CC BY
119
HayKOBHH bîchhk .HHyBME iMeHi C.3. iW^Koro, 2018, t 20, № 83
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMeHi C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8321 http://nvlvet.com.ua/
UDC 619:636.7. 619:616-091
Pathomorphology and diagnosis of dogs poisoning with isoniazid
H.I. Kotsyumbas, R.S. Dancovych, N.P. Vretsona
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 25.01.2018 Received in revised form 28.02.2018 Accepted 05.03.2018
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska str., 50, Lviv, Ukraine. Tel.: +38-067-373-83-39. E-mail: nataliyavretsona@gmail com
Kotsyumbas, H.I., Dancovych, R.S., & Vretsona, N.P. (2018). Pathomorphology and diagnosis of dogs poisoning with isoniazid. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(83), 108-114. doi: 10.15421/nvlvet8321
The article presents the results of pathoanatomical, histological and toxicological studies of internal organs of dogs at isoniazid poisoning. The purpose of our research was to determine the causes of the death of dogs, study the pathomorphology of dog poisoning with isoniazid and detect isoniazid and its derivatives in the internal organs of dogs. The pathoanatomical section of 17 carcasses of dogs of all ages and breeds was done, which, according to anamnestic data of animal owners, was killed due to poisoning. Samples of the liver, kidneys, pancreas, heart, lungs, brain for histological examination were taken, which were fixed in a 10% of aqueous solution of neutral formalin, were taken. The samples were dewatered in ethyl alcohol of increasing concentration and sealed in paraffin The histocysts were made on the MS-2 microtome, stained with hematoxylin and eosin. Ready-made histopreparations were examined under a light microscope Leica DM 2500 (Switzerland), photoconfusion was performed by the camera Leica DFC450C. The liver and kidneys for toxicological studies were taken. In the majority of dead dogs in a pathoanatomical study, was noted the following: general venous congestion, acute dilatation of the right ventricle of the heart, acute congestive hyperemia and pulmonary edema, hyperemia and liver dystrophy, kidney, acute catarrhal gastroenteritis, hemorrhage in the pancreas and pancreatic necrosis. It has been established at histological examination: in the myocardium and lungs - acute congestive hyperemia, diapered hemorrhage and edema; in the liver - congestive hyperemia, diapered hemorrhages, grainy dystrophy and necrosis of hepatocytes (the latter were localized near the intercellular vessels, mainly in the peripartal areas); in the kidneys -blood circulation disorders and dystrophic-necrotic changes of nephrocytes that were most pronounced in the proximal parts of the convoluted tubules; in the pancreas - acute congestive hyperemia, small hemorrhages, and in some animals - pancreatic necrosis; in the gastrointestinal tract - acute catarrhal and ca-tarrhal hemorrhagic gastroenteritis; in the brain - venous hyperemia, diapedeous hemorrhage, perivascu-lar and pericellular edema, hydropic dystrophy of neurons. In the toxicological study of the extract from the liver and kidneys, a positive qualitative reaction was obtained with ammonium vanadate and salicylic aldehyde indicating the presence of hydroxides of carboxylic acids and their derivatives in the body. An analysis of the results of this study made it possible to establish that the isoniazid was used as a poison. Thus, the characteristic clinical picture, the results of pathomorphological and chemical and toxicological studies allowed to establish the fact ofpoisoning dogs with isoniazid.
Key words: dog, poisoning, isoniazid, histology, ammonium vanadate, salicylic aldehyde.
