CC BY
299
оргашзацп виробництва та обслуговування, основний економiчний потенцiал вiртуальних щдприемств по-лягае у як1сно нових можливостях управлiння ланцю-гами виробництва (обслуговування) та процесами створення вартост1 на основi концентрацп велико! кiлькостi ресурсiв в единш баз1, що дозволяе швидко та гнучко реагувати на ринковi змiни. Формування регiональних вiртуальних п1дприемств може стати причиною зростання економiчного потенцiалу реп-ону та вирiшення соцiальних проблем за рахунок ш-теграцп ресурс1в та п1двищення ефективностi ix ви-користання в межах розвитку прюритетних напрям-кiв дiяльностi регiону.
На державному рiвнi в Украiнi також активно продукуються вiртуальнi моделi функцюнування гос-подарських одиниць. В якост1 приклада можна навести Вiртуальний унiверситет Мiнiстерства фiнансiв Украши (http://edu.minfin.gov.ua). Нараз1, вiртуальний унiверситет е об'еднанням навчальних ресурсiв п1дв1-домчих Мшфшу вищих навчальних закладiв на осно-вi сучасних iнтернет-теxнологiй. До роботи В1ртуаль-ного унiверситету Мiнфiн залучатиме, зокрема, на-уково-педагогiчнi кадри Украшського державного унiверситету фiнансiв та м1жнародно! торгiвлi. Оц1-нюванням знань за результатами навчання та серти-ф1кац1ею опiкуватиметься Центр незалежного тесту-вання та сертиф1кацп компетентностi Мiнiстерства фiнансiв. Центр буде органiзовувати та розвивати систему тестування та сертиф1кацп фах1вц1в, що пройшли пiдготовку у Вiртуальному унiверситетi, на основi кращого свггового досвiду, створюватиме дер-жавну електронну бiблiотеку тестiв та програм серти-ф1кацп у напрямках застосування Бюджетного, Пода-ткового кодекс1в та управлшня iнновацiйними проектами та програмами.
Висновки
1. Термш «в1ртуальне п1дприемство» був запро-ваджений за аналопею з поняттям в1ртуально! маши-ни з галуз1 комп'ютерно! теxнiки, в якш процеси ре-алiзуються за допомогою р1зних системних ресурс1в але не зад1яне жодного апаратного забезпечення.
2. Вiртуальне п1дприемство базуеться на форму-ваннi единого iнформацiйного та оргашзацшно-теxнологiчного середовища за рахунок тимчасового об'еднання ресурс1в р1зних щдприемств. Завдяки оперативнiй координацп використання ресурс1в щдп-
риемства здатнi швидко та з мштальними витратами виробляти кшцевий продукт або послугу.
3. При оргашзацп вiртуального пiдприемства треба враховувати, що воно не е юридичною особою (юридичш функцп може виконувати орган координацп вiртуального щдприемства). М1ж учасниками в1р-туального п1дприемства, що д1ють на основ1 визначе-них органом координацп правил, збер1гаються прин-ципи конкуренцп (кожне щдприемство зац1кавлене в отриманн1 роботи i збер1гае свою активну конкурент-ну роль в межах правил в1ртуального щдприемства).
4. Проблеми, що виникають п1д час розгляду особливостей в1ртуального п1дприемства зазвичай полягають у вибор1 агент1в, що мають ключов1 ком-петенцп в обран1й галуз1 д1яльност1 або надання пос-луг та з виконання замовлень (використання засоб1в колективно! роботи, орган1зац1я гнучкого б1знесу у формат! «за вимогою» тощо). Разом з тим, в1ртуальн1 п1дприемства потребують системного п1дходу до вс1х аспект1в його створення та функцюнування. Необ-х1дно побудувати таку структуру в1ртуального п1дпри-емства, яка була б адекватною поставленим б1знес-задачам.
Список використаних джерел
1. Кудрявцева С. П. М1жнародна 1нформац1я: на-вчальний пос1бник / С. П. Кудрявцева, В. В. Колос. — К.: Видавничий Д1м «Слово», 2005. — 400 с.
2. Шморгун Л. Г. Менеджмент оргашзацш. / Л. Г. Шморгун. — К.: Знання, 2011. — 452 с.
3. Катаев А. В. Анализ особенностей организации и управления виртуальными предприятиями [Электронный ресурс]// Административно-управленческий портал. — Режим доступа: http://kataev.ru/.
4. Молчанова К.М. Методичш основи формування в1ртуальних п1дприемств / К.М. Молчанова // В1сник Нацюнального транспортного ушверситету: в 2-х частинах: Ч. 1. — К.: НТУ, 2009. — Вип. 19. — С. 371-374
5. Спщина Н.М. Теоретичш аспекти в1ртуально-го п1дприемства як сектора глобально! економ1ки / Н.М. Спщина // Торг1вля I Ринок Украши, Тематич-ний зб1рник наукових праць. —2012. — № 34. — С. 8791.
6. Розвиток малого п1дприемництва промислово-го регюну: монограф1я / за заг. ред. Н.1. Редшо!. — Дн1пропетровськ: ДДФА, 2014. — 200 с.
I. П. Петрова
м. Донецьк
ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: ОЦ1НКА ЗАРУБ1ЖНИХ I В1ТЧИЗНЯНИХ ВИЗНАЧЕНЬ
Постановка проблеми. Досл1дження поняття партнерсько! взаемодп держави i б1знесу викликае значний науковий 1нтерес у зв'язку з багатоаспектш-стю та багатограншстю категорп "державне-приватне партнерство" (ДПП). У сучаснш економ1чн1й л1тера-тур1 терм1н "державно-приватне партнерство" мае широкий д1апазон визначень i зм1стовних понять. Загальноприйнятого однозначного визначення поняття ДПП не 1снуе. Р1зноман1ття дефшщш партнер-
сько! взаемодп держави та приватного сектору в1доб-ражають р1зн1 аспекти цього поняття. Наявн1сть р1з-номан1тних точок зору й в1дсутн1сть ч1ткост1 в розу-м1нн1 категорп "державно-приватне партнерство" як на м1жнародному р1вн1, так i в крашах, де активно розвиваеться ця форма взаемод!! держави й б1знесу, св1дчить про необх1дн1сть подальшого розвитку тео-ретичних та емп1ричних досл1джень в данш сфер1.
Аналiз останшх дослджень i публiкацiй. У зару-бГжних дослiдженнях теоретичними та практичними проблемами державно-приватного партнерства за-ймаються А. Акинтое, М. Бек, Б. Вайс, М. Геддс, К. Грив, Дж. Делмон, М.Б. Джеррард, Е.Р. Ескомба, Е.-Г. Кляйн, Ю. Копеньян, А.Н. Лшка, К. Мага-рiньос, Ф. Оладешде, Г. Паолетто, А. Регинато, П. Розенау, Е. Савас, Г. Тесман, Х.В. Хам, К. Хард-касл, Г. А. Ходж.
Вагомий внесок у розвиток теорГ! i практики партнерсько! взаемодГ! держави i бiзнесу внесли ро-сiйськi вченi. Проблемам термшологи, виявлення суттевих ознак i законодавчого визначення поняття присвяченi працi Г.В. Белщько!, В.Г. Варнавського, М.В. ВШсова, М.А. Дерябшо!, Т.О. Долженка, Н.О. 1гнатюк, А.В. Клименка, М.В. Клшово!, В.О. Коро-льова, О.П. Мамченка, Р.А. Мартусевича, А.А. Мед-кова, В.А. Мiхеева, Н.В. Резнiченко, 6.В. Сазонова, С.Б. СГваева, К.В. Хпебнiкова, Д.Ю. Хомченка, В.А. Цветкова, В.1. Якунiна та шших авторiв.
Теоретичнi та практичш аспекти державно-приватного партнерства знайшли вiдображення в роботах бглоруських учених Д.П. Александрова, В.В. Валетка, В.С. Каменкова, 1.В. Новжово!, О.М. Тура, Г.А. Яшево!.
Розвитку рiзних аспектiв державно-приватного партнерства в Укра!ш присвяченi працi Т.1. Артемо-во!, О.М. Головiнова, 1.В. Запатршо!, Г.Л. Знаменсь-кого, Т.Б. Лебеди, О.В. Мартяково!, 1.С. Нейково!, К.В. Павлюка, С.М. Павлюка, П.1. Шилепницького та шших дослщниюв. Однак незважаючи на численш дослiдження термiн державно-приватного партнерства мае широкий дiапазон визначень i змiстовних понять. Систематизацiя i узагальнення iснуючих пщхо-дiв до визначення партнерсько! взаемодГ! держави й бiзнесу урядами рГзних кра!н, мГжнародними фшан-совими органiзацiями, шститутами розвитку та вче-ними складуть основу для подальшого розвитку кон-цепцГ! партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору.
Метою статп е систематизацiя та узагальнення досвщу свГтово! науки у пщходах до визначення по-няття державно-приватного партнерства.
Виклад основного матерiалу. Упродовж останшх роив набувае актуальностi питання партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору та його ролГ у соцiально-економiчному розвитку кра!ни. Впрова-дження державно-приватного партнерства пов'язано з виникненням потреби у значних обсягах швестицш для фГнансування й тдвищення ефективностГ реалГ-зацп суспГльно значущих проектГв як на нащональ-ному, так i на регГональному рГвнях. У зарубГжних кра!нах партнерську взаемодГю держави та бГзнесу розглядають як альтернативу приватизацГ!, оскГльки ДПП дае можливють державним органам влади залу-чати кошти приватного сектора без втрати контролю над державними об'ектами. Основну масу проектГв державно-приватного партнерства, якГ реатзовуються в цих кра!нах, складають проекти, пов'язат з шфра-структурними об'ектами, приватизащя яких у ба-гатьох кра!нах визнаеться недоцГльною Гз стратепч-них мотивГв, щоб уникнути сощально-економГчно! дискримшащ! населення або з шших причин [1].
Термш "державно-приватне партнерство" е перекладом англшського термшу "public-private partnership" (PPP), який широко використовуеться як в за-рубГжнГй, так i вГтчизнянГй теорГ! та практицГ. Проте у рГзних кра!нах загальна назва партнерсько! взаемо-дГ! держави i бГзнесу мае власне визначення. Так, у
ВеликобританГ! для позначення партнерсько! взаемо-дГ1 держави та приватного сектору використовуеться термш "приватна фшансова шщГатива" (PFI), у США, КанадГ й АвстралГ! — "публГчно-приватне партнерство" (P3 або P-P partnership), у ФранцГ! — "контракт про державно-приватне партнерство" або "ств-товариство змшано! економГки" (SEM). Щодо кра!н СНД, то термГн "public-private partnership" переклада-ють як "державно-приватне партнерство" або "пуб-лГчно-приватне партнерство". Це пов'язано з тим, що значення слова "Public" в бшьшоси зарубГжних кра!н мае бгльш широке значення нГж "державний". Слово "Public" включае в себе сукупнГсть центральних (му-нГципальних) органГв влади та шших оргашв/установ (некомерцГйних органГзацГй, громадських ГнститутГв). У працях науковцГв з кра!н СНД найчастГше викори-стовуеться поняття "державно-приватне партнерство". Проте деякг експерти [2] висувають тезу, що назва "публГчно-приватне партнерство" е бгльш адекватним для вГдображення змюту партнерсько! взаемодГ! держави та бГзнесу.
