CC BY
58Мотиваційна мобільність як складова функціональної структури довільного управління руховою діяльністю
Артюшенко А.О.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Розглянуто змістову сутність поняття „мотиваційна мобільність”, яка визначена як динамічна готовність до реалізації власних можливостей в різних видах навчально-фізкультурної діяльності. Мотивація розглядається як невід'ємна складова функціональної структури довільного управління руховою діяльністю, що ми пов'язуємо з проявами особистісної мобільності. Розроблено схему структури мотиваційної мобільності. Доведено, що уявлення про мотив-мету, готовність до будь-якої діяльності формується за допомогою інтелекту (розуму). Саме здатність до роздумів, до аналізу інформації, яка необхідна для визначення мотиву-мети, є основою формування мотиваційної мобільності.
Ключові слова:
мотиваційна мобільність, до-
вільне управління, функціональна структура.
Артюшенко А.А. Мотивационная мобильность как составляющая функциональной структуры произвольного управления двигательной деятельностью. Рассмотрена содержательная сущность понятия «мотивационная мобильность», которая определена как динамическая готовность до реализации собственных возможностей в разных видах учебно-физкультурной деятельности. Мотивация рассматривается как неотъемлемая составляющая функциональной структуры произвольного управления двигательной деятельностью, что мы связываем с проявлениями личностной мобильности. Разработана схема структуры мотивационной мобильности. Показано, что мотив - цель формируется с помощью интелекта (разума). Именно способность к размышлению, к анализу информации, которая необходима для определения мотива - цели является основой формирования мотивационной мобильности.
мотивационная мобильность, произвольное управление, функциональная структура.
Artyushenko А^. Motivational mobility as constituent of functional structure of arbitrary management motive activity. Rich in content essence of concept «Motivational mobility», which is certain as dynamic readiness to realization of own possibilities in the different types of educational-athletic activity, is considered. In the article motivation is analysed as inalienable constituent of functional structure of arbitrary management motive activity that we bind to the displays of personality mobility. The chart of structure of motivational mobility is developed. It is rotined that the reason is a purpose of forming intellect). Exactly capacity for a reflection, to the analysis of information which is needed for determination of reason are aims by являється basis of forming of motivational mobility.
motivational mobility, arbitrary management, functional structure.
Вступ.
У сучасному суспільстві особливого значення набуває здатність людини швидко орієнтуватися в ситуаціях, які постійно змінюються, своєчасно приймати адекватні рішення про спосіб власних дій, неухильно реалізовувати їх у практичній діяльності. Все це розглядається як здатність до діяльності, як готовність до довільного управління власною поведінкою і руховими діями.
Формування теорії управління рухами протягом багатьох років стримувалося одностороннім розвитком біомеханіки і фізіології рухового акту. Ізольоване вивчення рухів з позиції механіки у відриві від психічних та фізіологічних процесів, суттєво загальмувало розвиток теорії будови рухів [10, с. 181]. Найбільш детально механізм управління рухами і діяльністю представлений у схемі П. Анохіна [1], яка, на думку Є. Ільїна [7], цілком докладається і до довільного управління.
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що складності в розумінні проблеми, яка розглядається, пов’язані також з відсутністю єдиної думки з приводу термінів, які використовуються різними авторами при описі одних і тих же або близьких понять. Введене нами поняття „особистісна мобільність” підкреслює вирішальне значення у процесі довільного управління саме психологічної складової [2]. Саме в результаті роздумів, в результаті оцінки значущості мотиву-мети, аналізу зовнішніх труднощів і власних можливостей людина свідомо приймає розумне рішення про конкретну дію, конкретний рух. Не випадково довільною вважається така рухова дія, яка є навмисною, яка виникає за розумним рішенням і управляється свідомістю людини [5, 7, 12].
© Артюшенко А.О., 2011
Тому, базуючись на проаналізованих підходах осо-бистісну мобільність ми визначаємо як здатність людини в результаті глибокого усвідомлення мети, аналізу зовнішніх умов та імовірності її досягнення приймати оптимальні рішення про спосіб дії, створювати у внутрішньому плані програму дій, свідомо мобілізувати власні індивідуально-психологічні можливості для досягнення мети, корегувати їх у контексті специфіки дії колективних суб’єктів, здійснювати самооцінку, самокорекцію по ходу виконання дії і проводити самоаналіз результатів діяльності в цілому [2].
Фактично можна вважати, що ефективне управління довільними руховими діями є функцію особистісної мобільності, яка в свою чергу повністю вписується в уявлення П. Анохіна [1] про функціональні системи.
