CC BY
106
ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
УДК 37.014.521:378(477.43/.44)«18-19»
Т. П. ЗУЗЯК zuzyak@ukr.net кандидат мистецтвознавства, доцент, Вiнницький державний педагогiчний унiверситет iм. М. Коцюбинського
ПОДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ В ДУХОВНИХ УЧИТЕЛЬСЬКИХ ШКОЛАХ ПОД1ЛЛЯ (К1НЕЦЬ XIX - ПОЧАТОК XX СТОЛ1ТТЯ)
Проаналiзовано основнi аспекти niдготовки вчителiв в духовних вчительських школах Подiлля в кiнцi XIX - на початку XX ст. На основi архiвних та лiтературних джерел простежено iсторiю становлення духовних вчительських шкЫ. Розглянуто органiзацiю навчально-виховного процесу та вiдзначено роль i значення приватно'1' тщативи у розвитку вчительських шкш Подiлля та в iсторii становлення вiтчизняноi nедагогiчноi системи. Вказано на високий рiвень виконання церквою навчально-виховних та iнших функцiй в духовному життi в зазначений перiод. Доведено, що в кiнцi XIX- на початку XX ст. другокласнi вчительськ школи та Вiнницька церковно-вчительська школа стали провiдними закладами освiти в професшнш пiдготовцi вчителiв у Подыьському краг, що духовнi вчительськ школи були взiрцем nарафiяльного шкшьного життя в Подшьськш епархп.
Ключовi слова: духовна вчительська школа, Вiнницька церковно-вчительська школа, освiтня дiяльнiсть, педагогiчний клас.
Т. П. ЗУЗЯК zuzyak@ukr.net кандидат искусствоведения, доцент, Винницкий государственный педагогический университет им. М. Коцюбинского
ПОДГОТОВКА УЧИТЕЛЯ В ДУХОВНЫХ УЧИТЕЛЬСКИХ ШКОЛАХ ПОДОЛЬЯ (КОНЕЦ XIX - НАЧАЛО XX ВЕКА)
Проанализированы основные аспекты подготовки учителя в духовных учительских школах Подолья в конце XIX - начале XX века. На основе архивных и литературных источников прослежена история становления духовных учительских школ. Рассмотрена организация учебно-воспитательного процесса, подчеркнуты роль и значение частной инициативы в развитии учительских школ Подолья и в истории становления отечественной педагогической системы. Указано на высокий уровень выполнения церковью учебно-воспитательных и других функций в духовной жизни в указанный период. Доказано, что в конце XIX - начале XX в. второклассные церковно-приходские школы и Винницкая церковно-учительская школа стали ведущими учебными заведениями в профессиональной подготовке учителей на Подолье, что духовные учительские школы были образцом церковно-школьной жизни в Подольской епархии.
Ключевые слова: духовная учительская школа, Винницкая церковно-учительская школа, образовательная деятельность, педагогический класс.
T. ZUZIAK zuzyak@ukr.net Candidate of Art Criticism, Associate Professor, Vinnytsia M. Kotsiubynkskyi State Pedagogical University
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
TEACHER TRAINING IN CHURCH SCHOOLS OF PODILLIA (END OF XIX -
BEG. OF XX CENTURIES)
The study is based on the analysis of main aspects of teacher training in church teachers' schools of PODILLIA at the end of XIX - beg. of XX century. The history of the formation of church teachers' schools of Podillia was traced on the basis of archival and literary sources. The educational process was considered and the role and importance of private initiative in the development of teachers' schools of Podillia and in the history of the national educational system were underlined. Significance of the church in different spheres of life in the history of the Ukrainian people was emphasized. It was proved that in the late XIX - early XX centuries the second-class parish schools and Vinnytsia church school became the leading educational institutions in the training of teachers of Podillia. The church teachers' schools were a model of church-school life of Podillia diocese.
Keywords: second-class teachers' school, Vinnytsia church-teachers' school, educational activities, Leontovich, teaching class.
Вивчення та ан^з лггературних джерел, apxiBH^ MaTepianiB дозволяе стверджувати, що у шдготовщ B4rn^iB в Подiллi кшця XIX - початку XX ст. важливу роль вщграли учительсью духовш школи. Вони, зазвичай, були спрямоваш на те, аби здшснювати тдготовку вчителя по-новому, на засадах релшйносп та високого педагопчного мистецтва. Випускники учительських шкш мали право викладати в однокласних та двокласних пapaфiяльних школах та школах грамоти. Вшницька церковно-вчительська школа, зокрема, була уособленням високого типу цepковнопapaфiяльноl осв^и, мала суто педагопчне призначення: тдготовку вчитeлiв та вчительок для початкових училищ ушх pозpядiв.
