CC BY
69дения поединка.
Таким образом, анализ эффективности защитных действий показал, что чаще всего спортсмены, даже высокой квалификации, применяют защиту отклоном или шагом назад. Мы предполагаем, что причина такого «соотношения», в первую очередь, кроется в преобладании «психического начала», когда «срабатывает» инстинкт самосохранения.
Спортсмены реагируют «на инстинктивном уровне», стараются «отскочить» от угрозы, оказаться как можно дальше (на безопасном расстоянии) от места, откуда исходит опасность. Здесь также значительное влияние оказывают приобретённые навыки на начальном этапе занятий, когда, как правило, в основном отрабатывается защита отклоном или шагом назад и недостаточно внимания уделяется владению навыками выполнения других видов защит (например, уклоном и шагом в сторону).
Выводы.
Результаты анализа эффективности соревновательной деятельности квалифицированных спортсменов позволил выявить общие тенденции использования ими технико-тактического арсенала и определить наиболее оптимальные варианты ведения поединка с учётом индивидуальных особенностей каждого из них.
Анализ соревновательной деятельности по рукопашному бою и универсальному бою показал, что спортсмены, даже высокого класса, используют не в полном объёме свои потенциальные возможности, недостаточно реализуют свой уровень подготовленности. Выявлено, что основной причиной низкой эффективности проявления технико-тактического мастерства спортсменов является их слабый уровень психологической устойчивости, который выражается в неумении справляться с предстартовым волнением или настраиваться на поединок с «любым» противником, независимо от ранга соревнований и места их проведения.
Дальнейшие исследования в данном направлении предполагают определение оптимальной структуры базового и предсоревновательного мезо-циклов для квалифицированных спортсменов.
Литература
1. Дахновский В.С., Лещенко С.С. Подготовка борцов высокого класса. - К.: Здоровья, І989. - І9G с.
2. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учеб. для ин-тов физ. культуры. - М.: ФИС, І99І. - 543 с.
3. Мунтян В.С. Оптимізація спеціальної підготовки в рукопашному бою з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів: Автореф. дис. ... канд. наук з физ. вихо-вания і спорту / ХДАФК. - Харків, 2GG6. - 2G с.
4. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимп. л-ра, І997. - 583 с.
5. Романенко М.И. Бокс: Учеб. для ин-тов физ. культуры -К.: Вища шк., І985. - 32G с.
6. Филин В.П., Семенов В.Г, Алабин В.Г. Современные методы исследований в спорте: Учеб. пособие - Харьков: Основа, І994.- HG с.
7. Yamachita Y. The Fighting Spirit of Judo. - London: Ippon Books LTD, І996. - 2G8 p.
Поступила в редакцию 25.06.2007г.
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ДОСЯГНЕНЬ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Нечипоренко Л. А.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотація. У статті розглядаються педагогічні умови, засоби і методи забезпечення особистісних досягнень підлітків в процесі занять фізичною культурою. Для успішного приросту особистісних досягнень підлітків в процесі занять фізичною культурою необхідно створити педагогічні умови що забезпечують: зацікавленість і мотивацію учнів до занять фізичною культурою. Для оцінювання рівня і динаміки особистісних досягнень підлітків у процесі вдосконалення психомоторних здібностей найбільш доцільно використовувати тести, які відображають відчуття часу, простору, зусиль, а також рухову пам’ять на час простір та зусилля.
Ключові слова: педагогічні, умови, мотиви, особистість, особистісні, досягнення, психомоторика.
Аннотация. Нечипоренко Л.А. Педагогические условия обеспечения личностных достижений подростков средствами физической культуры. В статье рассматриваются педагогические условия, средства и методы обеспечения личностных достижений подростков в процессе занять физической культурой. Для успешного прироста личностных достижений подростков в процессе занятий физической культурой необходимо создать педагогические условия обеспечивающие: заинтересованность и мотивацию учеников к занятиям физической культурой. Для оценивания уровня и динамики личностных достижений подростков в процессе совершенствования психомоторных способностей наиболее целесообразно использовать тесты, которые отображают ощущение времени, пространства, усилий, а также двигательную память на время пространство и усилия. Ключевые слова: педагогические, условия, мотивы, личность, личностные, достижения, психомоторика. Annotation. Nechiporenko L.A. Pedagogical conditions of maintenance of personal reachings of teenagers means of physical training. The pedagogical conditions, means and methods for providing teenagers’ personal achievements in the process of physical training are considered in the article. For a successful accretion of personal reachings teenagers during occupations by physical training it is necessary to frame pedagogical conditions providing: interest and motivation of pupils to occupations by physical training. For an estimation of a level and dynamics of personal reachings of teenagers during perfecting psychomotor abilities most expediently to use tests which map sensation of time, spaces, gains, and also motorial memory for a while space and gains.
