CC BY
218І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
виховання і спорту
Особистісна мобільність і її формування в учнів у процесі фізичного виховання в загальноосвітній школі
Артюшенко А.О.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Розглянуто змістову сутність поняття «особистісна мобільність», її структуру. Розроблена модель формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі фізичного виховання. Модель містить складові особистісної мобільності, функції, засоби, педагогічні умови. У дворічному формувальному педагогічному експерименті брали участь 386 учнів молодших класів, підлітків і старшокласників. Доведено, що переміщення учнів експериментальних класів із низьким і середнім рівнями сформованості складових особистісної мобільності в групи з достатнім і високим рівнями відбувалося інтенсивніше, ніж у контрольних класах.
Ключові слова:
особистісна мобільність, рівні сформованості, модель, учні.
Артюшенко А.А. Личностная мобильность и ее формирование у учащихся в процессе физического воспитания в общеобразовательной школе. Рассмотрена содержательная сущность понятия «личностная мобильность» и ее структура. Разработана модель формирования у учащихся общеобразовательной школы личностной мобильности в процессе физического воспитания. Модель содержит составляющие личностной мобильности, функции, средства, педагогические условия. В двухлетнем формирующем педагогическом эксперименте приняли участие 386 учащихся младших классов, подростков и старшеклассников. Показано, что перемещение учащихся экспериментальных классов с низким и средним уровнями сфор-мированности составляющих личностной мобильности в группы с достаточным и высоким уровнями происходило значительно интенсивнее, чем в контрольных классах.
личностная мобильность, уровни сформи-рованности, модель, учащиеся.
Artyushenko A.A. Personal mobility and its forming at a student in the process of physical education at general school. Rich in content essence of concept «Personality mobility» and its structure is considered. The model of forming at the student of general school of personality mobility is developed in the process of physical education. A model contains the constituents of personality mobility, functions, facilities, pedagogical terms. 386 student junior classes, teenagers and senior pupils, took part in a two-year forming pedagogical experiment. It is rotined that moving of student experimental classes with the low and middle levels of formed of constituents of personality mobility in groups with sufficient and high levels took place considerably more intensive, than in control classes.
personality mobility, levels of formed, model, student.
Вступ.
В основі будь-якої довільної дії знаходиться свідомість людини,ї"ї розум, чітке уявлення мотиву-мети майбутньої діяльності , її значущості і доступності, а також аналіз зовнішніх труднощів і власних можливостей [1, 2, 4, 9]. Все це розглядається як здатність до діяльності взагалі, як готовність до довільного управління власною поведінкою і руховими діями [8, 9]. Все це вписується в поняття особистісна мобільність [3]. Механізм управління рухами і діяльністю детально представлений у схемі П. Анохіна [1], яка, на думку Є. Ільїна [8], цілком докладається і до довільного управління. Рівні побудови і управління руховими діями розкриті в роботах М. Бернштейна [5].
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що складнощі в розумінні проблеми, яка розглядається, пов’язані з відсутністю єдиної загально визначеної термінології, яка використовується різними авторами при описі одних і тих же або близьких понять. Введене нами поняття особистісна мобільність підкреслює вирішальне значення у процесі довільного управління саме психологічної складової (свідомості, розуму) [2, 4].
Особистісна мобільність визначається як здатність людини в результаті глибокого усвідомлення мети, аналізу зовнішніх умов та імовірності її досягнення приймати оптимальні рішення про спосіб дії, створювати у внутрішньому плані програму дій, свідомо мобілізувати власні індивідуально-психологічні можливості для досягнення мети, корегувати їх у контексті специфіки дії колективних суб’єктів, здійснювати самооцінку, самокорекцію по
© Артюшенко А.О., 2011
ходу виконання дії і проводити самоаналіз результатів діяльності в цілому [2, 4]. Було обґрунтовано також змістову структуру особистісної мобільності школярів, яка включає такі її види: мотиваційну мобільність, змістово-орієнтаційну мобільність, операційну мобільність [4].
Мотиваційнамобільністьвизначаєтьсяякдинамічна готовність до реалізації власних можливостей у різних видах навчально-фізкультурної діяльності. Змістово-орієнтаційна мобільність визначається як готовність до вчасного й адекватного прийняття рішення про дію в конкретній ситуації. Змістово-орієнтаційна основа вчинку є ланкою між бажанням щось зробити і діями, які розгортаються. Це є інтелектуальним процесом, який дозволяє більш-менш адекватно оцінити майбутній вчинок із погляду віддалених наслідків. Операційна мобільність визначається як готовність до актуалізації й використання необхідних знань, умінь та власного досвіду в різних видах навчально-фізкультурної діяльності.