Проблема шдготовки вчителя в духовних учительських школах Подшля в кшщ XIX - на початку XX ст. малодослщжена у фшософських, юторичних, педагопчних роботах. Цшюне уявлення про учительсью духовш школи та !х важливу роль у розвитку педагопчно! освгги Подшля дають змогу сформувати видання та apхiвнi документи царсько! Росп. Джерельною базою нашого дослщження слугували мaтepiaли Державного apхiву Вшницько! облaстi (ДАВО). Серед сучасних дослщниюв з ютори освiти в Укра!ш вiдзнaчимо В. Перерву, I. Сесака, А. Лисого, В. Колесник, пращ яких використано.
Метою статт е висвiтлeння ютори та основних аспектов пiдготовки вчителя в духовних учительських школах Подшля в кшщ XIX - на початку XX ст.
Виникнення другокласних цepковнопapaфiяльних шкш на Подiллi розпочалась в 1896 р. [13, с. 170]. У щ школи зараховувались нaйкpaщi учнi однокласних шкш i, провчившись там три роки, складали iспит на звання вчителя та займали вчитeльськi посади в церковних школах. Впродовж 1896 р. вщкрились другокласш цepковнопapaфiяльнi школи в с. Чорнокозинщ Кам'янецького повтоу, м. Жванчик Ушицького повiту, с. Велика-Мечетна Балтського повiту, с. Чуюв Брацлавського повiту [17, с. 1111; 16, с. 955; 10, арк. 23].
У листопaдi 1896 р. Вшницька двокласна школа була перетворена в другокласну з ремюничим (столярною та токарною майстернями) та сшьськогосподарським (сaдiвництвa та городництва) вiддiлeннями [9, арк. 17; 33, с. 247]. У 1899 р. при нш були оргашзоваш педагопчш курси. Про цей факт свщчить прохання призначити слухачкою пeдaгогiчних куpсiв при школi Дарки Лесик, яка зaкiнчилa Вшницьке мiськe двокласне училище [9, арк. 16]. У 1900 р. на бaзi школи розпочали роботу постшш вчительсью курси з двоpiчним термшом навчання. Для зaвiдувaння курсами й оргашзацл на них навчальних занять були запрошеш «особливий» зaвiдуючий-зaконовчитeль та два «особливi вчитeлi». Також при курсах засновано 30 стипендш для найбщшших слухaчiв [23, с. 154]. Варто акцентувати на тому, що вчительсью курси мали зaмiнити собою вщкриття вчительсько! школи в Подшьськш епархИ, хоча вже давно юнувала потреба здiйснeння належно! пpофeсiйноl шдготовки вчитeлiв.
На початок 1898 р. на Подiллi було вiдкpито 8 другокласних цepковнопapaфiяльних шкiл, в яких навчалися 516 виховaнцiв, не враховуючи дiтeй в зразкових школах грамоти [20, с. 1153]. Така невелика кшьюсть зaклaдiв, що готували вчитeлiв, була недостатньою для забезпечення педагопчними кадрами Подiльську епapхiю. Лише одна Чорнокозинецька школа Кам'янецького повггу, зокрема, мала забезпечувати 100 однокласних цepковнопapaфiяльних шкш, 40 шкш грамоти та 6 спещальних жшочих церковних шкш [19, с. 725].
У пiдготовцi вчителiв в Подiллi багато користi принесли mîc^bî братства i попечительства. Так, попечительниця Чернятинсько1' другокласно1' школи М. Львова прийняла на повне забезпечення в якост стипендiатiв 5 найбiднiших вихованщв [21, с. 1196-1197]. В 1899 р. була започаткована спшка допомоги учням в Сутиськш другокласнiй школь При шших другокласних школах, наприклад, при Вiнницькiй i Чорнокозинецькiй, були затверджеш повiтовi стипендiï для бщних вихованцiв. В м. Ольгополi оргашзовано «Православне братство любителiв духовноï осв^и» з метою поширення народноï освгги в дусi православн'я. При Чернятинськш другокласнiй школi органiзовано «Шкiльне попечительство», яке надавало допомогу бщним учням [24, с. 674].
Вiдомi випадки закриття i перетворення другокласних шкш. Так, Подiльська eпархiальна училищна рада у лютому 1901 р. звернулась до Вшницько1' повiтовоï ради з проханням запропонувати проект заходiв щодо виконання постанови Училищноï ради при Синодi РПУ про перетворення Вшницько1' другокласно1' школи на початку нового навчального року в двокласну церковнопарафiяльну школу. Архiвнi документи цього перюду свiдчать, що в 1901 р. Вшницьку другокласну школу закiнчили 10 ошб, причому тiльки 7 вихованщв були визнаш здiбними до самостшного виконання вчительських обов'язкiв, 2 - нездiбними до тако1' працi, а один учень залишений на повторний курс як такий, що не виконав навчального плану [7, арк. 95-96 зв., 102]. Причиною перетворення школи м^ слугувати рапорт завщувача Вшницько1' другокласно1' школи священика Д. Акатнова про нестачу засобiв юнування i необхiднiсть додаткових витрат на утримання другокласно1' школи [7, арк. 3, 9]. Крiм цього, можна припустити, що школа не досягала свое1' мети - належно1' тдготовки вчителiв для церковнопарафiяльних шкiл [22, с. 494].
