CC BY
36
Таким чином, виховання шкшьно! молодi займало одне з провщних мiсць у поглядах галицьких педагопв. Вони вiдзначали, що виховання дгтей у школi кожний учитель повинен тдняти на найвищий рiвень свое! педагопчно-виховно! працi. Найбiльш важливим й одночасно найважчим завданням виховання вони вважали творення сильних i добрих характерiв, а це е провщною опорою в побудовi кращого майбутнього укра!нського народу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Брик I. Освггньо-виховне значшня прогульок // Життя 1 знання. — 1933. — Ч. 7-8.
2. Вакацшш твосел // Свгт дитини. — Льв1в. — 1920. — 15 вересня.
3. Виховна порадня // В1льне слово. — 1963. — 2 березня.
4. Горицвгт О. За домашне виховання // Р1дна школа. — 1939. — Ч. 15-16. — С. 232-234.
5. Науковий доробок укра!нських галицьких педагопв у галуз1 дидактики: Хрестомапя / Упорядник Т. К. Завгородня. — 1вано-Франшвськ: Плай, 2002. — 232 с.
6. Петр1в I. Важлив1 завдання напередодш нового навчального року // В1сп. (Бельпя) — 1952. — 15 вересня.
7. Петр1в I. Швоселя "Зелений гай" в Торонп // Наша мета. (Канада) — 1965. — 11 вересня.
8. Петр1в I. Прогульки в народнш школ // Шлях виховання й навчання. — 1933. — Кн. 1. — С. 46-52.
9. Шеремета П. Як використати павзу в школ1 для велико! цши виховання дгтий // Учительське слово. — 1925. — Ч. 7. — С. 8-10.
Оксана Л1СОВЕЦЬ, Лшя ПРОЦ1В
ПОСТАТЬ Ж1НКИ В КУЛЬТУРНО-ОСВ1ТНЬОМУ ЖИТТ1 ГАЛИЧИНИ К1НЦЯ Х1Х — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У статтi здшснюеться гендерний аналiз соцюкультурного середовища Галичини юнця Х1Х — початку ХХ столiття, простежуеться роль жтки в громадському та культурно-мистецькому життi краю. Через призму гендерного пiдходу розглядаються творчi бюграфи, простежуеться шлях профестного та особисткного становлення перших в Галичинi жiнок-митцiв.
Свiтовi штеграцшш процеси, як вщбуваються в полпищ, економщ, шформацшному середовищ^ в значнш мiрi вплинули також i на духовну сферу дiяльностi людини, насамперед освiту, яка в нових гумаштарних умовах набувае iнших форм та змюту.
Сучасна укра!нська жшка на рiвнi з чоловiком мае вшьний доступ до вищо! професшно! освiти, до занять наукою, мистецтвом. Саме в галузi мистецько! освпи основу педагогiчного контингенту складають жшки. Це явище формувалось протягом тривалого часу i мае глибиннi юторичш коренi. Проте соцiальна роль жшки, повнощнна реалiзацiя И знань, досвщу, особистiсного духовного потенцiалу е далекими вщ задекларованих державою положень. Тому особливо актуальним у гумаштарних дослщженнях, зокрема, в роботах з ютори мистецько! педагопки, е застосування гендерно! методологi!, що розширить i поглибить знання про предмет дослщження, сприятиме формуванню цiлiсно! науково! картини свгту.
Сутнiсть гендерного пiдходу в ютори впчизняно! музично! педагогiки полягае у врахуванш впливу фактора статi на предмет дослщження, що зумовлюе формування бшьш об'ективно! та повно! картини становлення та розвитку музично-педагопчно! думки та музично-освгтньо! практики в Укра!ш. У нашому дослiдженнi гендерний шдхщ спрямований, перш за все, на з'ясування соцiально! ролi жiнки в культурно-освпньому середовищi Галичини кiнця XIX — початку ХХ столотя, причин обмеження ще! ролi тим чи шшим видом суспiльно корисно! дiяльностi.
Окреслений перiод в iсторi! вгтчизняно! освiти тривалий час вважався найменш вивченим. Однак протягом останнього десятилгття активiзувались та поглибились дослiдження ютори укра!нсько! педагогiки, зокрема з позици сучасного розвитку педагогiчно! науки розвиток освгти i шкiльництва на захщноукра!нських землях за часiв Австро-Угорщини дослщжували Г. Бiлавич, С. Вдович, Д. Герцюк, Ф. Грицюк, I. Курляк, С. Лаба, З. Нагачевська, Б. Ступарик, I. Цепенда та шшь
Питання укра!нсько! музично! педагогiки частково розглядаються також у роботах музикознавщв М. Баб'юк, М. Бшинсько!, Ю. Булки, Й. Волинського, Я. Горака, М. Загайкевич, В. Заранського, Л. Кияновсько!, О. Козаренка, С. Павлишин, В. Сивохша, Р. Стельмащука, М. Черепанина, Л. Яросевич, Ю. Ясиновського. Процес становлення i розвитку фахово! музично! педагогiки та осв^и в Галичинi з позицiй юторичного музикознавства дослiджували Н. Кашкадамова, Л. Мазепа, Т. Старух.
