CC BY
17«ШУУШШШИМ-ЛШИГМаУ» #2(125), 2022 / PEDAGOGICAL SCIENCES
41
are the development of the qualities of a socially successful personality, the development of a system of socially positive attitudes and acquisitions necessary for competitiveness in the society of competencies. In view of the above, the transition from the "pedagogy of action" to "pedagogy of partnership", that is, a conscious systematic association of pupils' efforts, their parents, teachers and social partners of the educational institution in local communities in the formation of a socially successful pupil personality. This is ensured by the use of a product-technological approach that allows comprehensively solving social and educational problems, developing up-to-date tools to achieve an educational and upbringing goal, to identify and coordinate the stage of implementation of educational programs and projects. In this regard, Indonesia scientists A. Rah-mawati, N. Suryani, M. Akhyar and S. Sukarmin emphasize that in modern conditions, technology becomes a dominant characteristic of human activity and means the transition to a qualitatively new degree of efficiency and optimality [6] that is why it is necessary on time to update resource provision of education institution, to provide its adequate use, minimize the impact of adverse circumstances on the pupil.
The common essential features of the formation of a socially successful pupil in the framework of all these approaches arises education, which is based on the dialogue and the creation of success situations, which contributes to the formation of a person with the maximum possible individualization capable of responsible to determine their own life goals and successful self-realization in society.
Conclusions. Experience of implementing the educational process of these methodological approaches allows us to make the following conclusions: the formation of a socially successful person occurs gradually
from the awareness of its own individuality and meaning of existence in society, receiving the first experience of social success in certain areas of activity to developed readiness to elaborate and implement their own vital projects; the final result of the implementation of the formation of a socially successful person should be clearly defined by valuable-semantic benchmarks, developed life competence of pupils, that is, a formed opportunity to successfully operate in a specific life situation.
References
1. Kalaian S. A. Pedagogical Approaches for the 21-st Century Student-Driven Learning in STEM-Classrooms. USA: Eastern Michigan University, 2017. 15 p.
2. Mkonongwa L. M. Competency-based teaching and learning approach towards quality education. Tanzania, Miburani: Dar es salaam University College of Education (DUCE), 2018. 12 p.
3. Nobre A., da Silva Pereira J. M. Didactic-Pedagogical Approaches in e-Learning: Teaching Authorship, Multireferential Methodology, and Gamification // Educación y Educadores. 2020. Vol. 23. Pp. 31-46.
4. O'Sullivan N., Burce A. Teaching and learning in competency-based education. Proceedings of the Fifth International conference on e-learning. Serbia, Belgrade, 2014. Pp. 24-32.
5. Sharma S., Kumar R. Activity Based Learning System in Higher Education: A Student Centred Approach. India, New Delhi, University of Delhi, Laksh-mibai College, 2018. International Journal of Social Science. Vol. 7 (4). Pp. 469-474.
6. Rahmawati A., Suryani N., Akhyar M., Sukar-min S. Technology-Integrated Project-Based Learning for Pre-Service Teacher Education: A Systematic Literature Review. 2020. URL: https://doi.org/10.1515/eng-2020-0069
УДК 37.091.12:005.745
Курчатова А. В.
доктор фшософИ в галузi освти, старший викладач кафедри дошюльно'1 освти, Микола'1вський нацiональний унiверситет iменi В. О. Сухомлинського
Шапочка К. А. доктор фшософИ в галузi освти, доцент, доцент кафедри дошктьноХ освти, Микола'1вський нацiональний унiверситет iменi В. О. Сухомлинського
РР1: 10.24412/2520-6990-2022-2125-41-45 ПОДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛ1В ДО СУПРОВОДУ Д1ТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВ1ТН1МИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ДОШК1ЛЬНО1 ОСВ1ТИ В КОНТЕКСТ1 ЩЕЙ В. О.
СУХОМЛИНСЬКОГО
42
PEDAGOGICAL SCIENCES / «ШУУШШУМ-ЛШШаИ» #21121)), 2022
Kurchatova A. V.
Doctor of Philosophy in Education, Senior Lecturer of the Department of Preschool Education, V. O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv
Shapochka K. A.
