CC BY
50Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 1. Часть 1. С.238-242.
УДК 81'242.2+81'27
Перемикання Щфв: основы напрями соцюлшгвютичних дослщжень
Брага I. I.
Сумський державний педагог'!чний унверситет iм. А.С. Макаренка,
м. Суми, Украна
Стаття присвячена анал1зов1 важливог для сучасног соц1олтгв1стики проблеми перемикання Kodie у ситуацИ' бмнгв1зму. Характеризуючи основт аспекти вивчення перемикання кoдiв, автор концентруе увагу на з 'ясувант сутнoстi до^джуваного феномена, розмежувант його вiд сумiжних явищ (змшування кoдiв, запозичення).
Ключовi слова: сoцioлiнгвiстика, бiлiнгвiзм, перемикання кoдiв, змшування кoдiв, запозичення.
Актуальтсть. Останш десятатття ознаменувалися появою багатьох напрямiв у соцюлшгвютищ, серед яких нашу увагу привернула проблема перемикання мовних кодiв, що стала особливо актуальною пюля утворення нових незалежних держав на пострадянському просторi та змшою статусу мов, яю функщонують на територи цих держав.
Метою нашого дослщження е аналiз дослщжень перемикання мовних кодiв (ко-дових перемикань) у сучаснш соцiолiнгвiстицi.
Для досягнення поставлено! мети необхщно вирiшити наступнi завдання: 1) схарактеризувати основнi напрями дослщження перемикання кодiв у сучаснiй соцюлшгвютищ; 2) з'ясувати рiзнi пiдходи до визначення сутностi термiна «перемикання кодiв» i простежити еволюцiю погщщв на це явище; 3) здшснити спро-бу розмежувати поняття «перемикання кодiв», «змшування кодiв», «запозичення», встановивши 1хн1 диференцiйнi ознаки.
Кодом у соцюлшгвютищ прийнято називати будь-яке мовне утворення (природ-на/штучна мова, система жеспв тощо), яка функцiонуе як зашб комушкаци, а субкодом - будь-яю рiзновиди коду меншого обсягу, з вужчою сферою використання, меншим набором функцiй, нiж у единого коду. Ц термiни - код i субкод - слугують для демонстраци iерархiчностi вiдношень мiж мовними утвореннями (iдiомами) у межах нащонально! мови. Сукупнiсть мовних кодiв i субкодiв, якi використовуються в певнш мовнiй спiльнотi та перебувають у вiдношеннях функцiонального доповнен-ня (кожен код/субкод мае сво! функци, що здебiльшого не пересiкаються з функщями iнших кодiв/субкодiв), утворюе сощально-комушкативну систему ще! спiльноти (термiн О.Д. Швейцера) [1, с. 24; 6, с. 375; 8, с. 88-89].
В умовах монолшгазму кодом вважають певну мову, а субкодом - сощально-стилютичш варiанти ще! мови (територiальнi дiалекти, соцiальнi або професшш жаргони, мiське просторiччя тощо). При бiлiнгвiзмi iндивiди володiють двома i бiльше мовами (кодами) i в межах окремого висловлення можуть поперемшно 1'х ви-користовувати [2, с. 170].
Перемикання кодiв: 0CH0BHi напрями соцiолiнгвiстичних дослщжень
В англомовнiй соцiолiнгвiстицi явище перемикання кодiв (code-switching) почали вивчати з 1970-х роюв ХХ ст. Одними з перших щею проблемою почали займатися У. Лабов, Дж. Гамперц.
У сучаснш соцiолiнгвiстицi сформувалося декшька напрямiв дослiдження проблеми перемикання кодiв (далi - ПК) в певнш комунiкативнiй ситуацп. Найбiльш прiоритетними напрямами е: 1) соцiологiчний: дослiдження впливу соцiодемографiчних, соцiокомунiкативних та iнших чинниюв (domain, у розумiннi Дж. Фшмана, як сукупнiсть певних ознак (наприклад, мiсце, тема, учасни-ки комушкацп), тобто такий соцiальний контекст, де надаеться перевага певно-му коду/субкоду)) на особливост ПК (У. Лабов, Дж. Гамперц та !х послщовники); 2) психолiнгвiстичний (соцiально-психологiчний): виявлення певних повторюваних зразкiв, моделей, що здатш описати, як бiлiнгв отримуе, акумулюе, перетворюе i передае лiнгвiстичну шформащю з рiзних мовних систем (наприклад, К. Майерс-Скоттон - «matrix language frame model») [10, с. 151]; 3) культурно-антрополопчний: вивчення кожного акту мовного вибору як значущого засобу вираження i усвiдомлення цшностей певно! соцюкультурно! групи, певно! культури в цшому (наприклад, С. Гел); 4) власне лшгвютичний: дослiдження того, чи тдпорядковуеться процес перемикання кодiв певним правилам i якщо так, то наскшьки вони унiверсальнi та обов'язковi (Ш. Поплак, К. Майерс-Скоттон, П. Майскен). Детальнiше про напрями дослщження див.: [10; 4, с. 100-109; 7].
