CC BY
81
Итак, предложенный комплекс методов используемых как основа технологии педагогической практики будущих инженеров-педагогов, на наш взгляд, может положительно решать проблему формирования профессионально-педагогической компетентности будущих специалистов.
Перспективы дальнейшего исследования заключаются в проведении опытно-экпериментальной работы по корректировке, обоснованию и принятию за основу предложенную интегрированную педагогическую технологию в организации и проведении педагогической практики будущих инженеров-педагогов.
ЛИТЕРАТУРА
1. Безрукова В. С. Педагогика. Проективная педагогика: учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов / В. С. Безрукова. -Екатеринбург: Деловая книга, 1996. - 344 с.
2. Вища освгта Украши i Болонський процес: навч. поЫбник / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубшко, I. I. Бабин; за редакщею В.Г. Кременя. - Тернопшь: Навчальна книга. -Богдан, 2004. - 384 с.
3. Колесникова И. А. Педагогическое проектирование: учеб. пособие для высших учеб. заведений / И. А. Колесников, М. П. Горчакова-Сибирская; под ред. И. А. Колесниковой. - М.: Академия, 2005. - 288 с.
4. Левина М. М. Технологии профессионального педагогического образования: учеб. пособие для студ. высших пед. учеб. заведений / М. М. Левина. - М.: Академия, 2001. - 272 с.
5. Современный словарь по педагогике / сост. Е. С. Рапацевич - Минск: Современное слово, 2001. - 928 с.
УДК 378
С. I. ТКАЧУК
1ННОВАЦШН1 ПЕДАГОГ1ЧН1 ТЕХНОЛОГИ ЯК АСПЕКТ ПОДГОТОВКИ
МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ ДО ФОРМУВАННЯ В УЧН1В ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ
В статтi розкриваеться суть тновацшних технологт як аспекту тдготовки майбуттх учителiв технологiчноi освти до формування в учтв технологiчноi культури. Аналiзуeться суттсть термiну «тноващя». Визначаються основi складовi освiтньоi товатики. Розкриваеться мета тдготовки сучасного фахiвця освiтньоi галузi «Технологiя».
Ключовi слова: 1нновацшш педагогiчнi технологи, товатика, вчитель mехнологiчноi освти, освтня галузь «Технологiя», mехнологiчна культура.
С. И. ТКАЧУК
ИННОВАЦИОННЫЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК АСПЕКТ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ ОБРАЗОВАНИЯ К ФОРМИРОВАНИЮ В УЧАЩИХСЯ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
В статье раскрывается суть инновационных технологий как аспекта подготовки будущих учителей технологического образования к формированию у учащихся технологической культуры. Анализируется сущность термина «инновация». Определяются основе составляющие образовательной иноватикы. Раскрывается цель подготовки современного специалиста образовательной области «Технология».
Ключевые слова: Инновационные педагогические технологии, иноватика, учитель технологического образования, образовательная область «Технология», технологическая культура.
S. I. TKACHUK
INNOVATIVE PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES AS AN ASPECT OF TRAINING OF FUTURE TECHNOLOGY EDUCATIONAL TEACHERS TO THE FORMATION OF STUDENTS' TECHNOLOGICAL CULTURE
The article reveals the essence of innovative technologies as an aspect of training future teachers of technological education to the development of students' technological culture. Analyzed the nature of the term «innovation». Determined based on the educational components inovatyky. They describe the purpose of training the modern professional education in «Technology».
Keywords: Innovative educational technology, inovatyka, technology teacher education, educational field «Technology» technological culture.
На шляху державотворення Украши особливе мюце, роль i значения належить освт. Докоршна змша пiдходiв до не! та сощокультурно! полиики в цшому, яку переживае сучасний CBiT, акцентуе увагу на розвитку людини, ii особислсних якостей. Людина - вiчний творець духовних i матерiальних благ, носiй цившзацп, ii полиичного i освiтнього поступу.
Природа i суспiльна громада вичленила освiтян в когорту людей, надшених творчим пошуком знань, покликаних вiдповiдально переносити !х новим поколiнням суспiльства, громадянам краши.
Iнтеграцiя Украiни у загальноевропейський проспр все бiльш явно ставить у центр вичизняно! системи освiти прюритет людсько! особистостi. У цих умовах ключовою фiгурою стае педагог як носш загальнолюдських цiнностей, як утворювач творчо].' особистостi. Складнiсть i неоднозначшсть змiн, що вiдбуваються у нашому суспiльствi, ставлять педагога перед необхвднютю цiннiсного самовизначення, вимагають вiд нього реалiзацii демократичних i гуманiстичних принцитв у педагогiчнiй дiяльностi, пiдвищення рiвня його загально-педагогiчноi дiяльностi та професiйноi культури. Все це можна досягти використовуючи в навчально-виховному процес iнновацiйнi педагогiчнi технологи.
