CC BY
36
О.В. Срмошкша
ОСОБЛИВОСТ1 МЕТОДОЛОГИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ Ф1НАНСОВИХ ПОТОК1В П1ДПРИСМСТВ: НЕОКЛАСИКА ЧИ ШСТИТУЦЮНАЛ1ЗМ?
Кризовi явища, якi спостерiгаються в рiзних сферах економiчного, соцiального, полгтичного життя Укра'ни, наявнiсть значних структурних перекоав у 11 розвитку, рiзноплановiсть та розгалуженiсть тшьово!' економiки в Укра'ш висувають новi вимоги до розгляду економiчних явищ i процеав [5]. Такi особливостi розвитку вичизняно!' економiки, як належнiсть багатьох промислових тдприемств, що забезпечують створення значно'1 частки ВВП (бiльше 55%), до холдингових компанш, зареестрованих в офшорних зонах [9], цiлеспрямоване вивезення катталу в офшорнi зони (за результатами 2007 р. бшьше 92% прямих шоземних iнвестицiй направлено на о. Кшр та Вiргiнськi острови), значний вплив неформальних домовленостей i неявних контракпв на прийняття управлiнських ршень власниками i менеджерами пiдприемства обумовлюють актуальнiсть перегляду традицiйних пiдходiв до вивчення фшансових потокiв.
Iснуючi дослщження фiнансових потокiв на мiкрорiвнi або мають «вибiрковий» характер [2, 16] i розглядають механiзм управлiння фшансовими потоками як окремi завдання, а система управлш-ня фiнансовими потоками пщприемства представляеться як статична система, яка пiдпадае пiд вплив внутршшх та зовнiшнiх факторiв (але щ фактори вiдомi, легко передбачуванi та можуть бути повнютю врахованi при розробщ управлiнських рiшень), або базуються на «технолопчних» пiдходах [15], тобто
розглядають систему управлшня як технолопчне забезпечення процесу оформлення та мониторингу платежiв. Вiдповiдно, формування ново'! методологи дослщження для побудови ефективно!' системи управлшня фшансовим потоками як на мшро-, так i на макрорiвнi е актуальним питанням, яке потребуе виршення.
Мета статтi полягае у визначенш основних передумов дослiдження фшансових потоюв промислових пiдприемств та формуванш вщповщно!' методологи дослiдження, яка враховуе особливосп формування, розподiлу та використання фшансових потоюв в умовах шститущонального розвитку.
На сучасному етапi розвитку людства, економiчних i соцiальних вщносин усе бiльш активно просуваеться думка, закладена ще засновниками шститущонально!' теори про ключову роль шдивща у функцiонуваннi економiки, прийняттi та розробщ ршень, реалiзацii певних щлей та завдань. У багатьох дослщженнях, особливо щодо виникнення та розв'язання
нестандартних, кризових, нових ситуацш, на перший план висуваеться «людський фактор». Як зазначае А. Галь-чинський [3], роль шдивщуальних уподобань в економiчних процесах е принциповою, а суб'ективнють вибору, у свою чергу, стимулюе прояви хаосу в економiчних системах, яю виникають у результатi згткнення цих iнтересiв, суб'ективних i суспшьних цiлей.
У роботi Ф. Хайека «Iндивiдуалiзм» [19] зазначаеться, що в багатьох випадках
© £рмошкша Олена Вячеслав1вна - кандидат економ1чних наук. Нацюнальний прничий утверситет, Дшпропетровськ.
ISSN 1562-109X
у процес прийняття рiшень окремими шдивщами власнi iнтереси та iнстинкти «беруть гору» на доводами рацiональностi. Задекларований
прихильниками нових пiдходiв у економiчнiй теори перехiд вiд термiна «людина економiчна» до концепцiй REMM, ЯКЕЕММ, SRSM [1] пiдтверджуe, що не враховувати iндивiдуальнiсть та мiнливiсть штереав учасникiв економiчних подiй неможливо. З шшого боку, суспiльство, держава, тдприемство не можуть розглядатись як суб'ект, який поводиться як iндивiд. Це значно ускладнюе процес дослiдження багатьох економiчних явищ, оскiльки потребуе дослщження цiлей та вподобань усiх учасниюв процесу та у складних економiчних системах пов'язано з такими витратами, доцшьтсть яких не буде виправданою.
