст. 178 КПК Укра!ни, тобто виступають як тдстави застосування того чи iншого запобiжного обмеження [6].
Обставини, перераховаш у ст. 178 КПК Украши, сприяють оптимальному вибору виду запо-бiжного заходу. За умови врахування тяжкост кримшального правопорушення, особи шдозрюва-ного, обвинуваченого, пом'якшуючих або обтяжуючих обставин, можливе застосування бшьш або менш суворого запобiжного заходу.
Зазначенi обставини iнодi дають змогу обiйтись без застосування тих чи шших заходiв, навт за наявностi фактичних даних, яш свiдчать про малоймовiрнiсть подальшо! абсолютно! зако-нослухняно! поведiнки особи. Наприклад, стан особливих потреб шдозрюваного, обвинуваченого, тяжкий стан здоров'я, малол^ш д^и на його утриманнi. Цi та iншi данi нерiдко наводять слiдчi для обгрунтування рiшення про вибiр запобiжного заходу, не пов'язаного з iзоляцiею особи.
Урахування рiзноманiтних даних про кримшальне правопорушення, особу шдозрюваного, обвинуваченого мае важливе значення для забезпечення доцшьност застосування запобiжного заходу, оскшьки вони дозволяють уникнути формального вибору. Необхвдшсть застосування заходу наявна лише у тандем^ коли паралельно, одночасно з передбаченими ст. 177 КПК Укра!ни даними, встановлена також вщсутшсть будь-яких обставин, яю можуть виключити доцшьшсть й обгрунто-вашсть застосування заходу. Такими обставинами i е, передусiм, вже згадуваш обставини, перера-хованi у ст. 178 КПК Укра!ни [2]. Перелш !х можна деталiзувати, наприклад обставинами, яю пом'якшують покарання, тяжкою хворобою або смертю единого члена родини, що працюе, якщо шдозрюваним або обвинуваченим е вагiтна жiнка, одинока мапр або батько тощо.
Нерщко обrрyнтyвaння обрання зaпобiжного зaxодy обмежyeться загальними визначеннями, яю не мiстять 6удь-якого конкретного змюту. Наприклад, "з yрaxyвaнням особи обвинyвaченого", "берyчи до уваги тяжюсть вчиненого злочину" тощо. За такого обгрунтування не зрозyмiло, якi якост особи вплинули на вибiр зaxодy, y чому саме полягае тяжюсть кримiнaльного правопору-шення. Для прaктичниx прaцiвникiв нерiдко тaкi обставини, як тяжюсть вчиненого, сyдимiсть, вщ-сутшсть постiйного мiсця проживання набувають значення шдстав застосування зaпобiжного зaxо-ду, незалежно вiд того, як щ обставини можуть вплинути на майбутню поведiнкy пiдозрювaного, обвинуваченого.
Уxилення пiдозрювaного, обвинуваченого вiд слiдствa та суду, продовження ним протиправно1' дiяльностi або перешкоджання встановленню iстини, можуть бути настшьки яскраво вирaженi y поведшщ особи, що вплив шшж обставин, перерaxовaниx y ст. 178 КПК Украши, на прийняття ршення про обрання зaпобiжного зaxодy мшмальний. Однieю з помилок, яка трапляеться тд час застосування зaпобiжного зaxодy, е те, що слiдчий "перебшьшуе" значення окремиx дaниx (позитивнi xaрaктеристики пiдозрювaного, обвинуваченого, нaявнiсть постiйноï роботи, постшного мiсця проживання) i вибирае зaпобiжний зaxiд, не пов'язаний з iзоляцieю. Це призводить до вчинення новиx правопорушень, до спроб yxилення вiд слiдствa, суду.