Doctor of Philosophy in Education, Associate Professor Associate Professor of the Department of Preschool Education, V. O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv
PREPARATION OF EDUCATORS FOR SUPPORT CHILDREN WITH SPECIAL EDUCATIONAL
NEEDS IN THE CONDITIONS OF THE PRESCHOOL EDUCATION INSTITUTION IN THE CONTEXT OF V. O. SUKHOMLYNSKY'S IDEAS
Анотац1я
Реформування системи oceimu в Укра'ш та ii ттегращя в европейський освттй npocmip вимагають концептуального переосмислення педагогiчноi пiдготовки майбутнього вихователя в умовах iнклюзивноi освiти та супроводу дтей з особливими освiтнiми потребами.
Головною метою системи педагогiчноi освiти е тдготовка професшно компетентних i конкуренто-здатних, гуматстично зорiентованих висококвалiфiкованих спецiалiстiв, тобто формування суб 'ектiв професiйноi дiяльностi, здатних вшьно та свiдомо самовизначатися у педагогiчнiй дiйсностi, творчо розв'язувати проблеми педагогiчного процесу в спшьнт дiяльностi з дтьми.
Abstract
Reforming the education system in Ukraine and its integration into the European educational space require a conceptual rethinking ofpedagogical training offuture educators in the context of inclusive education and support for children with special educational needs.
The main goal of the pedagogical education system is to train professionally competent and competitive, humanistically oriented highly qualified specialists, ie to form subjects ofprofessional activity capable offree and conscious self-determination in pedagogical reality, creatively solve pedagogical problems in joint activities with children.
Ключов1 слова: вихователь, дитина з особливими освiтнiми потребами, навчання, виховання, педа-гогiчний супровiд.
Keywords: educator, child with special educational needs, education, upbringing, pedagogical support.
В. Сухомлинський вважав, що професгя педагога е особливою, близькою до науково-досладно! роботи. «Педагог мае аналiзувати факти, передба-чати наслщки виховного впливу, шакше вш перетвориться на ремюника. Можна бути архiрозумним, володгга надсучасними технологиями, але так i не стати справжшм вчителем, людиною, «яка веде» [8].
Особиспсть В. Сухомлинського та його спад-щина стала окремим напрямом в юторп педагопки. У цьому напрямку працювали та працюють так ко-рифе! науки як I. Бех, I. Зязюн, В. Кузь, С. Соловейчик та шшг Широкий спектр актуальних проблем, висвгтлених у педагопчних працях та втшених у практичну дiяльнiсть Василем Олександровичем Сухомлинським вивчався багатьма впчизняними та зарубiжними вченими, а саме: М. Антонцем, I. Бехом, А. Богуш, Л. Бондар, О. Савченко, О. Су-хомлинською, В. Федяевою, росшськими науков-цями М. Богуславським, В. Риндак, М. Мухшим, С. Соловейчиком та шшими зарубiжними дослщ-никами. Питаннями шклюзивно! освгга займалася низка авторiв, яш вивчали проблеми шклюзивного навчання та його впровадження в освiтнiй простiр: В. Бондар, Л. Даниленко, Н. Дятленко, А. Колупа-ева, Ю. Рибачук, Т. Сак, Н. Софш, О. Таранченко та iн. Використання спадщини Великого Науковця у роботi з диъми, якi мають особливi освiтнi пот-
реби, та необхвдно! пiдготовки майбутшх виховате-лiв на нашу думку знайшли належне вiдображення в наукових доробках таких вчених (Л. Савчук, А. Колупаева, С. Gфiмова, Т. Арчакова, Ю. Загоро-днiй, С. Мартиненко, Д. Пащенко, Г. Тарасенко, М. Ф^ла, Л. Хомич - тдготовку майбутнiх педа-гогiв до роботи з дгтьми в умовах шклюзивного навчання).
Педагопчна творчють В. Сухомлинського ба-гатогранна й невичерпно багата. Вiн був справжшм знавцем i дослiдником психологii людини, глибоко розумiв душу дитини, Г! переживания, почуття, пра-гнення й сподiваиня, досконало знав психологiю взаемин батьшв i дiтей, молодшого i старшого по-колiнь, мiжособистiсних стосуншв у дитячих коле-ктивах, психолопчний клiмат у соцiалъних групах i тi фактори, що його зумовлюють.
Вiдповiдаючи на питаиия «Хто ж вони - важк дгга?» Сухомлинський наголошуе, що важка дитина - це маленька людина, у яко! з рiзних причин е ненормальносл, якiсь вiдхиления в розумовому розвитку. Звичайнi методи i прийоми виховання, якi дають добрi результата в робот з основною ма-сою дiтей, до важких дней застосовувати марно, треба шукати яшсь iншi, особливi методи i прийоми виховання. Важк дiти - поняття складне. У кожного з них е щось свое, особливе, шдивщуальне, не схоже на шших важких дiтей: своя причина, сво!
