CC BY
13УДК 616.89-008.47-07
особист1сн1 фактори формування резистентност1
дисоц1ативних розладш
Н. О. Марута, I. О. Явдак, О. С. Череднякова ДУ 1нститут неврологи, псих1атри та наркологи НАМН Украши
Невротичнi розлади являють собою одну з найактуальшших проблем сучасно! псих1атри за рахунок прогресивного зб1льшення !х кiлькостi, тенденди до рецидивiв i хронiзадii, що обумовлюе формування стшко! сощально! дезадапгади хворих. Саме резистентнiсть часто сприяе затяжному перебггу хвороби з хрошфжащею стану i фор-муванням патохарактеролоичних розладiв особистостi, що порушуе устшне сощальне функщонування iндивiда [1-9].
Незважаючи на те, що останн1м часом проблема резистентносп в псих1атри активно розробляеться, феномен резистентностi невротичних розладiв лишаеться практично не висвггленим. В сучасних дослдженнях визначенi поняття, види, чинники формування та критери резистентностi епмепси, депресивних розладiв i шизофрени [10-13]. Проте, щ дан не можуть бути перенесеними у площину розгляду резистентностi невротично! патологи. Так, при розглядi резистентностi у хворих на епглепаю, депресiю i шизофренiю дя категор1я характеризуеться вщсутшстю очшуваного (прогнозованого) лшувального ефекту при застосуванш адекватно! психофармакотерапи, в той час коли для невротичних розлад1в не можна обмежуватись даним трактуванням, тому що в основi невротично! хвороби лежить, насамперед, наявнiсть внутргшнього конфлшту в складних для особистосп психотравмую-чих обставинах, який потенщюе негативнi емодiйнi порушення та спричиняе невротичну хворобу. Тому усп1х терапи невротичних розладiв залежить, насамперед, вщ адаптивних можливостей особистостi, ii мобЫзадшних ресурсв, здатностi до самозмши, що не тдлягае фармакотерапевтичному впливу [14-16].
Незважаючи на вищевикладене, не визначеними лишаються фактори та механiзми формування, а також критери дiагностики резистентносп невротичних розлад1в з урахуван-ням спедифши ^енезу невротичного стану. Саме нерозроблешсть проблеми резистентностi невротичних розладiв в межах псих1атрично! науки, незважаючи на потребу кл1шчно! практики, свщчить про високу актуальнiсть i необхiднiсть конкретних дослджень у цш галузi.
З метою вивчення особиспсних фактор1в формування резистентностi дисощативних розлад1в було проведено обстеження 50 хворих на змгшат дисодiативнi розлади (F 44.7), з яких 30 хворих з ознаками резистентносп (основна група) та 20 - без ознак резистентносп (контрольна група).
Для реалзаци мети дослщження використовувались наступнi психодiагностичнi методики: самоактуал1задшний тест (САТ) для вивчення самоактуалiзадiйних тенденщй особистосп (Ю. G. Альошина, Л. Я. Гозман, М. В. Загша, М. В. Кроз, 2002) [17]; методика «Тип ставлення до хвороби» для ощнки особливостей особистiсного реагування на хворобу (Л. I. Вассерман, А. Я. Вукс, Б. В. 1овлев, О. Б. Карпова, 2005) [18]; особиспсний опиту-вальник готовносп до змiн (Personal Change-Readiness Survey) для вивчення особиспсного потендiалу готовносп до змш (в адаптадИ Н. А. Бажанова i Г. Л. Бардiер, 2008) [19]; методика дiагностики сощально-психолопчно! адаптадИ для вивчення особливостей сощально-психолопчно! адаптадц та пов'язаних з нею рис особистосп (К. Роджерс i Р. Даймонд, 2002) [17]; методика дослщження стадш психотерапевтичних змiн URICA (the University of Rhode Island Change Assessment Scale) для вивчення установок пацiентiв в продеа психотерапи (McConnaughy, Prochaska, Veliser, 1985) [20].
