CC BY
19ART STUDIES
СПЕЦИФ1КА ПОСТАНОВКИ НАРОДНО-СЦЕШЧНОГО ТАНЦЮ ЯК ВПЛИВ НА РОЗВИТОК
ТВОРЧО1 ОСОБИСТОСТ1
Квецко А.Р.
Львiвський на^ональний утверситет шет 1вана Франка, Калуська дитяча музична школа 1вано-Франювсько1 областi,
викладач хореографа
SPECIFICS OF PERFORMANCE OF FOLK AND STAGE DANCE AS AN INFLUENCE ON THE DEVELOPMENT OF CREATIVE PERSONALITY
Kvetsko A.
Ivan Franko National University of Lviv, Kalush children's music school of Ivano-Frankivsk region,
choreography teacher
Анотащя
В статп дослвджено специфику постановки народно-сцешчного танцю як вплив на розвиток творчо! особистосп. Виявлено впив постановочно! роботи на розвиток особистосп. Зосереджено увагу на про-блеми розвитку нацюнально! народно-сцешчно! хореографа Визначено, що на розвиток творчих здiбнос-тей пiдлiткiв впливае також репертуар колективу. Проаналiзовано розвиток виконавсько! майстерносп на заняттях з народно-сцешчного танцю.
Abstract
The article investigates the specifics of staging folk-stage dance as an influence on the development of creative personality. The influence of staging work on the development of personality is revealed. The focus is on the problems of development of national folk-stage choreography. It is determined that the development of creative abilities of adolescents is also influenced by the repertoire of the team. The development of performing skills in folk-stage dance classes is analyzed.
Ключов1 слова: балетмейстер, народний танець, танець, хореографiя, хореографiчний ансамбль.
Keywords: choreographer, folk dance, dance, choreography, choreographic ensemble.
Актуальшсть теми. Специфика постановки -це, перш за все, музика з И драматурпею, характером, образнютю i емоцштстю. Потш сама дш танцю - змкт, в якому вщтворюеться узагальнений образ людини, народу, його характер, внутршне життя. Разом з тим велику роль выводиться доско-налiй композицii танцю, и красi i виразностi. При створент художнього образу велику роль вдаграе виконавська майстернiсть. Слад звертати увагу на виразтсть виконання, на характер i манеру, на вну-тргшню неповторнiсть образу. Проблема розвитку нацiональноi' народно-сценiчноi' хореографи, реа-льне життя змушують шукати новi шляхи ство-рення художнiх творгв.
Балетмейстер враховуе емоцшний характер та образтсть музики та використовуе традицii, асощ-ацii та ефектнi вирази, необхвдт йому для ство-рення хореографа Вони передають дii, поведiнку, емоцшш думки та переживання героiв.
Приступаючи до постановки танцю потрiбно зацгкавити виконавцгв темою i залучати шдлитав до постановки хореографiчного номеру. Працюючи над хореографiчним образом, обговорюемо характеристику персонажу, уточняемо його вгк, його темперамент i його нас^зну дгю в танцi, працюемо над його виразним виконанням. А щоб виконання танцюристгв було досконалим, слiд розвивати зов-
нгшню техшку танцюриста i паралельно внутрь шню. Потрiбно насичувати внутргшнш свiт викона-вця моральними ценностями, силою вол^ патрюти-змом i героiзмом. Потрiбно розвивати його емо-цiйну сферу через асощативно-образш вiдчуття.
Ввд заняття до заняття необхвдно поглиблю-вати усввдомлення i осмислення художнього образу, працювати над нюансами i iнтонацiею [1]. Щоб домогтися певних результатов потрiбно ре-тельно i вимогливо добиватися музикальностi, ви-разносп, досконалоi внутрiшньоi i зовнiшньоi техники.
Щоб зацгкавити пiдлiткiв своею роботою, пщ-корити колектив авторитетом, необхщно захоплю-вати 1'х щкавими творчими завданнями - ось до чого треба прагнути. Чим бшьше кергвники хорео-графiчних колективгв виховують в пiдлiткiв по-чуття самостшносп i вiдповiдальностi, тим щка-вгше буде працювати самим виконавцям [4].
Народно -сцетчний танець в уах навчальних закладах мистецького спрямування мае свою систему навчання та засвоення матерiалу. Лише систематична праця дасть можливiсть виконувати тан-цювальш елементи легко, без надмiрних зусиль, а тому необхвдно продовжувати в щдлгтковому вiцi вправи бiля станка з народно-сцетчного танцю, свiдомо контролюючи 1'х виконання. Заняття наро-
дним сценчним танцем дозволяють не тшьки роз-вивати силу тша (силу м'яз1в i силу), високу праце-здатнiсть i витривалкть, а й тренувати координацш рiзних частин тша, виховувати справжнш нацюна-льний стиль i певнi спортивн властивостi.