Iсторiя музичного виховання та освiти на захщноукра!нських землях розглядаеться в iсторико-педагогiчних роботах С. Марченка, О. Поясик, С. Процика, Л. Прощв, I. Фрайта.
Психолого-педагопчш основи та iсторiя гендерно! педагогiки у вiтчизнянiй науцi анатзуються у працях Т. Говорун, Т. Дороншо!, О. Кiкiнеждi, Л. Ковальчук, В. Кравця та iнших вчених. Гендерний пiдхiд в юторп музично! осв^и задекларував росiйський дослiдник В. Адщев.
Проте, незважаючи на охоплення широкого кола питань з юторп укра!нсько! педагогiки, розвиток музично-освiтнiх процешв з позицiй гендерного пiдходу у втизнянш науцi ще не розглядався, що i зумовило вибiр теми дослщження. Таким чином, мета статт1 — простежити гендернi особливостi сощально! та творчо! самореалiзацi! жiнки в галицькому соцiумi кiнця XIX — початку ХХ столотя.
За чашв козацько-гетьмансько! доби правове становище жшок визначав Литовський статут, поряд з яким юнували й мiсцевi звичаевi норми та деякi правовi запозичення. Господарське становище жшки, !! мюце в соцiальному свiтi визначала станова приналежшсть. Жiнки вiльних селян працювали в сiльському господарствi, проте на !хнш долi не дуже вщбилась соцiальна нерiвнiсть, найважчим виявилось становище кршачок, якi не мали жодного права на захист.
Кращою стала доля жшок шсля повстання Б. Хмельницького, оскiльки в той час почали штенсившше розвиватися т дiлянки ремесел й виробництва, в яких брали участь жшки-селянки i мiщанки (ткацтво, гончарство, вишивка, килимарство та iн.). Значну роль у розвитку промисловостi та художшх ремесел вiдiгравали жiночi монастир^ котрi розвивали також i виробництво церковного спорядження.
Доба козаччини з !! постшними вiйнами й повстаннями сформувала новий тип жiнки, жшки-захиснищ свое! родини i маетку, часто iз зброею в руках. Одшею з представниць жшки-козачки, iм'я яко! дiйшло до наших дшв, була дружина сотника — Олена Завюна з Бушi. Панiвна сощальна роль жiнки за часiв козаччини — це дружина-господиня, яка керуе господарством тд час вiдсутностi свого чоловша, що бере участь у вшськових походах чи займаеться державними справами. Проте на Гетьманщиш було також чимало жiнок, якi вщгравали важливу роль у суспiльному i полiтичному життi Укра!ни. Наприклад, Ганна Хмельницька, дружина Богдана, посщала впливове становище в останш роки його гетьманування i навiть видавала ушверсали; мати I. Мазепи — Марина (в чернещга Марiя Магдалина) була доброю порадницею свого сина, а дружина С.Палiя фактично правила Бшоцерювським полком пiд час вiдсутностi чоловша; Настя Скоропадська, дружина гетьмана 1вана, мала великий вплив на чоловша в урядових справах.
Занепад козаччини позначився зменшенням суспiльно! активностi серед укра!нських жiнок. 1з втратою шляхетсько! верстви та русифiкацiею, а на заходi колонiзацiею мiст, нацiональна свщомють збереглася здебiльшого лише в народних масах, проте !! носiем була укра!нська жiнка, котра зафiксувала чимало юторичних фактiв та рис народно! ментальност у формi пiснi, казки, при^в'я чи переказу [2, 687-688].
Питання жшочо! освiти, як i ролi жiнки в галицькому соцiумi загалом, вперше постало в другш половинi XIX ст., що було пов'язано, в першу чергу, з проникненням европейських лiберальних iдей про сощальну, а згодом й гендерну рiвнiсть, а також зумовлено введенням в Австри ново! системи осв^и, зокрема реформою шкiльництва i запровадженням обов'язково! загально! освiти. З шшого боку, Валуевський циркуляр (1863) та Смський Указ (1876), загальмувавши ус прогресивнi соцiальнi та культурнi процеси у Надднiпрянськiй Укра!нi, спричинили перемщення "лшгвоцентрично орiентовано! культури" до укра!нських земель пiд владою Австро-Угорщини. Духовне життя Галичини збагатилось завдяки дiяльностi визначних представникiв укра!нсько! науки i культури Надднiпрянщини, таких як В.Антонович,
Б. Грiнченко, О. Кониський, М. Лисенко, Г. Хоткевич, С. Русова, С. Орополко та шш. Символом еднання надднiпрянських та галицьких укра!нцiв став М. Грушевський, а результатом оновлення духовно! атмосфери в Галичиш стала творча дiяльнiсть Б. Лепкого, О. Кобилянсько!, С. Крушельницько!, С. Людкевича, I. Труша, О. Новаювського та iнших. У цей час з'являеться й новий тип укра!нсько! жшки — громадсько! дiячки, педагога, жшки-меценатки. Так, наприклад, фундаторкою Наукового товариства iм. Т. Шевченка у Львовi була Слизавета Скоропадська-Милорадович.