Для обробки отриманих даних використовувались методи описово! та порiвняльноi статистики (критерш ф2). Розрахунки проводились за допомогою комп'ютерних програм Exel та Statistica Electronic Manual Features 6.0.
За результатами проведеного дослдження встановлено, що хворi з резистентним типом перебггу дисоцiативного розладу характеризувались зниженим р1внем особиспсно! готовностi до змiн за рахунок зниженого енергетичного потенщалу (17,34 бал1в) та низького рiвня адаптованосп (13,6 бал1в), тобто невмшня пристосовуватись до ситуади, змшювати плани та ршення з урахуванням обставин. У хворих контрольно! групи, показники за дими шкалами склали 22,4 та 20,8 бал1в, вiдповiдно (р < 0,05, р < 0,01).
За даними опитувальника САТ загальний ршень виразноспсамоактуалзадшних тендендш (особиспсно! предиспозищ! до саморозвитку) у хворих на резистентш дисоц1ативн1 розлади складав 45,07Т-бал1в, що дор1внювало найнижчим показникам середньостатистично! норми (45-55 Т-бал1в). У хворих контрольно! групи р1вень самоактуамзадшних тендендш складав 49,93 Т-бал1в, шо вщповщало середшм значенням статистично! норми.
Окр1м дього, у хворих з резистентними дисощативними розладами були зафшсоваш б1льш низьш показники за базовими шкалами: компетентности в час1 (Тс - 36,3 Т-бал1в) та шкалою шдтримки (I - 34,8 Т-балв), у пор1внянш з контрольною групою (Тс - 44,7 Т-бал1в, I - 47,4 Т-бал1в) (р < 0,05).
Так, хвор1 на резистентш дисоц1ативш розлади характеризувалися дискретним сприйняттям свого життевого шляху (вщсутшстю щл1сного сприйняття життя, ор1ентад1ею на один з його вщр1зшв: минуле або майбутне, нездатшстю жити справжн1м (шкала Тс)), а також переважно зовнгшшм локусом-контролю, високим ступенем залежносп вщ шших та зовшшн1х вплив1в (шкала I), що вщображае тендендгю перекладати вщповщальшсть за поди власного життя на зовшшш фактори; вщсутшстю особисто! вщповщальносп за про-блеми, яш виникають у житп, що формуе постулат особистосп «вщ мене шчого не залежить; я заручник обставин; жертва обставин» та повшстю швелюе необхщшсть та потребу власно! активносп щодо виргшення життевих проблем.
За додатковими шкалами опитувальника у хворих на резистентш дисоц1ативш розлади були зафшсоваш бмьш низьш показники гнучкосп поведшки (Ех -37,5 Т-бал1в), уяв-лень про природу людини (Nc - 42,6 Т-бал1в) та синерги (Sy - 41,6 Т-балв), у пор1внянш з контрольною групою, де щ показники склали 49,7; 51,4; 52,6 Т-бал1в, вщповщно (р < 0,05).
Отримаш дан свщчать про ригщшсть, низьку вар1ативн1сть поведшки хворих з резистентними формами дисощативного розладу, !х нездатшсть швидко та адекватно реагува-ти на мшливу ситуадю (шкала Ех), а також про
наявшсть категоричности в ощнках i думках щодо людей та !х поведшки, вщсутшсть дтсного сприйняття свгту людини та зв'язностi протилежностей (шкали Nc та Sy).
Таким чином, у хворих з резистентним дисоцiативним розладом прагнення до розвит-ку, вдосконалення, реалiзадii себе i свого потендiалу було менш вираженим, нiж у хворих контрольно! групи. Особиспсть таких хворих характеризувалась дискретшстю сприйняття свого життевого шляху, нездатшстю жити справжи1м, високим ступенем залежносп вiд зовнгшн1х вплив1в («ззовш спрямована особистiсть»), вiдсутнiстю гнучкостi в поведшщ, ви-разною полярнiстю та категоричшстю в одшках та думках вщносно iнших людей.