За орiентир береться те, що навчальний процес мае бути трансформований у напрямi iндивiдуалiзацii освиньо! взаемоди, навчання, формування творчого мислення i збiльшення самостiйноi роботи студентiв.
Основну iдею реформування системи вищо! освiти можна сформулювати так: ефектившсть навчання та формування навчально-тзнавальних умiнь у студентiв вищо! школи може бути полiпшено завдяки проектуванню i впровадженню iнновацiйних освггшх систем i технологiй.
Головна суть цих змш полягае в осмисленш та вивченнi культуротворчого досвiду, зокрема, технологiчноi культури, як компоненту загальноi культури в аналiзi i рефлекси цiлiсного педагогiчного процесу, причин труднощiв i !хнього подолання, прогнозуваннi результапв, що виникають i наслiдкiв ршень, що приймаються, корекци здiйснення педагопчного процесу, встановленнi необхiдних комунiкативних зв'язшв, !х регуляцii та пiдтримки, в пiдияттi вiд окремих педагогiчних функцш до !хньо! системи, вiд типових педагопчних технологiй до iнновацiйних, творчих, особистiсно-орiентованих, як1 перетворили суперпозицiю педагога та субординацшну позицiю вихованця в особиспсно рiвноправнi позицii.
Технологii такого типу сприяють формуванню професiйноi та технологiчноi культури педагога, «запуску» внутршшх механiзмiв розвитку особистостi шляхом впровадження в педагогiчний процес новiтнiх педагопчних технологш.
Вмiле та активне використання цих технологiй, готовнiсть викладача до творчого пошуку разом з студентами, умшня створити атмосферу продуктивного тзнання сприятиме ефективному засвоенню матерiалу останшми та збiльшить iнтерес до навчання.
В сощально-психолопчному аспектi iнновацiя - створення i впровадження рiзних видiв нововведень, як1 спричинюють змiни в сощальнш практицi. Розрiзияють соцiально-економiчнi, оргашзацшно-управлшсьш, технiко-технологiчнi iнновацii. «Iнновацiйна дiяльнiсть не
пiддаeться формалiзацil, потребуе врахування людського фактора, зокрема переборення соцiально-психологiчних бар'ерiв.
Термiн «шноващя» увiйшов до вжитку в 40-i роки XX ст., закршлюючи одну з найважливiших рис науково-техшчно! революцп в суспiльствi. Спочатку його використовували нiмецькi та австршсьш науковцi при аналiзi соцiально-економiчних i технологiчних процесiв. Згодом поняття «шноващя» не стали цуратися i в педагопчних до^дженнях на позначення всього нового в системi освiти. Незважаючи на широке використання цього поняття, дои немае ш загально! теорп самих iнновацiйних процесiв, нi спещально! теорп осв^ньо1 iнноватики.
Науковцi доходять висновку, що е потреба провести теоретико-методолопчш до^дження iнновацiйних процесiв у системi освiти, а також створити спещальну галузь методологiчного знання - освиню iнноватику [2]. Мотивацiею для и створення е загострення суперечностей мiж фундаментальними науковими знаннями i складнiстю !х практичного використання, мiж фазою створення нового педагогiчного знання i його досвiдного впровадження як iнновацiйного. Прогнозуеться, «що освiтня шоватика дасть змогу вiддзеркалити сутнiсний зв'язок теорп i практики освггньо! даяльносп, визначити 11 норми, характернi для шновацшних перетворень, органiчно об'еднати процеси створення i впровадження новацiй на практищ;
На думку багатьох дослвднишв, iнновацiйнi процеси в галузi осв^и, iноватика як наукова дисциплiна покликана розкривати сутн1сть !х наукового проектування i мистецького втiлення, виявити закономiрнi зв'язки, мiж традицiями i новащями, обгрунтовувати управлiнськi моделi системних нововведень в установах i закладах осв^и.
Основними складовими освиньо1 iноватики е:
а) теорiя створення iнновацiй у системi освiти (педагогiчна неологiя);
б) методолопя сприйняття, - оцiнки та» штерпретаци нового в соцюлогп, дидактищ, психологи, менеджменту
в) технологiя i досвiд практичного застосування освiтнiх шновацш. Цi складники утворюють суть освиньо1 iноватики, що !х цементуе система взаемопов'язаних понять i структурованих положень теоретично1 освиньо1 iноватики.
Перспективнi напрями осв^ньо1 iноватики: освiтня iноватика як окрема галузь наукового знання; шновацшш процеси в освт як предмет методолопчного до^дження; наукова проблематика шновацшних процеав у сучаснiй фшософп осв^и; стратегiчний розвиток засад теоретично1 освиньо1 iноватики; моделi управлiння iнновацiйними процесами в сучасн1й середнiй i вищш школi, суперечностi iнновацiйноl дiяльностi i способи !х розв'язання; перманентнiсть оновлення освiтньоl практики на основi сощально-психолопчних закономiрностей розвитку iнновацiйних процесiв; змют, структура i функцil освiтньоl шоватики; прикладнi аспекти обгрунтування освiтньоl шоватики; iноватика в системi наукового знання; необхiднi i достатнi умови реалiзацil iнновацiйних процесiв у освiтi; норми шновацшно1 дiяльностi тощо.
