CC BY
5
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 17
not so much a set of procedures and their application but dialogic interaction between different policy actors - the state, political parties, public organizations and individuals, inclusive. Based on the analysis of theoretical and methodological achievements of this issue is determined that the dialogic interaction is a form of social interaction and a form of social dialogue, where social dialogue is an important functional characteristic of modern society and is implemented in all forms crosssubjective relationships and interactions, both explicitly, and in implicit form.
Keywords: social dialogue, dialogical interaction, public policy.
УДК 303.05:303.7.032.4+[323Л:327.56]+94(4+7)''ХХ/ХХГ'
О.О. Маруховська-Картунова
ПЕР1ОДИЗАЦ1Я ГЕНЕЗИ ЕТНОКОНФЛ1КТОЛОГ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
НА ЗАХОД1 У ХХ-ХХ1 ст.: БАГАТОМАШТШСТЬ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ
П1ДХОД1В
Стаття присвячена досл1дженню проблем перюдизацИ зародження i розвитку захгдног етнополтичног конфлттологи. Аналiзуються iснуючi на сьогодн концептуальн тдходи щодо перюдизацИ цього складного i суперечливого процесу, з'ясовуються переваги та недолти основних з них. Доводиться, що проблематика перюдизацИ еволюци етнополтичног конфлттологи i у зарубiжнiй, i у втчизнянт науковш лiтературi поки що так i залишаеться малодо^дженою. Висуваеться авторський тновацтний концептуальний пiдхiд щодо перюдизацИ зазначеного процесу. Початок зародження зазначеног галузi наукового знання пропонуеться датувати не серединою 1950-х рок1в, як вважають деяк до^дники, а початком ХХ ст., зокрема 1914 роком.
Ключов1 слова: перюдизащя, концептуальш подходи, генеза, етнополтична конфлiктологiя, нова галузь наукового знання.
Захщна етшчна конфлштолопя (Ethnic Conflict studies) або етнополтична конфлктолопя (Ethnopolitical Conflict studies) е, мабуть, наймолодшою, але вочевидь найменш дослщженою галуззю наукового знання. I в першу чергу це стосуеться перюдизацп ii генези та характеристики основних перiодiв i етатв.
Слщ зазначити, що у в^чизнянш вщповщнш науковш л^ератур^ наскшьки нам вщомо, немае жодно'1 спещально'1 публшацп, присвячено'1 цш досить щкавш i актуальны як з теоретичног, так i з практичног точок зору проблематики. 1накше говорячи, стутнь гг науковог розробки в Укршш залишаеться мало дослщженою. Це видаеться досить дивним з огляду на те, що в^чизняш етноконфлштологи ось вже майже чверть столбя активно користуються понятiйно-категорiальним апаратом, методологiчним iнструментарiем та теоретико-концептуальними напрацюваннями саме захщно'1 етнопол^ично'1 конфлштологп. Певною мiрою цю наукову прогалину намагався заповнити вщомий вiтчизняний дослiдник А.1. Юссе. У свош фундаментальнiй монографп «Еттчний конфлтт: теорiя i практика управлтня» вш, зокрема, зазначав: «У нашому дослщженш ми скористаемося перiодизацiею етноконфлштологл, запропонованою росiйським дослiдником А.Р. Аклаевим». I дал^ на кiлькох сторiнках, A.I. Кiссе досить чiтко i коректно виклав сутшсть зазначено'1 перюдизацп захщно'1 етнопол^ично'1 конфлштологл, розроблено'1, як вже зазначалося А.Р. Аклаевим, до того ж з деякими сво'1'ми власними додатками i коментарями [3, с. 12-18]. I тим не менш,
маемо константувати, що в^чизняш дослiдники на сьогоднi мають лише часткову шформащю щодо згадано!' перюдизацп захiдноi етнополiтичноi конфлштологи та i то, по-перше, в тлумаченнi росшського науковця, а по-друге, у переказi вiтчизняного дослiдника. Зрозумiло, що це краще, нiж нiчого, але зовам не применшуе актуальности теми даног cmammi.