Вщносно ставлення до власно! хвороби хвор1 на дисод1ативш розлади обох груп характе-ризувались домшуванням тривожного, сензитивного та егодентричного тишв, що вщображало наявшсть надм1рно! чутливостi, уразливост хворих д1е! групи вщносно свое! хвороби, пере-живання особливостi власного стану, необхiднiсть та потребу в уваз1 з боку оточуючих.
При дьому у резистентних хворих значно рщше вiдзначався гармоншний (9,8 бал1в) тип ставлення до хвороби та бмьш вираженими був iпохондричний (17,2 балв) тип, в порiвняннi з контрольною групою, де показники даних тип1в склали: гармоншний (14,4 балв) та шохондричний (12,65 балв) типи, р < 0,05.
Тобто, хворi з резистентним перебггом дисодiативного розладу були б1льш фшсоваш на власних суб'ективних неприемних вщчуттях, схильнi переб1льшувати власнi страждання та прояви хвороби та кондентруватись на них. При дьому хворi без ознак резистентности характеризувалися б1льшою реал1стичшстю щодо свого захворювання та активно сприяли лшуванню.
При розподШ титв ставлення до хвороби на блоки за критер1ями «адаптивносп-дезадаптивностi» i спрямованiстю дезадаптад1! (iнтер- або штрапсихчна) було встановлено, що у резистентних хворих переважали дезадаптивнi типи ставлення до хвороби.
В той же час у хворих без ознак резистентности вщзначалось значне переважання титв ставлення до хвороби, що не порушують соцiальну адаптащю.
Результати за методикою дiагностики содiально-психологiчно! адаптади подтвердили та доповнили данi попередн1х методик. Хворi з резистентними дисодiативними розладами характеризувались значно нижними показниками за шкалою «прийняття шших» (49,7 бал1в) та шкалою «iнтернальностi» (29,7 балв), в порiвняннi з групою контролю, де показники за дими шкалами склали вщповщно 62,5 та 42,4 балв (р < 0,05).
1накше кажучи, хворi з резистентними дисоцiативними розладами були бмьш схильнi кондентруватись на власнiй особi та не приймати шших людей, при дьому скидаючи власну
вщповщальшсть за поди свого життя з себе на оточуючих або обставини (екстернальний ло-кус-контролю), що повнiстю н1велюе !х власну роль в подоланш психотравмуючих життевих ситуащй та хвороби, та тдвишуе рiвень ix потенщйно! фрустрованостi за рахунок власного егоцентризму, однобокостi та категоричностi.
Аиал1з сп1ввщношення стадш психотерапевтичних змiн (за результатами методики URICA) у хворих на дисощативш розлади продемонстрував, що xворi основно1 групи пере-бували переважно на стади роздум1в (39,7 бал1в), в порiвняннi з якою стади активних змш (стад1я ди (21,09 бал1в), та стадiя збереження (18,5 бал1в)) були менш представленi (рисунок 6). В той час коли xворi контрольно! групи демонстрували значне переважання стади активних дш (31,7 балiв) в порiвняннi з основною групою (р < 0,001) та загалом в спiввiдношеннi з пасивними стад1ями роздум1в та передроздушв.
Тобто, резистентнi xворi характеризувались вщсутшстю готовностi д1яти та конкрет-них поведшкових змш пов'язаних з подоланням проблеми, що виявлялось у фшсованосп на стади роздумiв без подальшо! модифшаци звичного образу сприйняття та поведшки, вiдсутностi зусиль та дш щодо змiн. У хворих контрольно! групи спостери^алось превалюван-ня конкретних дiй щодо змiни юнуючо! проблемно! ситуаци, тобто наявнiсть активних дш щодо розв'язання проблеми.
В цмому, данi проведеного дослщження дозволили нам видьлити певнi особистiснi характеристики хворих на дисощативш розлади, що обумовлюють формування резистентностi, якi включають: низький рiвень особиспсно! готовностi до змш (низький енергетичний потенщал особистосп; вiдсутнiсть або низька виразнiсть особиспсних передумов до само-розвитку (дискретшсть сприйняття власного життя; виключна екстернальшсть особистостi, тобто залежнiсть вiд зовшшнгх впливiв, вiдсутнiсть вiдповiдальностi за поди власного життя); низький рiвень адаптованосп особистостi; наявнiсть полярностi та категоричносп в ощнках i думках та неприйняття iншиx; виражена iпоxодрiчна фiксадiя на xворобi; вiдсутнiсть активних конкретних дш щодо подолання власно! проблеми та хвороби.
