CC BY
13
Експериментальна медицина та морфолопя
УДК: [615+577.21]:616-002.5:615.28 Антоненко П.Б., Кресюн В.И.
ПОЛ1МОРФ1ЗМ ГЕНОТИПУ ЦИТ0ХР0МУ-450 2C9 В ОДЕСЬКОМУ РЕГ1ОН1
Одеський нaцiонaльний медичний уыверситет
Значн eapia^'i метаболiзму лтарських 3aco6ie пов'язат з полiмоpфiзмом гену цитохрому-450 (CYP) 2С9. Водночас лiтературi дат щодо nomupeHocmi полiморфiзму гену CYP2C9 в УкраЛнл майже eidcymm. Тому метою данол роботи було дослiджeння полiмоpфiзму генотипу CYP2C9 на твденному заходi Укрални на пpикладi Одеського регюну. За допомогою ПЛР (nолiмepазно ланцю-говол реакцп) та ендонуклеазного аналiзy було доcлiджeно полiмоpфiзм гену CYP2C9 з викорис-танням ендонуклеаз Avail i NsiI для виявлення мутантних гетв CYP2C9*2 i CYP2C9*3, а також дикого гену CYP2C9*1. Зразки кpовi були отриман у здорових доноpiв в Одеськш обласнш стан-ци переливання кpовi в 2010 р. Вiдповiдно до генотипу CYP2C9 зi 113 здорових доноpiв 76,1% т-дивiдiв були ноЫями гомозиготного дикого типу гену CYP2C19*1/*1, поpiвнy по 10,6% доcлiджe-них були ноЫями гетерозиготних гетв CYP2C9*1/*2 i CYP2C9*1/*3. Лише 2,7% iндивiдiв належали до носив комбтацш мутантних гетв - CYP2C9*2/*2, *2/*3, *3/*3. Значнол piзницi мiж отриманими даними i розрахованими за формулою Хаpдi-Вайнбepга не було. Жодних суттевих вiдмiнноcmeй у вщ1, cmаmi, грут кpовi серед носИв piзних генотитв i алeлiв CYP2C9 не спосте-ркалось. Полiмоpфiзм генотитв i алeлiв CYP2C9 на твденному заходi Укрални був близьким до peзyльmаmiв доcлiджeнь в кралнах Свропи i Бразили, i суттево вiдpiзнявcя вiд доcлiджeння в Азп (1рат).
Ключов1 слова: ген CYP2C9, пол1морф1зм, генотип (робота е частиною НДР №0110U06658)
Введення
Загалом, ферменти родини цитохромiв-450 (CYP) 2 вщповщають за метаболiзм 70-80% вах найбтьш поширених вживаних препара^в. Так, CYP2С9 приймае участь в метаболiзмi перора-льних цукрознижуючих засобiв ^бурид, бута-мщ), непрямих антикоагулянпв (варфарин), не-стерощних протизапальних засобiв (диклофе-нак, целекоксиб), антагошспв анпотензин II рецептора (лозартан) [1]. З шшого боку, е низка препара^в, що можуть впливати на активнють цитохрому CYP2C9, зокрема i протитуберкульо-зн препарати рифампщин, iзонiазид [11].
Рiзнi етжчж групи можуть мати рiзну пошире-нють повтьних метаболiзаторiв i пюля отриман-ня однакових доз певних лкарських препаратiв, рiзний вщсоток хворих в кожнiй популяцп досяг-не терапевтичного рiвня препарату в оргажзмк Тому загальна ефективнiсть рекомендованих доз може в^знятись мiж рiзних етнiчних груп. Таким чином, ефективнють стандартно! дози у пацiентiв в рiзних популяцiях треба перевiрити [5].
Мета роботи Водночас в лiтературi майже вщсутж данi щодо поширеност полiморфiзму гену CYP2C9 в УкраТ'ж як серед здорових людей, так i серед хворих. Тому метою даноТ роботи було дослн дження полiморфiзму гену CYP2C9 на швдж УкраТни на прикладi Одеського регюну.