На вщмшу вiд Украши, в Росп, хоч i бракуе спещальних публiкацiй щодо генези захщно!' етнополiтичноi конфлштологп, зокрема ii перюдизацп, але е щонайменше три публшацп, в яких про це йдеться. Першою такою працею стала монографiя вiдомого росiйського вченого, одного iз «батьюв-засновниюв» етноконфлштологл в Росп В.А. Авксент 'ева «Етшчна конфлiктологiя: в пошуках науковог парадигми». В нш вш зазначав, що початок процесу формування етноконфлштологп на Заходi «можна вiднести лише до друго"1 половини ХХ стшття, причому етнiчнi конфлшти були зовсiм не прiоритетним об'ектом дослщження на початковому етапi становлення конфлштолопчного знання». А далi вш запропонував подiлити цей процес на три таких етапи. Перший етап вш датував 60-70-ми роками ХХ ст. i охарактеризував його як «етап накопичення та первинного аналiзу емтричного матерiалу», зазначивши, що це свщчить про те, що «наукова галузь переживае епоху свого юнацтва». Другий етап ним було датовано 1980-ми роками i охарактеризовано як «теоретико-методолопчний етап розвитку св^ово'! етноконфлштологп». Третт етап пiд назвою «прикладний або технолопчний», на погляд В.А. Авксент'ева, розпочався у 1990 р. i тривав до 2001 р., до часу опублшування його монографп [1, с. 74-78].
Зрозумшо, що ця, запропонована В.А. Авксент'евим перюдизащя генези захiдноi етнополiтичноi конфлштологп (як i будь-яка iнша), мае право на юнування. Однак, у автора дано1 статтi е невелике зауваження щодо зазначено1 перюдизацп, а саме - не слщ, мабуть, було так жорстко прив'язувати початок процесу формування етнополiтичноi конфлштологп до середини ХХ ст., адже вш, на наш погляд, розпочався значно рашше.
Другою працею росшських дослiдникiв, в якш бiльш детально аналiзувалася генеза етнополiтичноi конфлштологл i було дано ii перюдизащю, став фундаментальний навчальний поабник «батька-засновника» етнополiтичноi конфлштологп в Росп А.Р. Аклаева пiд назвою ««Етнополтична конфлiктологiя: аналiз i менеджмент» [2, с. 36-45].
До його очевидних заслуг слщ вщнести здшснений ним аналiз сутностi та причин посилення тенденцп глобального поширення i змiцнення процесiв пол^изацп етнiчностi та етшзацп полiтики i як наслщок всього цього ескалацп етнополiтичних конфлштсв наприкiнцi 1960-х рокiв. Спираючись на цей аналiз, А.Р. Аклаев дшшов такого висновку: «В результатi на рубежi 1960-1970-х рр. етнополiтичний конфлшт перетворюеться у самостiйний предмет наукового аналiзу i виникае етнополiтична конфлштолопя як особлива сфера мiждисциплiнарних дослщжень, покликана до життя потребами розвитку людського ствтовариства» [2, с. 39]. Звичайно, цей висновок мае право на юнування. Однак, на наше переконання, вш е не зовам коректним, за винятком хiба що твердження про те, що етнополтична конфлштолопя була «покликана до життя потребами розвитку людського ствтовариства». Решта ж положень цього твердження е щонайменше дискусшними. По-перше, саме етнопол^ичний конфлшт «перетворився у самостшний предмет наукового аналiзу» на рубежi не 1960-1970-х рр., а тшьки лише на рубежi 1980-1990-х рр. По-друге, саме етнополтична конфлiктологiя, вiдповiдно виникла теж десь роюв на 20 (двадцять!) тзшше. По-трете, вона не одразу виникла як «сфера мiждисциплiнарних дослщжень», а пройшла тривалий, досить складний i суперечливий шлях вщ монодисциплiнарностi до мiждисциплiнарностi. По-четверте, етнополтична конфлiктологiя виникла не на порожньому мющ: in передували грунтовнi
концептуальнi та теоретико-методологiчнi напрацювання цшо'1 плеяди вiдомих вчених ще торшо'' половини ХХ ст.
