CC BY
0Новаквська Л.В.
кандидат педагоггчних наук, доцент, Уманський державний педагоггчний унгверситет шеш Павла Тичини, доцент кафедри укратськоХ лгтератури, укра'шознавства та методик
ix навчання
П1ДРУЧНИКИ СЛОВЕСНОСТ1 ПОЧАТКУ XX СТОЛ1ТТЯ: ДО 1СТОРП ПИТАННЯ
TEXTBOOKS LITERATURE BEGINNING OF XX CENTURY: BACKGROUND TO
Novakivska L.V., Ph.D., Uman State Pedagogical University named Paul Tyczyne, associate professor Department of ukrayinian literature, ukrainian techniques that their training,
АНОТАЦ1Я
У статп здшснено аналiз змюту шдручнишв словесносп початку XX столитя. Автором визначити психолого-педагопчну спрямовашсть навчально-методичних видань 3i словесностi перiоду розквпу ви-чизняно! навчально! книги, що характеризуеться високим ступенем зрiлостi, всебiчного розвитку тдруч-никотворення як тдсистеми книжково! справи, !! новим яшсним станом.
ABSTRACT
The article analyzes the content of textbooks literature beginning of XX century. The author determine the psychological and pedagogical direction of teaching literature publications from the heyday of the national educational book, characterized by a high degree of maturity, full of textbooks as a subsystem of books, her new qualitative state.
Ключовi слова: словесшсть, теорiя словесносп, iсторiя словесносп, тдручник, хрестомапя.
Keywords: literature, theory of literature, history, literature, textbook reader.
Постановка проблеми. Перюд XIX - початок XX ст. вважаеться перюдом становления та розвитку словесносп як навчально! дисциплши i методики 11 викладання як науки. Словесшсть як нав-чальна дисциплiна знаходить свое вираження, перш за все, в шдручниках, поабниках, хрестоматiях.
Сучасна методика викладання словесносп спираеться на цiнний досвiд педагопв-словеснишв минулого, прагне враховувати уроки цього досввду та розвивати кращi традици вiтчизняноi школи. Iсторiя методично! думки нерозривно пов'язана з iменами ввдомих дiячi науки i культури, лiтераторiв i педагогiв, якi були першими авторами навчальних посiбникiв, статей з проблем теорп та iсторii словесносп, з питань виховання i навчання.
На думку сучасних дослщнишв, Х1Х ст. - початок ХХ ст. - це найщкавший перюд в юторп створення та видання пiдручникiв з росiйськоi словесносп. Бурхливо розвиваеться фiлософiя, психо-логiя, педагогiка. Розробляються новi навчальш плани, ведуться жвавi дискусп з питань викладання. Середш навчальш заклади вже не тiльки го-тують учнiв до вступу в ушверситети, в iнститути (вищi училища), на вищi курси, але дають системнi знання, намагаються пробудити творчi здiбностi учнiв. У цей час дуже популярнi вде! «жльного виховання». Рiзнi науковi лiтературознавчi школи та-кож безсумнiвно впливають на пмназшний шдруч-ник з росшсько! словесностi [18, с. 129].
Щкаву сторiнку в юторп вичизняно! словесносп, шдручникотворення становить перiод початку ХХ ст. - перюд розквггу вичизняно! навчально! книги, що характеризуеться високим ступенем зршосп, всебiчного розвитку шдручникотворення як шдсистеми книжково! справи, 11 новим яшсним станом.
Аналiз останнiх дослiджень i публжацш.
Рiзнi аспекти проблеми розвитку теорп i практики словесностi, методики 11 викладання в юторп ви-чизняно! школи Х1Х - початку ХХ столитя знайшли вiдображення у працях В. Аннушкiна, О. Богданово!, О. Гетьмансько!, К. Донсько!, Т. Зи-бшо!, Л. Кiпнес, Ю. Мшералова, В. Майбороди, Д. Мотольсько!, Ю. Рождественського, О. Семеног, О. Сштовського та iн. Однак аналiз юторико-педа-гогiчних праць свiдчить, що навчально-методич-ного забезпечення викладання словесностi на початку ХХ столитя не були предметом спещального iсторико-педагогiчного дослщження.
Мета статтi - здiйснити анатз змiсту шдруч-никiв словесностi початку XIX столитя та визначити 1х психолого-педагопчну спрямовашсть.