Матерiали i методи
Зразки кровi були отриманi вiд 113 здорових донорiв в Одеськiй обласнiй станцп переливання кровi в 2010 р., з яких 13 (11,5 %) становили жшки, решта - 100 (88,5%) - складали чоловки. Вк донорiв становив вiд 17 до 62 рош. ДНК ма-терiал був екстрагований з кровi донорiв з вико-ристанням набору ДНК-сорбБ (АмплiСенс, Ро-сiйська Федера^я). Генотип CYP450 2C9 за допомогою полiмеразно ланцюговоТ реакцiТ (ПЛР) та ендонуклеазного аналiзу за методом Sullivan-Klose T.H. et al., 1996 [8]. Для ПЛР-амплiфiкацiТ CYP2C9*2 i CYP2C9*3 двi пари вщповщних спе-цифiчних праймерiв. ПЛР продукти CYP2C1*2 i CYP2C9*3 були пщдаж рестрикцп за допомогою ферментiв (рестриктаз) ^vaII i NsiI вiдповiдно. Осктьки мiсце рестрикцiТ вiдсутне в мутантних
В1СНПК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академ1я»
алелях, ПЛР продукти уникали рестрикцп вщпо-вщними ферментами, що свщчило про наявнють алелю CYP2C9*2 при застосуванш ^vall або алелю CYP2C9*3 при застосуванш Nsil. За умов рестрикцп за допомогою ферменту ^vaII (наявнi алелi CYP2C9*1 або CYP2C9*3) або ферменту Nsil (наявнi алелi CYP2C9*1 або CYP2C19*2) вiдбувалось роздiлення ДНК-фрагментiв в 691 п.н. на 2 фрагменти - 527 i 164 п.н., а також ДНК-фрагмент 141 п.н. на 2 фрагменти - 112 i 29 п.н., вщповщно. Статистичний аналiз було проведено i3 залученням Microsoft Excel i х2-критерш.
Результати та ïx обговорення
Вiдповiдно до генотипу CYP2C9 зi 113 здо-рових донорiв 76,1% iндивiдiв були носiями го-
мозиготного дикого типу гену СУР2С19*1/*1. Також по 10,6% доброволь^в були ноаями гетеро-зиготних гешв СУР2С9*1/*2 i СУР2С9*1/*3. Носi-ями гомозиготного мутантного гена -СУР2С9*2/*2 або СУР2С9*3/*3 було по 0,9%, ге-терозиготний мутантний ген СУР2С9*2/*3 спо-стерiгали також у 0,9% шдив^в (табл. 1). Зага-лом, з дослщжених 226 алелiв СУР2С9, 86,7% складала алель СУР2С9*1, по 6,6% складали алелi СУР2С9*2 i СУР2С9*3.
Згiдно формули Хардi-Вайнберга (На^у-Weinberg), що вiдображаe розподiл генотишв i фенотипiв в популяци за певних умов, було роз-раховано очкувану поширенiсть генотипiв. Отриманi результати ютотно не вiдрiзнялись вiд розрахованих за формулою (табл. 2).
Таблиця 1
тип i алелi гену СУР2С9 серед здорових донорiв (кльюсть).
Генотип (n=113)
CYP2C9*1/*1 CYP2C9*1/*2 CYP2C9*1/*3 CYP2C9*2/*2 CYP2C9*2/*3 CYP2C9*3/*3
86 12 12 1 1 1
Алель (n=226)
CYP2C19*1 CYP2C19*2 CYP2C19*3
196 15 15
Таблиця 2
Поширенсть генотипiв CYP2C9 серед здорових doHopie фактичний i розрахований за формулою Xapdi-Вайнберга (%).
Результати Генотип (n=113)
CYP2C9*1/*1 CYP2C9*1/*2 CYP2C9*1/*3 CYP2C9*2/*2 CYP2C9*2/*3 CYP2C9*3/*3
Фактичнi 76,1 10,6 10,6 0,9 0,9 0,9
Розрахованi 75,2 11,5 11,5 0,4 0,9 0,4
Таблиця 3
Поширенсть генотип i алелiв гену CYP2C9 в piзних кранах (%).