Key words: pedagogical, conditions, motives, personality, personal, achievements, psychomotor aspects.
Вступ
Трудова діяльність людини стає все більше пов’язаною з підвищенням інтенсивності інформаційних процесів, що викликає проблему психофізичної готовності особистості до вирішення завдань, які постійно ускладнюються, і тут мова, в першу чергу, йде про поєднання розумової, інтелектуальної та рухової діяльності, про необхідність особистості протягом життя накопичувати й ефективно використовувати свій руховий потенціал. Інформатизація суспільства, яка відбувається в останнє десятиріччя, на перший план ставить вимоги про необхідність
ефективного використання індивідуальних здібностей людини - розумового потенціалу і психофізичних резервів.
Проблема формування здібностей вивчалась К. Д. Ушинським, А.С. Макаренком, В. А. Анань-євим, І.Д. Бехом, М.Д. Зубалієм, А.Н.Леонтьєвим, С.Л.Рубінштейном та ін.
В теорії та практиці фізичного виховання проблему виявлення, удосконалення та реалізації індивідуальних здібностей вивчали В. К. Бальсевич, А.П-.Бондарчук, Ю.В. Верхошанський, Л.В. Волков, В.М. Платонов, В.П. Озеров та ін.
В дослідженнях Г.С. Ареф’єва, Н.І.Соболєвої, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко показано, що необхідною умовою формування та самовдосконалення особистості є її активність, намагання до постійного покращення особистісних досягнень в процесі навчальної діяльності. Саме в процесі навчальної діяльності, при створенні відповідних педагогічних умов відбувається покращення особистісних досягнень, формується впевненість у власних силах, що допомагає підліткові ставити перед собою та вирішувати нові завдання, діяти рішуче, відповідати за свої вчинки.
Особистісна активність людини в першу чергу спрямована на задоволення своїх потреб, які протягом життя змінюються, удосконалюються, множаться. Таким чином поведінка особистості спрямовується на найбільш важливий в даний момент мотив (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, ГС. Костюк, А.Г Маслоу). Саме мотив вимагає відповідної діяльності, задоволення потреб, виступає спонукальною силою для пошуку найбільш раціональних способів досягнення позитивних результатів цієї діяльності.
Найбільш яскраво і наочно результативність діяльності особистості забезпечується в процесі цілеспрямованих занять фізичною культурою та спортом. Систематичні заняття фізичною культурою забезпечують особистісні досягнення школярів в різних видах фізичних вправ, що сприяє удосконаленню рухових, психічних, інтелектуальних, вольових здібностей. Різні аспекти фізичного виховання, спрямованого на підвищення рівня особистісних досягнень підлітків як основи формування здорового, фізично досконалого, активного покоління з високим рівнем морально - вольових якостей вивчали А.О.Артюшенко, В.Г.Ареф’єв, М.Д.Зубалій, Т.Ю.Круцевіч, О. Д. Дубагай, Б.М.Шиян та ін. Разом з тим аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що досі не склалась чітка система формування активності підлітків в плані систематичного забезпечення особистісних досягнень в повсякденному житті. Не в повній мірі визначені основні чинники та педагогічні умови, які впливають на створення активного бажання підлітків підвищувати особистісні досягнення в процесі навчально-фізкультурної діяльності як однієї з складових гармонійного розвитку.
Аналіз стану проблеми в освітній практиці
загальноосвітньої школи показує, що результати навчання школярів, рівень їх пізнавальної активності і готовності до активного намагання систематичного приросту особистісних досягнень в процесі навчання, як основи самовдосконалення не відповідають в повній мірі запитам суспільства.
Таким чином, можна констатувати, що проблема систематичного забезпечення особистісних досягнень учнів засобами фізичної культури як основи самовдосконалення особистості залишається недостатньо вивченою. До сих не розроблені педагогічні умови, не визначені зміст і методика забезпечення успішності навчання, підвищення рівня особистісних досягнень підлітків засобами фізичної культури. Все це й обумовило мету нашого дослідження.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Формулювання цілей роботи.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов, засобів та методики ефективного забезпечення особистісних досягнень підлітків у процесі занять фізичною культурою.
