CC BY
73Теоретичні і технологічні основи структурування педагогічної моделі формування у учнів загальноосвітньої школи мотивації до систематичних занять фізичною культурою
Іванченко Л.П.
Слов’янський державний педагогічний університет
Анотації:
Викладені теоретичні та організаційно-педагогічні основи структурування педагогічної моделі формування у учнів мотивації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності. Наведено принципи практичного функціонування цієї моделі в освітньо-виховному просторі. Показано необхідність систематичних і свідомих занять фізичною культурою. Представлено технологію корекції мотиваційно-потребносної сфери учнів. Розроблено підходи до реалізації уроків фізичного виховання, форм позакласної спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи.
Ключові слова:
мотивація, критерії, свідомість, модель, самоконтроль, самооцінка, принципи, цілепокладан-ня, алгоритми, етап, інтерес, корекція.
Иванченко Л.П. Теоретические и технологические основы структурирования педагогической модели формирования у школьников общеобразовательной школы мотивации к систематическим занятиям физической культурой и спортом. Изложены теоретические и организационнопедагогические основы структурирования педагогической модели формирования у учеников мотивации физкультурно-оздоровительной и спортивной деятельности. Приведены принципы практического функционирования этой модели в образовательно-воспитательном пространстве. Показана необходимость систематических и сознательных занятий физической культурой. Представлена технология коррекции мотивационно-потребносной сферы учеников. Разработаны подходы к реализации уроков физического воспитания, форм внеклассной спортивно-массовой и физкультурнооздоровительной работы.
мотивация, критерии, сознание, модель, самоконтроль, самооценка, принципы, целепо-лагание, алгоритмы, этап, интерес, коррекция.
Ivanchenko L.P. Theoretical and technological basis of structuring the pedagogical model of forming the motivation to the systematic physical training for the pupils of secondary school. Theoretical and organizational pedagogical bases of structuring of pedagogical model of forming are expounded for the students of motivation of athletic health and sporting activity. Principles of the practical functioning of this model are resulted in educational-ly-educate space. The necessity of systematic and conscious employments is rotined by a physical culture. Technology of correction of motivational necessary sphere of students is presented. Going is developed near realization of lessons of physical education, forms extracurricular sporting mass and to athletic-health-improvement works.
motivation, criteria, model, self-control, self-esteem, principles, goal-setting, algorithms, level, awareness, interest, correction.
Вступ.
Основні положення нової парадигми освіти в галузі фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітній школі орієнтують вчених, педагогів на розробку інноваційних підходів до структурування фізичного виховання, як педагогічної системи відкритого типу з ознаками інтерактивних педагогічних технологій [1, 2, 6, 7, 11]. Актуальність розбудови цих технологій визначається за аргументованим твердженням К. Баханова, І. Беха, В. Гри-горенка, С. Канюка, Г. Шевченко вихідною концептуальною схемою розв’язання педагогічних завдань, проблем, яка в новій парадигмі освіти ґрунтується на орієнтації навчання, виховання, фізичного виховання на особистість учня, визнання учня рівноправним суб’єктом взаємодії, на діалог як основну форму навчально-виховного та фізкультурно-оздоровчого спілкування [1, 2, 3, 12]. Згідно з основними положеннями нової парадигми освіти дидактичні принципи та принципи теорії і методики фізичного виховання розглядаються у невід’ємному зв’язку із загально педагогічними принципами і спрямовані на розвиток і виховання особистості учнів [1, 2, 3, 6, 11, 12]. Такий взаємозв’язок базових концептуальних положень фізичного і духовного розвитку учнів обумовлює педагогічну ситуацію технологічного підходу до струк-турування дидактичних форм фізичного виховання дітей і підлітків [1, 2, 3, 6, 7, 8, 11]. В контексті нашого дослідження вважаємо за доцільне навести наукове узагальнення таких відомих вчених, як І. Бех, В. Григоренко, Т. Круцевич, Г. Шевченко, які в своїх
© Іванченко Л.П., 2010
наукових працях довели, що одним із базових чинників реалізації технологічного підходу до фізичного і духовного виховання учнів загальноосвітньої школи є формування у них пізнавальних мотивів, інтересів і потреб до систематичних занять фізичною культурою на основі яких формулюється ціль розробки та практичного функціонування педагогічної технології [2, 3,
4, 5, 6, 9, 11], яка при цьому виконує системоутворюючу функцію.