Генотип / алель Дане дослщження (n=113) РоЫя (n=290) Словешя (n=119) Бразилiя (n=100) Гре^я (n=283) Литва (n=83) 1ран (n=127)
Генотип CYP2C9
CYP2C9*1/*1 76,1 68,0 86,6 72,0 62,0 66,3 41,2
CYP2C9*1/*2 10,6 18,2 19,3 13,0 20,0 20,5 37,8
CYP2C9*1/*3 10,6 11,3 10,8 11,0 13,5 8,4 9,5
CYP2C9*2/*2 0,9 0,6 1,5 1,0 1,5 3,6 10,1
CYP2C9*2/*3 0,9 1,2 1,5 3,0 2,8 1,2 1,3
CYP2C9*3/*3 0,9 0,3 0 0 0 0 0
Алель
CYP2C9*1 86,7 82,7 81,7 84,0 79 80,7 64,8
CYP2C9*2 6,6 10,5 12,0 9,0 12,8 14,5 25,3
CYP2C9*3 6,6 6,7 6,2 7,0 8,1 4,8 9,8
Джерело - [4] [6] [10] [2] [9] [3]
Згщно з л^ературними даними, па^енти з генотипом CYP2C19*1/*2, *1/*3, *2/*2, *2/*3, *3/*3 потребують зниження дози варфарину на 19,6%, 33,7%, 36,0%, 56,7% i 78,1% вщповщно вщносно генотипу CYP2C19*1/*1 [7]. Згщно Vacis Tatarönas et al., 2011 зниження дози варфарину у па^ен^в з генотипом CYP2C19*1/*2, *1/*3, *2/*2, *2/*3 на 2,7%, 26,7%, 51,5%, 61,5% вщповщно вщносно генотипу CYP2C19*1/*1 [9]. Отже, генотипи CYP2C19*2/*2, *2/*3, *3/*3 вщзначались найбтьш зниженням ферментно'1 активности тому умовно носив вище згаданих генотишв мо-
жна вщнести до повтьних метаболiзаторiв.
Серед носив гомозиготного дикого гену СУР2С9*1/*1 бтьшють, а саме 87,2% складали чоловки. Так само серед носив гетерозиготного типу немутованого гену - СУР2С9*1/*2 або СУР2С9*1/*3 - 83,3% i 100% складали чоловки. Серед шдив^в, як були попередньо вщнесеш до повтьних метаболiзаторiв, 100% складали чоловки. Водночас вказана рiзниця була не вн рогщна (Р>0,05). Тобто, як серед чоловтв, так i серед жшок домшували носи генотипу СУР2С9*1/*1 (рис. 1).
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%
И CYP2C9*1/*1 □ CYP2C9*1/*2
□ CYP2C9*1/*3 □ CYP2C9*2/*2, *2/*3, *3/*3
Рис. 1. Поширення генетичного пол1морф1зму гену CYP2
З 86 шдив^фв, як були ноаями гомозиготного дикого типу гену CYP2C9*1/*1, згщно до системи ABO переважали носи A(II) групу кровi - 37,2%,
серед здорових доноре чолов1чноГ (1) або жночоГ cmami (2) рщше зус^чались носи О(1) групу кровi - в 31,4%, B(III) групу кровi - в 23,3%, решта або 8,0% шдивщи мали AB(IV) групу кровi (рис. 2).
ЕЭ O(I) група кров1 СИ А( 11) група кров1
□ B(lll) група кров1
□ AB(IV) група кров1
27*2? *2/*3 *3/*3
*1/*1
*1/*2
*1/*3
Рис. 2. Приналежнсть до р1зних груп кров\ за
Серед носив гетерозиготних гешв CYP2C9*1/*2 переважали добровольц з О(1) i В(111) групами кровi - 50 i 33,3% вiдповiдно. Порн вну по 25% добровольцiв з генотипом CYP2C9*1/*3 мали О(1) i В(111) групи кровi, 1/3 ш-дивiдiв мали А(11) групу кровк Нарештi, серед повiльних метаболiзаторiв бтьшють або 66,7% iндивiдiв мали А(11) групи кровi, решта - О(1) групу кровi. Водночас наведет вщмшносп мiж групи носив рiзних генотипiв CYP2C9 не були вiро-гiдними (Р>0,05).