«етуушиим-лшшау» жш. / pedagogical sciences
43
особливосп, вiдхилення вiд норми, сво! шляхи ви-ховання [9].
Головною метою освггаьо-виховного процесу Василь Сухомлинський вважав всебiчний розвиток особистосп, де кожна дитина неповторна, з почут-тям власно! гiдностi, а нездiбних i ледачих дiтей не-мае. Вiдомий укра!'нський педагог у практичнш да-яльностi нагромадив безцшний особистий досвiд роботи з важкими дiтьми, який висвiтлений у чис-ленних педагогiчних працях, зокрема «О «трудных» подростках», «О «трудном» ученике и его товарищах», «О «трудных» и невозможных», «На нашей совести - человек», «Виховуйте розум дитини», «Трудные дети», «Безнадежно отстающий...», «Про роботу з «важкими» учнями» та ш-ших. Розмову про важких дней Василь Олександ-рович вважав великою i нелегкою. По сутi, це одна з найскладшших проблем виховання, проблема, за байдуже ставлення до яко! доводиться розплачува-тися дорогою цшою. Крiм труднощiв розумового виховання е ще й iншi - труднощi морального характеру, перенесет дпъми травми i потрясiння, яш залишають глибокий слiд в !хшх серцях [8, с. 525].
Основою великого експерименту, який здiйс-нював видатний педагог впродовж усього життя, була фiлософiя дитинства. Спираючись на фшософ-ськ1 вде! Г. Сковороди, видатних мислителiв-гума-нiстiв Я. Коменського, Я. Корчака, А. Макаренка, вiн виходив у сво!й педагогiчнiй творчостi з щей фь лософп любовi, мудросп, поваги до дитини, тдне-сення !! душi, наповнено! мудрими думками i свгт-лими почуттями [1, с. 250].
1нтегращя дiтей з порушеннями психофiзич-ного розвитку в загальноосвп'ш заклади становить складну проблему. I! позитивне розв'язання дуже бажане, осшльки, як кожна дитина, а особливо з психофiзичними вадами, маючи потенцiйнi можли-востi повноцiнного розвитку як особиспсть, грома-дянин, потребуе якомога ширших контактiв iз на-вколишнiм свiтом. Проте саме лише перебування у широкому соцiумi без спещально! педагопчно! ро-боти, спрямовано! на введення дитини у предмет-ний свгт i свiт людських стосунк1в, ще не розв'язуе проблеми. Крiм того, так дiти потребують дбайли-вого дотримання охоронного режиму та лжар-ського контролю, що необхiдно забезпечити в ш-клюзивному середовищi освишх закладiв, забезпе-чення всiх умов, необхвдних дитинi з особливими освгтшми потребами, форсована iнтеграцiя в зага-льноосвiтньому просторi може завдати непоправ-но! шкоди И здоров'ю, а отже - i формуванню осо-бистостi в цiлому.
Особливо актуальна зазначена проблема для педагопчно! дiяльностi в умовах закладу дошкшь-но! освiти. Першi кроки до розв'язання проблеми навчання та виховання дней з особливими потребами були здшснеш ще наприкiнцi Х1Х ст. Це тео-ретичнi i практичш питання про створення та орга-нiзацiю спецiальних шшл та дитячих садочшв для дiтей з особливими освгтшми потребами. У цьому напрямку працювали й закордоннi науковцi Р. Вайс, Б. Менель, А. Фукс, яш рекомендували ро-зпочинати роботу з такими дпъми якомога рашше
(бажано з дошшльного вжу). За таких обставин, вважали вони, створюються сприятлив1 умови для попередження вторинних порушень. А сам В. Сухомлинський постшно шдшмав питання про особливосл психо лого-педагопчно! тдтримки важких дггей у контексп освгтшх проблем в Укра!ш.
