CC BY
13
Е.С. Павлова
ПРИМЕНЕНИЕ ЧАСТНЫХ ПРОИЗВОДНЫХ ПРИ РЕШЕНИИ ...
7. Палфёрова С.Ш., Иванов О.И., Бабенко Н.Г. Экономико-статистические методы в прогнозировании // Наука и современность. 2010. № 5-2. С. 349-355.
8. Федосеев В.М. Проблемы культуры мышления в математическом образовании // XXI век: итоги прошлого и проблемы настоящего плюс. 2012. № 4 (08). С. 171-176.
9. Теплицкий А.И. Педагогические условия подготовки будущих учителей естественно-математических дисциплин средствами компьютерного моделирования // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика, психология. 2012. № 4 (11). С. 297-300.
© 2014
USING QUOTIENT DERIVED AT DECISION OF THE PROBLEMS OF THE NONLINEAR PROGRAMMING
E.S. Pavlova, candidate of pedagogical sciences associate professor of the chair "Higher mathematics and mathematical modelling"
Togliatti State University, Togliatti (Russia)
Annotation: The decisions of the problems of the nonlinear programming happen to In article, founded on using quotient derived.
Keywords: nonlinear programming, partial derivatives,the highest and lowest value of the function.
УДК 373.3.091.12:005.963](477)»1864/1917»
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ЦАРСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА ПО ВОПРОСУ ПОВЫШЕНИЯ КВАЛИФИКАЦИИ УЧИТЕЛЕЙ НАРОДНЫХ ШКОЛ В УКРАИНЕ
(КОНЕЦ Х1Х - НАЧАЛО ХХ В.)
© 2014
Н. Р. Петрощук, старший преподаватель кафедры естественно-гуманитарного
образования и воспитания
Институт последипломного педагогического образования Киевского университета имени Бориса Гринченко, Киев (Украина)
Аннотация: В конце Х1Х - начале ХХ в. народные школы в Украине финансировались недостаточно, подготовленных учительских кадров не хватало. Государство мало заботилось о повышении квалификации учителей, перекладывая заботы об организации и проведении учительских курсов и съездов на общественные организации и земства, оставляя за собой функцию контроля за соблюдением закона.
Ключевые слова: государственная политика царизма на украинских землях, состояние народного учителя, повышение квалификации учителей для народных школ, учительские курсы, съезды.
Постановка науково'1 проблеми та и значения. Сощально-полиичт та культурт трансформацп су-часного сустльства актуалiзували необхщтсть ре-формування нацюнально! системи педагопчно! освгга. Пошуки нових шлямв розв'язання питань змюту психолого-педагопчно! тдготовки вчителiв зумовлю-ють об'ективну потребу вивчення, переосмислення й опанування юторико-педагопчного досввду. Особливо цшним у цьому контекст е перюд друго! половини Х1Х
- початку ХХ столитя, коли вщбувалося становлення тдвищення квалiфiкацii вчителiв для народних шшл в Укра!т.
Анализ остантх досл1джень з ц1е! проблеми. Iсторiографiчний огляд проблеми показав, що до не! звер-тались юторики педагогши, таш як: Л. Березiвська [1], Н. Олшник [2], Л. Корж [3], О. Бшецький [4], Л. Рябовол [5], але вони поб1жно розглядали питания державно! политики царизму стосовно пвдвищення квалiфiкадii' учителiв для народних шшл наприкiнцi Х1Х
- на початку ХХ ст.
