Планування та зміни в землекористуванні селища Бориня кінця XVIII – початку ХХІ ст. Текст научной статьи по специальности «История и археология»

Назаровец У.Р. Реакция микобиоты почв на химическое загрязнение

Проведен литературный обзор по вопросам влияния загрязнений серой и тяжелыми металлами на микобиоту в разных типах почв. Выявлено изменение видового состава грибов по климатическим поясам, а также вертикально-ярусной организации грибных ассоциаций. Освещены процессы восстановления промышленно нарушенных земель с помощью микоризных видов грибов родов Penicillium, Oidiodendron, Mortierella.

Ключевые слова: микобиота, промышленное загрязнение, доминантные виды, редкие виды, дифференцирующее разнообразие, конвергенция состава грибов, тяжелые металлы, рекультивация, детоксикация.

Nazarovets U.R. Reaction mycobiota in soil to chemical pollution

This article provides an overview of literature on the effects of pollutants sulfur and heavy metals in the micobiota in different types of soil. Found changes in species composition of fungi climatic zones and vertical tier of fungal associations. Focuses on the process of industrial recovery of disturbed lands by mycorrhizal fungi species genera Penicillium, Oidiodendron, Mortierella.

Keywords: micobiota, industrial pollution, dominant species, rare species, differentiating diversity, convergence of fungi, heavy metals, recultivation, detoxification.

УДК 711.3 (477.83) Ст. викл. Л.В. Пархуць; ст. викл. З.Ю. Шеремета;

асист. С.М. Мельничук; архт. II кат. Х.Л. Пархуць - НЛТУ Украши, м. Львiв

ПЛАНУВАННЯ ТА ЗМ1НИ В ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНН1 СЕЛИЩА БОРИНЯ К1НЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ ХХ1 СТ.

Проаналiзовано характер i динамжу змш у землекористуванш селища Бориня з кшця XVIII до початку ХХ ст. Виявлено, що економiчний рiвень розвитку держави, форма господарювання та форма власност на землю впливають на сшввщношення площ забудови, сшьськогосподарських угщь та лгав у модельному поселенш.

Вступ. Планування та структура землекористування сшьських посе-лень часто вщображае економ1чний р1вень розвитку найближчих мют та держави загалом. На початок ХХ ст. питома вага коршного населення, зайнятого у сшьському господарст Турювського повпу, становила 94,88 %, а на початок ХХ1 ст. у Турювському райош частка сшьського населення становила 84,4 %. Темпи урбашзацп тут пор1вняно невисою, однак вони вплинули на планувальну структуру сш та 1х землекористування. Метою ще! роботи е прослщкувати змши у плануванш та структур! землекористування селища Бориня з кшця XVIII ст. до 2012 р. щоб визначити вплив економ1чних чинни-юв та урбашзацшних процешв на сшьський ландшафт поселения. Селище Бориня розташоване за 14 км на твдень вщ районного центру мюта Турки. Через територто селища проходить автомобшьна дорога, що сполучае мюта Льв1в та Ужгород.

Методи дослщження. Для дослщження використано метод юторич-ного зр1зу. На основ! арх1вних статистичних даних за р1зш перюди визнача-лася структура землекористування в адмшютративно-територ1альних межах населеного пункту. Кшьюсш показники площ земель визначали на основ! Йосифшсько! та Францискансько! метрик, статистичного звпу за 1900 р.,

технiчного звпу роздержавлення та приватизацп земель Бориш за 1997 р. Для узгодження статистичних даних iз графiчними зображеннями ви-користовували iсторичний картографiчний матерiал, топографiчнi карти кш-ця XX ст. iз горизонталями для уточнення та порiвняння змш, що вщбулися за останнi 20-30 рокiв.

Сучасний стан землекористування визначали на основi статистичного звпу районного вiддiлу Держкомзему про наявнiсть земель та розподш 1х за власниками, землекористувачами, упддями та видами економiчноl дiяльностi (форма 6-зем). Окрiм цього, проводили польовi обстеження, замiри окремих садибних, виробничих та громадських дiлянок. Польовi замiри здiйснювали за допомогою електронного геодезичного приладу. Пiсля польових замiрiв створювали плани в масштабi 1:20000, яю сумщували iз супутниковими знiмками. Польовi замiри та супутниковi знiмки приводились до одного масштабу. Вивчення останшх змш у плануваннi селища здшснювали також на основi схем землекористування населених пункпв М 1:10000, яю виконав Львiвський 1нститут землеустрою у 1995-2005 рр.

