CC BY
22
1.А. Фесенко
МЕТОДОЛОГ1Я ДЕРЖАВНОГО РАЦ1ОНАЛ1ЗМУ В УПРАВЛ1НН1 ВУГ1ЛЬНОЮ ГАЛУЗЗЮ
Розвиток науково-техшчного
прогресу, розвиток суспiльства, урбанiзацiя та глобалiзацiя, пiдвищення ролi людського фактора у житп суспiльства, а також розпочатий перехщ до постiндустрiального суспшьства потребують вiдступу вiд утилiтарного розумшня та оцiнки ефективностi державних управлшських рiшень щодо вупльно' та шших галузей економiки. Еволюцiя свггово' економши й економiчних вiдносин веде до того, що все менша частина минуло' та живо' працi на кожному конкретному пщприемсга вiдображаe суспшьш витрати на вироблення продукци на цьому шдприемствь Крiм того, iз зростанням сустльно' значущостi гуманiтарних та еколопчних складових життя людей результати дiяльностi кожного конкретного пiдприeмства i галузей народного господарства в 'х фiнансових та iнших звiтних показниках iз часом усе менш точно показують ефективнiсть 'х функцiонування в нащональнш економiцi та реальну суспшьну користь таких результатiв. Усе це потребуе переосмислити колишнi уявлення щодо сутносп та змiсту таких «звичних» категорiй, як, наприклад, ефективнiсть, суспшьш витрати, щннють, товар для тдвищення обгрунтованостi управлiнських рiшень.
Проблемам методологи державного управлшня придiляють увагу зару-бiжнi та вiтчизнянi дослщники, такi як Дж. Гелбрейт, Д.М. Кейнс, М.Г. Чумаченко, В.К. Мамутов, О.1. Амоша,
В.М. Василенко, М.Д. Бiлик та iншi. У працях цих дослщниюв розглянуто широке коло питань ефективносп державного управлiння. Незважаючи на досить глибоке пророблення багатьох завдань державного регулювання галузей економiки, ряд складових обгрунтування та рацiоналiзацii управлiнських рiшень потребують подальшо' формалiзацii.
Метою статтi е з'ясування рiзних пiдходiв до формування методологи державного рацiоналiзму в управлшш ву-гiльною галуззю.
Вугiлля е единим стратепчним енер-гоносiем Укра'ни, якого вистачить бiльш нiж на 300 роюв функцiонування нащонально' економжи. В основному за рахунок даного енергоноая формуеться енергетична безпека кра'ни. Проблеми, якi виникли з постачанням природного газу в Украшу наприкшщ 2008 р. i на початку 2009 р., ще раз засвщчили важливiсть забезпечення енергетично' та економiчноi безпеки кра'ни. Тому, якщо виршувати питання розвитку та подальшу долю вугледобувних пiдприемств тшьки за рiвнем прямого поточного економiчного ефекту вiд 'х функцiонування, то можна порушити енергетичну безпеку держави. Такого погляду при прийнятл багатьох рiшень дотримувались уряди як за радянських часiв, так i в роки незалежностi Укра'ни. До реч^ у Радянському Союзi вугшьна промисловiсть була беззбитковою лише дев'ять роюв у загальнiй сумi тсля чергових пiдвищень цiни на вугшля.
В iсторичному розрiзi наукою та
© Фесенко 1нна Анатолпвна - докторант.
Нацюнальний гiрничий унiверситет, Дшпропетровськ.
ISSN 1562-109X
практикою управлшня постшно пророблялися питання визначення прюритетносп та порiвняння окремих видiв ефекту - економiчного, соцiального, еколопчного, полiтичного, витрат i результатiв тощо. При цьому через рiзнi причини далеко не завжди надавався прюритет економiчно ефективним рiшенням.
Через специфку сучасно'1 економiки, розвиток iнтеграцiйних процеав та особливостi вугшьно'1 промисловостi взагал^ а украшсько'1 зокрема, не вс управлiнськi рiшення стосовно поточного та перспективного функцiонування пiдприeмств вугшьно! галузi доцiльно обгрунтовувати рiвнем економiчноi ефективностi ix дiяльностi.