Як сввдчить аналiз джерел, новi вектори розвитку щдручника словесностi для середньо! школи у XIX столiттi послвдовно трансформуються в певнi принципи структуризации обов'язкове включення юторп вiтчизняноi ллератури, на вiдмiну вiд шдручнишв XVШ столiттi, де домiнувала теорiя лие-ратури; наявнiсть розгорнутих психолого-педа-гогiчних обгрунтувань словесностi, присутнiх у навчальних текстах i гiмназiйних програмах; аналiз художнiх текстiв на основi сучасно! вичизняно! лiтератури. Усi три структурш принципи свiдчать про новий рiвень розвитку пiдручникiв словесностi, який дав поштовх до нового яшсно вищого рiвня навчально-методичного забезпечення викладання словесностi на початку ХХ столитя.
На початку XX столитя розвиток юторико-лиературного процесу призвiв до значного збт-шення обсягу вiдомостей в популярних пмназшних пiдручниках В. Саводнiка, О. Незельонова, П. Смирновського, В. Сиповського та ш.
«Очерки по истории русской литературы»
В. Саводшка [15], що складалися з двох частин, вперше вийшли в MocKBi в 1906 рощ i набули найбiльшого поширення. В «Очерках...» вперше лпературний процес було доведено не тшьки до шнця XIX, а й до початку нового XX ст. «Очерки» представили учням A. Чехова, який ще за життя от-римав репутащю маститого письменника. Цей шд-ручник написано в суворш вiдповiдностi з навчаль-ною програмою «Iсторiя росшсько! словесностi», так як навчального предмета «Лггература» або «Росiйська лiтература» в той час в середшх нав-чальних закладах не iснувало (була навчальна дис-циплiна «Iсторiя росшсько! лiтератури», яка вивча-лася на юторико-фшолопчному факультетi вищих навчальних закладiв). Навчальна програма «Iсторiя росшсько! словесносп» на той час вже була до-повнена темами друго! половини XIX - початку XX ст. Теми розташовано в хронолопчнш послвдовносп. До «Очерков» увiйшли всi значш лiтературнi твори (в тому чи^ i письменнишв-кла-сик1в), починаючи з найдавшших часiв i зак1нчу-ючи початком XX ст.
Навчальна книга мае докладний змiст, що дае повне уявлення про наповнешсть видання. Вплив революцiйно-демократично! критики, перш за все В. Белшського i М. Добролюбова, на формування вдейних i наукових поглядiв В. Саводшка особливо ввдчуваеться у другiй частиш «Очерков» при висвiтленнi лiтератури друго! половини XIX - початку XX ст. - одного з найбшьш суперечливих перiодiв росiйсько! гстори. «Очерки.» написано лаконiчною, зрозумiлою мовою, у викладi навчального матерiалу видно позищю автора. Художньо-техшчне оформления та полiграфiчне виконання видання ввдповщало всiм вимогам, що ставилися до такого роду навчальних поабнишв, i також було обмеження щнових рамок (обидвi частини також продавалися по 1 крб.). До паспорта видання також додавався ппешчний висновок про використання учнями даного навчального поабника. При аналiзi лiтературно-художиiх творiв Саводнiк одним з перших дае характеристики лиературних типiв, вико-ристовуючи психологiчний аналiз, перекази з лгге-ратурних творiв [18, с. 138].
«Краткий курс истории русской словесности: С древнейших времён до конца XVIII века» В. Саводшка виданий в Мос^ в 1913 р. [14]. Вiдбiр навчального матерiалу в «Кратком курсе» зумовлений навчальною програмою «Iсторiя росшсько! словесносп», а також визначеними хронолопчними межами дослщження, починаючи з найдавшших чаав i зак1нчуючи шнцем XVIII ст. (творчiстю Г. Р. Державша). Це пов'язано з полем наукових ш-тересiв В. Саводшка, який якраз i займався iсторiею росiйсько! лiтератури XVIII ст. Навчальний поаб-ник забезпечено докладним змютом, який дае гарне уявлення про вмют видання. В «Кратком курсе» включен всi визначнi лiтературнi пам'ятки i пись-менники означеного перюду.
