CC BY
60
УДК 338.45
П1ДХОДИ ДО ОПТИМ1ЗУВАННЯ УПРАВЛ1НСЬКИХ Р1ШЕНЬ НА ЗАСАДАХ УЗГОДЖЕННЯ 1НТЕРЕС1В ГРУП ЕКОНОМ1ЧНОГО ВПЛИВУ
п1дприемствА
1.Б. Олексiв, д.е.н., доцент В.Ю. Харчук, к.е.н., доцент
Нацюнальний утверситет «Львгвська полгтехнгка», Льв1в, Украта
Олексге I.E., Харчук В.Ю. Шдходи до оптимгзування управлшських рШень на засадах узгодження ттереЫв груп економгчного еплиеу шдприемства.
В статп наведено принципи та тдходи до прийняття управлшських ршень на засадах узгодження штереав груп економiчного впливу. Автори також аналiзують можливостi моделювання при прийняттi рiзних типiв управлшських ршень, а саме: синоптичних та спорадичних.
Ключоеi слова: групи економiчного впливу, прийняття управлiнських ршень
Олексие И.Е., Харчук В.Ю. Подходы к оптимизации управленческих решений на основе согласования интересов групп экономического влияния предприятия.
В статье приведены принципы и подходы к принятию управленческих решений на основе согласования интересов групп экономического влияния. Авторы также анализируют возможности моделирования при принятии различных типов управленческих решений, а именно: синоптических и спорадических.
Ключевые слова: группы экономического влияния, принятия управленческих решений
Oleksiv I.B., Kharchuk V.Y. The approaches to optimization of managerial decisions basing on reconciliation of company stakeholder interests.
In the paper the approaches to making managerial decisions basing on reconciliation of stakeholder interests are presented. In addition the authors analyze the opportunities of modeling while making synoptic and sporadic managerial decisions.
Keywords: stakeholders, making managerial decisions
На сьогодш тдходи до прийняття управлшських ршень ускладнюються у зв'язку is динамiчнiстю зовншнього середовища та збшьшення шлькосп факторiв, як визначають дiяльнiсть оргашзацп. Аналiзування лггературних джерел [1-10] показуе, що ефектившсть управлшських ршень зростае у випадку врахування штереав широкого кола результативних соцiально-економiчних суб'екпв при 1х прийнятп. Зокрема, так автори зазначають, що при прийняттi управлшських ршень доцшьно враховувати iнтереси саме результативних груп економiчного впливу шдприемства. Останне сприятиме пiдвищенню якостi управлшських рь шень, як1 приймаються, шдвищенню ефективностi дiяльностi оргашзацп та зниженню трансакцiйних витрат оргашзацп.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй
В останш роки теорiя прийняття управлiнських ршень набула значного розвитку. Зокрема, було запропоновано класифшацш управлiнських рь шень [1, 2, 3], розроблено послщовшсть прийняття управлшських ршень [1, 2, 4], запропоновано тдходи до генерацп альтернатив та принципи 1х ошнювання [2, 3] тощо.
Саме поняття управлiнське рiшення мае ряд визначень, яш представленi нижче. Зокрема, зпдно [1] управлiнське рiшення - це форма-лiзований на альтернативних засадах метод менеджменту, за допомогою якого керуюча система оргашзацп безпосередньо отримуе можливiсть впливати на керовану.
Управлшське рiшення може також визнача-тися, як процес визначення природи ситуацп, яка потребуе ухвалення рiшення, розгляду варiантiв, вибору найлiпшого з них та втшення в життя [4].
Шдкреслимо, що в бiльшостi випадшв автори розглядають так1 управлiнськi ршення, при роз-робцi яких враховаш iнтереси лише одного економiчного суб'екта (менеджера або власника шдприемства). Часто такий шдхщ не дае змоги проаналiзувати весь спектр проблем, яш вини-кають у внутрiшньому та зовншньому сере-довищах функцiонування оргашзацп. Фактично пiдходи до врахування штереав дешлькох еконо-мiчних суб'ектiв при прийнятп упрaвлiнських рiшень на шдприемсга на сьогоднi, розробленi
недостатньо. Серед економiчних суб'eктiв, як1 оточують оргашзацш найбiльш важливими для пiдприeмства е групи економiчного впливу.