Результати дослщження. Iмовiрно, терени Боринi були заселен уже в XI ст. i перше поселення розташовувалось на рiчцi Боринька при впадiннi 11 до р. Стрий, де проходив торговий шлях - Руська путь. Перша письмова згад-ка про Бориню належить до 1552 р. [1]. Село заснували на "волоському пра-вГ'1, яке передбачало пастуший напрям загосподарювання територп, хоча мешканцi здавна тут займалися рiльництвом та випасом худоби. Земля Бори-нi належала до королiвських маeткiв. У люстрацп за 1565 р. зафiксовано 19,25 лашв землi2, а в 1648 р. площа сiльськогосподарських земель збшьши-лась до 30 ланiв [2], що становило 750 га. У подальших роках село розвива-лося нерiвномiрно. Наступали перiоди, коли частина селян з рiзних причин залишала сво1 маетки i село залишалося певний час спустошеним, а попм знову вiдбудовувалось. Наприклад, у 1692 р. тут числилось лише 30 дворiв, яю були заселеними, а значна юльюсть - пустувала. У 1711 р. внаслщок еш-демп та пожежi Бориня була цшковито знищена.

Оживлення села вiдбувалося наприюнщ XVIII ст. iз початком пану-вання Австрп. На терени Бориш прибули шмецью колонiсти, якi заклали у швшчно-захщнш частинi села окрему колонiю. Колонiсти були в кращих умовах, бо звiльнялись вiд податюв на 10 рокiв i на початках мали грошову та матерiальну допомогу вiд держави. З цього часу населення в селi почало зростати, а землi активно освоювались пiд сiльськогосподарськi угiддя. Уже в той час 24 % уих земель були перетвореш на ршлю i стiльки було ж тд луками та пасовищами [3] (рис. 1), а через 40 роюв орних земель було уже 36 % [4] (рис. 2). Це наводить на думку, що в селi вщбувся активний економiчний розвиток. Крiм шмецьких колонiстiв у Бориш здавна проживали поляки та евре1. У 1780 р. тут налiчувалось 40 польських родин ^ порiвняно з iншими селами Турювщини, 1х кiлькiсть була найбiльшою [5].

1 "Волоське право" передбачало натуральний та грошовий податок.

2 Один лан становив 25 га. Отже площа освоених земель на той час була близько 487,5 га.

^^^щ^^^^ела Бориня - 3080,57 га

Рис. 1. Спiввiдношення земель в кадастровых межах с. Бориня станом на 1788р.1

Житлова забудова сформувалася вздовж рiчки Бориньки, лiвоl притоки р. Стрий. Планування поселення е типовим для Бойювщини, де селянськ двори розташоват рядами вздовж вулицi та рiчки, а парцелi2 довгими смуга-ми тягнуться на схили пр по обидвi сторони вулицi.

У 1868 р. Бориню та iншi села Туркiвщини держава продала акцшнш спiлцi, що належала барону Йогану Лiбiгу. За даними перепису 1869 р. у селi проживало 1223 особи i налiчувалось 199 дворiв [6]. Уже через тридцять ро-кiв населення зросло до 1754 оЫб, а кiлькiсть дворiв становила 290 [7]. Йогану Лiбiгу належала половина земель села, зокрема 1352 га лку, 141 га орно! земл^ 88 га лук та пасовищ та 14 га шших упдь. Окрiм цього, Боринський ключ, який належав панському двору i називався '^етакеца", охоплював 19 фшьварюв на площi 20,8 шг (11,97 га) iз яко! 16,3 шг (9,38 га) були люи. До 1913 р. 2/3 площi цих лiсiв вирубали, а на зрубах засадили культури [8].

Площа земель села Бориня - 3143,92 га ршля - 1139,73 га, 36% садиби - 5,07 га, 0,002% луки та пасовища - 492,85 га, 16% леи - 1506,27 га, 48%

Рис. 2. Спiввiдношення земель в кадастровых межах с. Бориня станом на 1820р.

