CC BY
45Педагогжа
УДК 371.124: [373]
кандидат педагопчних наук, доцент Акпинар Лемара EHBepiBHa
Державна бюджетна освiтня установа вищо! освiти Республiки Крим «Кримський шженерно-педагопчний унiверситет» (м. Сiмферополь)
П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В ПОЧАТКОВИХ КЛАС1В ДО ЗАСТОСУВАННЯ 1НТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГ1Й НАВЧАННЯ
Аннотация. В статье автор представляет анализ понятий, которые были использованы в исследовании («технология», «технология обучения», «педагогическая технология», «интерактивные технологии обучения»), проблему подготовки будущих учителей начальных классов к применению интерактивных технологий обучения.
Ключевые слова: технология, технология обучения, педагогическая технология, структура педагогической технологии, интерактивные технологии обучения, подготовка будущего учителя, формирование готовности.
Анотащя. У статп автор розкривае поняття, що були використаш у дослщженш (стосовно термов «технолопя», «технолопя навчання», «педагопчна технолопя», «iнтерактивнi технологи навчання»), проблему пiдготовки майбутнiх учителiв початкових клаЫв до застосування штерактивних технологiй навчання.
Ключовi слова: технологiя, технолопя навчання, педагопчна технолопя, структура педагопчно! технологи, штерактивш технологи навчання, тдготовка майбутнього вчителя, формування готовностi.
Annotation. In the article the author presents the concepts that were used in the research ("technology", "teaching technology", "pedagogical technology", "interactive learning technologies"), the problem of preparing future teachers of primary classes for the application of interactive learning technologies.
Keywords: technology, technology of teaching, pedagogical technology, the structure of pedagogical technology, interactive learning technologies, the preparation of the future teacher, the formation of readiness.
Актуальшсть проблеми. Сучасному сустльству потрiбнi вчител^ яю володшть не тшьки традицшними методами i технолопями навчання, а й шновацшними, у тому чи^ й штерактивними технолопями навчання. З щею метою необхiдно створення та тдтримка науково-дослiдних та педагогiчних зв'язюв у рамках «унiверситет - школа»; обговорення проблем, що стосуються готовност вчителя початкових класiв до застосування штерактивних технологш навчання.
Мета статт ознайомити викладачiв вузiв, викладачiв шституив пiдвищення квалiфiкацii педагогiчних працiвникiв, вчителiв початкових класiв з аналiзом понять «технолопя», «технолопя навчання», «педагопчна технолопя», структура педагопчно! технологи, «штерактивш технологи навчання», з процесом тдготовки майбутшх учителiв початкових клаав до застосування штерактивних технологш навчання.
Ан&щз останшх дослiджень та публiкацiй. Теоретичну основу дослщження становлять науковi працi психолопв з питань розвитку особистостi (З. Фрейд, А. Адлер, Е. Берн, У. Джеймс, Е. Ерксон, А. Маслоу, Я. Морено, Ф. Перлз, К. Роджерс, К.Г. Юнг, К. Ясперс та ш.) у тому числ^ в сощальному та професшному контекст (К.О. Абульхановой-Славська, Л.1. Божович, Л.С. Виготський, О.С. Гребенюк, В.В. Давидов, О.М. Леонтьев, В.М. Мясищев, С.Л. Рубшштейн, Д.Н. Узнадзе та ш.).
Процес формування готовностi вчителя до професшно! дiяльностi висвiтлений у роботах
A.М. Алексюка, С.О. Кубщького, А.Ф. Лiненко, В.1. Лугового, О.Г. Мороза, К.К. Платонова, О.Ц. Пуш, О.Г. Ярошенко та iн.
Окремi аспекти морально-психологiчноi готовностi дослiджувалися у роботах Л.В. Кондрашово!,
B.О. Моляко.
Питання професшно! пiдготовки висвiтленi в роботах £.С. Барбiноi, В.В. Дивака, О.В. Глузмана, Н.В. Ючук, А.М. Крамаренко, Л.П. Пуховсько!.