Щодо 3anp0n0H0BaH0i А.Р. Аклаевим перюдизацп 3ax^Hoi етнополiтичноi конфлштологп, то вш подшив процес ii еволюцп на чотири етапи. Перший етап, вш датуе кшцем 1960-х - кiнцем 1970-х рр. i характеризуе його як «етап формування етнопол^ично'1' конфлштологп як мiждисциплiнарноi сфери наукових дослщжень». «Другий етап у розвитку етнопол^ично'1' конфлштологл, - стверджуе вiн, - припадае на 1980-т рр. Його можна охарактеризувати як етап становлення, коли вона перестае бути просто мiждисциплiнарною сферою дослщжень сумiжних суспiльних наук i перетворюеться у самостiйну конфлштолопчну дисциплшу». Третiй етап датуеться
A.Р. Аклаевим 1990-ми роками i характеризуеться «штенсивним зростанням етноконфлiктологiчних дослiджень у зв'язку з осмисленням нових реалш сучасного свiту, перш за все, процеав глибоко'1' пол^ично'' i соцiально-економiчноi трансформацп в низцi регiонiв св^у, якi розгорнулися на рубежi 1980-1990-х рр., та докоршними зрушеннями у мiжнародних вiдносинах пiсля закiнчення «холодно'' вшни». А на початку ХХ1 ст., стверджуе вiн, «етнополiтична конфлштолопя вступае в новий четвертий етап розвитку» [2, с. 39-42, 45]. Щоправда, якщо першi три iз перiоди були ним охарактеризованi, то про останнш, тобто четвертий перюд, була лише проста i стисла згадка.
Третьою працею, в якiй йшлося про генезу захiдноi етнополiтичноi конфлштологи та ii перiодизацiю став навчальний поабник росшсько'' дослiдницi С.В. Мурашево'1' [4, с. 8-10]. Але в ньому, опублшованому вже у 2015 р., лише повторювалася перiодизацiя
B.А. Авксент'ева 2001 р. Отже, в росшськш науковш лiтературi дана проблема дослщжена не належним чином, що е додатковим свiдченням ii актуальность
Щодо ступеню науковог розробки проблем, пов'язаних з генезою етнополiтичноi конфлштологп на Заходi, то з'ясувати його досить складно з огляду на кшька важливих причин. По-перше, тому, що у захщнш вiдповiднiй лггератури бракуе спецгальних публiкацiй iз зазначено'1' проблематики. По-друге, на Заходi юнуе цiла низка близьких, сумiжних, тюно пов'язаних чи навiть «переплетених» наукових дисциплш чи 1'х галузей, з рiзним статусом i рiзними або об'еднаними назвами, яю власними, а найчаспше спiльними зусиллями дослiджують водночас проблеми миру, конфлштсв та вшни. Пiдтвердження тому - iснування таких з них, як: «Дослщження миру» (Peace Studies), «Дослщження вшни» (War Studies), «Дослщження миру та конфлктсв» (Peace and Conflict Studies), «Дослщження мiжнародних вщносин» (International Relations Studies) та ш. [7, р. 19-34]. По-трете, щодо дослщжень розвитку суто етноконфлштолопчних знань, то вони, о^м вже зазначених «академiчних дисциплiн/галузей», здшснюються ще й в рамках «Етшчних та расових студiй» (Ethnic and Race Studies), «Етшчних студiй» (Ethnic Studies), «Етноконфлштологп» (Ethnic Conflict Studies) та ш. В таких умовах виокремити i з'ясувати еволюцiю, i тим бiльше перiодизацiю кожно'1 з них безпосередньо i поодинцi, у тому чист й етнополiтичноi конфлштологп, практично неможливо. Тому спробуемо розв'язати це питання опосередковано, зокрема шляхом аналiзу юнуючих перiодизацiй найбiльш впливових або, як правило разом узятих, згаданих дисциплiн/галузей.
