CC BY
1710_Sciences of Europe # 88, (2022)
ПЕРША КАФЕДРА ХОРЕОГРАФП УРСР В СИСТЕМ1 КУЛЬТУРНО! ПОЛ1ТИКИ СРСР
Миронюк Н.М.
Кшвський нацюнальний унгверситет культури i мистецтв, викладач
FIRST DEPARTMENT OF CHOREOGRAPHY OF THE URSR IN THE SYSTEM OF CULTURAL
POLICY OF THE USSR
Myroniuk N.
Kyiv National Kiev National University of Culture and Arts, Lecturer
АНОТАЦ1Я
У стати проаналiзовано передумови, обставини та наслщки ввдкриття першо! в УРСР кафедри хореографп Ки!вського державного шституту культури iM. О. £. Корнiйчука в оптицi культурно! полггаки СРСР. Зазначено, що однieю з методолопчних засад кафедри стала комплексшсть подготовки студентiв при провiднiй ролi народно-сценiчного, а згодом, укра!нського народно -сцешчного танцю. Вiд заснування кафедри склалися умови для створення потужно! мистецько-педагопчно! школи, важливим для розвитку кафедри стало запрошення до викладацького складу провiдних фахiвцiв галузi та талановитих власних випускникiв.
ABSTRACT
The article analyzes the preconditions, circumstances and consequences of the opening of the first in the URSR Department of Choreography of the O. E. Korniychuk's Kyiv State Institute of Culture in the optics of cultural policy of the USSR. It is noted that one of the methodological principles of the department was the complexity of training students in the leading role of folk-stage, and later, Ukrainian folk-stage dance. Since the founding of the department there have been conditions for the creation of a powerful art and pedagogical school, it was important for the development of the department to invite to the teaching staff of leading experts in the field and talented graduates.
Ключовi слова: кафедра хореографп, Кшвський шститут культури, культурна полггака, танець.
Keywords: department of choreography, Kyiv institute of culture, cultural policy, dance.
Постановка проблеми. Вщкриття першо! кафедри хореографп в УРСР не можна позицюнувати лише як досягнення того вищого навчального закладу, де вона була створена (Кшвський державний шститут культури iм. О. £. Коршйчука (далi -КД1К iм. О. £. Корншчука)), адже в кра!ш з адмшь стративно-командною системою управлшня вама галузями життя, включаючи й культуру, та в умо-вах вiдсутностi системи приватно! вищо! освiти, вь дкриття тако! кафедри стало своервдним проявом державно! полiтики. Розгляд ввдкриття кафедри хореографп в контексп культурно! полггики СРСР дозволить виявити передумови, причини, обставини, наслiдки ще! подi! не лише як вузькопрофесшно!, а й iсторико-культурно!.
Анализ остантх дослгджень та публжацт. В останш роки вийшов ряд наукових публшацш, при-свячених iсторi!' кафедри хореографп КД1К iм. О. £. Корншчука, у подальшому i до сьогодш -Ки!вського нацiонального унiверситету культури i мистецтв. Але, переважно, розглядалися освiтнi ас-пекти становлення та розвитку кафедри, також ав-тори зверталися до персонального внеску у дiяль-нiсть кафедри !! сшвробггаишв. Серед таких авто-рiв I. Гутник [2], А. Щдлипсько! [9], Л. Цветково! [11] та ш. Важливими для розумiння культурно! политики радянського перiоду виявилися новгтш дос-лiдження, присвяченi впливу моновдеолопчного керiвництва радянсько! держави на розвиток тан-
цювального мистецтва (Г. Настюков [7]), станов-ленню хореографiчно! освгга в Укра!нi, де кафедрi ввдведено незначну роль (Т. Благова [1]).
Видшення невиршених ратше частин загаль-но'1 проблеми. Однак цшсного осмислення процесу ввдкриття та функцiонування за радянських часiв кафедри хореографi! КД1К 1м. О. £. Корнiйчука в контексп культурно! полггаки СРСР проведено не було.
Мета статт1 - концептуалiзувати основт передумови, обставини та наслщки вiдкриття кафедри хореографп КД1К iм. О. £. Корншчука в оптищ культурно! полггаки СРСР.