Практика функщонування
пiдприемств свiдчить, що багато ршень приймаеться суб'ективно з позици штереав власника, менеджера, працiвника, контрагента тощо. Причому далеко не завжди щ рiшення спрямованi на досягнення формальних цшей пiдприемства, соцiального, економiчного, еколопчного та iншого ефекту. Як зазначае В. Дементьев, результати функщонування як окремих тдприемств, так i економiки в цiлому залежить вiд мотиваци власника до проведення ефективно'1 швестицшно'1 та шновацшно'1 дiяльностi, яка в Укра'1ш зазнала фiаско [5]. Вщповщно, виникнення деформацiй у прiоритетах та штересах учасникiв економiчного життя [5] стало природним продовженням нестабшьносп та незахищеносп прав власностi та контрактних прав.
Ц дп знайшли свое вщображення у фiнансових потоках як окремих тдприемств, яю часто направлялись не в швестици та шноваци, а на споживання, сплату дивiдендiв офшорним компанiям, придбання закордонно'1 нерухомосп та
iнших активiв власниками тдприемств, так i держави в цiлому [9]. Крiм того, висока ймовiрнiсть опортутстично'1 поведiнки окремих iндивiдiв призводить до того, що пщприемства та 1'х власники переважно направляють фiнансовi потоки на власне збагачення, а не на розвиток пiдприемства. Слiд зазначити, що можливють опортутстично'1 поведiнки контрагентiв, яка
вщображаеться у змiстi вiдповiдних контракпв та обмежуеться включенням пунктiв щодо штрафних санкцiй та адмiнiстративно-правових процедур, у процеа управлiння фiнансовими потоками практично не враховуеться.
Для грунтовного дослiдження фiнансових потокiв необхщно враховувати, що вплив iндивiдiв на процес розробки, прийняття та реалiзацii управлшських рiшень, негативнi явища, яю виникають у сучаснiй вiтчизнянiй економщ, у тому числi гiпертрофована роль шдивщуальних цiлей та вподобань учасниюв економiчних процесiв, в основному обумовле-
нi не прямими економiчними та соцiальними чинниками, а дефектами шституцшного устрою економiчноi системи. Приклад вiтчизняноi економiки яскраво вщображае недолiки
неокласичного пiдходу до дослщження економiчних явищ, згiдно з яким [12] не беруться до уваги таю фактори, як: використання у процеа обмшу грошових одиниць або бартеру, тдходи до оргашзацп виробництва, права власностi на фактори виробництва, ресурси, розмежування прав власносп та повноважень контролю на рiзних рiвнях тощо. У процеа дослiдження механiзмiв формування, розподiлу та використання фшансових потокiв вищезазначенi фактори неможливо викреслити з розгляду, оскшьки кожен iз них обумовлюе базовi параметри вiдповiдних фiнансових потоюв.