На наш погляд, дозрша необxiднiсть формування ново! методологи обгрунтування управлiнськиx рiшень, яка б ураховувала виклики глобалiзацii та роль держави у житп суспшьства, сучасний стан економiчниx i суспшьних вiдносин, людськi цiнностi, а також перехщ до вщкрито'1 моделi економiчноi дiяльностi, яка враховуе цiнностi та цшсшсть iз навколишнiм середовищем.
Першi спроби формування тако'1 методологи було розпочато у 60-70-х роках минулого столггтя прихильниками концепци (теори) нульового зростання (zero-qrowth theory) i концепци оргашчного зростання. Концепцiя нульового зростання пропонуе вiдмову вiд економiчного зростання заради збереження навколишнього середовища й установлення рiвноваги мiж суспiльством i природою. На противагу до попередньо'1, але близькою за сутнiстю, е концепщя органiчного зростання, яка припускае деяке економiчне зростання як зааб гармошзаци та рiвноваги. Кожна iз цих концепцiй в умовах ринково'1 економiки вiдкидае економiчне зростання як один iз головних прiоритетiв розвитку
суспшьства. Таю концепци й сьогодш опосередковано впливають на процес розробки та прийняття управлiнських рiшень, у тому чист на зниження значення показника економiчноi ефективностi в системi показникiв якостi управлiнських рiшень, перш за все тих, яю приймаються на державному рiвнi.
Багаторiчна практика свггового державного управлiння е практикою чис-ленних трансфертiв, тобто передавання на безоплатнш основi кош^в, товарiв, послуг, матерiальних цiнностей. Остан-ня свiтова фiнансово-економiчна криза 2008-2009 рр. показала, що для забезпечення стабшьного
функцiонування економiки також приймаеться багато державних ршень, якi не мають на метi отримання прямого поточного економiчного ефекту. Бiльше того, з державних бюдже^в, стабiлiзацiйних фондiв витрачаються багатомiльярднi кошти, якi
спрямовуються на пiдтримку курсiв валют, забезпечення банювсько'1' лiквiдностi, здешевлення кредитiв, стабшзащю дiяльностi великих пiдприемств тощо. Така ж ситуащя трапляеться i в управлшш державною власнiстю. Так, М.Д. Бшик зазначае, що з огляду на визначену роль державно'1' власносп найбiльш прийнятними напрямами функцiонування державно'1' власностi е такi, що випливають саме з регулюючо'1' функци держави, зокрема:
заповнення економiчних нiш iз несприятливими умовами виробництва, приватний капiтал до яких надходить повшьно, але розвиток яких е необхщним для вае'1' економiки кра'ши;
санацiя окремих пiдприемств або навггь цiлих галузей економiки, якi тимчасово або хрошчно виявилися збитковими;
регулювання сощальних наслiдкiв циклiчного характеру виробництва
шляхом розширення обсягу громадських робгт для подолання безробпгя;
забезпечення реалiзацii активно! регюнально! полiтики, спрямовано'1 на швелювання значних диспропорцiй економiчного розвитку регюшв;
стимулювання розвитку
наукомiстких, прогресивних галузей виробництва, яю потребують значних первинних капiталовкладень i не забезпечують швидко'1 вiддачi катталу;
збiльшення кiлькостi та якостi так званих «суспшьних» товарiв, тобто сфер економiчноi, сощально! та
адмшютративно! шфраструктури всього суспiльства;
створення та забезпечення дiяльностi пiдприемств у стратепчно важливих галузях;
участь у заходах щодо охорони природного середовища, установлення екологiчного балансу, удосконалення рекреацшних технологiй [1].
Тобто можна стверджувати, що на сучасному етапi розвитку свпово!" економiки, при сучасних сощально-економiчних вiдносинах, в умовах глобалiзацii за поставленими цiлями та сформованими функщями держави витрачання державних кош^в за управлiнськими рiшеннями не мае на мет одержання прямого економiчного ефекту. Цi витрати спрямовано, перш за все, на ефективне виконання функцш держави.