У Вшнищ вщкриття церковно-вчительсько1' школи стало результатом шщативи спостерiгача шкiл Подiльськоï eпархiï, священика В. Павлинова. 19 березня 1902 р. Подшьська eпархiальна училищна рада звернулась iз вiдповiдним листом до Училищно1' ради Синоду з пропозищею та обгрунтуванням про необхiднiсть вщкриття школи саме у Вiнницi й для цього використати примщення двокласно1' школи [15, с. 447-448]. Зауважимо, що це було не перше звернення з Подiлля до цього органу, зокрема, збер^ся текст звернення у 1898 р. [6, арк. 248]. Ще у 1897 р. в «Подшьських епархiальних вiдомостях» була надрукована стаття про нагальну необхщнють вiдкриття спецiальноï вчительсько1' школи з призначенням готувати вчителiв в церковнопарафiяльнi школи Подiллля. Було зроблено припущення про можливiсть вiдкриття педагогiчного закладу на базi Вiнницькоï другокласно1' школи [18, с. 1192 ].
Зпдно з визначенням Синоду у 1902-1903 рр. у Вшнищ вщкрився перший клас церковно-вчительсько1' школи, в яку зараховувались на навчання особи вшом 15-17 рокiв, котрi заюнчили другокласнi школи або iншi навчальш заклади, курс яких був не нижчим другокласно1' школи [25, с. 462]. Вступники, яю подавали свщоцтво про бiднiсть, але вiдзначились гарними устхами, звiльнялись вiд третього, почасти другого i третього грошових внесюв за рахунок стипендiальних сум, зпдно з постановою ради школи - за умови обов'язково1' служби тсля закiнчення закладу не менше 5 роюв у другокласнiй учительськiй або церковнопарафiяльнiй школi [27, с. 396].
При встуш у Вiнницьку церковно-вчительську школу учш, якi представили свщоцтва про успiшне закiнчення курсу другокласно1' школи зi званням учителя школи грамоти, мали скласти «перевiрочний» юпит. Предмети для нього призначались наступи : Закон Божий, церковний спiв, гра на скрипцi, слов'янська мова, росшська мова, арифметика з геометричним кресленням i землеробство. Знання з дидактики та методик уах iнших предмета остаточно визначались на загальнiй заключнш бесiдi. Усному «перевiрочному» iспиту передували два письмових: твiр i письмова задача з арифметики та геометрп. Особам, яю зак1нчили iншi навчальш заклади, курс яких не нижче курсу другокласно1' школи (наприклад, 4-класш училища), пiддавались повному iспиту з програм другокласних шкiл, для чого додатково призначались юпити з впчизняно1' iсторiï, географiï, вiдомостi про предмети i явища природи, методика, дидактика та ппена [34, с. 85-86].
Аналiз певно1' системи професiйного добору на опанування вчительською професiею дозволяе стверджувати, що саме в Подшл^ зокрема Вшнищ, на початку XX ст. склалися стшю традицй' здшснення зарахування абiтурiентiв, придатних до роботи з дiтьми. Претенденти мали володпи достатнiм рiвнем освiти, бути всебiчно розвинутими, здатними передати досв1д тощо. З щею метою навiть використовувались перевiрочнi методики на професiйну гнучюсть, на бажання стати
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
вчителем, проводилися тести й опитування. Можна вважати, що педагопчна освiта в Подiллi в розглядуваний iсторичний перiод була передовою у професшному доборi на здобуття вчительських посад, а звщси - випускники педагогiчних закладiв регiону вирiзнялися високим професiоналiзмом, майстернiстю, творчiстю серед колег з iнших подiбних освiтнiх установ Укра!ни.
Завiдувач школою отець П. Погорилко обирав для викладання вчителiв, яю вмiли творчо працювати. Сам вш мав три дипломи про освтоу, при цьому тривалий час був звичайним сiльським священиком. Так, учитель малювання О. Пшеничников безкоштовно займався з 25 найбiльш талановитими учнями. Впродовж 1909-1910 рр. директором Вшницько! церковно-вчительсько! школи був отець В. Янса - випускник Санкт-Петербурзько! духовно! академл, вчителем словесносп тут працював кандидат богослов'я М. Веретенников, вчителем церковно! та росшсько! ютори й географи - О. Дитятш, вчителем математики та природознавства - агроном А. Хребтов, вчителем ству та музики - I. Цимбал, вчителем ппени - ординатор Вшницько! окружно! лiкарнi П. Бодянський, вчителем сiльського господарства - М. Корякш [15, с. 143, 451].