Серед 86 носив гомозиготного дикого типу гена CYP2C9*1/*1 домшували донори вком вщ 21 до 30 рокiв i вiд 31 до 40 рокiв - 32,6 i 30,2% донорiв вiдповiдно, рiдше спостерiгали донорiв вiком до 20 рокiв, 41-50 рош, або пiсля 51 року - 15,1; 14,0 i 8,1% iндивiдiв вiдповiдно.
Носи гетерозиготних гешв CYP2C9*1/*2 представляли вiковi категори 21-30 i 31-40 рокiв у 50 i 33,3% вiдповiдно. 1ндивщи з генотипом CYP2C9*1/*3 також у бтьшосп випадкiв належали до вкових категорiй 31-40 i 21-30 рош - у 50 i 20% вiдповiдно. Вище згаданi повiльнi мета-болiзатори у бiльшостi випадш - у 66,7% - були вщ 21 до 30 рош, решта - 33,3% - були вщ 31 до 40 рош. Однак, вiкова рiзниця мiж ноаями рiзних генотипiв CYP2C9 була невiрогiдною.
Проведений аналiз засвiдчив, що переважали носи з диким гомозиготним типом
системою АВО носив генотuпiв CYP2C9 (%)
CYP2C9*1/*1 - 76,1%. По 10,6% доброволь^в були ноаями гетерозиготних генотишв CYP2C9*1/*2 i *1/*3 вщповщно, у яких згщно лн тературних джерел уповiльнюeться швидкiсть метаболiзму низки лiкарських засобiв. Тiльки 2,7% мали генотип CYP2C9*2/*2, *2/*3 i *3/*3, що вiдрiзняються значним уповтьненням процесiв метаболiзму вiдповiдних лiкiв. Жодних суттевих вiдмiнностей у вiцi, стаН групi кровi серед носив рiзних генотипiв i алелiв CYP2C9 не спостер^а-лось, хоча треба вщзначити, що бiльшiсть па^е-нтiв, як мали генотип повiльних метаболiзато-рiв, мали A(ll) групу кровi, були вком вiд 21 до 30 рош i належали до чоловiчоT статi.
Було проведено порiвняння поширеност рiз-них генотипiв i алельноТ частоти CYP2C9, отри-маними в данш роботi, вiдносно аналогiчних по-казникiв iнших краТн (табл. 3).
Поширенють алелю CYP2C9*1 на швденно-музаходi УкраТни (86,7%) була близькою до ев-ропейських краТн та Бразили (79,0-82,7%) i знач-но бтьшою вiд аналогiчного показника дослн джень, проведених в lранi (64,8%) [2-4,6,9,10]. Поширенють полiморфних алелiв на швденно-му-заходiв УкраТни склала 6,6% для CYP2C9*2, що було нижче вщ iнших краТн, де цей показник складав 9,0-25,3%, i 6,6% для CYP2C9*2, що було близьким до шших дослщжень - водночас поширенють близьким до поширеност вказаних
HidП¡К ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академ1я»
10.
11.
алелiв в европейських кражах - 6,2-9,8%.
За результатами генотипування CYP2C9, 2,7% шдив^в було вщнесено до повтьних ме-таболiзаторiв. Для дослiджень в Росп цей показ-ник склав 2,1%, в Словени - 3,0%, Бразилп -4,0%, Грецп - 4,3%, Литвi - 4,8%, lранi - 14,4%. Отримаш результати засвiдчили генетичну спо-рiдненiсть за полiморфiзмом гену CYP2C9 шв-денного-заходу Укра'ни з европейськими кра''-нами, а також значну розбiжнiсть зi Схiдною Азн ею (зокрема, 1раном). Бiльшiсть дослiджених -76,1% - шдив^в були ноаями гомозиготного дикого гена CYP2C9*1/*1, тобто вони не потребу-ють змiни доз препаратiв, що метаболiзуються даним цитохромом. Решта iндивiдiв - 23,9% -можуть потребувати певно''' корекцп дози.