Фахiвцi з державного управлшня вважають, що основною метою держави е забезпечення економiчноi безпеки й оргашзацп життя людей найкращим способом. Реалiзацiя дано! мети здiйснюеться через закони, президентсью укази, урядовi постанови, державш програми та iншi акти державних оргашв управлiння. Крiм того, використовуються таю економiчнi iнструменти та важелi впливу, як податки, державш витрати та
трансферти, кредитно-грошовi
шструменти тощо.
У процесi глобалiзацii посилюеться взаемозалежнють нацiональних економiк та актуалiзуеться питання забезпечення економiчноi безпеки краш, перш за все тих, яю розвиваються. Проблема забезпечення економiчноi безпеки держави та нащонально'1 економiки е предметом багатьох дослщжень останнього часу.
У загальному плаш пiд безпекою розумiеться, насамперед, захищенють кра'1'ни вiд наявних чи потенцшно можливих загроз. Отже, суть економiчноi безпеки Укра'1'ни полягае у такому:
спроможнють нацiональноi
економiки забезпечити свш вiльний, незалежний розвиток i утримати стабiльнiсть суспiльства та його шститупв, а також достатнiй оборонний потенщал кра'1'ни за всiляких несприятливих умов i варiантiв розвитку подш;
здатнiсть Укра'1нсько'1 держави до захисту нащональних економiчних iнтересiв вiд зовшшшх та внутрiшнiх загроз.
Економiчна безпека е провщною складовою нацiональноi безпеки; вона вщображае причинно-наслiдковий зв'язок мiж економiчною могутнiстю кра'1'ни, 11 вiйськово-економiчним потенщалом та нацiональною безпекою. Цей зв'язок передбачае з боку держави свщоме тдтримання певних пропорцiй мiж нагромадженням валового внутршнього продукту та вшськовим будiвництвом для забезпечення кiлькiсних та якюних параметрiв обороноздатностi.
Нехтування економiчною безпекою може призвести до катастрофiчних наслiдкiв: занепаду галузей, банкрутства тдприемств i, нарештi, пiдриву системи життезабезпечення нацii з наступною втратою суверенитету.
Основним критерiем економiчноi безпеки кра'ни е здатнють 11 економiки зберiгати або, принаймш, швидко поновлювати критичний рiвень суспiльного вiдтворення в умовах припинення зовшшшх поставок чи кризових ситуацш внутрiшнього характеру.
Об'ектами економiчноi безпеки Укра'ни е:
ресурси економiчноi дiяльностi; матерiальнi, нематерiальнi та грошовi активи резидешив Укра'ни;
запаси (особливо стратегiчнi), золотовалютш резерви, заощадження та фонди;
стабiльнiсть гривш та
розрахунково-платiжного обороту мiж домашшми господарствами, бiзнесом i державою;
соцiально-ринкова зорiентованiсть та динамiчний розвиток вичизняно!' економжи;
свiтовi господарськi зв'язки Укра'ни [4].
Зазвичай держави встановлюють для себе критерп та параметри порогових значень економiчноi безпеки. Наприклад, обсяг ВВП, обсяг збору зерна, обсяг державних витрат на оборону, рiвень державного внутршнього та зовнiшнього боргу, рiвень критично'' залежносп вiд iмпорту найважливiших видiв продукцп, обсяг золотовалютного резерву тощо.
За сферами суспiльного життя серед основних функцш держави, якi об'ективно пов'язаш з цiлями держави, можна видшити : полiтичну;
соцiально-культурну; забезпечення правопорядку,
оборони кра'ни;
природоохоронну;
мiжнародну;
економiчну.
На думку багатьох економю^в, економiчна функцiя е найважлившою,
оскiльки створюе матерiальну основу для реалiзацii iнших функцiй держави.
Економiчна функцiя мае антикризову спрямованють i формуе сталий економiчний розвиток держави. Загальна економiчна функцiя держави складаеться з багатьох часткових економiчних функцiй.