В [5] групу економiчного впливу визначено як набiр економiчних суб'ектiв, як1 мають iнтерес у певних аспектах функцюнування пiдприемства та вплив на його дiяльнiсть з точки зору свого статусу або можливостей. На загал, групами економiчного впливу пiдприемства можуть бути власники, менеджери, працiвники, споживач^ державнi органи влади, постачальники тощо.
Метою статтi е формування механiзмiв узгодження iнтересiв дек1лькох груп економiчного впливу пiдприемства при прийняттi управлшських рiшень.
Виклад основного матерiалу дослвдження
Слiд зазначити, що джерела аналгшчно! шфор-маци для прийняття управлшських ршень можуть змiнюватися в залежносп вiд виду управлiнського рiшення. Вщповщно, буде змiнюватися механiзм узгодження штереав груп економiчного впливу при прийнятп управлiнського рiшення.
За першопричиною виникнення управлшсько-го рiшення видiляють [6]: синоптичш управлiнськi рiшення та спорадичш управлiнськi рiшення. Синоптичнi управлiнськi ршення - це управ-лiнськi ршення, як приймаються на основi тактичних та стратегiчних планiв оргашзаци. Для таких управлшських ршень характернi чггка
структура та послiдовнiсть 1х прийняття. Дослщ-ження Дж. Фредрiксон та Т. Мичелл [6] показали, що, як правило, для стабшьного середовища функцiонування пiдприемства характерними саме синоптичш управлшсьш рiшення. Прийняттю таких управлшських ршень передують попереднi процеси ощнювання, а також тактичного та стратепчного планування дiяльностi тдприем-ства. Вщповщно в органiзацiях, в яких форма-лiзовано процеси оцiнювання та планування дiяльностi, анал1тична база для прийняття синоп-тичних управлiнських рiшень будуеться на основi застосуваннi методiв, базованих на рацюнальному пiдходi. Такий тдхвд дозволяе забезпечити повно-ту та все стороншсть управлiнських рiшень, як згiдно iз дослiдженнями [6] е основними кри-терiями рацiональних управлшських ршень.
Перше означае, що управлшсьш ршення приймаються з врахуванням широкого спектру аналпично! шформацп, оск1льки грунтуються на оцiнюваннi та плануваннi дiяльностi пiдпри-емства.
Друге означае, що управлшсьш ршення тдси-люють однi одних, осшльки спрямованi на реалiзацiю стратеги та тактики оргашзацп.
Взаемозв'язок мiж процесом розробки аналi-тично! шформацп з врахуванням iнтересiв груп економiчного впливу та прийняттям синоптичного управлшського рiшення, вiдображено на рис. 1.
Сиcтeмa розробки aнaлlтичноï lнфоpмaцlï для прийняття cиноптичниx yпpaвлlнcькиx plшeнь з вpaxyвaння lнтepeclв груп eкономlчного ВПЛИВУ
Сиcтeмa в1дбору вaжливиx для пlдпpиeмcтвa груп eкономlчного впливу Сиcтeмa оцlнювaння дlяльноcтl пlдпpиeмcтвa з вpaxyвaнням lнтepeclв груп eкономlчного впливу Сиcтeми плaнyвaння дlяльноcтl пlдпpиeмcтвa з вpxyвaння lнтepeclв груп eкономlчного впливу
Heобxlднlcть peaлlзaцlï пeвного
eтaпy cтpaтeгiчного aбо тaктичного плaнy ■ пlдпpиeмcтвa
36lp тa обpобкa lнфоpмaцlï
ВИ61Р aльтepнaтиви тa
прийняття yпpaвлlнcького plшeння (yзaконeння yпpaвлlнcького plшeння)
Peaлlзaцlя yпpaвлlнcького piшeння
Pиc. 1. Мexaнiзм yзгоджeння im^eris груп eкономiчного впливу при прийнятп cиноптичниx
yпpaвлiнcькиx piшeнь нa шдприемств!
Зокpeмa, з pиc. 1. можш зробити виcновок, що peзyльтaти в1дбору вaжливиx для пiдпpиeмcтвa груп eкономiчного впливу можуть викоpиcто-вyвaтиcя в якоап вxiдниx дaниx для фоpмyвaння aльтepнaтив yпpaвлiнcького piшeння. Кр1м того, iнфоpмaцiя про вaжливi для пiдпpиeмcтвa групи eкономiчного впливу вpaxовyeтьcя при вибор1
aльтepнaтиви тa при peaлiзaцiï yпpaвлiнcького piшeння.