У перiод галицького нацiонального вiдродження друго! половини XIX ст. жшки яскраво проявили себе як педагоги, письменнищ, акторки, культурш дiячки. В педагогiчнiй дiяльностi вони розширили сво! соцiальнi функцi! вщ реалiзацi! функцiй родинного виховання — до роботи в державних осв^ньо-виховних установах (початкових школах, гiмназiях, учительських семiнарiях тощо). Вiдбувалась активна боротьба жшок за вшьний доступ до вищо! освiти, за можливiсть зреалiзувати себе у рiзноманiтних професiях, за пол^ичну рiвноправнiсть iз чоловiками.
Серед лiдерiв жшочого руху в Галичиш було чимало письменниць, зрештою, письменницька, театральна, виконавська та педагопчна кар'ери були тодi найдоступшшими для обдарованих жшок. У 1884 рощ у Львовi було засноване Товариство руських жшок, !х ще! пiдтримала радикальна галицька iнтелiгенцiя. В цьому рус активну участь брала Наталiя Кобринська, що ставила собi за мету пробудити галицьке жшоцтво, органiзовуючи жiночi товариства, агiтуючи за розширення жшочо! освiти i жiночих виборчих прав. У лiтературi Н. Кобринська виступила не лише як проза!к, а також i як авторка програмних статей "Про рух жшочий в новггшх часах", "Руське жiноцтво в Галичиш в наших часах" та шш. Протягом 1890-1900 рр. в Галичиш виникло ряд жшочих оргашзацш, найважлившою з яких був "Клуб Русинок" (1893), в дiяльностi якого активну участь брали Г. Шухевич, О. Барвшська, О. Гнатюк та iншi [2, 693-694]. У 1890 рощ укра!нсью жiнки Галичини звернулись до вщенського парламенту з вимогою дозволити жшкам вступати до вищих навчальних закладiв. Прогресивнi жiночi прагнення, а також !хня активна громадська позицiя дали сво! плоди. У 1900 рощ в Австро-Угорщиш вийшов закон, що дозволяв жшкам вступати до ушверсите^в, а в 1914 р. було визнано виборче право жшок.
Активним виразником жшочих прагнень i устремлшь в Галичинi наприкшщ XIX столiття стала жiноча преса. Перiодичнi видання, призначенi для жшок, з'явились в Укра!ш з потреб жшочого руху. Вони поширювали через пресу ще! фемiнiзму i водночас вщстоювали й висвiтлювали iнтереси жiнок-матерiв i господинь. Передвiсниками жiночо! преси в Галичиш були альманах "Перший вшок", який видавався у Львовi у 1887 роцi, три випуски журналу "Наша Доля" (Стрий, 1893, 1895, 1896), як видавала Н. Кобринська, при сшвучасп з визначними дiячками i письменницями з Наддшпрянщини О. Пчiлкою, Г. Барвiнок, Л. Укра!нкою, Л. Старицькою. В цих виданнях розроблялися iдейнi основи жшочого руху, висв^лювалось соцiальне i полггичне становище жшки.
Жiночий рух наприкшщ XIX ст. спричинив "нову, незнану минулим столiттям прiрву мiж старим i молодим жiночим поколiнням". Найбшьше декларованих противникiв фемiнiстичного руху з'явилось саме тод^ коли жiнки почали вступати до ушверсите^в, музичних та художшх академш, консерваторiй тощо.
Одним iз проявiв европейського лiбералiзму, а згодом модершзму в галицькому соцiумi кiнця XIX — початку XX ст. стала так звана "вшна статей", тобто протистояння патрiархальних i сучасних уявлень про мiсце й роль чоловша та жiнки в сощокультурних процесах, про бiологiчнi й сощальш чинники гендерно! iдентифiкацi!. Кшець XIX столiття — це перюд найвищо! зрiлостi народницько! культури, яка проповщувала роль жшки як хранительки родинного вогнища, самозречено! матерi — виховательки свщомих синiв-борцiв, однак про власне жiночi проблеми й потреби в укра!нськш культурi кiнця XIX — початку XX ст. майже не йшлося. Укра!нсью прогресивнi жшки Галичини зважилися обстоювати не абстрактш права "трудового народу", а й штереси iнтелiгентного жiноцтва. Коли з'явився "Меланхолшний вальс" Ольги Кобилянсько!, галицью критики одразу ж звинуватили авторку мало не в плапат — вона, мовляв, списала захщно-европейсью зразки, психолопчш тiнi, бо в укра!нському здоровому селянському суспiльствi таких жшок не юнуе. Насправдi ж жшки
чacто були cмiливiшi i paдикaльнiшi зa мeтpiв-чоловiкiв, xочa та жшок cильнiшe тиcли пaтpiapxaльнi обмeжeння i тaбy [1].