Цшавою е органiзацiя навчально-виховного процесу цього закладу. Згiдно з твердженням В. Перерви, в школi викладали 24 дисциплiни - значно бшьше, нiж вимагала програма: Святе Письмо Нового Завтоу, Святе Письмо Старого Завгту, християнське вiровчення, християнську мораль, дидактику, педагопку, церковний спiв, церковнослов'янську мову, словеснють, церковну iсторiю, юторда Росп, географiю, арифметику, алгебру, геометрда, фiзику, хiмiю, ботанiку, зоологiю, гшену, креслення та малювання, основи сшьського господарства, писали твори та давали практичш уроки (також як окремi предмети) [15, с. 452]. Основними шдручниками та посiбниками з дидактики, педагопки та методики викладання для учшв другокласних шкiл та Вшницько! церковно-вчительсько! школи слугували працi: А. Анасташева «Народна школа», В. Архангельського «Методика навчальних предметiв початково! школи», К. Сльницького «Педагогiчна хрестоматiя», «Росшсью педагоги друго! половини XIX ст.», «Загальна педагогiка», «Шкiльне навчання (дидактика)», Л. Кельнера «Думки про шкшьне та домашне виховання», М. Куплетського «Записки з теорн релiгiйного виховання», О. Мальцева «Основи педагогiки», С. Миропольського «Пiдручник дидактики» (Вип. 1 - «Загальна дидактика» та Вип. 2 - «Практична методика предме^в навчання в початковш школЬ>), «Думки про виховання i навчання», I. Скворцова «Записки з педагопки», А. Сосновського «Методика предме^в навчання в початковш школЬ», Д. Тихомирова «Чому i як вчать на уроках рщно! мови в початковiй школь Методика навчання грамотЬ» [11, арк. 106].
Керiвництво школи запрошувало нових викладачiв. Одним iз них був М. Озерянський, який навчав учшв садiвництва, городництва, бджшьництва, шовкiвництва. Також викладали таю предмети, як основи економши та сощолопя. У 1908 р. у школi навчалися 63 учш, а в 1914 р. !х налiчувалось вже 90 [15, с. 452]. У Вшницькш церковно-вчительськш школi була найбiльша бiблiотека для вчителiв церковнопарафiяльних шкiл, !! фонд налiчував 2400 примiрникiв [30, с. 448].
Статистичш данi, використаш В. Перервою, дають пiдстави констатувати: у Вшницькш церковно-вчительськш школi грунтовно здiйснювалася педагогiчна пiдготовка майбутнiх учителiв. Хоча вiдомостей про кiлькiсть годин на навчальш предмети не збереглось, але наявнють як окремих предме^в - педагогiки та дидактики, а також християнсько! моралi свiдчить про усвщомлення керiвництвом шкiл важливостi педагопки як науки. Разом з тим посилена увага в професшнш шдготовщ майбутшх учителiв зверталася на практичну складову - невiд'емну в системi здобуття вчительського фаху.
Викладачi школи вели активну просвiтницька роботу. Так, у 1905 р. були оргашзоваш публiчнi читання рефератiв на релшйш та iсторичнi теми, лiтературно-вокальнi заходи та духовш концерти. Лгтературш читання та концерти влаштовувались у Вшницькому народному домi для учнiв церковнопарафiяльних шкiл та мешканцiв мiста. На одному з таких вечорiв, зокрема, грав та сшвав слiпий бандурист з Черншвсько! губернi!; вiн виконав декшька iсторичних пiсень та дум про неволю та невшьниюв. У дискусп щодо запропонованих рефератiв брали участь i вели жвавi обговорення вш бажаючi. Впродовж Великого посту учшвський хор церковно-вчительсько! школи шд орудою вчителя С. Молчанова виконував духовнi концерти. На них вшницька публша мала можливiсть ознайомитись з кращими творами укра!нських та зарубiжних духовних композиторiв. До репертуару хорового колективу входили «Святий Боже» Д. Бортнянського, композицп з творiв П. Чайковського,
Б. Лятошинського, М. Римського-Корсакова, М. Веделя, М. Березовського [28, с. 472]. У 19101911 рр. при Вшницькш церковно-вчительськiй школi були органiзованi короткотермiновi педагогiчнi курси iз вивчення Закону Божого та сшву, в яких взяли участь 173 вчителiв Подiльськоï епархiï [31, с. 896]. Також з метою практично!' тдготовки вчителiв дiяла двокласна зразкова школа [5, арк. 1].
Участь майбутшх учителiв у концертнш та публiчнiй дiяльностi мало двояке завдання: з одного боку - це важливий компонент професiйноï тдготовки, бо публiчнi виступи формували здатшсть триматися впевнено перед аудиторiею, волод^и невербальними засобами комунiкацiï - мiмiкою, жестами, пантомiмiкою; хорова робота сприяла постановцi голосу, вдосконаленню технiки звучання, вщточувала iнтонацiю та виразнiсть мовлення вчителя, володiння гармонiею звукоутворення. З шшого боку, педагогiчнi школи ставали осередками просв^ництва дорослого населення, вели значну культурно-осв^ню роботу серед мютян та селян, демонструючи, що школа та робiтничi й селянськi верстви мають спiльнi завдання - виховання законослухняного громадянина, здатного спiвiснувати в сощум^ дотримуватися правил звичаевоï морал^ властивих украшцям на початку XX ст.
