CC BY
38
References
1. Homenko, I. A. (2010). Vospitanie v sem'e i postroenie obraza "Ja" rebenka. Narodnoe obrazovanie, 2, 266-270.
2. Vygotskij, L. S.; Karabanova, O. A., Podol'skogo, A. I., Burmenskoj, G. V. (1999). Hrestomatija po vozrastnoj psi-hologii. Moscow, 320.
3. Bulah, I. S. (2004). Psyhologichni osnovy osobys-tisnogo zrostannja pidlitkiv. Kyiv, 42.
4. Bujanov, M. I. (1988). Rebenok iz neblagopoluchnoj sem'i. Moscow: Prosveshhenie, 207.
5. Ljah, V. V., Jushkevich, G. I. et. al. Paket psihodiag-nosticheskih metodik «Profil' 2.0». Respublikanskij centr pro-
fessional'noj orientacii molodezhi. Available at: http://www.rogachevoo.gov.by/teachers/1556
6. Ivanova, V. S., Ikonnikova, A. A. (2010). Vlijanie stabil'nosti sem'i na formirovanie cennostnyh orientacij i amoo-predelenie podrostka. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, 332, 36-39.
7. Baranova, E. V. (2007). Povtornyj brak materi i jemo-cional'noe samochuvstvie rebenka. Moscow: Medicinskij centr, 58.
8. Bondarchuk, O. I. (2001). Psyhologija sim'i': kurs lekcij. Kyiv: MAUP, 96.
9. Lozovenko, A. S., Konopleva, I. N. (2012). Stil' vospitanija v sem'e i cennostnye orientacii podrostkov s devi-antnym povedenim. Psihologija i pravo, 2, 1-14.
Рекомендовано до публгкацИ д-р психол. наук Бондарчук О. I.
Дата надходження рукопису 22.10.2015
Пустовалов 1ван Вшторович, acnipaHT, кафедра психологи управлшня, старший викладач, заступник директора з виховно! роботи, кафедра загально! та практично! психологи, ДВНЗ «Ушверситет менеджменту освгга», вул. Артема, 52-а, м. Ки!в, Укра!на, 04053 E-mail: [email protected]
УДК 37.016:7(477)«179/182» DOI: 10.15587/2313-8416.2015.51993
РОЗВИТОК В1ТЧИЗНЯНО1 МИСТЕЦЬКО! ОСВ1ТИ В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 XVIII - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
© Н. В. Сулаева
Висвтлюються питання розвитку втчизняно' мистецько' oceimu ХУШ-ХХ столть з урахуванням но-вих nidxodie педагoгiчнo'i науки до функщонування eudie освтньо' diMMbHocmi, що дозволило здшснювати дocлiдження, виокремивши формальн та неформальт ознаки мистецьmi освти. Наголошуеться на пе-реважанн неформальних ознак передачi дocвiду мистецько' дiяльнocmi та поступальному розвитку формально' мистецько'1' освти на теренах Укра'ни в означений кторичний перюд Ключовi слова: мистецька ocвimа, формальш й неформальш ознаки мистецькоi освти, мистецтво
The article highlights the question of development of national art education of the second half of the 18th - early 20th centuries taking into account new approaches ofpedagogy to the functioning of various types of educational activities; it has allowed carrying out a research and singling out formal and non-formal features of art education. It has been emphasized on the prevalence of non-formal features of transmission of artistic experience and development of formal art education in Ukraine during the mentioned historical period Keywords: art education, formal and non-formal features of art education, art
1. Вступ
Мистецька освгга - один iз важливих компо-ненпв цшсного духовного розвитку особистосп. I! рiвень е визначальним для тдвищення культурного потенщалу всього суспшьства. Тому в умовах мо-дершзацп вищо! школи Укра!ни актуальними зали-шаються питання усввдомлення здобутшв впчизняно! мистецько! освгга минулого та збагачення сучасник практик передачi досвщу мистецько! дiяльностi молодому поколшню.
2. Постановка проблеми
Вагомими надбаннями в цариш укра!нсько! мистецько! освгга характеризуеться перюд ввд друго! половини XVIII до 20-их рошв ХХ столитя. З огляду на пвдходи вичизняних науковщв до виокремлення рiзних видiв освiтньо! дiяльностi особистостi, до-слщження мистецько! освiти означеного перiоду, на
нашу думку, варто здшснювати з урахуванням фор-мальних (державна шдтримка освiтньо! дiяльностi; встановлення певних норм щодо реалiзацi!' процесу надання освгга, наприклад, змiсту i термiну навчання, оцiнювання рiвня сформованостi знань, умшь i нави-чок, професiйних, свггоглядних та громадянських якостей; видання документу про освпу тощо [1]), та неформальних (нерегламентовашсть мiсцем здобут-тя, термшом та формою навчання [2, 3]; нерегульо-ванiсть заходами державно! атестаци [4, 5]; до-повнення результапв формально! освiти [6, 7]) ознак освггаьо! дiяльностi [8].