Haпpиклaд, пpiоpитeт щодо пeвноï yпpaвлiнcькоï aльтepнaтиви можe бути зpоблeний нa оcновi вpaxyвaння при ïï розробц1 iнтepeciв пeвноï вaжливоï для пiдпpиeмcтвa групи eконо-м1чного впливу.
Результати застосування системи ошнювання дiяльностi оргашзацп (рис. 1) можуть використо-вуватися в якосп вхiдних даних для розробки альтернатив, як для ощнювання альтернатив, а також в якосп iндикаторiв при виборi найкращо! альтернативи.
Плани розробленi з врахуванням iнтересiв груп економiчного впливу (рис. 1) е базою, яка формуе необхiднiсть прийняття управлiнських ршень. Крiм того, в рамках системи планування з врахуванням штереав груп економiчного впливу розробляються альтернативи щодо вирiшення пев-но! управлшсько! проблеми. Зазначений пiдхiд дозволить врахувати штереси груп економiчного впливу на вах етапах розробки синоптичного управлшського рiшення пiдприемства.
Спорадичнi рiшення, е результатом виник-нення поточних загроз i можливостей в середо-вищi функцiонування пiдприемства. Згiдно дослщ-жень Дж. Фредрiксон та Т. Мтчелл [6] спорадичнi управлiнськi рiшення перш за все характерш для динамiчного середовища функцiонування тд-приемства. Фактично спорадичнi управлiнськi рi-шення можна вважати результатом виконання загально! функцп регулювання, тобто так! рiшення прийматися для виправлення недолiкiв в робоп оргашзацп. Слад пiдкреслити, що осшльки спора-дичш управлiнськi рiшення виникають спонтанно,
то процеси стратегiчного та тактичного планування не е аналогичною базою при прийнятп таких ршень. Вщповщно, в бшьшосп випадшв основною проблемою при прийнятп синоптичних управлiнських рiшень е досягнення рацiональностi при розробц альтернатив [6; 8]. В литературному джерелi [11] вид!ляють два види рацiональностi, а саме шституцшну рацiональнiсть, тобто таку, яка забезпечуе обгрунтоване та оптимальне виршення проблеми оргашзацп, а також iндивiдуальну рацiональнiсть, тобто таку, яка забезпечуе оптимальне виршення проблеми з точки зору менеджера, власника та пращвника тдприемства. При прийнятп спорадичних управлiнських рiшень проблеми тдприемства перш за все пов'язаш !з забезпеченням шституцшнох рацiональностi, а також подоланням iндивiдуальноl рацiональностi деяких економiчних суб'ектiв. Останне, зокрема пояснюеться обмеженим перюдом часу для прийняття спорадичних управлшських рiшень, а також значно вищим рiвнем асиметрп шформаци через вщсутшсть формального процесу планування, який передуе такому управлiнському ршенню.
Враховуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що врахування iнтересiв груп еконо-м!чного впливу при прийнятп спорадичних управлшських ршень доцшьно здiйснювати за меха-шзмом, який воображений на рис. 2.
Рис. 2. Мехашзм узгодження iHTepeciB груп eK0H0Mi4H0r0 впливу при прийняттi спорадичних
управлшських ршень на пiдприeмствi
При прийнятп спорадичних управлшських ршень взаемозв'язки м!ж системою розробки аналпичнох шформаци та етапами прийняття управлiнського ршення мають дещо шший характер пор!вняно !з аналогiчним механiзмом для синоптичних управлшських ршень (рис. 1 та рис. 2). Зокрема, аналпичною базою для прийняття спорадичних управлшських ршень з врахуванням штереав груп економiчного впливу
будуть мониторинг середовища функцiонування пiдприeмства, монiторинг груп економiчного впливу, як1 можуть впливати на оргашзацш та деяк1 елементи системи ошнювання дiяльностi пiдприeмства з врахуванням штереав груп економiчного впливу. Слад пiдкреслити, що монь торинг середовища тдприемства та груп економiчного впливу доцшьно здшснювати з врахуванням стратеги оргашзацп. Крiм того,
стратегiя оргашзаци може видозмiнюватись пiд впливом змш в зовнiшньому середовищi оргашзаци та прийнятих спорадичних управлiнських ршень.