naTOMop^o^orm Ta giarHocTHKa oTpycHHH cooaK Î3oma3HgoM
r.I. Ko^MÖac, P.C. flaHKOBHH, H.n. Bpe^OHa
flbeiecbKuü na-ionanbnuü ynieepcumem eemepunapnoï Medu-unu ma 6iomexnonosiü iMeHi C.3. fwu-bKoso, m. flbeie, YKpcïHc
y cmcmmi noôcno pesynbmamu namonosoanamoMinnux, sicmonosinnux ma moKcuKonosinnux àocniàwenb enympiwnix opsanie co6ck sa ompyennn isoniasudoM. npoeeöeno namonosoanamoMinnuü posmun 17 mpynie co6aK pisnoso eiKy ma nopodu, nKi, ssidno anaMnecmun-nux danux enacnuKie meapun, sunynu enacnidoK ompyennn. flnn sicmonosinnoso àocniàwennn eid6upanu esipifi neninKu, nupoK, nidwnyn-Koeoï sanosu, cep-n, nesenb, sonoenoso MosKy, nKi tywcyeanu e 10% eoönoMy posnuni neümpanbnoso tyopManiny. Busomoennnu sicmospisu na MiKpomoMi MC-2, $ap6yeanu seMamoKcuninoM i eosunoM. ffnn moKcuKonosinnoso àocniàwennn eidi6panu neninKy ma nupKu. y 6inb-wocmi sasunyewux co6aK sa namonosoanamoMinnoso àocniàwennn eidsnananu: sasanbny eenosny sinepeMim, socmpy öunama-im npaeoso
Науковий вкник ЛНУВМБ iMeHi С.З. Гжицького, 2018, т 20, № 83
шлуночка серця, гостру застшну гтеремт та набряк легень, гтеремт та дистрофт печтки, нирок, гострий катаральний гаст-роентерит, крововиливи в тдшлунковш зал^ та панкреонекроз. За гктолог1чного до^дження встановлено: в мiокардi та леге-нях - гостру застшну гтеремт, дiапедезнi крововиливи i набряк; у печтщ - застшну гтережю, дiапедезнi крововиливи, зернисту дистрофт та некрози гепатоцитiв (остант локалщ/вались поблизу мiжчасточкових судин переважно у перипортальних делянках); у нирках - розлади циркуляци кровi та дистрофЫно-некротичш змти нефроцитiв, що були найбтьш вираженими в прокси-мальних вiддiлах звивистих канальщв; у тдшлунковш залозi - гостру застшну гтеремт, дрiбнi крововиливи, а в окремих тварин -панкреонекроз; у шлунково-кишковому трактi - гострий катаральний та катарально-геморагiчний гастроентерит; у головному мозку - венозну гтеремт, дiапедезнi крововиливи, периваскулярш i перицелюлярш набряки, гiдропiчну дистрофт нейротв. За токсикологiчного до^дження витяжки, одержаног з печтки та нирок, отримано позитивну ямсну реакцт з ванадатом амонт та з салщиловим альдегiдом, що свiдчить про наявтсть в органiзмi гiдразидiв карбонових кислот, та гх похiдних. Аналiз отрима-нихрезультатiв даного до^дження дав можливкть встановити, що в якостi отрути використовували iзонiазид.
Ключовi слова: собака, отруення, iзонiазид, гiстологiя, ванадат амонт, салщиловий альдегiд.
Вступ
У межах сучасних мют популяци собак значно домшують над шшими видами тварин. В останш де-сятилитя значно зросла чисельшсть безпритульних тварин, шльшсть яких нерщко контролюють несанк-цюнованими методами. З щею метою нервдко засто-совують iзонiазид (тубазид) - пдразид iзонiкотиново! кислоти, що у медициш використовуеться як проти-туберкульозний препарат (Szakacs et al., 2006; Prasad and Agarwal, 2008; Cardoso et al., 2009; Subbian et al., 2011; Erdogan et al., 2013). LD50 iзонiазиду для собак становить 50 мг/кг. Препарат добре всмоктуеться з шлунково-кишкового тракту (уже через 30 хв шсля введения). Час досягнення максимально! концентраци в кровi (Т мах) становить 1-4 години. Метаболiзуеть-ся печшкою за допомогою системи цитохрома Р-450, елiмiнуеться в основному нирками, а в дещо шшш мiрi з шшими секретами (у дуже незначнш шлькосп з калом), легко проникае через гематоенцефалiчний бар'ер. Висока чутливють собак до iзонiазиду зумов-лена малою актившстю в печшщ цих тварин N-ацетилтрансферази. Зв'язування похвдних iзонiази-ду пiридоксином спричиняе рiзке зниження синтезу гамаамшомасляно! кислоти, що призводить до судом, гiпоглiкемiчно! коми та загибелi собак (Berezhnyj et al., 1980; Villar et al., 1995; Drozdova and Kashin, 2012).
Найдовше iзонiазид зберiгаеться в умовах перебу-вання трупiв на ввдкритому повiтрi. У шлунку, тонкому кишечнику i нирках iзонiазид i продукти його розпаду зберiгаються протягом 5 мiсяцiв, в печiнцi - 4 мюящв, у мозку - 3 мюящв. При захороненнi трушв в землю, тривалiсть зберiгання тубазиду зменшуеться: в шлунку, тонкому кишечнику i нирках - до 4 мюящв, в печшщ i мозку - до 3 мюящв (Il'jasov, 1966; Zorin et al., 1975; Fartushnyj, 1981; Fartushnyj et al., 1990).