1снуе певна специфГка у трактуванш зазначеного поняття. СпецифГка партнерсько! взаемодГ! держави та бГзнесу в тш чи ГншГй кра!нГ залежить вГд цглей, завдань, прГоритетГв економГчно! полГтики, законо-давчо! та нормативно-правово! бази, адмГнГстративно! структури i функцш органГв влади, рГвня розвитку громадського суспгльства та правово! культури. На-приклад, у ВеликобританГ! "приватна фшансова шщГатива" е шструментом залучення позабюджетних ко-штГв у сфери господарсько! вГдповГдальностГ, якг тра-дицшно вважалися монополГею держави [3; 4]. У США особливютю "публГчно-приватного партнерства" е те, що держава та бГзнес розподгляють доходи, якг виникають в результатГ !х взаемодГ! [5].
У КанадГ "публГчно-приватне партнерство" за-стосовуеться лише у сферГ надання суспгльних послуг та шфраструктурних об'ектГв громадського призна-чення [6].
В европейських кра!нах партнерська взаемодГя держави i приватного сектора детально регламенту-еться нацГональним законодавством. У французькш практицГ "контракт державно-приватного партнерства" розглядають як новий шструмент i форму державного замовлення, яка дозволяе продовжити модерш-защю системи державно! економГки, передбачену Планом генерально! реформи державно! полГтики, а також дати додатковГ гарантГ! банкгвським установам для оптимГзацГ! схем фшансового структурування та системи розподГлу ризикгв [7].
У Шмеччиш державно-приватне партнерство е методом здшснення бюджетних витрат i виконання державних / мунщипальних зобов'язань. ЗгГдно з параграфом 7 Положення про федеральний бюджет державно-приватне партнерство використовують тодГ, коли приватш особи можуть виконувати державш завдання також добре або навггь краще, нГж держава [8]. В рамках ДПП держава несе вщповГдальшсть за виконання сво!х зобов'язань, а бГзнес вГдповГдае за ефективну розробку i експлуатацГю об'екта шфра-структури.
На мГжнародному рГвнГ поняття партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору не набуло обГрунтованого системного трактування, а ГснуючГ визначення мають рекомендацшний характер.
ПГдходи до визначення поняття та особливостей державно-приватного партнерства мГжнародними фГ-нансовими органГзацГями та шститутами розвитку наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Поняття 1 характеры! особливост1 державно-приватного партнерства визначеш мшнародними фшансовими _орган1зац1ями та 1нститутами розвитку (складено на основ! [9; 10; 11; 12; 13; 14; 15])_
Мiжнароднi фшан-сов1 оргашзацп та шститути розвитку Поняття та його характеристика
Секретар1ат Об'еднаних Нацш Державно-приватне партнерство визначають як сшльне розумшня розподшених цшей та в1д-пов1дальностей за досягнення, продовження державно-приватного д1алогу про потреби, як1 повинн1 бути задоволенш, формування п1дтримуючо1 пол1тики та iнституцiйноi основи [9, с. 15].
Свропейська еконо-м1чна ком1с1я ООН ДПП розуше партнерство, що засновуеться з метою забезпечення фшансування, планування, створення й експлуатацп об'ектiв та надання суспшьних послуг. Головними особливостями е: а) довгостроковють забезпечення та надання послуг (шод1 понад 30 роюв); б) розпод1л ризик1в м1ж державним ! приватним партнерами; в) р!зномаштшсть форм довгострокових контрактiв, що укладаються м1ж приватними та державними (мунщипальними) структурами [10, с. 39].
Свропейська Ком1с1я ДПП — це форма сшвпращ м1ж органами державноi влади та приватним сектором, яка спря-мована на забезпечення фшансування, буд!вництва, реконструкцп, управлшня i технiчного обслуговування iнфраструктури або надання послуг. Елементи ДПП: вщносно довга тривалють в1дносин, включаючи сшвпрацю м1ж державним партнером та приватним партнером з р!зних аспектiв запланованого проекту; метод фшансування проекту, частково з приватного сектору, школи засобами комплексноi угоди м1ж р1зними учасниками; розподш ризик1в м1ж державним та приватним партнерами, вщповщно до якого ризики, що зазвичай належать державному сектору, переходять до приватного. Точний розподш ризиюв визначаеться в кожному випадку окремо, залежно в1д вщповщнох можливост1 залучених стор1н оцiнювати, контролювати та управляти ними [11, с. 3].
Свропейський швес-тицшний банк ДПП е стандартним термшом для позначення вщносин, утворених м1ж приватним сектором та пу6л1чними органами, часто з метою залучення ресуршв приватного сектору та / чи досвщу, щоб допомогти в забезпеченш та постачаннi активiв та послуг державного сектору [9, с. 17].
Свропейський екс-пертний центр Угоди ДПП зазвичай мають так! характеристики: довгостроковий контракт м1ж державним замовником i приватним партнером, який сво1м предметом мае закушвлю послуг, а не акти-в1в; передача певних ризиюв у проектах ДПП до приватного сектору, зокрема щодо проекту-вання, будiвництва, експлуатацп та/або фшансування проекту; наголос робиться на специфь кацп результатiв проекту з урахуванням його повного життевого циклу; застосування приватного фшансування як основи для розподшу ризиюв; платежi до приватного сектору за надаш послуги, що можуть сплачуватися або одержувачами, або державою, або спшьно ними обома [10, с. 39].
Свгговий банк ДПП визначають як угоду м1ж пу6л1чною й приватною сторонами з приводу виробництва й надання шфраструктурних послуг з метою залучення додаткових швестицш, i що ще бшьш важливо, як за^б пхдвищення ефективноси бюджетного фiнансування [12, с. 18; 13, с. 13].
М1жнародний Валю-тний Фонд ДПП належить до угод, де приватний сектор постачае шфраструктурш активи та послуги, що традицшно забезпечувались урядом. На додаток до приватно1 реалiзацii та фшансування пуб-л1чних iнвестицiй, ДПП мае дв1 1нш1 важливi характеристики: 1) акцент на наданш послуг та швестуванш приватним сектором; 2) суттевий ризик переходить в1д уряду до приватного сектору. ДПП залучаеться в широке коло сощальних та економiчних iнфраструктурних проектiв [9, с. 16].
Оргашзащя з еконо-м1чного сп1вроб1тни-цтва та розвитку (ОЕСР) ДПП визначае як угоду м1ж урядом та одним чи юлькома приватними партнерами (як1 можуть включати операторiв та фшансиспв), згхдно з якою приватнi партнери постачають послуги таким чином, що цш надання послуг урядом узгоджуються з цшями прибутку приватних партнерiв, а ефективнiсть узгодженостi залежить в1д в1дпов1дно1 передачi ризику до приватних партнерiв [9, с. 16]. Критерп ДПП: 1нституц1йн1: ДПП мае передбачати офщшш в1дносини або домовленостi м1ж державними та приватними секторами/учасниками; участь уряду як партнера; спшьш цш та ч1тко визначений державний штерес: ц1 цiлi/iнтереси обох партнерiв повин-н1 бути ясно щентифжоваш з державноi точки зору i пов'язанi з конкретними ц1лями i м1с1ями уряду. кр1м того, уряду важливо мати ясну структурну або координуючу мету; активне залучення i сп]льне iнвестування ресур^в: мае бути активна участь ус1х партнерiв у прийнятт1 р1-шення, проце^ менеджменту та спiвiнвестування ресур^в (фшансових, обладнання, персоналу, iнформацii i послуг) [14, с. 10-11].
Комиет ОЕСР з нау-ково1 1 технолопчно1 полггики ДПП — 6удь-як1 оф1ц1йн1 вхдносини або домовленосп на фiксований/ нескiнченний перюд часу м1ж державними i приватними учасниками, в яких о6идв1 сторони взаемодшть у проце^ прийняття ршення i спiвiнвестують обмеженi ресурси, таю як грош^ персонал, обладнання та iнформацiя для конкретних ц]лей у певнш галузi науки, технологii та шновацш [12, с. 19; 14, с. 10]. Ознаки, яю характеризують ДПП: сторони партнерства повинш бути представлеш як державним, так i приватним сектором економiки; взаемини сторш ДПП повинн1 бути зафiк-соваш в оф1ц1йних документах (договорах, контрактах тощо) i повинн1 мати партнерський, тобто рiвноправний характер; сторони ДПП повинш мати загальш ц1л1 i ч1тко визначений державний iнтерес; сторони ДПП повинш об'еднати сво1 зусилля для досягнення загальних цiлей i розпод]ляти м1ж собою витрати i ризики, а також брати участь у використанш отрима-них результат [15, с. 157].
Аз1атський банк розвитку ДПП визначае як сшвробггницьку д1яльн1сть м1ж защкавленими групами та учасниками, що базуеться на спшьному визнаннi сильних та слабких стор1н та працюе в напрямку сп1льно погоджених ц]лей через ефективну та вчасну комунiкацiю [9, с. 17].
М1жнародш фшансов1 оргашзацп при визначеш поняття пщкреслюють, що ДПП е фшансовою угодою м1ж державним та приватним сектором. За ви-значенням М1жнародного Валютного Фонду визнача-льною характеристикою ДПП е передача фшансових зобов'язань приватному партнеровь Таку точку зору подшяють Свгговий банк та бвропейський швести-цшний банк. Секретар1ат Об'еднаних нацш й Аз1ат-ський банк розвитку визначають ДПП як модель ствробггаицтва м1ж державою та приватним сектором. Комггет оргашзацп з економ1чного ствробггаи-цтва та розвитку з науково! 1 технолопчно! политики виокремлюють шновацшну складову при визначенш ДПП. Оргашзащя з економ1чного ствробггаицтва та розвитку акцентуе увагу на природ1 взаемовщносин м1ж державою та б1знесом.
Щодо бвропейського Союзу, то на р1вш спшь-ноти термш "ДПП" не визначений. бвропейською Ком1с1ею, найвищим органом виконавчо! влади 6С, використовуеться досить загальне трактування державно-приватного партнерства.
Наведет визначення ДПП м1жнародними ф1-нансовими оргашзащями та шститутами розвитку мають ряд загальних ознак, але при цьому кожне з них привносить нов1 характеристики, що не дае мож-
ливоси повшстю врахувати вс аспекти цього поняття в одному визначенш. Вищеописаш визначення ДПП вщзначають важлив1 характеристики, так! як довго-строков1 вщносини держави 1 приватного сектора, спшьш й погоджеш цт учасниюв взаемодп, розподш ризиюв, обов'язюв, фшансових витрат м1ж партнерами.
Оргашзащя з економ1чного ствробггаицтва та розвитку узагальнюе особливоси, яю характеризують ДПП. Серед них — учасниками е державний та при-ватний сектори, взаемини сторш державно-приватного партнерства повинш бути зафжсоваш в офщш-них документах (договорах, контрактах тощо) 1 по-винн1 мати партнерський, тобто р1вноправний характер, учасники ДПП повинн1 мати загальн1 цЫ 1 ч1тко визначений державний штерес, сторони державно-приватного партнерства повинш об'еднати сво! зу-силля для досягнення загальних цшей 1 розподшяти м1ж собою витрати 1 ризики, а також брати участь у використанш отриманих результат1в
У науковш л1тератур1 д1апазон визначень 1 змю-товних понять державно-приватного партнерства е досить великим. У табл. 2 наведено трактування поняття партнерсько! взаемодИ держави 1 б1знесу захщ-ними вченими.