Проблеми технологiй навчання, !х застосування та ефективностi використання у школ^ у вищих навчальних закладах представлен в роботах М.В. Гриньово!, В.1. Евдокимова, М.В. Кларiна, А.М. Крамаренко, В.Ф. Паламарчук, О.М. Пехоти, В.В. Серкова, С.О. Сисоево!, 1.С. Якимансько!.
Теоретичнi та практичнi аспекти нових технологш навчання розроблеш в роботах В.П. Беспалько, М.Д. Виноградово!, Д. Джонсона, Р. Джонсона, О.В. Ельниково!, В.А. Мартинюк, О.М. Пехоти, Л. В. Пироженко, О.1. Пометун, Р. Реванс, Г.К. Селевко, М.1. Скрипник, В.А. Терещенко та шших впчизняних i зарубiжних учених. Проблемам штерактивного спiлкування присвяченi працi Н.М. Богомолово!, Б.Ф. Ломова, Р.С. Немова та ш.
Над проблемою готовност вчителя до педагогiчноi, професiйноi дiяльностi працювало багато вчених: Е.С. Барбша, О.В. Глузман, Н.В. Гузiй, К.М. Дурай-Новакова, М.1. Д'яченко, Л.О. Кандибовiч, Л.В. Кондрашова, Н.В. Кузьмiна, В.О. Сластьонш, Л.Ф. Спiрiн, Л.Л. Хоружа та ш.
Основний матерiал дослвдження. У контекстi нашого дослiдження розглянемо таю поняття, як «технолопя», «технологи навчання», «штерактивш технологи навчання».
Стародавш греки тд технолопею розумiли майстершсть, мистецтво створювати речi (techne -майстершсть, logos - вчення). Термш «технологiя» став бiльш вживаним i емним за сво!м змiстом наприюнщ XVIII ст. У цей час бурхливо розвиваеться промисловють, вiдбуваеться розподш працi, поступова вiдмова вiд ручно! працi та перехiд до машинного виробництва. Тривалий процес переробки сировини в юнцеву продукцiю, що е необхщною людям, з розподiлом цього процесу на окремi етапи, технолопчш складовi, ускладнення способiв обробки продукту з регламентуванням, конкретизащею всiх етатв циклу виробництва, заходiв та дш i е технологiею. Технологiя являе собою сукупшсть знань про методи, засоби запровадження виробничих процеЫв, в результат чого вiдбуваеться якiсна змша, трансформування, модифiкування оброблюваних об'ектiв. 1снуе велика кiлькiсть визначень поняття «технолопя»: технолопя - це сукупшсть прийомiв, застосовуваних у якш-небудь справi, майстерноси, мистецтвi [7].
«Технологiя» - споЫб реалiзацii людьми конкретного складного процесу з розподшом його на систему послщовних взаемопов'язаних процедур i операцш, якi виконуються бiльш або менш стандартно i мають на мет досягнення високо! ефективностi [7]. Технолопя насамперед виступае як процес, що своею характерною
ознакою мае впорядковашсть i оргашзовашсть Bcix дiй, eTaniB виробництва; хаотичнiсть та стихшшсть для не! не властива. Подальший aнaлiз виробничих тeхнологiй призводив до l'x вдосконалення. У XIX ст. заговорили i про технолопзащю процесу навчання. У XX ст. поширення набувають iнформaцiйнi технологи, з'являеться велика юльюсть iнновaцiйниx тexнологiй навчання.