Методи дослідження: аналіз та узагальнення психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; вивчення навчальних програм з фізичного виховання; педагогічні спостереження та педагогічний експеримент; тестування з метою оцінювання динаміки особистісних досягнень підлітків у процесі занять фізичною культурою.
В педагогічному експерименті брали участь 318 учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи м. Черкаси, із них - 107- п’ятикласників, 103 - шестикласника, 108 - семикласників у віці 10-13 років. Педагогічний експеримент проводився на протязі 2002-2005н.р.
Результати дослідження.
Аналіз літературних джерел з даної проблеми, узагальнення педагогічного досвіду показали, що система фізичного виховання у сучасній школі спрямована на зростання рівня фізичної підготовленості учнів, при цьому шкільна програма, нормативи з фізичної культури розраховані на середнього учня. Такий підхід не мотивує до зростання особис-тісних досягнень підлітків, тому що одні учні отримують високу оцінку не прикладаючи до цього значних зусиль, а для інших навіть при великому бажанні отримати високу оцінку майже не реально в зв’язку з низьким рівнем фізичної підготовленості.
На основі рекомендацій Є.П.Ільїна [4], В.П.Озерова [8] нами була розроблена методика забезпечення особистісних досягнень школярів з використанням індивідуального підходу. При цьому головним при оцінюванні навчальної діяльності учнів був приріст особистісних досягнень при виконанні конкретних завдань, які були спрямовані на вдосконалення психомоторних здібностей. В.В.Кли-менко [5], визначає психомоторику як здатність осо-
би відображати об’єктивну інформацію про свою рухову діяльність, уміння контролювати свої рухи та ефективно ними керувати.
Для вияву рівня особистісних досягнень підлітків в процесі самовдосконалення психомоторних здібностей нами оцінювалися відчуття часу, простору, зусиль та рухова пам’ять на час простір та зусилля. Саме рівень розвитку цих показників та рухової пам’яті найбільшою мірою сприяє засвоєнню нових складних вправ і забезпечує особистісні досягнення людини у будь-якій руховій діяльності.
Для вияву особистісних досягнень з відчуття простору ми використовували семиметровий тест, який був запропонований В.В.Клименком [5]. Підліток проходив 7 метрів з одкритими очима, а потім даний тест виконував із закритими очима. При цьому фіксувалося відхилення від заданого еталону простору в той чи інший бік (см). Для вияву відчуття часу школярам пропонувалося з максимальною швидкістю пробігти 30м. Потім від максимального результату кожного школяра вираховували 75 та 90 відсотків і пропонували відтворити дані результати в двох наступних спробах. До уваги бралась менша похибка. Аналогічні завдання давалися й при виконанні стрибків у висоту з місця. Відчуття часу фіксувалося також шляхом включення та виключення секундоміра через 10 секунд із закритими очима. Фіксувалася похибка в той чи інший бік.
Для виявлення рівня відчуття зусиль використовувалася методика В.П. Озерова [8] за допомогою динамометра. У школярів вимірювалася максимальна сила лівої та правої кисті рук. Потім вираховувались 75 та 90 відсотків і підліткам надавалося ще по дві спроби для відтворення заданого результату. До уваги бралась менша похибка, при виконанні вправи як лівою так і правою рукою.
Оцінювання рухової пам’яті на час проводилось за допомогою методики з побудовою східці. Суть методики полягає в наступному: учень пробігав з максимальною швидкістю 20м. Після чого йому пропонувалося пробігти цей відрізок зі швидкістю 50 відсотків від максимальної і покращувати свій особистий результат з мінімальним приростом у кожній наступній спробі. Діагностування продовжувалось до того часу поки учень в двох спробах поспіль не зміг покращити попередній результат. Одне покращення вважалось за одну сходинку. Сутність завдання полягала в досягненні максимальної кількості сходинок. За кількістю сходинок оцінювалася рухова пам’ять [7].
Подібні методики ми використовували і для оцінювання рухової пам’яті на зусилля та простір. У випадку з руховою пам’яттю на простір використовували стрибок у висоту з місця. А у діагностуванні рухової пам’яті на зусилля використовували кістівий динамометр. Фактично запропонована методика тестування одночасно використовувалася і для тренування рухової пам’яті на час, простір та зусилля.