В якосп особистiсниx характеристик, що сприяють ефективному лшуванню дисощативних розлад1в, виступають: наявшсть особиспсно! готовностi до змш (середнш та вище рiвень енергiйностi та адаптованосп); наявнiсть особистiсниx передумов до са-морозвитку (середнiй i вище рiвень виразностi самоактуал1защйних тенденцш); наявшсть внутргшнього локусу-контролю; наявнiсть реалштичного ставлення до власно! хвороби i ви-ражене прагнення до и подолання, переважання тишв ставлення до хвороби, що не пору-шують сощальну адаптац1ю; прийняття iншиx як особистостей;
Отримаш данi дозволяють наступним чином описати особиспсш передумови формування резистентносп у хворих на дисощативш розлади. Невдоволення зовнгшн1ми об-ставинами свого життя i оточенням призводять до формування невротичного конфлжту, який значно загострюеться за рахунок виражено! екстравертованостi особистостi та низь-кого р1вня синерги. Вщчуття залежностi вщ зовнiшнix факторiв та швелювання власно! вiдповiдальностi за проблеми, якi виникають у життi блокують потребу в необхщносп особиспсно! роботи щодо самозмши та обумовлюють формування позици невдоволення i очшування дiй з боку оточення або змши обставин. При цьому негативне сприйняття iншиx та категоричшсть ощнок та думок, схильшсть перекладати вiдповiдальнiсть на конкретних оаб зi свого середовища, шукати винуватих призводить до значно! напруги в м1жособових вiдносинаx, а вiдсутнiсть гнучкосп поведшки та низький р1вень адаптованосп призводить до закршлення дезадаптивних, хворобливих способ1в реагування на будь-якi «потенцшно загрозливЬ ситуаци. Формуеться iпоxондрична фжсащя на бол1сних симптомах. Вiдсутнiсть конкретних дш щодо вирiшення проблемних ситуащй, що в свою чергу призводить до хронизаци як проблем, так i хвороби.
В щлому, вид1леш в xодi дослдження особистiснi особливосп хворих з резистент-ними дисощативними розладами можуть розглядатись в якосп факторiв особиспсно! резистентностi та повинш враховуватись при побудовi психокорекцшних та профмактичних заход1в щодо подолання та попередження резистентностi у дих хворих.
Перелж посилань:
1. World Health Organization. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems, 10th Revision, Version for 2007.
2. Александровский Ю. А. Некоторые узловые вопросы современной пограничной психиатрии. / Ю. А. Александровский // Психиатрия и психофармакотерапия.- 2006; - № 2.- С. 4-13.
3. Айрапетянц, М. Г. Механизмы патогенеза неврозов / М. Г. Айрапетянц // Журнал высшей нервной деятельности им. И. П. Павлова.- 2005.- Т. 55.- № 6.- С. 734-746.
4. Караваева, Т. А. Изменение психотерапевтических и реабилитадионных стратегий при лечении невротических расстройств в условиях содиально-экономических перемен / Т. А. Караваева // Обозрение психиатрии и медидинской психологии им. В. М. Бехтерева.- 2010.- № 1.- С. 13-17.
5. Марута, Н. О. Клинико-психопатологические особенности современных невротических расстройств / Н. О. Марута // Международный медидинский журнал.- 2004.- Т. 10 № 1.- С. 38-42.
6. Марута, Н. О. Сучасш мехашзми неврозогенезу та 1х психотерапевтична корекд1я / Н. О. Марута, Т. В. Панько, I. О. Явдак, О. 6. Семжша, В. Ю. Федченко, Г. Ю. Каленська // Матер1али IV-го Надюнального конгресу невролопв, псих1атр1в та нарколопв Украши «Доказова медидина в неврологи, псих1атрп та наркологи. Сьогодення й майбутне» // Украшський вюник психоневрологп.-
2012.- Том 20, вип.3 (72).- С. 200.