Монiторинг середовища функцiонування тд-приемства (рис. 2) дозволить виявити саму проблему або можливють щодо розвитку оргашзаци та проанатзувати и особливостi. Мош-торинг груп економiчного впливу дозволить виявити групи штереав, як1 мають змогу впливати на ситуацш (проблему) або знаходяться тд 11 впливом. Деяк1 елементи системи ощнювання дiяльностi пiдприемства можуть бути використаш для аналiзування проблеми з врахуванням штере-сiв груп економiчного впливу. Разом з тим, ситуащя (проблем), з якою зiткнулось тдприем-ство, може бути пов'язана з новими групами економiчного впливу, вщповщно, само! системи оцiнювання дiяльностi для виявлення та ощню-вання альтернатив щодо виршення проблеми може бути недостатньо.
Згiдно тдходу, який наведений на рис. 2 мониторинг середовища функцiонування тд-приемства буде джерелом шформацп про саму ситуацш, а також про потенцшш альтернативи реалхзацп управлiнського рiшення. Крiм того, реалiзацiю управлiнського рiшення доцшьно здш-снювати з врахуванням результапв монiторингу середовища функцiонування пiдприемства.
Мониторинг груп економiчного впливу (рис. 2) буде джерелом початково1 шформацп щодо проблеми. Крiм того, результати мониторингу доцiльно врахувати при ощнюванш альтернатив та при виборi оптимальное' альтернативи.
Деяк1 результати оцiнювання дiяльностi тд-приемства з врахуванням штереав груп еконо-мiчного впливу (рис. 2) можуть бути використаш в якосп початково1 шформацп для прийняття управлшського рiшення, оцiнювання альтернатив, а також вибору найкращих альтернатив. Однак, як було зазначено вище зважаючи на спонтаншсть ситуацп (проблеми), стосовно яко1 приймаеться рiшення, само1 системи ощнювання дiяльностi пiдприемства для ощнювання альтернатив е недостатньо.
Зважаючи на труднощi щодо досягнення рацiональностi при прийнятп спорадичних управлiнських рiшень з врахуванням штереав груп економiчного впливу, одним iз завдань менеджменту оргашзаци е забезпечення форма-лхзацп процесу прийняття таких ршень.
Як було дослщжено у статтi [12], на ввдшну вiд синоптичних управлiнських рiшень, якх е результатом формального процесу планування в оргашзаци, досягнення шститущйно1 рацю-нальностi при розробцi альтернатив для спорадичних управлшських ршень можна забезпечити шляхом розробки моделi для кожно1 конкретно1 ситуацп, з якою стикаеться тдприемство. Вшпо-вiдно, розробка принцитв та методу узгодження штереав груп економiчного впливу при прийнятп саме спорадичних управлiнських рiшень будуть предметом даного дослiдження.
Зазначимо, що зважаючи на широкий спектр проблем, якх можуть виникати перед тдприем-ством, розробити одну ушверсальну модель, яка дозволить формально врахувати штереси рiзних груп економiчного впливу складно. Одночасно, статистичш данi, наведенi в [6] дозволяють зробити висновок, що тдприемству доцiльно прагнути формалiзувати процес розробки управлшських альтернатив, оскхльки методи, якх розроблеш на основх формальних моделей, в основному мають переваги порхвняно Хз методами, якх розроблеш на основХ неформальних моделей. Вшповшно, нижче на основХ аналХзування лпера-турних джерел [6; 13], представлен методичнХ рекомендацХ1 щодо формалХзацХ1 процесу розробки альтернатив для прийняття спорадичного управ-лшського рХшення з врахуванням штереав груп економХчного впливу:
— аналХзування ситуацХ1 на предмет можливосп моделювання. Перед початком процесу моде-лювання доцХльно проаналХзувати чи може ситуащя бути змодельована. Слад тдкреслити, що часто ситуацХю неможливо змоделювати у зв'язку Хз вХдсутнХстю повно! ХнформацХ! про проблему [6]. В такому випадку для прийняття управлшського ршення доцХльно застосувати Хнту1цХю та досвщ менеджменту пХдприемства або метод аналогш. Тобто, якщо подХбна ситуащя виникала в минулому Х дп менеджменту були успХшними, то зараз доцшьно застосувати аналопчш заходи [14];