Цiкаву i досить коректну точку зору щодо генези захщних дослiджень мiжнародних вiдносин (International Relations Studies), а в 1'х рамках частково й етнопол^ично'1' конфлштологл, висловив американський професор Калiфорнiйського ушверситету (Лос-Анджелес) Джон Егню. Зокрема, вш запропонував подiлити цей процес на наступш чотири перiоди: перший перюд - 1815-1875 рр. - перюд «британського геопол^ичного порядку» (The British Geopolitical Order); другий перюд -1875-1945 рр. - перюд «геопол^ичного порядку мiжiмперiалiстичного суперництва» (The Geopolitical Order of Inter-Imperial Rivalry); третт перюд - 1945-90 рр. - перюд
«геопол^ичного порядку холодно' вшни» (The Cold War Geopolitical Order); четвертий перюд - з кшця 1990-х рр. - перюд «нового св^ового порядку» (A New World Order) [6, р. 3-22].
Ця перiодизацiя, при всш ii коректностi, на нашу думку, е недостатньо ефективною з точки зору висв^лення i розумшня особливостей генези саме заxiдноi етнопол^ично'1 конфлштологи в кожному з ii перiодiв. Зазначений недолiк запропоновано'1' Дж. Егню перюдизацп обумовлений надто широким ii контекстом, зокрема ваею сферою мiжнародних вiдносин, в яких етнопол^ичш конфлiкти розглядалися лише однiею з ii другорядних або третьорядних складових.
Водночас, слщ вiддати належне Дж. Егню за кшька доволi корисних речей, висловлених ним в його публшацп. По-перше, за застосування у своему дослщженш маловiдомого, але досить ефективного геопол^ичного пiдходу. До реч^ цей пiдхiд, на нашу думку, було б бшьш коректним називати не просто «геополтичним тдходом», а «етногеополтичним тдходом», оскшьки в даному випадку в ньому превалюе саме етнополтична складова. Адже значна частина «внутршньодержавних» етнопол^ичних конфлш^в мають мiжнародний вимiр чи 1'м може бути надано такий вимiр, а бшьшють мiждержавних конфлiктiв мають яскраво виражений домшуючий етнополiтичний компонент. Вводячи поняття «етногеополтичний пiдхiд» у широкий науковий общ автор дано'1' статп сподiваеться на те, що його застосування сприятиме бшьш грунтовному дослщженню причин i наслiдкiв ескалацп етнополггичних конфлiктiв, зокрема 1'х iнтернацiоналiзацii та пошуку мiжнародним спiвтовариством оптимальних шляxiв, методiв i засобiв деескалацп, трансформацп та розв'язання цих конфлiктiв. Подруге, за ч^кий категорiальний апарат Дж. Егню i, перш за все, за використання поняття «етнопол^ичш конфлшти» щодо назви всix конфлш^в з етнополiтичною складовою. По-трете, за висв^лення проблем впливу процесiв глобалiзацii та фрагментацп як на самi цi конфлiкти, так i на наукову галузь, яка 1'х дослiджуе, тобто на етнополiтичну конфлiктологiю. По-четверте, за коректне твердження-застереження: «Глобалiзацiя та фрагментащя е протилежними сторонами одша i тiеi ж гсопол^ично'' монети, яка призвела до зростання етнопол^ичних конфлш^в за останнi двадцять роюв» [6, р. 19].
Бiльш зручною i придатною для розумiння еволюцп етнополiтичноi конфлштологи можна вважати перюдизащю, запропоновану Дешсом Сандолем та Шоном Бiрном у добре вщомому i авторитетному енциклопедично-довiдковому виданнi «ПоЫбник з аналiзу та розв'язання конфлтту» [11, р. 3-4], який перевидавався вже кшька разiв. В ньому даеться у цшому прийнятна i доволi поширена на Заxодi перiодизацiя еволюцп загально'1' конфлштологл. Ця перiодизацiя досить коректно може бути екстрапольована на етнопол^ичну конфлштолопю або навпаки еволющя етнополiтичноi конфлштологи може бути легко вписана в рамки еволюцп загально'1' конфлштологл. Особливо вдалим це може видатися для тих дослщниюв етнопол^ично! конфлштологп, якi вважають ii однозначно й виключно тдгалуззю загально'i конфлштологл. В цьому посiбниковi сфера дослщження конфлiктiв визначаеться як окрема самостшна «мультi- чи мiждисциплiнарна галузь» (multi- interdisciplinary field) пiд назвою «Аналiз та розв'язання конфлiктiв» (Conflict Analysis and Resolution - CAR), «яка вивчае суспшьш конфлшти та насилля». Еволюцiю ща вдуково'' галузi Д. Сандол та Ш. Бiрн подшяють на чотири перюди, якi вони називають «чотирма хвилями».