Аналіз психолого-педагогічної літератури за темою показує актуальність подальшого вивчення теоретичних і методичних питань формування особистості, її здатності до активної і результативної діяльності, тобто особистісної мобільності. Подальшого вивчення потребує змістова сутність поняття „особистісна мобільність”, її функціональна структура і основні складові.
В результаті теоретичного аналізу і вивчення функціональної структури особистісної мобільності ми вважаємо за доцільне розглянути три її види (складові): мотиваційну мобільність, змістово-орієнтаційну мобільність і операційну мобільність.
В рамках даної статті ми обмежилися аналізом змістової сутності мотиваційної мобільності як першої складової особистісної мобільності.
Дослідження виконано відповідно до основних напрямків науково-дослідної роботи лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України в межах державної теми „обґрунтування форм і методів фізичного і військово-патріотичного
виховання учнів загальноосвітньої школи”. Державний реєстраційний номер 0102U00609.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження полягала у визначенні змістової сутності поняття „мотиваційна мобільність” як складової функціональної структури довільного управління руховою діяльністю.
Завданням роботи було також визначення основних чинників, які впливають на формування мотиваційної мобільності учнів загальноосвітньої школи у процесі навчально-фізкультурної діяльності.
В якості метода дослідження використовували аналіз психолого-педагогічної літератури.
Результати дослідження.
Мотиваційна мобільність визначається нами як динамічна готовність до реалізації власних можливостей в різних видах навчально-фізкультурної діяльності й розглядається як невід’ємна складова особистісної мобільності.
Розглядаючи особистісну мобільність як здатність до діяльності, до управління поведінкою й діяльністю у світлі теорії функціональних систем П. Анохіна [1] та говорячи про компоненти діяльності за Г Костюком [8], слід мати на увазі те, заради чого виконується та чи інша дія - це мотив. Як відзначав І. Сєченов [11], просто так, без ідеї, без будь якого смислу напружена діяльність, яка потребує значних психічних та фізичних зусиль виконуватися не буде. Довільна регуляція та пов’язані з нею зусилля потребують певного управління, для чого служить мотив. Саме наявність мотиву відображає свідомий й навмисний характер регуляції, яка називається довільною.
В основі будь-якої довільної дії на всіх її етапах знаходиться свідомість людини, чітке уявлення мотиву
- мети майбутній діяльності, здатність до роздумів, до аналізу інформації, яка необхідна для визначення цієї мети [6].
В зв’язку з цим визначаючи особистісну мобільність як здатність до діяльності, до свідомого управління довільними руховими діями ми маємо на увазі, що це само по собі передбачає наявність сформованого мотиву - мети.
Мотив і мотивацію А. Леонтьев [9] називає внутрішньою складовою дії, складним механізмом, що співвідносить вплив зовнішніх для особистості чинників діяльності з внутрішніми властивостями й можливостями людини. У цьому контексті С. Рубінштейн [11] розглядає мотивацію як детермінацію, що реалізується через психіку [11, с. 536], а Г. Костюк [8] характеризує мотиви як внутрішні спонукання до діяльності, що визначає спрямованість діяльності людини, ставлення людини до конкретної справи.
Для нашого дослідження найбільш цікавим є питання мотивації фізичного вдосконалення учнів загальноосвітньої школи, їхнього ставлення до навчально-фізкультурної діяльності. Саме ставлення, пізнавальний інтерес, усвідомлена потреба, пізнавальна активність визначають динамічну готовність учнів до реалізації власних можливостей в
різних видах навчально-фізкультурної діяльності та є показниками мотиваційної мобільності.
Стійкість мотиву як спонуки до фізичного вдосконалення, пізнавальний інтерес і пізнавальна активність учнів проявляються не вибірково, а навпаки незалежно від конкретного виду фізичних вправ. Тому цю динамічну готовність учнів до свідомого виконання завдань з різних видів навчально-фізкультурної діяльності ми і визначаємо як мотиваційну мобільність.
На розробленій нами схемі (рис. 1) структури мотиваційної мобільності показано, що уявлення про мотив-мету, про навчально-фізкультурну діяльність як об’єкт бажань формується за допомогою інтелекту (розуму).
Саме здатність до роздумів, до аналізу інформації, яка необхідна для визначення мотиву - мети є основою формування мотиваційної мобільності. До основних чинників, які впливають на формування мотиваційної мобільності ми відносимо такі: потреба в русі, потреба виконання обов’язків учня, потреба в змагальній та в спортивній діяльності, організація й зміст навчального процесу, особистість і діяльність вчителя фізичної культури, фізичний розвиток, рухова підготовленість, успішність діяльності і ступінь задоволення від занять фізичною культурою.