3. Лггературний огляд
Вивчення основних аспекпв мистецько! освiти на теренах нашо! держави окресленого перiоду здiйснювалося на основi монографiй [9-13] впчизня-них мистецтвознавщв, iсторикiв, педагогiв, мово-
знавщв. Результати цих дослГджень дають досить вичерпнi вiдомостi про мистецько-освггаш спадок укра!нського народу друго! половини XVIII -20-их рокiв XX столптя. Водночас недостатньо вив-ченими, на наш погляд, залишаються питання форм передачi досвiду мистецько! дiяльностi вГд одного покол1ння iншому, що не дозволяе належним чином дослщити особливостi взаемовпливу й взаемопро-никнення формальних i неформальних ознак вичиз-няно! мистецько! освiти та визначити значимють неформально! мистецько! освии як явища, котре мае надзвичайно потужний потенцiал.
4. Характеристика основних засад функщонування мистецькоТ освiти на теренах Украши в1д другоТ половини XVIII до 20-их рокчв XX столiття з виокремленням 11 формальних i неформальних ознак
У перюд вiд середини XVIII столитя - до 20-их рок1в XX столптя на теренах нашо! держави спостерталося значне пГднесення нацюнально-патрютичного й культурного життя, однак основш надбання укра!нсько! культури формувалися в умо-вах посилено! колонiально! залежносп вiд Ав-стрiйсько! (iз 1867 р. Австро-Угорсько!) та Росiйсько!' iмперiй. У зв'язку з цим система мистецько! освгга була розвиненою недостатньо, що змушувало тала-новиту молодь ви!жджати в iмперськi столищ. Зо-крема, на територп Укра!ни в дожовтневий перюд не юнувало вищих навчальних закладiв для подготовки професiйних художников. Тому обдарованi молодГ люди, яш отримували початкову художню освиу в малювальних школах, що дГяли в Одеа (1865 р.) та Xарковi (1869 р.), Малювальнiй школГ Мурашка (1875 р.), Загальнопромисловш школГ рисунка та мо-делювання у ЛьвовГ (1876 р) тощо поповнювали ряди петербурзьких студенпв. У подальшому вони ставали видатними д1ячами образотворчого мистецтва Росш-сько! Гмпери. Серед них В. Боровиковський, К. Го-ловачевський, I. Бугаевський-Благодарний, П. Дрож-дш, Д. Левицький та ш. АкадемГчне навчання та ху-дожне середовище столищ сприяло формуванню ГндивГдуально! манери кожного митця. Водночас не слад забувати про важливе неформальне художне шдгрунтя Батьшвщини, яке давало поштовх для про-яву й розвитку таланпв художников. ВГдомо, напри-клад, що В. Боровиковський походив Гз художньо! династп Боровиков (батько та чотири брати займали-ся жонописом та портретуванням), вщомо! серед полтавського й миргородського дворянства й духовенства [9]. Саме в Укра!ш В. Боровиковський досяг перших усшх1в в жонописному малярствГ («Xри-стос», «Богомапр з немовлям») та портретному ми-стецтвГ («Ддвчинка з голубом»). Д. Левицький був сином знаного гравера та майстра портрета ГригорГя Левицького-Носа та прибув до Петербурга з достат-тм рГвнем художньо! майстерностг Ц та тш при-клади про активне художне життя в Укра!ш того часу сввдчать про досить високий рГвень художньо! освии, яка, крГм згаданих вище початкових художшх шк1л, надавалась неформальним шляхом.
Суттеве мюце в цьому процес посвдала д1яль-н1сть митщв р1зних категорш: цехових майстр1в, iKO-нописщв, мандрiвних малярiв, самоукiв. Цеховi май-стри та жонописщ часто мали академiчну освиу, й, окрiм виконання замовлень, надавали неформальну початкову художню освiту. Таку, зокрема, отримали I. Васильков, I. Зайцев, I. Ретн, Т. Шевченко та ш. Широкою популярнiстю користувалися й мандрiвнi маляри, серед яких були талановип вихiдцi з селян, мщан та iнколи дворян, зокрема, кршаки П. Коно-ненко, I. Слюаренко, Яремко (художня освiта яких обмежувалося навчанням у ремiсника чи мюцевого «богомазам») та крiпаки-самоуки Савченко, I. Ксенко, Г. Озеров (навчалися шляхом котювання зразшв професiйних художнишв), дворянин К. Юркевич-Стаховський. Незважаючи на неформальнiсть тако! освiти, вона все ж давала змогу задовольняти есте-тичнi вимоги укра!нського панства того часу.