В управлшш часто використовують поняття «iнновацiя» у вузькому тлумаченнi: «iнновацiя - продукт» i «iнновацiя - процес». Термш «iнновацiя» також уживаеться для позначення процесу впровадження винаходiв у виробництво.
У постiндустрiальний перiод, який характеризуеться як шформацшно-шновацшний, спiввiдношення мiж фiзичною роботою, знаниям i капiталом змiнюеться; науковi знання стають найбiльш значущим чинником порiвняно з капiталом, не кажучи вже про фiзичну роботу -маловпливову i непродуктивну. Ввдтепер до сфери знання вiдносять також i здатнiсть до творчостi. 1новацшшсть у навчаннi передбачае висвiтлення сощально-фшософського аспекту, який привертае увагу соцюлопв i фiлософiв. Наприкiнцi 70-х рошв автори вiдомоl доповiдi Римського клубу «Немае обмежень для навчання» визначили навчання в широкому розумiннi цього слова:
а) як процес нарощування досвiду;
б) iндивiдуальний розвиток;
в) соцiокультурне збагачення [2].
Аналiзуючи вище сказане, можна визначимо там типи навчання:
1) пiдтримуюче, спрямоване на ввдтворення окремо! культури, соцiального досвiду i сощально-культурно1' системи загалом;
2) шновацшне, яке стимулюе iнновацiйнi змiни в юнуючш культурi i соцiальному середовищ^ активно впливаючи на проблемнi-ситуацiï, що постають як перед окремою людиною так i перед суспiльством;
3) шокове, до якого навертають раптовi «вибуховЬ> змiни в життi людини i суспiльства (екологiчнi бiди, вшни тощо). Сутнiсно-шокове навчання стресове, а тому характеризуеться низькою результативтстю поршняно з розсiяним у часi шновацшним навчанням.
Загалом у розвитку теори навчального процесу в сучаснiй педагопщ е два шляхи:
1. Модершзащя традицiйного навчання, його переорiентацiя на ефективну органiзацiю засвоення визначених сощальних зразк1в, досягнення чiтко фiксованих еталошв. Вирiшуе традицiйнi дидактичнi завдання репродуктивного типу освии та уявлення про навчання як «технолопчний» (конвеерний) процес з оч^ваними i детально описаними результатами;
2. 1нновацшний пiдхiд до навчального процесу, де головною метою е особиспсний розвиток тих, хто навчаеться, i щонайперше - ïхня здатшсть оволодавати новим досвiдом на основi цiлеспрямованого формування творчого i критичного мислення, рольового та iмiтацiйного моделювання пошуку, визначення особистiсних сенив тощо. Перевага надаеться активним формам i методам навчання (дискуия, далог, дiлова гра i т. ш).
Основна суперечнiсть першого етапу шновацшних перетворень - невiдповiднiсть мiж старим (тим, що е) i новим (те, що потрiбно i бажано), яка породжуеться як сощальними, так i педагопчними потребами полiпшити стан осв^и.
Друга суперечнiсть - мiж обмеженими в часi строками навчання i зростаючим обсягом науково! шформацп. Диференцiацiя наукового знания, його подвоення кожнi п'ять-десять роюв призводять до потреби постшно розширювати змiст освии, зокрема, переглянути змiст технологiчноï освгги. Прикладом того е оновлення програми з трудового навчання для учшв 911 класiв. Прагнення повноти, енциклопедичносп, характерне щонайперше для спецiалiзованого навчання, спричинюе виснаження розумових, психiчних i фiзичних сил учшв i студенпв, шкодить 1'хньому здоров'ю i не е критерiем ефективного навчання.
Неминуче виникае проблема вiдбору найважлившого знання (загальноосвiтне, професiйне) необхiдиого i достатнього для тдготовки як1сного фахiвця. Тому робота щодо визначення навчального змюту i його оновлення одне з джерел iнновацiйних процесiв у сучаснш освiтi. Не е винятком i технологiчна освiта. Оновлення потребують всi ланки навчально-виховного процесу й, зокрема, ва органiзацiйнi форми та система навчання технолопчнш освiтi. Тенденщя до неперервностi освiтнього процесу на рiвнi особистосл потребуе як структурного, так i змютового його оновлення. 1де процес iнтеграцiï рiзних пiдходiв до навчання у свiтовiй практищ: на тлi нацiональноï своерiдностi систем освии кожиоï держави. 1нша тенденщя розвитку шновацшних процеив - потреба вчителiв i викладачiв у нових осв^шх технологiях не е винятком технолопчна освiта.