Таблиця 2
Пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП захиними вченими (складено на основ1 [9; 12; 16; 17; 18])
Автор (и) Поняття та його характеристика
1 2
А. Акинтое, М. Бек, К. Хардкасл Програми ДПП пропонують довготермшовий, сталий п1дх1д до покращення соц1ально! шфраструктури, п1двищення вартост1 державних актив1в та покращення використання грошей платниюв податюв [9, с. 23]. ДПП — це довгостроковий контракт м1ж державним органом 1 приватним сектором, в якому ресурси 1 ризики розподшяються для цшей розвитку суспшьно! шфраструктури [16, с. 61].
А. Регинато ДПП визначае як ствробггаицтво м1ж державним 1 приватним секторами, в рамках якого обидв1 сторони надають ресурси для реал1зацп 1 управлшня громадськими роботами та шфраструктурою, а також надають певш послуги, пов'язан1 з загальними благами, под1-ляючи ризики 1 прибуток [17, с. 87].
Б. Вайс ДПП — це укладання р1зних угод, згщно з якими значно зросте участь приватних компа-нш у ф1нансуванн1, проектуванн1, буд1вництв1, володшш та експлуатац11 державних п1д-приемств [12, с. 17].
Г. Петерс Визначае п'ять загальних рис ДПП: партнерство включае два чи бшьше учасниюв, принайми один з яких е державним, а шш1 — з сектору приватного б1знесу; в державно-приватному партнерств1 кожен учасник е головним, зокрема кожен з них мае право вести справи вщ свого 1меш, а не звертатись до шших джерел повноважень; утворюють тривал1 та стаб1льн1 в1дносини м1ж партнерами. Четвертою рисою можна назвати те, що кожен учасник додае щось до партнерства. Це можуть бути як матер1альш, так 1 нематер1альш ц1нност1; ДПП передбачають юнування розпод1лено! в1дпов1дальност1 за результати чи д1яльшсть. Часто партнерства е окремими оргашзацшними структурами, а не догов1рними в1дносинами, що були встановлен1 м1ж р1зними незалежними орган1зац1ями [9, с. 23-25].
Г. Ходж, К. Грив ДПП — це шституцшна угода м1ж державним та приватним секторами з метою ствробгт-ництва, яке реал1зуеться через створення ново! оргашзацшно! одиниц1 [16, с. 61]. Пд ДПП розум1ють ф1нансов1 модел1, як1 дозволяють державному сектору залучати та вико-ристовувати кап1тал приватного сектору для полшшення можливостей д1яльносп, як рег1-онального уряду, так 1 приватних компанш, як1 залучеш у проект [16, с. 62; 17, с. 85].
Д. Гр1мс1, М. Лью!с ДПП - вщносини, в рамках яких вщбуваеться розподш ризикав 1 як1 Грунтуються на роз-под1л1 державою 1 одним або декшькома партнерами з боку приватного сектора, метою яких е надання узгодженого державою результату та/або державно! послуги [16, с. 62].
Дж. Делмон ДПП вживаеться в найбшьш широкому значенш 1 означае будь-яю контракты або юри-дичн1 вщносини м1ж державними 1 приватними структурами з метою полшшення та/або розширення шфраструктурних послуг, виключаючи контракти за державним замовленням (державш закуп1вл1) [17, с. 13].
Дж. Пш ДПП визначае як спшьне тдприемство м1ж державним та приватним сектором з швести-щями, що часто приходить з приватного сектора та ризиком, розподшеним м1ж двома секторами [9, с. 25].
Е. Савас ДПП - будь-яка угода, в якш державний 1 приватний сектори об'еднуються для виробни-цтва 1 надання товар1в та послуг; складш, багатосторонш 1нфраструктурн1 проекти; формальна ствпраця м1ж б1знесом, громадянським суспшьством 1 м1сцевими органами влади
Зактчення табл. 2
1 2
в ^rax poзвиткy тepитopíй тa пoкpaщeння yмoв життя нaсeлeння, в paмкax ятош тpaди-цíйнí poлí дepжaви i ^^amora сeктopa пepepoзпoдíляються [12, с. 14; 1б, с. 59-б0].
Е.-Г. Кляйн, Г. Тeсмaн ДПП мoжнa визнaчити як тpивaлy взaeмoдiю дepжaвнoгo í пpивaтнoгo сeктopíв, в яки: poзpoбляються спiльний пpoдyкт тa | aбo пoслyги í pизики, витpaти й пpибyтки poзпoдí-ляються мж пapтнepaми [12, с. 17; 1б, с. б0; 17, с. 85]. ДПП мoжнa визнaчити як спpoбy скoмбíнyвaти дoдaнy вapтíсть в^д дepжaвнoгo втpyчaння з якoстями pинкoвo-opieнтoвaниx yчaсникiв, дe дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo e opгaнíзaцíйнe oфopмлeння ^eï ^eï [9, с. 23].
Е.Р. Eскoмбa ДПП xapaктepизyeться дoвгoстpoкoвим кoнтpaктoм, в якoмy пpивaтний œ^op зaймaeться питaннями пpoeктyвaння, бyдíвництвa, фiнaнсyвaння тa eксплyaтaцíï íнфpaстpyктypи; ви-плaтaми дepжaвoю пpивaтнoмy пapтнepy зa тaкy yчaсть, як1 виникaють пpoтягoм y^ora тepмíнy дп кoнтpaктy пpo дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo, пpи тoмy щo дepжaвa зaлишa-eться влaсникoм oб'eктa, rn;o oбслyгoвyeться [18, с. 13-14].
М. Гeддс Тepмiн дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo xapaктepизyeться нaстyпним. Пo-пepшe, цe ви-ключнo сepeдньoстpoкoвí aбo дoвгoстpoкoвí пpaвoвíднoсини, пo-дpyгe, дaнí пpaвoвíднoси-ни зaснoвaнí нa зaгaльниx пpaгнeнняx, пo-тpeтe, вoни мoжyть зaдiяти pяд пapтнepíв, м-чeтвepтe, дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo oбoв'язкoвo включae в сeбe poзпoдiл pизикiв, дoxoдíв í витpaт з 6o^ всix пapтнepíв, í, ^^^e, мeтoю тaкoï спíвпpaцí e нaдaння peзyль-тaтíв í пoслyг в пу6л1чнж íнтepeсax нa пoстíйнo вдoскoнaлювaнíй oснoвí [18, с. 14].
М.Б. Джeppapд ДПП дoзвoляe викopистoвyвaти кaпíтaл пpивaтнoгo œ^opa, íнoдí з зaлyчeнням дepжaвнo-ш фíнaнсyвaння для пoлíпшeння якoстí дepжaвниx пoслyг aбo yпpaвлíння aктивaми дep-жaвнoгo сeктopa. ДПП дoзвoляe дepжaвi фoкyсyвaтися нa peзyльтaтí - m дepжaвниx ^с-лyгax (встaнoвлюючи вимoги нa "виxiд"), a нe m пpoцeсí ïx нaдaння. Mexaнíзм ДПП дo-звoляe дepжaвí викopистoвyвaти вдoскoнaлeний í мeнш витpaтний пíдxiд дo yпpaвлíння pизикaми пpoeктy, н1ж y вигадку з тpaдицíйним здíйснeнням ^oe^y дepжaвoю (пpи якoмy встaнoвлюються вимoги нa 'bx^") [12, с. 17; 1б, с. б0].
П.B. Poзeнay ДПП — да юpидичнa фopмa roo^pa^i, яга мoжe eлíмíнyвaти мпpoвaлим як pинкy, тaк í дepжaви, í пoeднaти кpaщí якoстí o6ox стopíн тaким чинoм, щoб oтpимaти пoзитивний синepгeтичний eфeкт [1б, с. 18]. Biдмíннí pиси ДПП: ДПП як peфopмa мeнeджмeнтy. B цьoмy випaдкy пapтнepствo пpoсyвaeться як íннoвaцíйний íнстpyмeнт, який зм1нить стиль фyнкцíoнyвaння ypядy, гoлoвним чинoм зa paxyнoк пpивнeсeння pинкoвoï дисципл1ни. ДПП як пpoблeмнa ^mep^. Пapтнepствo poзглядaeться з ^eï точки зopy нe як ffl^py-мeнт змши yпpaвлíнськoï пpaктики, a paдшe як yнíвepсaльний зaсíб poзв'язaння бiльшoстi пpoблeм пoв'язaниx з пoстaчaнням дepжaвниx пoслyг. ДПП як мopaльнa peгeнepaцiя. Mo-вa йдe пpo eфeкт, якe пapтнepствo спpямoвye нa людeй, зaлyчeниx дo цьoгo пpoцeсy. ДПП як усугення pизикiв. тут пapтнepствo вистyпae як зaсíб вiдпoвíдí m фíскaльнy стpoгíсть з бoкy ypядy. ДПП як peстpyктypизaцiя дepжaвниx ^слуг [9, с. 27].
Ф. М. Beлa Дepжaвнo-пpивaтнe пapтнepствo в гaлyзí фíнaнсyвaння íнфpaстpyктypи e мexaнiзмoм, який дoзвoляe дepжaвним opгaнiзaцiям кoнтpoлювaти витpaти пo вiдстpoчeнню плaтeжiв, в peзyльтaтí чoгo кoнтpoлювaти дeфiцит бюджeтy, щo збepíгaeться, тa збiльшyвaти мoжли-вoстí íнвeстyвaння в œ^a^bm пpoeкти. Тaкe спíвpoбíтництвo мoжливe шляxoм yклaдeння кoнцeсíйниx дoгoвopíв м1ж дepжaвoю í пpивaтним сeктopoм. Зaзнaчeнí дoгoвopи фунту-ються нa пpaвí eксплyaтaцiï oб'eктíв íнфpaстpyктypи пpивaтним сeктopoм в oбмíн нa ïx бyдíвництвo aбo фíнaнсyвaння бyдíвництвa [17, с. 84].
Ф. Mapтí, A. Byaзэн, С. Тpoзa ДПП oxo^^e вс1 фopми oб'eднaння дepжaвнoгo сeктopa з пpивaтним для зaбeзпeчeння всьoгo oбсягy aбo чaстини пyблíчниx служб. Тaкí пpaвoвiднoсини e видoм дoвгoстpoкoвиx кoнтpaктíв, вiдмíннoю ïx oсoбливiстю в цьoмy випaдкy e зaлyчeння пpивaтнoгo сeктopy тa субпдаядш poбoти. Нeoбxiднí для нaдaння ^слуг íнвeстицlï в íнфpaстpyктypy, oблaднaн-ня, пpoгpaмнe зaбeзпeчeння пoвнíстю aбo чaсткoвo фíнaнсyються зa paxyнoк пpивaтнoгo œ^opa. Плaтeжí, щo нaдaються спoживaчaми aбo дepжaвними opгaнaми, пoкpивaють aмopтизaцíю зaзнaчeниx íнвeстицíй тa ïx eксплyaтaцíю [17, с. 80-81].