Слідуючи принципу поетапного навчання в
процесі педагогічного експерименту, на першому етапі ми намагалися навчити учнів свідомо відтворювати свої рухи за часом, простором та зусиллями. В процесі виконання нових вправ одні учні мали перевагу у найбільш точному відтворенні рухів у просторі, другі - в часі, а треті - за показниками м’язових зусиль. Були створені педагогічні умови, які дали можливість підліткам проявити власні інтелектуальні, психічні та моторні здібності, виявити рівень особи-стісних досягнень в даному виді діяльності.
Одним з головних завдань першого етапу було створення педагогічних умов спрямованих на зацікавленість підлітків до занять фізичною культурою. З цією метою особлива увага приверталася до переконання кожного учня в тому, що в нього є свої індивідуальні сильні сторони, а систематичне покращення особистісних досягнень позитивно оцінюється в процесі навчання. Для вияву рівня особистих досягнень підліткам на першому етапі було запропоновано виконати прості вправи як з максимальними зусиллями так і у відсотковому відношенню до максимальних зусиль.
На другому етапі забезпечення особистісних досягнень підлітків провідна роль відводилась не стільки моторній стороні, як інтелектуальній, психічній і вольовій. Особлива увага в процесі занять приділялась формуванню цілеспрямованості, організованості, здатності до самоконтролю і умінню скористатися своїми фізичними і розумовими здібностями не тільки в ході занять фізичною культурою, але й у процесі життєдіяльності взагалі.
Враховуючи, що середній шкільний вік є початком інтенсивного формування самосвідомості, самооцінки, в учнів з’являється підвищений інтерес до самих себе, експериментальна програма занять передбачала створення таких педагогічних умов, щоб кожен учень мав можливість розкрити свої сильні сторони. З цією метою на другому етапі становлення особистісних досягнень нами була розроблена й запропонована система фізичних вправ та рухливих ігор з установкою на сприйняття та точне відтворення рухових дій за часом, простором та зусиллям. За допомогою цих засобів і завдань ми намагалися сприяти розвитку в учнів точності психічного відображення і проектування рухових дій за заданими параметрами. Установка на точність відтворення рухових завдань дозволяла стандартизувати думку і рух: порівнюючи декілька разів задану рухову дію, підліток обновлює свої м’язові відчуття, їх потужність, уточнює ритм. Провідна роль у даних випадках відводилася не фізичному розвитку і навіть не фізичній підготовці, а думці учнів, їхньому психічному відчуттю та моторним можливостям точного виконання і відтворення рухової дії.
Таким чином другий етап реалізації особист-існих досягнень сприяє зростанню рівня розвитку інтелектуальних, психічних та рухових здібностей, відповідно піднімає на новий рівень розвитку підлітка, як особистості.
На третьому етапі формування особистісних
здібностей засобами фізичної культури ми планували виховні ситуації з урахуванням сильних сторін підлітків. Враховуючи основну тему уроку згідно з програмою, ми добирали й використовували засоби і методи фізичної культури з урахуванням індивідуальних можливостей підлітків. За рівнем особи-стісних досягнень підлітки були розподілені у відповідні підгрупи для виконання конкретних навчально-тренувальних завдань. При цьому кожного разу нами створювалися такі педагогічні умови, які б стимулювали учня покращити свій особистий результат, сприяли досягненню особистого успіху в кожній вправі. Особливо це стосувалося учнів, які були не в змозі виконати навчальні нормативи, а також тих, для кого їх виконання не вимагало серйозних зусиль. Використання індивідуальних тест-зав-дань забезпечувало можливість самостійного удосконалення в конкретних вправах незалежно від інших учнів. Запропоновані тест-завдання вимагали від кожного учня прояву ініціативності, самостійності, активності, відповідальності, а також сприяли підвищенню інтересу й формуванню мотивації до самовдосконалення при виконанні різних видів фізичних вправ. В процесі педагогічного експерименту враховувалося, що виконуючи вправи самостійно школяр не боїться осуду з боку однокласників [1, 3]. Таким чином він більше уваги приділяє виконанню вправи й покращенню власних результатів, а не реакції з боку інших учнів.
Результати дворічного педагогічного експерименту підтвердили ефективність запропонованих засобів та методики забезпечення особистіс-них досягнень підлітків в процесі занять фізичною культурою (табл. 1.).
За період педагогічного експерименту рівень особистісних досягнень підлітків покращився суттєво за більшістю показників. Порівнюючи результати першого та другого періодів формуючого експерименту необхідно відмітити суттєве (Р<0,05) зростання результатів пов’язаних з відчуттям зусиль, простору та часу. Другий етап забезпечення особи-стісних досягнень характеризується більш суттєвим зростанням рухової пам’яті підлітків. Таким чином можна передбачити, що спочатку необхідно форму-
вати рівень відчуття простору, часу, зусиль, а потім рухову пам’ять.