П. Атаманчук, В. Дубровський i Л. Щедровицький зробили спробу систематизувати «iнновацiйнi та освиш технологiï». Запропонували розглядати ïï в трьох аспектах: науковому, за яким освиш технологiï е частиною педагопчно1' науки, що вивчае i розробляе цш, змiст i методи навчання та проектуе педагогiчнi процеси; процесуально-описовому, згiдно з ним - це алгоритм процесу, сукупшсть цiлей, змюту i засобiв для досягнення планових результапв навчання, процесуально-дiевому як технолопчний процес, функщонування всiх особистих, шструментальних i методологiчних педагогiчних засобiв.
У практищ поняття «освiтия технологiя» використовуеться на трьох рiвнях. Перший -загально педагопчний: загально дидактична, загально виховна технолопя характеризуе цiлiсний освиянський процес у регiонi, в навчальному закладi на певному ступенi навчання. Другий - предметно-методичний: освiтия технолопя використовуеться в значент «окрема методика». Це сукупшсть методiв i засобiв для реалiзацiï певного змiсту навчання i виховання в рамках одного предмету, класу. Третш - локальний (модульний рiвень), коли на перше мюце виходить технологiя окремих частини навчально-виховного процесу (окремих видiв дiяльностi - формування понять, виховання особислсних якостей, засвоення нових знань, повторювання i контроль, самостiйна робота тощо).
Практичне значення розв'язання проблеми формування технолопчно1 культури майбутнього педагога в процеа пiдготовки у Вищих навчальних закладах паралельно впроваджуючи сучаснi педагопчш технологiй досить велике. Вищим навчальним закладам сьогодш необхiднi не просто хорошi викладачi, а викладачi-технологи, викладачьмайстри, викладачi-новатори. Вiдсутнiсть в ВНЗ обов'язково1 дисциплiни, або хоча б спецкурсу, в якому в систематизованому вигляд викладався б особистiсно - орiентований технологiчний пiдхiд до навчання, виховання та формування технолопчно1 культури майбутшх фахiвцiв осв^ньо1 галузi «Технологiя», рiзко знижуе загальний результат пiдготовки майбутнього педагога, зокрема майбутнього вчителя технолопчно1 освии. Технологiчна культура дае змогу йому глибше усвiдомлювати свое ютинне покликання, реальнiше оцiнити потенцiйнi можливосп, глянути на педагогiчний процес iз позицiй його концевого результату. Тому, ми пропонуемо запровадити спецкурс «Основи технолопчно1 культури» та розробити Концепщю технолопчно1 культури.
Заняття вимагае не тшьки активност викладача, але i високо1 активностi студента. Якщо вш сам не хоче зробити змют освiти надбанням свое1 свiдомостi, якщо не додае досить великих зусиль для цього, якщо вш пасивний, то ефект буде близький до нуля. Неможливо навчити студента, якщо вш сприймае викладача не повшстю, студента байдужого, сонного, який десь «лиае», розслабленого, у якого, як говорять, по вусах тече, а в рот не попадае. Спробу навчити можна порiвняти з наповненням бездонное' бочки водою. Потрiбно домогтися, щоб на занятп кожен студент хопв як1сно засво1ти все те, чому його навчають, був психолопчно активний, намагався i напружено працював, тобто знаходився в станi готовносп до оволодiння навчальним матерiалом ввд початку до к1нця заняття. Такий стан як би вiдкривае особу, що навчаеться назустрiч зусиллям викладача, схоже на «апетит» до поглинання навчального матерiалу i бажання його «заковтнути».
Готовнiсть студента до оволодшня змiстом заняття, культурою працi та навчання на кожшм заняттi мае багатофакторну обумовленiсть. Виявлена пасивнiсть, недбайливють студента - гiркий плiд, вирощений на грунт недооцiнки або низькою ефектившстю роботи з формування його особистосп. Але все-таки не все так безнадшно. Багато чого залежить вiд особливостей заняття, на якому вш присутнiй: його змiст, оргашзащя, методики, ди викладача. Можливосл викладача небезмежш, але й не там аж мал^ Правду кажуть, що вс викладачi подiляються на три групи: тих, кого неможливо слухати, тих, кого можна слухати i тих, кого неможливо не слухати. Педагопчна культура i майстертсть останшх така, що вони пiдкорять будь-яку аудиторiю, тдпорядковують И своему впливу, навiть якщо вона спочатку була не настроена слухати. Основш особливосп технологи ще1 роботи так1:
- заняття може дати максимальний ефект, якщо викладач не зводить свою задачу до викладу навчального матерiалу, а одночасно, паралельно з нею, орiентований на виршення задачi формування i пiдтримки готовносп студентiв до оволодiння навчальним матерiалом на кожнiм занятп;
- заняття треба проводити з тдйомом, повною самоввддачею, гарним настроем на нього, що заразливо транслюються на студентську аудиторiю. Якщо у викладача ввдношення до заняття як до тягаря, повинности якщо його думки зайняп iншими турботами, якщо вiн чимось розстроений, то все це неминуче вiдбиваеться на вираженнi його обличчя, очей, загальному виглядi, тонi голосу, навт викладi змiсту й одночасно на настрш студентiв;
- заняття повинне бути щкавим;
- постшно залучати й утримувати увагу студенпв.