Перший перiод вони датували другою половиною 50-х-60-ми роками ХХ ст. i найбшьш впливовими тогочасними подiями вважали «повстання американських корiнниx народiв за сво'1 права», «рухи за громадянськi права» та «антивоенш виступи». Шайбiльшими досягненнями цього перюду еволюцп загальноi конфлштологл вони назвали заснування у 1957 р. ^ном Болдушом «Journal of Conflict Resolution» та у 1962 р. Йоханом Галтунгом «Journal оf Peace Research», а також створення у 1965 р.
«Мiжнародноi Асощацп дослiдження миру» (International Peace Research Association -IPRA). Ц поди, на наш погляд, можна вважати початком iнституцiоналiзацii загально! конфлштологи.
Другий перюд вони датували 70-ми роками ХХ ст. i назвали «професiоналiзацiею галузi», а серед пом^них iнституцiоналiзацiйних досягнень згадали створення у 1972 р. «Оргашзацп професiоналiв дискусiйного розв'язання» (Society for Professionals in Dispute Resolution - SPIDR) та «Мереж розв'язання конфлшту» (Conflict Resolution Network -CREnet), а також вiдкриття у 1973 р. першох «Школи дослiдження миру» (School of Peace Studies) при Бредфордському ушверситеть
Третт перюд (80-90-т роки ХХ ст.) Д. Сандол та Ш. Бiрн охарактеризували як початок дослщжень «структурних коренiв конфлiкту» (structural roots of conflicts), теорп «основних людських потреб» та «зв'язкiв мiж мiкро- i макро- рiвнями втручання у конфлiкт». Щодо досягнень iнституцiоналiзацiйного характеру цього перiоду, то це: започаткування у США та Канадi у 1981 р. мапстерських (M.Sc.) та у 1987 р. докторських (Ph.D.) мiждисциплiнарних навчальних програм з «Аналiзу та розв'язання конфлiктiв» (CAR), а також створення у 1984 р. «Американського шституту миру» (United States Institute of Peace), а у 1985 р. «Канадського 1нституту мiжнародного миру i безпеки» Canadian Institute for International Peace and Security) та «Канадськох мережi розв'язання конфлк^в» (Conflict Resolution Network Canada).
Четвертий перюд, за твердженням Д. Сандола та Ш. Бiрна, розпочався з кшця ХХ ст. i тривав до часу виходу в св^ 1хньо'1 публшацп, тобто до 2010 р. «Кульмшащею» цього перюду вони вважали запровадження у 2005 р. в ушверситетах Швшчно!' Америки перших навчально-дослщницьких магiстерських (M.Sc.) та докторських (Ph.D.) програм з «Трансформацп конфлштсв» (Conflict Transformation).
При вах сво'х позитивах наведена вище перюдизащя дае лише загальне уявлення про основш напрямки i тренди еволюцп загальнох конфлштологп, часовi рамки ii перюдизацп та загальнi контури контенту. На жаль, з цiеi перюдизацп навiть для фахiвцiв з етнополiтичноi конфлштологл не просто з'ясувати загальне i особливе в еволюцп цих двох галузей наукового знання. Надто вже широким виявляеться загальноконфлштолопчний пщхщ для виявлення специфши еволюцп етнопол^ично! конфлштологи, ii перюдизацп та розумшня й висвiтлення всiх тонкощiв i нюансiв окремих ii перiодiв та етатв.