Висновки
1. Вщповщно до генотипу CYP2C9 зi 113 здорових донорiв 76,1% iндивiдiв були ноаями гомозиготного дикого типу гену CYP2C19*1/*1, порiвну по 10,6% дослщжених були ноаями ге-терозиготних гешв CYP2C9*1/*2 i CYP2C9*1/*3 вiдповiдно. Згщно результaтiв генотипування лише 2,7% шдивщ належали до носив мутантних гешв - CYP2C9*2/*2, *2/*3, *3/*3. Вiрогiднiсть ре-зультaтiв була пiдтвердженa формулою Харди-Вайнберга.
2. Жодних суттевих вщмшностей у вщ^ стaтi, групi кровi серед носив рiзних генотипiв i aлелiв CYP2C9 не спостерiгaлось. Полiморфiзм гено-типiв i aлелiв CYP2C9 був близьким до результат дослiджень в кра'нах бвропи i Бразили i суттево вiдрiзнявся вщ дослiдження в lрaнi.
Реферат
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНОТИПА CYP2C9 В ОДЕССКОМ РЕГИОНЕ Антоненко П.Б., Кресюн В.И.
Ключевые слова: ген CYP2C9, полиморфизм, генотип
Значительные вариации метаболизма лекарственных средств связаны с полиморфизмом гена цитохрома-450 (CYP) 2С9. В то же время литературные данные относительно распространенности полиморфизма гена CYP2C9 в Украине практически отсутствуют. Поэтому целью данной работы было исследование полиморфизма генотипа CYP2C9 на юго-западе Украины на примере Одесского региона. С помощью ПЦР (полимеразно-цепной реакции) и эндонуклеазного анализа был исследован полиморфизм CYP2C9 с использованием ендонуклеаз Avail и NsiI с целью обнаружения мутантных генов CYP2C9*2 и CYP2C9*3, а также дикого гена CYP2C9*1. Образцы крови были получены от здоровых доноров в Одесской областной станции переливания крови в 2010 г. Согласно генотипа CYP2C9 из 113 здоровых доноров 76,1% индивидов были носителями гомозиготного дикого типа гена CYP2C19*1/*1, поровну по 10,6% исследованных были носителями гетерозиготных генов CYP2C9*1/*2 и CYP2C9*1/*3. Только 2,7% индивидов принадлежали к носителям комбинаций мутантных генов -CYP2C9*2/*2, *2/*3, *3/*3. Значительной разницы между полученными данными и рассчитанными согласно формулы Харди-Вайнберга не было. Существенных отличий в возрасте, половой принадлежности, группе крови среди носителей различных генотипов и аллелей CYP2C9 не отмечалось. Полиморфизм генотипов и аллелей CYP2C9 на юго-западе Украины был близким результатам исследований в странах Европы и Бразилии и значительно отличался от исследований в Азии (Иране).
Summary
CYP2C9 GENOTYPE POLYMORPHISM IN ODESA REGION
Antonenko P.B., Kresiun V.I.
Key words: CYP2C9 gene, polymorphism, genotype.
Considerable variability in drug metabolism is associated with genetic polymorphism of cytochrome-450 (CYP) 2С9 gene. At the same time there is lack of literature data concerning the spreading of CYP2С9 gene polymorphism in Ukraine. Therefore the present work was aimed to investigate CYP2С9 polymorphism in the
Л^ература
Кресюн В. И. И. Фармакогенетические основы взаимодействия организма и лекарств / В.И.Кресюн, Ю.И.Бажора. - Одесса : Одес. гос. мед. ун-т, 2007. - 164 с.
Arvanitidis K. Genetic polymorphisms of drug-metabolizing enzymes CYP2D6, CYP2C9, CYP2C19 and CYP3A5 in the Greek population / K.Arvanitidis, G.Ragia, M.Iordanidou [et al.] // Fundam. Clin. Pharmacol. - 2007. - V. 21. - P. 419-426. Azarpira N. Investigation of allele and genotype frequencies of CYP2C9, CYP2C19 and VKORC1 in Iran / N.Azarpira, S.Namazi, F. Hendijani [et al.] // Pharmacological reports. - 2010. - V. 62. - P. 740-746.