К. Д. Ушинський порiвнював увагу з «дверима душi»: е увага - «дверЬ> вiдкритi, немае -«дверЬ> закритi й у сввдомють слова викладача не проникають. А.Ф. Кот писав: «Щоб лекщя мала устх, треба:
1) завоювати увагу слухачiв;
2) втримати увагу до кшця виступу.
Досягаеться це на вих заняттях:
а) пiдбором приваблюючого увагу змiсту, вiдомостей, прикладiв, рекомендаций
б) рiзноманiттям i комбiнуванням характеру навчального матерiалу (не тiльки теоретичних положень, але i доказiв, цифр, таблиць, прикладiв 1'х практики, даних наукових до^джень, цитат, практичних рекомендацш, висновк1в i iн.);
в) розматстю i комбiиуваиням методв не тшьки у всiй робой, але i на кожтм занятп (розповiдь, роз'яснення, розбiр, показ, питання до аудитори, вiдповiдi на запитания, обговореиня, перевiрка засвоення, змши навчально1' обстановки, контрольт заходи, завдання й iн.);
г) багатством використовуваних мовних i немовних прийомiв (змiни гучност1 голосу, штонацда, наголосiв, темпу i ритму проголошення слiв, виразнiсть мiмiки i жеспв, змiни пози i мiсця знаходження в навчальному примiщеннi i т.п.). Бувае, що викладач виявляе, що важливе положения, яке вiн виклав, не привернуло уваги студентiв i бшьшють не записувала його в конспект. Варто повторити його, вимовляючи повшьно, немов диктуючи, i аудиторiя немов прокинеться, почавши дружно робити запис;
д) стилем викладу «шд конспектування». Конспектування на заняттях нормативно не обов'язкове, але коли студент хоче мати гарний конспект i веде його, вш обов'язково буде уважний на занятп. Варто заохочувати конспектування, особливо коли пiдручника немае чи вш застарiв. Заохочувальну роль виконуе стиль, що вiдрiзияеться суворою лопкою викладу, чiтким структуруванням, видшенням переходiв вiд однiеï структурно!' одинищ до iншоï, уповiльненням темпу викладу (близьким до диктувания) у мюцях, що студенту варто було б вщзначити в конспектi. При вдалому викладi матерiалу викладачем самi студенти переконуються, наск1льки гарний i корисний короткий, змiстовний i чiтко структурований конспект (а не «суцiльнотягнена» стенограма матерiалу). Це стимулюе увагу на наступних заняттях;
е) управлiииям увагою прямими звертаниями до аудиторiï («Звери1ть увагу на...»), напрямком його к1ичиком указки, перюдичними розслаблениями (рятуючи вiд необхвдносп напружено конспектувати, приводячи й описуючи приклади, змiнюючи труднощi викладу, затримуючи на детальному розглядi якогось питания, звертаючи до аудитори, використовуючи жарти, усуваючи причини, що ввдволшають студенпв i породжують неуважнiсть, з огляду на стомлення студентiв до кшця заняття, дня, тижня), говорячи досить голосно, щоб уш чули i достатньо тихо, щоб слухали;
ж) вибором форм, оргашзацп i методiв проведения заняття, що стимулюють увагу. Загальне правило чим менше студент сидить, тдперши голову рукою, i чим бiльше вiн щось робить (пише, розглядае, берет в руки, розбирае, допомагае, рухаеться й ш.), тим вiн уважнiше, тим краще засвоюе навчальний матерiал.
Отже, в залежносп вiд методики проведения заняття викладачем, ввд того як вш себе поставить буде проявлятися цiкавiсть та бажання студентiв до навчання. В данш технологiï чико окресленi основнi компоненти дiяльностi викладача, поданi рекомендацiï щодо пiдвищення ефективносп проведения занять.
Крiм цього, важливим напрямом технологiчноï освiти е залучення учнiв до збереження i розвитку нацюнальних трудових традицiй, вiдродження характерних для даного регюну народних ремесел i промисл1в.