Ha почaткy S0-x pокiв XIX cт. в yкpaïнcькомy пиcьмeнcтвi жiнки починaють cтвоpювaти конкypeнцiю чоловiкaм-митцям. I якщо випaдок Mapко Bовчок, якa тpивaлий чac жилa з влacниx лiтepaтypниx зapобiткiв, був для cepeдини cтолiття мaйжe yнiкaльним явищeм, то нa py6eM XIX i ХХ cт. пpиxодить поколiння iнтeлiгeнтниx, фaxово бiльш оcвiчeниx жшок, що здeбiльшого зapобляють учш^ль^кою, peдaктоpcькою, пepeклaдaцькою чи пиcьмeнницькою пpaцeю, a в cepeдовищi митцiв — тeaтpaльним тa музичним виконaвcтвом. З'являютьcя пepшi жiнки-нayковцi, виконaвцi, пiaнicтки, cпiвaчки, дpaмaтичнi aктоpки. Активiзyeтьcя пpaгнeння жiноцтвa до нayки, миcтeцтвa, бaжaння вступу до вищиx нaвчaльниx зaклaдiв.
Ha^rnm^ XIX cтолiття нa cтоpiнкax миcтeцькоï пepiодики yтвepджyютьcя тaкi aвтоpки, як Haтaля Kобpинcькa, Haтaлкa Полтaвкa (Haдiя Kибaльчич-Cимоновa), Днiпpовa Чaйкa (Людмилa Bacилeвcькa), пpeдcтaвницi дeщо молодшо1' гeнepaцiï — Haтaля Pомaнович-Tкaчeнко, Гaлинa Жypбa, Haдiя Kибaльчич. Ha cцeнax гaлицькиx тeaтpiв зaгоpяeтьcя зipкa K. Pyбчaковоï.
Дiвчaтa з iнтeлiгeнтниx pодин, доньки cвящeникiв, yчитeлiв, вчeниx, лiтepaтоpiв, вони пpиноcять новi тeми, новi типи гepоïв, звepтaютьcя до жiночоï пcиxологiï, культивують жiночi цiнноcтi. Taкi вepшиннi явищa, як твоpчicть Лeci Укpaïнки тa Oльги Kобилянcькоï, cпpичинили появу цшо1' плeяди ново1' iнтeлiгeнцiï й вготачн^ жшок тaкиx, як cпiвaчки: G. Зapицькa,
0. Бaндpiвcькa, C. Kpyшeльницькa, пiaнicтки: Любкa Kолecca, Гaлинa Лeвицькa тa iншi. I вжe нa почaткy XX cт. модepнa гepоïня з'являeтьcя нa iншомy cycпiльномy фонi, в новому оточeннi. ïï cтaтyc тeпep визнaчaeтьcя оcвiтою, фaxом, полiтичним пepeконaнням, yкоpiнeнicтю в ri чи iншi cycпiльнi cтpyктypи.
У дpyгiй половинi XIX cт. в Гaличинi оживae гpомaдcькe життя. I m цeй пepiод пpипaдae тaкож почaток pозвиткy yкpaïнcького тeaтpy. Ha Зaxодi Укpaïни, в мeжax Гaлицького воeводcтвa, у cтaновлeннi yкpaïнcького тeaтpy бpaли yчacть тpи мicтa: ^ломия, Львiв i Пepeмишль. У 1S62 p. у Львовi Ю.Лaвpiвcький очолив кyльтypно-оcвiтнe товapиcтво "Pycькa бeciдa", оетовою дiяльноcтi якого cпочaткy були вокaльно-дeклaмaтоpcькi вeчоpи, попepeдники aмaтоpcького тeaтpy.
Гeндepний aнaлiз cоцiокyльтypного cepeдовищa Гaличини XIX ст. дae пiдcтaви cтвepджyвaти, що зшчну pоль у pозвиткy yкpaïнcького тeaтpy в Гaличинi вiдiгpaли жшки. Caмe тeaтp, поpяд з лiтepaтypною твоpчicтю, cтaв одним iз шляxiв оcобиcтicноï caмоpeaлiзaцiï yкpaïнcькоï жшки. У 1S63 p. aвcтpiйcький ypяд дaв caнкцiю нa вiдкpиття yкpaïнcького тeaтpy у Львовi — цe було зaпочaткyвaнням в Гaличинi yкpaïнcького тeaтpy. B 1S64 p. у Львовi ypочиcто вiдбyлоcя його вiдкpиття пpeм'epою "Mapycя" зa повicтю Kвiтки-Ocнов'янeнкa. B головнш pолi виcтyпилa Teофiлiя Бaчинcькa, якa cвоïми пpиpоджeними яcкpaвими cцeнiчними дaними, мaйcтepнicтю i внyтpiшньою кyльтypою по пpaвy зaйнялa мicцe aктpиcи-гepоïнi. B тeaтpi гypтyютьcя чимpaз кpaщi yкpaïнcькi aктоpcькi cили, з жшок пpaцюють знaмeнитi нa той чac aктоpки Ocиповичeвi, Cтeчинcькa, Пiдcоцькa, Бiбepович.