Використання різнопланових педагогічних умов, методів та засобів фізичної культури сприяє забезпеченню особистісних досягнень підлітків в плані удосконалення індивідуальних показників психомоторних здібностей Разом з тим, необхідною умовою досягнення успіху є мотивація самого підлітка до власного удосконалення, впевненості в тім що набуті знання та уміння необхідні для всієї подальшої життєдіяльності.
Висновки
1. Для успішного приросту особистісних досягнень підлітків в процесі занять фізичною культурою необхідно створити педагогічні умови що забезпечують: зацікавленість і мотивацію учнів до занять фізичною культурою; систематичне та поступове підвищення труднощів при виконанні вправ; формування у школярів упевненості у власних силах, вияву ініціативи, та необхідності подолання труднощів; формування у школярів здатності до самоконтролю, самооцінки і адекватної дії під час виконання фізичних вправ як на уроках фізичної культури, так і в інших життєвих ситуаціях; формування свідомого прагнення до підвищення особистісних досягнень, як в процесі уроків фізичного виховання так і самостійно; формування в учнів здатності до самомобілізації при виконанні фізичних вправ.
2. Для оцінювання рівня і динаміки особи-стісних досягнень підлітків у процесі вдосконалення психомоторних здібностей найбільш доцільно використовувати тести, які відображають відчуття часу, простору, зусиль, а також рухову пам’ять на час простір та зусилля. Саме рівень розвитку даних показників найбільшою мірою сприяє засвоєнню нових складних вправ і забезпечує особистісні досягнення людини у будь-якій руховій діяльності. Багаторазове повторення таких тестів фактично створює зміст методики тренування рухової пам’яті на час, простір та зусилля.
3. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальшої роботи: визначення основних чинників, які впливають на створення активно-
Таблиця 1. Динаміка показників психомоторних здібностей підлітків за період педагогічного експерименту (М±т)
№ п/п Показник психомоторних здібностей І етап Р І-ІІ ІІ етап Р ІІ-ІІІ ІІІ етап Р І-ІІІ
1. Рівень відчуття часу, с 0,44±0,03 <0,05 0,27±0,04 <0,05 0,17±0,03 <0,05
2. Рівень відчуття зусилля, кг 2,83±0,5 <0,05 1,45±0,5 >0,05 2,2±1,0 >0,05
3. Рівень відчуття простору, см 5,02±0,9 <0,05 3,1±0,7 >0,05 2,9±0,5 <0,05
4. Рухова пам’ять на час (к-ть сходинок) 2,5±1,1 >0,05 3,2±0,8 <0,05 5,2±0,8 <0,05
5. Рухова пам’ять на простір (к-ть сходинок) 3,08±1,1 >0,05 4,3±0,9 <0,05 6,5±1,0 <0,05
6. Рухова пам’ять на зусилля (к-ть сходинок) 3,75±1,0 <0,05 6,4±0,6 >0,05 7,4±1,2 <0,05
7. Т очність відтворення простору при ходьбі, см 25,7±6,5 >0,05 22,2±3,7 >0,05 15,2±5,8 >0,05
го бажання учнів різного віку підвищувати осо-бистісні досягнення в процесі навчально-фізкультурної діяльності.
Література
1. Артюшенко А.О. Педагогічна технологія виховання волі в учнів у процесі занять фізичною культурою. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб .наук. праць за ред. С.С.Єрмакова.
- Харьків: ХХІІІ, 2005. - №8, - С. 3-9.
2. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. - М.: ФиС, 1991. - 267с.
3. Бех І.Д. Виховання особистості. - Київ: „Либідь”, 2003. книга 1 - С. 206-207.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб: Питер, 2000. -512с.
5. Клименко В.В. Психомоторные способности юного спортсмена. Киев: Здоровье. 1987. - 168с.
6. Нечипоренко Л.А. Психолого-педагогічні умови формування мотивів психомоторної діяльності в учнів 5-7 класів в процесі занять фізичною культурою. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб .наук. праць за ред. С.С.Єрмакова. - Харьків: ХХІІІ, 2005. - №23, - С. 52-56.
7. Нечипоренко Л.А., Артюшенко О.Ф., Нечипоренко О.В. Психомоторні здібності учнів середнього шкільного віку // Всеукраїнська науково-практична конференція „Фізичне виховання і спорт у сучасних умовах”, Черкаси., 2004.