Як1сна технологiчна освпа учшв потребуе й обгрунтованоï системи науково-методичного забезпечення, засобiв навчання. Науково-методичне забезпечення передбачае: програмне забезпечення (розроблення нових та удосконалення iснуючих навчальних програм для початково1, основноï i старшоï школи); iнформацiйне забезпечення (тдручники, посiбники, довiдники, хрестоматiï, методичнi рекомендаций розробки тощо); засоби навчання (таблищ, плакати, схеми, дiаграми, моделi, муляж^ ТЗН тощо).
Науково-методичне забезпечення навчально-трудовоï дiяльностi учнiв потребуе удосконалення матерiально-технiчноï бази (майстернi, лабораторiï, кабiнети, обладнання до них та меблi). У зв'язку з цим важливого значения набувае виробництво як машинного, так ручного обладнання для навчальних майстерень i кабшепв, ввдеотехтки, iнструментiв, пристро1в, що дае велик! можливостi для формування технологiчноï культури в майбутшх фахiвцiв освiтньоï гал^зi « Технолопя».
Ефектившсть навчально-трудовоï д!яльност1 залежить ввд педагогiчних умов, серед яких особливого значения набувають: творча д!яльшсть вчителя технологш (трудового навчання);
формування в учнiв почуття задоволення своею роботою i впевненiсть у власних творчих можливостях; висока технолопчна та естетична культура, що ввдображае творче мислення.
Навчання технологiй передбачае також реалiзацiю особистiсно-орiентованого пiдходу тд час освоення учнями технiко-технологiчними знаннями на високому рiвнi самостшно1 дiяльностi. Ефективнiсть оргашзаци навчально-виховного процесу визначатиметься й впровадженням нових технологiй навчання з урахуванням особистiсних прагнень i можливостей; мотиваци навчально-трудово1 дiяльностi; закршлення успiшних И результатiв; поступове ускладнення змiсту предметно-перетворювально1 дiяльностi; розвиток активносп i самостiйностi тощо.
Важливою складовою технолопчно1 освiти е позаурочна предметно-перетворювальна дiяльнiсть, яка передбачае органiзацiю роботи гуртив, клубiв за iнтересами, студш художньо-прикладно1 творчостi, проведення екскурсш на виробництво, до музе1в народного мистецтва, що також ефективно впливае на формування технолопчно1 культури майбутшх вчител1в технолопчно1 культури.
У вдосконаленш технолопчно1 освiти необхiдна наступнiсть на вах рiвнях навчання, що сприяе поступовому i неперервному оволодiнню системою технолопчних знань, практичних умiнь та технолопчних якостей, технолопчно1 культури як забезпечать в подальшому результативнiсть професшно1 пiдготовки.
Головна суть сучасного реформування системи фахово1 пiдготовки вчителя технолопчно1 освiти полягае у вивченнi, узагальненш досвiду минулого, кращих свiтових здобутшв, упровадженнi науково-органiзацiйних основ дiяльностi навчально-виховних закладiв, вiдмовi вiд принципiв авторитарности що утвердилися в тоталiтарнiй систему змш структури дiяльностi викладачiв та студенпв з метою стимулювання творчосп й iнiцiативи, вiдкритостi системи технолопчно1 освiти на основi нових прогресивних свiтових концепцiй, сучасних науково-методичних та практичних досягнень.
У вищих педагопчних навчальних закладах, зокрема Уманському державному педагопчному унiверситетi iменi Павла Тичини впроваджуються новi технологи навчання майбутшх фахiвцiв освггньо! галузi «Технолопя», якi в центр навчально-виховного процесу ставлять студента та його творчють. Методику навчання технологи та шших фахових дисциплiн нацiлено на полi структурнiсть методично1 системи технолопчно1 освии в школi, що визначаеться тенденщями до штеграци знань [3]. Значний потенщал для удосконалення технолопчно1 освии у вищих педагогiчних навчальних закладах забезпечують сучаснi iновацiйнi технологи навчання.
Узагальнюючи теоретичний матерiал з ще1 проблеми, спираючись на практичний досввд, можна зробити висновок, що становлення ирофесшно1 готовностi вчителя технолопчно1 освпи потребуе цiлiсного формування професiйно значущих якостей, знань та умiнь (досвiду) особистостi.
Прiоритетне завдання технологiчноl освпи згiдно з Нацiональною доктриною розвитку освии у XXI столiттi полягае у формуванш технологiчно грамотно1 особистосту забезпеченнi пiдготовки И до трудово1 дiяльностi в умовах високотехнологiчного шформацшного суспiльства
Такий iнтегральний пiдхiд передбачае побудову моделi фахово1 готовност1 до оргашзаци дослiдноl роботи учнiв, у якш синтезовано професiйно значущi якосп особистостi вчителя технологiчноl освiти, зокрема до формування технолопчно1 культури в учшв загальноосвiтнiх навчальних закладiв, здатного устшно виконувати завдання навчання i виховання учнiв. По сутi справи це iнновацiйне навчання, спрямоване на формування творчого i критичного мислення, досв^ та iнструментарiю навчально-дослiдноl дiяльностi, рольового та iмiтацiйного моделювання, пошуку власних особистiсних смислiв i цшнюних вiдношень.
