CC BY
25
Метод «круглого стола» состоит в обсуждении клинического случая группой студентов во главе с опытным преподавателем, который приобретает характер врачебного консилиума. Таким образом обогащается объем уже изученного материала, происходит его упорядочивание и усвоение.
Ключевые слова: усовершенствование преподавания, дисциплина «внутренняя медицина», проблемное обучение, метод «деловой игры», метод «круглого стола».
IMPROVEMENT OF THE STUDYING METHODS OF «INTERNAL MEDICINE» AMONG STUDENTS OF 5th AND 6th COURSES AT THE DEPARTMENT OF INTERNAL MEDICINE № 2 AND CLINICAL IMMUNOLOGY AND ALLERGOLOGY OF KHARKIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY
Kravchun P. G., Borzova O. Yu., Kozhyn М. I., Ryndina N. G., Titova G. Yu., Zaikina Т. S., Rynchak P. I.
Abstract. Modern standards of higher medical education require the teaching staff of professionally-oriented departments to introduce new approaches in the study of clinical disciplines. That is why a high range of problem-based methods are used at the department of internal medicine № 2 and clinical immunology and allergology. Problem-based learning involves organization of learning through self-mastery of knowledge in the process of solving of educational problems, development of creative thinking and cognitive activity of students. The technology of problem-based learning is not particularly varied, because the inclusion of students in active cognitive activities is based on a series of stages, which should be implemented gradually and comprehensively. An important component of problem-based learning is creation of a problem situation. Its understanding completes the first stage. At the second stage of the problem solving («closed») a student analyses the knowledge that he has, realizes that they are not enough to answer, and actively joins to the process of their searching. The third stage («open») is aimed at acquiring of various methods needed for solution of the problem.
We usually use the technique of «business game» and «round table».
The goal of the «business game» is to establish a correct diagnosis based on complaints, anamnesis of the disease, results of additional examinations, a treatment tactics and preventing approaches. Duration of the game for one group is 20 minutes, for the academic group — 1 hour.
The «business game» technique allows not only to assess the complexity of students' knowledge, imitate their future professional activity, but also analyse of the false results. It might identify the most vulnerable moments which require additional attention. In the process of a business game, students have a motive for analysis of diagnostic information according to the role that they perform, and developing the skill to work with it. In addition, the skill is formed to adequately perceive someone else's point of view.
The «round table» technique involves a discussion of a clinical case by a group of students, which is led by an experienced teacher. It acquires the character of a medical consillium. Students have 15 minutes for this assignment. During this time a teacher gives students information about the patient, formulates issues that need to be addressed, directs students in the process of discussion, but does not directly interfere with the discussion. This technique allows to learn and order new information appropriately.
Key words: improvement of studying, internal medicine, problem-based learning, «business game» technique, «round table» technique.
Стаття надшшла 11.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-237-240 УДК 378:8-177.014
Крижатвська А. е., Скрипко В. Д., Дякв I. Б.
ПЕДАГОГ1ЧНЕ СП1ЛКУВАННЯ ЯК ФАКТОР ВЗАСМОДП ВИКЛАДАЧА I СТУДЕНТА НА КАФЕДР1 ОНКОЛОГИ 1ВАНО-ФРАНК1ВСЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
ДВНЗ «!вано-Франк1вський нацюнальний медичний ушверситет» (м. !вано-Франювськ)
Вступ. Серед навчальних дисциплЫ, що ви-кладаються у сучаснм втизнянм медичнм вищм школ^ онколопя посщае особливе мюце. Вона пе-редбачае формування у студента-медика базового розумшня основ кгмычно! онкологи, що потребуе вмЫня знаходити ефективн шляхи та засоби ви-ршення завдань i навичок орiентуватися в певних ситуа^ях тощо [1,3]. Вщповщно якють подготовки фахiвця в сучасних умовах визначаеться не ттьки рiвнем його знань, але й професмними вмшнями, що дозволяють йому творчо виршувати проблеми,
як виникають, активно взаeмодiяти з людьми на основi встановлення суб'ектних вщносин. Одним з найбтьш важливих моменпв у цьому е коопера-^я, спткування та ствпраця, що складаеться мiж викладачем i майбутым лкарем. II ефективнють на заняттях залежить вщ безлiчi факторiв (успшного визначення цтей сптьно! дiяльностi, вщповщнос-т педагопчно! тактики конкретного завдання дано1 взаемоди, активност самих студенпв i т. д.). Серед них важливу роль в^грае чинник оптимального ви-бору методiв навчання, реалiзацiя яких у конкретних
умовах освiтнього закладу дае високий рiвень якостi пiдготовки студенпв [6,8].