Навчальний посiбник написано лаконiчною, живою i доступною мовою. Прикладом застосова-них мовних засобiв, може служити ощнка творчостi
Г. Державша. Характеризуючи великого росшсь-кого поета, В. Саводшк пвдкреслював, що «сила пе-реконання i яскравiсть його самобутнього таланту зробили його найб№ш значним представником класицизму. Державiн один з перших став дивитися на лпературу як на служшня вдей сильно! держав-ностi. Змiст ще! iде! символiзуeться для Державiна в сильнш державнiй владi i в словi «державнiсть». Втiлюючи свое бачення цього iдеалу, вiн розумiв свое завдання в оспiвуваннi мудростi влади i в висмiюваннi дуростi деяких !! «слуг». Художньо-технiчне оформлення та полiграфiчне виконання видання повшстю вiдповiдало вимогам, що стави-лися до такого роду видань та установок по зни-женню собiвартостi видання. Хоча в ньому з'яви-лося й нове. У цьому навчальному посiбнику вперше заметь звичних штрихових малюнк1в представлено багато не тiльки чорно-бiлих, але навiть i кольорових iлюстрацiй. Це значно додавало щни виданню та у багато разiв посилювало його шфор-мативнiсть [18, с. 139].
Серйознш критицi на цей рахунок пiддалися «Очерки по истории русской литературы XIX века» В. Саводшка (1906 р.) [15]. Грунтовно вивчити подручник, перша частина якого (ввд М. Карамзша до М. Гоголя) становила 406 сторiнок тексту, не вияв-лялося можливим. «Ймовiрно, його доводиться вивчати в уривках, - ввдзначав А. Барсов, - але тодi це вже не iсторiя лiтератури [5, с. 552]. Для усшш-ного засвоення лтгератури в школi, розмiрковуe А. Барсов, потрiбнi не унiверситетськi лекцi!, не знайомство з Гегелем i свгговою лiтературою, як це пропонуе В. Саводшк, потрiбно, в першу чергу, пробудити iнтерес до знань. Поввдомлення вщомо-стей про лiтописи, легенди, що стали джерелами ба-лад, перекладених В. Жуковським, порiвняння !х росiйського тексту з нiмецьким, теор1я помилково-класицизму е зайвими. Методист називае так знання для пмназиста примарними, псевдонауко-вими. Що ж криеться за метафорою А. Барсова «пробудити штерес до знань»?
Метод, який, на думку А. Барсова, зможе подо-лати викладений (ушверситетський) принцип шд-ручник1в - це метод iндуктивного узагальнення: «питання i вiдповiдi, як1 виникають в учня спочатку напiвсвiдомо (i навiть за межами свщомосл), по-трiбно швидко ввести в сферу ясно! свщомостг по-трiбен метод евристично-iндуктивний [5, с. 553].
А. Барсов перефразовуе головну мету ви-вчення лператури в школг всi гiмназiйнi дисцип-лши росiйсько! мови повиннi сприяти всебiчному вивченню творiв. Твiр мае розбиратися з позицiй фонетики, етимологi!, синтаксису, лператури, по-тiм повинно ввдбуватися узагальнення iз застосу-ванням iндукцi!. Узагальнення, стверджуе А. Барсов, це - науковi знання. Свою концепщю еври-стичного подручника словесносп методист реалiзував у «Очерках из истории русской литературы» (1911 р.) [6], що складаються з двох пара-лельних курав евристичного i викладацького. Для усунення пасивного заучування, для самод1яль-ностi учшв А. Барсов використовуе «пошукову», сокрапвську форму. Всi роботи в евристичному
кура подiляються на два види: на iндуктивнi i дедуктивно Iндуктивнi призначаються «для здобуття знань з лпературних творiв». Однi з них узагальню-ють елементи окремих творiв автора; iншi - дають характеристику суспiльства. Дедуктивнi роботи служать для закрiплення i перевiрки знань, дають зразки планiв, тренують розвиток (усний i письмо-вий) та комбшують думки [5, с. 587-588]. Цього до-статньо, як тдкреслюе методист, для учня середнь-ого навчального закладу.