Тому варто звернути увагу на ще одну хоч i побiжну, але досить цiкаву перюдизащю еволюцП, причому вже етноконфлiктологii, здшснену британським дослiдником Карлом Корделлом та шмецьким дослiдником Стефаном Вольффом. У свош досить вiдомiй i добре розрекламованш на Заходi працi «Етшчний конфлжт: причини, насл1дки та розе 'язання (Ethnic Conflict: Causes, Consequences, and Resolutions)» вони подшили процес генези етноконфлштологл на чотири наступш перюди. Перший перюд (50-60 роки ХХ ст.) К. Корделл та С. Вольфф охарактеризували як перюд дослщжень «переважно нацiоналiзму як такого» та «конкретних прикладiв етшчних меншин». Другий пергод вони датували 70-80-ми роками, а його основними рисами назвали «початок бшьш систематичного дослщження феномену етшчного конфлiкту», зокрема його причин. Третт пергод генези етноконфлштологл, за твердженням К. Корделла та С. Вольффа, припав на 90-ri рр. i йому були притаманш такi основнi риси, як: використання при дослщженш етнiчних конфлiктiв теорш «рацiонального вибору» та «мiжнародних вщносин», а також впровадження «психоаналiтичних пiдходiв» i теорii «небезпеки/безпеки» при поясненш причин ескалацii етноконфлiктiв та ш. Четвертий пергод, у 1'х трактуванш, розпочався з кiнця 90-х роюв i продовжувався до 2010 р., тобто до часу появи 1'х пращ. Його головною
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 17_
особливiстю вони вважали «формування eK0H0Mi4H0i теорп етшчного конфлшту» [10,
Р. 25]-
При вах позитивах запропоновано'' К. Корделлом та С. Вольффом перюдизацп, в нiй, на нашу думку, е чимало бших плям, вразливих мiсць та бшьш нiж дискусiйних положень. Одним з найбшьш важливих теоретико-методологiчних i концептуальних недолiкiв ix перюдизацп, характеристики ii перiодiв, як i згадано'' пращ в щлому, е свiдомi й наполегливi намагання цих вiдомиx дослщниюв уникати використання в нiй поняття «етнополiтичнi конфлшти», а також ^норування тих праць сво'х колег, в яких аналiзуеться чи навiть згадуеться саме цей тип конфлшпв. На пщтвердження цього нашого однозначного i досить таки рiзкого зауваження наведемо наступш аргументи. По-перше, у сво'й 232-х сторiнковiй працi великого формату К. Корделл та С. Вольфф жодного разу (!) аш в основному текст!, аш в примаках, анi в посиланнях не використали термш чи поняття «етнополiтичнi конфлшти». По-друге, вони не згадали жодного (!) наукового центру, ствроб^ники яких дослщжують цей тип конфлiктiв, включно з добре вiдомим центром Соломона Аша [5]. По-трете, претендуючи на глобальний аналiз етнiчниx конфлiктiв, вони жодного разу (!) не скористалися матерiалами всесв^ньовщомого i найбiльш цитованого, найпотужшшого i найавторитетнiшого глобального проекту на чолi з батьком засновником етнопол^ично'' конфлштологп Тедом Гурром [9]. По-четверте, будучи викладачами престижних ушверситепв, вони, тим не менш, не згадали жодного (!) ушверситету, факультету чи кафедри, де готуються фаxiвцi з «етнополiтичниx конфлiктiв. Нарештi, до свого 16-ти сторшкового «Списку використаних джерел» (References) вони не включили жодно'' працi (!), в контент^ i тим бiльше в назвi яко'' було б присутне термш «етнопол^ичш конфлшти»... I це при тому, що практично вся ix праця базуеться не просто на аналiзi, а виключно на аналiзi саме етнополiтичниx конфлiктiв.