Не можна також характеризувати як фор-мальне й навчання майстрiв з виготовлення заборо-нених церквою гравшованих картинок релiгiйного змюту, фахiвцiв живопису, графiки й архиектури в рисувальних школах (перша створена в Харковi 1869 р. М. Раевською^вановою), умiльцiв художнiх промислiв (килимарства, вишивання, лозоплетiн-ня тощо).
Таким чином, практично ввдсутне формальне образотворче навчання в Укра!нi заважало формуванню професшного художнього простору держави й водночас сприяло розквиу самобутнього, «натурального» мистецтва, що стало потужним джерелом для збереження нацiонально! iдентичностi укра!нсько-го народу.
Ще одним видом мистецтва, який у другш по-ловинi XVIII - 20-их роках ХХ столитя вивiв на свиовий рiвень укра!нство, була лиература. Заува-жимо, що це перюд, коли вщбуваеться iнтенсивне поглинання укра!нсько! культури росiйською, а народна мова визнаеться провшцшною й селянсь-кою. Окремими осередками освгга були Киево-Могилянська академiя (з 1817 рр. Ки!вська духовна академiя), вадкрип Харшвський унiверситет (1805 р.), Одеський лщей (1817 р.), Н1жинська гiмназiя вищих наук (1820 р.), Ыператорський ушверситет Святого Володимира (1833 р.), але викладання в них здiйснювалося росшською мовою. Тому таким сут-тевим i визначальним явищем було написання I. Кот-ляревським укра!номовних «Ене!ди» (1798 р.), «Наталки Полтавки» (1838 р. та «Москаля-чарiвника» (1841 р.). У сво!х творах I. Котляревський не просто показав красу народно! мови, довГв !! спроможшсть бути знаряддям перекладу з шших мов, а й проде-монстрував невичерпнi багатства народного словника укра!'нщв. У контекста дослвдження варто тдкрес-лити, що письменник не мав формально! литературно! освии, як i його вщомГ наступники £. Гребiнка, М. Шашкевич, М. Гоголь, Г. Квiтка-Основ'яненко, Т. Шевченко, Леся Укра!нка та ш. Першi кроки в лiтературi щ митщ робили завдяки домашнiй освт, середовищу, а у випадку Т. Шевченка - неформаль-нш початковiй освт та самоосвт.
Особливютю спадщини видатних лiтературних дiячiв цього перiоду е усвiдомлення невичерпносп й неповторностi народно! мови та фольклору. Не випадково найкращi зразки усно! народно! творчостi так широко використовувались у творах укра!нських письменник1в. Крiм того, публiкацi! зi зразками укра!нських народних пiсень з'являються в росшсь-ких, польських i захвдноевропейських виданнях, наприклад «Собрание русских простых песен с нотами» (1761-1779 рр.) В. Трутовського; «Piesm рокЫе I тяИе ludu Galicyjskiego» (1833 р.) К. Лшшського; «Сборник украинских песен» (1849 р.) М. Максимовича та ш. Переконання щодо вищосп старо! народно! пiснi перед новшими романсами, що iз салошв йшли мандрувати в народних масах, спонукала тала-новитих музикантiв О. Марковича (1822-1867 рр.), П. Нщинського (1832-1896 рр.) та шших записувати та вводити украшсьш народнi шсш в опери, оперети, створювати на !х основi хоровi композицп.
Найб№ш значимою подiею в укра!нськ1й му-зичнiй фольклористицi стала дiяльнiсть М. Лисенка, який видав сiм випусшв «Збiрника укра!нських пiсень» (1868-1911 рр.) в обробках iз супроводом фортетано, 120 власнеукладених пiсень для чо-ловiчих i мiшаних хорiв (1886-1903 рр.), збiрник «Молодощi» (1876 р.), першi записи дум з мелодiями (1874 р.) тощо. Митцю вдалося не тшьки зафiксувати й зберегти для майбутнiх поколiнь музичний спадок народу, а й, здiйснивши обробки понад 600 народних пiсень, увiчнити народне музичне надбання в операх («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Ене!да», ди-тячих «Коза-Дереза», «Пан Коцький» тощо), у творах для симфошчного оркестру (Менует, Адажю, Увертюра на тему укра!нсько! народно! шсш «Ой запив козак, запив»), у камерно-шструментальних творах (обробка народно! шсш «Сонце низенько», двi рап-содi!' на укра!нськ1 народнi теми)) тдкресливши цим мелодiйнiсть, унiкальнiсть та придатшсть музично! спадщини укра!нцiв для створення класично! музики. У 1894 р. М. Лисенко здшснив першу в укра!нському музикознавствi наукову розввдку про музичний iнструментарiй: «Народнi музичш iнструменти на Укра!ш». Справу великого митця продовжували О. Кошиць, Ф. Колесса, В. Антонович та М. Драгоманов, С. Людкевич, К. Стеценко, М. Леонтович.