Послiдовник О. Потебш та О. Веселовського, О. Шалигш, вперше випустив свою «Теорию словесности и хрестоматию» в МосквО в 1908 р. [20]. Це не подручник-доводник, як у М. Лiванова, з коротким i сухим викладом навчального матерiалу. Навчальну книгу написано дуже емоцiйно, жвавою, яскравою мовою, з масою прикладiв з вичизняно! та заруб1жно! класично! лiтератури. Особливiстю цього видання О. Шалипна е те, що це не просто подручник, а один з перших навчальних комплекав у нашш кра!ш. Помилковою е думка, що навчальш комплекси з'явилися тшьки за радянських часiв, в середиш 60-х рр. XX ст. Проте ктор1я показуе, що першi навчальш комплекси були створенi ще в 60-х рр. Х1Х ст. в ходО реформи народно! освгга як важ-ливий елемент оптимОзацп навчального процесу в середшх навчальних закладах [18, с. 141].
ВодбОр навчального матерОалу в цьому навчаль-ному комплекс «Теория словесности и хрестоматия» О. Шалипна обумовлений навчальною про-грамою «Теор1я словесносп». Це один з перших навчальних комплексов фшолопчного циклу навчальних предметОв у середшх навчальних закладах в дореволюцшному навчальному книговиданш, в якому шдручник О хрестомат складають едине цше. За критерОями вщбору навчального матерОалу цей навчальний комплекс О. Шалипна нагадуе «Элементарный курс теории словесности» профе-сора В. Сиповського з пею ж установкою: спону-кати учшв до читання самих лггературних творОв.
Змют навчального видання дуже докладний, що дае повне уявлення про матерОал книги. У нього включено найважлившО поняття словесносп, подкршлеш наочними прикладами. Навчальну книгу написано досить емоцшно, жвавою, яскравою мовою, з масою прикладОв з вичизняно! та за-рубОжно! лператури [18, с. 142].
Художньо-техшчне оформлення та полОграфОчне виконання видання повшстю вщповодае вимогам, що ставляться до такого роду видань, вартосп. У хрестомати крОм творОв пись-менник1в-класик1в розмщет тексти творОв новгтшх авторОв того часу - В. Короленка, А. Чехова, Д. Ме-режковського та шших.
У 1910 р. О. Шалигш також випустив в Санкт-ПетербурзО «Дополнительный курс теории словесности» [21], в якому розглядаються кращ твори свггово! лператури. У них особлива увага при-дшяеться психолопчному аналОзу характеров голов-них геро!в.
Шдручники М. ЛОванова, О. Незельонова, В. Саводшка, В. Сиповського, О. Шалипна були удостоеш Мало! преми Петра Великого. Вони були
The scientific heritage No 6 (6),2016 проводними, основними тдручниками, рекомендо-ваними в уСх середшх навчальних закладах [18, с. 143].
В ютори вичизняного шдручникотворення водомО щлий ряд шших шдпучнишв та поСбнишв зО словесносп, що в бшьшш чи меншш мОрО вщграли роль у справО методичного забезпечення викла-дання словесносп.
«Теория словесности: Иллюстрированная снимками с произведений архитектуры» С. Золо-торьова вперше вийшла в Санкт-ПетербурзО в 1911 р. [11], а попм в тому ж рощ й у КиевО. В нш Золоторьов вперше з'еднуе теорш та юторш словесносп з юторОею мистецтв. Подручник був прекрасно Олюстрований. У ньому вперше з моменту винаходу фотографп були розмщен фотозшмки пам'яток архлектури i скульптури, репродукцй' творОв живопису. Золоторьов увОв до шдручника роздш «ЗагальнО вщомосп про розвиток теори словесносп як науки», в якому знайомив учшв з працями Аристотеля, Горащя, I. Тена, О. Потебш, О. Веселовського та шших, що вбачалося плщним для подвищення якосп навчання.
«Теория словесности в связи с данными языковедения и психологии» I. Лискова вперше вийшла в МосквО в 1914 р. [12]. Цей подручник дуже склад-ний, написаний в академОчному стило Автор водчу-вав величезний вплив психолопчно! школи, робот О. О. Потебш. Мабуть, такий стушнь складносп шдручника перешкоджав його широкому поши-ренню.
Подручники з теори та ютори словесносп С. Брайловського, Б. ГвоздОкова, П. Дворшкова були дешлька ускладненими. 1х автори теж перебу-вали под впливом психолопчно! школи лпературо-знавства.