Обширш землi давали можливють селянам вирощувати зерновi культури, льон, картоплю, вщгодовувати овець та велику рогату худобу, виготов-ляти сир, масло, збирати мед, лшарсью трави. Виготовлену продукцш акць онерна спшка купувала у селян та вщправляла у Захщну Свропу. За рахунок торгiвлi худобою та реашзаци сшьськогосподарсько! продукцп економiчний рiвень громади значно зрiс. Уже в 1884 р. у Бориш побудували першу однок-ласну школу.

Водночас активно експлуатувалися лiси, особливо люоексплуата-цiйними фiрмами та акцiонерними товариствами. Лiсова сировина та продук-цiя вивозились до Свропи. За перiод з 1820 по 1880 рр. на землях Бориш площа лiсiв зменшилась на 78,5 га [9]. У 1907 р. в Турщ побудували люопильний

1 Йосифшська та Францисканська метрики подають земельн1 площ1 у моргах та у квадратних сажнях.

1 австр1йський морг = 0,575464 га, а 1 сажень квадратний = 3,6 м2.

Парцеля - цшсна земельна д1лянка, яка надавалась селянам у волод1ння 1 найчастше тягнулася в1д р1чки та вулищ на схили г1р аж до краю люу, р;дше - до меж1 села. Використання парцел1 та ведення с1льського господарства на нш селянин зд1йснював на власний розсуд, що правда в рамках традицш ведення р1льниц-тва, скотарства та люокористування, як1 1снували в той час на Бойшвщиш 1, зокрема, у сшьськш громад1.

завод фiрми "Годуля" i це призвело до ще бiльшого вирубування лiсiв в око-лицях Турки.

На початку ХХ ст. територiя Боринi збшьшилась приблизно на 500 га за рахунок присшка Розтоки. Одночасно збшьшився вiдсоток орних земель, лук i пасовищ (див. рис. 3). За переказами мешканщв села на початку ХХ ст. у Бориш вирощували пшеницю i експортували И до Свропи. Урожайнiсть ся-гала до 40 ц з гектара. Можливо цим пояснюеться великий вiдсоток (41 %) орних земель у структурi землекористування модельного села порiвняно з ш-шими гiрськими поселеннями.

Площа земель села Бориня - 3643 га ■ршля- 1517 га, 41%

■ сади - 0,13 га, 0,0004%

■ забудоваш земш - 73 га, 2%

■ пасовища - 314 га, 9%

■ луки - 276 га, 8%

■ леи - 1462 га, 40%

Рис. 3. Спiввiдношення земель в кадастровых межах с. Бориня разом i3 Розтоками станом на 1907р.

Новий етап у розвитку села вщзначався у 1930-т роки. Увага скеро-вуеться на розвиток туристичного бiзнесу. У той час польськ урядовщ розро-били чотириступеневу класифжацш туристично! рекреацшно! щнносл. Бориня належала до поселень другого ступеня разом iз Туркою i Верхньою Со-колiвкою. За переписом 1931 р., у селi числилось 389 дворiв i проживало 2276 мешканцiв [10]. Кшьюсть мешканцiв тодi було найбшьшим за всю юто-рiю розвитку села (див. рис. 4).

Рис. 4. ДинамЫа населення с. Бориня

У той перюд вщчувався дефщит земель, тому вщбувалася незначна м^ращя сiльського населення у мiста, а також ем^ащя до США, Канади та кра!н захщно! i твтчно! Свропи. В центральнiй частинi села вщбувалось ущiльнення забудови та подрiбнення парцелей. 1з 3643 га земель 1744 га належали фшьварков^ 84 га - церкв^ 71 га - громадi i 1744 га були у приватнш власност селян. Громадських та приватних земель було замало, щоб забезпе-чити належний життевий рiвень селян за тако! кiлькостi мешканцiв. На одного мешканця в середньому припадало 0,7 га. На такш кшькосп землi в умо-вах конкуренци ефективно вести сiльське господарство вкрай важко. Та й худобу у той перюд продавали за безщнь [11]. У 1938 р. 38 селян iз Бориш за-вербували на роботу до Латвй. Бiднiшi верстви населення намагалися попра-вити свое економiчне становище дрiбними домашнiми ремеслами. На поча-

ток 1939 р. у Бориш зареестровно 150 кустарних ткацьких майстерень, яю ви-готовляли тканини з льону та вовни для власного вжитку i на продаж [12].