Метою дано! роботи було презентувати основы можливост взаемодп викладача та студента як основи для успшного вивчення онкологiI у свгтгп сучасних педагогiчних тенденцiй вищо! медично! школи.
Комунiкативна взаемодiя викладача та студента вщбуваеться переважно у словеснм формi, тобто у процес мовного спiлкування. Говорячи про педа-гогiчне спiлкування як комунiкативний процес, не можна оминути увагою власне процесу спткування.
Спiлкування - це процес взаемодп мiж людьми, у якому вщбуваються обмiн дiяльнiстю, шформа^ею, досвiдом, умiнням i навиками, а також результатами дiяльностi. Спiлкування е одним iз виявiв людсько! сутност^ особистiсною формою iснування i функц^ онування суспiльних вiдносин. Воно е невщ'емною i дуже важливою стороною людського iснування, необхiдною передумовою формування людини як соцiальноI iстоти, здатно! до спiвiснування iз собi подiбними [2]. Що стосуеться педагогiчного спткування, то це - професмне спткування педагога з уЫма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здмснення мети, завдань виховання i навчання.
Одним iз суттевих аспектiв навчання у вищих на-вчальних закладах е постмна взаемодiя викладача i студента. У процесi ще! взаемодп вiдбуваеться осо-бистiсне зростання, морально-духовне збагачення обох сторш, що е необхщним елементом спадко-востi поколшь. У межах цього процесу провщна роль належить викладачу, функци якого мають специфiчнi якостi й ознаки, а особистюы психологiчнi характеристики здатн впливати як на навчально-виховний процес загалом, так i на особистюний розвиток кожного студента. У певному сенс викладач е центральною ф^урою у вищому навчальному заклада йому належить i стратепчна роль у розвитку студента протягом професмно! пiдготовки. На сучасному етап реформування вищо! школи педагопчний процес дедалi бiльше спираеться на гуманютичну пси-хологiю, яка фунтуеться на визнаннi самоцiнностi особистост як ункально! цтюно! системи. "Суб'ект-суб'ектна" парадигма е основою особистiсно-орiен-товано! педагогiки, яку може вттювати у життя лише той педагог, який сам утвердився як особистють, е достатньо самоактуалiзованим [10]. Ще свого часу видатнi педагоги А. Макаренко, В. Сухомлинський та шоп говорили про мудру владу педагога в спткування "Мистецтво i майстернiсть виховання полягають у тому, щоб умiти бачити себе в образi вихованця, в тiй ютоД що мислить, вiдчувае, переживае, ютоД яку ми творимо з маленько! дитини" [10].
Педагогiчне спiлкування завжди цтеспрямова-не. При цьому сам педагог ыби знаходиться одно-часно в дектькох "площинах": вiн безпосередньо взаемодiе з партнером, спостерiгае за собою i сво-!ми дiями з позицiй !х "професiйно! вщповщностГ' (рефлексивний контекст спiлкування), тримае на контролi свiдомостi цiль, яку прийняв найпершою, i одночасно оцiнюе доцтьнють !! збереження або за-
мЫи на нову (рацiональний контекст спткування). Отже, часто педагогiчне спiлкування е засобом ви-рiшення власних навчальних або виховних завдань, шщатором, оргаызатором i головною керiвною ланкою якого е викладач. Педагопчне спiлкування виконуе таю функци: взаемопiзнання вихователя i вихованця; обмiн думками, почуттями та шформац^ ею; органiзацiя i здмснення рiзноманiтних та багато-гранних навчально-виховних заходiв; самовиражен-ня, самовизначення i самоутвердження учасникiв цього процесу [9].
Звщси випливае, що педагогiчне спткування - система соцiально-психологiчно! взаемодп мiж викладачем та студентом, спрямована на створення оптимальних со^ально-психолопчних умов для сптьно! дiяльностi.