Формулювання мети та завдань статт1. Мета нашо! стати - показати характерт особливосп офщшно! полиики дарського уряду щодо тдвищення квал!фжацп учителiв народних шшл напришнт Х1Х - на початку ХХ столитя.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отриманих результат1в дослгдження. Передуам проаналiзуемо становище народного вчителя на укра!нських землях напришнт Х1Х - на початку ХХ столитя. У серединi Х1Х столiття в Росiйськiй iмперi!, до складу яко! входила переважна частина укра!нських земель, вiдбулись так зваш «велиш реформи»: лiквiдацiя крiпацтва, реформи мюцевого самоврядування, суду, фiнаисiв, арми й освiти. Шкiльна реформа стала пере-ламним етапом подальшого розвитку вiтчизияноi освiти. Найбiльш важливими и досягненнями можна вважа-ти проголошення загально! освiти для всiх сташв, за-початкування здобуття неповно! середньо! освiти у
прогiмназiях з 4^чним термiном навчання, надаиия права вщкривати гiмназi! та народнi школи громадським оргаиiзацiям та приватним особам, схвалення розвитку жiночоi освiти. У результат реформ на укра!нських землях збшьшилась мережа навчальних закладiв, особливо народних шкiл (парафiяльних, церковнопарафiяльних, повiтових, недiльних) для всiх сотальних верств [1, с. 20-21]. Початковi школи на теренах Укра!ни роз-глядуваного перiоду були у тдпорядкувант мiнiстерств та вiдомств, приватних оаб, окремих органiзацiй. На початок 1897 р. в укра!нських губернiях дiяло 13424 початковi школи, у яких навчалось 703670 учшв. Цi учт розподiлялись за вiдомствами так [6, с. 279]:
Школи Кiлькiсть одиниць Юлькють учнiв
Мшктерства народно! освгги 5349 338326
Церковнопарафiяльнii 8061 314452
1нших вiдомств 14 892
Джерелами фiнансуваиня церковнопарафiяльних шкiл, найбiльш поширених на територи Укра!ни в кiнцi Х1Х ст., були кошти, яш видiляли мюьш думи, сiльськi общини, меценати. Держава на !х утримання коштiв не видела.
Повiтовi училища з дворiчним термiном навчання створювались у кожному губернському та повiтовому мiстi. Учш таких шкiл мали оволодiти 15 навчальними предметами, яш викладали два вчител^ !хне тижневе на-вантаження становило 28 годин. Утримувались повiтовi училища частково за рахунок державного бюджету, а в основному - за рахунок мiсцевих податкiв [7, с. 3334]. Бiльшiсть цих шкiл знаходилась у жалюпдному стаиовищi, про що сввдчить статистика, за якою 1876 р. на дней селян казна витрачала на рiк 4 копшки, тодi як на дiтей заможних верств населення припадало 1000867 руб. на рк [8, с. 188].
Показовим у цьому плат е опис школи, де вчителю-вав Борис Гртченко (1881), у с. Введенському: «Школа
Н. Р. Петрощук психолого-педагогическое
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ЦАРСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА ... направление
мютилася в одному будинковi з волостю; по один 6iK ci-ней волость, по другий - школа... у нш ввдгороджено вузенький коридорчик для вчителя. Глянув Гршченко i жахнувся: cтiни пооблуплюванi, всюди чорше павутин-ня; на cтелi знаки, що кр!зь не! текла вода, в долiвцi ями, кiлька шибок вибито, дверi не пристають. Груба була вся облуплена, ще й ргжок одвалився....Ослони шкiльнi були порозхитуваш або й порозламуванi. Книжок i всякого iншого приладдя до вчиття не було й признаки. Погано було тальки те, що мало було книжок i доводилося шль-ком читати з одше! книжки. Були дгги з навколишнiх сш; тi й ночували в школ1». До того ж дiтей було багато, вони не помiщалиcя в клаа, тому навчались у двi змiни. А земляна долiвка у дощову погоду так розмокала, що у клаа було грязно, як нaдворi [9, с. 393].
Анaлiз мaтерiaльно-побутових умов проживания ciльcьких учител1в cвiдчить про низький рiвень !хнього добробуту. У рiзний час заробгтна платня вчителiв ввд-рiзнялacь за розмiрaми, але мicькi учителi завжди мали вищу платню [10, с. 65].
Ввдразу пicля здiйcнення освиньо! реформи 1856 р. зaробiтнa платня ciльcького народного вчителя колива-лась у межах 30-120 руб. на рж [11, с. 48], до шнця Х1Х ст. вона становила ввд 240 до 300 руб. Ще менше отриму-вали учителi церковнопaрaфiяльних шк1л, !х оклади ста-новили бiля 120 руб. на рж i лише з 1896/97 навчального року були збiльшенi до 180 руб. на рж [12, с. 433]. За мiзерних статшв народному вчителю важко було утри-мувати родину, давати власним дням належну оcвiту. Величезною була плиншсть кaдрiв народних учителiв i, ввдповвдно, велика кiлькicть незайнятих учительських вакансш. Хоча тривала вчительська робота надавала право на пенсш (30-рiчний педагопчний стаж дозволяв отримувати пенсш у 100 % розмiрi плaтнi), з кожних 100 учителiв до 25-р!чного педстажу допрацьовували лише 5-6 оаб [13, с. 57].