Ф. Oлaдeíндe ДПП визнaчae як дoгoвipнy yгoдy (пapтнepствo) м1ж дepжaвним í пpивaтним сeктopaми з чггкими пoгoджeннями спiльниx цiлeй для peama^ï пpoeктy чи нaдaння пoслyг, як1, в iншoмy випaдкy, були б oтpимaнi чepeз тpaдицíйний мexaнíзм ypядoвиx пoстaвoк [9, с. 22].
X. Б. Aсepeтe П1д ДПП poзyмíють oсoбливy фopмy вхд^син м1ж дepжaвoю í пpивaтними oсoбaми для фíнaнсyвaння тa yпpaвлíння iнфpaстpyктypoю й нaдaння пyблíчниx пoслyг, rn;o вимaгae oсoбливoгo oблíкy, який вiдпoвiдae ïx oсoбливoстям й вíдoбpaжae у фíнaнсoвíй звíтнoстí дepжaвниx í ^^aranx oпepaтopíв ствopювaнí aктиви, зoбoв'язaння, пpaвa í вiдпoвiдaль-н1сть [17, с. 85].
X. Baн Xaм, Ю. Koпeньян ДПП визнaчaють як дoвгoстpoкoвe спíвpoбíтництвo дepжaвнoгo тa пpивaтнoгo сeктopíв, в як1й вoни спiльнo poзpoбляють пpoдyкт aбo пoслyгy, poзпoдiляють pизики, витpaти тa peсypси, пoв'язaнí з ïx виpoбництвoм. ДПП мae та мeтí нe т1льки poзpoбити сшльний 1н-нoвaцíйний пpoдyкт з нeстaндapтними píшeннями, aлe тaкoж пepeдбaчae íнститyцíйнe oнoвлeння: oнoвлeння мeтoдíв poбoти, пpoцeдyp, yгoд тa 1нститут1в [9, с. 25; 1б, с. б1; 17, с. 88].
При анал1з1 дефшщш поняття державно-приватного партнерства виявлено, що одн: дослщни-ки вкладають у зм1ст ДПП 6удь-як1 взаемовщносини м!ж державою та приватним сектором (широке розу-мшня), шш: вчеш видшяють державно-приватне партнерство з пом1ж шших, таких як державш закутвл: й приватизащя й акцентують увагу на р1вноправних партнерських вщносинах (вузьке розумшня).
У широкому розумшт щд державно-приватним партнерством розум1ють будь-яю взаемовщносини м!ж державним та приватним секторами. Таку точку зору подшяють Б. Вайс, Дж. Делмон, Е. Савас, Ф. Март:, А. Вуазен, С. Троза. Даний пщхщ не розк-ривае сумсть поняття та характеры особливосп державно-приватного партнерства як окремо' еконо-м1чно' категорп. Хоча, деяю автори конкретизують до яких форм взаемодп держави 1 приватного сектору не вщноситься ДПП. Наприклад, Дж. Делмон виключае з р1зноман1ття форм взаемоди держави 1 б:знесу контракта за державним замовленням. А французсью вчеш Ф. Март:, А. Вуазен, С. Троза зазначають, що вщмшною особливютю довгострокових контракта е залучення приватного сектору та субпщрядш робота. Згщно з визначенням М. Джерарда та Ф. Оладешде ДПП е альтернативою державним закутвлям.
Однак поступово в дослiдженнях зарубiжних вчених для характеристики державно-приватного партнерства стали розкривати шституцшш основи взаемовщносин держави 1 бiзнесу, розподш функцш, прав, обов'язюв, ризиюв, результата, 1 в наслщок цього, вщбуваеться змютовне доповнення дано' категорп. Свщченням цьому е визначення поняття ДПП А. Акинтое, М. Бека, К. Хардкасла, А. Регинато, Г. Петерса, М. Геддса, Х. Ван Хама, Ю. Копеньяна, Е.-Г. Кляйна, Г. Тесмана. Ц: визначення е прикладом вузького тдходу до розумшня партнерсько' взаемодп держави 1 б:знесу.
У вузькому розумшш п:д ДПП розум:ють не будь-як1 форми взаемоди держави 1 б:знесу, а тальки т:, як: передбачають партнерськ! взаемовщносини держави 1 приватного сектору для реал1зацп проекту з властивими йому особливостями. Особливоси державно-приватного партнерства, на основ: проведено-го дослщження, розкриваються в оргашзацшних та фшансових аспектах. Орган1зац1йн1 аспекта стосу-ються iнсгигуцiйноi основи взаемовщносин держави та приватного сектору. Ряд дослщниюв, а саме Г. Пе-терс, Г. Ходж, К. Грив, Е.-Г. Кляйн, Г. Тесман, при анал1з1 поняття ДПП акцентують увагу на те, що ствпраця держави 1 б:знесу реал1зуеться через ство-рення ново' органiзацiйноi структури. Фшансов: аспекта у визначенн: поняття ДПП розкриваються у
передач: фшансових зобов'язань приватному партнеру або в модел: залучення приватних фшансових ре-сурс:в у проект. При цьому, важливим фшансовим аспектом д1яльноси м!ж державним та приватним партнерами, на думку Х.Б. Асерете, е вщображення результата, зобов'язань, прав 1 вщповщальностей у фшансовш звiгносгi державних 1 приватних операто-р:в. Що, в свою чергу, вимагае особливого обл:ку для державно-приватного партнерства. Бшьшють авторгв при визначенн: поняття ДПП акцентуе увагу на розподш: ризиюв м!ж учасниками партнерства.
Захщш дослщники розглядають предмет ДПП у вщносинах з приводу бущвництва (реконструкцп, модершзацп), експлуатацп 1 управлшня об'ектами шфраструктури. При цьому мета партнерсько' взаемоди держави 1 приватного сектору полягае в "по-лшшенш та / або розширенн: шфраструктурних пос-луг" (Дж. Делмон), "наданн: результата 1 послуг в публ:чних штересах на посийно вдосконалюванш основ:" (М. Геддс) й "сп1льн1й розробц: продукту або послуги" (Х. Ван Хам, Ю. Копеньян).
Завершуючи анал:з п1дход1в заруб1жними на-уковцями до визначення поняття державно-приватного партнерства, необхщно вказати ще на одну осо-блив:сть партнерсько' взаемоди держави та приватного сектору, яка вщр1зняе партнерство вщ традицшних вщносин. Так, специф:ка державно-приватного партнерства, на думку голландських вчених Х. Ван Хама й Ю. Копеньяна, полягае в тому, що взаемод:я держави 1 б:знесу передбачае шстшуцшне оновлення, яке проявляеться в оновленн: метод1в роботи, процедур, угод та шституив. П.В. Розенау зазначае, що партнерство просуваеться як шновацшний шстру-мент, який змшюе стиль функцюнування уряду за рахунок привнесення ринково' дисциплши.
Серед науковщв у кра'нах СНД единого 1 однозначного визначення державно-приватного партнерства не :снуе. У дослщженнях укра'нських, рос1йських та бшоруських учених неоднозначн: в1дпов1д1 при визначенн: поняття державно-приватного партнерства пов'язан: з питаннями про предмет взаемод!' державно-приватного партнерства, ц1льове призначення, сферу застосування ДПП та форми реал1заци державно-приватного партнерства. Бшьшють автор1в при визначенн: поняття державно-приватного партнерства надають й особлив: ознаки, як! в1др1зняють ДПП в:д :нших форм взаемод:' держави та приватного сектору. У табл. 3 наведено пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП дослщниками окремих кра'н СНД.
Таблиця 3
Пщходи до визначення поняття 1 характерних рис ДПП дослщниками окремих кра'ш СНД
Автор (и) Поняття та його характеристика
1 2
Росшсьш вчеш
Г.В. Белщька П1д державно-приватним партнерством розум1е юридично оформлене на певний гермiн, засноване на об'еднанш вклад1в 1 розподт ризик1в, сп1впраця публ1чного та приватного партнер1в з метою вир1шення державних 1 сусшльно значущих завдань, як1 зд1йснюються шляхом реал1зацИ 1нвестиц1йних проектпв щодо об'екгiв, що перебувають у сфер1 публ1чного 1нтересу 1 контролю. ДПП — це, безумовно, пщприемницька д1яльшсть, але саме та д1яльшсть, яка спрямована не т1льки на системне отримання прибутку, але й на до-сягнення соц1ально-економ1чного ефекту [19, с. 188].
В.Г. Варнавсь-кий ДПП — це юридично оформлене (як правило, на ф1ксований термш), що передбачае сшвшвестування 1 розподш ризик1в, систему вщносин м1ж державою 1 мунщипальними утвореннями, з одного боку, та грома-дянами 1 юридичними особами — з шшого, предметом яко' виступають об'екти державно' та / або мунщи-пально' власност1, а також послуги, як1 виконуються 1 надаються державними та мун1ципальними органами, оргатзац1ями, установами та пщприемствами [1, с. 46].
М.В. ВЫсов ДПП — це правовий мехатзм узгодження штерегав 1 забезпечення р1вноправност1 держави 1 б1знесу в рамках реал1зацй економ1чних проекгiв, спрямованих на досягнення ц1лей державного управл1ння [20].
Лродовження табл. 3
1 2 1
М.В. Дерябiна ДПП — шституцшний та оргашзацшний альянс державно'' влади та приватного б1знесу з метою реалГзац!' сусп1льно значущих проект1в у широкому спектр1 сфер д1яльност1 — в1д розвитку стратег1чно важливих галу-зей економ1ки до надання громадських послуг в масштабах вс1е'' кра'ни або окремих територ1й [21].
О. П. Мамчен-ко, 1.О. Долже-нко Державно--приватне партнерство — це законодавчо визначена форма взаемодп держави та приватного бГзне-су, яка спрямована на економ1чно ефективне досягнення цГлей стор1н, юридично закр1плена договором, заснована на принцип р1вноправно'' кооперативно'' поведшки при прийняти стратег1чних 1 поточних р1-шень, що припускае вкладення актив1в, як1 'м належать. ДПП розглядаеться не тГльки як швестицшний механ1зм, але 1 як ефективна модель управлшня економ1кою, яка, з одного боку, дозволяе скоротити 1 оп-тим1зувати витрати бюджету, з шшого — п1двищити як1сть виконання проекту 1 наданих згодом на його баз1 громадських послуг [22].
Н.О. 1гнатюк ДПП — це вид сшвпращ оргашв публ1чно'' влади з юридичними особами, громадянами чи 'х об'еднаннями, який зд1йснюеться на основ1 об'еднання ресурс1в, кошт1в, власност1, зусиль або потенщалу, спрямованого на реал1зац1ю державно'' полгтики, задоволення сусп1льних потреб, створення сусп1льно значущих об'екнв, захисту сощальних, трудових, 1нших прав громадян або вир1шення 1нших сусп1льно значущих завдань [23].