Педагогiчне спткування як професмно-етич-ний феномен вимагае вщ викладача спецiально! пiдготовки не лише щодо технологi! взаемодi!, а й морального досвщу, педагогiчно! мудрост в орга-нiзацi! взаемин зi студентами, колегами у рiзних сферах навчально-виховного процесу. За сво!м змютом i сферою функцiонування воно може бути професмним i непрофесiйним. Професмне педа-гогiчне спiлкування е комункативною взаемодiею педагога зi студентами, колегами, спрямованою на встановлення сприятливого психолопчного климату, психологiчну оптимiзацiю дiяльностi, стосункiв. Воно забезпечуе передання через викладача студентам людсько! культури, допомагае у засвоенн знань, сприяе формуванню цЫнюних орiентацiй пiд час обмЫу думками. На противагу йому непрофе-сiйне педагогiчне спiлкування породжуе страх, не-впевненiсть, спричинюе зниження працездатносД порушення динамiки мовлення, небажання думати i дiяти самостiйно, вщчуженють, стiйке негативне ставлення до педагога, навчання [7].
Окрiм того, професмне педагогiчне спткуван-ня передбачае високу його культуру, яка засвщчуе вмЫня педагога реалiзовувати сво! можливостi у спткуваны з iншими людьми, здатнють сприйма-ти, розумiти, засвоювати, передавати змют думок, почуттiв, прагнень у процес навчання i виховання. Безумовно, в основу стилю спткування викладача покладено його загальне ставлення до студенев i професiйно! дiяльностi в цтому. Воно може бути активно-позитивним, пасивно-позитивним, ситуативно- негативним, стiйким негативним. Якщо у педагога стабiльне активно-позитивне ставлення до студенев, то вЫ виявляе дiлову реакцiю на !хню дiяльнiсть, допомагае у важку хвилину, вщчувае потребу в неформальному спткуваннк Вимогливiсть у поеднаннi iз зацiкавленiстю викликае у студентiв довiру. Пасивно-позитивне ставлення викладача визначаеться установкою лише на вимогливють та суто дiловi стосунки, якi можуть забезпечити устх у навчаннi. Звiдси - сухий, офщмний тон, брак емо-цiйного забарвлення взаемин, що збщнюе спт-кування i гальмуе творчий розвиток вихован^в. Професiйнi особливостi мовленнево! дiяльностi викладача полягають в оргаызованост !! залежно вiд умов педагопчного спiлкування, доборi мовних та
мовленневих засобiв, виходячи з потреб, завдань взаемоди викладача зi студентами, 1х поведiнки.
Педагогiчна ефективнють мовлення викладача залежить вiд рiвня володiння мовою, правильного вибору мовних засобiв, вiд культури мови. Важли-вими його характеристиками е змютовнють, лопч-нiсть, точнiсть, яснiсть, стислють, простота та емо-цiйна виразнють, образнiсть, барвистiсть мовлення. Правильна вимова, втьне, невимушене оперування словом, вщмова вiд вульгаризмiв, провiнцiалiзмiв, архаIзмiв, слiв-паразитiв, зайвих Ышомовних слiв, наголошування на головних думках, фонетична виразнють, штонацмна розматсть, чiтка дикцiя, роз-мiрений темп мовлення, правильне використання лопчних наголосiв та психологiчних пауз, взаемовщ-повiднiсть мiж змiстом i тоном, мiж словами, жестами та мiмiкою - необхiднi елементи мовно! культури викладача [4]. Саме тому культура спткування мiж викладачем i студентами фунтуеться на дотриманн загальних правил поведiнки, тобто етикету. Осктьки моральна культура спiлкування е складовою культури педагопчного спткування, то важливим аспектом педагопчного спiлкування е етика мовлення, або мовний етикет. Система ритуалiв i вiдповiдних
словесних формул, що вживаються з метою вста-новлення контакту та пщтримання доброзичливо! тональностi, i становить мовний етикет [4,5].
Отже, до культури педагопчного спткування належать перш за все загальн норми спткування, що зумовлюються характером сусптьного ладу i фун-туються на здобутках минулого i сучасного.
Висновки. Педагопчне спiлкування - це профе-сiйне спiлкування викладача зi студентами на занят-тi i поза ним, спрямоване на створення сприятливо-го психологiчного клiмату. Неправильне педагопчне спткування породжуе страх, невпевненють, осла-блення уваги, пам'ятi, працездатносД порушення динамiки мовлення i, як наслщок, поява стереотип-них висловлювань вихован^в, тобто у них знижуеть-ся бажання i вмiння думати самостмно, збтьшуеть-ся конформнiсть у поведшцг У кiнцевому рахунку - народжуеться стiйке негативне ставлення до викладача, а по™ i до предмета. Отже, саме завдяки ефективному педагогiчному спiлкуванню створю-еться сприятлива атмосфера для позитивних змш особистост викладача; розвитку особистостi студента, оволодшня ним знаннями й умшнями, необ-хiдними для становлення майбутнього фахiвця.