Спираючись на наукові роботи відомих фахівців в галузі педагогіки та психології І. Беха, К. Баханова, В. Григоренка, С. Занюка, Л. Сергієнка ми встановили, що в практиці фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи мають місце науково-методичні протиріччя між:
- високим рівнем попиту суспільства на сучасні ефективні програми, проекти, методики, технології розвитку, збереження та персоніфікованого удосконалення психічного, соматичного здоров’я дітей і підлітків та рівнем наукового обґрунтування особистісно орієнтованих педагогічних технологій фізичного виховання цих учнів [1, 2, 5, 6, 7, 12],
- рівнем наукового обґрунтування педагогічних форм розвитку у учнів загальноосвітньої школи мотивів пізнавальної діяльності і реальним станом розробки та обґрунтування педагогічних технологій формування у цих учнів мотивації до систематичних занять фізичною культурою, виховання здорового способу життя [2, 5, 6, 7, 9, 12].
Подолання цих розбіжностей в практиці фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчій роботі учнів загальноосвітньої школи буде обумовлювати удоско-
налення їх організаційно-педагогічних та структурно-функціональних параметрів, створення дидактичних умов розробки педагогічних технологій формування означеної мотивації у дітей і підлітків.
Робота виконана за планом науково-дослідницької діяльності Слов’янського державного педагогічного університету та кафедри теоретичних, методичних основ фізичного виховання і реабілітації.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті полягає у розробці та теоретичному і експериментальному обґрунтуванні проективної моделі технологічного підходу до формування у учнів загальноосвітньої школи мотивації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності.
Результати дослідження.
Методологічною та теоретичною основою розробки проективної моделі формування в учнів загальноосвітньої школи мотивації до систематичних занять фізичною культурою була концепція В. Григоренка мотивований диференційно-інтегральний вплив оптиму-мів педагогічних факторів на психофізичний розвиток дітей і підлітків та теорія І. Беха пізнавально-емоційна структура особистісно-ціннісного ставлення дітей і підлітків до свого здоров’я, як до духовно-соціальної та світоглядної категорії особистості [2; 4; 5].
В процесі розробки проективної моделі формування в учнів загальноосвітньої школи позитивної мотивації до фізкультурно-оздоровчої діяльності це психоемоційне утворення ми розуміли як систему спонукань цих учнів до свідомої фізкультурно-оздоровчої діяльності, розвитку, збереження, та персоніфікованого удосконалення свого психічного і соматичного здоров’я. При цьому якісні параметри мотивації ми визначали в аспекті її спрямованості і інтенсивності зусиль необхідних для досягнення мети діяльності [З; 10].
Сутність поняття мотивація до систематичних занять фізичною культурою дозволило нам визначити основні атрибути технологічного структуру-вання педагогічної системи розвитку мотиваційно-потребносної сфери учнів загальноосвітньої школи в сфері їх фізичного виховання. Основу проективної моделі склала етапна систематизація таких її структурних компонентів, як: мета та завдання мотиваційного розвитку учнів; психологічні та педагогічні механізми сприйняття учнями різного віку фізичної культури і спорту; інформація про якісний стан психофізичного їх розвитку та стан здоров’я; механізм формування системи репрезентації та сприйняття структурних компонентів фізичної культури і спорту (міжпредмет-ні зв’язки); система комплексних дидактичних засобів та методів впливу на формування мотивації.
Структурування основних компонентів моделі було оформлене в три такі блоки (етапи її практичної реалізації):
1. Ввідно-мотиваційний етап фізичного виховання учнів.
2. Мотиваційно-пізнавальний етап фізичного виховання учнів.
3. Рефлексивно-оцінний етап фізичного виховання учнів.