На жаль аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що тлумачення самої сутності термінів „мотив” і „мотивація” залишається остаточно не вирішеною проблемою. Тому розглядаючи теоретико-методичні засади формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності та її складової мотиваційної мобільності ми вважаємо за потрібне більш детально розглянути сутність понять „мотив”, „мотивація”.
В психологічній літературі [7, с. 75] розглядаються етапи формування мотиву. Перший етап - формування первинного (абстрактного) мотиву. Він складається з формування потреби особистості і спонуки до пошукової активності.
Другий етап формування конкретного мотиву -пошукова зовнішня або внутрішня активність.
Значущість цього пошуку для формування мотиву була зрозуміла вже Аристотелю, який писав, що рухає те, чого хочеться і завдяки саме цьому бажанню приводиться до руху (вмикається) розум. Саме розум і здійснює вибір мети і шляхи її досягнення з урахуванням багатьох факторів: конкретних зовнішніх умов, рівня власних знань, умінь і якостей, моральних норм і цінностей, схильностей, інтересів і рівня притягань.
З цього приводу С. Рубінштейн [11] писав, що мотив як усвідомлена спонука для певної дії формується у процесі того, що людина враховує, оцінює, виважує обставини, в яких вона знаходиться, і усвідомлює мету, яка перед нею встає. Із відношення до них і народжується мотив в його конкретній змістовності, яка необхідна для реальної дії.
При виборі варіантів задоволення потреби людина здійснює складну подумкову діяльність (проводить мотиваційні операції), яка по суті і визначає прийняття рішення про дію, буде задовольнятися потреба чи ні.
Рис. 1. Структура мотиваційної мобільності
Завданням другого етапу мотиваційного процесу поперед за все є визначення суб’єктивної імовірності досягнення успіху при різних способах поведінки і діяльності. Цей прогноз робиться людиною з урахуванням власних можливостей і ситуації, в якої вона знаходиться. В результаті такого аналізу з’являється впевненість або невпевненість у власних силах, що фактично і визначає прийняття рішення про дію конкретному випадку.
Другим важливим завданням цього мотиваційного етапу є передбачення (прогнозування) наслідків дій, які плануються на шляху до можливої мети.
Третій етап формування мотиву - вибір конкретної мети і формування наміру її досягнення. Вибір - діяти чи ні в даної ситуації, а також вибір конкретного предмету і способу задоволення потреби пов’язується з прийняттям рішення. В ряді ситуацій рішення, яке
приймається може носити імовірнісний характер, коли воно зв’язано з передбаченням результатів конкретних дій і вчинків, які планується здійснити. На цьому етапі формування мотиву виникає намір досягнення мети і спонука до дії. Саме ця спонука приводить до дії і саме з її виникненням закінчується формування конкретного мотиву. На думку Є. Ільїна [7, с. 83], при наявності одного тільки наміру у людини може не вистачити рішимості здійснити заплановану дію, тобто ще потрібна саме спонука як певний стан готовності розпочати дію.
Все викладене свідчіть про те, що в мотиві свідомо відображається майбутнє на основі використання досвіду минулого. Стає більш зрозумілим, що є мотивом
- потреба чи мета, спонука чи намір, тому що все це входить в структуру мотиву, все це необхідне для обґрунтування рішення про дію і вчинок.
Отже, мотивація розглядається спеціалістами як невід’ємна частина функціональної структури довільного управління, а іноді ці поняття навіть ототожнюються. Питання мотивації діяльності взагалі, і зокрема діяльності навчально-фізкультурної, знаходять своє відображення в літературі. Однак ні психологічні, ні педагогічні аспекти цієї проблеми не розкриті повною мірою. Лишається значна кількість нез’ясованих питань, що стосується психологічних механізмів формування мотивації, а також ролі й місця в цьому процесі спрямованих педагогічних впливів.
Розглядаючи стадії формування мотиву, аналізуючи змістову сутність мотивації можна дійти висновку, що все це є процесом прийняття розумного рішення про дію, все це і є проявом мотиваційної мобільності. В цьому плані можна погодитись з думкою Є. Ільїна [7], який підкреслював, що основа вибору, прийняття рішення - це не що інше як мотив.
Таким чином, наявні в літературі дані, на наш погляд, дозволяють отримати уявлення про процес формування мотивів, про мотивацію, яка зумовлена біологічною потребою особистості та виявляється у вигляді необхідності, потягу. Однак можливість ефективного управління процесом формування мотивів ззовні трактується неоднозначно.