Опрацювання танцювальних комбшацш в народно - сценчному танщ мае такi завдання:
• розвивати виконавську майстернiсть, тан-цювальну музикальнсть;
• розвивати координацш всiх частин тша;
• розвивати руховий апарат;
• сприяти розвитку емоцшно! сфери;
• прищеплювати почуття стилю та достемен-но! нацюнально1 манери.
Тому навчання народного танцю допомагае молодi розвивати фiзичну пщготовку, прищеплювати вмшня координувати рухи рiзних частин тша, виховувати витривалкть та навички правильного дихання.
Наприкiнцi 1937 року П. Вiрський разом з балетмейстером М. Болотовим заснували ансамбль народного танцю Украши. Усвiдомлена, творча робота поеднала всiх прихильнишв з народного танцю, тому творчють Павла Вiрського вивчаеться i дослвджуеться на сьогодш багатьма науковцями та хореографами. Вивчення творчосп Павла Вiрсь-кого спираеться на всебiчнi досягнення поколшь у галузi видовищно! штерпретаци народних танщв -це головне мкце традици. Самi традици творчо сприймаються, оскшьки збагачують досввд талано-витих багатогранних хореограф1в та професшних танцюрист. У творчостi хореограф1в, як закономь рний результат !х невтомних пошуюв i фшософсь-кого осмислення, вони прагнуть рiзноманiтностi та виразностi танцювально! мови, постшно збагачу-ючи й точнше обираючи прийоми танцю, щоб ви-ршувати складнi сучаснi проблеми нашого життя. Створена митцем програма е взiрцем для балетмей-стер1в сьогодення, таких як «Гопака», «Запорожцг», «Ми пам'ятаем» i цшого ряду високохудожшх хо-реографiчних мiнiатюр, таких як «Подоляночка», «Чумацькi радощi», «Ой пщ вишнею», «Сестри». Цi постановки, на мою думку будуть завжди актуа-льними i для майбутнього поколшня, тому що тематика !х i драматург1я танцю, хореографiчна лексика, виконавська майстернiсть, артистизм е взiр-цем [2].
«Мова мистецтва, мова танцю - штернацюна-льна i тому е кращим засобом спшкування м1ж народами. Мовою танцю ми прагнемо розповкти про життя та працю украшського народу в його ктори-чному минулому та сучасному» [2, ст 5].
Одночасно з удосконаленням техтчних мож-ливостей пiдлiткiв йде опанування ним стилiстики народно! хореографп, И нацюнальних особливос-тей, манери виконання. Тому тренувальнi вправи бiля станка, крiм основного призначення мають сприяти розвитку пластичносл, вiртуозноl технiки, акторсько! майстерностi, емоцiйностi. Постановки з народного танцю повинш розвивати смаки, внут-рiшнi художнi вщчуття, акторську майстертсть. На розвиток творчих здiбностей пщлптав впливае та-кож репертуар колективу. Чим бiльше вш рiзнома-нггний, побудований за контрастом, яскраво вражае своею драматургiею, образнiстю i театральними ефектами, тим краще розвиваеться уява i фантазия пiдлiтка.
Ансамбль народного танцю - один з найулюб-ленших i гнучких жанр1в танцювального мистецтва. Для цього не потрiбне складне обладнання сце-^чно! площадки, спецiальнi пристро!. Йому одна-ково затишно на сценi. В артистах ансамблю глядачi бачать себе. А це, в свою чергу, вимагае вщ виконавц1в природносп, простоти, умшня перевть люватися i опановувати у всш глибинi рiзнi нацю-нальнi характери.
Список лiтератури
1. Бойко О. С. Народний танець: перспекти-внi напрями дослвдження. Вкник КНУКiМ. 2013. № 29. С. 18-22.
2. Вернигор Ю. В., Досенко £ I. Павло Вiрсь-кий: життевий i творчий шлях. Вшниця: Нова книга, 2012, 320 с.
3. Верховинець В. Теор1я украшського народного танцю. К. : Музична Украша, 1990, 150с.
4. Кривохижа А. Гармоня танцю. Методич-ний посiбник для хореографiчних дисциплш педа-гогiчного навчального закладу. Кiровоград, 2003, 236 с.
5. Ткаченко Т. С. Народный танец. Москва: Искусство, 1967, 655 с.