Р. О. Мартусе-вич, С. Б. Cißa-ев, Д.Ю. Хом-ченко ДПП у комунальному господарств1 визначаеться як делегування на певний термш приватному сектору фу-нкци управл1ння системами комунально'' 1нфраструктури. Державно-приватне партнерство — це сукупн1сть форм взаемодп державно'' або мунщипально'' влади та приватних п1дприемств у комунальному господарст-в1. Сутн1стю 1 головною метою ДПП е створення б1льш ефективно'' системи виробництва, н1ж просто ф1-нансування 1нвестиц1йних потреб шфраструктури [24, с. 11-12].
М.В. Клшова ДПП — природний 1 необхгдний симб1оз держави 1 б1знесу, з урахуванням штерес1в господарюючих суб'ек-т1в орган1зовано економ1чне сп1вроб1тництво п1дприемницького та некомерц1йного сектор1в (найчаст1ше на основ1 часткового фшансування) для реал1зац1' масштабних проект1в у життево важливих галузях, насампе-ред в шфраструктур1 [25, с. 114].
Н.В. Резшчен-ко Державно-приватне партнерство — довгостроковий взаемовиггдний контракт м1ж державним органом влади та приватним сектором, представлений спещально керуючою компашею, з метою створення сусп1льно' 1нфраструктури та / або надання на '"' основ1 послуг, в якому: використовуються матер1альн1 1 нематер1альш ресурси державного 1 приватного сектор1в; розпод1ляються ризики, обов'язки, права, а також вигоди м1ж державою та приватним сектором; вимого до результату визначаються державою [16].
К.В. Хлебшков ДПП за своею економ1чною природою е результатом розвитку традицшних механ1зм1в господарських вза-емов1дносин м1ж державною владою 1 приватним сектором з метою розробки, планування, ф1нансування, буд1вництва та експлуатацп об'екив, що задовольняють суспГльш потреби. Державно-приватне партнерство позначае себе як партнерство у модершзацп й у забезпеченш Г' систем1 стратепчного планування, в тому числ1 1 на регюнальному р1вн1 [26, с. 135].
В. А. Цветков, А.А. Медков Державно-приватне партнерство це спос1б взаемодп держави 1 приватних компанш для вир1шення соц1аль-но-економ1чних завдань 1 досягнення цГлей, ц1кавих обом сторонам. Принципи ДПП застосовуються, перш за все, по в1дношенню до реалГзацГ' швестицшних проект1в в кап1талом1стких галузях нац1онально'' еконо-м1ки, за розвиток яких мае в1дпов1дати держава [27, с. 170].
В. А. МГхеев ДПП - система сшвпращ приватного сектору, п1дприемств 1 оргашзацш б1знесу з державними установами, а також регюнальних корпорацш з державними п1дприемствами, установами, яка спрямована на досягнення загальних цГлей, вир1шення актуальних соц1ально-економ1чних завдань [28].
В.1. Якунiн ДПП - це сукупшсть оргашзацшно-правових та ф1нансово-економ1чних в1дносин 1 дш держави та приватного б1знесу, спрямованих на досягнення загальних цГлей реалГзацп економ1чно'' пол1тики держави [29].
В. Г. Варнавсь-кий, А. В. Клименко, В.О. Корольов Державно-приватне партнерство це юридично закршлена форма взаемодп (можлив1 форми тако'' взаемод1': закон, контракт (договгр, угода), статут компан1'' тощо) м1ж державою 1 приватним сектором щодо об'екив державно'' 1 мунщипально'' власност1, а також послуг, що виконуеться 1 надаються державними та мунщи-пальними органами, установами та п1дприемствами, з метою реал1зац1' сусп1льно значущих проект1в у широкому спектр1 вид1в економ1чно' д1яльност1 [13].
Ылорусък вчет
О.М. Тур ДПП - взаемовигщна сп1впраця на догов1рн1й основ1 м1ж державним та приватним партнерами з метою реал1защею сусп1льно значущих проект1в 1 програм на нац1ональному та рег1ональному р1внях на умовах розпод1лу ризик1в, доход1в 1 в1дпов1дальност1 з метою розвитку шновацшного, 1нвестиц1йного, 1нфраструк-турного потенщалу Республ1ки Б1лорусь [30, с. 33].
Г.А. Яшева ДПП в шновацшнш сфер1 - це сукупшсть оргашзацшно-правових в1дносин та дГ' держави 1 приватного б1знесу, спрямованих на досягнення цглей шновацшного розвитку на макро- 1 м1крор1вш за допомогою реал1зац!' проект1в 1 програм в шновацшнш сфер1 [14, с. 12].
В. С. Каменков, Д. П. Александров Державно-приватне партнерство являе собою мехашзм узгодження 1нтерес1в 1 забезпечення р1вноправност1 держави 1 б1знесу в рамках реал1зац!' 1нвестиц1йних проекив, що представляють Гнтерес для суспГльства [31, с. 48].
М.Г. Синяк, В. В. Валетка Державно-приватне партнерство сприяе концентрац!' матер1альних, ф1нансових ресурс1в, а також залучен-ню кошт1в позабюджетних джерел для реал1зацГ' суспГльно значимих проект1в 1 програм у широкому спект-р1 галузей економ1ки, соц1альн1й та 1нновац1йн1й сферах з використанням засоб1в республ1канських 1 м1сце-вих бюджет1в та об'ект1в республ1кансько' та комунально'' власност1 [32, с. 36].
1.В. Нов1кова ДПП — це не просто сшвпраця державного та приватного сектор1в, а б1знес-модель взаемодГ' держави та б1знесу з метою реал1зац!' проект1в в галузях Гнфраструктури, надання громадських послуг, включаючи державн1, та шновацшного розвитку. Мета проекив ДПП — залучення приватного кап1талу в розвиток ш-фраструктури, пгдвищення якост1 послуг, включаючи послуги державного управлшня, формування шнова-ц1йно'' економ1ки [33, с. 48].
Укратсък вчет
Т.1. Артемова ДПП - шституцшно-оргашзацшний альянс державно'' влади та приватного б1знесу з метою реал1зацГ' суспГльно значимих проекив, у широкому спектр1 сфер д1яльност1 [34, с. 110].
К. В. Павлюк, С.М. Павлюк ДПП — суспГльно--приватне партнерство — конструктивне сшвробпництво держави, суб'екив пгдприемни-цько'' д1яльност1 та громадянських 1нститут1в в економ1чн1й, полпичнш, соц1альн1й, гуман1тарн1й та 1нших сферах суспГльно'' д1яльност1 для реал1зацГ' суспГльно значимих проекив на засадах прюритетносн 1нтерес1в держави, 11 пол1тично'' пгдтримки, консолгдац!' ресурс1в стор1н, ефективного розподГлу ризик1в мгж ними, р1вноправност1 1 прозоросн в1дносин для забезпечення поступального розвитку суспгльства [35].
Зактчення табл. 3
1 2
Т. Лебеда, I. Запатрша Публ1чно-приватне партнерство - партнерство публ1чно! влади (на центральному чи мгсцевому р1внях) та приватного б1знесу задля вир1шення суспшьно-важливих проблем (задач) в штересах суспшьства в цшому чи окремо! територ1ально! громади Отже, виходячи з того, що в Укра!ш розр1зняються поняття а) державно! i мун1ципально! власност1; б) центрально! i м1сцево! влади, а також в) поняття суспшьства в цшому i окремо! територ1ально! громади, бшьш точним використання терм1ну "публ1чно-приватне партнерство" [2, с. 57].
О. В. Мартякова Державно-приватне партнерство - це економжо-правовий мехатзм узгодження 1нтерес1в i забезпечення р1вноправност1 держави i б1знесу в рамках реатзаци соц1ально-економ1чних проект1в, спрямованих на до-сягнення цшей державного управлшня [36, с. 236].
П.1. Шилепни-цький Державно-приватне партнерство - це вщносини, як1 виникають м!ж державою в особ1 уряду, оргашв державно! влади та самоврядування, державних установ, пщприемств, оргатзацш, з одного боку, а з другого боку - з приватним сектором в особ! суб'екпв господарювання недержавно! форми власносп, громадськи-ми органiзацiями, м1сцевими спiльнотами з приводу перерозподшу повноважень щодо створення шфраструктури загального користування, виробництва товар1в i послуг, як1 традицшно вважалися монопол1ею держави, врегулюванням м1ж сторонами в зв'язку з цим таких питань: розподш вщповщальностей, ризик1в, зобов'язань щодо фшансового забезпечення, проектування, буд1вництва, утримання, експлуатац!!, права власност1, участь в управлшш та розподт прибутку, що базуеться на принципах р1вносп, вщкритосп, не-дискримшац!!, змагальност1, пщвищення ефективност1 та м1н1м1зац1! ризик1в i витрат [9, с. 189].
О.М. Головшов Державно-приватне партнерство можна визначити як союз господарюючих суб'екпв (держави, приватного б1знесу) i 1нститут1в (правових, ф1нансово-кредитних), взаемод1ючих у процес1 виробництва i використання благ, яш пов'язан1 з умовами житподяльносп суспiльства i забезпечують реатзащю стратег1чних цiлей його сталого економ1чного розвитку. Як економ1чна категорiя, державно-приватне партнерство — це особливий тип економ1чних вщносин, який необх1дно розглядати з позицш доцшьного використання обмежених ре-сурс1в з метою переходу до шновацшного розвитку економжи. Основу цього типу вщносин утворюе взае-мообумовлешсть пщприемницько! функц!! i державного регулювання, взаемозв'язок 1нститут1в держави i пщприемницького середовища. [37, с. 56-57]
О.М. В1нник Державно-приватне партнерство - це не будь-яка сшвпраця держави i приватного б1знесу, а таке, що обу-мовлено суспшьними потребами через неспроможшсть держави (АРК, територ1ально! громади) реал1зувати самост1йно (без залучення приватних партнер1в) складн1 та/або довгостроков1 проекти через вщсутшсть необх!дних кошт1в та шших ресурс1в (досв!ду, квал1ф1кованого персоналу, новггшх технологш тощо) [38, с. 117].
Г.Л. Знаменський Державно-приватне партнерство стало розглядатися як нетрадицшний спос1б орган1зац1! вщносин м1ж державою та б1знесом з метою реал1зац!! проект1в у багатьох сферах економжи. Державно-приватне партнерство (публ1чно-приватне партнерство) доцшьно розглядати як узагальнююч1 поняття для р1зноман1тних конк-ретних форм партнерства [39, с. 7].
О.Е. С1мсон Державно-приватне партнерство в шновацшнш сфер1 необхщно розглядати не тшьки як широку основу вщносин м!ж б1знесом i державою, закладених в Господарському кодека Укра!ни, а також як особливу оргашзацшно-шституцшну форму цих вщносин, яка може набувати характеру договору (без створення юридично! особи ) або юридично! особи (у тому числ1 як догов1рного об'еднання пщприемств) [40, с. 240].
1.С. Нейкова Державно-приватне партнерство е формою сшвпращ, у якш держава i приватний сектор спшьно реал1зу-ють суспшьно значущ1 проекти, Грунтуючись на угод1 про роздш завдань i ризик1в, i являе собою шститу-ц1йний альянс м1ж державою i б1знесом, що створюеться на певний термш для здшснення конкретного проекту i припиняе свое 1снування п1сля його реал1зац!! [15].