7. Марута, Н. А. Факторы формирования резистентности у больных смешанным тревожно-фобиче-ским расстройством (F 40.8) / Н. А. Марута, И. А. Явдак, Е. С. Череднякова // Тезисы Всероссийской научно-практической конферендии «Актуальные проблемы клинической, содиальной и военной психиатрии» - Санкт-Петербург,- 2013,- С. 261-264.
8. Королёв, С. А. Вопросы патоморфоза пограничных психических расстройств в клинической и военной психиатрии (обзор литературы) [Текст] / С. А. Королёв, В. В. Нечипоренко // Российский психиатрический журнал.- 2009.- № 2.- С. 40-46.20.
9. Soeteman DI, Hakkaart-van Roijen L, Verheul R, Busschbach JJ. The economic burden of personality disorders in mental health care. J Clin Psychiatry 2008; 69:259.
10. Мосолов, С. Н. Новые достижения в терапии психических заболеваний / С. Н. Мосолов - М.: ЗАО «Издательство БИНОМ», 2002.- 624 с.
11. Мазо, Г. Э. Терапевтически резистентные депрессии: современные подходы к диагностике и лечению / Г. Э. Мазо, С. Э. Горбачев, Н. Н. Петрова // Вестник Санкт-Петербургского университета.-2008.- вып. 2.- Сер. 11.- С.87-96.
12. Балашов, А. М. К вопросу о резистентности к фармакотерапии. / А. М. Балашов // Журнал неврологии и психиатрии им С. С. Корсакова.- 2009.- № 1 (109).- С. 90-91.
13. Козловський, В. Л. Лекарственная резистентность в психиатрии - проблема патофизиологии или фармакологии? (Санкт-Петербургский научно-исследовательский институт психоневрологический им. В. М. Бехтерева) / В. Л. Козловський // Журнал неврологии и психиатрии.- 2009.- № 1.- С. 85-89.
14. Марута, Н. О. Клшжо-психопатолопчш i психолопчш аспекти резистентносп невротичних розлад1в / Н. О. Марута, I. А. Явдак // Украшський вюник психоневрологи.- 1999.- Т. 7.- Вип.1 (19).- С. 81-83.
15. Васильева, А. В. Исследование особенностей клинического патоморфоза невротических расстройств в новых содиальных условиях в связи с выбором психотерапевтических стратегий / А. В. Васильева, Т. А. Караваева // Вестник психотерапии.- 2009.- № 32.- С. 70-77.
16. Кожина, Г. М. Маркери-м1шеш та приндипи психокорекдп р1зних форм тривожних розлад1в /
Г. М. Кожина, 6. Г. Гринев1ч, М. В. Маркова, В. С. Перший, В. В. Дворшков // Медична психолопя.-
2013,- Том 8,- № 1 (29),- С.76-82.
17. Фет1скш, Н. П. Сод1ально-психолопчна д1агностика розвитку особистосп i малих груп / Н. П. Феискш, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов - М., 2002.- 490с.
18. Психологическая диагностика отношения к болезни: пособие для врачей /. Л. И. Вассерман, Б. В. Иовлев, Э. Б. Карпова, А. Я. Вукс.- СПб., 2005.- 86 с.
19. Психодиагностика толерантности личности / под ред. Г. У. Солдатовой, Л. А. Шайгеровой.- М.: Смысл, 2008.- 172с.
20. Колотильщикова Е. А. Методика интерперсональной групповой психотерапии для лечения невротических расстройств: Дис. ... канд. психол. наук.- Санкт-Петербург.- 2004.- с. 184.
ОСОБИСТ1СН1 ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИСТЕНТНОСТ1 ДИСОЦ1АТИВНИХ РОЗЛАД1В
Марута Н. О., Явдак I. О., Череднякова О. С.