У 1936 р. барон Йоган Лiбiг продав фшьварок австрiйськiй фiрмi Го-дуля, яка в цш околицi мала тис^ гектарiв лiсу, орних земель та декшька тартаюв. Тодi ж почали ще бшьше вирубувати люи i на початок 1940-х роюв частка лiсових площ у Турювському повiтi сягала до 33-34 %. У землекорис-туваннi Боринi частка лiсiв була приблизно такою ж, як у повт. Такий стан зафжсований на кадастровiй картi початку ХХ ст. [13].

У 1940 р. Бориня отримала статус мютечка i районного центру Дрого-бицько! обласл. Спершу на землях шмецьких колонiстiв органiзували кол-госп "Червона iскра", а у повоеннi роки на землях всього села радянська вла-да формуе колгосп "Перемога", який у 60-х роках ХХ ст. перейменували на "Карпати", а поим об'еднують iз колгоспом "Свгганок", що у Нижньому Ви-соцькому. Об'еднанi колгоспи проiснували до 1969 р., коли в межах Боринсь-ких земель створили АПО iм. Лесi Укра!нки. У радянський перюд змiнилося землекористування. Територiя Боринi була роздшена мiж трьома користува-чами: держлюгоспом, колгоспом та громадою населеного пункту. Лiсовi упд-дя були подшеш на двi частини, з яких бшьша перейшла у державну влас-нiсть, а менша разом iз сiльськогосподарськими угiддями - у колективну. Площа колективних земель становила 1761 га i з них 624 га - орна земля, а решта - луки, пасовища та колгоспш люи [14]. Землю для шдив^ального тдсобного господарства надавали у власнють селянам площею не бшьше шж 0,25 га. Тому межi населеного пункту формувалися iз iндивiдуальних садиб-них дiлянок, земельних надЫв не бiльше нiж 0,25 га, невеликих пасовищ та земель запасу. У 1965 р. на землях колгоспу було закладено селекцшний фруктовий сад на площi 18 га.

Маючи статус районного центру, Бориня активно розбудовуеться. На середину 1960-х рр. у мютечку збудували середню школу, хлiбопекарню, ковбасний цех промкомбшату, аптеку, будинок культури, кшотеатр та ряд магазинiв. Також функцюнували шевська та кравецька майстернi i громадсь-ка лазня. Планування села докоршно не змiнилось, лише в центральны час-тинi забудова ущшьнилась за рахунок новобудов i появи житлових кварталiв. У 1959 р. вщбулася реорганiзацiя адмiнiстративно-територiального подiлу. 1з звiтностi селищно! ради за 1964 р. дов^емось, що Бориня уже мае статус селища мюького типу iз населенням 1787 ошб i належить до Старосамбiрського району. Тодi в селищi налiчували 468 дворiв, а загальна площа земель становила 3998 га, iз яких 629 га - ршля [15]. Порiвняно iз 1931 р. чисельнють на-селення зменшилась приблизно на 500 ошб. Причиною були Друга свиова вiйна, а також вплив активно! урбашзацп на сходi Укра!ни. У цей час помiче-на мiграцiя населення на схщш терени Укра!ни з метою пошуку роботи. Щоправда, в архiвних матерiалах до iсторil сiл Львiвськоl обласп наведено двi рiзнi цифри кшькосп мешканцiв Боринi за 1966 р. В однш справi кiль-юсть становить 2644 особи [16], а в шшш - 2213 ошб [17]. Виходить, що за два роки населення зросло на 857 або на 426 ошб. Друга цифра е бшьш iмо-вiрною, яка, можливо, пов'язана iз прибуттям учшв на навчання та незначно!

кiлькостi вчш^в. З середини 1960-х рр. у Бориш дiе середня школа i разом i3 початковою в нш Hani4yBanocb понад 500 школярiв. У 1965 р. в селищi вщ-крили професiйно-технiчне училище, в якому навчалися 350 yчнiв [18]. Сьогодш училище реорганiзовано у лiцей народних проми^в i на базi нього створено навчально-виробничий комплекс, який виготовляе меблi.

У 80-х рр. ХХ ст. вщбулася чергова реорганiзацiя у сшьському госпо-дарствi та у землекористуванш. На початку 90-х рр. ХХ ст. Львiвським фш-алом iнститyтy землеустрою був розроблений проект формування територп Боринсько! селищно! ради площею 3220,7 га. Частина земель, як мешканцi Боринi отримали як па!, на сьогоднi переданi в оренду АПО iм. Л. Украшки.