У розвитку укра!нсько! музично! культури аналiзованого часу значну роль вiдiгравали не тшьки митцьпрофесюнали, але й аматори музичного ми-стецтва. Такими, зокрема, були П. Сокальський (хiмiк за освiтою, автор дослвдження «Русская народная музыка великорусская и малорусская в ее строении мелодическом и ритмическом» (1888 р.), опер «Майська шч» (1862-1876 рр.), «Облога Дубна» (1878 р.)), М. Аркас (за освггою правознавець, фГзик-математик, служивий морського ведомства, автор опери «Катерина» (1897 р.), декшькох романав, обробок 80 народних мелодiй). Неабияка увага видатних митцiв друго! половини XIX - початку XX столитя до музично! спадщини народу, кшь-кiсть дослiджень та збiрок свiдчить про надзвичай-ну силу неформального способу збереження му-зично! культури народу, завдяки чому укра!нський
мелос тривалий час передавався з поколшня до поколшня.
У другш половиш XIX - на початку XX столитя активiзуеться процес надання музично! освгга, котра мала формальнi ознаки, важливими осередками чого стали Киево-Могилянська академiя (з 1817 р. - духовна академiя), Xаркiвський колегiум (в якому з 1770 р. дгяв нотний клас), Ки!вська музич-на школа (Гз 1831 р. - мюька капелiя), Львiвська му-зична школа (з 1854 р. - консерваторГя), Ки!вське (1868 р.), Xаркiвське (1883 р.), Одеське (1897 р.) музичш училища, приватш музичш школи М. Тут-ковського, Г. Нейгауза (Ки!в), П. Столярського (Одеса), Л. Марека, К. МГкулГ (ЛьвГв), Музично-драматична школа М. Лисенка (1904 р.), консерватору в КиевГ, Одеа (1913 р.), Xарковi (1917 р), ЛьвГвський музичний шститут А. Нементовсько! (1902 р.), Вищий музичний шститут (1903 р.), кафедра музикознавства ЛьвГвського ушверситету (з 1914 р. -Шститут ютори музики, з 1920 р. - Шститут музикознавства) тощо.
У цей перюд у вищих навчальних закладах немистецького спрямування надзвичайно популярною була аматорська музична дГяльшсть. Так, серед харшвського студентства «малоросшська тсня па-нувала до тако! мГри, що захоплювала навпъ чистих великороав» [10]. Щдтвердженням високого рГвня вокального аматорства е ввдомосп про благодшш музично-танцювальш вечори (Ки!в, 70-80-п рр.), у яких брав участь студентський хор щд керГвництвом М. Лисенка [14], участь студентського хору та оркестру Xаркiвського ушверситету в благодшних концертах на користь малозабезпечених студенпв музичного училища [15]. Таким чином, музична освгга друго! половини XVIII - 20-их рошв XX столитя вгд-значалася наявшстю формально! й неформально! компоненти, кожна з яких вирГзнялася особливим впливом на становлення музично! культури Укра!ни.
Театральна освиа в Укра!ш окресленого нами перюду ускладнювалася тим, що в шютдесятГ роки XVIII столитя в Киево-Могилянськш академi!, Xар-к1вському, Чернiгiвському та Переяславському ко-легiумах було повшстю лiквiдовано шшльний театр. I це не випадково, адже колонiальна полiтика заборони укра!нського слова поширювалася не лише на ху-дожню лiтературу, а й на укра!номовне театральне мистецтво. Виникали росшськомовш та польсько-мовш театри (домашнi театри в маетках князя С. Толщина на Черкащиш (1797-1801 рр.) та по-мщишв Квиок на Xаркiвщинi (1799-1801 рр.), поль-ський театр Жевуського у львовг (50-60-п роки XVIII ст.) тощо). Лише зрвдка в домашшх театрах ставились укра!номовнi вистави, зокрема, у садибах графа Трощинського на Полтавщиш в 1822-1825 рр. виконувалися украшсьш п'еси Василя Гоголя-Яновського (батька М. Гоголя) [12]. Зазвичай акторами цих театрiв були самi господарi та !хш госл, в окремих садибах дгяли крiпацькi трупи, як1 так само не мали спецiально! освии. Отже, дгяльшсть цих ак-торiв-аматорiв грунтувалася на неформальнiй пере-дачi театрального досвщу. Спектаклi ставили й студента вищих навчальних закладiв. Зокрема, в
Харшвському ушверситеп на початку Х1Х столитя на вистави студенпв запрошували навиъ стороншх. Аматорська театральна д1яльшсть тут була дозволена ректором Т. Осиповським (1813 р), а шзшше й ттстром народно! освии А. Розумовським [10]. Вщомими е вистави студенпв ушверситету Св. Во-лодимира.