У сво!й прaктичнiй роботi вчитель був дуже залеж-ним вiд численних представнишв влади. За його д!яль-шстю пильно стежили як священики, так i iнcпектори народних училищ, полщя та урядовцi рiзних рaнгiв [14, с. 52].
Перевiркa на полгтичну блaгонaдiйнicть була обов'язковою для вах мешкaнцiв села, як1 хотiли обь ймати cлужбовi, учительcькi, лiкaрcькi посади та ш. [15, арк. 31 зв.]. Пiдкреcлимо, що у повггових школах того часу ввдчувалась постайна нестача квaлiфiковaних педaгогiчних кaдрiв. Основними причинами тако! ситу-ацп, на думку сучасних дослвднишв, можна вважати:
- низьку оплату прaцi вчител1в;
- брак нормального житла;
- важк cоцiaльно-побутовi умови;
- постайний тиск з боку керiвництвa [16, с. 232].
Наведеш факти сввдчать про зневажливе ставлення
держави до потреб народно! освети та ввдсталють сус-пiльно-полiтичного та державного устрою Росшсько! !мперп.
Наведемо cтaтиcтичнi даш щодо грaмотноcтi насе-лення укра!нських губернiй, яка була нижчою, ан1ж у губернiях центрально! Роci! [17, с. 79]. Ось деяк цифри, як демонструють грaмотнicть населення в укра!нських губернiях. За даними Всеросшського перепису (1897), «середнш ввдсоток грамотноста серед всього населення Роci! складав 23,3 %, причому в деяких великоросш-ських губернiях вiн тдвищувався до 36,1 %. Нaтомicть грамотшсть укра!нського населення не пiднiмaлacя вище 16,4 % (Чершпвська губернiя), понижуючись в деяких мicцях до 10,5 % (Подшьська губернiя), до 9,4 % (Волинська губернiя) i нaвiть до 6,3 % (Овруцький по-вiт» [18, арк. 9].
Отже, можна зробити висновок, що ситуащя з низь-ким рiвнем грaмотноcтi населення передуciм обумовле-на нестачею квaлiфiковaних учительських кaдрiв. Рiвень подготовки ciльcьких учителiв був досить низьким, лише невелика !х кшьюсть мала середню оcвiту. Часто на всю 106
школу було 2-3 буквaрi i 1 «книга для читання», яку вчитель мусив розрiзaти на окремi листки, щоб роздати дь тям. Працювати одночасно з уама групами учнiв вчителю було важко, при тому йому ще й бракувало необхвд-них умшь та знань. Низька оплата пращ та ввдсутшсть належних умов для роботи приводили до того, що вчи-телями початкових народних училищ працювали особи з дуже низьким рiвнем квaлiфiкaцi!, як1 за найменшо! ж нагоди переходили на шшу роботу, з кращою платнею i зручнiшими побутовими умовами. Так, наприклад, у 1884 роцi на курси в Золотоношi Полтавсько! губернп прибув 21 учитель, з яких три одержали освиу в серед -нiх навчальних закладах, iншi 18 навчались у нижчих початкових училищах. Пльки два вчителя мали стаж ро-боти три роки, а деяш - лише калька мюящв. Бшьшють з учителiв на курсах неодноразово заявляли, що «т з якими книгами, керiвництвaми, засобами i методами на-вчання, як1 використовуються в школЬ» вони зовciм не знайом! При влaштувaннi педaгогiчних курав також виявилось, що бiльшicть вчителiв «з трудом справляеть-ся з дшенням багатозначних чисел, а у деяких викликае утруднення нaвiть нумеращя i вони не мають поняття про розв'язування задач» [19, арк. 2]
Безперечно, народна школа потребувала квал1фжо-ваних кaдрiв. Саме тому ще напришнщ 60-х рок1в Х1Х ст. з дозволу Мiнicтерcтвa народно! освети (дaлi - МНО) та за шщативи передових дiячiв того часу почали ввд-криватись педагопчш курси-з'!зди для покращення р!в-ня викладання у народних школах [20, арк. 1]. А з вве-денням земського прaвлiння (1874) вони стали масовим явищем всюди, де земства видели необхвдш для цього кошти. Мюцем для проведення курав-зЧздв обирались повiтовi мicтa або велик! села, яш мали зручне розташу-вання ввдносно шших училищ та необхвдш умови для навчання та проживання 20-30 курсистав.