У 1997 р. Львiвським фшалом iнститyтy землеустрою розроблено проект роздержавлення та приватизацп земель. Вiдповiдно до проекту, пло-ща земель селища Бориня становить 3220,7 га, зокрема 329 га належить насе-леному пункту. Проектом передбачено збшьшити площу населеного пункту до 835,7 га за рахунок земель запасу та земель АПО iм. Л. Украшки. Збшь-шення площi населеного пункту зумовлене потребою розвивати житлову, громадську та виробничу забудову. У проектi передбачено такий розподiл земель за формами власностг державна - 2316,2 га; колективна - 336,6 га; приватна - 567,9 га. Розподш земель за видами використання наведено на рис. 5.

Площа земель села Бориня - 3220,7 га леи- 1771,1 га, 55% ршля - 600,5 га, 19%

шляхопроводи та госпбуд1вл1 с/г призначення - 30,8 га, 1% заболочеш земл1 - 1 га, 0,003% багатор1чш насадження - 4 га, 0,012% водш поверхш - 18,6 га, 0,04% земл1 без рослинного покриву - 38,3 га, 1% забудоваш земл1 -128,1 га, 4% пасовища - 365,8 га, 11% луки - 262,5 га, 8%

Рис. 5. Спiввiдношення земель в aÖMirncmpamueHO-mepumopimbHux межах с. Бориня станом на 1997р.

З 2001 р. в Укра'ш ведеться облш земель за допомогою комп'ютерних програм на цифрових ношях. Для замiрiв земель використовують електронш вимiрювальнi прилади та геошформацшш системи (Г1С). За даними Дер-жкомзему (форма 6-зем), розподiл земель у Бориш значно вiдрiзняеться вщ землекористування у Х1Х ст. та на початку ХХ ст., хоча межi землекористу-вання мають лише незначш змiни. Лiсовi площi збшьшились до 61 %, а ршля зменшилась до 14 %. Луки i пасовища сукупно становлять 17 %. Удвiчi зрос-ла площа забудованих земель i сягнула 4 % (див. рис. 6). Такий стан вказуе на проблеми в розвитку сшьського господарства i на економiчний спад громади загалом. Хоча збшьшення площi забудованих земель свщчить про матерiаль-не покращення певно! частини селян. Подальше прогнозоване зменшення кiлькостi населення та вiдсyтнiсть робочих мюць у селищi та районному цен-трi може призвести до занепаду Боринi. На сьогоднi розробляються програми розвитку обслуговуючих кооперативiв та туристичного бiзнесy i одночасно вживають низку природоохоронних заходiв з метою збереження природних

ресуршв, насамперед люових. Громада активно веде пошуки нових способiв господарювання на землi i рацiонального використання земельних ресурЫв.

Площа земель села Бориня - 3040 га -шеи - 1852,9 га, 61% -луки - 412,3 га, 14% -пасовища - 84,7 га, 3% - забудоваш земл1 -133,8 га, 4% -багатор1чш насадження - 4 га, 0,2% -земл1 без рослинного покриву - 55,3 га, 2% чводш поверхш - 41 га, 1% \заболочеш земл1 - 5 га, 0,2%

-шляхопроводи та госпбуд1вл1 с/г призначення - 18,3 га, 1% -ршля- 432,3 га, 14% Рис. 6. Спiввiдношення земель в адмiнiстративно-територiальних межах с. Бориня станом на 2011 р.

1788 1820 1900 1997 2011 Роки Рис. 7. Порiвняльна diazpaMa площ земель (га) за видами використання в aдмiнiстpaтивно-теpитоpiaльних межах Бориш ктця XVIII- поч. ХХ1 cm

У Бориш на сьогодт дiе сшьськогосподарський обслуговуючий кооператив "Вулкан", в якому об'еднано понад 120 людей. Кооператив реашзо-вуе проекти, як фшансують з мiжнародних фондiв, проводить третнги та консультацй в галузi тваринництва, зокрема свинарства, пашчництва, садiв-ництва, основ ветеринарй, соцiального розвитку громади. Одним iз завдань кооперативу е запровадити технологи для вироблення еколопчно чистих про-дуктiв, ефективно використовуючи наявнi земельт ресурси громади, а також недеревш ресурси лiсу.