Так чи шакше представники названих напрямiв вимушенi щоразу визначатися з окремими питаннями, серед яких ми видiлили найсуттевiшi.
Проблема визначення. Мовознавщ по-рiзному трактують ПК. У широкому розумшш ПК розумдать як поперемiнне використання бiлiнгвом елеменпв двох i бiльше мов у межах одного комушкативного акту. Бшьшють дослiдникiв дотриму-ються думки, що ПК - це «перехщ мовця у процесi мовленневого спiлкування з одше! мови (дiалекту, стилю) на шшу залежно вiд умов спшкування» [1, с. 16]. На думку О. Швейцера, кодове перемикання е «реакщею комушканпв на змiну сощально! ситуацп мовленневого акту» [9, с. 81]. У деяких визначеннях поняття «умови спiлкування» звужено лише до сощально! ролi: «Перехiд з певно! мови або форми li юнування (коду, субкоду) на шший код, обумовлений змiнами рольових вщношень мiж мовцями в процесi комушкацп» [8, с. 163]. Хоча в цш самш словниковiй статтi називаються й iншi компоненти ситуацil спшкування, релевантш для ПК, - адресат, тема повщомлення [8, с. 163].
У соцюлшгвютищ iснуе двi найбшьш поширенi класифiкацil ПК. Вiдповiдно до першо!, розроблено! Дж. Фiшманом, Дж. Гамперцом та шшими, прийнято розрiзняти: 1) ситуативне ПК, яке передбачае вибiр коду/субкоду, зумовлений ситуацiею - формальною, неформальною тощо; 2) метафоричне (за Дж. Фiшманом), що стосуеться не цшсно! змiни сощально! ситуацп, а змiни якогось !! компонента (наприклад, теми), а також установки на подолання соцiально-комунiкативних бар'ерiв мiж учасниками тощо [8, с. 163-164].
Вщповщно до теорi! ПК, розроблено! К. Майерс-Скоттон, найбшьш авторитетною сучасною дослщницею в цш галузi, видiляються такi рiзновиди ПК iз урахуван-ням рiзних статушв мов, а також соцiально! позицп, що обираеться мовцем: 1) не-марковане ПК, що вiдбуваеться тод^ коли мовець дотримуеться правил мовленнево! поведiнки, якi склалися в мовнш спiльнотi, i перемикаеться вiдповiдно до очшувань слухача; 2) марковане ПК, яке мае мюце тодi, коли мовець свщомо порушуе певнi
прийнят в даному мовленневому колективi конвенци та свщомо здiйснюe перемикання таким чином, що це сприймаеться спiвбесiдником як вщхилення (цит. за: [8, с. 299]. Як бачимо, класифшащя К. Майерс-Скоттон е дуже близькою до класифшацп Дж. Гамперца.
Бiльшiсть дослщниюв розглядае ПК як мотивоване явище. G. Головко, проаналiзувавши мiський волоф у Дакарi (Сенегал), франзузько-нiмецьке перемикання в райош Ельзас-Лотаршги, а також карельсько-росшське, комi-росiйське, росiйсько-якутське перемикання в окремих регiонах Роси, пропонуе власний шдхвд до класифшацп ПК: 1) мотивоване, що под^еться на немарковане i марковане ПК (у розумшш К. Майерс-Скоттон); 2) немотивоване ПК, коли двi мови використову-ються постiйно, що виявляеться у перманентному ПК, яке стае фактично единим внутршньогруповим способом комушкацп у бшшгвальнш спiльнотi [5].
Розр1знення сум1жних понять.
1. Перемикання кодiв - змшування кодiв. Здiйснення значно! кшькосп польових дослiджень, у яких вивчаються процеси мовно! взаемоди, зумовило необхщшсть роз-межування процесiв перемикання i змiшування кодiв. Однi дослiдники вважають, що змiшування кодiв (далi - ЗК) - це те, що передуе повнощнному лексичному запозичен-ню, тобто випадки уживання слiв, яю ще не «прижились», не адаптувались [4, с. 158]. На думку ж шших, ЗК - це немотивований перехщ бiлiнгва з одше! мови на iншу в процес мовленневого спiлкування, який здебiльшого е результатом неповнощнного володiння мовою(ами), формами !! iснування, стилями [8, с. 164, 196].