Пpо I. Бiбepович, вiдомy aRrop^, дpyжинy тaлaновитого aктоpa тa диpeктоpa yкpaïнcького тeaтpy S0-90-x pp. XIX ст., зaлишилоcь мaло вiдомоcтeй. Зшемо лишe, що вонa бyлa пiонepкою yкpaïнcькоï cцeни в Гaличинi, aктоpкою, aмплya яко1' — обpaз гepоïчноï тa лipичноï жшки. Cepeд ïï гepоïнь — Гaльшкa Ocтpозькa ("^вло Полуботок"), Haтaля ("Лимepiвнa"), Гaля ("Haзap Огодоля"), Oдapкa ("Дaй cepцю волю") тa iн.
Ha почaткy 90-x pокiв тeaтpaльнa кpитикa ввaжaлa, що дpaмaтичний тaлaнт I. Бiбepович доcягнyв нaйбiльшого pозквiтy, a вонa e окpacою львiвcького yкpaïнcького нapодного тeaтpy i нaлeжить до нaйбiльш тaлaновитиx yкpaïнcькиx aктоpiв. Пpотe в caмомy pозквiтi cлaви
1. Бiбepович нaзaвжди покинyлa cцeнy [3].
Щe одш видaтнa yкpaïнcькa дpaмaтичнa aктоpкa — Kaтepинa Pyбчaковa (Kоccaкiвнa) нapодилacя m Tepнопiллi. Bжe в двaнaдцять pокiв cпiвaлa у кepовaномy бaтьком мюькому xоpi м. Чоpтковa, що агав для нeï "пepшою школою" у виxовaннi вокaльниx здiбноcтeй. До peпepтyapy xоpy вxодили твоpи Д. Боpтнянcького, М. Бepeзовcького, М. Лиceнкa, М. Bepбицького тa нapоднi пicнi. У 1S96 p. Kaтepинa Pyбчaковa вcтyпилa до Укpaïнcького тeaтpy товapиcтвa "Py^ra бeciдa" пiд чac його гacтpолeй у мicтi Чоpтковi, в якому пpaцювaлa
до 1914 р. i де була партнеркою по сцеш талановито! Iванни Бiберович. Пiзнiше критики будуть не раз зютавляти !! гру та гру I. Бiберович — таких близьких у трактуванш образiв народних п'ес, таких схожих зовшшньою манерою гри.
Згодом К. Рубчакова навчаеться у музично-драматичнш студи при театр^ слухае лекцi! Й. Стадника. У 1901-1902 рр. бере уроки ству у вiдомого педагога С. Козловсько!. Коротка спiвпраця К. Рубчаково! з режисером Костем Пщвисоцьким принесла !й добрi плоди на шляху освоення реалютичних засад сцени. Як свщчить преса, Рубчакова була достойною партнеркою таких корифе!в театру, як М. Садовський та М. Заньковецька.
Обдаровашсть К. Рубчаково! була рiзнобiчною. Як спiвачка вона найкраще себе проявила у музичних виставах за творами М. Лисенка, М. Вербицького, Ж. Оффенбаха, Й. Штрауса. Акторка любила народш шсш, яю виконувала на концертах, ювшейних вечорах, добре читала зi сцени поетичш твори Т. Шевченка, I. Франка, Леш Укра!нки, охоче брала участь у громадських та культурних заходах. У 1903 р. у Львовi вггала М. Лисенка, а в 1905 р. — М.Заньковецьку. Прикметним е те, що протягом 1916-1919 рр. К. Рубчакова очолювала трупу Стршецького театру, а в 1919 — стала на чолi Укра!нського Чернiвецького театру на Буковиш. Можна стверджувати, що К. Рубчакова збудувала власну блискучу артистичну кар'еру, пройшовши шлях вiд солiстки батькового мунщипального хору в Чортковi — до керiвника Укра!нського театру в Чершвцях [7].
Двадцяте столiття репрезентуе новi iмена, нову плеяду молодих жiнок-митцiв: акторок, спiвачок, чий талант та висока виконавська майстершсть полонили не лише Укра!ну, але й свгг. З позицi! сьогодення це е природшм, проте на рубежi XIX-XX ст. цей шлях був нетрадицшним для укра!нського жшоцтва i потребував значно! долi мужностi, смшивосп та наполегливостi, аби заявити про себе, про свою творчють на рiвнi з чоловiками. До нового поколшня талановитих i вiдважних укра!нських жiнок належали спiвачки Ф. Лопатинська, С. Федорцева, М. Сабат-Свiрська, С. Зарицька, О. Бац^вська i, звичайно ж, неперевершена Соломiя Крушельницька.