Викладення основного матергалу. Для осяг-нення значения ввдкриття кафедр хореографп при шститутах культури, що стали осередками культу-рно-просвiтницько!' освгга в СРСР у 1960-х рр., не-обхвдно звернутися до бшьш раннього iсторичного перiоду. Не вдаючись до полiтично!' оцiнки подiй, спричинених жовтневим переворотом 1917 року, слад наголосити на соцiокультурних трансформа-щях, що ввдбилися на становленнi хореографiчно!' освiти в Радянському Союзi, до складу якого входила УРСР. Пюля 1920-х рр., коли дом^ючими були теорп ритмопластики, вiльного руху, вiдмови ввд канонiв класичного балету, пропагування фiзку-льтурно-спортивних пролетарських розваг як альтернатива буржуазним дозв^евим формам, включаючи i балетний театр, у 1930-п роки державш та партiйнi iдеологи дiйшли формулювання засади на-
щонально! культурно! полiтики, що в умовах бага-тонацiонального утворення, яким був Радянський Союз, покликанД були стати одними з чинникДв за-безпечення стабiльностi та едностД держави. Розти-ражованим став лозунг «сощалДстичний змiст, нащ-ональна форма», який визначив подальшу полiтику в сферi культури. Розвиток клубного самодiяльного руху бачився, переважно, у формах народного танцю, чому сприяв ряд шщшованих партшно-дер-жавною номенклатурою заходiв, як-от: огляди, кон-курси, фестивалi художньо! самодiяльностi.
На державному рiвнi було шдтримано ство-рення нових та розвиток Дснуючих професiйних танцювальних колективiв, що працювали в сферi народно-сценДчного танцю. Пiсля створення 1937 року Державного ансамблю народного танцю СРСР шд керiвництвом 1горя Моiсеeва за таким самим зразком, але значно меншi за к1льк1стю виконавцiв та творчими можливостями, були органiзованi тан-цювальнi та вокально-хореографiчнi колективи в столицях союзних та автономних республДк (1937 року створено Державний ансамбль танцю УРСР пДд керiвництвом Павла Вiрського та Миколи Болотова в КиевД).
Класичний танець, природа якого не вДдповД-дала проголошеним культурним орieнтирам проле-тарського мистецтва, попри несприйняття у 1920-Д роки, все ж у 1930-х виборов право на Дснування у балетному театрi та нечисельних студiях, ансамблях художньо! самодiяльностi, що займалися цим рiзновидом хореографi!. Одночасно у великих та малих мДстах почали вДдкриватися самодiяльнi хо-реографiчнi студи та школи бальних танцДв. Однак найбiльш масовими за потужно! державно! щдтри-мки стали самодiяльнi колективи народного танцю.
У повоеннД роки (1945-1955 рр.) активДзува-лося створення нових танцювальних колективiв художньо! самодiяльностi, з'явилися керiвники таких осередкДв, що реалiзовували власний творчий поте-нцiал, не маючи хореографiчно!' освiти. Гостро вДд-чувався брак професшних керiвникiв, оск1льки ко-лективiв танцювально! художньо! самодiяльностi ставало з кожним роком все бiльше. Держава вирД-шила заповнити цю лакуну - методистами облас-них будинкДв народно! творчостi по всьому СРСР було органДзовано короткотермiновi курси з тдго-товки керiвникiв танцювальних колективiв, пос-тiйнi семiнари для викладачiв танцю, дворiчнi курси та iншi форми органiзацi!' хореографiчного нав-чання. Цд обставини можна розглядати як передумову становлення вищо! хореографiчно! освДти в СРСР.
В УРСР у той час було створено чимало анса-мблДв народного танцю, зокрема, ансамбль танцю «ДнДпро» (1947), яким керував Юм Василенко.
У цей час поширилась тенденцДя постановок хореографiчних творДв за словесно-графiчними за-писами, що розмiщувалися в друкованих збiрниках, наприклад, у перiодичних виданнях з серiй «БДблД-отечка художньо! самодiяльностi», «Бiблiотечка громадського керiвника художньо! самодiяльностi» та Дн. Але якДсть таких постановок з професiйно!' то-
чки зору була сумнДвною, адже бДльшДсть керДвни-кДв колективДв художньо! самодДяльностД не було професДйними хореографами, часто очолювали колективи на громадських засадах.
У серединД ХХ столДття створення аматорсь-ких ансамблДв класичного танцю було не пошире-ним явищем, що пов'язано не лише зД специфДкою тривалого та важкого опанування виконавськими азами класичного танцю, а й з Дсторичними чинни-ками - власне, класичний танець Дснував у великих мДстах Дз театральними традицДями (ХаркДв, Ки!в, Одеса, ЛьвДв тощо). Переважна бДльшДсть селян (а Укра!на вважалася традицДйно сДльськогосподарсь-ким регДоном) нДколи навДть не бачили класичний балет. БДльшого розвитку художня самодДяльшсть у сферД класичного танцю отримала в ЛенДнградД та МосквД, мДстах з потужними балетними традицД-ями.