У Подшьськш епархiï дiяли також жiночi другокласнi школи Подiльськоï епархiï. Для прикладу, 17 листопада 1902 р. вщбулось перетворення Немирiвського жшочого монастирського училища в другокласну церковнопарафiяльну школу [26, с. 164]. За вщгуками, жiночi другокласнi школи були бшьш впорядкованими порiвняно з чоловiчими з огляду на виховний та навчальний процес. Тому постало питання про однакову кiлькiсть шкш, зокрема можливють перетворення чоловiчих шкш у жшочь В циркулярi обер-прокурора Синоду К. Подбедоносцева епархiальним училищним радам вщ 13 травня 1905 р. йшлося: «Було би корисним мати значну кшьюсть жшочих шкш в педагопчному вiдношеннi, так як вчительки можуть ближче «стояти» до дтей i мати на них бшьший виховний вплив, ...аби в початковш школi було бiльше вчительок» [1, арк. 11].
На педагопчних радах другокласних шкiл Подiльськоï епархи постiйно розглядалися питання про змши та вдосконалення дiючих програм, зокрема в Немирiвськiй жiночiй та Чуювсьювськш чоловiчiй другокласних школах. В протоколах зазначено, що програма з теори словесностi страждала вiд недолiкiв лтературних зразкiв, а для учнiв другокласних шкш дуже важливi практичнi уроки зi спiву в зразковiй школь Програма з дидактики потребувала доповнення елементарноï теорiï психологiï дитячоï душь Також пропонувалось задля досконалого опанування предмета розподшити на 4 роки вивчення, наприклад, дидактики у поеднанш з методикою та педагопчною практикою [12, арк. 155, 160 зв.].
Зi щорiчних звiтiв центральноï i мiсцевоï церковно-шкiльноï iнспекцiй дiзнаемось, що в учительських школах важливе значення надавали вивченню церковного спiву, де учш знайомились з елементами теори музики i сшву, основами регентського мистецтва, правилами влаштування сшвочих церковних хорiв. Для покращення викладання сшву в школи запрошувались професшш вчител^ якi володiли iнструментом, нотною грамотою, диригуванням, вмiли на належному рiвнi займатись з вихованцями спiвом. Зокрема, в перюд з 1889 по 1902 рр., тсля закiнчення у 1899 р. Под^льсь^ духовноï семшарп, М. Леонтович -вiдомий украшський композитор, громадський дiяч i педагог працював викладачем спiву, арифметики та географи в Чукiвськiй другокласнiй школь З перших дшв роботи вш узявся за органiзацiю шкiльного хору, створив оркестр, за власш кошти купив вщсутш iнструменти, а старовинш украïнськi пiснi записував вiд жителiв Чукова та навколишнiх сiл. Зшсувавши службовi стосунки з директором школи, М. Леонтович пере1хав у Тиврiв, а у 1902 р. - до Вшнищ, де обшняв посаду вчителя церковно-вчительськоï школи [14, с. 151].
Важливим складником освiтньоï дiяльностi вчительських шкiл Подiлля в розглядувальний перiод стала мовно-мовленева пiдготовка майбутшх учителiв. У 1907 р. Синод дозволив уведення до навчального плану «малорусько1», тобто украïнськоï мови (граматики) у Вшницькш церковно-вчительськш школi та другокласних школах Подiльськоï епархiï в позакласний час i за мiсцевi кошти [29, с. 1015].
Висувалися висою вимоги до професiйностi викладачiв учительських шкiл. Так, рада Степашкiвськоï другокласноï школи Гайсинського повiту в 1906 р. через газету «Подолiя» оголошувала вакантними вчительськi посади iз призначенням дати пробного уроку. Пюля проведення таких урокiв у вшх трьох вiддiленнях та у присутносп членiв ради школи i
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОПКИ_
повтоового cnocTepira4a документи обрано! кандидатури на посаду вчителя представляли в Подшьську епарх1альну училищну раду для затвердження. Не завжди епарх1альна училищна рада погоджувалась з вибором ради другокласжл школи. Як свщчать архiвнi документи, зокрема, випускницi Тульчинського eпархiального училища В. Олeсницькiй, яка претендувала на посаду вчителя зразково! школи при Степашкiвськiй другокласнiй школ^ було вiдмовлено, мотивуючи тим, що жшку для чолов1чо! другокласно! школи затверджувати недощльно [1, арк. 38-38 зв., 40-41 зв.].
Щодо тривалост служби вчителя на одному мющ, то, якщо вш задовольняв кер1вництво, залишався на служб1 у тш же школ^ яка давала повний зароб1ток для юнування. Але таких шкш в Подшьсьюй епархп було дуже мало. Внаслщок цього вчител1 залишались на одному мющ не бшьше 1-2 роюв, хоча були й таю, яю працювали в однш школ1 15 i 20 роюв. За вщсутносп професшного вчителя (це часто-густо було в Подiллi на початку XX ст.) ïxm обов'язки в школi виконували священики, диякони та псаломщики [35, с. 21-22].