Фiломена Лопатинська народилась у 1873 р. у Чершвцях, музичну осв^у здобула у Львiвськiй консерваторi! в класi В.Висоцького. З 1894 р. працювала в укра!нському театрi, перервами спiвала в польськш та нiмецькiй операх у Львовi та Чернiвцях, виступала з концертами в Яремч^ Трускавцi, Коломи!, Львовi, Чернiвцях, Станiславi, Тернополi. У програму концерта входили оперш ари, пiснi Галля, Берзона, Лисенка та ш [8, 96-98].
С. Федорцева ^воче прiзвище Сабат) народилась на Львiвщинi в сiм'! священика. У Львовi закiнчила вчительську семiнарiю та драматичну студiю при Львiвськiй консерватора. У 1923-1927 рр. працювала на польських сценах, згодом вступила до укра!нсько! театрально! трупи, якою керував режисер i актор Й.Стадник. У 1927 р. С. Федорцева пере!хала на запрошення Леся Курбаса на Радянську Укра!ну i почала працювати в театрi "Березiль" у Xарковi, в !! репертуарi було понад 100 ролей. За заслуги в укра!нському театральному мистецтвi була вщзначена орденами та медалями [6].
Яскравою представницею нового поколiння укра!нських жiнок початку XX ст., як реалiзували свою творчу особистiсть у вокальному виконавсга, була укра!нська оперна та камерна ствачка Марiя Сабат-Свiрська, яка народилась у 1895 р. на !вано-Франювщиш в родинi священика. Пюля закiнчення чотирьох класiв початково! школи в Бучачi вона вчилася у так званш видiловiй школi в Стрию, а в 1909 р. вступила до учительсько! семшарп у Львовi. Вищий музичний шститут М. Сабат-Свiрська закiнчила в 1925 рощ, !! учителем з вокалу був славний польський педагог Чеслав Заремба. Вщ 1926 по 1929 рш вона працювала в Торунському оперному театра У 1930 р. пере!жджае до Львова i займаеться концертною дiяльнiстю, пропагуе також укра!нсью народнi пiснi, iнтерпретуе солоспiви В. Матюка, Д. Очинського, А. Вахнянина, М. Лисенка, С. Людкевича, В. Барвшського, виконуе твори польських композиторiв М.Карловича, В.Желенського, нiмецьких — Ф. Шуберта, Р. Шумана. Ь сво!ми концертами спiвачка об'!хала всю Галичину.
М. Сабат-Свiрська бажала повернути народнш пiснi Галичини нещодавно розiрваний зв'язок поколшь, продовжувала вiдроджувати нацiональну свщомють молодi. У 1942 р. артистка залишила сцену i перейшла на педагопчну роботу: М. Сабат-Свiрська працювала педагогом по класу вокалу в музичному училищi у Львовi [5].
ictoprn педагогши
Покaзовою щодо пpофeciйноï викотв^ко!', пeдaгогiчноï тa оcобиcтicноï caмоpeaлiзaцiï e "re^^pm" бiогpaфiя вiдомоï yкpaïнcькоï cпiвaчки, пiaнicтки, пeдaгогa Дapiï Бaндpiвcькоï. Bонa нapодилacь у 1902 p. у м. Гpибовi (тeпep Польщa) в имЧ фiнaнcового cлyжбовця. Пicля зaкiнчeння почaтковоï школи Дapiя вчитьcя в клacичнiй гiмнaзiï у Львовi, в дeв'ятнaдцять pокiв вcтyпae до Bищого музичного iнcтитyтy iм. M. Ли^нта у Львовi i в 1922 p. зaкiнчye його по raacy фоpтeпiaно. У 1924 p. Дapiя Бaндpiвcькa вшздить до Biдня i тaм пpодовжye нaвчaння. Повepнyвшиcь до Львовa, cклaдae дepжaвний icпит m пpaво вecти пeдaгогiчнy дiяльнicть у cepeднix школax тa yчитeльcькиx ceмiнapiяx. У цьому ж pоцi Д. Бaндpiвcькa вcтyпилa до конcepвaтоpiï Польского музичного товapиcтвa у Львовi, дe вивчaлa вокaл у вiдомого пeдaгогa Cофiï Kозловcькоï. У 192S p. Д. Бaндpiвcькa i^e до franiï, щоб тaм пiдвищyвaти вокaльнy мaйcтepнicть у C. Kpyшeльницькоï. Зaзнaчимо, що Д. Бaндpiвcькa бyлa плeмiнницeю C. Kpyшeльницькоï i нaзивaлa ïï cвоeю тiткою. Пicля повepнeння з franiï Д. Бaндpiвcькa дae pяд caмоcтiйниx концepтiв як пiaнicткa i шльта cпiвaчкa.
У 1931 p. Д. Бaндpiвcькy зaпpошyють нa поcaдy пeдaгогa по клacy вокaлy до Bищого музичного iнcтитyтy iм. M. Ли^нга у Львовi, дe вонa пpaцювaлa до 1939 p. B 1940 p. ш пpиcвоeно вчeнe звaння доцeнтa кaфeдpи cпiвy i пpизнaчeно дeкaном Дepжaвноï конcepвaтоpiï iм. M. Ли^нга y Львовi [S, 106-109].