Встановлення ieрархiчних,
шформацшних, фiнансових, правових та шших взаeмозв'язкiв мiж учасниками процесу розробки, прийняття, реалiзащï та контролю управлшських рiшень е принциповим, оскшьки наявнiсть певноï органiзащйноï структури, структури господарських i фiнансових зв'язкiв обумовлюе особливостi функцiонування пiдприемства, доступу пщприемства до ринюв, а отже, i особливосп формування, розподiлу та використання фшансових потокiв, ïx базовi параметри. Так само значно впливають на фiнансовi потоки пiдприемства розмежування прав власносп та повноважень контролю на рiзниx рiвняx, ступiнь централiзащï та децентралiзащï економiки,
систематичнiсть вiдносин мiж
контрагентами, рiвень конкуренции
На вщмшу вiд неокласично'1' теори [12], згщно з якою споживачi заздалегiдь можуть абсолютно точно визначити, якими саме благами та в яких обсягах вони бажають володгги в кожний
конкретний момент часу, а едине ключове значення мае сам факт володiння певним благом, тобто передбачаеться статичнють економiчних явищ, у реальному життi бшьшють економiчних явищ мае динамiчний характер, що передбачае постшну змiну форми юнування благ у системi «запас -потж». Тобто розглядаеться сам актив як певна категорiя, яка може перебувати як у статичному сташ «запас», так i в динамiчному - «потiк». Це положення е ключовим у процесi дослщження фшансових потоюв, оскiльки саме така трансформащя категори «фiнансовi ресурси» (запас) у категорш «фiнансовий потiк» (потж) вiдображае сутнiсть та особливостi економiчних явищ.
Порiвняння основних положень неокласично'1 та шститущонально'1 теори свiдчить, що остання бшьш адекватно вiдображае особливостi реального функщонування економiчних суб'ектiв (див. таблицю).
Таблиця. Поргвняльна характеристикарозумгння економгчних процесгв i явищ
Процеси/ явища Пiдxоди
Неокласичний Iнституцiональний
Економiчна спiльнота «Техшчш» утворення з виробництва, розподiлу та використання благ за встановленими правилами Сукупнiсть iндивiдiв, правил та норм
Поведiнка учасникiв Може бути ототожнена з поведшкою цiлiсного шдивща (еднiсть цiлей, завдань, прагнень) 1ндивщи вiдрiзняються мiнливими упо-добаннями, цiлями та завданнями. Поведшка складних утворень не може розглядатись як поведшка шдивща
Наявнють прав Права власносп е сталими i не можуть бути вилучеш та перерозподшеш за допомогою силових дш Права власносп: використання та одержання доxодiв; вимагати певноï поведiнки вiд iншиx шдиввдв
Свобода вибору Дiе вiльний вибiр Припускаеться можливiсть примусо-вого перерозподшу прав власностi
Рiвень конкуренци Домiнування досконало'1' конку-ренц11' Допускаеться недосконала конку-ренцiя, непрозорiсть ринкiв
Можливiсть формування Формуються тiльки ri групи, якi приводять до Парето-полшшення Допускаеться формування груп впливу у полпичнш, економiчнiй,
груп впливу на основi принципу добровшьно'1' асощацп та обмiну соцiальнiй сферi
Рiвень шфор- мованосп учасникiв Дiють в умоваx абсолютно достовiрноï та повно'1' шформаци, яку можна одержати без витрат грошей i часу Iнформацiя е платною, неповною, може бути недостовiрною, потребуе часу для пошуку, обробки, використання
Принципи Збшьшення корисносп та абсолютно'!' ращональносп Обмежена ращональнють, можливiсть конфлжту мiж iнтересами та цiлями окремиx iндивiдiв
Однак не слщ iдеалiзувати цей пщхщ, оскiльки bïh мiстить доволi багато положень, яю занадто ускладнюють, а iнодi унеможливлюють процес управлiння та визначення напрямiв розвитку пiдприeмства.
У процес функцiонування економiчних суб'eктiв на рiзних рiвнях економiки створюються правила дiяльностi, виникають права окремих суб'екпв, формуються iнститути ïx забезпечення. У робот [17] зазначаеться, що шститути, тобто набiр правил, включно з шструментами, що забезпечують ïx дотримання,
регламентують повноваження окремих iндивiдiв, межi ïx дiяльностi, загальнi правила та процедури, рiвень iнформованостi та вигоду окремих шдиввдв, якi обумовлюються
особливостями ïx дш та повноважень, виду дiяльностi тощо. Однак для ефективного функщонування iнститути мають бути «...добре спроектоваш та укомплектованi надiйним особовим складом.» [17].