ВОдомий учитель-словесник, педагог-новатор В. Фшер був прихильником «чисто литературного», естетичного вивчення словесность У своему шдручнику «Учебник по истории русской литературы» [19], що складаеться з двох частин, i вперше вийшов в МосквО в 1916-1918 рр. в книговидав-нищга «Задруга», педагог звертаеться насамперед до тексту литературного твору. Фшер плануе при-близний хОд вивчення литературного твору; компо-зищя, мова i стиль. З його точки зору, вивчати необ-ходно тОльки л^тературн твори, як1 мають художню або юторичну щннють.
«Очерки по истории новейшей русской литературы XIX века» О. Алфьорова [2], повинш були складатися з дешлькох випусшв, перший з яких вийшов у МосквО в 1915 р. Однак шшО випуски так i не вийшли. «Очерки» написаиi в жанрО есе. У них водсутш докладн розбори змюту литературного твору, немае викладу змюту литературного твору, а також готових характеристик геро!в. Алфьоров вва-жав, що все це вбивае штерес учшв до литературного твору, сприяе !х розхолоджуванню [18, с. 147].
«Сборник вопросов по истории русской литературы» О. Алфьорова i О. Грузинського [4] вперше вийшов у МосквО в 1900 р. Вш був призна-чений для самостшного вивчення росшсько! кла-
The scientific heritage No 6 (6),2016 сично! лггератури, написания творiв i рефератiв. За-питання i завдання в збiрнику були зверненi до текспв лiтературних творiв.
Серед нових хрестоматш початку XX ст. видшялися: «Допетровская литература и народная поэзия» (1906) [1] i «Русская литература XVIII века» [3] О. Алфьорова та О. Грузинського (1907), що е, по суп, традицшними подручниками.
Прихильник фшолопчного напрямку у вив-ченнi юторп росшсько! словесностi, Ю. Верещагiн, видае «Стилистическую хрестоматию» (1903) [10] для молодших i середшх класiв мюько! пмнази. Одне iз завдань цього навчального посiбника поля-гало в тому, щоб навчити учшв знаходити вiдповiдi на рiзноманiтнi питання в текстi лiтературного твору. У ньому пропонувалися дуже щкаы теми для самостiйних письмових робгт - творiв. Наприклад, «У чому полягала неприроднiсть Gвгенiя Онегiна i Володимира Ленського?» i т.п.
У «Сборнике образцов для историко-литературного изучения русской словесности» Ю. Вере-щапна (1903-1904) [9] розмiщенi невелик! за обся-гом тексти лггературних твор!в, даються досить складнi теми для самостшних письмових робгт (твор!в).
Популярш були також: «Учебная хрестоматия по русской словесности» О. Сальникова (1903) [16], що складаеться з трьох частин. У нш були роз-мiщенi iсторико-лiтературнi примтки та бiографiчнi нариси; «После Гоголя: учебное пособие и хрестоматия» Г. Сшюхаева (1908-1909) [17], що складаеться з двох частин. Ця навчальна литература була традицiйною.
В «Историко-литературной хрестоматии» М. Бродського, М. Мендельсона i М. Сидорова (1914-1916) [8], укладачi спираються на порiвияльно-iсторичний метод вивчення словес-носп, в двох частинах, були зiбранi тексти лггературних твор!в, фрагменти !х дослвдження, комен-тарi, теми для самостшних письмових робгт. Прикладом служить розб!р «Капитанской дочки» О. Пушкша в щй навчальнiй книзг
«Библиотека для классных и внеклассных бесед» тд редакцiею П. Саккулша (1914-1917) [7], призначена для молодших i середнiх класiв мюько! гiмназi!, ввдносилася до серп так званих «рухомих хрестоматiй». У нш вмiщено повш тексти лггера-турних твор!в, що мають виховну спрямованють. У структур! видання застосовувався принцип - вщ легкого до бшьш складного. У виданнi були також розмщеш портрети письменнишв, наведенi коротка вдомосп про них, поданi теми класних i позаклас-них беад. Однак в «Библиотеке» був ютотний недолiк: н! аналiзу розмiщених лггературних твор!в, н! коментар!в у нш немае.
Як бачимо, в дослвджуваний пер!од був нако-пичений чималий досвщ у виданн! шдручнишв i навчальних поабнишв з! словесност!.