— аналХзування моделей, якх можуть використо-вуватися для формалiзацiх ситуацiх. СлХд пiдкреслити, що при миттевому реагуваннi на проблему спектр заходiв, якх можуть викорис-товуватися для моделювання е доволХ обмеже-ним. Наприклад, регресiйнi моделi застосо-вувати важко, оскхльки вони потребують наявностi спостережень за значний промхжок часу. В пхдприемства можуть бути вадсутш спостереження за необххдну кхлькхсть перходхв, що вХдповХдно унеможливлюе моделювання ситуацп та прийняття рацюнального управлшського ршення. Аналхзування лхтературних джерел [15; 16] дозволило видшити двХ групи методхв, якх дозволяють моментальне (точкове) моделювання ситуацп, а саме експертш методи та оптимхзацшш модель Експертнх методи дозволяють врахувати досвщ експертхв при аналхзуваннх ситуацх!, виявленш та оцхнюваннх альтернатив. Одночасно, недолшом таких ме-тодХв е можливий високий рхвень суб'екти-вхзму при здшснеш оцхнювання ситуацх1. Одночасно, оптимхзацшш методи позбавленх таких недолхкхв та перш за все спрямоваш на пошук найкращого вирхшення проблеми при обмежених ресурсах. Слад зазначити, що оптимхзацшш моделх можуть застосовуватися до широкого кола проблем перед якими може поставати оргашзащя, що вХдповХдно, дещо видозмхнюе 1'хню форму. Найпростхшою оптимхзацхйною моделлю е модель базована на математичному апаратх лХнХйного програму-
вання. В загальному оптимiзацiйна модель лшшного програмування складаеться з однieï або дешлькох функцiй мети та ряду обмежень сформованих на основi аналiзу дiяльностi пiдприемства. Функцiï мети можуть вшо-бражати тi чи iншi аспекти дiяльностi тд-приемства, наприклад, схильнiсть або не схильнiсть до ризику, бажання захопити значну частку ринку або максимiзувати над-ходження фiнансових ресурсiв в коротко-строковому перiодi [17]. Максимiзацiя або мiнiмiзацiя функцiй мети здiйснюеться з врахуванням обмежень на ресурси та шших обмежуючих чинник1в (законодавчi обмежен-ня, обмеження щодо попиту на продукцш, обмеження щодо норм забруднення навколиш-нього середовища тощо), в тому чи^ i тих, як1 накладаються рiзними групами економiчного впливу. Таким чином при наявносп достатньоï шформаци в данш роботi для розробки управлшських альтернатив на тдприемствах пропонуеться застосування моделi побудованi на основi методiв лiнiйного програмування; — аналiзування можливостей щодо врахування штереав груп економiчного впливу в видь лених моделях. Слiд зазначити, що врахування штереав груп економiчного впливу на тд-приемствi передбачае необхшшсть розроб-лення управлiнських альтернатив, в яких зак-ладений компромiс мiж рiзними сошально-економiчними суб'ектами. Такий компромiс може бути вiдображеним в оптимiзацiйнiй моделi побудованiй на основi методу лiнiйного програмування шляхом розроб-лення функцiй мети, як1 представляють iнтереси рiзних груп економiчного впливу. Вшповшно, в статтi рекомендуеться застосовувати лшшш оптимiзацiйнi моделi з дешлькома функцiями мети для врахування штереав груп економiчного впливу при прийнятп спорадичних управлш-ських рiшень. Кожна iз функцiй мети тако1' моделi
повинна представляти iнтереси вiдповiдноï групи економiчного впливу.
Висновки
Представленi мехашзми узгодження iнтересiв груп економiчного впливу при прийнятп управлшських ршень дозволять забезпечити тдви-щення рiвня 1'х збалансованостi з точки зору рiзних економiчних суб'ектiв. Такий шдхш сприя-тиме врахуванню ширшого кола факторiв внут-рiшнього та зовшшнього середовища функ-цiонування органiзацiï при прийнятп управлшських ршень та вшповшно, сприятиме пiдвищенню рiвня ефективносп органiзацiï.
На основi аналiзування лггературних джерел в статтi показано, що при прийнятп спорадичних управлшських ршень доцшьно застосовувати оптимiзацiйнi моделi.
Так моделi з одного боку не потребують великого масиву статистично1' шформаци (порiвняно iз статистичними моделями), а з шшого за рахунок декшькох функцiй мети дозво-ляють врахувати iнтереси дек1лькох груп еконо-мiчного впливу пiдприемства. Крiм того, застосування таких моделей забезпечуе високий рiвень формалiзацiï управлiнських рiшень, яш прийма-ються.