Лiтература
1. Ataman OV. Suchasni vyklyky patofiziolohiyi yak navchal'niy dystsyplini. Kudy ydemo? [Internet]. Dostupno: http://zavantag.com/docs/298/ index-109431.html [in Ukrainian].
2. Butenko NYu. Komunikatyvni protsesy u navchanni: pidruchnyk. K.: KNEU; 2004. 383 s. [in Ukrainian].
3. El'skyy VN, Lynchevskaya LP, Zyablytsev SV, y dr. Prepodavanye patolohycheskoy fyzyolohyy na sovremennom étape razvytyya vyssheho medytsynskoho obrazovanyya. Tavrycheskyy medyko-byolohycheskyy vestnyk. 2012;15(3)ch.2(59):263-5. [in Russian].
4. Zahnitko AP, Danylyuk IH. Ukrayins'ke dilove movlennya: profesiyne i neprofesiyne spilkuvannya. Donets'k: TOV VKF "BAO"; 2004. 480 s. [in Ukrainian].
5. Kan-Kalyk VA. Uchytelyu o pedahohycheskom obshchenyy. M.: Prosveshchenye; 1987. 190 s. [in Russian].
6. Moreva NA. Osnovy pedahohycheskoho masterstva. M.: Prosveshchenye; 2006. 320 s. [in Russian].
7. Savenkova LO. Profesiyne spilkuvannya maybutnikh vykladachiv yak ob"yekt psykholoho-pedahohichnoho upravlinnya [monohrafiya]. K.: KNEU; 2005. 212 s. [in Ukrainian].
8. Shcherban' P. Sutnist' pedahohichnoyi kul'tury. Vyshcha shkola Ukrayiny. 2004;3:67-71. [in Ukrainian].
9. http://eduknigi.com/ped_view. php?id=108
10. http://horting.org.ua/node/1437
ПЕДАГОГ1ЧНЕ СП1ЛКУВАННЯ ЯК ФАКТОР ВЗАСМОДП ВИКЛАДАЧА I СТУДЕНТА НА КАФЕДР1 ОНКОЛОГИ 1ВАНО-ФРАНК1ВСЬКОГО НАЦ1ОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ Крижанiвська А. 6., Скрипко В. Д., Дяюв I. Б.
Резюме. У статп аналiзуються особливост та функци педагогiчного спiлкування, висвптлюються про-блеми со^ально-психолопчно'| взаемоди ммж викладачем та студентами, розглядаеться специфка етикету як основного чинника педагопчного спткування. Педагопчне спткування - це професмне спткування викладача 3i студентами на занятп i поза ним, спрямоване на створення сприятливого психолопчного ^мату. Ключовi слова: педагопчне спткування, етикет, комунка^я, мiжособистiснi стосунки.
ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБЩЕНИЕ КАК ФАКТОР ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ И СТУДЕНТА НА КАФЕДРЕ ОНКОЛОГИИ ИВАНО-ФРАНКОВСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО МЕДИЦИНСКОГО УНИВЕРСИТЕТА
Крыжановская А. Е., Скрипко В. Д., Дяков И. Б.
Резюме. В статье анализируются особенности и функции педагогического общения, освещаются проблемы социально-психологического взаимодействия между преподавателем и студентами, рассматривается специфика этикета как основного фактора педагогического общения. Педагогическое общение - это профессиональное общение преподавателя со студентами на занятии и вне его, направленное на создание благоприятного психологического климата.
Ключевые слова: педагогическое общение, этикет, коммуникация, межличностные отношения.
PEDAGOGICAL COMMUNICATION AS A FACTOR OF INTERACTION BETWEEN A TEACHER AND A STUDENT AT THE DEPARTMENT OF ONCOLOGY, IVANO-FRANKIVSK NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY
Kryzhanivska A. E., Skrypko V. D., Dyakiv I. B.