Доведено, що формування особистісної мобільності в учнів буде ефективним за умови збалансованості цих її складових. Взаємопов’язані у реальному процесі фізичного виховання, ці види (складові) мають взаємозалежний розвиток [2, 4].
За результатами попередніх досліджень [3] здійснено аналіз сформованості видів (складових) особистісної' мобільності учнів загальноосвітньої школи. У всіх вікових періодах учні з середнім і низьким рівнями сформованості особистісної мобільності складали більше половини від загальної кількості респондентів: в учнів молодших класів 67,4 % в ЕГ і 66,6 % в КГ, у підлітків 64,3 % в ЕГ і 63,0 % в КГ, у старшокласників 65,4 % в ЕГ і 65,5 % в КГ. Високий і
б
достатній рівні в експериментальних та контрольних класах відмічаються в межах 32,0-33,0 % молодших школярів, 35,0-36,0 % у підлітків і 33,5-34,5 % у старшокласників.
Таким чином, експериментальні дані дають підстави для висновку, що процес фізичного виховання в загальноосвітніх школах відбувається недостатньо ефективно. Одержані дані підтвердили необхідність модернізації змісту, форм, методів і засобів формування в учнів складових особистісної мобільності. Подальшої розробки потребують перш за все теоретико-методичні основи формування особистіс-ної мобільності у процесі фізичного виховання в загальноосвітній школі.
Дана робота є складовою теми лабораторії морального виховання Інституту проблем виховання НАПН України «Соціально-педагогічні засади виховання особистості у сучасних умовах», державний реєстраційний номер 0103Ш0П63.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність моделі формування в учнів загальноосвітньої школи особис-тісної мобільності у процесі фізичного виховання.
З метою перевірки ефективності моделі формування в учнів особистісної мобільності проведений дворічний формувальний педагогічний експеримент.
Експеримент проводився на базі Черкаських ЗОШ № 3, N° 6, N° 26. В експерименті взяли участь 386 учнів молодших класів, підлітків і старшокласників.
Було використано комплекс діагностичних методик, зокрема: метод педагогічного спостереження і експертної оцінки; анкетування; тестування; бесіди з учнями, батьками, учителями; метод кількісної обробки отриманих даних.
Всі показники оцінювалися за 12-бальною шкалою. Рівень сформованості кожного конкретного показника визначався за кількістю балів: 11-12 балів -високий, 10 балів - достатній, 8-9 балів - середній і до 8 балів - низький рівень.
Результати дослідження.
Формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи потребує цільового орієнтиру, моделі, яка б повною мірою забезпечувала досягнення мети. У процесі власного дослідження побудова моделі здійснювалася за таким алгоритмом: визначення найбільш суттєвих чинників, які впливають на результативністьформуванняособистісноїмобільності учнів; об’єднання чинників за загальними ознаками зменшення їх кількості; визначення співвідношення між складовими педагогічного процесу формування особистісної мобільності.
На рисунку 1 подано модель формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі фізичного виховання.
Модель відображає види (складові) особистісної мобільності, її структурні утворення і логіку виховного процесу під час занять фізичною культурою в загальноосвітній школі. В структурі моделі відображені також форми, методи, засоби, за допомогою яких здій-
32011 08
снюється формування особистісної мобільності учнів молодших класів, підлітків, старшокласників. Для успішної реалізації спроектованої моделі детально проаналізовано змістову і функціональну структуру особистісної мобільності, виділено зміст та основні напрями, визначено педагогічні умови, основні завдання, технологічне забезпечення процесу.
З’ясовано, що успішне виховання особистісної мобільності у школярів здійснюватиметься за умов: розвитку позитивного ставлення і мотивації до фізичного виховання; формування чіткого усвідомлення мети та завдань на найближчу і віддалену перспективу; розвитку свідомого прагнення до самовдосконалення, впевненості у власних силах; організації активної, напруженої діяльності при поступовому збільшенні труднощів; впровадження у навчально-виховний процес особистісно зорієнтованої методики виховання; збільшення в навчально-виховному процесі долі ігрової діяльності з елементами змагань; формування здатності до самооцінки, самоаналізу, самоконтролю і самомобілізації.
Формування складових особистісної мобільності в учнів загальноосвітніх шкіл у процесі навчально-фізкультурної діяльності здійснюється одночасно, але ми вважаємо за доцільне акцентувати увагу на деяких особливостях формування окремо мотиваційної, змістово-орієнтаційної та операційної мобільності.