Змiстову основу пiдготовки майбутшх вчителiв технологiчноl освiти до шновацшно1 педагогiчноl дiяльностi повиннi складати нововведення, що застосовуються на сучасному етат у процесi трудово1 пiдготовки школярiв.
Пiд час вивчення школьного предмета учшв залучають до трудово1 дiяльностi в рiзних сферах виробництва та домашнього господарювання. Учителi технологiчноl освии вводять учнiв у свiт сучасного виробництва, знайомлять з науковими основами його оргашзаци та
управлiння, технiкою та технологiями, основними групами професш, допомагають школярам у професшному самовизначеннi. Оновлення змюту освiтньоï галуз! «Технологiя» на сучасному етат, його спрямування та забезпечення умов для реалiзацiï особиспсно орiентованого тдходу до трудового навчання створили умови для вiдродження i застосування методiв проекпв. Проектно-технологiчна д!яльшсть е основою особистiсно-орiентованого навчання, iнтегруе ва види сучасноï д!яльносп людини: ввд появи творчого задуму до реалiзацiï готового продукту. Iï використання сприяе виршенню проблеми диференцiацiï, iндивiдуалiзацiï навчання, роботи з обдарованими диьми.
Змют навчального матерiалу окремих модул!в, роздшв i тем шкiльноï програми з трудового навчання дозволяе вчителям розробляти i проводити нестандарта уроки. Специфiка урошв трудового навчання дозволяе використовувати не лише лшшну структуру навчання, коли близько 80% учшв виконують один i той же вид роботи - повторения, вивчення нового матерiалу, виконання практичноï роботи, але й паралельну, нелiнiйну. На уроках нелiнiйноï структури застосовуються групов! форми оргашзаци навчально-трудовоï даяльносп учшв. Уроки такоï структури мають певнi переваги, бо дозволяють ефективно працювати в умовах диференщацп навчання. Проте, так1 уроки складнiшi для управлiння, 1х проведения потребуе високоï майстерностi вчителя.
Останшм часом у практику ширше впроваджуються iнтерактивнi методики (навчання у взаемоди), використання яких можливе за умови парних та групових форм оргашзаци начально-трудовоï д!яльност! Суть iнтерактивного навчання у тому, що навчальний процес ввдбуваеться за умови постшно", активноï взаемодiï вс!х учшв. Це взаемне навчання (колективне, групове, навчання у сшвпращ), де учень i вчитель - це рiвноправнi суб'екти навчально-виховного процесу.
Шд час оргашзаци такоï роботи постають питания оптимального комплектування гомогенних та гетерогенних груп школяр!в з урахуванням особливостей розвитку особиспсних якостей, як1 проявляються на уроках технологiчноï освии й вибору груповоï форми роботи учшв (iндивiдуальноï, диференцшовано", стльно1). Отже, теоретичну основу шдготовки студентiв до iнновацiйноï д!яльносп складають так1 напрями iнновацiйноï д!яльност1 вчителiв трудового навчання, як: створення авторських програм (внесения змш у змют школьного предмета), запровадження у процес трудовоï шдготовки школяр!в рiзноманiтних тишв, форм, методiв навчання, ефективне поеднання традицiйних та iнновацiйних шдход!в до оргашзаци навчально-виховного процесу (iндивiдуалiзацiя навчання, робота з обдарованими диьми, штерактивш методики, нестандартнi уроки, метод проекпв, теорiя вирiшення винахiдницьких задач, дидактичш !гри тощо), доб!р та створення засобiв навчання, органiзацiя роботи учшв з навчальною шформащею на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаемоди вчителя та учшв, вид!в шдтримки й допомоги школярам шд час виконання практичних завдань. Звюно, що основа цих умшь та навичок закладаеться шд час навчання. Цю умову необхвдно використати шд час викладання методичних курав з предмепв, що становлять основу технолопчного навчання.
Важливе завдання професiйно-педагогiчноï шдготовки майбутшх учителiв трудового навчання полягае у шдготовщ творчих педагогiв, здатних самостшно мислити, аналiзувати рiзноманiтнi методичш i практичнi матерiали, альтернативнi шдручники, програми, здiйснювати 1х ввдб!р i будувати власну роботу у ввдповвдносп до сучасних вимог розвитку системи освии. Випускник повинен вм!ти самостшно ощнювати i творчо застосовувати будь-як1 традицiйнi або нов! шдходи у технологiчнiй освт.
Майбутнi вчител! технологiчноï осв!ти повинш оволодати базовими знаниями з педагогiчноï шоватики, шформащею про процеси оновлення сучасноï загальноосвiтньоï школи, шновацшш тдходи, що застосовуються в освинш галуз! «Технолопя», ознайомитися з досввдом вчител!в-новатор!в, як1 працюють у фаховш галуз!, а також вчител!в шших предмепв.