Як зазначае сучасний дослвдник I. Кравченко, напришнщ XIX ст. учительcькi шститути вiдiгрaвaли значну роль у систем! подготовки та перепiдготовки вчитель-ських кaдрiв. Випускники трир!чних учительських ш-ститутав працювали, як правило, вчителями мюьких та поветових початкових шшл, а випускники учительських cемiнaрiй - учителями альських шк1л [21].
Зауважимо, що учительськ1 курси i з'!зди проводились у той час без належного правового забезпечення i називались то курсами, то з'!здами, оск1льки не було суттево! р!знищ м!ж !х оргашзащею та проведенням. МНО видало перш! правила «Об открытии съездов для народных учителей» (дaлi - Правила про з'!зди) (1870). У документа визначалися пвдходи до оргaнiзaцi! учительських зЧздв та регламентувався порядок !х ввдкрит-тя. Ввдповвдно до цих Правил з'!зди можна було ввд-кривати для учителiв тшьки одного району, тобто вони мали бути нечисельш, тривалютю до 7 дшв, з наперед затвердженою попечителем навчального округу програ-мою. Керувати роботою з'!зду мав iнcпектор навчального округу. Шсля завершення курав оргашзатори мали подати детальний звет про !х проведення попечителю навчального округу. Обов'язкова присутшсть шспек-тора на зЧзд суттево заважала проведенню зЧздв для учителiв народних шшл, осшльки не давала можливоста проводити одночасно з'!зди в р!зних мюцях навчального округу [22, арк. 1471].
5 серпня 1875 року Мшютр народно! освети затвердив «Правила о временных педагогических курсах для учителей и учительниц начальных народных училищ» (дaлi - Правила про курси (1875) [23, с. 166]. Ц курси мали слугувати для пвдвищення квaлiфiкaцi! вчителiв народних шк1л. У цьому документа регламентувалися ва cклaдовi проведення вчительських курав: час проведення курав (летш канжули), категори слухач!в та основш законом!рноста !х проведення. Цей документ був чин-ним до 1917 року.
У першому ж пункт! вказувалось, що метою курав е ознайомлення «мало пвдготовлених учител1в i вчительок Балтийский гуманитарный журнал. 2014. № 4
Н. Р. Петрощук
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ЦАРСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА ...
з кращими способами навчання, а також оновлення i по-повнення !х вщомостей з предмепв викладання i взагал! удосконалення !х у справ! ведення початкового навчання» [23, арк. 166].
У Правилах про курси наголошувалось також, що педагопчш курси влаштовуються з дозволу попечителя навчального округу. Мюцем проведення курав реко-мендувалося вибирати учительсьш семшарп або шш! навчальш заклади, як1 «бшьш-менш мають необхвдт для курав навчальш засоби та керОвництва» [23, арк. 167]. При курсах мала влаштовуватись «зразкова» тимчасова школа, учш в як1й подОлялись на три групи, як у бшь-шосп народних шшл, для проведення практичних занять з учителями. Правилами про курси регламентував-ся також склад керОвнишв учительських курав [24, арк. 167]. Документом визначалися також взаемовщносини оаб, як1 брали участь у курсах, а присутшсть стороншх оаб не допускалась, «за винятком оргашзаторОв курав та оаб, водомих головному спостериачу за курсами» [23, арк. 168].
Перед початком занять керОвники пропонували учителям, як! при!хали на курси, дати письмов! водповщ на запитання анкети. В анкет! треба було розповюти про стан школи, де вони працюють, та використовуваш ними методи, надати дан! про свою освпу, стаж робо-ти та зароботну платню. На основ! цих даних шспектори народних училищ попм складали необхвдт програми i розклад занять на курсах. Заняття на вчительських курсах мали подшятися на практичш й теоретичш: перш! мали ввдбуватися зранку в зразковш школ1, друг! - по вечорах в примщенш семшарп або шшого навчального закладу, при якому влаштоваш курси [23, арк. 169].