Так, розроблена нами експериментальна методика формування мотиваційної мобільності була спрямована не на механічне повторення фізичних вправ з метою підвищення рухової підготовленості на основі умовних рефлексів, а на акцентуванні ролі свідомості, мислення, на формування позитивного ставлення, інтересу і пізнавальної активності учнів. Зміст навчального матеріалу, організація навчальної діяльності, її оцінка, стиль педагогічної діяльності вчителя передбачав особистісно-орієнтований підхід у виборі індивідуальних завдань, забезпечення потреби в русі, у змагальній діяльності, створення ситуацій успіху, адекватну оцінку результатів навчальної діяльності. Усе це сприяло формуванню задоволення учнів результатами навчального процесу, позитивного ставлення, інтересу і пізнавальної активності як складових мотиваційної мобільності.
В експериментальній методиці з формування в учнів загальноосвітньої школи змістово-орієнтаційної мобільності нами також передбачалося підвищення рівня її основних показників, а саме: теоретичної підготовленості, здатності до сприйняття, аналізу й оцінки зовнішньої ситуації, впевненості у власних силах, прояву вольових якостей (рішучості, сміливості, самостійності, ініціативності). Нами враховувалось, що формування й вдосконалення цих складових змістово-орієнтаційної мобільності, в тому числі й придбання практичного досвіду і впевненості у власних силах, можливо тільки в процесі систематичної й напруженої діяльності.
Найбільш цікавою та привабливою для учнів будь-якого віку є ігрова діяльність. Саме в ігровій діяльності найбільше необхідна здатність до сприйняття, оцінки
І ПЕДАГОГІКА I
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
й аналізу ситуацій, які постійно змінюються. Кожного разу яскраво проявляється необхідність у прийнятті рішень про спосіб дії, що вимагає відповідного прояву вольових якостей. Тому в експериментальних класах формування змістово-орієнтаційної мобільності акцентовано проводилось у процесі ігрової діяльності. При цьому використовувались залежно від віку учнів різноманітні рухливі ігри, спортивні ігри за спрощеними правилами та спеціально розроблені психомоторні ігри. У процесі виконання ігор й ігрових завдань створювалися такі умови, які при незначних фізичних навантаженнях потребують постійного зосередження уваги на сприйнятті інформації від пропріорецепто-рів, на аналізі зовнішньої ситуації й власних можливостей, на прийнятті рішення про спосіб дії. Усе це є основою змістово-орієнтаційної мобільності.
У процесі формування операційної мобільності акцент робився на удосконаленні психомоторних якостей і готовності до самомобілізації.
У формуванні психомоторних якостей провідна роль відводилася не стільки моторній стороні, скільки психічній. Особливо підкреслювалася роль свідомості, самоконтролю, самокорекції. Разом із використанням психомоторних ігор застосовувалися спеціально розроблені тест-завдання, які були спрямовані на виявлення і на розвиток психомоторних якостей. Запропонована система вправ та ігор відрізнялась установкою на сприйняття та відтворення рухових дій за часом, за зусиллям, за простором. Ми намагалися розвивати точність психічного відображення і відтворення рухових дій із заданими параметрами.
Провідна роль у цьому випадку відводилася не фізичним якостям учнів, а їх думці, психічному відчуттю, готовності до свідомого управління власними руховими діями, що є основою для засвоєння нових рухових навичок і для вчасної самомобілізації індивідуально-психологічних можливостей.
Результативність та педагогічну ефективність теоретико-методичних засад, а також розробленої моделі формування в учнів загальноосвітніх шкіл осо-бистісної мобільності доведено кількісно-якісними змінами сформованості її складових (рис. 2, 3, 4). Показники сформованості особистісної мобільності в експериментальних групах на контрольному етапі дослідження значно перевищують відповідні показники, здобуті на констатувальному етапі дослідження. Так, кількість учнів із низьким і середнім рівнями сформо-ваності операційної мобільності за період експерименту зменшилася в експериментальних групах старшокласників на 23,3 %, а в учнів молодших класів на 30,4 %. Відповідно збільшилася кількість учнів з достатнім і високим рівнями. У контрольних класах ці зміни у всіх випадках складають лише 3,0 % - 3,5 %.