На кожному етапі фізичного виховання учнів
було реалізовано такі психолого-педагогічні умови розвитку мотивації:
- оцінка та свідоме уявлення учнями їхніх фізичних і психічних можливостей у галузі фізичної культури і спорту;
- орієнтація учнів на продуктивну й свідому діяльність в умовах уроків фізичної культури та спортивної підготовки;
- реалізація міжпредметних зв’язків з метою репрезентації фізичної культури і спорту;
- формування позитивних психологічних установок у кожного учня щодо його психофізичних можливостей, рівня рухової обдарованості;
- розвиток у кожного учня свідомого уявлення про виховні та розвиваючі можливості фізичної культури і спорту;
- систематичне підкріплення діяльності учнів в умовах їх фізичного розвитку стабільною динамікою покращення результатів рухових досягнень та здоров’я (уроки ФК, секції, ФОЗ, консультації, лекторії й т. ін.);
- набуття учнями специфічних фізичних якостей, рухових навичок та вмінь, навичок спілкування з однолітками та дорослими як основи позитивного „Я”
- концепції дитини;
- інтеграція спеціальних мотивів до систематичних занять фізичною культурою і спортом в широкі соціальні мотиви підлітка;
- свідоме розуміння учнями причинності їхніх психофізичних досягнень, задоволення від діяльності, віра у власні можливості.
Спираючись на теоретичні положення, сформульовані В.Г. Григоренком [3;5] в аспекті актуальності контролю динаміки формування кумулятивного ефекту розвитку означеної мотивації, ми розробили такі критерії оцінки афективного, когнітивного, аксіоло-гічного та праксіологічного компонентів розвитку та діяльності кожного учня на уроках фізичної культури та в умовах позакласної роботи:
- критерії афективного компонента: здатність дітей отримувати задоволення та радість від систематичних занять фізичною культурою і спортом, естетичне сприйняття рухів, виявлення стійкого емоційно-позитивного ставлення до результатів власного стану здоров’я, рухової та психічної сфер, передача власних почуттів засобами руху, мовлення, малюнку;
- критерії когнітивного компонента: наявність в учнів певної системи усвідомлених знань з теорії й методики фізичної культури, спортивної підготовки, суспільної та особистої гігієни, стійкий пізнавальний інтерес до фізичної культури і спорту, національних традицій щодо загартування тіла, здорового способу життя;
- критерії аксіологічного компонента: сформова-ність системи ціннісного ставлення учнів до матеріальних і духовних форм фізичної культури і спорту; здатність реально оцінювати власні психічні та функціональні можливості; розуміння здоров’я й фізичної досконалості як практичної, соціальної, особистісної, естетичної та загальнолюдської цінності;
- критерії праксіологічного компонента: сформова-
ність рухових навичок і вмінь; фізичних якостей; здатність учнів застосовувати їх у різних ситуаціях; рівень дотримання учнями норм, правил здорового способу життя, систематичних занять фізичною культурою і спортом; рівень їх позитивного ставлення до фізичної культури і спорту як соціально обумовленого явища.
Проективна модель формування в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом містила також технологію розвитку в них самосвідомості. На нашу думку, це важливо, тому що самосвідомість не фіксує особистість учня в статичному стані, а відображає процес її безперервного розвитку, тому, розуміючи механізми формування уявлень про власні можливості й роль фізичної культури і спорту в цьому процесі, педагог ефективно впливає на самосвідомість учнів і становлення їхньої особистості, навчає вірити у власні можливості. Це дає підставу розглядати фізичну культуру і спорт не тільки як чинник забезпечення свідомості дитини, але, перш за все, як важливу детермінанту структури мотиваційного компонента її особистості.
У зв’язку з цим положенням ми розробили й науково обґрунтували низку спеціальних принципів побудови та ефективного використання проективної моделі розвитку в підлітків - учнів загальноосвітніх шкіл позитивної мотивації на уроках фізичної культури та в умовах позакласної роботи:
1. Використання етапно структурованої проективної моделі формування в учнів психолого-педагогічного механізму мотивації сприйняття фізичної культури і спорту дозволить сформувати в них центральний мотиваційний стан, унаслідок чого виникне стійка свідома потреба у використанні різноманітних засобів і методів фізичної культури і спорту з метою вдосконалення власного психофункціонального стану та здоров’я. Реалізація цієї потреби (опти-мізоване фізичне виховання та індивідуалізована спортивна підготовка) викликає стимулюючі нервово-м’язові відчуття, етичні та естетичні почуття й адекватні ним емоційні стани, що в результаті позитивно позначається на формуванні свідомості та мотиваційної сфери цільових, систематичних занять фізичним удосконаленням кожного учня.