Gaikovitch E. A. Polymorphisms of drug-metabolizing enzymes CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP1A1, NAT2 and of P-glycoprotein in a Russian population / E. A.Gaikovitch, I.Cascorbi, P. M Mrozikiewicz. [et al.] // Eur. J. Clin. Pharmacol. - 2003. - V. 59. - P. 303-312.
Gumbo T. Isoniazid bactericidal activity and resistance emergence: integrating pharmacodynamics and pharmacogenomics to predict efficacy in different ethnic populations / T.Gumbo, A.Louie, W.Liu [et al.] // Antimicrobial agents and chemotherapy. - 2007. - V. 51, № 7. - P. 2329-2336.
Herman D. Genetic polymorphism of cytochromes P450 2C9 and 2C19 in Slovenian population / D.Herman, V.Dolzan, K.Breskvar // Zdrav. Vestn. - 2003. - V. 72. - P. 347-351. Lindh J. D. Influence of CYP2C9 genotype on warfarin dose requirements—a systematic review and meta-analysis / J. D.Lindh, L.Holm, M. L.Andersson, A.Rane // Eur. J. Clin. Pharmacol. - 2009. - V. 65, № 4. - P. 365-375.
Sullivan-Klose T. H. The role of the CYP2C9-Leu359 allelic variant in the tolbutamide polymorphism / T. H.Sullivan-Klose, B. I.Ghanayem, D. A.Bell [et al.] // Pharmacogenetics. - 1996. - V. 6, № 4. - P. 341-349.
Tatarunas V. The influence of CYP2C9 and VKORC1 gene polymorphisms on optimal warfarin doses after heart valve replacement / V.Tatarunas, V.Lesauskaité, A. Veikutiené [et al.] // Medicina (Kaunas). - 2011. - V. 47, №1. - P. 25-30. Twardowschy C. A. CYP2C9 polymorphism in patients with epilepsy: genotypic frequency analyzes andphenytoin adverse reactions correlation / C. A.Twardowschy, L. C.Werneck, R. H.Scola [et al.] // Arq. Neuro-Psiquiatr. - 2011. - V. 69, № 2a. - P. 195-200. Zhou S. F. Substrates, inducers, inhibitors and structure-activity relationships of human Cytochrome P450 2C9 and implications in drug development / S. F. Zhou, Z. W.Zhou, L. P.Yang, J. P.Cai // Curr. Med. Chem. - 2009. - V. 16, № 27. - P. 3480-3675.
south-west of Ukraine, Odesa region. CYP2C9 gene polymorphism was studied by means of PCR (polymerase chain reaction) and endonuclease analysis with application of endonuclease Avail and Nsil for detection of the mutant allele CYP2C9*2 and CYP2C9*3 correspondently as well as wild gene CYP2C9*1. The blood sample were taken from healthy donors in Odesa district station of blood transfusion in 2010. According to the genotype of CYP2C9 among 113 healthy donors 76,1% persons were the carriers of homozygote wild gene CYP2C9*1/*1, 10,6% individuals equally represented heterozygote genes CYP2C9*1/*2 and CYP2C9*1/*3. Only 2,7% individuals belonged to carriers of mutant allele combinations - CYP2C9*2/*2, *2/*3, *3/*3. There is no significant difference between obtained data and predicted according to Hardy-Weinberg equation. Any significant difference in age, gender or blood group between carriers of different genotype and allele CYP2C9 has not been observed. Polymorphism of CYP2C9 genotypes and alleles in south-west Ukraine is close to the spreading in European countries and Brazil and differs considerably from Asian reports (Iran).
УДК 616-071+57.012.4
Атаманчук О.В., Левицький В.А.