Будь-який освтш процес мае передумовою нaявнiсть двох сторiн: виклaдaчiв (вчитeлiв) i учнiв, де кожна з цих сторш пeрeслiдуе пeвнi цш, прагне досягти максимального результату за певних умов оргашзацп навчального процесу, використовуючи засоби пeдaгогiчноi' взаемодп i послуговуючись змiстом навчання. Однак не завжди процес навчання е ефективним. Прагнення щодо розробки ефективного, единого, загального тдходу в нaвчaннi, що посприяв би досягненню високих його результата, не полишае вчених усього св^у, i'i висловлював ще Я.А. Коменський бiльшe 400 рокiв тому. Я.А. Комeнськiй писав: «Можна i треба кожного вчителя навчити користуватися педагопчним iнструмeнтaрiем, тiльки за ще!' умови його робота буде результативною, а мюце вчителя - найкращим мiсцeм пiд сонцем. Школа - майстерня, вона «жива друкарня», яка «друкуе» людей. Вчитель у навчальному процeсi користуеться тими ж засобами для виховання, осв™ юнaкiв, якими користуються друкaрськi прaцiвники, створюючи книгу» [3; с. 199]. Багато закордонних i впчизняних пeдaгогiв висловлювали ще!' про тexнологiзaцiю навчального процесу:
A.В. Дютервег, 1.Г. Пeстaлоццi, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та ш. Технолопя навчання - системна кaтeгорiя, структурними складовими яко!' е цiлi та змют навчання, засоби пeдaгогiчноi' взаемодп, оргaнiзaцiя навчального процесу, результати дiяльностi, виходячи з яких вчитeлi здатш зробити освiтнiй процес дiевим, результативним та ефективним.
З одше1 сторони, тexнологiя навчання - це сукупшсть мeтодiв i зaсобiв обробки, подання, змiни i пред'явлення навчально'' шформацп, з шшо'' - це наука про способи впливу викладача на учшв в процес навчання з використанням нeобxiдниx техшчних або iнформaцiйниx зaсобiв. У технологи навчання змют, методи i засоби навчання е взаемопов'язаними та взаемообумовленими.
Нинi часто використовуються синонiми-поняття: «пeдaгогiчнa тexнологiя», «тexнологiя навчання», «освтя тexнологiя». Маемо зазначити, що вони е перекладами з англшсько'' термша «educational tehnology».
Величезний внесок у розвиток педагопчно-техшчних iдeй наприюнщ XIX ст. - на початку XX ст. внесли засновники прагматично'' психологи та педагогки: Д. Дью'', С. Xолл.
Першими вивчили юторш виникнення та розвитку тexнологiй навчання Т.А. 1ль1на, М.В. Клaрiн [1, 2],
B.Ю. Пiтюков [4], послуговуючись шоземним досвiдом з названо'' проблеми.
Анaлiз стану проблеми виникнення i розвитку тexнологiй навчання у св^овш освiтi показав, що в лiтeрaтурi видiляеться 3 стадп, кожна з яких мае сво'' суттевi ознаки.
Перша стадiя (1920 - 1960 рр.) характеризуеться формуванням тдвалин техшчного середовища навчання, виникненням i запровадженням програмованого навчання - дидактично'' системи з програмованим контролем навчально'' дiяльностi учшв.
Друга стадiя (1960 - 1980 рр.) характеризуеться запровадженням у навчальний процес ще недосконалих на той момент комп'ютeрiв; вивчаеться значення, суть програмованого навчання, важливють та доцшьшсть застосування програмованого навчання тд час вивчення окремих дисциплш, створюються нaвчaльнi тeлeвiзiйнi фiльми з навчальних дисциплш. В цей перюд був започаткований дiaлог з проблем iндивiдуaлiзaцil та персошфкаци навчання. Цей етап характерний вивченням, розробкою та застосуванням принцитв оптимiзaцil освiтнього процесу.
Третя стадiя (90 рр. ХХ ст.) вирiзняеться тим, що пeдaгогiчнa технолопя вже не е другорядною в обслуговуванш та супроводi процесу навчання. Вщтепер !'й притаманна головна роль в оргашзацп цього процесу, виборi мeтодiв, зaсобiв та змiсту навчання, зaсобiв пeдaгогiчноl взаемодй, передбачуваного, спланованого результату дiяльностi у вiдповiдностi з конкретною використовуваною педагопчною тexнологiею навчання.
Таким чином, aнaлiз показуе що педагопчна тexнологiя пройшла шлях вщ другорядно'' до головно'', визначально'' ролi в оргaнiзaцil навчального процесу.
Визначення «технолопя», «технолопя навчання», «педагопчна технолопя», що були використаш у дослщженш, викладеш в тaблицi (див. табл. 1.2).
Проaнaлiзувaвши визначення понять «технолопя навчання» та «педагопчна технолопя», можна зробити висновок, що поступово вщбуваеться змша змюту вiд поняття «технологи в освт» - до поняття «тexнологil освiти».