Отже, мотивація розглядається спеціалістами як невід’ємна частина функціональної структури довільного управління поведінкою і діяльністю, що ми пов’язуємо з проявами особистісної мобільності.
З метою формування мотивів Є. Ільїн та інші рекомендують дві групи мотиваційних прийомів: самостимулювання та самопримусу [7, с. 14]. Прийоми самостимулювання містять у собі само-переконання, самонавіювання, самопідбадьорен-ня. До другої групи прийомів віднесено: самона-каз, самозаборона, самоосуд.
Підводячи підсумки, ми дійшли висновку, що в сучасній психолого-педагогічній літературі проблема мотиваційної готовності учнів загальноосвітньої школи до фізичного вдосконалення, практично не досліджена. Немає єдиної думки стосовно сутності, змісту і структури мотивації учнів до фізичного вдосконалення. Потребують подальшого вивчення основні чинники забезпечення мотиваційної готовності школярів до фізичного вдосконалення. Потребують подальшої розробки теоретико-методичні засади формування мотиваційної готовності учнів до фізичного вдосконалення, як невід’ємної складової довільного управління руховою діяльністю.
Висновки.
1. Особистісна мобільність, як готовність до активних, розумних дій у будь-якій ситуації відображає рівень життєвої компетенції людини і є найбільш значущою для багатьох видів професійної діяльності і суспільно активної поведінки.
В результаті теоретичного аналізу і вивчення функціональної структури особистісної мобільності як довільного управління поведінкою і діяльністю визначено три її види: мотиваційна мобільність, змістово-орієнтаційна мобільність, операційна мобільність.
2. Мотиваційна мобільність визначається нами як динамічна готовність до реалізації власних можливостей в різних видах навчально-фізкультурної діяльності.
Доведено, що уявлення про мотив-мету, готовність до будь-якої діяльності формується за допомогою інтелекту (розуму).
Саме здатність до роздумів, до аналізу інформації, яка необхідна для визначення мотиву-мети є основою формування мотиваційної мобільності. Саме розум здійснює вибір мети і шляхи її досягнення з урахуванням багатьох факторів: зовнішніх умов, власних можливостей (знань, умінь, практичного досвіду), значущості результатів діяльності. При виборі варіантів задоволення потреби людина здійснює складну по-думкову діяльність, яка по суті і визначає прийняття рішень про дію, буде задовольнятися потреба чи ні. Отже мотивація розглядається як невід’ємна складова функціональної структури довільного управління поведінкою і діяльністю, що ми пов’язуємо з проявами особистісної мобільності.
3. До основних чинників, які впливають на формування мотиваційної мобільності у процесі фізичного виховання відносимо такі: потреба в русі, потреба виконання обов’язків учня, потреба в змагальній і спортивній діяльності, організація і зміст навчального матеріалу, особистість і діяльність вчителя, фізичний розвиток, психомоторні якості, рухова підготовленість, успішність діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективним є обґрунтування нових методичних підходів формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності як здатності до ефективного управління власною поведінкою і довільною руховою діяльністю.
Література:
1. Анохин П. Очерки по физиологии функциональных систем. / П. Анохин. - М., 1975. - 447 с.
2. Артюшенко А. Особистісна мобільність як довільне управління поведінкою і діяльністю / А. Артюшенко //Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту.
- Харків: ХХІІІ, 2010. - № 5. - С. 6-9.
3. Бернштейн Н. О построении движений / Н. А. Бернштейн. - М.: Медгиз, 1947. - 255 с.
4. Виговтський Л. Педагогическая психология / Л. Виговтський. -М.: Педагогика, 1991. - 480 с.
5. Запорожец А. Избранные психологические труды / А. В. Запорожец // Развитие произвольных движений. - М.: Педагогика, 1986. - 296 с.
6. Иванников В. Психологические механизмы волевой регуляции / В. А. Иванников. - М.: Изд-во УРАО, 1998. - 144 с.
7. Ильин Е. Психология воли / Е. Ильин. - СПб.: Питер, 2000. -288 с.
8. Костюк Г. Избранные психологические труды / Г С. Костюк. -М.: Педагогика, 1988. - 304 с.
9. Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность / А. Леонтьев.
- М., 1977. - 183 с.
10. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. - Киев: Олимпийский спорт”, 1997. - 584 с.
11. Рубинштейн С. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн.
- СПб: Питер, 1999. - 720 с.
12. Сеченов И. Избранные произведения / И. Сеченов. - М., 1953.
- 250 с.
Надійшла до редакції 29.11.2010 р. Артюшенко Андрей Александрович kudo-cherkasy@ukr.net