Якщо мовець може передбачити i певною мiрою спланувати вплив того чи того чинника, то ПК вщбуваеться на природнш межi мовленневого потоку: у кшщ фрази, синтаксичного перiоду, а в найбшьш спокiйних умовах спiлкування - шсля завер-шення обговорення певно! теми [6, с. 377]. ПК такого характеру К. Майерс-Скоттон називае «штерсентенщональними» [10, с. 152-153].
Але якщо втручання фактора, що зумовив ПК, е неоч^ваним для мовця, вiн може здiйснювати ПК посеред фрази, шода навiть не договоривши слова. При ЗК межа мiж кодами може проходити навгть усерединi тiсно зв'язаного словосполучення, коли означення належить однiй мовi, а означуване - iншiй, дiеслово (з вщповщною морфологiею) - однiй мов^ а залежнi вiд нього слова - шшш i т. п. [1, с. 31-32; 6, с. 378; 8, с. 194, 196]. К. Майерс-Скоттон, яка не розрiзнюе ПК i ЗК, називае таке ПК «антрасентенщональними» [10, с. 152-153], а П. Майскен - ЗК (code-mixing), зазначаючи при цьому, що намагаеться уникати вживання термша ПК для позначення основного процесу змiшування, який, на його думку, шдходить тiльки для альтернацп як рiзновиду ЗК [11, с. 4].
2. Перемикання i змiшування кодiв - запозичення. Дослiдження багатьох лшгвюпв сконцентрованi на тому, щоб розмежувати ПК i запозичення та 1х вкраплен-ня в мовлення. Так, аналiзуючи росiйсько-французький бiлiнгвiзм початку Х1Х ст., вiдображений у романi Л. Толстого «Вшна i мир», О. Швейцер зазначае, що при використанш вкраплень сощолшгвютичними змiнними е окремi мовнi одиницi (лек-семи, фразеолопзми), якi виконують допомiжну роль i не несуть основно! шформацп, а у випадках ПК змшними виступають коди в цiлому, тобто цш мовнi системи / пiдсистеми. У такому разi соцiально значущим стае не вибiр певно! мовно! одинищ / сукупностi одиниць, а вибiр певно! мови (у ситуацi! бшшгазму) або !! рiзновиду (в умовах диглосп) [9, с. 126].
У процес ПК в умовах бшнгазму мовець використовуе елементи мови-«донора» вщповщно до фонетичних, граматичних та шших ознак цих елеменпв. При
Перемикання кодiв: основнi напрями соцiолiнгвiстичних дослщжень
запозиченнi слово чи будь-яка iнша одиниця повнiстю / частково шдпорядковуеться фонетицi та граматицi мови-реципieнта. При вкрапленш зберiгаeться «шшомовне обличчя» мовно! одиницi, яка вживаеться в певному «застиглому» виглядi, не змiнюючись вщповщно до словозмiнних чи синтаксичних моделей [1, с. 30]. Таким чином, вчеш (Ш. Поплак, К. Пфафф та шш^ пропонують враховувати рiзнi ознаки запозичень, серед яких називають фонологiчну i морфологiчну адаптацiю, наявнють лексичних лакун в однiй з мов тощо.
Розмежовуючи ЗК i запозичення, соцiолiнгвiсти констатують, що вщмшшсть полягае в тому, що перше явище стосуеться мовлення, а друге - мови. ЗК може пе-ретворитися на запозичення, якщо чуже слово, що було вжито оказюнально, почне регулярно використовуватися значною кшьюстю носив мови. Як бачимо, ПК i запозичення спiввiдносяться як процес i результат.
Мовознавцi вважають, що у ситуацп стшко! двомовносп часто вiдбуваеться ЗК, кiлькiсть запозичень з одше! мови в шшу е значною, особливо якщо одна з мов домшуе в сощальному вщношенш [4, с. 158-159]. Якщо запозичення здебшьшого не передбачае володшня кодом, який виступае його «донором», то ЗК, навпаки, потребуе певного володшня таким кодом.
На думку К. Майерс-Скоттон, неможливо провести ч^ку межу мiж ПК i запо-зиченням, оскiльки немае надiйних критерив для !х розрiзнення, хоч дослщниця й визнае, що цi явища е рiзними.
