CC BY
13
УДК 373.3.091.12:005.963](477)»1864/1917»
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ЦАРСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА ПО ВОПРОСУ ПОВЫШЕНИЯ КВАЛИФИКАЦИИ УЧИТЕЛЕЙ НАРОДНЫХ ШКОЛ В УКРАИНЕ
(КОНЕЦ Х1Х - НАЧАЛО ХХ В.)
© 2014
Н. Р. Петрощук, старший преподаватель кафедры естественно-гуманитарного
образования и воспитания
Институт последипломного педагогического образования Киевского университета имени Бориса Гринченко, Киев (Украина)
Аннотация: В конце Х1Х - начале ХХ в. народные школы в Украине финансировались недостаточно, подготовленных учительских кадров не хватало. Государство мало заботилось о повышении квалификации учителей, перекладывая заботы об организации и проведении учительских курсов и съездов на общественные организации и земства, оставляя за собой функцию контроля за соблюдением закона.
Ключевые слова: государственная политика царизма на украинских землях, состояние народного учителя, повышение квалификации учителей для народных школ, учительские курсы, съезды.
Постановка науково'1 проблеми та и значення. Сощально-полиичш та культурш трансформаци су-часного суспшьства актуалiзували необхщшсть ре-формування нацюнально! системи педагопчно! освгга. Пошуки нових шляхiв розв'язання питань змюту психолого-педагопчно! тдготовки вчителiв зумовлю-ють об'ективну потребу вивчення, переосмислення й опанування юторико-педагопчного досвiду. Особливо цiнним у цьому контекстi е перiод друго! половини Х1Х
- початку ХХ столптя, коли вiдбувалося становлення пщвищення квал!фжащ! вчителiв для народних шкш в Украíнi.
Аналгз остантх досл1джень з ц1ег проблеми. Iсторiографiчний огляд проблеми показав, що до не! звер-тались iсторики педагогiки, так як: Л. Березiвська [1], Н. Олшник [2], Л. Корж [3], О. Бшецький [4], Л. Рябовол [5], але вони побiжно розглядали питан-ня державно! полiтики царизму стосовно тдвищення квал!фжащ! учителiв для народних шкш напришнщ Х1Х
- на початку ХХ ст.
Формулювання мети та завдань статт1. Мета нашо! статп - показати характерш особливостi офiцiйно! полiтики царського уряду щодо пщвищення квалiфiкацi! учителiв народних шкш наприкiнцi Х1Х - на початку ХХ столптя.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отриманих результат1в дослгдження. Передуам проаналiзуемо становище народного вчителя на укра!нських землях напришнщ Х1Х - на початку ХХ столптя. У середиш Х1Х столптя в Росшсьшй iмперi!, до складу яко! входила переважна частина укра!нських земель, вщбулись так званi «велик! реформи»: л^ща^ крiпацтва, реформи мiсцевого самоврядування, суду, фшансш, армi! й освии. Шшльна реформа стала пере-ламним етапом подальшого розвитку вичизняно! освгга. Найбшьш важливими !! досягненнями можна вважа-ти проголошення загально! освии для вшх станiв, за-початкування здобуття неповно! середньо! освгга у прогiмназiях з 4-р!чним термiном навчання, надання права вщкривати гiмназi! та народш школи громадським органiзацiям та приватним особам, схвалення розвитку ж1ночо! освгга. У результатi реформ на укра!нських землях збiльшилась мережа навчальних закладiв, особливо народних шк1л (парафiяльних, церковнопарафiяльних, повпових, недiльних) для вах соцiальних верств [1, с. 20-21]. Початковi школи на теренах Укра!ни роз-глядуваного перiоду були у пщпорядкуванш мiнiстерств та ведомств, приватних ошб, окремих органiзацiй. На початок 1897 р. в укра!нських губершях д!яло 13424 початковi школи, у яких навчалось 703670 учшв. Ц учш розподшялись за вiдомствами так [6, с. 279]:
Школи Кшькють одинипь Кшьюсть учн!в
Мшютерства народно! освгти 5349 338326
Церковнопараф1яльни 8061 314452
1нших вщомств 14 892
Джерелами фшансування церковнопарафiяльних шк1л, найбiльш поширених на територп Укра!ни в шнщ Х1Х ст., були кошти, як1 видели мюьш думи, сшьсьш общини, меценати. Держава на !х утримання кошпв не видiляла.
