CC BY
9
УДК 821.161.2:37.011.3-057.87
ПИСЬМЕННИК I СТУДЕНТ: КОМУ ЗАВТРА ФОРМУВАТИ УКРАШСЬКУ ЕЛ1ТУ
Н. В. Стадник, старший викладач кафедри гумаштарних дисциплгн
1БФО ПДАБА
Традицшним i вщ того дещо зшвельованим на сьогоднi е використання здобутюв свiтового й укра!нського письменства як демонстрацшного матерiалу пiд час занять з рщно! мови. Це стосуеться як шкшьно! освiти, так i вузiвського курсу сучасно! укра!нсько! мови. Поступово повернулися iз забуття роками заборонеш i викреслюванi владою iмена, утверджуючись у шкiльнiй програмi. Нас не дивують прiзвища Маланюк, Шдмогильний, Стус i Хвильовий i десятки шших не менш талановитих iмен, укра!нська лiтература дiаспори навiть з-за океану вносить новi струменi у мистецький рух континентально! Укра!ни. Бшьшють старшокласникiв i студентiв хоча б цитатно ознайомлеш з найкращими зразками свгтового й вiтчизняного художнього слова, але щ приклади переносить з уроку в урок уже не одне поколшня вчителiв, викладачiв та !х вихованцiв. I проблему на цьому не вичерпано: завершивши повний цикл середньо! освгти i готуючись до здобуття вищо!, наша молодь завзято викреслюе саме явище укра!нсько! лiтератури зi свого щоденного розпорядку. Коли й читаемо - то детектив на шч, якщо не детектив - то тдручник або глянцевий жовтопис. Найчастiше - зовшм не читаемо. Звiдки ж узятися чистому укра!нському слову в ушверситетськш або iнститутськiй аудитора?
Можна багато розмiрковувати, чому не популярне сьогодш читання як таке. I справа не в тому, що нема нових творiв i нових талановитих iмен, - якраз навпаки, щодня народжуеться якась цiкава повiсть або поезiя. Молодi письменники i поети пишуть, друкуються рецензи на !хш твори, лiтературне життя не перериваеться ш на хвилину. Але арена, на якш точаться жвавi дискуси, уже не в бiблiотецi. Всесвгтня мережа 1нтернет радуе нас сотнями мистецьких порталiв i можливiстю вшьно читати будь-якi твори, навiть ще не закiнченi автором. На молодiжних форумах iдуть цiлодобовi обговорення нових надходжень до книжкових крамниць i лунають заклики подiлитися корисними адресними посиланнями. Та що щкаво: форумiв достатньо, але нерiдко !х вiдвiдувачi мiгрують з одного порталу до шшого, тобто якiсть розмiщених там матерiалiв не може пiдтвердитись кшьюстю дописувачiв. Не можна забувати i про те, що, звертаючись до 1нтернет^блютек укра!нсько! лiтератури, молодь шукае передусiм твiр, у якому зараз е нагальна потреба у виглядi юпиту, залiку або семiнару. I безлiч хороших видань проходять осторонь, бо "це нам не задавали". Культурне життя Укра!ни нiби зосередилось у вщокремленому вакуумi справжньо! елгти, широкi маси просто не знають, хто зараз називае себе письменником. Тому тшьки викладач мови, особливо у техшчному вищому навчальному закладi з обмеженою кiлькiстю гуманiтарних дисциплш, може i повинен ознайомити студенев iз модерною поезiею i прозою, виступити своерiдною "рекламою" цього тдконтрольного читацькому смаку товару, спрямувати сво!х вихованцiв до справдi вартого уваги витвору мистецтва.
Звшно, ситуацiя з новочасною укра!нською лiтературою непроста. Вщсутш провiднi напрями, немае "постколошального канону, е окремi бiльш чи менш важливi автори, тобто - кожен сам собi тепер творить канон" [1]. Нова Укра!на - нова лгтературна епоха. Любко Дереш, 1рена Карпа, Сергiй Жадан, Юрко 1здрик, Тарас Прохасько, Василь Кожелянко вже стали "культовими", Юрiя Андруховича "проходять" у школ1 I зауважте - це укра!номовна лiтература, хоча вистачае i росiйськомовних письменникiв. Саме через сучасну художню творчiсть викладач мови м^ би зрушити з мюця завмерлi свiдомостi молодих людей, що, на жаль, уже звикли до миттевого обмiну та отримання шформаци завдяки Iнтернету та мобiльним технолопям зв'язку. Саме лiтература "предметно знайомить з архетипами свгтового мистецтва й культури загалом, збагачуе мову й тдвищуе рiвень культури спiлкування та ствжиття, врештi-решт сприяе активiзацil мислення i спонукае до творчостi чи не в уах галузях професшно! дiяльностi" [2].
Навiть iз суто лшгвютичного погляду сучасна лiтература провокацшна: безлiч жанрово-стильових варiацiй, нагромадження вшьних описiв i потоки свiдомостi, використання авторських неологiзмiв та, що характерно останшм часом, не зовсiм нормативно! лексики. Професшна робота вчителя-словесника вщ того набувае особливого значення -збагачувати учшв i студентiв якомога вишукашшим словом. Наголошуемо саме на вишуканост i досконалостi митецького слова, адже, пристаючи до точки зору Василя Пахаренка, "чимало авторiв виявили вщсутшсть внутрiшнього морально-естетичного самоконтролю, значна частина ниш друковано! мистецько! продукци художньо слабка, банальна, сiра, часом морально надщерблена" [4, с. 63]. Самостшно натрапивши, наприклад, на роман Серпя Жадана "Депеш Мод", не одразу звикаеш до ненормативно! "родзинки" розмов персонажiв, але погодьтесь, надшяти неформальних персонажiв iз реалiй 1990-х роюв високим "штилем" мовлення було б не меншим викликом суспшьству. Закривши очi на цi прикмети, одразу помiчаеш добрi й динамiчнi дiалоги, надзвичайно ефектнi гумор та iронiю, композицiйне експериментування та яскраво виражену iндивiдуальнiсть автора.