На вщмшу вщ положень неокласично'1' теори [12], у реальному житп нi формальнi правила, встановлеш в суспiльствi, нi шдивщуальш контракти та поведiнка не можуть бути досконалими, а моделi та процедури мають формуватися таким чином, щоб була можливють швидко ïx адаптувати до непередбачениx подiй [13]. Те саме стосуеться i фiнансовиx вiдносин. Таким
чином, розгляд вiдповiдниx iнститутiв у процесi дослiдження фiнансовиx потокiв промисловиx пiдприемств мае вщбуватися з ураxуванням ïx неповноти.
Як видно з таблищ, пiдприемство в неокласичному та шститущональному пiдxодаx розглядаеться по^зному. Перевагою неокласичного пiдxоду е значне спрощення процесу
прогнозування майбутньо'1' активностi пiдприемства. Однак такий пiдxiд призводить до виключення з розгляду особливостей поведiнки окремиx iндивiдiв, якi володiють пiдприемством, керують ним, виконують роботи всередиш пiдприемства, що спричиняе xибне уявлення про можливi перспективи його розвитку. З точки зору шститущонально'1' теори [11] оргашзащя являе собою сукупнють вiдповiдниx iнститутiв та iндивiдiв, яю використовують можливостi, наданi цими шститутами. Причому, як вiдмiчае К. Ерроу, формальна оргашзащя являе собою «...групу шдиввдв, якi прагнуть до досягнення певниx спiльниx цiлей або. максимiзацiï цiльовоï функци...» [17]. Вiдповiдно, у процес дослiдження фiнансовиx потокiв i побудови системи управлшня фшансовими потоками тдприемство може розглядатись як цшсний суб'ект економiчниx вiдносин, дiяльнiсть пращвниюв якого спрямована на досягнення встановлениx спiльниx цiлей, з ураxуванням можливосп
опортунютично! поведшки окремих учасникiв.
Крiм того, передбачаеться, що тдприемство як активний учасник ринюв здiйснюе регулярний обмш мiж безлiччю потенцiйних учасникiв ринку на основi вiльного вибору з урахуванням наявних особистих контаклв, зв'язюв, якi iснують мiж пiдприемством та шшими учасниками, що в умовах нерозвинутох iнституцiональноi
структури в багатьох випадках забезпечуе значно бшьший виграш, а отже, i бiльшi обсяги фiнансових потокiв.
Слiд зазначити, що устшнють дiяльностi пiдприемства багато в чому залежить вщ внутршньо!' «коопераци», тобто нацiленостi окремих шдивщв на единий результат [13]. Ураховуючи можливi конфлiкти iнтересiв мiж окремими шдивщами, необхiдно створювати такi мотиви для окремих шдиввдв, якi б забезпечили 1х ефективну кооперацiю та нацшенють на единий результат [11, 14]. Ц мотиви можуть бути забезпечеш через монiторинг i виконання контракту або за рахунок ди вщповщних iнструментiв мотиваци.
Крiм того, структура управлшня органiзацiею залежить вщ таких факторiв, як: специфiчнiсть активiв пiдприемства, частота та обсяги трансакцш i час [13], визначае процеси створення та передачi шформаци, методи забезпечення й достовiрностi. Для обгрунтування, розробки та
впровадження ефективноi системи управлiння фiнансовими потоками пщприемства необхiдно передбачити вдосконалення органiзацiйноi структури пiдприемства та створення адекватного шформацшного забезпечення.
На вiдмiну вщ неокласичноi теори [12], де юнуе передумова про повну досконалiсть шформаци, реали життя не дозволяють шдивщу володiти всiею можливою iнформацiею навгть про умови
свое дiяльностi. Ус економiчнi суб'екти функцiонують не тшьки в умовах невизначеностi, але i мають ураховувати, що безкоштовно повну шформацш жоден суб'ект економiчного життя не може одержати [18, 21]. Будь-який рiвень пошформованосп про ^ чи iншi подП, а також володшня певною iнформацiею е перевагою одного суб'екта над шшим. В умовах недосконалоi iнформацii для забезпечення певного «страхового запасу» [20] шдивщ схильний до попереднього резервування часу для наступного подолання непередбачуваних обставин, яю можуть виникнути у процеа дiяльностi з дуже великою iмовiрнiстю.