Щодо предметно! сфери партнерсько! взаемодн держави та приватного сектору, то у дослщженнях простежуеться функцiонапьний аспект, який полягае у конкретизации функцш при реалiзацi! ДПП. У бшь-шостi визначень приватний партнер бере на себе час-тину або весь комплекс функцш державного сектору з проектування, фшансування, будiвництва / модер-нiзацi!, експлуатацн та обслуговування об'екпв державно! власностi або пов'язаними з ними послугами. Найбшьш яскравим цей тдхщ знайшов свое вщо-браження в працях захщних вчених. У дослiдженнях росiйських учених даний пiдхiд пiдтримують Р.А. Мартусевич, С.Б. Оваев, Д.Ю. Хомченко, яю зазна-чають, що державно-приватнi партнерства е "за своею природою партнерством мгж мунщипальною вла-дою i приватним сектором (керуючими компашями-операторами та iнвесторами) з метою ефективно! експлуатацГ! та / або будiвництва (реконструкций) об'ектiв i систем комунально! шфраструктури" [24, с. 11-12]. У свою чергу, К.В. Хлебшков зазначае, що "... взаемовiдносини мгж державною владою i приватним сектором з метою розробки, планування, фшан-сування, будiвництва та експлуатащ! об'ектiв, яю задовольняють суспшьт потреби" [26, с. 132].
Деяю вчеш не конкретизують, яю функцiональнi завдання лежать при партнерськш взаемодГ! держави та 6!зжсу, а мають на уваз^ в першу чергу, реалiза-щю проекту на засадах ДПП. Представниками цього тдходу е росшсью вченi В.Г. Варнавський, А.В.
Клименко, В.О. Корольов (реалiзацiя суспшьно зна-чущих проектiв у широкому спек^ вид!в еконсмч-но! д!яльносп) [13], М.В. ВМсов (реалiзацiя еконо-м1чних проектiв) [20], М.В. Дерябiна (реалiзацiя суспшьно значущих проектiв у широкому спек^ сфер д!яльноси) [21], В.А. Цветков, А.А. Медков (реалiза-щя iнвестицiйних проектiв в катталомютких галузях нацiонально! економiки, за розвиток яких мае вщпо-вщати держава) [27]; бшорусью вченi — Г. А. Яшева (реалiзацiя проектiв i програм в шновацшнш программ [14], В.С. Каменков, Д.П. Александров (реалiзацiя швестицшних проекпв, що представляють штерес для суспшьства) [31], О.М. Тур (реал1защя суспшьно значущих проекив i програм на нацюнальному та регюнальних рГвнях) [30], М.Г. Синяк та В.В. Валет-ка (реал!зац!я суспшьно значимих проекпв i програм у широкому спектр! галузей економжи, сощальнш та шновацшнш сферах) [32], 1.В. Новшова (реал!зац!я проекив в галузях шфраструктури, надання громад -ських послуг, включаючи державш, та шновацшного розвитку) [33]; украшсью дослщники — 1.С. Нейкова (реал!зац!я суспшьно значущих проекпв) [15], К.В. Павлюк й С.М. Павлюк (реал1защя суспшьно значущих проекпв) [35], Т.1. Артемова (реал1защя суспшь-но значущих проекпв) [34], К.В. Павлюк, С.М. Павлюк (реал1защя суспшьно значимих проекив) [35], О.В. Мартякова (реал1защя соц!ально-економ!чних проекив) [36], Г. Л. Знаменський (реал!зац!я проекпв у багатьох сферах економГки) [39].
Отже, предметною сферою партнерства держави та приватного сектору е вдаосини в процес взаемодп держави i бiзнеcу, а конкретшше, це: реалiзацiя проекту на засадах ДПП (б1льш широке трактуван-ня); в1дносини м1ж державою та б1знесом, де приват -ний партнер бере на себе частину або весь комплекс функцш державного сектору з проектування, фшан-сування, буд1вництва / модершзацп, експлуатацп та обслуговування об'екив державно! власност1 або пов'язаними з ними послугами (б1льш вузький щд-хд).
У в1дносинах партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору вид1ляють витратний та доходний етапи. Бшоруський вчений О.М. Тур зазначае, що умовами ДПП е розпод1л ризик1в, доход1в та в1дпов1-дальност1 при реалзаци партнерсько! взаемодГ! держави та приватного сектору [30]. Росшський досл1д-ник Н.В. Резшченко при визначенн1 поняття акцен-туе увагу на розподш ризикгв, обов'язкгв, прав, а та-кож вигоди мгж державою та приватним сектором [16]. Наявшсть доходного етапу при здшсненш ДПП е ключовою в1дмшшстю в1д державного замовлення.
Сдино! думки немае i щодо цтьово! ор1ентацГ! партнерсько! взаемодп держави i приватного сектору серед учених. Б1льш1сть вчених при визначенш мети ДПП акцентують увагу на виршент сощалъно-еконо-MiHuux завданъ при реалiзацü' партнерсъкоi взаемодй' держави i приватного сектору. Як приклад можна навести висловлення В.А. М!хеева, державно-при-ватне партнерство спрямоване на досягнення загаль-них щлей, вирiшення актуальних сощально-еконо-м1чних завдань [28].
Рос1йськ1 досл^дники В. А. Цветков i А. А. Мед-ков при доолдженш поняття партнерсько! взаемодп держави й приватного сектору зазначають, що метою державно-приватного партнерства е виршення сощ-альнo-екoнoмiчних завдань i досягнення щлей, як1 цiкавi обом сторонам [27, с. 170]. На думку В.1. Яку-нiна, взаемод!я держави та приватного сектору спря-мовано на досягнення загальних щлей реалiзацl! еко-ном1чно! пол1тики держави [29, с. 6]. Таку точку зо-ру подтяе й М.В. Вшсов, метою ДПП е реатащя екoнoмiчних прoектiв, спрямованих на досягнення щлей державного управлiння [20].
1нш1 досшдники, при визначеннi поняття ДПП, зазначають мету, яка полягае в виршент сусптъно зна-чущих завданъ (завдання, як пов'язат 3i створенням сусплъно'' шфраструктури та надання на ii основi пос-луг). Так, росшська досл!дниця Г.В. Белщька зазначае, що метою ДПП е виршення державних i сусш-льно значущих завдань, яке здшснюеться шляхом реалiзацl! iнвеcтицiйних проекив щодо oб'ектiв, як1 перебувають у сфер! публ!чного iнтереcу й контролю [19, с. 188]. Н.В. Резшченко вважае, що мета ДПП полягае в створенш суспшьно! шфраструктури та / або надання на !! основ! послуг [16, с. 64]. Досл^дни-ця Н.О. 1гнатюк зазначае, що ДПП спрямоване на реалiзацiю державно! политики, задоволення суспть-них потреб, створення сусптьно значущих об'екив, захисту сощальних, трудових, шших прав громадян або вирiшення Гнших сусптьно значущих завдань [23].
Бiлoруcька дослгдниця 1.В. Нoвiкoва, при визна-ченш поняття ДПП, розкривае мету реатацп проек-т1в партнерсько! взаемодй держави i приватного сектору. Мета проекив ДПП, на думку досл^днищ, полягае в "залученш приватного кашталу в розвиток 1н-фраструктури, пiдвищення якост1 послуг, включаючи послуги державного управлшня, формування iннoва-цшно! екoнoмiки" [33, с. 48].
Бторуськ! досл1дники М.Г. Синяк й В. В. Валет-ка акцентують увагу на взаемовидднш взаемодй держави та приватного сектору. Мета ДПП, на думку вчених, полягае в "об'еднаш досв^ду i ум1нь р1зних державних та приватних партнерiв з таким розрахун-ком, щоб гарантувати досягнення найкращих матерь альних i фшансових результатiв з максимальною вза-емною вигодою" [32, с. 36].
Украшськ! вченi I. Запатрiна й Т. Лебеда розгля-дають взаемoдiю держави та приватного сектору зад-ля виршення суспшьно-важливих проблем (задач) в штересах cуcпiльcтва в ц1лому чи окремо! теритoрiа-льно! громади [2, с. 57]. Таку точку подшяе Т.1. Ар-темова "реалiзацiя сусшльно значимих прoектiв" [34, с. 110].
Виходячи з наведених визначень, можна ствер-джувати, що мета партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору полягае в виршенш завдань державного управлшня / регулювання сощально-еконо-м1чним розвитком кра!ни / регюну в прioритетних сферах екoнoмiки.
Роз61жност1 при визначеннi партнерсько! взае-модп держави та приватного сектору дослдаиками у кра!нах СНД стосуються галузевого характеру реалi-зацй ДПП. При аналiзi визначень державно-приватного партнерства простежуеться диференцiальний пГдх1д, зг!дно з яким визначення oрiентoванi на певш сфери застосування.
В зарубiжнiй практищ основна маса прoектiв ре-атуеться у тих сферах, за як! держава несе вгдпов1-дальнicть, а саме об'екти шфраструктури та пов'язаш з нею послуги. Бтьшють росшських та укра!нських досл1дник1в под1ляють думки захдних учених. Зокре-ма, росшськ! вченi Р. О. Мартусевич, С. Б. Оваев та Д.Ю. Хомченко розглядають державно-приватне партнерство в комунальному гocпoдарcтвi [24]. М.В. Клiнoва [25] та Н.В. Резнченко [16] зазначають, що ДПП реатовують насамперед в Шфраструктури В. А. Цветков й А. А. Медков зазначають, що "принципи ДПП застосовуються, перш за все, по в^дношенню до реатацп iнвеcтицiйних прoектiв в кашталомютких галузях нацioнальнo! екoнoмiки, за розвиток яких мае вiдпoвiдати держава" [27, с. 170].
Укра!нська дослгдниця О. В. Мартякова зазначае, що мехашзм ДПП передбачае надання приватним сектором шфраструктурних послуг нацioнальнo! зна-чущост1 [36, с. 236]. Досл1дник П.1. Шилепницький, позначае, що державно-приватне партнерство вико-ристовуеться в cтвoреннi шфраструктури загального користування, виробництва тoварiв i послуг [9, с. 31].
Сфера застосування державно-приватного партнерства в кра!нах СНД не обмежуються тшьки iнфра-структурою. Так, 61лоруськ1 вчеш В. С. Каменков [31], Д. П. Александров [31] й Г. А. Яшева [14] розглядають шновацшну сферу. При цьому, В. С. Каменков й Д. П. Александров п!д ДПП в шновацшнш cферi розумь ють "механiзм узгодження штере^в i забезпечення рiвнoправнocтi держави i бiзнеcу в рамках реалiзацl! швестицшних прoектiв, як1 представляють iнтереc для суспшьства" [31, с. 48]. При дослдженш поняття партнерсько! взаемодй держави i бiзнеcу 1.В. Нов1ко-ва стверджуе, що ДПП — це "не просто сшвпраця державного та приватного cектoрiв, а бiзнеc-модель взаемодй держави та бiзнеcу з метою реатацп прое-кт1в в галузях шфраструктури, надання громадських послуг, включаючи державш, та iннoвацiйнoгo розви-тку" [33, с. 52-53].