Анaлiз чинного КПК Украши дае можливють сформулювати зaгaльнi правила застосування зaxодiв забезпечення кримiнaльного провадження, зокрема зaпобiжниx зaxодiв:
1) застосовуються на пiдстaвi yxвaли слiдчого сyддi або суду, за винятком випaдкiв, передба-чениx прямо КПК Украши;
2) застосування зaxодiв забезпечення кримiнaльного провадження не допускаеться, якщо слiдчий, дiзнaвaч, прокурор не доведе, що юнуе обгрунтована пiдозрa щодо вчинення кримшально-го правопорушення такого ступеня тяжкостi, що може бути шдставою для застосування зaxодiв забезпечення провадження; може бути виконане завдання, щодо якого слщчий, дiзнaвaч, прокурор звертаеться iз клопотанням; потреби досудового розслiдyвaння виправдовують такий стyпiнь втру-чання y права i свободи особи, про який щеться в клопотанш слщчого, дiзнaвaчa, прокурора;
3) для ощнювання потреб досудового розслiдyвaння, слiдчий суддя або суд зобов'язаний вра-xyвaти можливiсть без застосованого зaxодy забезпечення кримшального провадження отримати речi й документи, якi можна використати шд час судового розгляду для встановлення обставин y провaдженнi;
4) тд час вирiшення питання про застосування зaпобiжного зaxодy, окрiм пiдстaв, зазначенж y ст. 177 КПК, врaxовyють також iншi обставини та ризики. Зокрема, тяжюсть кримiнaльного правопорушення, y вчиненш якого пiдозрюють або обвинувачують особу; ïï вiк, стан здоров'я; шмей-ний i мaтерiaльний стан; вид дiяльностi; ризик летальност^ що його створюе пiдозрювaний, обви-нувачений (ст. 178 КПК Украши);
5) зaпобiжний зaxiд не може бути суворшим, aнiж покарання за санкщею стaттi, шкримшо-вано1' особц
6) зaxiд застосовуеться тiльки щодо належного суб'екта (наприклад, зaпобiжнi зaxоди не застосо-вують щодо неповнол^нього (мaлолiтнього), який не досяг вшу кримшально1' вiдповiдaльностi);
7) щодо одше1' особи може бути застосовано тшьки один зaпобiжний зaxiд. Однак це не заперечуе можливостi одночасного застосування шшого зaxодy забезпечення кримiнaльного провадження (наприклад, обвинуваченого, щодо якого вибрано особисте зобов'язання, можна усу-нути вщ посади, яку вiн займае);
8) необов'язковють для слiдчого сувд, суду визначення розмiрy застави y кримшальному провaдженнi пiд час постановлення yxвaли про застосування тримання тд вартою. Йдеться також про нововведення, зокрема щодо злочину, передбаченого ст. 255-255-3 Кримшального кодексу Украши; щодо особливо тяжкого злочину в сферi обшу нaркотичниx зaсобiв, псиxотропниx речо-вин, ïx aнaлогiв або прекyрсорiв;
9) зaпобiжний зaxiд може бути змшено y випaдкax, якщо виникли:
- новi обставини - обставини, яю виникли тсля прийняття попереднього рiшення про засто-сування запобiжного заходу;
- нововиявлеш обставини - обставини, яю iснували пiд час прийняття попереднього ршення про застосування запобiжного заходу, але про якi слiдчий, прокурор на той час не знали;
10) дiя ухвали про застосування запобiжного заходу припиняеться пiсля закшчення строку дi! ухвали про обрання запобiжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття крим> нального провадження (негайне припинення дi! заходу - ст. 203 КПК Укра!ни) [2].
Висновки. Дiевим та ефективним застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження буде тод^ коли !хнi шдстави розумiють й однаково використовують дiзнавач, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд як встановлеш, оцiненi та закршлеш у кримiнальному процесуальному порядку конкретш фактичнi данi, якi вiдповiдають критерiям, визначеним у цiлях !х використання.
Особливютю правового закрiплення пiдстав застосування таких заходiв е те, що у нормах права вiдображено не самi фактичнi обставини, а лише загальш "шаблони", критерi! встановлення i оцiнювання фактiв. Саме мета застосування заходу, як очшуваний результат, мютить посилання на ознаки фактичних даних, якi спонукають до застосування такого заходу. Законодавче визначення цшей застосування передбачае причиновий зв'язок мiж фактичними даними, якi обгрунтовують застосування цих заходiв, i необхiдним результатом !х застосування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. С1чко В. О. (2019). Обрання, скасування або змша запобгжного заходу у судовому провадженш: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. Нацюнальний юридичний ушверситет 1мен1 Ярослава Мудрого. Харк1в. 276 с.