Пiдхiд, спрямований на формалiзацiю спорадичних управлiнських рiшень, базований на математичному апаратi лiнiйного програмування, дасть змогу тдвищити ефективнiсть управлшських ршень шляхом досягнення вищого рiвня 1'хньо1' збалансованостi з точки зору сощально-економiчних суб'ектiв, яш е представниками внутрiшнього та зовшшнього середовищ тд-приемства. Подальшi кроки, щодо штегрування iнтересiв груп економiчного впливу в практику управлiння тдприемством можуть бути спрямованими на формування принципiв реалiзацiï функцiй менеджменту на засадах узгодження штереав важливих сощально-економiчних суб'ектiв.
Список лiтератури:
1. Кузьмш G.G. Tеоретичнi та прикладш засади менеджментy: навч. посiб. I G.G. Кузьмш, G.r. Мельник. - Львiв: «1нтелект-Захщ», 2002. - 228 с.
2. Югель В.P. Методи i моделi пiдтримки прийняття ршень в ринковiй економiцi: монографiя I ВР. Kiгель. - К.: ЦУЛ, 2003. - 202 с.
3. Акулов В. Особенности принятия решений субъектом стратегического менеджмента I В. Акулов, М. Pyдаков II Проблемы теории и практики управления. - 1999. - №3. -С. 28-35.
4. Грiффiн P. Основи менеджменту: тдручник I P. Грiффiн ; наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. -Львiв: БАК, 2001. - 624 с.
5. Freeman R.E. Strategic Management: A Stakeholder Approach I R.E. Freeman. - Boston et al.: Pitman, 1984. - 315 p.
6. Fredrickson J.W. Strategic Decision Processes: Comprehensiveness and Performance in an Industry with an Unstable Environment I J.W. Fredrickson, T.R. Mitchel II Academy of Management Journal. -1984. -№27. - P. 399-423.
7. Nutt P.C. Types of Organizational Decision Processes I P.C. Nutt II Administrative Science Quarterly. -1984. - №29. - P. 414-450.
8. Alexander E.R. The Design of Alternatives in Organizational Contexts: A Pilot StudyI E.R. Alexande II Administrative Science Quarterly. - 1979. - №24. - P. 382-404.
9. Keay A. Stakeholder Theory in Corporate Law: Has it Got What It Takes? / A. Keay. - Leeds: University of Leeds, 2010. - 52 p.
10. Dialogue: Towards Superior Stakeholder Theory / [Agle B.R., Donaldson T., Freeman R. and other] // Business Ethics Quarterly. - 2008. - №2. - P. 153-190.
11. Williamson O. E. Transaction-Cost Economics: The Governance of Contractual Relations / O. E. Williamson // Journal of Law and Economics - 1979. - №2. - P. 233-261.
12. Олекмв 1.Б. Метод прийняття управлшських ршень на засадах компромюного розв'язку / 1.Б. Олекмв // Актуальш проблеми економжи. - 2004. - №12. - С. 142-150.
13. Makridakis S. The M3-Competition: results, conclusions and implications / S. Makridakis, M. Hibon // International Journal of Forecasting. - 2000. - №16. - P. 451-476.
14. Hill C.W.L. Strategic Management: an Integrated Approach / C.W.L. Hill, G.R. Jones. - Boston: Houghton Mifflin Company, 2004 - 495 p.
15. Bonini C.P. Quantitative Analysis for Managemen / Bonini C.P., Hausman W.H., Bierman H. - The McGraw-Hill, 1997.- 542 p.
16. Многомерный статистический анализ в економике: учеб. пособ. для вузов / [Сошникова Л.А., Тамашевич В.Н.,Уебе Г., Шефер М.] ; под ред. проф. В.Н. Тамашевича. - М.: ЮНИТИ-ДАНА. -1999. - 598 с.
17. Економе^я (Частина 1. Математичш основи моделювання) / [Фещур Р.В., Коркуна I.I., Босак А.О., Григор'ев О.Ю.]. - Львiв: Вид-во «Державного ушверситету «Львiвська полггехшка», 1998. - 43 с.
Надано до редакци 12.04.2014
Олекав 1гор Богданович / Ihor B. Oleksiv
ol. ih33@gmail. com
Харчук BiKTOpiH Юривна / Vikoriya Y. Kharchuk
viktoria-online@mail. ru
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
nidxodu до оптимьзування управлшських ршень на засадах узгодження iHmepecie груп економiчного впливу тдприемства и [Електронний ресурс] / 1.Б. ОлекЫв, В.Ю. Харчук //Економiка: реалП часу. Науковий журнал. — 2014. — № 4 (14). — С. 57-62. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n4.html