Г. А. Яшева вважае, що державно-приватне партнерство в шновацшнш cферi е "сукупшстю оргаш-зацiйнo-правoвих в^дносин та дш держави i приват-
ного б!знесу, яю спрямоваш на досягнення цшей шновацшного розвитку на макро- i мiкрорiвнi через реалiзацiю проектiв i програм в шновацшнш сферГ [14, с. 12-13].
Украшська дослiдниця 1.С. Нейкова вважае, що "концепцiя ДПП може бути реатзована в найважли-вших сферах, що зачiпають загапьнонацiональнi ш-тереси (соцiапьна сфера, транспорт, енергетика то-що), зокрема в шновацшному секторi економiки, i вiдноситься до сфери проведення активно' державно' промислово' политики i реапiзацiï "погоджувальних" (що стосуються договiрного партнерства держави i корпорацш) принципiв взаемоди i макропланування" [15, с. 156].
К.В. Павлюк й С.М. Павлюк визначають широкий спектр сфер застосування: економiчна, полггач-на, соцiальна, гуманiтарна та шш1 сфери суспшьно'1 д!яльноси [35]. Таку точку подшяе Г. Л. Знаменський й Т.1 Артемова. На ïx думку, державно-приватне партнерство реалiзуеться у широкому спектрi сфер дь яльноси економiки [39, с. 7; 34, с. 110].
ДПП позначае себе, на думку К.В. Хлебшкова, як "партнерство у модершзацп й у забезпеченш ïï системи стратепчного планування, в тому числ! i на регюнальному р1вш" [26, с. 130].
Слщ зазначити, що спшьним для ветх визначень залишаеться той факт, що об'ектом державно-приватного партнерства е державна власшсть або пов'язаш з нею послуги. Ще одшею особливютю партнерських вщносин держави та приватного сектору е форма ïx взаемодп. Росшський дослщник Н.В. Резшченко зазначае, що ДПП — довгостроковий вза-емовигщний контракт м1ж державним органом влади та приватним сектором, представлений спещально керуючою компашею [16]. В.Г. Варнавський, А.В. Клименко та В. О. Корольов конкретизують можлив! форми взаемодп держави та приватного сектору — закон, контракт (догов!р, угода), статут компанп то-що [13]. Бшоруський вчений О.М. Тур розглядае ствпрацю держави i б!знесу у форм! договору [30]. Украшський вчений Г.Л. Знаменський зазначае, що державно-приватне партнерство (публ!чно-приватне партнерство) доцшьно розглядати як узагальнююче поняття для р!зномаштних форм партнерства. Г.Л. Знаменський вщм!чае, що "коло конкретних форм партнерства, передбачене господарським кодексом Украши, е ширшим, н1ж те, що випливае !з змюту ниш розповсюдженого поняття "ДПП" [39, с. 7]. О.Е. Омсон вважае, що ДПП — це особлива оргатзацш-но-шституцшна форма вщносин м!ж державою та б!знесом, яка може набувати характеру договору (без створення юридично'1 особи ) або юридично'1 особи (у тому числ! як догов!рного об'еднання пщприемств) [40, с. 240].
Отже, у науковш лггератур! розр!зняють контр-актну (догов!рш вщносини м1ж державою та приватним сектором) та шституцшну (створення та / або спшьна участь держави i б!знесу в господарсьюй ор-гашзацп корпоративного типу) форми державно-приватного партнерства.
На вщмшу вщ шших визначень, яю вказують на ствробггаицьку д1яльшсть державного та приватного партнер!в у досягненш певного загального економ!ч-ного спшьного для ветх його учасниюв ефекту, до-слщники О.М. Тур [30, с. 33], Н.В. Резшченко [16], акцентують увагу на взаемовигщнш (корисливш) взаемодп держави та б!знесу, яка виникае лише тод!, коли е впевнешсть в отриманш тепершньо'1 чи май-бутньо'1 вигоди для кожного з його учасниюв.
На основ! проведеного дослщження виявлено, що тдходи науковщв до визначення поняття "дер-жавно-приватне партнерство" вщр!зняються р!знома-штшстю та неоднорщшстю. Одш автори акцентують увагу на суспшьнш значущоси проекив ДПП, шш! розглядають як шструмент залучення приватних шве-стицш в економ!ку для виршення державних зав-дань, деяю дослщники вважають, що державно-при-ватне партнерство е шструмент державного управлш-ня / регулювання.
Але, при цьому, постае питання: в чому ж спе-цифжа державно-приватного партнерства пор!вняно з шшими формами взаемодп держави i приватного сектора?
Росшська дослщниця М.В. Дерябша вважае, що партнерство як самостшна економ!чна категор!я — "формал!зована кооперац!я державних i приватних структур, спещально створена для досягнення тих чи шших цшей i спираеться на вщповщш домовленост сторш. Кожен партнер вносить свш внесок у загаль-ний проект. Так, б!знес забезпечуе фшансов! ресурси, професшний досвщ, ефективне управлшня, гнучюсть i оператившсть у прийнятп ршень, здатшсть до новаторства. 3i свого боку держава забезпечуе правомо-чносп власника, можливють надання податкових та шших пшьг, гарантш, а також матер!альних i фшан-сових ресуретв" [21]. При цьому, М.В. Дерябша стве-рджуе, що основною ознакою ДПП е "участь у пуб-л!чно-приватному кооперацшному ланцюжку по створенню додано'1 вартостГ [21]. Синергетичний потенщал партнерства полягае в тому, що в процеет створення додано'1 вартоси, яка в значнш м!р! визна-чаеться характером перерозподшу завдань i ризиюв м1ж партнерами на основ! того, що кожен партнер бере на себе ri завдання i вщповщальшсть, яю вш може забезпечити з кращою яюстю i ефектившстю. Такий пщхщ подшяе й 1.В. Новжова. У своему досль дженш "Державно-приватне партнерство: мода або тренд" дослщниця зазначае, що суть ДПП "полягае в перерозподЫ вщповщальноси i ризиюв за розвиток сектор!в, як! зазвичай належать до сфери вщповщальноси держави" [33, с. 52-53].
Специфжа взаемовщносин м1ж державою i приватним б!знесом у рамках ДПП, на думку К.В. Хлебшкова, полягае в тому, що "партнерсью вщносини реал!зуються шляхом перерозподшу прав власносп, включаючи i функцп управл!ння" [26, с. 132].
А.П. Павлюк й Д.В. Лятн зазначають, що особ-ливютю проект!в ДПП е те, що к "взаемовиг!дн!сть базуеться на загальнш зац!кавленост! партнер!в в ефективному використанш ресурс!в протягом всього життевого циклу проекту — на стад!ях проектування, буд!вництва та експлуатац!1" [10, с. 40]. У свою чергу, О.М. Тур акцентуе увагу на дотриманш балансу ште-рес!в м1ж державою та б!знесом. Вчений стверджуе, що "у раз! якщо баланс штереав !снуе, то держава i б!знес отримують вигоди, недосяжн! при спроб! са-мост!йного !нвестування" [30, с. 32].
О.П. Мамченко й 1.А. Долженко пщкреслюють, що "сторони ДПП вкладають ресурси i розподгляють м1ж собою ризики на основ! принципу р!вноправнос-т! в юридичному та економ!чному значеннях" [22, с. 246]. "Тим самим однозначно визначаеться, що партнерство яюсно вщр1зняеться в!д тако'1 форми сп!впрац!, як, наприклад, державне замовлення, оск!-льки сторони ддать, виходячи з того, що в результат! реатзацп спального проекту к !нтереси повинн! бути досягнут! в повнш м!р!, а не за залишковим принципом" [22, с. 246].
"Очевидно, що не всяку взаемодш держави i приватного сектору, на думку М.В. Клшово!, у змь шанiй екoнoмiцi можна в^днести до категорп ДПП, а лише таку, коли бiзнеc за дорученням i за п1дтримки держави виконуе функцп, як1 ранiше покладалися на не!, коли ринков1 засади впроваджуються в традицш-ну сферу активной держави, в тому числ1 шфра-структуру" [25, с. 114].
Укра!нська досл!дниця О.М. В1нник вважае, що ДПП — це не будь-яка сшвпраця держави i приватного бiзнеcу, а таке, що обумовлено суспшьними потребами через неспроможшсть держави (АРК, тери-тoрiальнo! громади) реалiзувати cамocтiйнo (без залу-чення приватних партнерiв) cкладнi та/або довго-строков1 проекти через в^дсутшсть неoбхiдних кошт1в та шших ресур^в (досв1ду, квалiфiкoванoгo персоналу, новгтшх технoлoгiй тощо) [38, с. 117].
Як екoнoмiчна категoрiя, зазначае О.М. Головь нов, державно-приватне партнерство — це "особли-вий тип екoнoмiчних в^дносин, який неoбхiднo роз-глядати з позиц1й доц1льного використання обмеже-них ресур^в з метою переходу до шновацшного роз-витку економши. Основу цього типу в^дносин утво-рюе взаемooбумoвленicть п^д^^мни^то! функцп i державного регулювання, взаемозв'язок 1нститут1в держави i пхдприемницького середовища" [37, с. 5657].
Зважаючи на подан штерпретацп державно-приватного партнерства, його подальший аналiз мае виходити з розумшня його як iнcтрумента державного управлшня / регулювання. Сиcтематизацiя i уза-гальнення юнуючих п1дход1в до трактування поняття партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору, дозволяе зазначити, що ДПП потр16но розглядати не як просте об'еднання ресур^в держави та бiзнеcу, а як форму екoнoмiчних в1дносин, яка поеднуе щд-приемницьку дгяльшсть держави та шш1 державнi кoригувальнi впливи з можливютю залучення приватних швестицш i кoмпетенцiй приватного бiзнеcу.
Висновки. Резюмуючи все вищенаведене можна в^дзначити, що основними характеристиками ДПП, як! розкривають специфшу партнерсько! взаемодп держави та приватного сектору як екoнoмiчнo! категорй, е:
наявшсть державного й приватного cектoрiв; офщшш в^дносини м1ж державними i приватни-ми учасниками;
взаемoвiднocини стор1н носять партнерськш, тобто рiвнoправний характер;
довгостроков1 в^дносини м1ж державою та при-ватним сектором;
об'еднання активiв (ресур^в i кoмпетенцiй) уча-сник1в;
державна власшсть як об'ект партнерства або спшьна участь держави i бiзнеcу в гocпoдарcькiй ор-ганiзацi! корпоративного типу;
мета полягае в виршенш державних завдань со-цiальнo-екoнoмiчнoгo розвитку кра!ни / регioну в прюритетних сферах екoнoмiки;
рoзпoдiлення ризик1в м1ж партнерами; перерозподт вiдпoвiдальнocтi м1ж сторонами партнерства для бтьш ефективно! реалiзацl! проекту;
наявнicть доходного етапу в реалiзацl! проекту ДПП.
Вищеoпиcанi характеристики виокремлюють державно-приватне партнерство серед шших форм взаемодп держави i бiзнеcу (державними закупiвлями, аутсорсингом та ш.).