З кожним роком професшш вимоги до викладачiв другокласних шкш збшьшувались. Вже у 1912 р., пюля оголошення в газетi «Подолiя», одночаснi конкурснi пробнi уроки вщбувались в Кам'янець-Подiльськiй другокласнiй школi. Пюля ix проведення вiдбувалось обговорення кожного кандидата на вакантну посаду вчителя та обрання голосуванням бiльшiстю голошв. Про це складався вiдповiдний акт, який передавався в училищну раду для остаточного ршення. Такий же порядок був, якщо вакансп були вщкрит впродовж року [2, арк. 23-23 зв.].
Цей факт свщчить про надзвичайно висою вимоги до професшно! пiдготовки вчителя в духовних закладах осв^и Подiлля початку XX ст., а саме: володшня методикою викладання предметов у початковiй школ^ бездоганне знання свого предмета, вмiння органiзувати зворотнiй зв'язок з учнями, володiння педагогiчною теxнiкою. Складаеться враження, що цi вимоги надто завищеш, проте належний рiвень учителя був зумовлений зростаючими потребами в освт населення Подiльського краю в зв'язку з розвитком виробництва, сiльського господарства й промисловост! I це усвщомлювали керiвництво церковнi очiльники та громадсьюсть губернiï. Тому вчитель у Подiллi був поставлений на високий суспшьний щабель.
Аналiз лiтературниx та арxiвниx джерел свiдчить, що в юнщ XIX - на початку XX ст. особливютю педагогiчноï освiти Подшля було те, що головними кандидатами на вчительсью звання ставали випускники другокласних шкiл, хоча цi школи й не давали достатшх педагопчних знань, та Вiнницькоï церковно-вчительськоï школи. Пщтвердженням цього е чимало арxiвниx документiв, в яких мова йде, наприклад, про те, що в Степашсьюй другокласнiй школi у 1904 р. заюнчили школу 20 ошб, з яких 17 були призначеш на вчительськi посади, в 1905 р. - 13 ошб, з яких жодного не призначено на вчительсью посади, в 1908 р. iз 10 оаб тiльки 4 призначеш на вчительсью посади, а в 1910 р. iз 9 оаб призначеш на вчительсью посади лише трое [3, арк. 1, 2, 3, 5, 16, 10, 11]. У 1913 р. в Сутиську школу заюнчили 17 ошб, з них тшьки 3 призначеш на вчительсью посади [8, арк. 373]. Також шдтвердженням неналежного професшного та загального педагопчного рiвня випускниюв другокласних учительських шкш е вщгук завщувача Вiнницькоï церковно-вчительськоï школи про недостатшсть знань учнiв другокласних шкш епархп на вступних iспитаx у цю школу, в якому вш зазначае: «Виявленi недостатнi знання (^м Степашкiвськоï другокласно1' школи). Недостатня грамотнють на диктантi, бо незадовiльнi бали отримали абiтурiенти з Велико-Мечетнянсько1' школи всi 3, з Сутисько1' з 6 - 4 вихованщ, з Жолобянсько1' з 7 - 2 вихованщ, з Майдано-Трепiвськоï з 4 - 1 вихованець. Усш вщповщ з росiйськоï мови були задовшьними, з церковнослов'янсько1' мови незадовшьт бали були виставленi учням Чуювсько1', Сутисько1', Ольгопiльськоï, Жолобянсько1', та Степашювсько1' шк1л. Знання з арифметики були посередшми в усix виxованцiв, хоча незадов№ними балами були вiдзначенi учт з Велико-Мечетнянсько1' школи -1, з Сутисько1' - 3, з Майдано-Третвсько1' - 2, з Чуювсько1' - 1, з Жолобянсько1' - 1, з Ольготльсько1' -1» [4, арк. 96-96 зв.]. Крiм цього, незадов№не матерiальне становище сшьських учителiв теж в1дбилось на бажання випускник1в обiймати вчительськ1 посади [8, арк. 243-243 зв., 244].
У 1912 р. в Подiллi виникла гостра необхщшсть перетворення другокласних шкш у школи вищого типу за рахунок запровадження однорiчниx педагогiчниx клашв. У додатковий клас зараховувались учш без iспитiв, якi закiнчили усшшно в тому ж роцi курс другокласно1' школи, й тi, яю закiнчили ранiше. Для зарахування вимагався обов'язково вщгук вiд керiвництва чи приходського священика. Для отримання вчительського звання абiтурiенти
мали витримати установлений юпит на звання вчителя на основ1 ддачих з цього предмета правил. [2, арк. 29-29 зв., 30].