На наш погляд, виходячи з необхiдностi забезпечення економiчноi безпеки нащонально!' економiки, однiею з найважливших задекларованих функцiй держави необхщно видiлити страхування та компенсуюче регулювання економши у тих сферах суспшьного життя, де ринковi методи не можуть дати необхщних позитивних результа^в. Зрозумiло, що ринковi методи не працюють у тих сферах господарсько'1' або шшо! дiяльностi, де швестици не дають прийнятного прибутку.
Певною мiрою функцiя страхування та компенсуючого регулювання державою реалiзовувалась i ранiше та реалiзуеться сьогоднi через iншi функци держави, але зростання i сучасне розумшня важливосп економiчноi безпеки нащонально! економiки, особливо в умовах свггово! економiчноi кризи, потребуе '11 окремого розгляду.
Уа управлiнськi рiшення, яю приймаються в органiзацiях та державних органах управлшня, за ознакою вщношення до процесу 1'х розробки можна подшити на двi групи -запрограмоваш та незапрограмованi. Запрограмованi - це таю ршення, порядок дш за якими е стандартизованим i не потребуе пошуку альтернативних варiантiв. Щодо таких рiшень е повна шформащя, в органiзацii сформованi процедури 1'х прийняття та реалiзацii, усi альтернативи вiдомi та
формалiзованi. Наприклад, нарахування податюв, митних зборiв тощо. Незапрог-рамованi управлiнськi рiшення мають таю ознаки:
не стандартизовано порядок дш щодо 1х прийняття та вирiшення;
недостатньо шформаци для всестороннього обгрунтування рiшення;
не встановлено чгтких критерпв ефективностi ршення;
можливi альтернативнi рiшення з не визначеними чгтко результатами;
неможливо точно передбачити розвиток економiчноi ситуаци в нацiональнiй та свгговш економiцi, особливо в умовах поширення кризових явищ;
неможливо точно передбачити поведiнку людей як основного елемента соцiально-економiчних систем.
Практично вс стратегiчнi рiшення, якi приймаються державними органами управлшня, е незапрограмованими, тому точно розрахувати ефективнють 1х упровадження за вщомими методами неможливо, хоча у деяких випадках роблять-
ся спроби. Обгрунтування таких ршень можливе лише з урахуванням закошв природознавства та лопки.
Для прийняття рiшень щодо розвитку вугшьно! галузi взагалi та й державного сектору зокрема
пропонуеться використовувати
методологiю державного рацiоналiзму, яка мае збiрний характер.
Рацiоналiзм розглядаеться як ознака розвинутосп, цивiлiзованостi, сучасносп, як значуща риса iндустрiального устрою життя.
Пщ рацiональнiстю розумiють здатнiсть людини додержуватися закошв розуму, бути лопчним i послiдовним; здатнiсть до методичного, процедурного i пiзнавального ставлення до дшсносп; максимiзацiю та оптимiзацiю результат дiяльностi при обмежених ресурсах i засобах, структурованiсть i аналiтичну прозорють дослiдницького матерiалу, стандарти, принципи, норми та щеали, якi пiдтримуе наукове ствтовариство,
якiсть поведiнки, спрямовано'1 на реалiзацiю власного iHTepecy, тощо.
Пщ державним рацiоналiзмом розyмieться методологiя прийняття управлшських рiшень державними органами управлшня, яка спирасться на прiоритетнiсть загальнонащональних iнтересiв, спрямована на економiчний розвиток та виходить з обмеженосп економiчних ресyрсiв сyспiльства.
Принцип державного рацiоналiзмy в yправлiннi економiкою: меншi витрати - бiльшi резyльтати як y поточному перюд^ так i y перспективг Серед релевантних рацiоналiзмy властивостей слщ вiдзначити: послiдовнiсть, пов'язанiсть, гар-монiйнiсть, простоту, стрyктyрованiсть та ш. Рацiональнiсть несе yнiверсальнi засади. Це одне i3 загальних переконань iндyстрiального сyспiльства.