Таблиця 1.1
Поняття, що були використаш у дослвдженш (стосовно термШв «технолопя», «технологiя навчання», «педагогiчна технологiя»)
Поняття Змют Автор, назва книги
1 2 3
Технолопя це сукупшсть прийомiв, застосовуваних у якш-небудь справ^ у мистецтвi. Толковый словарь русского языка [7]
Технолопя навчання це складова процесуальна частина дидактично! системи. М. А.Чошанов [8]
Технолопя навчання «Проект певно! педагопчно! системи, що реалiзуeться на практицi» [40; с. 6]. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. М.: Изд-во Института проф.обр. Мин.обр. России, 1995.
Технолопя навчання «Сукупшсть психолого-педагопчних установок, що визначають спецiальний добiр i компонування форм, методiв, способiв, прийомiв, виховних заа^в (схем, креслень, дiаграм, карт)» [ 179; с. 104] Лихачёв Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений и слушателей ИПК и ФПК. - М.: Прометей, 1996.
Технолопя навчання «Комплексний, штегративний процес, який включае людей, ще1, засоби i способи оргашзацп дiяльностi для аналiзу проблем i планування, забезпечення i управлiння рiшенням проблем, що охоплюють всi аспекти засвоення знань» [371; с. 21] Silber K. H. Some Implication of the History of Educational Technology: Were All in this Together // Brown I. W., Brown S.N. Educational Media Yearbook, 1981. Littleton, Colorado Libraries Unlimited.
Технолопя навчання Це «системне концептуальне, нормативне об'ектiрований, iнварiантний опис дiяльностi вчителя i учня, яке спрямоване на досягнення осв^ньо! мети. Вона завжди квiнтесенцiя виховно! системи, базова пiдстава, в яко! фiксуеться И своерiднiсть i специфiчнi особливостi теоретичного складу i катеп^ального апарату» [317; с. 12]. Фрадкин Ф.А. Педагогическая технология в исторической перспективе // История педагогической технологии: Сб. научн. Тр. - М.: Интерпракс, 1994.
1 2 3
Технолопя навчання i виховання (Педагопчна технолопя) «Нове (з 50-х рокiв) напрям у педагопчнш науцi, яке займаеться конструюванням оптимальних навчальних систем, проектуванням навчальних процеЫв. Являе собою систему споо^в, прийомiв, крокiв, послiдовнiсть виконання яких забезпечуе виршення завдань виховання, навчання та розвитку особистост вихованця, а сама дiяльнiсть представлена процедурно, тобто як певна система дш; розробка i процедурне втiлення компонента педагогiчного процесу у виглядi системи дш, що забезпечуе гарантований результат. Педагопчна технолопя е конкретизащею методики. В основi технологи навчання i виховання лежить iдея повно! керованост навчально-виховним процесом, проектування i вщтворюваност навчального i виховного циклiв » [145; с. 149-150]. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 176 с.
Педагопчна технолопя «Сукупнiсть засобiв i методiв вiдтворення теоретично обгрунтованих процесiв навчання i виховання, що дозволяють успiшно реалiзовувати поставленi осв^ш цiлi. Педагогiчна технологiя мае передумовою вiдповiдне наукове проектування, при якому щ цiлi задаються досить однозначно, i зберiгаеться можливiсть об'ективних поетапних вимiрювань i тдсумково! оцiнки досягнутих результата». [221; с. 191]. Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М. Бим-Бад; Редкол.: М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2003. -528с.: ил.
Педагопчна технолопя Системна сукупшсть i порядок функцюнування вЫх особистiсних, iнструментальних i методологiчних засобiв, що використовуються для досягнення педагогiчних цiлей. Кларин М.В. [2]
Шд педагопчною технологieю розумiють вже не тшьки використання технiчних засобiв навчання у навчальному процесi, вiдбуваeться процес осмислення педагопчно! технологи як педагопчно! системи.