Повггов! училища з двор!чним термiном навчання створювались у кожному губернському та повповому мст! Учш таких шкш мали оволодии 15 навчальними предметами, як1 викладали два вчителi, !хне тижневе на-вантаження становило 28 годин. Утримувались повгтов! училища частково за рахунок державного бюджету, а в основному - за рахунок мюцевих податшв [7, с. 3334]. Бшьшють цих шк1л знаходилась у жалюпдному становищi, про що свщчить статистика, за якою 1876 р. на дней селян казна витрачала на рж 4 копшки, тод! як на дней заможних верств населення припадало 1000867 руб. на рж [8, с. 188].
Показовим у цьому план! е опис школи, де вчителю-вав Борис Гр!нченко (1881), у с. Введенському: «Школа мютилася в одному будинков! з волостю; по один бж сь ней волость, по другий - школа... у нш вщгороджено вузенький коридорчик для вчителя. Глянув Гршченко ! жахнувся: стши пооблуплюваш, всюди чорше павутин-ня; на стел! знаки, що кр!зь не! текла вода, в дол!вщ ями, кшька шибок вибито, двер! не пристають. Груба була вся облуплена, ще й р!жок одвалився....Ослони шкшьш були порозхитуваш або й порозламуваш. Книжок ! всякого шшого приладдя до вчиття не було й признаки. Погано було тшьки те, що мало було книжок ! доводилося кшь-ком читати з одше! книжки. Були дгга з навколишшх сш; п й ночували в школ!». До того ж дней було багато, вони не помщалися в клаа, тому навчались у дв! змши. А земляна дол!вка у дощову погоду так розмокала, що у клаа було грязно, як надвор! [9, с. 393].
Анал!з матер!ально-побутових умов проживания альських учител!в свщчить про низький р!вень !хнього добробуту. У р!зний час заробпна платня вчител!в вщ-р!знялась за розм!рами, але мюьш учител! завжди мали вищу платню [10, с. 65].
Вщразу шсля здшснення освпньо! реформи 1856 р. заробпна платня сшьського народного вчителя колива-лась у межах 30-120 руб. на рж [11, с. 48], до шнця Х1Х ст. вона становила вщ 240 до 300 руб. Ще менше отриму-вали учител церковнопараф!яльних шк1л, !х оклади ста-новили б!ля 120 руб. на рж ! лише з 1896/97 навчального року були збшьшеш до 180 руб. на рж [12, с. 433]. За м!зерних статк1в народному вчителю важко було утри-мувати родину, давати власним дням належну освиу. Величезною була плиннють кадр!в народних учител!в вщповщно, велика кшьшсть незайнятих учительських вакансш. Хоча тривала вчительська робота надавала право на пенсш (30-р!чний педагопчний стаж дозволяв отримувати пенсш у 100 % розм!р! платш), з кожних 100 учител!в до 25-р!чного педстажу допрацьовували лише 5-6 ошб [13, с. 57].
У сво!й практичнш робот! вчитель був дуже залеж-
ним ввд численних представнишв влади. За його д!яль-шстю пильно стежили як священики, так 1 шспектори народних училищ, полщ1я та урядовщ р1зних ранпв [14, с. 52].
Перев1рка на полггачну благонадшшсть була обов'язковою для вах мешканщв села, як1 хопли обь ймати службов!, учительськ1, лжарсьш посади та ш. [15, арк. 31 зв.]. Щдкреслимо, що у повггових школах того часу ввдчувалась постшна нестача квал1ф1кованих педагопчних кадр1в. Основними причинами тако! ситу-аци, на думку сучасних дослщнишв, можна вважати:
- низьку оплату пращ вчител1в;
- брак нормального житла;
- важк1 сощально-побутов! умови;
- постшний тиск з боку кер1вництва [16, с. 232].
Наведет факти сввдчать про зневажливе ставлення
держави до потреб народно! освгш та вщсталють сус-пшьно-пол!тичного та державного устрою Росшсько! !мперп.