2. У процесі реалізації проективної моделі формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи учитель повинен свою педагогічну діяльність спрямовувати на перспективу, резерви, завдання розвитку мотивації в тій чи іншій віковій групі. Для цього потрібно в повному обсязі враховувати вікові особливості фізичного, психічного, морально-вольового розвитку учнів молодшої, середньої та старшої вікової груп. У зв’язку з цим формування означеної мотивації повинне спиратися на реальний рівень її розвитку, що склався в попередній віковій групі. Такий підхід забезпечить визначення найбільших перспектив її розвитку та перспективу вдосконалення позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом в учнів загальноосвітніх шкіл.
3. З метою мобілізації резервів мотивації в кожній
віковій групі необхідно реалізувати залучення кожного учня до активних видів систематичної діяльності в шкільній системі фізичного виховання (уроки фізичної культури, форми позакласної роботи, самостійні заняття фізичними вправами), при цьому потрібно забезпечити оптимальні умови їх спілкування та творчої взаємодії одного з одним (однолітками, вчителями):
- розширити коло інтересів учнів, забезпечити процес мислення й сприйняття теоретичного та рухового матеріалу, що вивчається на уроках фізичної культури, у спортивних секціях;
- учні повинні брати активну участь й у постановці навчально-виховної проблеми, й у визначенні методів її вирішення. Це випливає з того, що мотивація й інтерес до творчої та цілеспрямованої діяльності підтримується можливостями учнів розпоряджатися результатами власної діяльності;
- учитель фізичної культури повинен формувати мотивацію в учнів шляхом систематичного їх заохочення до пізнавальної діяльності в галузі розвитку фізичних якостей, нервово-м’язової працездатності, удосконалення життєво важливих рухових навичок та умінь, оперативного вирішення завдань ситуативного характеру, до творчої діяльності в умовах спортивних змагань та самостійних занять фізичними вправами.
4. Найважливішою умовою формування означеної мотивації є широта інтересів та потреб того, що оточує учнів у процесі їх фізичного виховання та спортивної підготовки, але це буде цінним лише за умови, що всі інтереси учнів об’єднані якимось основним, центральним мотивом, таким, що виражає їх прагнення до фізичного вдосконалення, до набуття здорового способу життя. Педагог повинен цей інтерес якомога раніше виявити й розвивати, тому що він є домінуючим і визначає стійку вибіркову спрямованість особистості учнів на все те, що пов’язане з практикою фізичної культури і спорту.
5. Позитивна мотивація до систематичних занять фізичною культурою та спортом ефективно розвивається лише за умови, якщо педагог спеціально підготовлений професійно для того, щоб:
- прогнозувати майбутні результати фізичного виховання та спортивної підготовки учнів різних вікових груп, при цьому ставити перед ними досить високі, реальні й привабливі цілі;
- у стосунках з учнями використовувати тільки позитивні установки на успішну їх діяльність, систематично реалізовувати підкріплення їх діяльності на уроках фізичної культури, у спортивних секціях успішними результатами;
- не опікувати учнів постійно (в умовах вивчення нових рухових дій складної координаційної структури, змагальних дій ситуативного змісту) - це знижує в них упевненість у власних силах, учні повинні проявляти наполегливість, самостійність, ініціативу, творчий підхід до індивідуального та колективного вирішення завдань уроку фізичної культури й навчально-тренувальних завдань спортивної підготовки;
- проявити волю та рішучість, глибоку тактовність у спілкуванні з учнями, не втрачати самовладання, слугувати прикладом для них, бути готовим прийти їм
на допомогу на кожному уроці фізичної культури й заняттях із спортивної підготовки, але водночас знати й піклуватись про те, щоб вони виявляли самостійність й організованість;
- систематично забезпечувати реалізацію психолого-педагогічних чинників з метою дезактуалі-зації хвилювань учнів з приводу їхніх психофункціональних можливостей та напрацювання конкретних оптимістичних сподівань на майбутнє;
- на кожному уроці фізичної культури та в поза-класній роботі формувати в учнів позитивні емоційно-мотиваційні установки щодо власних можливостей у галузі фізичної культури та спортивної підготовки;
- досягати набуття учнями специфічних знань, рухових навичок та вмінь як доказу їхньої здатності до певних індивідуальних досягнень у фізичному вихованні та спортивній підготовці;
- створювати на кожному уроці й у формах поза-класної роботи рухові та психоемоціогенні ситуації, які дозволяють кожному учневі виявити й розвинути його індивідуальні здібності;
- педагог повинен бути обачливим, уважним і тактовним у своїх оцінно-контрольних діях, систематично формувати в учнів знання та навички самоконтролю, оцінної діяльності дитини.