Але якщо теоретично розмежувати ПК i ЗК можливо, то при безпосередньому аналiзi спонтанного мовлення повсякчас виникають проблеми визначення, яке саме явище представлене в тому чи тому випадку. Так, наприклад, Н. Бшова, вивчаючи типи мовно! поведшки й особливостi мовлення мешканщв с. Старi Трояни в ситуацп мультилшгазму, дотримуеться наступних критерив розрiзнення: 1) у спонтанному мовленш запозиченням вважаеться вживання окремих словоформ, адаптованих або неадаптованих до граматичних норм мови-рецишента, з метою заповнення в нiй лексичних лакун; 2) ПК у конкретному мовленневому акп е мотивованим процесом (як правило, це реакщя стврозмовника на змшу ситуацi! чи теми спшкування), який може вщбуватися на межi висловлень i «всерединi» висловлення на меж синтагм за умови, коли комушкант вживае двi або бшьше структурних одиниць iншо! мови, дотримуючись граматичних норм останньо!; 3) ЗК (змшана мова в термiнологi! Н. Бшово!) являе собою невмотивоване спонтанне використання лексики двох чи трьох мов, «оформлено!» за граматичними законами одше! з них, що вщбуваеться шд час комушкативного акту для полегшення процесу мовно! дiяльностi [3].
Висновки. Таким чином, ретельне вивчення рiзноманiтних пiдходiв до вивчення ПК дае можливють глибше зрозумiти мовну ситуацiю в Укра!нi, осмислити мехашзми ПК в ситуацi! укра!нсько-росiйського бшшгазму, а також вiдкривае перспективи щодо розумшня сутностi укра!нсько-росiйського суржику.
Список л^ератури
1. Беликов В.И. Социолингвистика : [учебник для вузов] / В.И. Беликов, Л.П. Крысин. - М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. - 439 с.
2. Белл Р.Т. Социолингвистика : [пер. с англ.] / Р.Т. Белл / [под ред. А.Д. Швейцера]. - М. : Междунар. отношения, 1980. - 320 с.
3. Бшова Н.М. Типи мовно! поведшки в мультилшгвальнш ситуаци : авто-
реф. дис. на здобуття наук. ст. канд. фшол. наук : спец. 10.02.15 «загальне мовознав-ство» / Н.М. Бкова. - К., 2006. - 20 с.
4. Вахтин Н.Б. Социолингвистика и социология языка: [учебное пособие] / Н.Б. Вахтин, Е.В. Головко. - СПб.: ИЦ «Гуманитарная Академия»; Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2004. - 336 с.
5. Головко Е.В. Переключение кодов или новый код? / Е.В. Головко // Труды факультета этнологии Европейского университета в Санкт-Петербурге. - Вып. 1. -СПб: Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2001. - С. 298 - 316.
6. Крысин Л.П. Кодовые переключения в речевом поведении говорящего / Л.П. Крысин // Современный русский язык : Социальная и функциональная дифференциация / Рос. академия наук. Ин-т русского языка им. В.В. Виноградова. - М. : Языки славянской культуры, 2003. - С. 375 - 379.
7. Проценко Е.А. Проблема переключения кодов в зарубежной лингвистике (краткий обзор литературы за последние десятилетия) / Е.А. Проценко // Вестник ВГУ, серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». - 2004. - № 1. - С. 123 - 127.
8. Словарь социолингвистических терминов / [отв. ред. В.Ю. Михальченко]. - М. : Ин-т языкознания РАН. Научно-исследовательский центр по национально-языковым отношениям, 2006. - 312 с.
9. Швейцер А.Д. Современная социолингвистика : Теория, проблемы, методы / А.Д. Швейцер. - М. : Наука, 1976. - 176 с.
10. Myers-Scotton C. Code-switching / C. Myers-Scotton // The Handbook of Sociolinguistics / Ed. by F. Coulmas. - Oxford : Blackwell, 1998. - P. 149 - 162.
11. Muysken P. Bilingual Speech : A Typology of Code-Mixing / P. Muysken. -Cambridge : Cambridge University Press, 1995. - 322 p.
Брага И. И. Переключение кодов: основные направления социолингвистических исследований // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 1. Часть 1. С.238-242.
Статья посвящена анализу важной для современной социолингвистики проблемы переключения кодов в ситуации билингвизма. Характеризуя основные аспекты изучения переключения кодов, автор концентрирует внимание на выяснении сущности исследуемого феномена, разграничении его от смежных явлений (смешение кодов, заимствование).
Ключевые слова: социолингвистика, билингвизм, переключение кодов, смешение кодов, заимствование.
Braha1.1. Code-switching: the main aspects of sociolinguistic researches // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 1. - P.238-242.
This article is devoted to the analysys of code-switching in the situation of bilingualism which is important problem for modern sociolinguistics. Characterizing the main aspects of studying of code-switching, the author focuses on clarification of essence of the studied phenomenon, its differentiation from the closely-related phenomena (code-mixing, loan).
Key words: sociolinguistics, bilingualism, code-switching, code-mixing, loan.
Поступила до редакци 22.03.2012р.