Наведемо статистичш даш щодо грамотност! насе-лення укра!нських губернш, яка була нижчою, ашж у губерн1ях центрально! Росп [17, с. 79]. Ось деяш цифри, як1 демонструють грамотшсть населения в укра!нських губерн1ях. За даними Всеросшського перепису (1897), «середнш вщсоток грамотносп серед всього населення Росп складав 23,3 %, причому в деяких великоросш-ських губершях вш пвдвищувався до 36,1 %. Натомють грамотшсть укра!нського населення не шдшмалася вище 16,4 % (Чершпвська губерн1я), понижуючись в деяких мюцях до 10,5 % (Подшьська губершя), до 9,4 % (Волинська губершя) 1 навиъ до 6,3 % (Овруцький по-вп» [18, арк. 9].
Отже, можна зробити висновок, що ситуац1я з низь-ким р1внем грамотност! населення передуам обумовле-на нестачею квал1ф1кованих учительських кадр1в. Р1вень шдготовки сшьських учител1в був досить низьким, лише невелика !х к1льк1сть мала середню освиу. Часто на всю школу було 2-3 буквар! 1 1 «книга для читання», яку вчи-тель мусив розр1зати на окрем1 листки, щоб роздати дь тям. Працювати одночасно з уйма групами учшв вчите-лю було важко, при тому йому ще й бракувало необхщ-них умшь та знань. Низька оплата пращ та вщсутнють належних умов для роботи приводили до того, що вчи-телями початкових народних училищ працювали особи з дуже низьким р1внем квал1ф1каци, яш за найменшо! ж нагоди переходили на шшу роботу, з кращою платнею 1 зручшшими побутовими умовами. Так, наприклад, у 1884 рощ на курси в Золотонош1 Полтавсько! губерни прибув 21 учитель, з яких три одержали освиу в серед-н1х навчальних закладах, шш1 18 навчались у нижчих початкових училищах. Т1льки два вчителя мали стаж ро-боти три роки, а деяш - лише калька мюящв. Б1льш1сть з учител1в на курсах неодноразово заявляли, що «ш з якими книгами, кер1вництвами, засобами 1 методами на-вчання, яш використовуються в школ1» вони зовам не знайом1. При влаштуванш педагог1чних курс1в також виявилось, що бшьш1сть вчител1в «з трудом справляеть-ся з д1ленням багатозначних чисел, а у деяких викликае утруднення нав1ть нумерац1я 1 вони не мають поняття про розв'язування задач» [19, арк. 2]
Безперечно, народна школа потребувала квал1ф1ко-ваних кадр1в. Саме тому ще наприк1нц1 60-х рошв Х1Х ст. з дозволу М1н1стерства народно! осв1ти (дал1 - МНО) та за 1н1ц1ативи передових д1яч1в того часу почали в1д-криватись педагог1чн1 курси-з'!зди для покращення р1в-ня викладання у народних школах [20, арк. 1]. А з вве-денням земського правлшня (1874) вони стали масовим явищем всюди, де земства вид1ляли необхвдш для цього кошти. М1сцем для проведення курс1в-з'!'зд1в обирались пов1тов1 мюта або велик1 села, як1 мали зручне розташу-вання в1дносно шших училищ та необх1дн1 умови для навчання та проживання 20-30 курсиспв.
Як зазначае сучасний досл1дник I. Кравченко, напри-к1нц1 XIX ст. учительсью 1нститути в1д1гравали значну
роль у систем1 п1дготовки та перетдготовки вчитель-ських кадр1в. Випускники трир1чних учительських 1н-ститут1в працювали, як правило, вчителями мюьких та повггових початкових шк1л, а випускники учительських семшарш - учителями йльських шшл [21].
Зауважимо, що учительськ1 курси 1 з'!зди проводились у той час без належного правового забезпечення 1 називались то курсами, то з'!здами, оск1льки не було суттево! р1зниц1 м1ж !х оргашзащею та проведенням. МНО видало перш1 правила «Об открытии съездов для народных учителей» (дал1 - Правила про з'!зди) (1870). У документ! визначалися подходи до орган!зац!! учительських з'!здв та регламентувався порядок !х в1дкрит-тя. В!дпов1дно до цих Правил з'!зди можна було вщ-кривати для учител!в тшьки одного району, тобто вони мали бути нечисельш, тривал!стю до 7 дшв, з наперед затвердженою попечителем навчального округу програ-мою. Керувати роботою з'!зду мав !нспектор навчально-го округу. П!сля завершення курйв орган!затори мали подати детальний звгт про !х проведення попечителю навчального округу. Обов'язкова присутшсть !нспек-тора на з'!зд суттево заважала проведенню з'!'зд!в для учител!в народних шкш, оск1льки не давала можливост! проводити одночасно з'!зди в р!зних мюцях навчального округу [22, арк. 1471].