Таким чином, отримані дані свідчать про те, що в результаті проведення експериментальної роботи за розробленою програмою переміщення учнів експериментальних класів із низьким і середнім рівнями сформованості особистісної мобільності в групи з достатнім та високим рівнями відбувалося інтен-
сивніше, ніж у контрольних класах. Така закономірність спостерігалася у всіх експериментальних класах учнів молодшого шкільного віку, у підлітків і в учнів старших класів. Усе це підтверджує педагогічну доцільність та ефективність обґрунтованої і запровадженої нами моделі формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи у процесі фізичного виховання.
Висновки.
1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що поняття «особистісна мобільність» практично не використовується. Частіше за все мова йде про мобільність, яка розглядається у спрощеному й узагальненому варіанті як здатність до діяльності. Базуючись на проаналізованих підходах, поняття «особистісна мобільність» визначаємо як здатність людини в результаті глибокого усвідомлення мети, аналізу зовнішніх і внутрішніх умов та ймовірності її досягнення приймати оптимальні рішення про спосіб дії, створювати у внутрішньому плані програму дій, свідомо мобілізувати власні індивідуально-психологічні можливості для досягнення мети, корегувати їх, здійснювати самооцінку, самокорекцію у ході виконання дії і проводити самоаналіз результатів діяльності в цілому.
Змістова структура особистісної мобільності школярів включає такі її види: мотиваційну мобільність, змістово-орієнтаційну мобільність, операційну мобільність.
2. Розроблена модель формування особистісної мобільності учнів відображає необхідність реалізації мети, завдань. Модель містить складові особистісної мобільності, функції, засоби, педагогічні умови. Розроблена методика формування мотиваційної мобільності виключає механічне повторення фізичних вправ і спрямована на акцентування ролі свідомості, мислення, на формування позитивного ставлення, інтересу і пізнавальної активності учнів.
Під час формування змістово-орієнтаційної мобільності передбачалося підвищення рівня її складових, а саме: теоретичної підготовленості, здатності до сприйняття, аналізу й оцінки ситуації, впевненості у власних силах, прояву вольових якостей. Враховувалось, що найбільш цікавою та привабливою для учнів будь-якого віку є ігрова діяльність. У процесі виконання ігрових завдань створювалися такі умови, які при незначних фізичних навантаженнях потребують постійного зосередження уваги на сприйнятті інформації від пропріорецепторів, на аналізі ситуації і власних можливостей, на прийнятті рішення про спосіб дії.
У процесі формування операційної мобільності акцент робився на удосконаленні психомоторних якостей і готовності до самомобілізації. Провідна роль відводилась не фізичним якостям учнів, а їх думці, психічному відчуттю, готовності до свідомого управління руховими діями.
3. Результати дворічного педагогічного експерименту показали, що переміщення учнів експериментальних класів із низьким і середнім рівнями сформо-
б
Мета: формування особистішої мобільності учнів загальноосвітньої школи
Види (складові) особистішої мобільності та їх показники
Мотиваційна мобільність: • ставлення • пізнавальний інтерес • пізнавальна активність • задоволеність результатами навчально-фізкультурної діяльності Змістово-орієнтаційна мобільність: • знання про сутність і зміст фізичного вдосконалення • наявність практичного досвіду • впевненість у власних силах • вольові якості Операційна мобільність: • психомоторні якості • рухові уміння і навички • фізична підготовленість • здатність до самомобілізації індивідуально-психологічних можливостей
Функції
Спонукальна Аналітично-програмуюча Діяльнісна
Основні завдання і засоби
Робота з молодшими школярами
Робота з підлітками
Робота зі старшокласниками
Основні завдання.
Формування інтересу, психомоторних якостей, збагачення рухового досвіду. Засоби. Рухливі ігри, психомоторні ігри, спортивні ігри за спрощеними правилами.
Основні завдання.
Формування позитивного ставлення, інтересу, психомоторних і вольових якостей, збагачення рухового досвіду. Засоби. Рухливі ігри, психомоторні ігри, тест-завдання, вправи з окремих видів спорту
Основні завдання.