На думку автора, методолопя державного рацiоналiзмy в економiцi перш за все мае спиратися на таю основш принципи:
урахування закошв
природознавства та лопки;
доцшьносп державного
регулювання економiчних вiдносин, темпiв зростання та структури економжи;
максимiзацiï корисно'1 шформаци для обгрунтування ршень;
конститyцiйностi та законности вiдповiдностi мiжнародномy праву; визнання життя та здоров'я людини як найвищоï цiнностi;
нацiональноï безпеки (економiчноï, енергетичноï тощо);
здорового глузду - тобто вщповщносп поглядам людей на себе та навколишню дiйснiсть;
ефективносп - економiчноï, соцi-альноï, полiтичноï (поточноï та перспективноï);
цiлiсностi з навколишшм середовищем;
системности впливу державних ршень на нащональну eKOHOMiKy i сyспiльство;
прозорост для суспшьства на Bcix етапах тдготовки та реалГзаци рiшень.
Вважаеться, що формування методологГï державного рацiоналiзмy й упровадження ïï у практику управлшня дозволить формалiзyвати процес прийняття управлшських рiшень, тобто створити можливостГ використання формально'1' логГки при обгрyнтyваннi управлшських ршень у першу чергу щодо збиткових галузей, наприклад вугщьно'!
Упродовж перiодy рестрyктyризацГï вугшьно'1" галyзi Украши державними актами - Указом Президента Украши вщ 07.02.1996 р. № 116/96 "Про структурну перебудову вугшьно'1' промисловосп», Постановою Кабiнетy МЫстрГв Украши вщ 06.01.1999 р. № 26 «Про затвердження порядку визначення вугледобувних тдприемств, яким надаеться державна тдтримка, та мехашзм ïï надання», Постановою Кабiнетy МЫстрГв Украши вщ 27.12.2001 р. № 1733 «Про затвердження Порядку визначення та надання державно'1' пщтримки вугледобувним пiдприемствам» ус вyгледобyвнi тдприемства подшялися на групи за рГвнем рентабельности з метою визначення перспектив ïx
функщонування та доцшьносп фшансово'1' пщтримки з боку держави.
Протягом останшх 15 рокГв засобами масово'1' шформаци у сустльств формуеться думка про необхщнють закриття шахт, дГяльнють яких е збитковою i потребуе значних обсяпв дотацш Гз боку держави. За роки незалежност згщно з розробленими програмами в Укра'1'ш тд час реструктуризацп вугшьно'1" галузГ було закрито бГльше 100 збиткових i нерентабельних шахт. 1з тих 138
вугледобувних тдприемств, що залишилися на даний час дшчими у галузГ i пщпорядкованими
Мшвуглепрому Украши, тГльки 15 (11%) вважаються фшансово збалансованими, а шшГ - знову вщнесено до тих, що потребують дотацш i не мають можливостГ функщонувати самостшно
[7].
Приймаючи ршення щодо закриття неперспективних вугледобувних
тдприемств, слщ вщзначити, що вс тдприемства нащонально'1' економши незалежно вщ форм власносп, маючи юридичну незалежшсть, пов'язаш системними економГчними вщносинами з шшими пщприемствами нащонально'1' економки. Так, наприклад, вугледобувш тдприемства пов'язаш з
постачальниками матерГалГв, яю споживаються у процес видобутку вугшля. КрГм того, можна вщзначити системш зв'язки з пщприемствами, яю виробляють прничу техшку, здшснюють пщготовку нових горизонпв,
забезпечують пщготовку кадрГв тощо.
Ус тдприемства, яю функщонують у нащональнш економщ, сплачують податки до державного i мюцевого бюджетГв, здшснюють платеж! до цГльових фондГв. I якщо в цш системГ зупинити роботу якогось конкретного вугледобувного тдприемства, то виникне зниження обсяпв виробництва на багатьох пщприемствах нащонально'1' економжи, а отже, i зменшення вах видГв платежГв до бюджетГв та щльовГ фонди. Тому найчаслше при закритл вугледобувного тдприемства з метою зниження державних дотацш
нащональна економка зазнае набагато бГльших втрат, яю не враховуються юнуючими методами аналГзу й ощнки.