2. Кримшальний процесуальний кодекс Укра!ни: Закон Украши ввд 13 квггня 2012. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651.
3. Маришв В. I. (1999). Принцип особисто!' недоторканносп в кримшальному процеа Украши: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Харшв. 196 с.
4. Михайлов А. И. (1971). Отдельное поручение следователя. Москва: Юрид. лит. 67 с.
5. Мохонько О. О. (2008). Застава як запоб1жний захщ в Укршш: проблеми застосування. Процесуальне та оргатзацшне забезпечення дгяльностг оргатв досудового сл1дства та д1знання в систем1 МВС Украти (17 травня 2008). Омферополь: КЮ1 ОДУВС. С. 85-91.
6. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.
REFERENCES
1. Sichko V. O. (2019). Obrannya, skasuvannya abo zmina zapobizhnoho zakhodu u sudovomu provadzhenni: dys. na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk [Election, cancellation or change of a measure of restraint in court proceedings]. Nats. yurydychnyy un-t im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv, 276 p.
2. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651.
3. Maryniv V. I. (1999). Pryntsyp osobystoyi nedotorkannosti v kryminal'nomu protsesi Ukrayiny [The principle of personal integrity in the criminal process of Ukraine]: dys. kand. yuryd. nauk: 12.00.09. Kharkiv, 196 p.
4. Mykhaylov A. Y. (1971). Otdelnoeporuchenye sledovatelya. [A separate order from the investigator]. M.: Yuryd. lyt., 67 p.
5. Mokhonko O. O. (2008). Zastava yak zapobizhnyy zakhid v Ukrayini: problemy zastosuvannya [Collateral as a precautionary measure in Ukraine: problems of application]. Protsesualne ta orhanizatsiyne zabezpechennya diyalnosti orhaniv dosudovoho slidstva ta diznannya v systemi MVS Ukrayiny (17 travnya 2008). Simferopol: KYUI ODUVS, pр. 85-91.
6. Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen [Unified state register of court decisions]. URL: http://www. reyestr.court.gov.ua.
Дата надходження: 28.05.2021 р.
Volodymyr Ortynsky
Institute of Law, psychology and innovative education, Lviv Polytechnic National University, Director of the Institute of Law, psychology and innovative education Honored Lawyer of Ukraine, Doctor of Law, Professor
Volodymyr Kantsir Institute of Law, psychology and innovative education, Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor
ASSESSMENT OF THE SET OF CIRCUMSTANCES, FORECASTED RISKS IN RESOLVING THE ISSUE OF CHOOSING A MEASURE TO ENSURE THE PROCEEDINGS, A PREVENTIVE MEASURE
The article is devoted to the problem of taking into account the grounds outlined by law for effective, expedient and effective application of measures to ensure criminal proceedings, precautionary measures; circumstances taken into account in their election. The purpose of these measures is to ensure a certain vector of adequate behavior of the suspect, accused, defendant, which can be achieved by choosing the right security measure, regardless of the nature and extent of the restrictions.
This general goal is differentiated depending on the type of measure to ensure the proceedings, the precautionary measure, ie it is possible through the platforms of restriction of the rights and freedoms of the suspect, the accused.
The precautionary measure should be chosen solely in order to comply with the proper procedural conduct of the suspect, accused, and to perform the procedural duties assigned to him. Equally, to prevent attempts to hide from the pre-trial investigation and court; destroy, hide or distort any of the things or objects that have probative value to establish the circumstances of a criminal offense; to illegally influence the victim, witness, other participant in the proceedings; to commit another criminal offense or to continue the initiated one.
The directions of individualization, personification of measures to ensure proceedings, precautionary measures, ie expediency, correctness, efficiency, validity of the choice of a particular variety of them, in relation to a particular accused, up to the expected risks in behavior. The procedural legal approach is monitored taking into account the circumstances enshrined in art. 178 of the Code.
Key words: measures to ensure criminal proceedings; precautionary measures; grounds for election; risks; general rules of application.