- С. 195-199.
8. Озеров В.П. Психомотрные способности человека. - Дубна: Феникс. 2002. - 314с.
9. Платонов К.К. Проблемы способностей. М.: Наука, 1972.
Надійшла до редакції 04.08.2007р.
МЕСТО ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В СИСТЕМЕ ОБРАЗОВАНИЯ СТРАН ЗАПАДНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЦИВИЛИЗАЦИЙ
Олейник Н.А., Зайцев В.П., Бондаренко Т. В., Крамской С.И.
Харьковская государственная академия физической культуры Институт востоковедения и международных отношений «Харьковский коллегиум» Белгородский государственный технологический университет им. В. Г. Шухова
Аннотация. В работе изложены взгляды ученых, педагогов и авторов на значимость физической культуры в системах образования стран Запада и Востока. Место физической культуры в структуре обучения детей и молодежи определяется приоритетом ценности жизни и здоровья человека в государстве. В системах образования Запада основная направленность физической культуры и спорта - укрепление здоровья, психомоторная тренировка, воспитание характера, подготовка к профессии, защите государства. В наиболее развитых странах Востока физическая культура и спорт занимают важное место в системе образования. Основное внимание уделяется сохранению национальных традиций, воспитанию патриотизма, единения, сплоченности нации и семьи, обучению чувствовать через движение энергетическое поле человека, природы, Вселенной. Ключевые слова: образование, здоровье, физическая культура, традиции, мировоззрение, глобализация, гуманитаризация.
Анотація. Олійник М.О., Зайцев В.П., Бондаренко Т.В., Крамской С.І. Місце фізичної культури у системі освіти країн західної та східної цивілізацій. У роботі викладені погляди вчених, педагогів та авторів на зна-
чущість фізичної культури у системах освіти країн Заходу і Сходу. Місце фізичної культури у структурі навчання дітей та молоді визначається пріоритетом цінності життя і здоров’я в країні. У системах освіти Заходу основна спрямованість фізичної культури й спорту - зміцнення здоров’я, психомоторне тренування, виховання характеру, підготовка до професії, захисту держави. У найбільш розвинених країнах Сходу фізична культура й спорт займають важливе місце в системі освіти. Основна увага приділяється збереженню національних традицій, вихованню патріотизму, єднання, згуртованості націй і родини, навчанню почувати через рух енергетичне поле людини, природи, Всесвіту.
Ключові слова: освіта, здоров’я, фізична культура, традиції, світогляд, глобалізація, гуманітаризація. Annotation. Oleynik N., Zaycev V., Bondarenko T., Kramskoy S. Place of physical culture in the education system in the countries western and eastern civilizations. In the work are presented the views of scientists, teachers and authors on the significance of physical culture in the education systems in the countries of the West and East. The place of physical culture in the structure of the children’s and young people’s education is determined by the priority of the life and health world value in country. In education systems of the West the basic orientation of physical training and sports - strengthening of health, psychomotor training, education of character, preparation to a trade, protection of the state. In the most developed countries of the Orient the physical training and sports take the important place in an education system. The basic attention is given conservation of national traditions, education of patriotism, a unification, unity of the nation and monogynopaedium, learning to feel through locomotion a power field of the person, the nature, the Universe. Keywords: education, health, physical culture, tradition, world view, globalization, humanization.
Введение.
В настоящее время формирование, укрепление и сохранение здоровья человека относится к числу наиболее актуальных направлений во всех странах мира. Без преувеличения это считают глобальной проблемой, и важную роль в ее разрешении может сыграть физическая культура и спорт. Наиболее эффективно на данный процесс можно влиять через систему образования.
Деформация цели, принципов и содержания образования, по мнению ряда авторов, является одной из основных причин кризисных явлений в сфере образования и неудач новых реформ [5, 22, 32]. Мы живем в исторический период, когда изменяются тип цивилизации, мировоззрение, научная парадигма. Возникает необходимость создания новых наук, воспитания нового индивида общества с новым ноосферным мышлением, с высоким уровнем экологической культуры. Спустя тысячелетия, западные ученые пришли к необходимости гармонизировать отношения человека с природой через современную естественнонаучную картину мира, решение проблем биосферы, ноосферы и Вселенной в целом. Появилась необходимость определить реальное место человека в природе, разрешить проблемы экологии, создать комфортность отношения человека к самому себе [8]. В связи с этим современное мировое сообщество все чаще обращается к общечело-