Метою наших дослщжень було встановлення причин загибелi собак, вивчення патоморфологп отруення собак iзонiазидом та виявлення iзонiазиду i його похвдних у внутрiшнiх органах собак.
MaTepia™ i методи дослщжень
У мiстi Львовi з лютого по жовтень 2012 року спо-стертались масовi, а з 2013 по 2016 рш - поо диною випадки отруення собак неведомою речовиною. У секцшний зал кафедри нормально! та патолопчно! морфологi! i судово! ветеринарi! ЛНУВМБ iменi С.З. Гжицького поступило близько 17 трушв собак, яш, зпдно з анамнестичними даними власнишв тва-
рин, гинули внаслщок отруення. Проведено патолого-анатом1чний розтин собак за методом Шора з повною евюцеращею внутршшх оргашв, оформлено прото-коли розтишв (Bol', 1953). Пвд час розтину вщбирали органи i тканини для гютолопчного i токсиколопчно-го дослiдження.
Для гютолопчного дослвдження ввдбирали взiрцi печiнки, нирок, шдшлунково! залози, серця, легень, головного мозку, яш фiксували в 10% водному розчи-нi нейтрального формал^. Взiрцi зневоднювали в етиловому спирт зростаючо! концентраци та ущшь-нювали в парафiнi. Виготовляли гiстозрiзи на мшро-томi МС-2, фарбували гематоксилшом i еозином (Merkulov, 1961). Готовi гiстопрепарати розглядали пiд свiтловим мжроскопом Leica DM 2500 (Switzerland), фотофксацш здiйснювали фотокамерою Leica DFC450C.
Токсиколопчне дослвдження в умовах кафедри було скероване на виявлення iзонiазиду та продуктiв його метаболiзму (Fajgl', 1962; Il'jasov, 1966; Zorin et al., 1975; Fartushnyj et al., 1990). В органiзмi iзонiазид метаболiзуеться з утворенням гiдразиду, ацетилiзонiа-зиду, iзонiкотиново! кислоти та похiдних цих продукта. Користувались в основному двома реакциями: 1) з ванадатом амошю; 2) з салiциловим альдепдом.
Методика виявлення 1зон1азиду з ванадатом амо-нЮ: дослвджуваний матерiал (фрагменти печiнки, нирок або iнших оргашв) вагою 20 г ретельно розти-рали з такою ж кшькютю кварцового пiску. Настою-вали з 200 мл дистильовано! води протягом 30 хв. Додавали 4 мл 20% розчину трихлороцитово! кисло-ти, ретельно збовтували, з подальщим фiльтруванням або центрифугуванням. До 1 мл отриманого фшьтрату або до 1 мл надосадово! рщини додавали ванадатний реактив i спостерiгали жовте забарвлення (позитивна реакщя), iнтенсивнiсть якого швидко знижувалась. Приготування ванадатного реактиву: 0,5 г ванадату амонш розчиняють у 200 мл дистильовано! води, через добу фшьтрують i додають 50 мл 1Н розчину сiрчано! кислоти).
Методика виявлення 1зон1азиду з ванадатом амо-нЮ: дослщжуваний матерiал вагою 1-10 г ретельно подрiбнили, перемiшали з подвiйною кшькютю води i збовтували протягом 2 год. Попм рiдину профшьтру-вали, матерiал промивали рiвною кiлькiстю води, яку додавали до фшьтрату. До отримано! витяжки додавали 50% розчин три хлороцтово! кислоти. Ршину перемипували i через 1 год профшьтрували. Алiквот фiльтрату пiсля нейтралiзацi! 30% розчином !дкого натру розводили водою до об'ему 8 мл i змiшували з
2 мл вaнaдaтнoгo peaктивy (0,1 г вaнaдaтy aмoнiю, 4 мл кoнцeнтpoвaнoï oцтoвoï киcлoти, 2 мл кoнцeнт-poвaнoï cipчaнoï киcлoти, дo 100 мл диcтильoвaнoï вoди). Оптичну гycтинy пoфapбoвaнoï piдини визга-чaли зa дoпoмoгoю фoтoeлeктpoкoлopимeтpa ФЕК-М (кювeтa 10 мм, CФ cинiй 420 нм). Для пopiвняння викopиcтoвyвaли cyмiш цieï ж aлiквoти нeйтpaлiзoвa-шго фiльтpaтy з 2 мл cyмiшi oцтoвoï i cipчaнoï киcлoт - в зacтocoвaнiй для вигoтoвлeння poзчинy вaнaдaтy aмoнiю кoнцeнтpaцiï. Кiлькicть poзpaxoвyвaли ввдта-cнo кaлiбpyвaльнoгo гpaфiкa, який пoбyдoвaний в мeжax 10-100 мкг.