5 серпня 1875 року Мшстр народно! освгш затвердив «Правила о временных педагогических курсах для учителей и учительниц начальных народных училищ» (дал1 - Правила про курси (1875) [23, с. 166]. Щ курси мали слугувати для тдвищення квал!ф!кац!! вчител!в народних шк1л. У цьому документ! регламентувалися вс! складов! проведення вчительських курс!в: час проведення курйв (л!тн! кан!кули), категор!!' слухач!в та основш законом!рност! !х проведення. Цей документ був чин-ним до 1917 року.
У першому ж пункт! вказувалось, що метою курйв е ознайомлення «мало п!дготовлених учител!в ! вчительок з кращими способами навчання, а також оновлення ! по-повнення !х в!домостей з предмепв викладання ! взагал! удосконалення !х у справ! ведення початкового навчання» [23, арк. 166].
У Правилах про курси наголошувалось також, що педагопчш курси влаштовуються з дозволу попечителя навчального округу. Мюцем проведення курав реко-мендувалося вибирати учительськ! сем!нар!! або шш! на-вчальн! заклади, як1 «бшьш-менш мають необх!дн! для курс!в навчальш засоби та кер!вництва» [23, арк. 167]. При курсах мала влаштовуватись «зразкова» тимчасова школа, учш в якш под!лялись на три групи, як у бшь-шост! народних шкш, для проведення практичних занять з учителями. Правилами про курси регламентував-ся також склад кер!внишв учительських курйв [24, арк. 167]. Документом визначалися також взаемоввдносини ос!б, як! брали участь у курсах, а присутшсть стороншх оаб не допускалась, «за винятком орган!затор!в курс!в та оаб, ввдомих головному спостер!гачу за курсами» [23, арк. 168].
Перед початком занять кер!вники пропонували учителям, яш при!хали на курси, дати письмов! в!дпов!д! на запитання анкети. В анкет! треба було розповюти про стан школи, де вони працюють, та використовуван! ними методи, надати дан! про свою освпу, стаж робо-ти та заробину платню. На основ! цих даних !нспектори народних училищ попм складали необх!дн! програми ! розклад занять на курсах. Заняття на вчительських курсах мали подшятися на практичш й теоретичн!: перш! мали ввдбуватися зранку в зразковш школ!, друг! - по вечорах в примщенш сем!нар!! або шшого навчального закладу, при якому влаштоваш курси [23, арк. 169].
Практичш заняття мали на мет! «ознайомити учите-л!в ! учительок з правильними способами навчання дней предметам, яш вивчаються в початков!й народнш школ!, головним чином, читання по св!тських та церковних книжках, письма, ! перших чотирьох дш арифметики»
[26, арк. 169]. Для цього на початку курав кер1вник сам мав дати кшька зразкових уроков у початковш школ1 в присутноси вчител1в. Поим курсисти по черз1, почина-ючи з кращих, повинш були викладати у школ1 пщ без-посередшм наглядом кер1вник1в 1 в присутносп колег [23, арк.171].
Пюля зашнченш курав кожен з ввдв1дувач1в мав одержати вщ педагопчно! комюи свщоцтво. Педагопчна ком1с1я через директора народних училищ мала подати детальний звп у Мшютерство народно! освпи про заняття на курсах та список оаб, яш !х вщвщали, зазнача-ючи «здатнють кожного з учител1в працювати у школЬ> [23, арк. 172].
Витрати на влаштування педагопчних курав (на-приклад, на про!зд 1 проживання учител1в, на навчальш засоби, на винагороду за роботу кер1вник1в 1 головного спостерпача та ш.) мали брати на себе земства, товари-ства або приватш особи, з шщштиви яких влаштовува-лися курси; причому винагорода кер1вникам 1 головному спостерпачу за курсами визначалася за взаемною зго-дою з оргашзаторами курав [23, арк. 172].
З метою визначення ефективносп проведення курав, Мшютерство народно! освпи (1899) видало Циркуляр № 21582 «О доставлении в м. н. п. возможно подробных отчётов о краткосрочных курсах, устраиваемых для учителей народных училищ». Зпдно з цим документом потр1бно було надавати звпи про ва короткотермшов1 вчительсьш курси, як1 влаштовувалися у лтгаш кашку-лярний час з того чи шшого предмета, навиь професш-ного характеру, наприклад: сад1вництва, городництва, ручно! пращ тощо. [22, арк.1471].