У процесi дослiдження фiнансових потоюв з'являеться необхiднiсть урахування не тшьки змши вартостi фiнансових потокiв у чаа, але i витрат часу на виконання певних операцш (у тому чист на пошук та обробку шформаци, прийняття управлiнського ршення та його впровадження).
Оскiльки загальне поняття трансакцiйних витрат включае витрати на пошук, шформацшш витрати, витрати на
ведення переговорiв, прийняття рiшень, санкцш i штрафiв, витрати захисту шститупв [18, 21], вважатимемо, що витрати, пов'язаш з розробкою, прийняттям i впровадженням
управлiнських рiшень, а також iз подоланням наслiдкiв дiй у результат прийняття рiшення про опортунютичну поведiнку е трансакцiйними витратами, а вщповщш 1'м фiнансовi потоки -трансакцшними потоками.
Управлiнськi рiшення обмежеш формальними економiчними та полiтичними конституцшними та операцiйними правилами, якi
передбачають дотримання принцитв приватноi власностi, свободи контракту, вщповщальносп iндивiда, а також
правила загального характеру та спецiалiзованих операцшних правил на передконтрактнiй стадп, стади контрактаци та постконтрактнiй стади [13].
Таким чином, дослiдження фiнансових потоюв грунтуватиметься на тому, що шституцшними межами дiяльностi пiдприемства е конституцшш та операцiйнi правила включно з юнуючими (у тому числi неявними) зв'язками всередиш iнтегрованих структур i мiж окремими учасниками ринкiв, що особливо важливо в умовах низького рiвня розвитку iнститутiв.
У процес iнституцiйного розвитку постае питання узгодження економiчних iнтересiв не тiльки iз зовнiшнiм середовищем оргашзаци, але i всерединi не!' [4]. Вiдповiдно необхщно знайти «вузькi мюця» в шституцшному дизайнi як на рiвнi промислового пщприемства, так i на державному рiвнi та запропонувати певнi напрями
вдосконалення шституцшно! структури системи управлшня фiнансовими потоками з урахуванням необхщносп узгодження iнтересiв на рiзних рiвнях економiки та оргашзацшно! iерархii.
Ще одним питанням, яке потребуе висвплення для встановлення адекватно! методологи дослщження, е вибiр показника, який тдлягае оптимiзацii. Слiд брати до уваги те, що економiчнi стимули, яю виникають у процесi iснування шституту приватно! власностi, в цiлому сприяють ефективному, ращональному використанню обмежених ресурав [13], а iндивiди прагнуть задоволення власних суб'ективних штереав i максимiзацii корисностi в умовах обмежень, яю передбачаються iнституцiйною структурою. На думку деяких авторiв, доцiльно вiдмовитися вщ критерiю ефективностi на користь порiвняльного аналiзу iнститутiв та органiзацiй з точки зору здатносп
забезпечити досягнення бажаних результатiв [13]. Однак у даному випадку виникае ще бшьше проблем, пов'язаних iз вибором адекватних об'еклв для порiвняння, необхiднiстю створення значно бiльшого масиву шформаци, досконалих аналiтичних знань i вмiнь, потужного програмного забезпечення. Оскiльки промислове пiдприемство е складною iерархiчною системою з багатьма взаемозалежними факторами, зведення завдання до звичайного порiвняння е хибним i призведе до суттевих прорахункiв.