Отож, в ХХ1 стол!тп у в!тчизнянш та заруб!жнш педагопчнш освт народжуються принципово нов! явища, суперечлив! тенденцп, яю не мають аналогов у минулому. Таким явищем е формування загальноевропейського освинього простору. Це повною м!рою стосуеться i системи фаховоï шдготовки майбутнього вчителя технологiчноï осв!ти до формування в учшв загальноосв!тшх навчальних заклад!в технологiчноï культури, яка в
сучасних умовах мае вдосконалюватися не шляхом руйнацл, а плавно реформуватись i розбудовуватись на демократичних, гумаштарних i гуманних принципах.
Аналiз стану фахово1 пiдготовки майбутнiх фахiвцiв освггнъо!' галузi «Технологiя» за прийнятими в нашому дослвдженш критерiями дав змогу зробити так1 висновки:
- модель фахово1 пiдготовки вчителiв технолопчно! освпи мае будуватися на нових тдходах до професiоналiзму вчителя як певного штегративного утворення, що дае можливють здiйснювати ефективну педагогiчну дiяльнiсть у конкретних умовах шкш рiзного типу та вмпи формувати технологiчну культуру в учшв;
- професiйна компетентшсть учителя технолопчно! освiти пов'язуеться iз знанням дисциплiни, у викладаннi яко!' спецiалiзуеться майбутнiй вчитель; знаннями, що стосуються керування процесом пiзнання; знаннями з оргашзаци системи технолопчно!' освии; творчого пiдходу до кожного учня;
- нова органiзацiйна модель фахово1 тдготовки вчителя мае грунтуватися на концепци И фундаменталiзацil, поеднання теори i практики, посилення професшно!' спрямованост спещально!' пiдготовки майбутнього вчителя технолопчно!' освiти;
- розвиток та реформування технолопчно!' освiти у вищих педагопчних навчальних закладах в Укра!ш останшми роками значною мiрою визначаються сучасними мiжнародними педагогiчними iдеями (професiоналiзацiею, штегращею, унiверсалiзацiею тощо).
Таким чином, на основi проаналiзованих iснуючих в теори i практицi пiдходiв розв'язання проблеми тдготовки майбутнiх вчителiв технолопчно!' освгги до шновацшно!' дiяльностi, як аспекту тдготовки 1'х до формування в учшв технолопчно!' культури, можна зробити висновок, що у процес тако1 пiдготовки актуалiзуеться проблема практичного освоення майбутнiми вчителями iнновацiй (загально-педагогiчних, професшно-фахових, персонал-технологий). Аналiз теоретичних пiдходiв до тдготовки майбутшх учителiв технолопчно!' освии як суб'ектiв шновацшно!' дiяльностi дозволив визначити, що на сьогодш необхвдне використання таких форм i методiв, як1 поеднують iнформацiйно-просвiтницьку та дiяльнiсну складовi пiдготовки i спрямованi на формування особистосп майбутнiх учителiв 1'х вмiння формувати в учнiв загальноосвпшх навчальних закладiв технологiчну культуру, здатних на високому рiвнi виконувати свою мiсiю в соцiальнiй i професшнш структурi суспiльства, а модель фахово1 пiдготовки мае бути прогностичною стосовно моделi професшно!' дiяльностi сучасного вчителя технолопчно1 освiти, а також враховувати принцип варiативностi, який дае можливють педагогiчним колективам навчальних закладiв обирати i конструювати педагогiчний процес за будь-якою науково обгрунтованою моделлю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Державний стандарт освiтньоl галузi «Технологiя» // Трудова пiдготовка в закладах освгти. - 2003.
- №1. - С. 3-6.
2. 1нновацшш педагопчш технологil у трудовому навчанш: Навч.-метод. посiбник /За заг. ред.
О. М. Коберника, Г. В. Терещука. - Умань: СПД Жовтень, 2008. - 212 с.
3. Методика трудового навчання: проектно-технолопчний тдхвд: Навчальний поибник /За заг. ред.
О. М. Коберника, В. К. Сидоренка. - Умань: Кот центр, 2007. - 204 с.
4. Шдласий I. П. Практична педагопка або три технологи. 1нтерактивний тдручник для педагопв
ринково! системи освiти - К.: Видавничий Дiм «Слово», 2004. - 616 с.
6. Клепко С.Ф. Сума технологш для вих Украlнцiв. // Ьшдж сучасного педагога. - 2006. - № 8. -
С. 12-15.
7. Формування конкурентноспроможно! особистоста на уроках предмета освгтньо! галузi
«Технолопя». Матерiали обласного семiнару-практикуму. / Полтава: ПОГППО, 2007. - 38 с.
Упорядник: Чемшит В. Г.