Практичш заняття мали на мет! «ознайомити учите-лОв i учительок з правильними способами навчання дней предметам, як1 вивчаються в початковш народнш шко-лО, головним чином, читання по свпських та церковних книжках, письма, i перших чотирьох дш арифметики» [26, арк. 169]. Для цього на початку курав керОвник сам мав дати калька зразкових урошв у початковш школ! в присутносл вчителОв. Попм курсисти по черзО, почина-ючи з кращих, повинш були викладати у школ! тд без-посередшм наглядом керОвнишв i в присутносп колег [23, арк.171].
Шсля зашнченш курав кожен з ввдводувачОв мав одержати ввд педагопчно! котси сввдоцтво. Педагопчна комгая через директора народних училищ мала подати детальний звот у Мшютерство народно! освгга про заняття на курсах та список оаб, як !х ввдввдали, зазнача-ючи «здатшсть кожного з учителОв працювати у школ1» [23, арк. 172].
Витрати на влаштування педагопчних курав (на-приклад, на про!зд i проживання учителОв, на навчальш засоби, на винагороду за роботу керОвнишв i головного спостериача та ш.) мали брати на себе земства, товари-ства або приватш особи, з шщативи яких влаштовува-лися курси; причому винагорода керОвникам i головному спостериачу за курсами визначалася за взаемною зго-дою з оргашзаторами курав [23, арк. 172].
З метою визначення ефективносп проведення курав, Мшютерство народно! освпи (1899) видало Циркуляр № 21582 «О доставлении в м. н. п. возможно подробных отчётов о краткосрочных курсах, устраиваемых для учителей народных училищ». Згвдно з цим документом потрОбно було надавати звпи про ва короткотермшов! вчительсьш курси, яш влаштовувалися у линш кашку-лярний час з того чи шшого предмета, навиъ професш-ного характеру, наприклад: садОвництва, городництва, ручно! пращ тощо. [22, арк.1471].
Як бачимо, напришнш XIX ст. тд впливом громад-ськосп влада частше i охочше надавала дозволи на влаштування спещальних, професшних курав для учи-тел1в. Так, наприклад, Рада Товариства грамотносп в Киев! подала на розгляд до МНО правила про «Летние курсы церковного пения и ручного труда для учителей
и учительниц начальных училищ» (1886), яш в жовтш того ж року були ним затверджеш [24, арк.8].
У 1897 р., шсля певного затишшя у проведенш курав у зв'язку з реакцшною политикою царського уряду, у водповвдь на звернення Херсонського губернського земства щодо влаштування педагопчних курав, МНО роз'яснило, що земства, як i рашше, мають право на влаштування педагопчних курав ввдповвдно до правил 1875 року i якщо «вчасно буде проводитись асигнуван-ня кошпв на курси, то немае перешкод для !х проведення» [22, арк. 1471]. ПроаналОзоваш документа були основоположники для дОяльносп рОзних форм тдви-щення квалОфжацп вчителОв на теренах Укра!ни напри-шнщ XIX - на початку XX ст. Як бачимо, не видОляючи кошпв на проведення курав подвищення квалОфжаци для учител1в народних шк1л, МНО ва турботи щодо !х влаштування перекладало на земства та громадсьш оргашзаци, залишаючи за собою тшьки функцп контролю за дотриманням законность
Висновки i перспективи подальших дослгджень. Пвдбиваючи подсумок, зазначимо, що держава загалом мало ошкувалась освггою простого населення, з казни практично не видОлялись кошти i, як результат, народш школи знаходились у пристосованих примщеннях, без належного обладнання. У школах, як! водкривались, як правило, земствами та громадськими оргашзащями, в бшьшосп випадк1в працювали люди малоосвОчеш, без педагопчно! пвдготовки. Основними причинами тако! ситуаци можна вважати: низьку оплату пращ вчите-лОв, брак нормального житла, важш сощально-побутов! умови, постшний тиск з боку керОвництва. Мшютерство народно! освпи та громадсьш оргашзаци проводили роботу стосовно правового забезпечення, розробки правил та програм курав пвдвищення квалОфжаци для вчите-лОв народних шк1л. Водночас у навчальних округах, на основ! досввду вже проведених курс!