1сторична роль у становленш професшного украшського театру належить Полтавському вшьно-му театров1 шд кер1вництвом I. Котляревського (1817-1821 рр.), де почали свою д1яльшсть трупи, як1 на офщшному р1вн1 поряд з виставами росшською мовою давали й вистави украшською. Окрем1 рол украшською мовою виконувалися навиъ у Петербур-3i та Москв1, зокрема, роль «учителя-малороаянина» (у виставi «Опыт искусства» М. Судовшикова), як1 виконував у 1817-1818 рр. М. Щепшн. Та все ж виключно важливими для становлення вичизняного театру були «малороссийские оперы» I. Котляревського, як з усшхом ставилися в Полтавi, Харковi, Чершгов^ Ромнах.
У XIX столiттi утвердженню укра!нсько1 про-фесiйноï драматургй' сприяють твори Г. Квпки-Основ'яненка, М. Костомарова, П. Бшецького-Носен-ка, А. Стороженка, Т. Шевченка, С. Гулака-Артемов-ського, М. Кропивницького та ш.). Важливу роль у становленнi професшного театру в шнщ XIX столитя вщграли трупи Г. Ашкаренка, М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського. Зауважимо, що актор першо! половини XIX столптя М. Щепшн походив iз ам'1 селянина-крiпака та спецiальноï теат-ральноï освiти не мав (закончив повiтове та губернсь-ке училища), а перший досвщ актора отримав у напiвкрiпоснiй трут Курського театру брапв Барсо-вих. Не здобували професiйну акторську освиу й К. Соленик та В. Верховинець. Домашню мистецьку освiту та початкову театральну в аматорському гурт-ку отримав i М. Кропивницький. Вокальну, а не ак-торську мали С. Гулак-Артемовський та М. Занько-вецька та ш.
Таким чином, можемо стверджувати, що в становленнi аматорського й професшного украшського театру проввдну роль ввдграли митцi, як1 не мали спецiальноï освiти та самотужки здобували досвiд театральноï дiяльностi. Однак говорити про повну ввдсутшсть театрально1' освiти в Укра'ш в означений юторичний перiод не можна, бо, наприклад, у музич-но-драматичнш школi М. Лисенка в одному ряду з музичними предметами учш засвоювали сценiчну гру та декламащю, отримували знання з iсторiï культури, драми, естетики, мiмiки, гримування, фехту-вання, танцiв тощо. Саме в цьому навчальному за-кладi вперше було вiдкрито клас украшсько1' декла-мацiï i сценiчноï гри (1906 р.).
У тiснiй взаемодп з театром розвивалося й хо-реографiчне мистецтво. Укра'нсьш народнi танщ, як1 виконувалися на сценi театрiв, пiдсилювали нацю-нальний колорит, ставали невщ'емною частиною видовища, iз захопленням сприймалися як на вичиз-няних, так i на сценах Москви, Петербурга, iнших мiст за межами Украши. Зокрема, под час гастролей украшсько!' трупи Г. Деркача в Париж (1893 р.), коли
демонструвалися «Наталка Полтавка» I. Котляревського та «Назар Стодоля» Т. Шевченка, вокально-танцювальна картина «Вечорнищ» П. Нщинського, «спiвакiв i танцюриспв викликали по кiлька раяв i навiть примушу-вали знов повторити народт танцi» [13].
Видатш дОячО укранського хореографiчного мистецтва X. Н1жинський та В. Верховинець вмшо використовували танцювальне мистецтво народу в постановках опер i вистав. Наприклад, X. Шжинсь-кий у 1899 р. в оперО М. Аркаса «Катерина» за пое-мою Т. Шевченка продемонстрував можливосп народного танцю в застосуванш до класичного мистецтва. ТеатралОзащя й техшчне ускладнення народ-них рухОв X. Шжинського були шдхоплеш М. Соболем. Водночас деяк балетмейстери-ремюники спро-щували, вульгаризували народш танщ, насичуючи 1'х «клоунськими фокусами». Проти цього ршуче ви-ступав В. Верховинець, збагачуючи репертуар театрОв власнезаписаними зразками хореографОчно1' спадщини народу. Надзвичайною яскравютю вирОз-нялися його постановки балетних сцен в оперьсатирО М. Лисенка «Еневда» за I. Котляревським. Прославлено актори украшських театральних труп (М. Зань-ковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Кропивницький та Он.) в майстерносл ввдображення пер-сонажОв вправно поеднували декламування, сшви й хореографш. З цього приводу I. Мар'яненко в статп «Мое життя» написав, що М. Садовський знав i ви-конував козачок так, як шхто за його пам'яп [11].