Як бачимо, наприкшщ XIX ст. пщ впливом громад-ськосл влада часпше 1 охочше надавала дозволи на влаштування спещальних, професшних курав для учи-тел1в. Так, наприклад, Рада Товариства грамотносп в Киев1 подала на розгляд до МНО правила про «Летние курсы церковного пения и ручного труда для учителей и учительниц начальных училищ» (1886), яш в жовтш того ж року були ним затверджеш [24, арк.8].
У 1897 р., шсля певного затишшя у проведенш курав у зв'язку з реакцшною полликою царського уряду, у вщповщь на звернення Херсонського губернського земства щодо влаштування педагопчних курав, МНО роз'яснило, що земства, як 1 рашше, мають право на влаштування педагопчних курав вщповщно до правил 1875 року 1 якщо «вчасно буде проводитись асигнуван-ня кошпв на курси, то немае перешкод для !х проведення» [22, арк. 1471]. Проанал1зоваш документи були основоположними для д1яльност1 р1зних форм пщви-щення квал1ф1кац1! вчител1в на теренах Укра!ни наприкшщ XIX - на початку XX ст. Як бачимо, не вид1ляючи кошпв на проведення курав тдвищення квал1ф1кац1! для учител1в народних шк1л, МНО ва турботи щодо !х влаштування перекладало на земства та громадськ1 орга-н1зац1!, залишаючи за собою пльки функц1! контролю за дотриманням законносп.
Висновки I перспективи подальших дослгджень. Шдбиваючи п1дсумок, зазначимо, що держава загалом мало оп1кувалась осв1тою простого населення, з казни практично не видшялись кошти 1, як результат, народш школи знаходились у пристосованих прим1щеннях, без належного обладнання. У школах, яш в1дкривались, як правило, земствами та громадськими орган1зац1ями, в бшьшосп випадк1в працювали люди малоосв1чеш, без педагог1чно! п1дготовки. Основними причинами тако! ситуацп можна вважати: низьку оплату пращ вчите-л1в, брак нормального житла, важк1 соц1ально-побутов1 умови, постшний тиск з боку кер1вництва. Мшютерство народно! освгш та громадсьш орган1зац1! проводили роботу стосовно правового забезпечення, розробки правил та програм курс1в п1двищення квал1ф1кац1! для вчите-л1в народних шк1л. Водночас у навчальних округах, на основ1 досввду вже проведених курс1в для вчител1в чи з'!зд1в, видавались циркуляри та розпорядження, як1 ви-70
значали повшстю орган1зац1ю курйв чи з'!зд1в. При цьо-му регламентувались практично ва складов1 д1яльност1 курс1в: в1д предмепв, як1 мали викладатись на курсах, до складу курсиспв та оргашзацп !хнього проживання. Визначались види роб1т, як1 мали виконувати курсисти, та форми звиносп, що !х треба було надавати в управлшня навчального округу. Нер1дко до циркуляр1в додавались зв1ти про курси з вказ1вкою про недол1ки та переваги даних цих курав. Таю циркуляри надсилались у Мшютерство народно! освгга та за його рекомендащ-ею пересилались у навчальн1 округи Росшсько! 1мперп для використання. У цих документах рекомендувався розклад занять для вчител1в, к1льк1сть письмових роб1т, як1 мали виконати учител1-курсисти, порядок оргашзацп зразково! школи для вчительсько! практики. Виявлено, що 1н1ц1атива та досвщ окремих навчальних округ1в шдхоплювались 1ншими. Xарактерно, що систему шд-вищення квал1ф1кац1! учител1в держава розглядала як важливу 1деолог1чну сферу свое! д1яльност1. Водночас МНО найчаст1ше виконувало функц1! контролюваль-ного органу, а турботи щодо оргашзацп, проведення та фшансування курав перекладалися на земства та шш1 громадськ1 орган1зац1!.