Знайти якюь логiчне пояснення цьому парадоксальному явищу надзвичайно важко. Однак, зробити це можна i конче потрiбно, але для цього слщ провести окреме спещальне дослiдження, що виходить за рамки дано'' статтi. Тому тут лише попередньо зазначимо, що наведена вище ситуащя - це результат зовш непом^но'', але досить потужно'' i часом жорстко'' конкурентно'' боротьби мiж рiзними досить численними науковими школами. Особливо активною вона стае при швидких змшах наукових парадигм та ще й появi зовам нових наук чи галузей наукового знання, якою е етнопол^ична конфлштолопя. I ведеться ця боротьба, як це не сумно, не тшьки i не стiльки за науковi iстини, скiльки за потужнi науковi проекти, за солiднi науковi гранти, за бренди, за прихильниюв, за потенцшних покупцiв «свое'1» науково'1' продукцп та iн. [8, p. 877].
Автор дано'1' статп мае власне бачення i самого процесу генези захщно'1' етнополiтичноi' конфлiктологii, i ii перюдизацп, i, що особливо важливо, характерних рис ii перiодiв та етатв. Однак, виходячи з обмеженого обсягу статп, вiн вимушений дати тут лише загальш контури перюдизацп генези ще! ново'' галузi наукового знання. Зокрема, пропонуеться подшити процес еволюцп етнополiтичноi конфлiктологii на чотири основних перюди. Перший перюд мае охоплювати 1914-1950-тi роки i заслуговуе на назву «Зародження етнополiтичноi конфлштологл». Другий перiод можна датувати 1960-1970-ми роками i назвати «Виокремлення етнопол^ично'' конфлiктологii». Третiй перiод пропонуеться датувати 1980-1990-ми роками i назвати «Становлення етнополiтичноi конфлiктологii». Нарештi, четвертий, сучасний перюд (2000-i роки - по тепершнш час) вартуе назви «Подальший розвиток та iнституцiоналiзацiя етнополiтичноi конфлштологп».
Критерiем тако'' перiодизацii виступають виключно кшькюш та якiснi характеристики тих феномешв, якi мали мiсце чи яю були притаманнi тим чи шшим
часовим параметрам зазначеного процесу. Зрозумшо, що ця вперше запропонована у втизнянш науковiй пол^олопчнш лiтературi перiодизацiя мае дискусiйний, схематичний, певною мiрою суб'ективний i поки що лише постановочний характер. I, тим не менш, вона може дати бшьш ч^ке, лопчно впорядковане уявлення про тривалий, складний i суперечливий процес зародження, становлення та подальшого розвитку ща вiдносно ново'1 галузi наукового знання.
Все вищенаведене дае пiдстави для наступного висновку: проблематика еволюцп етнополiтичноi конфлштологп i у зарубiжнiй, i у втизнянш науковiй лiтературi поки що залишаеться мало дослщженою. Окрiм того, все ще бракуе едностi у поглядах на ii перiодизацiю, на змютовне наповнення запропонованих зарубiжними i втизняними дослiдниками перiодiв та й самi перiоди, на наш погляд, потребують додаткового подiлу на етапи та бшьш детальноi характеристики.
Список використано1 л1тератури:
1. Авксентьев В. А. Этническая конфликтология : в поисках научной парадигмы : моногр. / В. А. Авксентьев. - Ставрополь : Изд-во СГУ, 2001. - 268 с. ; Avksentev V. A. Etnicheskaya konfliktologiya : v poiskakh nauchnoy paradigmy : monogr. / V. A. Avksentev. -Stavropol : Izd-vo SGU, 2001. - 268 s.
2. Аклаев А. Р. Этнополитическая конфликтология : анализ и менеджмент : учеб. пособ. / А. Р. Аклаев. - Москва : Дело, 2005. - 472 с. ; Aklaev A. R. Etnopoliticheskaya konfliktologiya : analiz i menedzhment : ucheb. posob. / A. R. Aklaev. - Moskva : Delo, 2005. - 472 s.