Зпдно 1з статистичними арх1вними даними в кшщ 1913-1914 навчального року в 13 другокласних школах Подшьсько! епархи нал1чувалось 912 учшв, з них 312 д1вчат та 600 хлопщв. Зауважимо, що в цей час юнували 4 жшоч1 школи: Немир1вська, Чорнокозинецька, Кам'янець-Подшьська та Ольгопшьська [4, арк. 1, 3-3 зв.]. Педагопчш класи д1яли при Немир1вськш школ1 - 19 вихованок, Кам'янець-Подшьськш -19 вихованок, Забужанськш - 32 вихованищ, Майдано-Трешвськш -11 ос1б. Вшницька церковно-вчительська школа нал1чувала 85 учшв. Серед учительського персоналу другокласних шкш 1з середньою осв1тою працювали 22 вчител^ з1 спещальним педагопчним - лише 15, з1 свщоцтвом на звання вчителя початкового училища - 2. Серед них були 7 учител1в сшву, 2 рукодшля, 5 ремесел та 1 сшьського господарства. 190 учшв (129 хлопщв та 61 д1вчина) закшчили другокласш школи в 1914 р. { лише 50 з них були призначеш на вчительсью посади (22 д1вчини та 28 хлопщв). Вшницьку церковно-вчительську школу закшчили 20 вихованщв { жоден з них не був призначений на вчительську посаду [32, с. 1248].
Таким чином, в умовах вщсутност педагопчно! освгги в Подшл1 в кшщ XIX - на початку XX ст. вчительсью духовш школи стали провщними закладами осв1ти в професшнш шдготовщ вчител1в у регюш. Головним завданням цих шкш була надежна професшна шдготовка педагог1чних кадр1в для шк1л грамоти та однокласних церковнопараф1яльних шк1л. Вшницька церковно-вчительська школа була за сво!м призначенням вищою народною школою в епархи. Разом з тим таких навчальних заклад1в в Под1льськ1й епархи було недостатньо. Суспшьно-економ1чне життя рег1ону означеного 1сторичного пер1оду вимагало б1льш профес1йного й педагог1чно спрямованого наставника-вчителя { це, в1дпов1дно, потребувало вщкриття нових заклад1в, що здшснювали би п1дготовку педагог1чних прац1вник1в, { мали св1тський, а не суто церковно-релшйний характер та устр1й.
Л1ТЕРАТУРА:
1. ДАВО. - Ф. Р-189. - Оп. 1. - Спр. 20. - 46 арк.
2. ДАВО. - Ф. Р-189. - Оп. 1. - Спр. 44. - 46 арк.
3. ДАВО. - Ф. Р-189. - Оп. 1. - Спр. 48. - 22 арк.
4. ДАВО. - Ф. Р-190. - Оп. 1. - Спр. 1. - 106 арк.
5. ДАВО. - Ф. Р-281. - Оп. 1. - Спр. 58. - 37 арк.
6. ДАВО. - Ф. Р-283. - Оп. 1. - Спр. 6. - 315 арк.
7. ДАВО. - Ф. Р-283. - Оп. 1. - Спр. 37. - 107 арк.
8. ДАВО. - Ф. Р-283. - Оп. 1. - Спр. 104. - 394 арк.
9. ДАВО. - Ф. Р-283. - Оп. 1. - Спр. 105. - 144 арк.
10. ДАВО. - Ф. Р-349. - Оп. 1. - Спр. 1. - 90 арк.
11. ДАВО. - Ф. Р-349. - Оп. 1. - Спр. 4. - 118 арк.
12. ДАВО. - Ф. Р-349. - Оп. 1. - Спр. 5. - 195 арк.
13. Зузяк Т. П. Освггньо-виховна дiяльнiсть у другокласних церковно-приходських школах Подшля (шнець XIX - початок XX ст.) / Т. П. Зузяк // Сучасш шформацшш технологи та шновацшш методики навчання у пвдготовщ фахiвцiв: методолот, досввд, проблеми: зб. наук. праць. Вип. 44.
- К.-Вшниця, 2016. - С. 170-174.
14. Iсторiя Укра!ни в особах XIX-XX ст. / кер. авт. кол. В. Замлинський. - К.: Укра!на, 1995. - 479 с.
15. Перерва В. С. Церковш школи в Укра!ш (шнець XVIII - поч. ХХ ст.): забутий свгт / В. С. Перерва.
- Бша Церква: Видавець Пшоншвський О. В., 2014. - Т. 1. Загальна частина. - 576 с.
16. Подольские епархиальные ведомости. - 1896. - № 45. - С. 955.
17. Подольские епархиальные ведомости. - 1896. - № 50. - С. 1111- -1113
18. Подольские епархиальные ведомости. - 1897. - № 43. - С. 1190- -1194
19. Подольские епархиальные ведомости. - 1898. - № 27. - С. 725.
20. Подольские епархиальные ведомости. - 1898. - № 42. - С. 1153- -1155
21. Подольские епархиальные ведомости. - 1898. - № 44. - С. 1196- -1197
22. Подольские епархиальные ведомости. - 1899. - № 20- -21. - С. 494.