Таким чином, система фізичного виховання учнів повинна бути організована так, щоб забезпечити єдність, збіг об’єктивної та суб’єктивної сторін навчальної діяльності кожного учня, що є однією із основних умов ефективного розвитку позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом дітей та учнівської молоді. Відомо, щоб зробити домінуючим слабко виражений мотив у системі фізичного виховання та спортивної підготовки учнів, треба збільшити кількість його афективних асоціативних зв’язків, на засадах котрих ущільнити цю ланку й тим самим посилити домінантність потрібного мотиву [2; 3; 5; 6; 8; 9].
У процесі дослідження встановлено, що у фізичному вихованні та спортивній підготовці учнів недостатньо провести корекцію мотиву, посилити його прояви, необхідно створити зовнішні умови реалізації цього мотиву, тільки тоді він набуває стійкого характеру й стає основою систематичної потреби учнів у фізичній культурі і спорті. В умовах експериментального дослідження динаміки психофізичного розвитку учнів різних вікових груп ми кожного з них інформували про результати тестування й давали установку на визначення перспективних цілей їхньої подальшої діяльності. Свідоме ставлення учнів до рівня власних психофізичних стандартів стимулювало їх самоорганізацію та саморегуляцію як частковий прояв загального рефлекторного принципу роботи центральної нервової системи людини. Оскільки свідомість особистості не може існувати без самосвідомості, то тільки на основі єдності усвідомлення себе й усвідомлення іншого може бути забезпечена найвища форма саморегуляції учнів в умовах фізичного виховання та спортивної підготовки. Таким чином, саморегуляцію учнів в умовах їх фізичного вдосконалення на вищому психічному рівні (усвідомлену, що дає можливість
оперування в чисто ідеальному плані, яка випереджає реальні дії) можна розглядати як механізм самосвідомості. Самосвідомість, у свою чергу, є базовою передумовою формування самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення, які є компонентами мотиваційної сфери поведінки учнів в умовах їх фізичного виховання та спортивної підготовки (рефлексивно-оцінні дії). Такий підхід виявив стимулюючу дію на процес формування в учнів мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом.
Таким чином, розробка системи спеціальних принципів побудови педагогічної моделі формування в учнів загальноосвітньої школи мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом дозволила виділити низку теоретичних та методичних положень і конструктивних цільових установок розробки інноваційної педагогічної системи управління розвитком означеної мотивації, яка містить спеціальні методичні та технологічні алгоритми.
Проведені теоретичні та експериментальні дослідження дозволили нам сформулювати концептуальний висновок, який полягає в тому, що вплив фізичної культури та спортивної підготовки на особистість учнів здійснюється через структурні елементи їхньої свідомості, які, у свою чергу, є складовими частинами мотиваційної структури свідомості та потреби кожного учня в систематичному психофізичному вдосконаленні, орієнтирами яких є високий рівень здоров’я, розвиток рухових здібностей, спортивні досягнення, професійно-прикладна та духовна цінність фізичної культури і спорту.
Результати теоретичного та експериментального дослідження, систематизовані в межах педагогічних технологій, свідчать про те, що свідоме ставлення підлітків до фізичної культури і спорту реалізується на основі таких загальнопедагогічних алгоритмів:
1. У формуванні мотивації вчителеві слід орієнтуватися на перспективи, резерви, завдання розвитку мотивації навчання в певному віці. Для цього треба виходити з вікової своєрідності діяльності й мотивації як важливої особистісної характеристики школярів певного віку.
2. Для мобілізації резервів мотивації в кожному віці необхідно організувати включення дитини до активних видів діяльності (навчальної, спортивної, суспільно корисної, суспільно-політичної тощо) і видів суспільних взаємодій її з іншою людиною (учителем, однолітками).
3. Під час здійснення цих видів діяльності й соціальних контактів у школяра виникають нові якості психічного розвитку - психічні новоутворення, які полягають, за даними наших психологічних досліджень, у прояві в дитини нового, діючого ставлення, нової позиції: 1) до досліджуваного об’єкта (рухові дії, фізичні якості, спортивний результат та ін.); 2) до іншої людині; 3) до себе й власної діяльності.