в для вчител!в чи з'!зд!в, видавались циркуляри та розпорядження, як! ви-значали повшстю орган!зац1ю курс!в чи з'!зд!в. При цьо-му регламентувались практично ва складов! д!яльност! курс!в: вод предмет!в, яш мали викладатись на курсах, до складу курсиспв та оргашзаци !хнього проживання. Визначались види робот, як1 мали виконувати курсисти, та форми звггаосп, що !х треба було надавати в управлшня навчального округу. Неродко до циркуляров додавались звпи про курси з вказОвкою про недолОки та переваги даних цих курав. Таю циркуляри надсилались у Мшютерство народно! освгта та за його рекомендащ-ею пересилались у навчальн! округи Росшсько! ОмперО! для використання. У цих документах рекомендувався розклад занять для вчителОв, к1льк1сть письмових робОт, яш мали виконати учителО-курсисти, порядок оргашзаци зразково! школи для вчительсько! практики. Виявлено, що шщатива та досвод окремих навчальних окрупв пОдхоплювались Оншими. Xaрaктерно, що систему пОд-вищення квалОфжацп учителОв держава розглядала як важливу ОдеологОчну сферу свое! дОяльностО. Водночас МНО найчаспше виконувало функцО! контролюваль-ного органу, а турботи щодо оргашзаци, проведення та фшансування курав перекладалися на земства та шш! громадськ! органОзац!!.
На завершення зазначимо, що ми не змогли охопи-ти уа аспекти окреслено! проблеми. Подальшого до-сл1дження потребуе питання про перОоди становлення системи шдвищення квалОфОкацО! вчител1в для народних шшл в Укра!нО друго! половини XIX - початку XX сто-лоття, про що йтиметься у наступних публ1кац!ях.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Берез1вська Л. Д. ОсвОтньо-виховна дОяльнОсть Ки'вських просвОтницьких товариств (друга половина XIX- початок XX ст.) К.: Молодь, 1999. C. 20-21.
2. Олшник Н. А. «Освпня д1яльшсть земств Черншвсько! губернО! у другОй половин! XIX - на початку XX столптя»: дис. .кандидата пед. наук: 13.00.01 Ч. 2008.
Н. Р. Петрощук
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ЦАРСКОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА .
- 236 с.
3. Корж Л. В. «Освггая дгяльтсть земств Харкгвсько! губерни (в кiнцi Х1Х - на початку ХХ столитя)»: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.01 К. 1999. 197 с.
4. Бшецький О. А. «Розвиток народно! освгга в Катеринославсьшй губерни (друга половина Х1Х - початок ХХ столiття)»: дис. ...кандидата пед. наук: 13.00.01 Л., 2009. 203 с.
5. Рябовол Л. Т. «Розвиток земсько! освгга в Херсонськiй губерни (друга половина Х1Х - початок ХХ столптя)» Кривий РГг 2001. 163 с.
6. 1сторгя укра!нсько! школи г педагогiки : навч. посГ6. / за ред. О. О. Любара. К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. 450 с.
7. Медвгдь Л. А. 1сторгя нацюнально! освГти Г педагогично! думки в Украш: навч. посГб. К. : Вшар, 2003. 335 с.
8. Артемова Л. В. 1сторГя педагогики Укра!ни : пгдруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. К.: ЛибГдь, 2006. С. 188.
9. 1сторгя укра!нсько! школи Г педагогши : хрестоматгя / упоряд. О. О. Любар ; за ред В. Г.Кременя. К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. 766 с.
10. Лейкина-Свирская В. Русская интеллигенция в 1900-1917 гг. М., 1981. С. 65.
11. Драч О. Формування системи оплати пращ сшьського вчителя в Укра!нГ (друга половина Х1Х - початок ХХ ст.) Укра!нський селянин : зб. наук. пр. / за ред. А. Г. Морозова. Черкаси, 2005. Вип. 9 С. 48.