Змiни у землекористуванш, якi вiдбулися за останнi 220 роюв, подано на порiвняльнiй дiаграмi (див. рис. 7). Змiни меж землекористування подано на юторичних картах за перюд кiнця XVIII - кшця ХХ ст. (див. рис 8.). Висновки:

1. Зменшення плошд л1с1в та збшьшення площ сшьськогосподарських упдь, зокрема ршл1, з кшця XVIII до початку ХХ ст. було пов'язане 1з еконо-м1чним зростанням Боринсько!' громади та активними урбатзацшними впливами { насамперед мюта Турки. Зростання м1ст потребувало дереви-ни як буд1вельного матер1алу { як паливного ресурсу. Одночасно мюта могли зростати за наявност дешевих продукив харчування, тому площ1 л^в у сшьських громадах зменшувались, а площ1 сшьськогосподарських упдь збшьшувались. "Маятникова" м1гращя у цей час була незначною.

Карта Куммерсберга (сер. XIX ст.) t »

Oглядoвi карти початку XIX ст.

Кадастрова карта 1SS2 р. Тonoгpафiчна карта кт. XX ст. Рис. S. Мeжi Бориш тн. XVIII - кн. XXI ст. на кторичних катах.

Зб1рник нayкoвo-технiчних праць

2. У радянський перюд змiнилась форма власност за землю i вiдбулася ре-органiзацiя в землекористуваннi. Поступово збшьшувались площi лiсiв i зменшувались площi сiльськогосподарських угiдь. Зростання мiста Турки, потреба робочих мюць у мютах i кращi соцiально-побутовi умови мюьких жителiв вплинули на миращю сiльського населення, що й спри-чинило в подальших роках зменшення сiльського населення Боринi.

3. У перюд незалежност Украïни iз змшою форми господарювання та форм власност на землю занепадае сiльське господарство, збшьшуються площi облогових земель та л^в. Am колективна, анi приватна власшсть на землю не вплинула на ефективне ведення сiльського господарства. Одночасно зменшуеться природний прирiст сшьського населення. Основна причина такого стану в тому, що сшьське господарство не е прь оритетною галуззю в загальнодержавному розвитку. Для економiчного пiднесення гiрських поселень необхщно розвивати туризм та рекреацго, яю зможуть зменшити мiграцiю сiльського населення та сприяти розвитку сшьського господарства.

Л1тература

1. Polnarowicz W. U zrôdel Sanu, Stryja I Dniestru / W. Polnarowicz. - Turka, 1929. - S. 99.

2. Akta grodzkie I ziemskie. - T. XXI. - S. 23.

3. Йосифшська метрика. Центральный державний юторичний архiв Украши у м. Львов1 // Ф. 19, оп. XIV, од.зб. 99, арк. 104.

4. Францисканська метрика. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львов1 // Ф. 20, оп. XIV, од.зб. 15, арк. 71.

5. Pulnarowicz W. U zrôdel Sanu, Stryja I Dnestru (Historija powiatu turczanskiego). - Turka, 1929. - S. 139.

6. Orts-Repertorium des Königreiches Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau. Auf Grundlage derVolkszählung vom Jahre 1869 bearbeitet von der k.k. Statistischen Central-Commission. - Wien : Druch und Verlag von Carl Gerold's Sohn., 1874. - S. 236.

7. 1стор1я мют i сш УРСР. Льв1вська область. - К. : Вид-во "Наука", 1968. - С. 869.

8. Polnarowicz W. U zrôdel Sanu, Stryja I Dniestru / W. Polnarowicz. - Turka, 1929. - S. 99.

9. Slownik geograficzny Krôlestwa Polskiego i innych krajôw Slowianskich. - Warszawa, 1880. - T. 1. - S. 332.

10. Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. - Warschawa, 1933. - S. 53.

11. Бойко В. З турчанських пр (нужда в горах) / В. Бойко // Слово. - Льв1в, 1890. - № 115. - С. 2.

12. Матер1али до ютори мют i сш Льв1всько1' области з1браш пращвниками ш-ту в 1967 р.) Державний архiв Льв1всько1' области Ф Р-1617, оп. 1, од.зб. 134, арк. 7.

13. Кадастрова карта с. Бориня поч. ХХ ст. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львов1 // Ф. 186, оп. 10, спр. 139.