У процесі дослідження психолого-педагогічних аспектів діяльності учнів було встановлено, що стосовно мотивації в галузі фізичної культури і спорту (навчання) ці нові психічні якості мають такі модельні характеристики:
1) новий тип ставлення до досліджуваного об’єкта постає як пізнавальна активність школяра. Пізнавальною активністю будемо називати всі види активного ставлення до навчання як до пізнання: наявність смислу, значимості для дитини навчання як пізнання; усі види пізнавальних мотивів (прагнення до нових знань, до способів їх отримання, прагнення до самоосвіти; мети, яка реалізує ці пізнавальні мотиви; емоції, що їх обслуговують). На основі цього школяр формується як суб’єкт навчальної діяльності;
2) новий тип ставлення до іншої людині постає як соціальна активність. Соціальною активністю ми називаємо всі види активного ставлення до навчання як до спілкування, до взаємодії, до співробітництва: наявність смислу, значимості для підлітка навчання в галузі фізичної культури і спорту, як взаємодії з іншою людиною; усі види соціальних мотивів (мотиви громадського обов’язку, прагнення зайняти свою позицію в стосунках з іншими людьми, прагнення усвідомити способи співробітництва тощо); цілі, які обслуговують ці соціальні мотиви; емоції, які супроводжують соціальні мотиви навчання. На основі цього школяр формується як суб’єкт взаємодії, спілкування з іншою людиною;
3) новий тип ставлення до себе постає як уміння усвідомлювати й перебудовувати власну мотиваційну сферу, підпорядковувати мотиви кількох видів діяльності, змінювати свої цілі й т. ін. Тут закладається основа для становлення підлітка як суб’єкта своєї мотиваційної сфери.
На основі всіх цих змін, разом узятих, учень формується в галузі фізичної культури і спорту як суб’єкт навчання й виховання в широкому плані.
4. Показниками наявності новоутворень у мотиваційній сфері є не загальне зростання позитивного ставлення до фізичної культури і спорту, а якісна зміна їх окремих боків, ускладнення їх відношень і, отже, побудова мотиваційної сфери; більш довільної, тобто регульованої волею, її організації. Можна вважати, що в мотиваційній сфері відбулися необхідні якісні зміни, якщо підлітка вдається виховати як активну особистість, якою рухає система діючих мотивів, де домінують соціально-значимі мотиви з колективістичною спрямованістю, що може реалізувати ці мотиви через самостійну постановку гнучких, перспективних цілей і їх досягнення, тобто якій притаманний високий рівень цілепокладання, що займає внаслідок цього активну життєву позицію й спроможну включитися до суспільної практики, що вміє перетворити суспільну практику й усвідомлено вдосконалювати самого себе в процесі цих перетворень, узяти на себе всю відповідальність за власні вчинки та дії в системі суспільних стосунків. Звичайно, ці особливості притаманні зрілій особистості, вони не завжди представлені навіть у дорослої людини, але прагнути до їх виховання треба протягом усього шкільного дитинства, у багаторічному циклі фізичного вдосконалення дитини.
Таким чином, система спеціальних принципів розробки педагогічної моделі формування в учнів означеної мотивації є комплексом теоретичних, методичних та технологічних положень, що визначають і
прогнозують інноваційні параметри комплексної програми формування в учнів загальноосвітніх шкіл мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом, до здорового способу життя, до формування й збереження власного здоров’я як особистісно-соціальної цінності.
Висновки.