Поняття «дгти з особливими освгтшми потребами» широко охоплюе вах дггей, чи! освгтш проблеми виходять за меж1 загальноприйнято! норми. Воно стосуеться дггей з особливостями психоф1зи-чного розвитку, обдарованих дггей та дггей 1з соць ально вразливих груп (наприклад, вихованщв дитячих будинк1в тощо). Загальноприйнятий термш «дгти з особливими освгтшми потребами» робить наголос на необхвдносл забезпечення додатково! тдтримки в навчанш дггей, як1 мають певш особливосп розвитку. Найбшьш поширене та прийня-тне стандартне визначення «особливих потреб», зокрема в кра!нах Свропейсько! Спшьноти, подано в М1жнароднш класиф1кацИ стандарпв освгти (International Standart Classificationof Education): «Особливi освгтш потреби мають особи, навчання яких потребуе додаткових ресурсiв. Додатковими ресурсами можуть бути: персонал (для надання до-помоги у процесi навчання); матерiали ^зномаш-тнi засоби навчання, в тому числ допомiжнi та ко-рекцiйнi); фiнансовi (бюджетнi асигнування для одержання додаткових спецiальних послуг)» [3, с. 20].
У процес оргашзацп освiтньо-виховного процесу в умовах шклюзивно! освiти цiнними стають погляди В. Сухомлинського на специф^ роботи з дiтьми iз заниженою здатнiстю до навчання. Василь Олександрович характеризував дiтей з iнертним типом нервово! дiяльностi, як дитину, в яко! попк думок тече бурхливо, стрiмко, народжуючи все новi образи, з iншо! - як широка, повноводна, могутня, таемнича в сво!х глибинах, але пов№на рiчка. На-вiть непомiтно, чи е у ще! рiчки течгя, але вона сильна i нестримна, и не повернути у нове русло, тодi як швидкий, легкий, стрiмкий потiк думки шших дiтей можна нiби перегородити, i вiн вiдразу ж спрямуеться обхвд [6].
Стосовно дiтей з особливостями психоФГзич-ного розвитку В. Сухомлинський вщзначав: «Вчити виховувати таких дггей треба у масовш за-гальноосвiтнiй школг: створювати для них яшсь спецгальнг навчальнг заклади немае потреби. Цг дгти не е потворними, вони найкрихГтнгшг, найнгж-нгшг квгти в безмежно ргзномангтному квгтнику людства» [6]. Для таких дгтей Василь Олександро-вич розробляв i застосовував методику захисного навчання i виховання, вгдкриваючи нову сторгнку у психолого-педагопчнш теорп i практицi. Захисне виховання - це одна з найгуманшших, найтактовш-ших, безболiсних методик, - уважав вш. Ця iдея згодом лягла в основу клаав вирiвнювання, як одного з найважливших елементiв iнтегрованого навчання дгтей з особливими освгтшми потребами. 1н-клюзивна освiта припускае iндивiдуалiзацiю навчання i комплексний психолого-педагогiчний супровщ дитини. В. Сухомлинський пiдкреслюе:
РЕБЛООО1СЛЬ 8С1Е1ЧСЕ8 / «ШУУШУУМ-ЛШШаИ» #21121), 2022
44
«Через казку, фантазш, гру, через неповторну ди-тячу творчють - вiрний шлях до серця дитини» [6, с. 29]. Тшьки так ми зможемо повноцiнно допомо-гти дитинi й дати перспективу життедiяльностi. Тому одним iз завдань подготовки фахiвцiв дошш-льно! освгга е формування умiнь та навичок забез-печувати психолого-педагогiчний супровГд дней з обмеженими можливостями у загальноосвггаш простiр, сприяти Гх входженню у сощум здорових дiтей.
Важливою умовою тдготовки педагога стае комплекс спещальних психолого-педагогiчних, аиатомо-фiзiологiчних знань, умiнь та навичок, особистюних якостей, стратегiй i тактики поведь нки, стереотипiв й установок, яш дозволяють за-проваджувати й використовувати ефективнi педа-гопчш технологii навчання й виховання рiзних ка-тегорiй дiтей з особливими потребами.
Шдготовка майбутнiх вихователiв до роботи з дгтьми в умовах шклюзивно! освiти у закладах ви-що! освiти здiйснюеться при вивченш рiзних освГт-нiх компонентiв: «Педагопка (дошильна)», «1н-клюзивна освгга», «Основи дефектологii та логопе-ди», «Психолопя (вшова)», як1 мають на меп забезпечити пiдготовку майбутнiх виховател1в до включення дiтей з особливими потребами у зви-чайнi групи закладу дошкшьно! освiти, сприяти ре-алiзацii дiтей щодо рiвного доступу до яшсно! освiти без упереджень та стереотитв, а основними завданнями виступають: пiдвищения рiвия профе-сшно! компетентносп майбутнiх педагогiв з психо-лого-педагопчних i методичних основ оргашзацп шклюзивного навчання дiтей з особливими освгт-нiми потребами; ознайомлення студентiв з рiзними формами й моделями оргашзацп iнклюзивного на-вчання; актуалiзацiя знань студеипв з питань спе-щально! (корекцiйноi) педагогiки та психологii; формування вмшь створювати iндивiдуалънi навча-лънi програми для дiтей з особливостями психофiзичного розвитку на основi дiагностики !х-нiх потреб; реалiзовувати iндивiдуальний та дифе-ренцiйоваиий тдходи в освiтньому процесi; озна-йомлення з досвГдом управлiния закладами освгга, як1 реалiзують принципи шклюзивно! освгга, вГдп-рацюваиия стратеги впровадження шклюзивного навчання в загалъноосвiтнiй проспр, але це все не вичерпуе уах питань тдготовки майбутнiх вихова-телiв до супроводу дiтей з особливими освишми потребами в умовах закладу дошшльно! освгга.