На завершення зазначимо, що ми не змогли охопи-ти уа аспекти окреслено! проблеми. Подальшого до-слвдження потребуе питання про пер1оди становлення системи п1двищення квал1ф1кац1! вчител1в для народних шкш в Укршш друго! половини XIX - початку XX сто-л1ття, про що йтиметься у наступних публ1кац1ях.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Берез1вська Л. Д. Освиньо-виховна д1яльн1сть Ки!вських просв1тницьких товариств (друга половина XIX- початок XX ст.) К.: Молодь, 1999. С. 20-21.
2. Олшник Н. А. «Освггая д1яльнють земств Чершпвсько! губерн1! у другш половин1 XIX - на початку XX столитя»: дис. ...кандидата пед. наук: 13.00.01 Ч. 2008. - 236 с.
3. Корж Л. В. «Освиня д1яльнють земств Xаркiвсько! губернп (в шнщ XIX - на початку XX столитя)»: дис. . кандидата пед. наук: 13.00.01 К. 1999. 197 с.
4. Бшецький О. А. «Розвиток народно! освпи в Катеринославськш губернп (друга половина XIX - початок XX столитя)»: дис. .кандидата пед. наук: 13.00.01 Л., 2009. 203 с.
5. Рябовол Л. Т. «Розвиток земсько! освпи в Xерсонськiй губерни (друга половина XIX - початок XX столитя)» Кривий Рп 2001. 163 с.
6. Iсторiя укра!нсько! школи i педагопки : навч. поаб. / за ред. О. О. Любара. К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. 450 с.
7. Медвщь Л. А. Iсторiя нацюнально! освiти i педагогiчно!' думки в Укра!ш: навч. посiб. К. : Вшар, 2003. 335 с.
8. Артемова Л. В. Iсторiя педагопки Укра!ни : п1друч. для студ. вищ. пед. навч. закл. К.: Либщь, 2006. С. 188.
9. Iсторiя укра!нсько! школи i педагопки : хрестомаия / упоряд. О. О. Любар ; за ред В. Г.Кременя. К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. 766 с.
10. Лейкина-Свирская В. Русская интеллигенция в 1900-1917 гг. М., 1981. С. 65.
11. Драч О. Формування системи оплати пращ альського вчителя в Укра!ш (друга половина XIX - початок XX ст.) Укра!нський селянин : зб. наук. пр. / за ред. А. Г. Морозова. Черкаси, 2005. Вип. 9 С. 48.
12. Илюха О. Сельский учитель в Олонецкой губернии: труд и социальный облик / О. Илюха // Из истории русской интеллигенции : сб. материалов и ст. к 100-летию со дня рождения В. Р. Лейкиной-Свирской / сост. : О. Н. Ансберг и др. ; отв. ред. Р. Ш. Ганелин. СПб. : С.-Петерб. ин-т истории РАН, С.-Петерб. науч. об-во историков и архивистов, 2003. С. 433.
13. Шип Н. Интеллигенция на Украине (XIX в.) : ист.-социол. очерк С. 57._
14. Борисенко В. Боротьба демократичних сил за на-родну освгту на УкраМ в 60-90-х роках Х1Х ст. К., 1980. С. 52.
15. Центральний державний юторичний архiв Украши, далi ЦД1АУ, ф 320, оп. 1, спр. l4, арк. 31. зв.
16. «Мри, вистраждаш життям...»: до 145-ï рiчницi з дня народження Б. Д. Грiнченка : кол. моногр. : у 2 ч. Ч. 1 / В. О. Огнев'юк, Н. М. Гупан, Н. П. Дiчек [та ш.]. К. : КМПУ iM. Б. Д. Грiнченка, 2009. 232 с.
17. Петровський Г. З революцiйного минулого К, 1958. С. 78.
18. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 317, спр. 628, арк. 9.
19. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 209, спр. 17, арк. 2.
20. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 26, спр. 236, арк. 1.
21. Кравченко I. М. Учительсьш шститути в систем! педагопчно! освгга Укра!ни (др. пол. Х1Х -поч. ХХ ст.) : навч. прогр. спец. курсу К. : НПУ Гм. М. П.Драгоманова, 2008. 21 с.
22. Фальборк Г. А. Настольная книга по народному образованию : в 3 т. / Г. А. Фальборк, В. И. Чарнолуский. СПб., 1901. Т. 2. С. 1471.
23. Журнал министерства народного просвещения. -1875. - Октябрь. - С. 166.
24. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 296(1888), спр. 11, арк. 8.