СТРУКТУРА ЯЗИКА В НОРМ1 ТА ЙОГО МОРФОЛОГ1ЧН1 ЗМ1НИ ПРИ ЦУКРОВОМУ Д1АБЕТ1 1-ГО ТИПУ
ВДНЗУ "1вано-Франквський нацюнальний медичний ушверситет"
Метою досл{дження було вивчення структурних компонент{в язика в норм{ г при цукровому д{-абет{ 1-го типу. Матер{алом слугував язик лабораторних щур{в. Застосовували г1сто-ультраструктурн методи виявлення мтрогемосудин, сосочтв язика, м'яз{в та нервово-м'язових зактчень, а також встановлення адгезтног здатност{ та регенерацшного потенщалу еттел1оцит1в слизовог оболонки язика. Пров{дним чинником в ураженш слизовог оболонки язика при цукровому д{абет{ 1-го типу е порушення гг кровопостачання, а кл1тинами-м1шенями е ен-дотелюцити катляр{в, порушення структури яких веде до розвитку {шемп, склерозування м'яз{в { порушення будови нервово-м'язових зактчень. Спостеркаеться атроф{я сосочтв, гх ке-ратитзац{я, тдвищена кшькжть патогенног мтрофлори, при зниженн адгезивних властивос-тей та зменшенн регенерацшного потенщалу еттел{ю, що призводить до порушення евакуацгг мтрооргатзм{в г е морфолог{чним субстратом для виникнення запальних процеЫв в порожнинг рота.
Кпючов1 слова: язик, цукровий д1абет, слизова оболонка, гемом1кроциркуляторне русло, нервово-м'язов1 заинчення, м1крофлора.
Зв'язок роботи локальних чиннимв. Серед цього напряму домн
з науковими темами i планами
Робота е частиною науково-дослщноТ теми кафедри ана-томп людини "Морфофункцюнальна характеристика деяких оргажв та функцюнуючих систем при цукровому д1абет1 в постнатальному перюд1 онтогенезу" (номер держреестрацп 0109и001106).
Постановка проблеми та 11 зв'язок iз важли-вими науковими завданнями
Вщомо, що при цукровому дiабетi (ЦД) спо-стер^аеться порушення бар'ерно'Т функци слизо-воТ оболонки порожнини рота (СОПР), яке веде до розвитку рiзних патолопчних змш [5, 9]. Саме тому розробка i практичне впровадження ефек-тивних методiв лкування i профтактики захво-рювань СОПР при ЦД впродовж останшх 30 ро-мв стiйко займае центральне мюце в дослщжен-нях вiтчизняних i зарубiжних стоматологiв [2, 3, 8]. Проте результати Тх практичного застосуван-ня мало помiтнi [1, 6, 10]. Реальний стан не мо-жна охарактеризувати шакше, як парадоксаль-ний тому, що науково обфунтоваш та ефективнi в експериментах i в тривало контрольованих клiнiчних дослщженнях методи при ЦД не дають ефекту [2, 4]. Очевидно, що це пов'язано з вщ-сутнютю спiльноТ точки зору на етюлопю i патогенез пораження СОПР при ЦД.
Найчисленшша група авторiв [5, 8, 10, 11] на-дае головне значення в цьому процес дм рiзних
нують роботи [2-5, 10], в яких головна роль выводиться мiкрофлорi порожнини рота. 1х об'еднуе прагнення довести, що патолопчний процес виникае в ештели СОПР i розповсюджу-еться в глибок тканини. Таке трактування розвитку патолопчних змш в СОЯ передбачае в якосл профтактичних заходiв посилену гiгiену порожнини рота. Рiвень розробки i впровадження цього напряму можна з упевненютю назвати бездо-ганним [10,12]. Практичний вихщ численних до-слщжень [1,2,7,10,11] виразився в появi величе-зного арсеналу засобiв медикаментозного i немедикаментозного пригнiчення активностi мiкро-бноТ флори i лiкування запальних змш СОПР.
Другу групу дослщникв [1, 5-7, 9, 12] об'еднуе положення про те, що розвиток патолопчного процесу починаеться з глибоких тканин i розпо-всюджуеться в СОПР. Тобто захворювання язи-ка обумовлюються не мюцевими чинниками ек-зогенного характеру, а загальним станом оргаш-зму, який, у свою чергу, викликаний порушенням функцш рiзних оргашв i систем. Останнiми роками важлива роль в захворюваннях слизових оболонок рiзних органiв вiдводиться лейкоцитам, що видтяють деструктивнi бюлопчно акти-внi речовини безпосередньо в тканини [7, 8]. Ця ппотеза заснована на даних, що показують мо-жливють локальноТ активацiТ лейкоци^в i, перш