23. Подольские епархиальные ведомости. - 900. - № 7. - С. 154.
24. Подольские епархиальные ведомости. - 900. - № 28. - С. 674.
25. Подольские епархиальные ведомости. - 902. - № 41. - С. 462-463.
26. Подольские епархиальные ведомости. - 903. - № 7. - С. 164-171.
27. Подольские епархиальные ведомости. - 903. - № 31. - С. 396.
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГЖА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОПКИ_
28. Подольские епархиальные ведомости. - 1905. - № 19. - С. 472.
29. Православная Подолия. - 1907. - № 46. - С. 1015.
30. Православная Подолия. - 1908. - № 23. - С. 448.
31. Православная Подолия. - 1912. - № 38. - С. 896.
32. Православная Подолия. - 1915. - № 27. - С. 1248.
33. Русская школа. - 1897. - № 1. - С. 247.
34. Справочник по педагогическому образованию. - Санкт-Петербург; Киев: Сотрудник, 1913. - IV, 270 с.
35. Церковные школы Российской империи: 13 июня 1884 - 1903. - Санкт-Петербург: Синодальная тип., 1903. - 23 с.
REFERENCES
1. Derzhavnyy arkhiv Vinnyts'koyi oblasti (dali - DAViO). - F.R. - 189 - Op. 1. - Spr. 20. - 46 p.
2. DAVO. - F.R-189 - Op. 1. - Spr. 44. - 46 p.
3. DAVO. - F.R-189 - Op. 1. - Spr. 48. - 22 p.
4. DAVO. - F.R-190 - Op. 1. - Spr. 1. - 106 p.
5. DAVO. - F.R-281 - Op. 1. - Spr. 58. - 37 p.
6. DAVO. - F.R-283 - Op. 1. - Spr. 6. - 315 p.
7. DAVO. - F.R-283 - Op. 1. - Spr. 37. - 107 p.
8. DAVO. - F.R-283 - Op. 1. - Spr. 104. - 394 p.
9. DAVO. - F.R-283 - Op. 1. - Spr. 105. - 144 p.
10. DAVO. - F.R-349 - Op. 1. - Spr. 1. - 90 p.
11. DAVO. - F.R-349 - Op. 1. - Spr. 4. - 118 p.
12. DAVO. - F.R-349 - Op. 1. - Spr. 5. - 195 p.
13. Zuzyak T. P. Osvitn'o-vykhovna diyal'nist' u druhoklasnykh tserkovno-prykhods'kykh shkolakh Podillya (kinets' XIX - pochatok XX st.) [Educational and educational activities in second-graders parish school of Podillya (end of XIX - beg. XX century)] / T. P. Zuzyak // Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya u pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiya, dosvid, problemy: zb. nauk. prats'. - Vyp. 44. - Kyyiv-Vinnytsya, 2016. - P. 170-174.
14. Istoriya Ukrayiny v osobakh XIX - XX st. [History of Ukraine in personalities XIX - XX st.] / ker. avt. kol. V. Zamlyns'kyy. - Kyyiv: Ukrayina, 1995. - 479 с.
15. Pererva V. S. Tserkovni shkoly v Ukrayini (kinets' XVIII - poch. KhKh st.): zabutyy svit (Tekst) [Church school in Ukraine (end of XVIII - beg. XX century): forgotten world (text)] / V. S. Pererva. - Bila Tserkva: Vydavets' Pshonkivs'kyy O. V., 2014. - T. 1. Zahal'na chastyna. - 576 p.
16. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1896. - № 45. - P. 955.
17. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1896. - № 50. - P. 1111-1113.
18. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1897. - № 43. - P. 1190-1194.
19. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1898. - № 27. - P. 725.
20. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1898. - № 42. - P. 1153-1155.
21. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1898. - № 44. - P. 1196-1197.
22. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1899. - № 20-21. - P. 494.
23. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1900. - № 7. - P. 154.
24. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1900. - № 28. - P. 674.
25. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1902. - № 41.- P. 462-463.
26. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1903. - № 7. - P. 164-171.
27. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1903. - № 31. - P. 396.
28. Podol'skie eparkhial'nye vedomosti. - 1905. - № 19. - P. 472.
29. Pravoslavna Podolija. - 1907. - № 46. - P. 1015.
30. Pravoslavna Podolija. - 1908. - № 23. - P. 448.
31. Pravoslavna Podolija. - 1915. - № 27. - P. 1248.
32. Pravoslavna Podolija. - 1912. - № 38. - P. 896.
33. Russkaja shkola. - 1897. - №1. - P. 247.
34. Spravochnik po pedagogicheskomu obrazovaniju [Handbook for teaching education]. - Peterburg; Kiev: Sotrudnik, 1913. - IV, 270 p.
35. Cerkovnye shkoly Rossijskoj imperii: 13 ijunja 1884 - 1903 [Church schools of the Russian Empire: June 13th 1884-1903]. - Sankt-Peterburg: Sinodal'naja tip., 1903. - 23 p.