ДЕРЖАВНА ПОЛ1ТИКА ЦАРИЗМУ ЩОДО П1ДВИЩЕННЯ КВАЛ1Ф1КАЦП УЧИТЕЛ1В НАРОДНИХ ШК1Л В УКРА1Н1 (К1НЕЦЬ Х1Х - ПОЧАТОК ХХ СТ.)
© 2014
Н. Р. Петрощук, старший викладач кафедри сусшльно-гумаштарно! освии та виховання
1нститут тслядипломног педагог1чног oceimu Кигвсъкого утверситету 1мен1 Бориса Гртченка,
Кигв (Украгна)
Анотащя: У шнщ Х1Х - початку ХХ ст. народш школи в Украш фшансувалися недостатньо, пщготовлених учительських кадр1в не вистачало. Держава мало шклувалась про пщвищення квал1ф1каци вчител1в, перекладаючи турботи по оргашзацп та проведенш учительських курав та з'!зд1в на громадськ1 оргашзацп та земства, залишаючи за собою функцш контролю за дотриманням законности
Ключовi слова: матер1альне становище учителя, державна полггика царизму на украшських землях, становище народного вчителя, пщвищення квал1ф1каци вчител1в для народних шкш, вчительськ1 курси, з'!зди.
STATE POLICY OF TSARISM TO IMPROVE THE TRAINING OF TEACHERS OF PUBLIC SCHOOLS IN UKRAINE (AT THE END OF XIX CENTURY -AT THE BEGINNING OF XX CENTURY)
© 2014
N. R. Petroshchuk, senior lecturer of the Chair of the Methodology of the Social and Humanitarian
Sciences of In-service Teacher Training
Institute of Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv (Ukraine)
Annotation: At the late XIX - at the early XX century public schools in Ukraine teachers' training were funded not enough. The state was concerned about training of teachers, shifting care to organize and conduct courses and teachers' conventions on civil society organizations and districts, reserving the function of monitoring the implementation of laws.
Keywords: the financial condition of the schoolteacher, tsarist government policy on Ukrainian territory, the situation of the national teacher, training teachers for the public schools, teachers' courses, congresses.
УДК (004:372.3)(075.8)
АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ФОРМИРОВАНИЯ КОМПЬЮТЕРНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СПЕЦИАЛИСТОВ ДОШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ
© 2014
С. И. Семчук, кандидат педагогических наук, доцент, докторант Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Уманъ (Украина)
Аннотация. В статье рассмотрены актуальные вопросы формирования компьютерной компетентности специалистов дошкольного образования. Проанализированы современные взгляды ученых относительно этой проблемы. Раскрыта сущность, структура и составляющие компьютерной компетентности личности.
Ключевые слова: компьютерная компетентность, компьютерные технологии, компьютеризация, дошкольное образование.
Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными и практическими задачами. Информатизация современного украинского общества, с одной стороны, диктует необходимость все более широкого применения информационно-компьютерных технологий в самых разнообразных сферах человеческой деятельности, с другой - требует соответствующей подготовки специалистов, в том числе, занятых в системе дошкольного образования.
Одной из ключевых задач подготовки будущего специалиста в области дошкольного образования, является формирование у него компьютерной компетентности как необходимого условия его профессиональной стабильности, ориентации в широком арсенале инновационного движения, научных разработок, качественной организации учебно-воспитательного процесса.
Общепризнанно, что сейчас формирование компьютерной компетентности педагогов является одним из обязательных условий достижения образовательных це-
лей современности.
Анализ последних исследований и публикаций. Освещение проблем, связанных с использованием современных информационных и компьютерных технологий в педагогическом процессе, получило свое начало и последующие развитие в фундаментальных работах ученых (Р. Вильямса, Б. Гершунского, В. Глушкова,
A. Ершова, К. Маклин, Ю. Машбиц, С. Пейперта, Е. Полат и др.). В работах этих авторов показано, что внедрение компьютерных технологий обучения в практику является одной из форм повышения эффективности педагогического процесса.
Проблемой разработки и использования компьютерных технологий обучения занимались ученые (Н. Атапова, А. Верлань, М. Головань, А. Гуржий, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Ю. Жук, И. Иваскив,
B. Лапинский, В. Мадзигон, Д. Матро, Н. Морзе,
C. Раков, Ю. Рамский, И. Роберт, П. Ротаенко, В. Руденко, М. Семко, А. Християнинов и др.).