На початок 50-х рр. ХХ ст. в СРСР функцДону-вало 16 хореографДчних училищ (Ки!вське держа-вне хореографДчне училище пДсля вДйни вДдновило свою дДяльшсть), але !хнД випускники, що, перева-жно, поповнювали трупи театрДв, не могли задово-льнити потреби у шдготовщ керДвникДв для художньо! самодДяльностД.
Ставлення до бального танцю в СРСР було упередженим - офщшне визнання мДжнародно! програми (канонДзованих европейських та латиноамериканских танцДв) вДдбулося лише у 1957 р. (мДжнародний конкурс Дз спортивних бальних танщв у МосквД пДд час Форуму молодД та студентДв). Отже лише наприкДнщ 1950-х рр. аматорськД колективи бального танцю почали вДдходити вДд напДв-шдпшьного Дснування та розширювати свою мережу по кра!ш.
Об'ективнД обставини склалися так, що найбД-льша потреба Дснувала саме у керДвниках самодДя-льних колективДв народного танцю, зважаючи на державну тдтримку масових форм художньо! са-модДяльностД цього рДзновиду хореографи.
У 1960-х рр. в СРСР поступово формуеться система подготовки керДвникДв та педагопв для хоре-ографДчно! самодДяльностД. В колишнДх бДблДотеч-них Днститутах, що поступово перейменовувалися на Днститути культури, а також у культурно-просвД-тних училищах формуються кафедри (вДддшення) для тдготовки керДвникДв колективДв художньо! са-модДяльностД з хореографи.
У 1964 р. було створено ЛенДнградський та Московський державнД Днститути культури. Засно-вником та керДвником першо! в СРСР ленДнградсь-ко! кафедри хореографи упродовж 47 рокДв (до 2011 р.) був Борис Брегвадзе, видатний артист, про-вДдний педагог Державного ХореографДчного училища Дм. А. Я. Ваганово!. Серед перших фахДвцДв кафедри - викладачД хореографДчного училища, вД-домД солДсти, заслуженД дДячД мистецтв [5].
Кафедру хореографи у Московському державному шститул культури створено у 1965 р. Першим керДвником упродовж 4 рокДв був Г. Настюков (вДдомД його пращ з методики роботи з хореографД-чним колективом [7]), наступнД 20 рокДв (19691989 рр.) - народний артист РосДйсько! Федераци,
лауреат Державно! преми професор 1гор Смирнов (автор популярного подручника «Мистецтво балетмейстера» [10]). На кафедрО працювали народнi ар-тисти СРСР Т. Устинова, Р. Стручкова, народний артист РФ А. Клiмов та iншi [4].
У 1968 р. на базi фiлiалу Харк1вського державного шституту культури, створеного у 1961 р., за-снований Ки!вський державний шститут культури iм. О. £. Корншчука з культурно-просвiтницьким та бОблютечним факультетами [3].
Перша кафедра хореографи в УРСР, що випу-скала керiвникiв самодiяльних танцювальних коле-ктивiв iз вищою освiтою, створена в КД1К iм. О. £. Корншчука 1970 року. I! засновниками стали Юм Василенко, вщомий керiвник аматорсь-ких колективiв, дослiдник укра!нського танцю, за-служений дiяч мистецтв Укра!ни; Галина Березова, учениця А. Ваганово!, упродовж багатьох рок1в ху-дожшй керiвник Ки!вського хореографiчного училища, водомий в Укра!нi балетмейстер, заслужена артистка Укра!ни; Андрiй Гуменюк, вчений-фольк-лорист, доктор мистецтвознавства, професор [8]. Фактичну, в основу кафедри покладено триеднiсть класичного танцю, музично! фольклористики, орга-нiзацiйно-управлiнських основ, що водповщало сферам iнтересiв фундаторiв кафедри. Прюритет-ним напрямом дiяльностi кафедри став розвиток на-родно-сценiчно! хореографi!, зокрема укра!нсько!.