Блдакучою можнa нaзвaти кap'epy пpeдcтaвницi вiдомоï гaлицькоï миcтeцькоï pодини
G. Зapицькоï. Bонa — випycкниця Львiвcькоï конcepвaтоpiï по клacy вокaлy вщомого польcького cпiвaкa А. Дiдypa, ^rape^m мyзикaльнa тa iнтeлiгeнтнa концepтнa во^лют^, yчacниця концepтiв cвiтовиx оpкecтpiв i д^иген™. У 1939 p. ï^e до Iтaлiï (Miлaн) пiдвищyвaти cвою вокaльнy мaйcтepнicть тa виcтyпae тaм в опepниx тeaтpax. А вжe в 1946 p. пepeïжджae до Англп, виcтyпae в Лондонi, Пapижi, Бapceлонi, Aмepицi. Пapтнepaми по c^rn G. Зapицькоï в Укpaïнi були З. Дольницький, M. Голижький, I. Pомaновcький. У peпepтyapi поpяд з твоpaми Г. Гeндeля, Дж. Pоcciнi, Д. Донiцeттi, Ж. Бiзe, Ф. Шyбepтa — cолоcпiви B. Бapвiнcького,
H. Hижaнкiвcького, C. Людкeвичa, M. Kолeccи, yкpaïнcькi нapоднi пicнi. G. Зapицькa зpeaлiзyвaлa блиcкyчy виконaвcькy rap'epy: вонa cпiвaлa у мiлaнcькомy Лa Cкaлa, в тeaтpax Pимa, Heaполя, Beнeцiï; у 1946-1952 pp. пpaцювaлa в Лондонcькомy "Kовeнт Гapдeн", гacтpолювaлa в Пapижi, Бapceлонi, Швeйцapiï, мaлa концepти у CШA (Hью-Йоpк, Ч^го, Фiлaдeльфiï) [6].
Biдтaк, гeндepний aнaлiз бiогpaфiй тaлaновитиx yкpaïнcькиx жшок можта пpодовжити, aджe cepeд видaтниx гaлицькиx виконaвцiв тa пeдaгогiв знaчнy чacтинy cтaновлять жшки. Зacтоcyвaння мeтодy "гeндepноï бiогpaфiï" дae можливicть з'яcyвaти, до викотання якиx cоцiaльниx pолeй готyвaв жiнок гaлицький cоцiyм нaпpикiнцi XIX — та почaткy XX ст. Aнaлiз пpоблeми з позицп crari дозволяe окpecлити пpизнaчeння жiнки в галицькому cycпiльcтвi й виявити тaкi оcновнi нaпpями ïï пpофeciйноï дiяльноcтi, як миcтeцтво тa оcвiтa (пeдaгогiкa). Bпливом кaтeгоpiï "гeндep" обyмовлюютьcя й тaкий acпeкт оcвiтньоï тa твоpчоï пpaктики, як вибip гaлyзi миcтeцтвa, в якому ceбe бiльш повно peaлiзye жiнкa.
Oтжe, в peзyльтaтi доcлiджeння з'яcовaно, що фeмiнicтичний pyx у Гaличинi виник як peфлeкciя нa пpогpecивнi полiтичнi тa cоцiокyльтypнi пpоцecи в Зaxiднiй Gвpопi в cepeдинi XIX cтолirтя i був зyмовлeний xодом icтоpичного pозвиткy y^a^^^re cycпiльcтвa, оcобливоcтями yкpaïнcькоï мeнтaльноcтi.
l4eï eмaнcипaцiï, боpотьби жiнок зa оcвiтy, зa гeндepнy piвнicть у вж cфepax cycпiльноï aктивноcтi впepшe зтайшли вiдобpaжeння в yкpaïнcькомy пиcьмeнcтвi (твоpчicть Mapко Bовчок, Лeci Укpaïнки, Oльги Kобилянcькоï тa iн.). У cвоïx твоpax yкpaïнcькi пиcьмeнницi втiлювaли новий обpaз жiнки, yтвepджyвaли новe миcлeння, новi пpiоpiтeти, новi погляди та гeндepнy pоль жшки в cy^^cra.
Активним виpaзником гeндepниx ycтpeмлiнь гaлицькиx жшок нaпpикiнцi XIX — m почaткy XX cт. cтaли жiночi гpомaдcькi оpгaнiзaцiï, a тaкож npeca, зокpeмa aльмaнaxи "Пepший вiнок", "Haшa Доля", згодом жypнaли "Жiночa Доля", "Hовa xaтa", "Жш^", "Гpомaдянкa" тa iншi.