Незважаючи на те, що спещальних хорео-графОчних навчальних закладОв в Украш в цей час не юнувало, усе ж говорити про повну ввдсутшсть формально!' хореографОчно1' освии недоречно, осшльки у вищезгаданш музично-драматичнш школО М. Лисенка на досить високому рОвш викладався курс «Танщ». Не випадково ïï випускники були вщмшними танцюристами, а В. Верховинець, вщомий як украïн-ський композитор, диригент, хореограф, фольклорист, етнограф, педагог, став автором першого поаб-ника з украïнськоï хореографи «ТеорОя украïнського народного танцю» (1919 р.).
Слад зазначити, що на теренах нашо1' держави, починаючи з останньо1' чверп XVIII столитя, зарод-жуеться класична балетна культура: у Мюькому те-атрО Xаркова (вщкритий у 1780 р.) працювала балетна група з дванадцяти мюцевих жителОв. Демон-струвалися балети, яш ставив «вОдставний Санкт-Петербурзького театру дансер !ваницький» [13]. На початку XIX столитя балетш постановки здшснюва-лися в КиевО трупою помщика Д. Ширая, котрий з щею метою запрошував вОдомих хореографОв-педагопв, художнишв-декораторОв i балетмейстерОв з Омперських театрОв Москви i Санкт-Петербурга. Па-ралельно надавалася фахова освиа кращим кршо-сним артистам. Iз 1814 р. у Xарковi почала дОяти росiйсько-украïнська група I. Штейна. Важливим досягненням митця стала сшвпраця з видатним актором М. Щепшним, яка вилилася в постановку хорео-графОчних партш у п'еа I. Котляревського «Наталка Полтавка» в ПолтавО 1819 р. На початку 50-их рошв XIX столитя в Xарковi розгорнула свою дОяльшсть театральна антреприза балетмейстера Варшавського
оперного театру Mopica nioHa. Постановки балет-них вистав вимагали неабияко! подготовки, тому ми-тець створив власну хopеoгpaфiчну cтудiю для на-дання в1дпов1дно! ocвiти мaйбутнiм танцюристам. У Киeвi з 1863 р. працювала трупа ггалшсько! опери шд кеpiвництвoм придворних вщенських тaнцюpиcтiв Р. та А. Опфермашв. При Кшвськш oпеpi з 60-их ро-шв Х1Х cтoлiття дiялa балетна група пiд ^рГв-ництвом pociянинa Й. Сетова, i3 1893 р. - поляка С. Ленчевського, з 1910 р. - поляка К. Залевського, i3 1915 р. - роаян Б. Шжинсько! та О. Кочетовського.
Як бачимо, на cценi национального класичного театру активно функцioнувaли шоземш школи тан-цювального мистецтва. Разом з тим поступово розви-валася укра!нська народно--сцешчна хopеoгpaфiя та балетмейстерське мистецтво. Це спонукало до тдне-сення хopеoгpaфiчнo! ocвiти, зокрема з формальними й неформальними ознаками, яка надавалась учасникам музично-драматичних вистав, танцювальних картин, cпектaклiв-дивеpтиcментiв, балелв.
5. Результати дослщження.
У pезультaтi дocлiдження основних аспекпв розвитку образотворчо!, литературно!, музично!, театрально! хopеoгpaфiчнo! ocвiти друго! половини XVIII - 20-их рок1в ХХ столитя визначено так1 особ-ливосп мистецько! ocвiти: значний розвиток неформально! пеpедaчi вiтчизняних мистецьких надбань (в умовах тотального нищення украшськосп); пocутнiй poзквiт самобутнього народного мистецтва (образо-творчого, лiтеpaтуpнoгo, музичного, драматичного, хopеoгpaфiчнoгo); вплив мистецько! ocвiти, що носила фopмaльнi ознаки на ту, котра мала нефopмaльнi.
6. Висновки
У дpугiй пoлoвинi XVIII столптя - 20-х рок1в ХХ столггтя паралельно cпiвicнувaли нефopмaльнi та формальш ознаки мистецько! освгга. Теоретичш й пpaктичнi здобутки вичизняно! мистецько! освгга минулого aктуaлiзують дощльшсть розробки науково обгрунтованих pекoмендaцiй щодо застосування неформально! мистецько! освгга в професшнш освт мaйбутнiх митщв. Окремого дослщження потребу-ють питания конвергенцп формально! й неформально! мистецько! освгга cтудентiв вищих навчальних заклащв, зокрема, педaгoгiчних.
Л1тература
1. Основш засади розвитку вищо! освгга Укра!ни в кoитекcтi Болонського процесу (документа i мaтеpiaли 2003-2004 pp.) [Текст] / за ред. В. Г. Кременя. - Тернопшь, 2004. - 146 с.