Незважаючи на доволi жорстку критику, яко! зазнають класичш та некласичнi моделi, все ж таки бшьшютю з них визнаеться той факт, що дiяльнiсть будь-якого пщприемства та пщприемця спрямовуеться на досягнення
максимального прибутку [10], чисто! щнносп капiталу або чисто! вартосп компанГ! [18]. На нашу думку, чиста приведена вартють, яка використовуеться для визначення щнносп (вартосп) компанГ!, е доволi достовiрним показником, який може бути застосований у рамках формування моделi стратегiчного управлiння фiнансовими потоками пщприемства [7].
Зазначений вище недолж щодо виключення з розгляду трансакщйних витрат може бути подоланий таким чином. По-перше, система тактичного та оперативного управлшня розподшом i використанням фшансових потокiв ство-рюеться на основi застосування теорГ! масового обслуговування [8], де в ролi основних показниюв ефективностi функцiонування системи е: час обслуговування фшансового потоку (у тому чи^ час на розробку, прийняття та реалiзацiю управлiнських ршень), ймовiрнiсть часткового або повного виконання контракту, витрати на обслуговування фшансових потоюв (у
тому чист витрати, пов'язаш з управлшськими дiями, опортунiстичною поведiнкою контрагентiв або самого тдприемства, забезпеченням
нормального функцюнування системи) [6]. По-друге, параметри системи обслуговування фшансових потокiв е основою для побудови моделi стратегiчного управлшня фшансовими потоками, яка грунтуеться на максимiзацii приросту теперiшньоi вартост пiдприемства, стратегiях поведiнки iз застосуванням моделi динамiчного програмування [7].
Висновки. Таким чином, у процес дослщження фiнансових потокiв промис-лових тдприемств, особливостей '1х фор-мування, розподшу та використання, сис-
2. Приймаються передумови:
тдприемство розглядаеться як цшсний суб'ект економiчних вiдносин, дiяльнiсть пращвниюв якого спрямована на досягнення спшьних цiлей, з урахуванням можливостi
опортунютично! поведiнки учасникiв; iнститути, ди яких впливають на фiнансовi потоки, розглядаються з урахуванням 1'х неповноти;
iнституцiйними межами е конституцiйнi та операцшш правила включно з iснуючими явними та неявними зв'язками всередиш штегрованих структур i мiж окремими учасниками ринюв; фiнансовi потоки пiдприемств розглядаються як результат дш щодо досягнення певних цшей у рамках встановлених шституцшних меж, формальних i неформальних правил, домовленостей та пщпадають тд вплив внутрiшнiх i зовнiшнiх чинниюв.
У процесi дослiдження фiнансових потоюв мае враховуватися необхiднiсть переходу вщ статичного моделювання до динамiчного «запас-потж», урахування витрат часу на здшснення певних операцiй, якi виконуються у процес формування, розподiлу та використання
теми управлшня фшансовими потоками слщ грунтуватися на таких передумовах i положеннях методологи (див. рисунок).
1. Досл1дженню тдлягають: процеси володшня фшансовими ресурсами, формування, розподшу та використання фшансових потоюв i самi фiнансовi потоки, якi виникають у процес руху грошових i фiнансових активiв; процес монiторингу, контролю фiнансових потоюв, мотиваци персоналу на рiзних рiвнях управлiння; оргашза-цiйна структура пщприемства та процес iнформацiйного забезпечення системи управлшня; «вузью мюця» в шституцшному дизайнi для визначення напрямiв удосконалення шституцшно'1 структури та меж.
фiнансових потокiв (у тому чист пошук та обробка шформаци, прийняття та впровадження управлшських ршень), ймовiрностi опортунiстичноi поведiнки учасникiв економiчного життя, а також вiдповiднi i^ трансакцiйнi витрати та фiнансовi потоки.
Лггература
1. Автономов В.С. Человек в зеркале экономической теории (Очерк истории западной экономической мысли) / В.С. Автономов. - М.: ИНФРА-М, 1993. - 176 с.
2. Бланк И. Управление использованием капитала / И. Бланк. - К.: Ника-Центр, 2000. - 656 с.