Peзyльтaти гeндepного aнaлiзy дозволяють cтвepджyвaти, що в гaлицькiй пaтpiapxaльнiй ciм'ï кiнця XIX cт. жшга (донькa, дpyжинa, мaти) тpaдицiйно ввaжaлacь ноcieм дyxовниx цiнноcтeй. Bонa — дpyжинa, Бepeгиня ciмeйного вогнищa i водночac мaти тa пepшa виxовaтeлькa дiтeй, втiлeння виcокиx моpaльниx чecнот. ïй пpитaмaннi глибокa peлiгiйнicть,
кордоцентризм, BipmcTb, самопожертва тощо. Разом i3 тим, жшка-мати мае бути освiченою, розумiтись на музищ, письменствi, iсторiï, знати украïнськi народш звича" та ремесла, адже саме вона, мати, дуже часто була й першою учителькою власних дгтей.
Формування рiвноправного з чоловiками доступу жшок до вищоï освiти в Галичиш вщбувалось на тлi згткнення поглядiв прибiчникiв жiночоï рiвностi в ушх сферах духовного життя з одного боку, та прихильниюв галицького традицiйного устрою з iншого, яю достатньо зверхньо ставились до сощальних прагнень жiнок, скептично оцiнювали "хш iнтелектуальнi та творчi iнтенцiï. Проте реали ХХ ст. все ж внесли змши у гендерну свщомють галицького соцiуму. В середовищi украшсько" iнтелiгенцiï Галичини поч. ХХ ст. склалися такi основнi напрями професшно" самореалiзацiï жiнки, як вчителювання (у початкових школах, гiмназiях, жшочих учительських семiнарiях, згодом Вищому музичному шституп iм. М.Лисенка та його фшях), творча виконавська дiяльнiсть (театральна дiяльнiсть, вокальне та iнструментальне виконавство), письменство.
Саме мистецтво було найбшьш доступною жшщ формою самовияву, творчо" самореалiзацiï. Першими на шлях професiйноï мистецько" дiяльностi стали видатнi галицькi жшки — письменнищ О. Кобилянська, Н. Кобринська, Л. Украшка, акторки — К. Рубчакова, I. Бiберович, С. Федорцева, сшвачки G. Зарицька, С. Крушельницька та iншi. У кожнш iз обраних галузей мистецтва украшсью жiнки досягли художнiх вершин, разом iз тим "м притаманна висока громадянська позищя: вони скрiзь пропагували украшське мистецтво, украшську духовну культуру, утверджували власну нацiональну та гендерну щентичнють, а також рiвновартiсть украшсько" нацiï, украшського мистецтва в свт.
Л1ТЕРАТУРА
1. Агеева В. Жшочий прослр: Фемшстичний дискурс украшського модершзму: Монограф1я — К.: Факт, 2003. — 320с.
2. Енциклопедя украшознавства. Словникова частина / за ред. В.Кубшовича — Льв1в, 1993. — Т.2. — С. 405-800.
3. Затварська Р. Корифее галицьких театр1в. — Коломия, 1997. — 86 с.
4. Кравець В.П. 1стор1я гендерно1 педагопки. — Тернопшь: Джура, 2005. — 240 с.
5. Комаринець O.I. Мар1я Сабат-Св1рська про себе i свш час: Художньо-документальний нарис. — Льв1в: Каменяр, 1995. -61 с.
6. Медведик П. Д1яч1 украшсько1 музично1 культури (Матер1али до бю-б1блюграф1чного словника) // Записки Наукового товариства 1м. Т.Шевченка. Пращ Музикознавчо1 комюи. — Льв1в, 1993. — Том СС ХХУ1. — С. 370-455.
7. Медведик П.К. Катерина Рубчакова. — Кшв: Мистецтво, 1989. — 103 с.
8. Михальчишин Я.В. З музикою кр1зь життя. — Льв1в: Каменяр, 1992. — 230 с.
Олег ВИННИЧУК
ДШЛЬШСТЬ НАЦ1ОНАЛЬНИХ Ф1ЗКУЛЬТУРНИХ ОРГАН1ЗАЦ1Й ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСIЙНОÏ КУЛЬТУРИ СПОРТИВНОГО ПЕДАГОГА (1СТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)
У cmammi подано ретроспективний анал1з процесу становления та розвитку нацюнальних фiзкультурних орган1зацш, зокрема Украшського Спортивного Союзу. Визначено його роль у формуваннi профестно'1 культури спортивного фахiвця.
Фундаментальш змши сощальних щнностей шляхом шдвищення ix загальнолюдських прюрите^в, поширення процесiв гумашзацп на всi сфери людського життя викликали появу нових протирiч, змiну мислення, поглядiв громадян Украïни. Як свщчать реали, проблеми розбудови держави, ïï соцiально-економiчного, морального, культурного розвитку, функщонування рiзниx галузей життедiяльностi суспшьства, зокрема освiтньоï, зумовленi неготовнiстю значноï частини людей до дiяльностi в нових умовах, недостатшм рiвнем "х освiченостi та виxованостi.
Фiзкультурно-спортивнi товариства в ус часи свого функщонування виступали в ролi синтезуючоï ланки мiж школами i позашкiльними навчально-виховними закладами та