3. Кюсе А. I. Етшчний конфлшт : теорiя i практика управлшня. Пол^олопчний аналiз : моногр. / А. I. Кюсе - Кшв : Логос, 2006. - 380 с. ; Kisse A. I. Etnichnyi konflikt : teoriia i praktyka upravlinnia. Politolohichnyi analiz : monohr. / A. I. Kisse - Kyiv : Lohos, 2006. - 380 s.
4. Мурашева С. В. Этноконфликтология (теоретико-методологические аспекты) : учеб. пособ. / С. В. Мурашева. - Орел : ФГБОУ ВПО «ОГУ», 2015. - 211 с. ; Murasheva S. V. Etnokonfliktologiya (teoretiko-metodologicheskie aspekty) : ucheb. posob. / S. V. Murasheva. - Orel : FGBOU VPO «OGU», 2015. - 211 s.
5. About the Solomon Asch Center for the Study of Ethnopolitical Conflict [electronic resource] - Mode of access : https://aschcenter.blogs.brynmawr.edu/about/
6. Agnew J. The Geopolitical Context of Contemporary Ethnopolitical Conflict / J. Agnew // Byrne S. Reconcilable Differences : Turning Points in Ethnopolitical Conflict / S. Byrne, C. Irvin. - West Hartford : Kumarian Press, Inc., 2000. - 221 p.
7. Barash D. Peace and Conflict Studies / D. Barash, Ch. Webel. - 3rd ed. - Thousand Oaks : Sage Publications, Inc, 2013. - 584 p.
8. Deutsch M. The Handbook of Conflict Resolution : Theory and Practice / M. Deutsch, P. Coleman, E. Marcus. - San Francisco : John Wiley & Sons, Inc., 2006. - 959 р.
9. Gurr T. Minorities at Risk : A Global view of Ethnopolitical Conflicts / T. R. Gurr. -Washington, DC : United States Institute of Peace Press, 1993. - 427 p.
10. Kordell K. Ethnic Conflict : Causes, Consequences, and Resolutions / K. Kordell, S. Wolff. - Cambridge : Polity publisher, 2010. - 304 p.
11. Sandole D. Handbook of Conflict Analysis and Resolution / D. Sandole, S. Byrne, I. Sandole-Staroste, J. Senehi. - London : Routledge, 2008. - 576 p.
Стаття надшшла до редакцп 05.12.2016 р.
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
BICHHK MAPLYnOHLCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY
CEPL3: LCTOPL3. nOniTOHOn^, 2016, BHn. 17_
О. Marukhovska-Kartunova
PERIODIZATION OF THE GENESES OF THE ETHNOCONFLICTOLOGICAL RESEARCHES IN THE WEST IN THE XX-XXI CENTURIES: MULTIPLICITIES OF
CONCEPTUAL APPROACHES
The article is devoted to research of the periodisation problems of the geneses of the Western ethnopolitical conflict studies. The existing conceptual approaches to the periodisation of this complicated and contradictory process are analysed. In particular the conceptual approaches to the problems of periodisation of the geneses of a new sphere of scientific knowledge by such Ukrainian scholar as A. Kisse, Russian researchers as V. Avksentiev and A. Aklaev and also Western scientists as John Agnew, Denis Sandole and Sean Byrne, Karl Kordell and Stefan Wolff are examined.
The advantages and shortcomings of those approaches were studied, objectively characterized and described. It was proved, that a range of problems of evolution of ethnopolitical conflict studies in both foreign and home scientific literature remains scantily explored. Author's innovative conceptual approach to the periodisation of the above mentioned process was suggested. It was proposed to date the beginning of origin of this sphere of scientific knowledge not from the middle of 1950th, as some western scientists consider, but from the beginning of XXth century, in particular from 1914th year.
The author of the article also tries to educe the real reasons of avoidance of the use of such concepts as «ethnopolitical conflicts» and «ethnopolitical conflict studies» by some Western scientists. The main reasons of this avoidance are following: existence of conflicts among the scholarly disciplines, among theorists, researchers, and practitioners; and among training programs and graduate studies for scarce resources - students, clients, grants, and so on.
Key words: periodisation, conceptual approaches, geneses, ethnopolitical conflict studies, new sphere of scientific knowledge.