Не випадково в грудн! 1916 - початку ачня 1917 р. В Москв! проходив I Всеросшський з'!зд викладач!в рос!йсько! мови i лтгератури, де гаряче полем!зували представники вах наукових шкш у
викладаннi росшсько!' словесностi. Обговорюва-лися навчальш програми з цього навчального предмета, затверджеш ще в 1915 р. З питання шдруч-ник1в бiльшiсть педагогiв приходять до едино! думки. У резолюци «По вопросу об учебниках и учебных пособиях по русской словесности», одно-стайно шдтримано!' делегатами з'!зду записано, що середшм навчальним закладам потрiбнi доступш як за змiстом, так i цiною пiдручники з iсторii росшсько! словесностi, а також хрестоматп до них, в яких зiбранi твори росiйських письменник1в i критичш статтi, як1 не повиннi «утискати самодiяльнiсть учшв», необхiднiсть свободи вибору шдручнишв, але «користування ними дозволяеться з дозволу предметно!' комiсii середнього навчального закладу» [13, с. 21].
Висновки i мромозицм. Таким чином, на початку XX ст. стався значний прогрес у становленш та розвитку навчально! книги: з'явився масовий стабшьний подручник; сформувалася читацька аудиторiя навчально! лiтератури.
ПОдручники словесносп для середньо! О вищо! школи, зберОгаючи, багато в чому, змютовну О структурну близькють, набували нових, диферен-цшованих напрямк1в. Головними процесами, яш реалОзують спадковють в щй ситуацп, стало ство-рення моделей шильного шдручника словесносп з «педагопчною основою», що розвивае само-стшну дОяльнють учня з аналОзу твору О конструю-вання принципОв диференщацп шдручнишв середньо! О вищо! школи (принцип наукового прагматизму для вищо! школи О вивчення художнього твору в школО з елементарними поясненнями).
Проведене дослщження не вичерпуе уах аспектов дослвджувано! проблеми. Подальшого вивчення потребують так1 питання, як особливосп навчально-методичного забезпечення викладання сло-весносп на початку ХХ столптя, внесок ввдомих впчизняних О зарубiжних педагопв у розвиток тео-ри словесносп та Он.
Список лiтератури
1. Алферов А. Д. Допетровская литература и народная поэзия: Хрестоматия / А. Д. Алфёров, А. Е. Грузинский. - М., 1916. - 420 с.
2. Алферов А. Д. Очерки по истории русской литературы XIX века / А. Д. Алфёров. - Вып. 1. -М., 1915. - 320 с.
3. Алферов А. Д. Русская литература XVIII века: Хрестоматия / А. Д. Алфёров, А. Е. Грузинский. - Изд. 6-е, испр. - М., 1915. - 507 с.
4. Алфёров А. Д. Сборник вопросов по истории русской литературы: (Курс средней школы) / А. Алфёров, А. Грузинский. - М. : «Наследники бр. Салаевых», 1900. - 57 с.
5. Барсов А. В. Задача преподавания литературы - выбор материала, метод и приёмы преподавания / А. В. Барсов // Филологические записки. - 1916. - Вып. 1У-У. - С. 538-589.
6. Барсов А. В. Очерки из истории русской литературы: Два параллельных курса / А. В. Барсов. - Тифлис, 1911. - 257 с.
7. Библиотека для классных и внеклассных бесед / Под ред. П. Н. Сакулина. В 4 кн. - М., 19141917. - 400, 394, 494, 692 с.
8. Бродский Н. Л. Историко- литературная хрестомапя / Н. Л. Бродский, Н. М. Мендельсон, Н. П. Сидоров. - В 2 ч. - М., 1914-1916. - 288, 362 с.
9. Верещагин Ю. Н. Сборник образцов для историко-литературного изучения русской словесности / Ю. Н. Верещагин. - В 2 ч. - СПб., 19031904. - 544, 778 с.
10. Верещагин Ю. Н. Стилистическая хрестоматия. Пособие для ведения письменных и устных работ по русскому языку в четырех низших классах гимназии / Ю. Н. Верещагин. - СПб., 1903. - 333 с.
11. Золотарев С. А. Теория словесности, иллюстрированная снимками с произведений архитектуры, скульптуры и живописи / С. А. Золотарев. - Санкт-Петербург; Киев : «Сотрудник», тип. АО «Петр Барский в Киеве», 1911. - 188 с.