Щодiбно до Ленiнградсько!' та Московсько! кафедр, над подготовкою хореографiв, керiвникiв са-модiяльних танцювальних колективiв у Киевi у 1970-1990-х роках плодно працювали проводш май-стри хореографи: заслужений дОяч мистецтв Укра-!ни Микола Трегубов; кандидати мистецтвознавс-тва ГенрОетта Боримська, ВалерОя Пасютинська; заслужено артисти Укра!ни Михайло Мотков, Олександр Колосок, Ванда Володько, народна артистка Укра!ни ВалерОя ВОрська, заслужений пращ-вник культури Укра!ни £вген Зайцев та Он. Внесок у методику викладання народно-сцешчного танцю зробив Володимир Камш, випускник Московського шституту культури. 1сторш хореографОчного мис-тецтва викладав доктор мистецтвознавства, профе-сор Юрш Сташшевський. Незмшним заводувачем кафедри упродовж двадцяти п'яти рок1в був Юм Василенко.
Напришнщ 1970-х - у 1980-п роки кафедра по-повнилася власними випускниками, як1 справедливо вважаються майстрами хореопедагопки в Ук-ра!ш. Серед них: Лариса Цветкова, Олена Касьянова, Тетяна Лазарчук, Сегш Зубатов, Степан Забредовський, Тетяна Чуршта та шшг
Соцюкультурш трансформаци початку 1990-х рр., розпад СРСР, утворення незалежно! держави Укра!ни, глобалОзацшш процеси та Он. спричинили прискорення темшв розвитку бально! та сучасно! хореографи, перегляд подходОв до класичного танцю. Це, природно, призвело до створення кафедр за рОзновидами хореографи, на яких працю-вали та продовжують працювати багато випускни-к1в кафедри хореографи, згодом кафедри народно! хореографи. Але цьому перюду, на нашу думку, слод присвятити окреме дослодження.
Висновки та пропозици. Серед культурних пе-редумов, що спричинили появу першо! в УРСР кафедри хореографи КД1К iM. О. £. Корнiйчука, яка стояла б™ витошв вищо! хореографiчно! освОти в Укра!нi - обрання вектору розвитку масових форм художньо! самодiяльностi у 1930-х рр. в СРСР, де народна хореографiя посiдала одне з провОдних мiсць, у тому числО, i як засiб реалiзацi! нацюналь-но! культурно! полiтики; значне збОльшення чисе-льностi колективiв художньо! самодiяльностi у по-военний перюд, непрофесiйне керiвництво такими колективами, переважно, на громадських засадах; неспроможнiсть тимчасових заходiв (курси) задо-вольнити потребу в кадрах керiвникiв та ш. Однiею з методологiчних засад кафедри стала комплекс-нiсть подготовки студенпв при провiднiй ролi наро-дно-сцешчного, а згодом, укра!нського народно-сцешчного танцю. ВОд заснування кафедри скла-лися умови для створення потужно! мистецько-пе-дагопчно! школи, на чол з К. Василенком. Важли-вим для розвитку кафедри стало запрошення до ви-кладацького складу провОдних фахОвщв галузО та талановитих власних випускнишв.
Лiтература
1. Благова Т. Розвиток хореографОчно! освОти в Укра!'ш (ХХ - початок ХХ1 столитя): дис... доктора педагопчних наук: спец. 13.00.04 «ТеорОя i методика професшно! освОти». Полтава, 2021. 595 с.
2. Гутник I. Кафедра народно! хореографи Ки!вського нацюнального ушверситету культури i мистецтв в контексп становления та розвитку вищо! хореографОчно! освОти в Укра!ш. BicHUK Нацю-нальног академИ KepieHUx rnöpie культури i мистецтв. 2019. № 3. С. 251-257.
3. 1сторОя. Ки!вський нацюнальний ушверси-тет культури i мистецтв. URL: http ://knukim. edu.ua/istoriya/
4. Кафедра народного танца. Московский государственный институт культуры. URL: http://khoreograficheskiy.mgik.org/sveden/stmct/1060 4/
5. Кафедра хореографии. Санкт-Петербургский государственный институт культуры. URL: https://spbgik.ru/departments/kafedra-khoreografii/
6. Нарский И. В. Как партия народ танцевать учила, как балетмейстеры ей помогали, и что из этого вышло: Культурная история советской танцевальной самодеятельности. Москва: Новое литературное обозрение, 2018. 752 с.
7. Настюков Г. А. Народный танец на самодеятельной сцене: советы балетмейстера. Москва: Профиздат, 1976. 64 с. (Библиотечка общественного руководителя художественной самодеятельности).
8. Наша юторОя. Факультет хореографОчного мистецтва Ки!вського нацюнального ушверситету культури i мистецтв. URL: http://dance.knukim.edu.ua/folk-specialisation-history/
9. Подлипська А. М. Кафедра хореографи Ки-!вського державного шституту культури Ом. О. £. Коршйчука крОзь призму соцюкультурно!