3. Гальчинський А.С. Ренесанс мето-долопчного iндивiдуалiзму / А.С. Гальчинський // Економiчна теорiя. -2008. - № 2. - С. 3-21.
4. Гераськин М.И. Согласование экономических интересов в корпоративных структурах / М.И. Гераськин. - М.: ИПУ РАН. Изд-во «Анко», 2005. - 293 с.
5. Дементьев В.В. Экономика как система власти / В.В. Дементьев / Мин-во образования и науки Украины. ДонНТУ.
- Донецк: Изд-во «Каштан», 2003. -404 с.
6. Срмошкша О.В. Визначення часу обслуговування фшансових потоюв у сис-TeMi управлшня фшансовими потоками пщприемства / О.В. Срмошкша // Економiчний вюник НГУ. - №2. -Донецьк: Р1К НГУ, 2006. - С. 34-45.
7. Срмошкша О.В. Модель страте-пчного управлшня фшансовими потоками промислових пщприемств / О.В. Срмошкша // Акадeмiчний огляд. -2008. - № 2. - С. 43-49.
8. Срмошкша О.В. Побудова системи управлшня фшансовими потоками пщприемства в ринкових умовах / О.В. Срмошкша // Економiчний вюник Нац. прничого ун-ту. - № 3. - Донецьк: Р1К НГУ, 2003. - С. 56-63.
9. Срмошкша О.В. Фiнансовi потоки в економщ Украши: динамша, тенденци, проблеми / О.В. Срмошкша // Свропейський вектор eкономiчного розвитку: зб. наук. пр.- Донецьк: Вид-во ДУЕП, 2008. - Вип. 2 (5). - С. 85-93.
10. Мизес Л. Бюрократия / Л. Мизес. - М.: Дело ЛТД, Catallaxy, 1993. -240 с.
11. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт: пер. с англ. А.Н. Нестеренко; пред. и научн. ред. Б.З. Мильнера. - М.: НАЧАЛА, 1997. -156 с.
12. Самуельсон П. Економжа / П. Са-муельсон. - Львiв: Свгг, 1993. - 494 с.
13. Фуруботн Э.Г. Институты и экономическая теория: Достижения новой институциональной экономической теории / Э.Г. Фуруботн, Р. Рихтер: пер. с англ. под ред. В.С.
Катькало, Н.П. Дроздовой. - СПб.: ИД Ст-ПГУ, 2005. - XXXIV + 702 с.
14. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты: Манифест современной институциональной экономической теории / Дж. Ходжсон: пер. с англ. - М.: Дело, 2003. - 464 с.
15. Чухланцев Д.О. Моделирование финансовых потоков в вертикально интегрированной компании и рационализации ее взаиморасчетов с контрагентами / Д.О. Чухланцев: дис. ... канд. экон. наук. - М.: Финансовая академия при Правительстве РФ, 2002. -182 с.
16. Шеин В.И. Корпоративный менеджмент: опыт России и США / В.И. Шеин, А.В. Жуплев, А.А. Володин.
- М.: ОАО "Типография "НОВОСТИ", 2000. - 280 с.
17. Экономическая теория / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена: пер. с англ. / Науч. ред. чл.-корр. РАН В.С. Автономов. - М.: ИНФРА-М, 2004.
- XII, 931 с. - (New Palgrave).
18. Alchian A. Production, Information Costs, and Economic /
A. Alchian, Н. Demsetz // Organization. -American Economic Review 62 (December 1972). - P. 777-795.
19. Hayek F.A. Individualism / F.A. Hayek / Hodges, Figgis & Co., Ltd., Dublin,
B.H. Blackwell, Ltd., Oxford, 1946.
20. Kreps M. Corporate culture and Economic Theory / М. Kreps. -Perspectives on Positive Political Economy. Ed. by Alt E. and Shapsiey A. Cambridge, 1990.
21. Stigler G.J. The Economics of Information / G.J. Stigler // Journal of Political Economy 69 (June 1961). - Р. 213225.