Впровадження розробленої проективної моделі формування в учнів загальноосвітньої школи мотивації до систематичних занять фізичною культурою забезпечило впровадження технологічного підходу до реалізації уроків фізичного виховання і форм позакласної спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи який обумовив позитивні результати формувального педагогічного експерименту: 82,7% хлопців і 79,9% дівчат досліджуваних експериментальних груп почали систематичні заняття (контрольна: хлопці - 37,5%, дівчата - 28,5%); показник пропуску занять знизився у хлопців на 83,4%, у дівчат на 84,9% (контрольна: хлопці - 22,5%, дівчата - 31,6%); 86,5% хлопців і 81,9% дівчат обрали основними формами фізичного вдосконалювання уроки фізичної культури й секції (контрольна: хлопці - 10,8%, дівчата - 9,5%); показник інформованості збільшився в експериментальних групах до 89,8% у хлопців і 86,7% у дівчат, а в контрольних він досягав рівня 31,5% у хлопців і 26,8% у дівчат; рівень аргументації в експериментальних групах виріс до 90,3% у хлопців і 89,9% у дівчат, а в контрольних перебував у межах 18,2% у хлопців і 15,4% у дівчат; професійна привабливість діяльності вчителя фізичної культури, викладача-тренера зросла до 38,5% у хлопців і 20,9% у дівчат (порівняно з контрольними групами: хлопці - 4,2%, дівчата - 2,4%); 92,4% хлопців і 96,3% дівчат досліджуваних експериментальних груп критично ставляться до рівня власного фізичного розвитку й хочуть удосконалити конституцію тіла й здоров’я, а в контрольних - цей показник на рівні 22,5% у хлопців і 19,8% у дівчат; 87,5% хлопців і 93,4% дівчат експериментальних груп позбулися шкідливих звичок (тютюнокуріння, алкоголь), у контрольних -цей показник дорівнював у хлопців 22,6%, а в дівчат 18,4%. За показниками функціональної діагностики в експериментальних групах відбувся статистично достовірний перерозподіл досліджуваних за ознаками стану здоров’я: 39,0% хлопців і 30,7% дівчат віднесено до групи з високим рівнем (контрольна: хлопці
- 9,5%, дівчата - 7,5%); 51,0% хлопців і 60,3% дівчат мають середній рівень (контрольна: хлопці - 30,0%, дівчата - 29,5%); 10,0% хлопців і 9,0% дівчат віднесено до групи з низьким рівнем здоров’я (контрольна: хлопці - 60,5%, дівчата - 63,0%).
Результати статті повністю не вичерпують означену багатофакторну науково-педагогічну проблему. Перспективу подальшого нашого дослідження ми вбачаємо в напрямку розробки та наукового обґрунтування педагогічних технологій мотивованого формування рухових навичок і умінь, розвитку фізичних якостей, нервово м’язової працездатності, психічного і соматичного здоров’я учнів загальноосвітньої школи як базового суспільного інституту соціальної інтеграції підростаючого покоління України.
Література:
1. Баханов К. Традиції та інновації у навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. / К. Бабанов. - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - 108с.
2. Бех І. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. / І. Бех. - К.: Лебідь, 2003. - 280с.
3. Григоренко В. Профессионально-педагогическая мотивация и технология ее формирования. / В. Григоренко. - Одесса: Изд-во Южноукр. госуд. ун-т им. К.Д. Ушинського. - 160с.
4. Григоренко В. Педагогические основы физической и социальной реабилитации инвалидов с нарушением функций спинного мозга. / В. Григоренко. - М.: Советский спорт, 1991. - 410с.
5. Григоренко В. Теория дифференциально-интегральных оптиму-мов педагогических факторов в физической и социальной реабилитации человека. / В. Григоренко. - М.: Изд-во ФСИ России, 1993. - 170 с.
6. Григоренко В.Г Науково-практичні підходи до оптимізації професійної підготовки студентів вищих педагогічних закладів /
В.Г Григоренко, Л.П. Іванченко // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: пед. науки. - 2002. - № 8. - С. 52 - 58.
7. Занюк С.С. Психологія мотивації: навч. посіб. / С.С. Канюк. -К.: Либідь, 2002. - 304 с.
8. Круцевич ТЮ. Оцінка як один із чинників підвищення мотивації учнів до фізичної активності / Т.Ю. Круцевич // Фіз. виховання в шк. - 2003. - № 1. - С. 47 - 50.
9. Сергієнко Л.П. Психологія спорту. / Л.П. Сергієчко. - Миколаїв: Вид-во ПСІКСУ, 2003. - 158 с.
10. Уэйнберг Р.С. Основы психологии спорта и физической культуры. / Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. - К.: Олимп. лит., 2001. - 336 с.
11. Шевченко ГП. Эстетическое воспитание в школе./ ГП. Шевченко. - К.: Рад. шк., 1985. - 144 с.
12. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.: - у 2ч. / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навч. кн. - Богдан, 2001. - Ч. 1. - 252 с.
Надійшла до редакції 15.03.2010р.
Іванченко Леонід Петрович [email protected]