12. Илюха О. Сельский учитель в Олонецкой губернии: труд и социальный облик / О. Илюха // Из истории русской интеллигенции : сб. материалов и ст. к 100-летию
со дня рождения В. Р. Лейкиной-Свирской / сост. : О. Н. Ансберг и др. ; отв. ред. Р. Ш. Ганелин. СПб. : С.-Петерб. ин-т истории РАН, С.-Петерб. науч. об-во историков и архивистов, 2003. С. 433.
13. Шип Н. Интеллигенция на Украине (Х1Х в.) : ист.-социол. очерк С. 57.
14. Борисенко В. Боротьба демократичних сил за на-родну освиу на Укра!ш в 60-90-х роках Х1Х ст. К., 1980. С. 52.
15. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни, дал ЦД1АУ, ф 320, оп. 1, спр. 14, арк. 31. зв.
16. «Мри, вистраждаш життям...»: до 145-! р!чнищ з дня народження Б. Д. Гршченка : кол. моногр. : у 2 ч. Ч. 1 /
B. О. Огнев'юк, Н. М. Гупан, Н. П. Д1чек [та ш.]. К. : КМПУ ш. Б. Д. Гршченка, 2009. 232 с.
17. Петровський Г. З революцшного минулого К, 1958.
C. 78.
18. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 317, спр. 628, арк. 9.
19. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 209, спр. 17, арк. 2.
20. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 26, спр. 236, арк. 1.
21. Кравченко I. М. Учительськ шститути в систем! педагопчно! освгги Укра!ни (др. пол. XIX -поч. XX ст.) : навч. прогр. спец. курсу К. : НПУ !м. М. П.Драгоманова, 2008. 21 с.
22. Фальборк Г. А. Настольная книга по народному образованию : в 3 т. / Г. А. Фальборк, В. И. Чарнолуский. СПб., 1901. Т. 2. С. 1471.
23. Журнал министерства народного просвещения. -1875. - Октябрь. - C. 166.
24. ЦД1АУ, ф. 707, оп. 296(1888), спр. 11, арк. 8.
ДЕРЖАВНА ПОЛ1ТИКА ЦАРИЗМУ ЩОДО П1ДВИЩЕННЯ КВАЛ1Ф1КАЦП УЧИТЕЛ1В НАРОДНИХ ШК1Л В УКРА1Н1 (К1НЕЦЬ Х1Х - ПОЧАТОК ХХ СТ.)
© 2014
Н.Р. Петрощук, старший викладач кафедри суспшьно-гумаштарно! осв1ти та виховання
1нститут тслядипломног педагог1чног освти Кигвського утверситету 1мен1 Бориса Гршченка, Кигв (Украгна)
Анотащя: У шнщ XIX - початку XX ст. народш школи в Укра!ш фшансувалися недостатньо, тдготовлених учительських кадр1в не вистачало. Держава мало п1клувалась про тдвищення квал!ф1кацп вчител1в, перекладаючи турботи по оргашзацп' та проведенн1 учительських курс1в та з'!'зд1в на громадськ1 оргашзацп та земства, залишаючи за собою функцш контролю за дотриманням законность
Ключовi слова: матер1альне становище учителя, державна политика царизму на укра!нських землях, становище народного вчителя, тдвищення квал!ф1кацп вчител1в для народних шшл, вчительсьш курси, з'!зди.
STATE POLICY OF TSARISM TO IMPROVE THE TRAINING OF TEACHERS OF PUBLIC SCHOOLS IN UKRAINE (AT THE END OF XIX CENTURY - AT THE BEGINNING OF XX CENTURY)
© 2014
N.R. Petroshchuk, senior lecturer of the Chair of the Methodology of the Social and Humanitarian Sciences
of In-service Teacher Training
Institute of Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv (Ukraine)
Annotation: At the late XIX - at the early XX century public schools in Ukraine teachers' training were funded not enough. The state was concerned about training of teachers, shifting care to organize and conduct courses and teachers' conventions on civil society organizations and districts, reserving the function of monitoring the implementation of laws.
Keywords: the financial condition of the schoolteacher, tsarist government policy on Ukrainian territory, the situation of the national teacher, training teachers for the public schools, teachers' courses, congresses.