Проведеними дослщженнями було доведено, що закриття багатьох збиткових шахт призводить до бГльших
втрат в економщ, шж сyмарнi дотаци держави на пiдтримкy ïx дiяльностi.
В. Мамутов та В. Василенко вiдмiчають необxiднiсть мати на уваз^ що тi грошi, якими оплачуеться зараз iмпорт i будуть оплачеш поставки вyгiлля з-за
кордону в майбутньому, безповоротно виходять i виходимуть iз територи Украши (ними будуть користуватися шоземш виробники), а ri грошi, якi поки що йдуть дрiбним струмочком у вiтчизнянy вугшьну галузь, повнiстю залишаються на територи краши й виступають у виглядi заробггно'1 плати працiвникiв вугшьно'1 галуз^ пенсiй i допомог, податкiв i вщрахувань. Тобто, в остаточному тдсумку, вони набувають конкретно'1, вщчутно'1 форми, через рiзнi канали грошового обку наповнюють фiнансовi артерп та стимулюють розвиток економiки. Також вони зауважують: з огляду на той факт, що кожен пращвник вугшьно!' галyзi своею дiяльнiстю поеднаний iз 3-4 особами у сyмiжниx та обслуговуючих галузях, то без сумшву можна стверджувати, що 1 грн., вкладена у вугшьне виробництво, дае поштовх до зростання сyспiльного продукту на 3-4 грн. у цшому по господарському комплексу [5].
Виходячи з методологи державного рацiоналiзмy i таких ïï принцитв, як нацiональна безпека, ефективнють, системнють впливу державних ршень на нацiональнy економiкy i суспшьство, пiдприемства вyгiльноï галyзi потребують подальшо'1 державно'1 пiдтримки. 1нша мова може йти лише про можливосп держави надати тдтримку, про оптимiзацiю ще'1 пiдтримки за суб'ектами, видами, обсягами, i тдвищення ефективностi використання державних коштв.
Використанням методолог11 державного рацiоналiзмy можна формалiзyвати рiшення шших важливих
проблем вугiльноi галузi, таких як упровадження погодинно! оплати пращ, визначення поточного та перспективного виробничо-економiчного потенцiалу вугледобувних пiдприемств тощо.
На наш погляд, розвиток i впровадження у практику управлшня методологи державного рацюнашзму дозволить пщвищити обгрунтованють багатьох незапрограмованих рiшень, якi сьогодш приймаються на основi iнтуiцii та суб'ективiзму.
Лггература
1. Бшик М.Д. Новi тдходи до оцiнки ефективностi дiяльностi тдприемств державного сектора економжи Украши // Формування ринкових вщносин в Укра'ш. - 2006. - № 7-8. - С. 3-8.
2. Державне регулювання середови-ща дiяльностi пiдприемств: Монографiя / Г.В. Козаченко, А.Е. Воронкова, Ю.О. Кононов та ш. - Луганськ: Вид-во Схщноукра'нського держ. ун-ту, 2000. -244 с.
3. 1ващенко А.В. Роль i функци держави у формуванш ринково'1 економiки // Проблеми науки. - 2008. - № 6. - С. 4146.
4. Концепщя економiчноi безпеки Украши / 1н-т. екон. прогнозув.; кер. проекту В.М. Геець. - К.: Логос, 1999. -56 с.
5. Мамутов В., Василенко В. Добывать уголь самим или надеяться на импорт? // Рабочая газета. - 2003. - № 5, 6.
6. Соколовская А. Экономическая функция государства и особенности ее выполнения в Украине // Экономика Украины. - 2008. - № 3. - С. 20-33.
7. Тулуб С.Б. Состояние и перспективы развития угольной промышленности Украины. - К.: УкрНИИпроект, 2007. - 70 с.