Цiлком слушно укладачi програми з рiдно! мови для загальноосв^ньо! школи пiдкреслюють необхщшсть цiлеспрямованого патрiотичного, морально-етичного, екологiчного, естетичного виховання учнiв, якi, зокрема, мають засво!ти, що на них лежить глибока вщповщальшсть за збереження, подальший розвиток укра!нсько! мови i культури як перед нашим народом, так i перед шшими нацiями св^у. Закономiрним продовженням такого виховання вважаемо фаховий коментований огляд сучасно! лтературно! ситуаци на заняттях з укра!нсько! мови у вищому навчальному заклада Студент уже морально готовий до того, аби перейти вщ "Запов^" до "Польових дослiджень укра!нського сексу", здатен до свщомого осмислення глибини авторського задуму i грунтовного аналiзу як самого лiтературного твору, так i презентовано! ним навколишньо! дшсносп. Ярослав Полiщук аргументовано вiдзначае, що постмодерна лгтература розрахована на певний споаб !! сприйняття, який може забезпечити тшьки культурний, ерудований читач: "Вщтак красна словеснiсть перетворюеться на самодостатню еквтбристику, яка нiчогiсiнько не варта, коли потрапляе до рук нев^ласа;
натомють сенсу !й надае читач-iнтелектуал, спраглий пошуку нових комбiнацiй уже давно затертих слiв i вражень" [5, с. 30].
В Укра!ш лтература традицiйно виконувала роль будителя сустльства, несучи в собi правду життя або закликаючи до нащонально-визвольно! боротьби. Письменник же ХХ1 столiття, перебуваючи на хитких пiдвалинах перехiдного
етапу, е, за словами Романа Кухарука, "основою укра!нсько! культури, 11 виразником, и стрижнем" [3]. Звертаючись до скарбницi укра!нського лексикону, молодi письменники свщомо обирають первiсно вищий моральний статус украшсько! мови, зумовлений потребою залучити до рщно! культури навт тих, хто до не! байдужий. Наразi рiдномовна лiтература, як школи, виконуе високу мiсiю виховання патрютичного почуття у молодi, пiднесення нащонально! ще! до загальнодержавного рiвня i водночас - апелящ! до iндивiдуального усвiдомлення молодою людиною себе громадянином Укра!ни.
Саме з художнiх творiв 1вана Котляревського i Тараса Шевченка почалася укра!нська мова як загальнонародна, будучи виразником тодшшх тенденцiй живого мовлення. У ХХ1 столiттi мова стрiмко змiнюеться, всотуючи найдрiбнiшi ознаки зламу старих прюрите^в i висуваючи новi. Залучаючи студентiв до сучасно! лiтератури, викладач проторюе новi шляхи для самовдосконалення i самовираження молодо! особистостг Сучаснi автори пишуть для молодi i про молодь, будучи в самш !! гущавинi. Любко Дереш написав свiй "Культ" у 17 роюв. Зрозумiло, нiхто не вщмшяв титанiв укра!нського письменства, !х нетлiннi породження ще не раз допоможуть у вирiшеннi свiтових вiчних питань, але вони не жили у добу нанотехнологш i кишенькових комп'ютерiв. Знання класично! прози i поезi! служить мiцним фундаментом для подальшого виховання глибокого естетичного смаку культурного iндивiдуума на основi переробки сучасних надходжень у мистецтвг
Сшвюнування на однiй територi! в одному часовому промiжку з тими, чи! твори друкують великi видавництва, дозволяе молодому спещалюту брати безпосередню участь у створенш нових iсторiй, навт творити свою iсторiю. Знову
ж, мовне питання: укра!нська мова повинна перейти нарешт з розряду елггарно!, що побутуе тiльки у вузьких колах нащонально налаштованих спiввiтчизникiв, до масово!, i тодi стане "модно" говорити рщною мовою i читати нею ж написаш художнi твори. I навпаки - сучасна проза i поезiя пропагують державну мову, що б не говорили песишсти про !! занепад. Вiльно спшкуватися укра!нською можна лише за умови мислення укра!нською не з примусу, а безсвщомо, як годиться. Без читання яюсного лiтературного слова це неможливо.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Див. розмову В. Неборака з В. Габором з приводу книги В. Неборака "Введення у Бу-Ба-Бу". - Дзвiн. - 2002. - Число 4. - С. 139.
2. Див. рубрику "Освггяни про мову й культуру". - Урок укра!нсько!. - 2002. - № 7. - С. 34.
з. Кухарук Р. Письменник - основа культури // http://www.ukrlit.vn.ua/author.html.
4. Пахаренко В. Постмодерн. Сучасний укра!нський лггературний процес // Укр. мова i лгг. в школг - 2002. - № 4. - С. 56-64.
5. Полщук Я. Випробування постмодершзмом // Критика. - 2002. - № 3. - С. 28-30.