ДУ 1нститут неврологи, псих1атри та наркологи НАМН Украши
З метою вивчення особиспсних фактор1в формування резистентности дисощативних розладов проведено психодiагностичне обстеження 50 хворих на змгшаш дисощативш роз-лади (F 44.7), з яких 30 хворих з ознаками резистентносп (основна група) та 20 - без ознак резистентносп (контрольна група).
Встановлеш певш особиспсш характеристики хворих на дисод1ативн1 розлади, що обумовлюють формування резистентносп: низький р1вень особиспсно! готовносп до змш; вщсутшсть або низька виразшсть особистюних передумов до саморозвитку; виключна екстернальшсть особистосп, залежшсть вщ зовшшшх вплив1в, вщсутшсть вщповщальносп за поди власного життя; низький р1вень адаптованосп особистосп; наявшсть полярносп та
категоричност в ощнках i думках та неприйняття шших; виражена шоходр1чна фшсащя на хворобц вщсутшсть активних конкретних дш щодо подолання власно! проблеми та хвороби.
Видмеш в ходi дослдження особистiснi особливосп хворих з резистентни-ми дисощативними розладами можуть розглядатись в якостi факторiв особиспсно! резистентностi та повиннi враховуватись при побудовi психокорекщйних та проф1лактичних заходiв щодо подолання та попередження резистентносп у дих хворих.
KAroHOBi слова: резистентшсть, дисощативш розладi, особистiснi факторi
ЛИЧНОСТНЫЕ ФАКТОРЫ ФОРМИРОВАНИЯ РЕЗИСТЕНТНОСТИ ДИССОЦИАТИВНЫХ
РАССТРОЙСТВ
Марута Н. А., Явдак И. А., Череднякова Е. С.
ГУ Институт неврологии, психиатрии и наркологии НАМН Украины
С делью изучения личностных факторов формирования резистентности у больных диссодиативными расстройствами проведено психодиагностическое обследование 50 больных смешанными диссодиативными расстройствами (F 44.7), из которых 30 больных с признаками резистентности (основная группа) и 20 - без признаков резистентности (контрольная группа).
Установлены личностные характеристики больных диссодиативными расстройствами, обуславливающие формирование резистентности: низкий уровень личностной готовности к переменам, отсутствие или низкая выраженность личностных предпосылок к саморазвитию; исключительная экстернальность личности, зависимость от внешних воздействий, отсутствие ответственности за события собственной жизни, низкий уровень адаптирован-ности личности, наличие полярности и категоричности в оденках и мнениях, неприятие других; выраженная ипоходрическая фиксадия на болезни; отсутствие активных конкретных действий по преодолению собственной проблемы и болезни.
Выделенные в ходе исследования личностные особенности больных с резистентными диссодиативными расстройствами могут рассматриваться в качестве факторов личностной резистентности и должны учитываться при построении психокоррекдионных и профилактических мероприятий по преодолению и предупреждению резистентности.
Ключевые слова: резистентность, диссодиативные расстройства, личностные факторы.
PERSONALITY FACTORS IN FORMATION OF RESISTANCE OF DISSOCIATIVE
DISORDERS
N. O. Maruta, I. O. Yavdak, O. S. Cherednyakova «Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the NAMS of Ukraine» SI, Kharkiv
To research personality factors of formation of resistance in patients with dissociative disorders it was performed a psychodiagnostic examination of 50 patients with mixed dissociative disorders (F 44.7), including 30 patients with signs of the resistance (the main group) and 20 patients without signs of the resistance (the control group).
Personality characteristics of patients with dissociative disorders which stipulated formation of the resistance were determined: a low level of a personal readiness to changes; an absence or a low level of personality predispositions for self-development; an extreme externality of the personality, dependence on external influences, absence of responsibility for events of their own lives; a low level of a personal adjustment, presence of polarity and categoricalness in assessments and opinions, a non-acceptance of other persons; an absence of active specific efforts to overcome their own problems and diseases.
The above mentioned personality peculiarities of patients with resistant dissociative disorders might be considered as factors of a personality resistance and should be taken into account in working out psychocorrective and preventive interventions to overcome and prevent the resistance.
Key words: resistance, dissociative disorders, personality factors.