Отже, введення у науковий та практичний о61г поняття державно-приватного партнерства пов'язано
!з впровадженням ново! екoнoмiчнo! форми взаемодп держави i приватного сектору для ефективного залучення та використання фшансових кошт1в i оргашза-ц1йних можливостей бiзнеcу в умовах oбмеженocтi iнвеcтицiйних ресур^в держави. Рiзнoманiтнicть форм i сфер застосування партнерсько! взаемодй держави i бiзнеcу робить його унiверcальним Гнстру-ментом для виршення державних завдань в прюритетних сферах економжи та п^двищення р1вня конку-рентocпрoмoжнocтi кра!ни, забезпечення ст1йкого нацioнальнoгo й регюнального зростання, формуван-ня iннoвацiйнo! економжи.
Список використаних джерел
1. Варнавский В. Государственно-частное партнерство: некоторые вопросы теории и практики / В. Варнавский// Мировая экономика и международные отношения. — 2011. - № 9. — С. 41-50.
2. Запатрша I. Державно-приватне партнерство як фактор екoнoмiчнoгo зростання та проблеми його розвитку в Укра!ш / I. Запатрша, Т. Лебеда // Еко-номют. — 2011. - №3. — С. 52-58.
3. О системе государственно-частного партнерства в Великобритании [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.pppinrussia.ru/userfiles/ upload/ files/PPP% 20in%20foring% 20country/PPP_in_U K.pdf.
4. Варнавский В. Новые подходы к финансированию инфраструктуры в Великобритании / В. Варнавский // Мировая экономика и международные отношения. — 2012. — № 9. — С. 67-74.
5. National Council for Public Private Partnerships [Electronic Resource]. — Mode of access: http://www.ncppp.org/howpart/index.shtml#define.
6. The Canadian Council for Public-Private Partnerships [Electronic Resource]. — Mode of access: www.pppcouncil.ca/aboutPPP_definition.asp.
7. О государственно-частном партнерстве во Франции [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www.pppinrussia.ru_userfiles_upload_files_PPP in foring country_France_PPP.
8. Опыт реализации проектов ГЧП в Германии [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www. pppinrussia. ru/userfiles/upload/files/PPP%20in%20foring %20country/PPP_in_Germany.pdf.
9. Шилепницький П. I. Державно-приватне партнерство: теoрiя i практика: мoнoграфiя / ПЛ. Шилепницький. !нститут регюнальних досшджень НАН Укра!ни. — Чершвщ, 2011. — 455 с.
10. Павлюк А. П. Державно-приватне партнерство як мехашзм активiзацi! швестицшно! дгяльност1 в Укра!ш / А.П. Павлюк, Д.В. Ляпш // Стратепчш прюритети. — 2012. — № 3 (24). — С. 38-45.
11. "Green Paper on Public-Private Partnerships and Community Law on Public Contracts and Concessions" [Electronic Resource] / Commission of the European Communities. — Brussels, 30.4.2004. — Mode of access: http: //eurlex. europa. eu/LexUriServ/site/en/com /2004/com2004_0327en01.pdf.
12. Государственно-частное партнерство в инновационной сфере: мировой опыт и перспективы России / Р.М. Нижегородцев [и др.]; под ред. Р.М. Ни-жегородцева, С.М. Никитенко, Е.В. Гоосен. — Кемерово: ООО «Сибирская издательская группа», 2012. — 482 с.
13. Варнавский В. Г. Государственно-частное партнерство: теория и практика: учебное пособие / В.Г. Варнавский, А.В. Клименко, В.А. Королев и др.; Гос. Ун-т — Высшая школа экономики. — М.: Изд. Дом Гос. Ун-та — Высшей школы экономики,
2010. — 287 с. — Режим доступа: http://gaudeamus. taba.ru/ fid/ZmlsZToxMDUwMjA4Ly8/BapHaBCKm В. Г., Клименко А. В., Королев В. А. Государственно-частное партнерство теория и практика. М. ГУ-ВШЭ, 2010содержание, предисловие, глава 1.pdf.
14. Яшева Г.А. Теоретико-методологические основы и механизмы государственно-частного партнерства в инновационном развитии экономики Беларуси /Г.А. Яшева// Белорусский экономический журнал.
— 2011. — № 3. — С. 4-19. — Режим доступа: http://bem.bseu.by/rus/archive/3.11/3_2011_jasheva.pdf.
15. Нейкова 1.С. Державно-приватне партнерство як складова швестицшного мехашзму шновацшного розвитку [Електронний ресурс] / 1.С. Нейкова.
— Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ PORTAL/ Soc_Gum/Nvnudpsu/2010_1/2010_1_Neykova.pdf.
16. Резниченко Н.В. Модели государственно-частного партнерства [Электронный ресурс] /Н.В. Резниченко // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. Менеджмент. — 2010. — Вып.4. — С.58-83. — Режим доступа: http://www.vestnikmanagement. spbu.ru/archive/pdf/486.pdf.
17. Сазонов В.Е. Государственно-частное партнерство: гражданско-правовые, административно-правовые и финансово-правовые аспекты: мон. [Электронный ресурс] / В.Е. Сазонов. — М., 2012. — 492 с. — Режим доступа: http://lib2.znate.ru/download/ docs-294457/294457.doc.
18. Сазонов В.Е. Обзор существующих определений понятия государственно-частного партнерства / В.Е. Сазонов // Нравственные императивы в праве.
— 2011. - № 5. — С. 12-20.
19. Белицкая А.В. Правовое регулирование государственно-частного партнерства: мон. / А.В. Белиц-кая. — М.: Статут, 2012. — 191 с. — Режим доступа: http://www.estatut.ru/pdf/620.pdf.
20. Вилисов М.В. Государственно-частное партнерство: политико-правовой аспект [Электронный ресурс] / М.В. Вилисов // Власть. — №7. — 2006. — С.4-6. — Режим доступа: http://www.rusrand.ru/public / public_7.html.
21. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://institutiones.com/general/1079-gosudarstvenno-chastnoe-partnerstvo.html.
22. Мамченко О.П. Экономическая сущность и роль государственно-частного партнёрства в реализации региональной экономической политики [Электронный ресурс] / О.П. Мамченко, И.А. Долженко // Известия Алтайского Государственного Университета. — 2010. — № 2-2 (66). — С. 245-249. — Режим доступа: http://izvestia.asu.ru/2010/2-2/econ/ TheNews 0fASU-2010-2-2-econ-01.pdf.
23. Игнатюк Н.А. Государственно-частное партнерство: онлайн-чтение [Электронный ресурс] / Н.А. Игнатюк. — Режим доступа: http://thelib.ru/books/ n_a_ignatyuk/gosudarstvenno_chastnoe_partnerstvo-read-2.html.
24. Мартусевич Р. Государственно-частное партнерство в коммунальном хозяйстве / Р. Мартусевич. С. Сиваев, Д.Хомченко. — М.: «Фонд Института экономики города», 2006. — 244 с. — Режим доступа: http://www.UrbanEconomics.ru/download.php?dl_id=34 32.
25. Клинова М.В. Государство и частный сектор в поисках прагматичного взаимодействия: мон. / М.В. Клинова. — М.: ИМ6МО РАН, 2009. — 122 с. — Режим доступа: http://www.imemo.ru/ru/publ/ 2009/ 09011.pdf.
26. Хлебников К.В. Государственно-частное партнерство: экономическое содержание и институциональные границы /К.В. Хлебников// Экономика и
управление. - 2011. - № 7(80). - С. 131-135. - Режим доступа: http://ecsocman.hse.ru/data /2012/ 07/ 10/1263438545/26.pdf.
27. Цветков В. А. Перспективы государственно-частного партнерства при строительстве и реконструкции железнодорожной инфраструктуры [Электронный ресурс] / В. А. Цветков, А. А. Медков // Журнал экономической теории. — 2008. — №1. — С. 170-182.
— Режим доступа: http://www.cemi.rssi.ru/mei/articles/ zvet-med07 -8.pdf.
28. Михеев В.А. Государственно-частное партнерство в реализации приоритетных национальных проектов / В.А. Михеев. — Режим доступа: http: //viperson. ru/wind. php? ID=291211.
29. Якунин В.И. Партнерство в механизме государственного управления [Электронный ресурс] / В.И. Якунин. — 2007. — С. 1-28. — Режим доступа: http://www.isras.ru/files/File/Socis/2007-02/Yakunin.pdf.
30. Тур А.Н. Особенности формирования государственно-частного партнерства в Республике Беларусь /А.Н. Тур// Проблемы управления. — 2011. -№2(39). — С. 31-36. — Режим доступа: http://www.pac.by/dfiles/001877_361072_Tur39.pdf.
31. Каменков В. С. О роли государственно-частного партнерства в инновационном развитии / В.С. Каменков, Д.П. Александров// Проблемы управления. — 2011. — № 4(41). — С. 44-49. — Режим доступа: http://www.pac.by/dfiles/001879_911465_ kamenkov41.pdf.
32. Синяк Н.Г. Перспективы развития государственно-частного партнерства в Беларуси / Н.Г. Синяк, В.В. Валетко// Земля Беларуси. — 2008. — № 3.
— С. 35-42. — Режим доступа: http://www.belzeminfo. by/ arhiv/2008_03/RazvitieGCHP_p35_zb_3-2008.pdf.
33. Новикова И. Государственно-частное партнерство: мода или тренд / И. Новикова // Экономика Беларуси. — 2013. — № 1. — С. 48-53. — Режим доступа: http://gate.belta.by/econom.nsf/all/ E30DCD49071B B4E243257B3A00425DD1/$File/ru_01-13-04.pdf.
34. Артемова Т.И. Институт государственно-частного партнерства: мировой опыт и реалии Украины /Т. И. Артемова// Науковi пращ ДонНТУ. Серiя: економiчна. — 2010. — Випуск 38-2. — С. 110-117. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Npdntu_ekon/2010_38_2/110.pdf.
35. Павлюк К. В. Сутшсть i роль державно-приватного партнерства в соцiально-економiчному розвитку держави [Електронний ресурс] / К.В. Павлюк, С.М. Павлюк // Науковi пращ КНТУ. Економь чш науки. — 2010. — Вип. 17. — Режим доступу: http://www.kntu. kr.ua/doc/zb_17_ekon/stat_17/02.pdf.
36. Мартякова Е.В. Социально-экономическое развитие и инструменты партнерских отношений / Е.В. Мартякова // Вюник Донецького Нащонального ушверситету, Сер. В: Економ^ i право, Спецвип. — 2011. — Т. 1. — С. 233-238.
37. Головшов О.М. Концептуальш засади фор-мування державно-приватного партнерства / О.М. Головшов // Економiчний вюник Донбасу. — 2012. — № 3 (29). — С. 56-62.
38. Вшник О.М. Управлшня державно-приватним партнерством при використанш його ак-щонерно! форми / О.М. Вшник // Вюник Академи правових наук Украши. — 2010. — № 2. — С. 112-120.
39. Знаменський Г. Державно-приватне партнерство: украшський варiант / Г. Знаменський // Юри-дичний вюник Украши. — 2009. — № 39 (26 вересня
— 2 жовтня). — С. 7.
40. Омсон О. Е. Правова природа вщносин державно-приватного партнерства / О.Е. Омсон // Вю-ник Академи правових наук Украши. — 2012. — № 1 (68). — С. 233-241.