12. Лысков И. П. Теория словесности, в связи с данными языковедения и психологи / И. П. Лысков. - М., 1914. - 418 с.
13. Материалы I Всероссийского съезда преподавателей русского языка и литературы. - Пг., 1917. - 121 с.
14. Саводник В. Ф. Краткий курс истории русской словесности: С древнейших времен до конца XVIII века / В. Ф. Саводник. - М. : Типо-лит. И. Н. Кушнерева и К°, 1913. - 474 с.
15. Саводник В. Ф. Очерки по истории русской литературы Х1Х-го века / В. Ф. Саводник. - 2-е изд. - М. : Товарищество «Печатня С.П. Яковлева», 1906. - 508 с.
16. Сальников А. Н. Учебная русская хрестоматия по русской словесности / А. Н. Сальников. -В 3 ч. - СПб., 1903.- 154, 163, 442 с.
17. Синюхаев Г. Т. После Гоголя. Пособие и хрестомапя / Г. Т. Синюхаев. - В 2 ч. - СПб., 19081909. - 522, 543 с.
18. Снитовский А. Э. Учебная книга по русской словесности в России второй половины ХЫХ
- начала ХХ веков: опыт и традиции подготовки и издания / А. Э Снитовский. - М., 2004. - 236 с.
19. Фишер В. М. Учебник по истории русской литературы / В. М. Фишер. - В 2 ч. - М., 1916-1918.
- 223 с.
20. Шалыгин А. Г. Теория словесности и хрестоматия для средних классов / А. Г. Шалыгин. -2-е изд. - СПб : Тип. Ю.Н. Эрлих, 1909. -256 с.
21. Шалыгин А. Дополнительный курс теории словесности / А. Г. Шалыгин. - СПб : Издательство «Книжный склад Н.Я. Оглоблина, 1910. - 392 с.
Ткаченко I. О.
Астрантка Сумського державного педагогiчного утверситету
iменi А. С. Макаренка
ОСОБЛИВОСТ1 ФАХОВО1 П1ДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х ХОРЕОГРАФ1В У Н1МЕЧЧИН1 (ДРУГА
ПОЛОВИНА ХХ СТОЛ1ТТЯ)
THE PECULIARITIES OF PROFESSIONAL TRAINING OF THE FUTURE CHOREOGRAPHERS IN GERMANE (THE SECOND HALF OF THE XX CENTURY)
Tkachenko I. O. Postgraduate student, Sumy state pedagogical University named after A. S. Makarenko
АНОТАЦ1Я
У статп висвилено становлення та розвиток вищо! хореограф!чно! освгга в Шмецькш Демократичнш Республщ (НДР) та Федеративнш Республщ Шмеччини (ФРН). Охарактеризовано повоенний стан фахо-во! подготовки майбутшх хореограф!в в основних !! центрах на територп НДР (Дрезден, Берлш, Лейпциг) та ФРН (Кельн, Ессен, Мангейм). Виявлено специфжу та особливосп хореограф!чного навчання у вищих хореограф!чних школах кра!ни у структур! мистецько! освгти.
ABSTRACT
The article deals with the formation and development of higher choreographic education in the German Democratic Republic (GDR) and Federal Republic of Germany (FRG). The post-war conditions of professional training of future choreographers in the main centres in the GDR (Dresden, Berlin, Leipzig) and West Germany (Cologne, Essen, Mannheim) are characterized. The specifics and particularities of the choreographic training in the higher schools in the structure of art higher education are revealed.
Ключовi слова: фахова тдготовка, вища хореограф!чна освгга, школа танцю, ушверситет, консерва-тор!я.
Keywords: professional training, higher choreographic education, dance school, university, conservatory.
Проблемe реформування вищо! освгга в Укра-!ш слад виршувати з урахуванням ввдповвдного ев-ропейського досвщу з метою встановлення загаль-них законом!рностей та виявлення особливостей розвитку галуз!, переоцшки та переосмислення на-цюнальних тдход!в до !! модершзацл, ввдкриття
нових можливостей для вдосконалення педагопч-ного процесу. Тому вивчення особливостей фахово! тдготовки майбутшх хореограф!в у Шмеччиш в другш половинш ХХ столитя дозволить краще зро-зумгти переваги i недол!ки в!тчизняно! системи вищо! хореограф!чно! осв!ти.