14. 1стор1я мют i сш УРСР. Льв1вська область. - К. : Вид-во "Наука", 1968. - С. 874.

15. Економ1чш характеристики на населеш пункти Старосамб1рського району. Державний архiв Льв1всько1' област // Ф. Р-221, оп. 2, од. зб. 5360, арк. 43.

16. Державний архiв Льв1всько1' област // Ф. Р-1617, оп.1, спр. 128, арк. 1.

17. Державний архiв Льв1всько1' област // Ф. Р-1617, оп.1, спр. 134, арк. 1.

Пархуць Л.В., Шеремета З.Ю., Мельнычук С.М., Пархуць Х.Л. Планировка и изменения в землепользовании поселка Борыня конца XVIII - начала ХХ1 ст.

Проанализированы характер и динамика изменений в землепользовании поселка Борыня с конца XVIII до начала XXI ст. Выявлено, что экономический уровень развития государства, форма хозяйствования и форма собственности на землю влияют на соотношение площадей застройки, сельскохозяйственных угодий и лесов у модельном поселении.

Parkhuts' L.V., Sheremeta Z.Yu., Melnychuk S.M., Parkhuts' H.L. Planning and land use changes in village Borinya from the end of XVIII to the early XXI century.

The character and dynamics of changes in land use of settlement Borinya from the end of XVIII to the early XXI century are analyzed. It is revealed that the level of economic development, state form of management and ownership of land affect the ratio of building area, agricultural land and forests in model village.

УДК 657.6.003.13:630*6 Acnip. Л.М. Пелиньо1 -НЛТУ Украгни, м. Львiв

1НТЕГРУВАННЯ ПРИНЦИП1В I КРИТЕРПВ FSC У ПРОЦЕДУРУ ЕКОЛОГ1ЧНОГО АУДИТУ ШДПРИеМСТВ Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Розглянуто теоретичш шдходи до формування принцишв та критерпв еколопч-ного аудиту шдприемств люового господарства. Запропоновано перелж принцишв та критерпв еколопчного аудиту люогосподарських шдприемств. ОбГрунтовано не-обхщшсть використання запропонованих принцишв у ^CTeMi менеджменту сталого люового господарства.

Ключовг слова: сталий розвиток, еколопчний аудит, витрати, доходи, менеджмент сталого люового господарства.

Еколопчний аудит тдприемства покликаний оцшювати р1вень вщпо-вщносл системи менеджменту тдприемства певнш щеальнш модет, котра регламентована стандартом чи законодавством. Еколопчний аудит бшьшосп шдприемств базуеться переважно на м1жнародних стандартах ISO 19001, ви-моги якого е бшьш комплексними та суворими, шж вимоги вичизняного за-конодавства [2-6].

Еколопчний аудит люогосподарських шдприемств е дещо вщмшним вщ шдприемств шших галузей економжи. Основна вщмшшсть полягае у на-явност авторитетних м1жнародних стандарпв, котр1 регламентують ефектив-ну систему менеджменту з погляду еколопчно! економжи. Ц стандарти роз-роблеш у рамках люово! сертифжацп. На сьогодш у свт юнують дв1 найбшьш авторитетш оргашзацп-розробники стандарпв люово! сертифжацп: FSC та PEFC. Площа л1с1в, сертифжованих за схемою FSC, е дещо бшьшою, шж за схемою PEFC.

Проте стандарти кожно! з цих оргашзацш базуються на "Принципах для досягнення глобального консенсусу щодо рацюнального використання, охорони i сталого розвитку вшх вид1в л1с1в", яю були ухвалеш в рамках переговорного процесу на Мiжнароднiй конференцп ООН з довкiлля i розвитку, що вщбулася у Рiо-дe-Жанeйро у 1992 р. [1].

Щдходи названих оргашзацш щодо визначення ефективно! системи з eколого-eкономiчного погляду системи люокористування е однаковими i нез-начно вiдрiзняються. Враховуючи те, що стандарт FSC е поширешшим, а та-кож те, що лiсовi тдприемства Львiвськоl, Закарпатсько!, Чершвецько! областей проходили еколопчну сeртифiкацiю саме за стандартом FSC, будемо

1 Наук. к^вник: доц. Л.1. Максимiв, канд. екон. наук - НЛТУ Украши, м. Львiв