Abstract. The peculiarities and functions of pedagogical communication are analyzed in this article, the problems of socio-psychological interaction between a teacher rand students are lightened, and the characteristic of verbal portrait of a teacher is given. Besides, the specific of etiquette as the main agent of pedagogical communication is surveyed. Pedagogical communication is the professional communication of pedagogue with all the participants of educational and upbringing process which is directed on the creation of optimal conditions for the achievement of aim and tasks of upbringing and training. Pedagogical communication - a system of socio-psychological interaction between the teacher and the student, aimed at creating optimal socio-psychological conditions for joint activities. It provides the transfer through the teacher to students of human culture, assists in the learning of knowledge, promotes the formation of value orientations in the exchange of ideas. In contrast, unprofessional pedagogical communication generates fear, uncertainty, reduces performance, disturbs the speech dynamics, unwillingness to think and act independently, alienation, a stable negative attitude towards the teacher, learning. That's why constant interaction of a teacher and students is one of the important aspects of life in higher educational institution. Personal growing, spiritual and creative enrichment of both sides which are the important elements of heredity of generations takes place in the process of this interaction. In frames of this process the main role belongs to the teacher, whose functions have specific qualities and features and personal psychological characteristics are able to influence as on the educational and upbringing process in general, as on the personal development of every student. Pedagogical communication as a personal and ethic phenomena demands from the teacher special preparation not only concerning the technology of interaction, but moral experience, pedagogical wisdom in organization of interrelations with students, parents, colleagues in different spheres of educational and upbringing process too. Besides, professional pedagogical communication supposes its high culture, which proves the ability of pedagogue to realize his skills in communication with other people, ability to perceive, to understand, to gain and to pass the content of the thoughts, feelings and desires in the process of education and upbringing. Professional peculiarities of verbal activity of a teacher are in its organizing independence from the conditions of pedagogical communication, in selecting of verbal measures according to the necessities and tasks of interaction of a teacher with students and their behaviour. Pedagogical communication helps a teacher to organize interaction during classes. Not limiting only by the informational function, it creates conditions for exchanging by attitudes and troubles, it helps the assertion of students in the group and provides cooperation in auditory. The pedagogical effectiveness of the teacher's speech depends on the level of language fluency, the correct choice of language means, and the culture of language. Its important characteristics are content, logic, accuracy, clarity, conciseness, simplicity and emotional expressiveness, imagery, color fulness of speech. So, due to the effective pedagogical communication the favourable atmosphere for positive changes of a personality of a teacher, for the development of personality of a student and gaining knowledge and skills necessary for future specialists are created. Consequently, the culture of pedagogical communication is primarily the general norms of communication, which are determined by the nature of the social system and are based on the achievements of the past and modern.
Key words: pedagogical communication, etiquette, communication, interpersonal relationships.
Стаття надшшла 27.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-240-242 УДК 614.2 : 6 1 Скрипко В. Д.
ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦ1ЙНИХ ТЕХНОЛОГ1Й В ПРОЦЕС1 НАВЧАННЯ Л1КАР1В-1НТЕРН1В Х1РУРГ1ЧНОГО ПРОФ1ЛЮ
ДВНЗ «1вано-Франк1вський нацюнальний медичний ушверситет» (м. 1вано-Франк1вськ)
Одним i3 важливих завдань вггчизняно'| xipypriï е подготовка i постмне пщвищення квалiфiкацiï лiкаpiв-xipypriB, впровадження в практику новггых технолопй вггчизняно'| та св^ово'| xipypriï, максимальне розши-рення свггогляду спещалю^в не ттьки у сво'|й галуз^ але i у фундаментальних проблемах медично'| науки [1,5].
С^мкий розвиток освггых та Ыформацмних технолопй сприяе застосуванню Ыновацмних систем викладання у ВНЗ, адаптованих до сучасних вимог передових краш свггу.
Основним завданням сучасно'| пюлядипломно'| освiти е перехщ вщ концепцп набуття знань, умшь
i оволодшня практичними навичками до концепцп освiти, що всебiчно розвивае лкаря, як особистють. В тепершых pеалiяx потpiбно використовувати най-бтыш ефективн методи навчання, вщповщно до дисциплЫи, як дадуть позитивний наслщок, та ба-зуватимуться на трьох складових: теоретичний курс, стимуляцмний треынг та кгпычне навчання [3]. 1нтен-сивний розвиток Ыформацмно-комп'ютерних теле-комункацмних систем сприяе широкому впрова-дженню в освггнм процес пюлядипломно'| пщготовки технолопй дистанцмного навчання. Пщ дистанцй ною освггою розумють комплекс освггых послуг який надаеться за допомогою Ыформацмно-навчального