2. Mezirow, J. Understanding Transformation Theory [Text] / J. Mezirow // Adult Education Quarterly. - 1994. -Vol. 44, Issue 4. - P. 222-232.
doi: 10.1177/074171369404400403
3. Non-formal Adult Education: Voluntary and without exams [Text]. - Danish Ministry for Children, Education and Gender Equality. - Available at: http://eng.uvm.dk/Education/Adult-Education-and-Continuing-Training/Non-formal-adult-education
4. Дополнительное и неформальное образование в Европе) [Текст] / под ред. Р. Кларийса. - Прага, 2005. - 138 с.
5. Non-formal education in a changing reality [Text] / S. Rromi, M. Schmida (Eds.). - Jerusalem: the Hebrew University Magnes Press, 2008. - 580 р.
6. Livingstone, D. W. Adults' informal learning: Definitions, findings, gaps and future research [Text] / D. W. Livingstone // WALL Working Paper. - 2001. - Vol. 21. -P. 1-49. - Available at: https://tspace.library. utoronto.ca/ retrieve/4484/
7. Шевченко, Г. Неформальна освгга [Текст] / Г. Шевченко; гол. ред. В. Г. Кремень. - Енциклопедiя освпи. - К., 2008. - С. 583-584.
8. Сулаева, Н. В. Шдготовка вчителя в педагопчно-му простх^ неформально! мистецько! освгга [Текст]: моно-грaфiя / Н. B. Сулаева. - Полтава: ПНПУ iменi В. Г. Коро-ленка, 2013. - 408 с.
9. Рубан, В. В. Левицького i В. Боровиковського в гстори вгтчизняно! культури [Текст] / В. В. Рубан, Д. Роль; гол. ред. Г. А. Скрипник // Укра!нська культура друго! половини Х1Х столптя. - 2005. - Т. 4. -С. 654-667.
10. Багалей, Д. И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). Т. 1 (18021815 гг.) [Текст] / Д. И. Багалей. - Х.: Тип. и литогр. Зиль-берберга, 1893-1898. - 1204 с.
11. Гуменюк, А. I. Украшсью народт танщ [Текст] / А. I. Гуменюк. - К.: Наук. думка, 1969. - 615 с.
12. Красильникова, О. В. Iсторiя укра!нського театру ХХ стх^ччя [Текст] / О. В. Красильникова. - К.: Либ^, 1999. - 204 с.
13. Сташшевський, Ю. О. Балетний театр Радянсь-ко! Укра!ни 1925-1985 [Текст] / Ю. O. Станшевський. - К.: Музична Украша, 1986. - 236 с.
14. Студенческий хор [Текст]. - Киевский телеграф. - 1882. - № 234. - С. 5.
15. Концерт и танцевальный вечер в пользу Общества взаимного вспоможения приказчиков [Текст]. - ЮК. -1888. - С. 4.
References
1. Kremenja, V. G. (2004). Osnovni zasady rozvytku vyshhoi' osvity Ukrai'ny v konteksti Bolons'kogo procesu (dokumenty i materialy 2003-2004 rr.). Ternopol, 146.
2. Mezirow, J. (1994). Understanding Transformation Theory. Adult Education Quarterly, 44 (4), 222-232. doi: 10.1177/074171369404400403
3. Non-formal Adult Education: Voluntary and without exams. Danish Ministry for Children, Education and Gender Equality. Available at: http://eng.uvm.dk/Education/Adult-Education-and-Continuing-Training/Non-formal-adult-education
4. Klarijsa, R. (2005). Dopolnitel'noe i neformal'noe obrazovanie v Evrope). Praga, 138.
5. Rromi, S., Schmida, M. (Eds.) (2008). Non-formal education in a changing reality. Jerusalem: the Hebrew University Magnes Press, 580.
6. Livingstone, D. W. (2001). Adults' informal learning: Definitions, findings, gaps and future research. WALL Working Paper, 21, 1-49. Available at: https://tspace.library. utoronto.ca/retrieve/4484/
7. Shevchenko, G.; Kremen', V. G. (2008). Neformal'na osvita. Encyklopedija osvity. Kyiv, 583-584.
8. Sulajeva, N. V. (2013). Pidgotovka vchytelja v peda-gogichnomu prostori neformal'noi' mystec'koi' osvity. Poltava: PNPU imeni V. G. Korolenka, 408.
9. Ruban, V., Rol', D.; Skrypnyk, G. A. (Ed.) (2005). V. Levyc'kogo i V. Borovykovs'kogo v istorii' vitchyznjanoi' kul'tury. Ukrai'ns'ka kul'tura drugoi' polovyny HIH stolittja, 4, 654-667.
10. Bagalej, D. I. (1893-1898). Opyt istorii Har'kovskogo universiteta (po neizdannym materialam). Vol. 1 (1802-1815 gg.). Kharkiv: Tip. i litogr. Zil'berberga, 1204.