Меmoдuкa вшвлення noxiднux iзoнiaзuдy (гщши-дУ iзoнiкoтинoвoï киcлoти) з caлiцилoвим aльдeгiдoм: кpaплю дocлiджyвaнoгo poзчинy a6o чacтинy твepдoï дocлiджyвaнoï peчoвини змiшyвaли з кpaплeю rara-чeнoгo вoднoгo poзчинy caлiцилoвoгo aльдeгiдy i ^a-плею 1H poзчинy ïдкoгo лугу. Cyмiш нaгpiвaли нa вoдянiй 6arn 5-20 xв., oxoлoджyвaли, дoдaвaли ^a^ лю 3H poзчинy oцтoвoï RH^ora. Poзчин кaпaли нa фiльтpyвaльний ramp i poзглядaли в УФ-cвiтлi чepeз 1-2 xв. Гiдpaзид нaбyвaв opaнжeвo-жoвтoгo кoльopy.
Результати та ïx o6roBopeHM
3i cлiв влacникiв coбaк, пepшi oзнaки зaxвopювaн-ня y твapин з'явилиcь пicля ïx вигулу (y rnpFy, нa вyлицi тoщo). ^иблизш чepeз 2-3 гoд пicля пoвep-нення з пpoгyлянки пoвeдiнкa твapин змiнювaлacь, coбaки вiдмoвлялиcя вiд кopмy. У ниx peecтpyвaлиcь
Рис. 1. Гocтpa зacтiйнa гiпepeмiя кoн'юнктиви
Печшга пepeвaжнo збiльшeнa, нeoднopiднo зaбap-влега: тeмнo-вишнeвoгo кoльopy з cipyвaтo-кopичнeвoю cтpoкaтicтю, в'ялoï кoнcиcтeнцiï (pиc. 3). 3 пoвepxнi poзpiзy пeчiнки cтiкaлa вeнoзнa кpoв. Жoв-чний мixyp poзшиpeний, зaпoвнeний вeликoю шлькю-тю жoвчi зeлeнyвaтoгo кoльopy.
нepвoвi отмщ^ми: пopyшyвaлacь кoopдинaцiя pyxiв, пiдкoшyвaлиcь шнщвки, poзвивaлиcя cyдoми, iнкoли твapини гатч^ бiгaли a6o cтaвaли piзкo збуджени-ми. Biдзнaчaли тaкoж пapecтeзiï, блювoтy, пiниcтi видiлeння iз poтa (з пooдинoкими кpaплями кpoвi), yтpyднeнe диxaння. Збудження нepiдкo пepexoдилo у пpигнiчeння, твapини шyкaли xoлoднi мicця. Чepeз дeкiлькa гoдин (дo 6 годин) пюля пoяви cимптoмiв, a rno!i швидше (зa дeкiлькa гoдин) твapини гинули.
Пiд чac зoвнiшньoгo ora^!y тpyпiв co6ax ушто-джень га тiлi твapин не виявляли. Лише зa yмoв ви-paжeнoï нepвoвoï клiнiки iнкoли cпocтepiгaли дpiбнi кpoвoвиливи у пiдшкipнiй клiткoвинi в дiлянкax caмo-тpaвмyвaння твapини. Bидимi cлизoвi oбoлoнки oчeй, poтoвoï пopoжнини здeбiльшoгo були зacтiйнo гше-peмiйoвaнi (чepвoнo-вишнeвoгo кoльopy з maKoraH-ним вiдтiнкoм) (pиc. 1).