Як показало дослiдження лтератури, пiд технологiзацieю навчання перш за все розумши застосування технiчних засобiв у навчаннi, за рахунок цього - тдвищення ефективностi, результативностi процесу оволодшня знаннями, вмiннями та навичками. Запровадження техшчних засобiв навчання в навчальний процес сприяе шдивiдуалiзацп процесу навчання, дозволяе враховувати рiвень тдготовленост учнiв, !хш iнтереси, потреби, зробити тзнавальну дiяльнiсть учнiв бiльш самостшною, дослiдницькою. Також застосування технiчних засобiв навчання розширюе мiждисциплiнарнi зв'язки в навчанш, збiльшуе мобiльнiсть освiтнього процесу, посилюе мотивацiю до навчання, стимулюе учнiв до самовдосконалення, до самоосв™. Надалi пiд технологiзацiею навчання стали розумпи саме технологiчну побудову освпнього процесу: розподiлення процесу навчання на систему певних, пов'язаних один з одним, послщовних етатв, з чпкою регламентацiею кожного, запланованим очiкуваним результатом у навчанш, можливютю повторити застосування дано! технологи в подiбних навчальних умовах, обов'язково з досягненням високо! ефективностi, дiевостi освiтнього процесу.
Ми солщарш з Селевко Г.К., що педагогiчна технологiя е змiстовним узагальненням, вбирае в себе смисли вах визначень попередшх авторiв i може бути представлена в трьох статусах: науковому, процесуально-описовому, процесуально^евому. Тобто педагопчна технологiя спрацьовуе як наука, як система методiв, способiв, принципiв, застосовуваних у навчанш, i як реальний процес навчання.
Селевко Г.К. зазначае, що до структури педагопчно! технологи входять [5]:
1. Концептуальна основа;
2. Змютовна частина навчання:
- цш навчання - загальш та конкретш;
- змют навчального матерiалу;
3. Процесуальна частина - технолопчний процес:
- органiзацiя навчального процесу;
- методи i форми навчально! дiяльностi школярiв;
- методи та форми роботи вчителя;
- дiяльнiсть учителя з управлшня процесом засвоення матерiалу;
- дiагностика навчального процесу.
Будь-яка педагопчна технолопя мае вщповщати певним вимогам щодо якост !! складових, а саме: концептуальшстю, системнiстю, керованiстю, ефективнiстю, вiдтворюванiстю [5; с. 17].
Стисло схарактеризуемо кожну яюсть. Концептуальшсть означае, що будь-яка педагопчна система повинна мати фшософську, психолопчну, дидактичну, соцiально-педагогiчну основу. Системшсть мае передумовою наявнiсть в педагопчних технологiй ознак системи: взаемодi!' вах !! ланок, наявнiсть цiлей та лопки. Керованiсть означае можливiсть планування процесу навчання, проектування, модифкащю, трансформування використовуваних засобiв, методiв навчання вщповщно до цiлей, запланованих як результат навчання. Ефектившсть мае передумовою забезпечення резерву навчального часу, оптимiзацiю пращ викладача, тобто рахуе оптимальнiсть, виходячи з витрат, при гарантованому високому рiвнi досягнень учшв в освпньому процесi. Вiдтворюванiсть - здатнiсть вщтворення дано! педагогiчно!' технологи iншими викладачами в подiбних умовах.
М.А. Чошанов [8, с. 4] вивчае таю ознаки технологи навчання: дiагностичне цшеутворення, результативнiсть, здатнiсть до алгоритмування та проектування, цшсшсть, керованiсть, вiзуалiзацiю, здатшсть до корекци, економiчнiсть. Дiагностичне цшеутворення та результатившсть вiдбивають наявнiсть мети, намагання досягти запланованого результату. Алгоритмування завдань, що проектуються та !х цшсшсть вiдбивають iде!' вiдтворюваностi педагопчних технологш. Коректування означае наявнiсть швидкого зворотного зв'язку мiж учнями i викладачем. Вiзуалiзацiя - це застосування аудю- та вiдеоапаратури, ЕОМ, використання розроблених наочних поабниюв, тобто застосування оптимальних для певних цiлей техшчних заа^в навчання.
Н.Ф. Тализiна зазначае, що типовою ознакою всiх педагопчних технологш навчання е !х спрямовашсть на практику навчання [6].