Оскшьки процес професшно! тдготовки майбутшх виховател1в - це максимальне моделювання майбутньо! педагопчно! дГяльносп вихователя, тд час викладання як гуманiтарних та фахових дисци-пл1н необхiдно вадмовитися вГд догматичних наста-нов, абстрактно! теорп Г здшснити прямий вихГд на практику. Тому шд час модершзацп системи дошшльно! освгга в закладах вищо! освгга значну увагу варто придшити модифжацп навчальних плашв Г навчального матерГалу, який викладаеться в закладГ вищо! освгга для тдготовки фахГвщв ввдповшно до вимог часу та з урахуванням провГдних щей як за-кордонних наробок так Г укра!нських науковщв та
практиков, Г враховувати розроблену методику В. Сухомлинського.
Таким чином, професшно-педагопчна тдго-товка майбутшх вихователГв до роботи в шклюзив-них умовах у закладГ вищо! освгга мае бути системною, спрямованою на оволодшня студентами про-фесшно-цшшсними орГентащями (визнання цшносп особистосп дитини незалежно вГд Гг' пору-шення; спрямовашсть на розвиток особистосп в ць лому, а не тшьки на отримання освггаього результату; усвГдомлення свое! вадповшальносп як ноая культури та Г! транслятора для дней з особливостями психофГзичного розвитку), на що звертае увагу В. Сухомлинський у сво! наукових доробках, черпаних зГ свое! особисто! практики.
Отже, можна зазначити, що шклюзивна освгга - це закономГрний етап розвитку сучасно! освиньо! системи, який пов'язаний з переосмисленням сус-тльством Г державою ставлення до оаб з особливими освгтшми потребами з визначенням Гхнього права на одержання рГвних з шшими можливостей. Шдготовка майбутнього вихователя до роботи в ш-клюзивних умовах потребуе подальшо! цшеспря-мовано! роботи по удосконаленню знань системи супроводу, яка зараз зазнае труднощГв, достатньо! методично! тдготовки до навчання та сощал1зацп дтгей з особливими освишми потребами, навчанню майбутшх педагопв ствпрацювати з усГма учасни-ками освггаього процесу, працювати в команд^ а також вивчення нового та поширення набутого дос-вГду шклюзивно! освгга. Майбутш педагоги по-винш прагнути покращити та диференцшвати сво! знання, аби у майбутньому задовольнити потреби дтгей з рГзними рГвнями здГбностей. Досвш учи-теля-гумашста Василя Олександровича Сухомлин-ського з проблеми навчання та виховання «важких» дтгей вГддзеркалюе одну з головних щей - уа дГти е цшними й активними членами суспшьства. УнГка-льна методика В. Сухомлинського по роботГ з особливими дгтьми розкриваеться в численних педаго-гГчних працях, до яких ми повинш постГйно зверта-тися Г наполегливо вивчати.
Список лiтератури
1. Обережно: дитина!: В. О.Сухомлинський про важких дней : тематич. зб. / упоряд. Т. В. Фшмонова; за наук. ред. проф. О. В. Сухомлинсь-ко!. - Луганськ : Луганський нацюнальний унГвер-ситет Гм. Тараса Шевченка, 2008. - С. 250-251.
2. Савченко О. Я. Граш дидактично! системи В. О. Сухомлинського // Педагопка Г психолопя. 1993. № 1.
3. Синьов В. Чи приживеться швшчноамери-канська модель шклюзи? / Синьов В., Бондар В., Тищенко В. // РГдна школа, 2012. - № 8-9. - С. 2027.