11. Gumenjuk, A. I. (1969). Ukrai'ns'ki narodni tanci. Kyiv: Nauk. dumka, 615.
12. Krasyl'nykova, O. V. (1999). Istorija ukrai'ns'kogo teatru HH storichchja. Kyiv: Lybid', 204.
13. Stanishevs'kyj, Ju. O. (1986). Baletnyj teatr Rad-jans'koi' Ukrai'ny 1925-1985. Kyiv: Muzychna Ukrai'-na, 236.
14. Studencheskij hor (1882). Kievskij telegraf, 234, 5.
15. Koncert i tanceval'nyj vecher v pol'zu Obshhestva vzaimnogo vspomozhenija prikazchikov (1888). JuK, 4.
Дата надходження рукопису 21.09.2015
Сулаева Наталiя Б1ктор1вма. доктор педагопчних наук, доцент, кафедра музики, Полтавський нацю-нальний педагопчний ушверситет Омеш В. Г. Короленка, вул. Остроградського, 2, м. Полтава, Украна, 36000
E-mail: [email protected]
УДК 371.134+378.041
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.51935
АВТОРСЬКА СПРОМОЖН1СТЬ У ТВОРЧО-ВИКОНАВСЬК1Й П1ДГОТОВЦ1 МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
© Т. Б. Стратан-Артишкова
До^джено meopemu4Hi, методологiчнi i методичн засади творчо-виконавсько'1' пiдготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва в cucmeMi вищо'1' пeдагогiчноi освти. Сформульовано визначення поняття «авторська спроможтсть» майбутнього вчителя музичного мистецтва. Обтрунтовано значення творчо-виконавсько'1' пiдгоmовкu майбутнх фахiвцiв, cхаракmeрuзовано методичну систему вдосконалення творчо-виконавсько'1' пiдгоmовкu, що трунтуеться на впровадженн iнновацiйноi технологи композиторсько-виконавсько'1' дiяльноcmi й спрямовуеться на формування авторсько'1' cпроможноcmi майбутнього фахiвця
Ключовi слова: творчо-виконавська тдготовка, духовний розвиток, композиторсько-виконавська дiяль-нкть, авторська спроможтсть
Theoretical and methodological foundations of creative and performing training of the future music teachers in higher education teaching system are investigated. The notion of "author's ability" of the future music teacher is formulated. It is proved a value of creative and performing training of future professionals. It is determined a methodical system of creative and performing training based on the introduction of innovative technology of composer-performer activities aimed at forming the author's ability of future professionals Keywords: creative and performing training, spiritual development, composer-performer activity, author's ability
1. Вступ
Процеси модершзаци та глобалОзацп, що охо-пили ва сфери цившзацшного простору, перехвд вОд постшдустрОального до шформащйного суспшьства, динамОчш штеграцшш сощально-економОчш процеси вимагають розв'язання актуальних завдань, зумовле-них об'ективною потребою сустльства у конкурен-тоспроможних фах1вцях, здатних демонструвати ви-сокий рОвень професюналОзму, освОченосп й культури, визначати способи особиспсного розвитку й са-морозвитку. У зв'язку з цим перед нацюнальною системою освии постали важливО завдання: подготовка свщомо1' нацюнально1' штелОгенци, оновлення та зба-гачення штелектуального генофонду наци, виховання ïï духовно1' елгти, примноження культурного потенщ-алу, що мае забезпечити високу ефективнють дОяль-носп майбутшх фахОвщв як провщнишв високо1' ху-дожньо1' культури, творщв, активних учасник1в освь тньо-культурного процесу. Ц завдання покликана виконати вища педагопчна освгта шляхом подготовки учителОв, здатних спрямовувати духовний розвиток тдростаючого поколшня у творче русло, формувати
здатнiсть творити за законами краси, що водповодае потребам сьогодення i майбутнього. З огляду на такi завдання постала потреба реконструкци змiсту профе-сiйноi тдготовки майбутнiх фахiвцiв, iнтенсивного впровадження в практику навчання i виховання шно-вацiйних методик, технологiй i подхода, спрямованих на акгивiзацiю суб'ектних можливостей кожного майбутнього вчителя, розвиток його культури мислення i почутпв, творчоi' iндивiдуальностi i духовностО.
2. Постановка проблеми та аналiз науковоТ лiтератури
Сучасними вОтчизняними науковцями, педагогами-практиками зроблено значний внесок у теорш та практику професiйноi освии. НауковО засади формування творчо! особистостО майбутнього вчителя музичного мистецтва обгрунтовуються в наукових працях А. АвдОевського, А. Болгарського, Б. Брилша, Г. Школа!, Н. Гуральник, О. Михайличенка, О. Олек-сюк, В. Орлова, О. Отич, Г. Падалки, Т. Пляченко,
A. Растрипно!, О. Ростовського, О. Рудницько!,
B. Черкасова та Он.