У педагопчнш лiтературi представленi декiлька класифкацш педагогiчних технологiй: В. Т. Фоменко, Т.1. Шамово!, Т.М. Давиденко. У найбшьш узагальненому виглядi всi вiдомi педагогiчнiй науцi та практицi технологи систематизував Г.К. Селевко. Надамо короткий опис класифкацшних груп, складений автором системи [5; с. 25 - 31]:
• За рiвнем застосування видшяються загально-педагопчш, окремi методичнi (предметш) i локальнi (модульнi) технологи.
• За фшософською основою: матерiалiстичнi та щеалютичш, дiалектичнi та метафiзичнi, науюда (сцiентистськi) i релiгiйнi; гуманiстичнi та антигуманш; антропософськi i теософськi; прагматичш та екзистенцiалiстськi; вiльного виховання i примусу та iн. рiзновиди.
• За провщним фактором психiчного розвитку: бюгенш, соцiогеннi, психогеннi та щеалютичш технологй.
• За науковою концепщею засвоення досвiду: асоцiативно-рефлекторнi, бiхевiористськi, гештальт-технологй, iнтерiорiзаторськi, розвиваючi, нейролiнгвiстичного програмування та сугестивш.
• За орiентацiею на структури особистостi: iнформацiйнi технологи (формування знань, умшь, навичок з предметв - ЗУН); операцiйнi (формування споо^в розумових дiй - СРД); емоцшно-мистецью та емоцiйно-моральнi (формування сфери естетичних i моральних вiдносин - СЕМ); технологи саморозвитку (формування самоврядних механiзмiв особистост - СВМ); евристичш (розвиток творчих здiбностей) i прикладш (формування дiево-практично!' сфери - СДП).
• За характером змюту i структури: що навчають i виховують; свтоью та релiгiйнi; загальноосвiтнi та професшноч^ентоваш; гуманiтарнi та технократичнi; галузевц вузько-предметнi; монотехнологii; комплекснi (полiтехнологii); технологи, що проникають.
• За типом оргашзаци та управлшня тзнавальною дiяльнiстю: класичне лекцiйне; навчання за допомогою ТЗН; система «консультант»; навчання за книгою; система «малих груп»; комп'ютерне навчання; система «репетитор»; «програмне управлшня»; традицшна класична класно-урочна система; сучасне традицшне навчання; груповi та диференцшоваш способи навчання; програмованого навчання.
• За тдходом до дитини: авторитарш технологи, дидактоцентричнi технологи, особистюно-орiентованi, гуманно-особистiснi, технологи спiвробiтництва, технологи вшьного виховання, езотеричнi технологи.
• За домшуючим методом: догматичнi, репродуктивнi, пояснювально-шюстративш, програмованого навчання, проблемного навчання, розвиваючого навчання, саморозвиваючого навчання, дiалогiчнi, комушкативш, iгровi, творчi, комп'ютернi та ш.
• За категорiею учнiв: масова технолопя, прогресивно! освiти, технологи компенсуючого навчання, вжтимолопчш технологи, технологи роботи з «важкими» дiтьми, технологи роботи з обдарованими особами.
• За напрямом модершзаци юнуючо! традицшно! системи: на основi гумашзаци та демократизацй вiдносин; на основi активiзацil та штенсифкаци дiяльностi дiтей; на основi ефективностi оргашзаци та управлiння; на основi методичного й дидактичного реконструювання матерiалу; природо-вiдповiднi; альтернативнi; цiлiснi технологи авторських шкш.
Висновки. Таким чином, на нашу думку, тдготовка майбутшх учителiв початкових класiв до застосування штерактивних технологiй навчання передбачае наявшсть спецiально органiзованого освiтнього процесу, який штегруе всi функцiональнi освiтнi одинищ структури навчального закладу, будуеться на застосуванш iнтерактивних технологiй, нацiлений на самовдосконалення, саморозвиток, самореалiзацiю студентiв у галузi застосування iнтерактивних технологiй навчання.
Готовшсть майбутнього вчителя до застосування штерактивних технологш навчання е штегративним утворенням та метою i результатом спещально! професшно! пiдготовки студентiв у даному напрямку.