полиики друго! половини ХХ столгття. Динамка розвитку вищоХ хореографiчноi освти як складовоХ художньоХ культури УкраХни (до 45^ччя засну-вання кафедри хореографа КНУКМ): зб. MaTepia-лiв Всеукр. наук.-практич. конф. Ки!в: КНУЮМ, 2015. С. 31-36.
10. Смирнов И. В. Искусство балетмейстера: учеб. пособие для студентов культ. просвет. фак. вузов культуры и искусств. Москва: Просвещение, 1986. 192 с.
11. Цветкова Л. Ю. «Вдячшсть ^зь десяти-лгття» (педагоги-фундатори кафедри хореографп Ки!вського державного шституту культури). Тра-дици та новацИ в хореографiчнiй культурi (до 50-рiччя кафедри хореографа КиХвського нацюналь-ного утверситету культури i мистецтв): зб. мате-piaлiв Мгжнар. наук.-практ. конф., м. Ки!в, 25 квь тня 2020 р. Ки!в: КНУКМ, 2020. С. 12-17.
ПРИНЦИПИ ВИБОРУ РЕПЕРТУАРУ ДЛЯ СТУДЕНТ1В-ВОКАЛ1СТ1В
Тарасюк Л.М.
викладач кафедри музикознавства та вокально-хорового мистецтва Уманського державного педагогiчного утверситету iменi Павла Тичини
м. Умань, УкраХна
PRINCIPLES OF CHOOSING REPERTORY FOR STUDENT VOCALISTS
Tarasyuk L.
lecturer at the Department of Musicology and Vocal and Choral Arts Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna
Uman, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Стаття мютить стислу шформацш про принципи подбору вокального репертуару, проблеми форму-вання учбового репертуару в клаа вокалу, естетичнi цiнностi репертуару, вимоги, що пред'являються без-посередньо до педагога i, в цшому, вплив спiву на життя учня. Розглядаеться роль репертуару, як головна у процес формування музично-естетичних та практичних навичок учнiв у вокальному виконавствг Про-цес вибору вокального репертуару насамперед нацшений на розвиток техшчних навичок та втшення ху-дожнього змiсту твору. Вибiр вокального репертуару повинен включати крiм методично! складово!, також спрямованiсть на пвдвищення мотивацi! студентiв до занять у вокальному клаа, стимулювання !х емоцшно! чуйностi. Вибiр того чи шшого твору мае грунтуватися на реальнш ситуацi! навчального про-цесу. Головне у цьому процесi - наукова основа, системшсть та методична дощльшсть. Вокальне виконав-ство - ключова частина навчального процесу, i оптимальний вибiр репертуару стае найважливiшим ш-струментом комплексного та гармонiйного розвитку молодого ствака.
ABSTRACT
The article contains brief information about the principles of vocal repertoire selection, problems of formation of educational repertoire in the vocal class, aesthetic values of the repertoire, requirements directly to the teacher and, in general, the impact of singing on student life. The role of the repertoire is considered as the main one in the process of formation of musical-aesthetic and practical skills of students in vocal performance. The process of choosing a vocal repertoire is primarily aimed at developing technical skills and embodying the artistic content of the work. The choice of vocal repertoire should include in addition to the methodological component, also aimed at increasing the motivation of students to study in the vocal class, stimulating their emotional sensitivity. The choice of a work should be based on the real situation of the educational process. The main thing in this process is the scientific basis, system and methodological expediency. Vocal performance is a key part of the educational process, and the optimal choice of repertoire becomes the most important tool for complex and harmonious development of a young singer.
Ключовi слова: вокальний репертуар, студент-вокалют, вокальне мистецтво, вокальне виконавство, вокально-техшчна тдготовка.
Keywords: vocal repertoire, student vocalist, vocal art, vocal performance, vocal and technical training.
Вокальне мистецтво е масовим видом творчо-сп, засобами якого виршуються багато музично-професшних завдань: виявлення та розвиток твор-чого потенщалу та музичних здiбностeй кожно! ди-тини, навчання основним вокальним навичкам, освоення музичного репертуару, розвиток образного та сцешчного мислення. Правильшсть вибору
репертуару е запорукою усшшного досягнення по-ставлених педагогом цшей та завдань. Проблема вибору вокального репертуару е дуже актуальною в сучасний час для будь-якого кepiвникa. Вщ вибору репертуару багато в чому залежить усшшний розвиток вокалюта як у техшчному, так i в мистець-кому та моральному плаш.