4. Сухомлинский В. А. О воспитании / Сухо-млинский В. А. - Изд. 2-е. -Москва : Политиздат, 1975. 272 с.
5. Сухомлинский В. А. Об умственном воспитании / В. А. Сухомлинский [Ред. кол. Н. Ярмаче-нко]. - К. : Рад. школа, 1983. - 224 с.
«шуушшшм-шцтмак» жш. а pedagogical sciences
45
6. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / Сухомлинский В. А. - Минск: Нар. асвета, 1981. 270 с.
7. Сухомлинська О. В. Сухомлинський Ва-силь Олександрович / О. В. Сухомлинська // Укра-Гнська педагопка в персоналках: навч. поабник для студенпв ВНЗ: у 2 кн. Кн. 2. ХХ столитя / за ред. О. В. СухомлинськоГ. - К.: ЛибГдь, 2005. С. 380-386.
8. Сyxомлинський В. О. Вибраш твори I су-xомлинський В.О. II Вибр. Твори в 5 т. - К. : Рад. школа, 1977. - Т. 5. - 639 с.
9. Сyxомлинський В. О. Обережно: дитина! -Кшв, 1977.
10. Сyxомлинський В. О. Основш проблеми творчо1' прaцi педагога I В. О. Сyxомлинський II Вибраш твори : в 5-ти т. Т. 4. - Кшв, 1977. С. 394-397.
UDC: 372.862
Lesnoy N.I. Don State Technical University Rostov-on-Don DOI: 10.24412/2520-6990-2022-2125-45-46 POSSIBILITIES OF ORGANIZING PROFESSIONALLY ORIENTED PRACTICES IN THE SUBJECT
AREA "TECHNOLOGY".
Abstract:
This article will help to consider the problem of preparing students for entering the modern labor market. The publication touches upon the topic of the possibility of vocational guidance for students at the school stage of education, as well as the possibility ofproviding educational institutions with professional skills for students. The level of technological culture of the population in the context of the development of high-tech production and breakthrough (critical) technologies determines the human potential of the country's economy and production, its competitiveness in the world market, the intellectualization of human capital and science-intensive fields of activity, ensures the safety and culture of organizing production and other technological processes.
Keywords: technology, vocational guidance, educational process, profession, training.
At the present time, the technological development of civilization is at the threshold of a new stage. According to the theory of "Long waves" N.D. Kon-dratyev, the technological development of civilization is moving to a new level. This is accompanied by the development of new technologies and the demand for professions associated with the use of current technologies.
Relevance: The modern labor market is currently developing rapidly, because of such a rapid development, the question of early career guidance of students arises. The subject area "technology" allows you to consider a wide range of professions and organize professional practices in the context of school education.
Purpose: to show what professions can be mastered by students in the conditions of school education, and in particular in the conditions of the subject area "technology".
The subject area "Technology" has been an integral part of general education since 1993, when a number of general subjects and areas of training for schoolchildren were conceptually and organizationally united into the educational area "Technology", which includes technical labor, service labor, agricultural labor and drawing. Since that time, "Technology" began to perform an important function in the culturological paradigm of the content of general education - the formation of the technological culture of the individual.
Educational systems of foreign countries, where the subject area "Technology" plays an important role in general education, both in the importance of the subject and in the volume of training content (and hours allocated for the study of the subject according to the curriculum) - Great Britain, France, Germany, USA, Is-
rael , South Korea, China and others, - allow the formation of powerful human resources for vocational education and competitive production in the world market.
The competitiveness of educational systems, which is a condition for the effective development of the national economy and production, defense capability and national security of the state, is implemented in world practice in two directions: 1) improving the scientific (academic) training of schoolchildren, primarily in natural sciences and mathematics; 2) increasing the level of scientific and technical literacy (culture) of school graduates, which allows them not only to effectively use modern technologies at the consumer, personal levels, but also ensures the successful mastery of modern technical systems and technological processes at the professional level, the level of design and management of equipment and technologies. The second direction is, in a broad sense, technological (polytechnic) education of young people, one of the components of which in general education is the subject area "Technology". In the modern sense, the subject area "Technology" is considered as: a general educational subject (studied by all schoolchildren, from grades 1 to 11, and providing a general educational understanding of technology and technology by students, acquaintance with the world of professions and labor, mastering the meta-subject results of education on the example of subject-practical activity ); profile subject (for different training profiles in grades 10-11 of the school, which determines the study of those technologies and technical systems that are characteristic of the chosen field of professional activity); social and industrial-technological practice of students (determining the preparation of