Шд формуванням готовност майбутнiх учителiв початкових класiв до застосування штерактивних технологш навчання будемо розум™ багатокомпонентний, полiфункциональний, динамiчний, вщкритий процес перетворень, завдяки якому здшснюеться цiлеспрямований розвиток усiх структурних компонента, якi забезпечують формування цього виду готовность
Л^ература:
1. Ильина Т. А. Вопросы теории и методики педагогического эксперимента / Т. А. Ильина. - М.: Знание, 1975. - 124 с.
2. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (анализ зарубежного опыта) / М. В. Кларин. - Рига: НПЦ «Эксперимент», 1995 - 176 с.
3. Коменский Я. А. Живая типография / Я. А. Коменский // Собрание педагогических сочинений. - М., 1982. - Т. 2.
4. Питюков В. Ю. Основы педагогических технологий: учеб.-практ. пособие. / В. Ю. Питюков. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», «Роспед-агентство», 1997. - 176 с.
5. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии / Г. К. Селевко. - М.: Нар. образование, 1998. - 250 с.
6. Талызина Н. Ф. Технология обучения и её место в педагогической теории / Н. Ф. Талызина // Современная высшая школа. - 1977. — № 1 (17). - С. 91-96.
7. Толковый словарь русского языка / под ред. Д. Н. Ушакова. - М. : Политиздат, 1985. - 2306 с.
8. Чошанов М. А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения: метод. пособие / М. А. Чошанов. - М.: Нар. образование, 1996. - 160 с.
Педагогика
УДК 796.32
аспирант, соискатель ученой степени кандидата педагогических наук Альтувайни Ахмед Хашим
Сибирский федеральный университет (г. Красноярск);
доктор педагогических наук, доцент Кудрявцев Михаил Дмитриевич
Сибирский федеральный университет (г. Красноярск), Красноярский государственный педагогический университет имени В. П. Астафьева (г. Красноярск), Сибирский государственный университет науки и технологий имени академика
М. Ф. Решетнева (г. Красноярск), Сибирский юридический институт МВД России (г. Красноярск); кандидат педагогических наук, доцент Дорошенко Сергей Анатольевич
Сибирский федеральный университет (г. Красноярск);
доцент кафедры физического воспитания Лепилина Татьяна Викторовна
Сибирский государственный университет науки и технологий имени академика М. Ф. Решетнева (г. Красноярск)
ВОЛЕЙБОЛ КАК ВИД СПОРТА, СПОСОБСТВУЮЩИЙ ФОРМИРОВАНИЮ ПОЛОЖИТЕЛЬНОГО ОТНОШЕНИЯ МОЛОДЕЖИ К СПОРТИВНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Аннотация. Цель: изучение волейбола как вида спорта, способствующего формированию положительного отношения к спортивной деятельности среди молодежи. Материалы и методы исследования: в ходе исследования были выявлены основные группы мотивов, побуждающих человека к занятиям физической культурой. К ним относятся оздоровительные, коммуникативные, соревновательно-конкурентные, эстетические, познавательно-развивающие, психолого-значимые и воспитательные мотивы. По методике Б. Дж. Кретти была разработана анкета с целью выявления наиболее существенных мотивов, побуждающих молодежь заниматься волейболом. Респондентами стали 15 студентов Сибирского федерального университета в возрасте от 19 до 22 лет, которые активно занимаются данным видом спорта. Участникам анкетирования предлагалось оценить по 10-балльной системе факторы, служащие мотиваторами к занятиям волейболом. Результаты: Проанализировав полученные в ходе исследования данные, можно сделать вывод, что наиболее сильными мотивами к занятиям волейболам являются: улучшение спортивных результатов; укрепление физического здоровья; превосходство над соперниками; обретение уверенности в себе. Малое количество опрошенных студентов отдают предпочтение познавательно-развивающим и психолого-значимым мотивам. Данные результаты свидетельствуют о том, что современная молодежь недостаточно осведомлена о пользе занятий волейболом для психологического здоровья человека и необходимости познания особенностей своего организма. Выводы: при формировании положительного