Формування позитивного ставлення, інтересу, пізнавальної активності, готовності до самомобілізації, збагачення рухового досвіду. Засоби. Вправи з окремих видів спорту за інтересом, рухливі і спортивні ігри, тест-завдання
Педагогічні умови формування особистішої мобільності
Розвиток позитивного ставлення і мотивації до фізичного вдосконалення
Формування чіткого усвідомлення мети та завдань на найближчу і віддалену перспективу Розвиток свідомого прагнення до самовдосконалення, впевненості у власних силах
Організація активної, напруженої діяльності при поступовому збільшенні труднощів
Впровадження в навчально-виховний процес особистісно зорієнтованої методики виховання
Включення в навчально-виховний процес ігрової діяльності з елементами змагань
Формування здатності до самооцінки, самоаналізу, самоконтролю і самомобілізації
Форми роботи: уроки фізичної культури; самостійні заняття; участь у змаганнях і фізкультурно-спортивних святах; заняття в спортивних секціях
Методи і методичні прийоми: пояснення, показ, осмислення, опробування, обговорення, повідомлення просторових (часових) орієнтирів; ускладнення (полегшення) вправ, заохочення, включення додаткових перешкод, ускладнення завдання, критичний аналіз та самоаналіз, виправлення помилок; пошук шляхів самовдосконалення; методичні прийоми для формування рухових умінь і розвитку психомоторних здібностей, прийоми стимуляції та самостимуляції вольових зусиль
Результат: сформованість особистішої мобільності учнів загальноосвітньої школи
Рис. 1. Модель формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності
у процесі фізичного виховання
І ПЕДАГОГІКА І
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
Констатувальний зріз
Контрольний зріз
Мотиваційна
мобільність
Змістово-
орієнтацййна
мобільність
Операційна
мобільність
0%
50%
100%
0%
50%
100%
Рис.2. Динаміка формування у молодших школярів особистісної мобільності
Констатувальний зріз
Контрольний зріз
Мотиваційна
мобільність
Змістово-
орієнтацййна
мобільність
Операційна
мобільність
0%
50%
19,9 І *13,5 |^1 КГ 19 |*12,6[^І ЕГ
19,9 Ґ13,6Ї^І КГ ЕГ
тгбр КГ
ЕГ
100% 0%
50%
100%
Рис. 3. Динаміка формування у підлітків особистісної мобільності
Констатувальний зріз
Контрольний зріз
Мотиваційна
мобільність
Змістово-
орієнтацййна
мобільність
Операційна
мобільність
22,2 44,4
22,4 \' 44,
пт
2
2ГТ
■22:3
2
7Г
0%
50%
20 1І3,4[СІ КГ 19 1 13,4 О ЕГ
19:9
~гб~г^ кг
19,9 І 15,7 ЕГ
23,4 і 12,5 О
23 |^12
КГ
ЕГ
“21—ҐТ49
32~ І 29,6
-222
*19-
10,5
29,2
44,6
^4=
|~13,7
=3:
т6і-
100% 0%
50%
100%
□ Низький —Середній □ Достатній — Високий
Рис. 4. Динаміка формування у старшокласників особистісної мобільності
ваності складових особистісної мобільності в групи з достатнім і високим рівнями відбувалося інтенсивніше, ніж у контрольних класах. Така закономірність спостерігалася у всіх експериментальних класах учнів молодшого шкільного віку, у підлітків і в учнів старших класів. Все це підтверджує педагогічну доцільність та ефективність обґрунтованої і запровадженої нами моделі формування особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи у процесі фізичного виховання.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку пов’язані з поглибленим концептуальним аналізом особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи як готовності до доцільного управління поведінкою і діяльністю. Перспективним є також подальший пошук адекватних методів для діагностики особистісної мобільності в контексті цілісного осо-бистісного становлення учнів загальноосвітньої школи та обґрунтування на нових теоретичних засадах ефективних виховних технологій.
Література:
1. Анохин П. Очерки по физиологии функциональных систем / П. Анохин. - М., 1975. - 447 с.
2. Артюшенко А.О. Особистісна мобільність як довільне управління поведінкою і діяльністю / А.О. Артюшенко // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 5. - С. 6-9.
3. Артюшенко А.О. Вікові особливості прояву особистісної мобільності учнів загальноосвітньої школи / А.О. Артюшенко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2011. - Вип. 84. - С. 10-15. - (Серія педагогічні науки).
4. Артюшенко А.О. Формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності в процесі фізичного виховання: монографія / А.О. Артюшенко. - Черкаси, 2011. - С. 394.
5. Бернштейн Н.О построении движений / Н.А. Бернштейн. - М.: Медгиз, 1947. - 255 с.
6. Виготский Л. Педагогическая психология / Л. Виготский. - М.: Педагогіка, 1991. - 480 с.
7. Запорожець А, Избранные психологические труды / А.В. Запорожец //Развитие произвольных движений. - М.: Педагогика, 1986. - 296 с.
8. Ильин Е. Психология воли / Е. Ильин. - СПб.: Питер, 2000. -288 с.
9. Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность. / А. Леонтьев. - М., 1977. - 183 с.
Надійшла до редакції 05.11.2011 р.
Артюшенко Андрей Александрович kudo-cherkasy@ukr.net