Cepцe oкpyглoï фopми, кopoнapнi cyдини poзши-peнi, пepeпoвнeнi кpoв'ю, iнкoли пiд eпiкapдoм виявляли !pi6rn кpaпкoвi кpoвoвиливи. Опнет пpaвoï го-лoвини cepця пoмiтнo витoнчeнa. Ендoкapд вoлoгий, блиcкyчий. Cepцeвий м'яз cвiтлo-чepвoнoгo кoльopy, дeщo в'ялoï кoнcиcтeнцiï. Лeгeнi пoмipнo кpoвoнaпo-внеш, cвiтлo-чepвoнoгo кoльopy, a пoдeкyди вишнeвo-чepвoнoгo кoльopy, з пpocвiтy бpoнxiв видiлялacь пiниcтo-кpoв'яниcтa piдинa, a з пoвepxнi poзpiзy ле-гень вешзга кpoв, мicцями вiзyaлiзyвaлиcь дiлянки aльвeoляpнoï eмфiзeми (pиc. 2). Кycoчки легень, ки-нyтi у вoдy, зaнypeнo плaвaли.
Рис. 2. Гocтpa зacтiйнa гiпepeмiя тa нaбpяк легень
H^ra збiльшeнi, бoбoвиднoï фopми, iнтeнcивнo кpoвoнaпoвнeннi, ocoбливo мoзкoвa peчoвинa (pиc. 4). Кoнcиcтeнцiя ниpoк здeбiльшoгo пpyжнa, мeжa мiж кipкoвoю i мoзкoвoю peчoвинoю пepeвaжнo чiткa, a в oкpeмиx випaдкax вiзyaлiзyвaлacь пoгaнo.
Науковий вкник ЛНУВМБ iменi С.З. Гжицького, 2018, т 20, № 83
Рис. 3. Гостра застшна гшеремш та дистроф1чш
змши печшки
У деяких тварин паренх1ма шдшлунко! залози збь льшена, часто з крововиливами, в'яло! консистенцп, р1зко просочена кров'ю, що вказувало на розвиток гострого панкреонекрозу (рис. 5). Селезшка незначно збшьшена, консистенция И пружна, з1 шкребок пульпи пом1рний, з поверхш розр1зу вид1лялась венозна кров, що вказувало на розвиток гостро! застшно! гшереми в даному оргаш
Ознаки загального венозного застою також вияв-ляли в органах травлення. Брижа тонких та товстих кишок гшеремшована унаслвдок сильного перепов-нення судин кров'ю. У черевнш порожниш пом1рний або дещо надм1рний вмют прозоро! серозно! рвдини,
Рис. 5. Панкреонекроз
У головному мозку судини мозкових оболонок та речовини головного мозку розширеш, переповнеш кров'ю (рис. 8). Речовина головного мозку срого кольору, пастопод1бно! консистенцп, деколи виявляли крапков1 крововиливи.
Отже, за патологоанатом1чного розтину собак, яш загинули, встановлено так1 макроскошчш змши: зага-льна венозна гшерем1я, гостра дилатащя право! поло-вини серця, гостра застшна гшерем!я та набряк ле-гень, гострий катаральний гастроентерит, гостра за-стшна гшеремгя та дистрофия печшки, нирок, рвдше реестрували панкреонекроз.
За гютолопчного дослвдження у серщ вщзначали повнокр1в'я судин др1бного 1 середнього кал1бру,
Рис. 4. Гостра застшна гшеремгя нирок
шод1 мутний. У переважно! бшьшосп тварин в шлунку виявляли кормов1 маси - шматочки варено! ковба-си, а також надм1рну к1льк1сть густого, а в окремих випадках нашврвдкого слизу свило-срого кольору (рис. 6). Слизова оболонка шлунка набухла, неоднорь дно забарвлена: червоного кольору, з ознаками запа-льно! гшереми, особливо у фундальнш зош, подекуди з крапковими крововиливами. У тонких кишках вмют ввдсуттй, слизова оболонка набубнявша, почервошвша, з крапковими крововиливами, вкрита мутним арим, а в деяких собак - кавового кольору слизом (рис. 7).
Рис. 6. Гострий катаральний гастрит
стази в катлярах, д1апедезш крововиливи. 1нтерсти-шя мюкарду розширена, просякнута слабоеозинофь льним транссудатом (рис. 9). М'язов1 волокна нер1в-ном1рно забарвлеш, а !хш ядра гшохромш
У легенях на тл1 виражено! застшно! гшереми виявляли крововиливи та набряк. Спнки судин 1 кашля-р1в органа сильно розширеш, переповнеш кров'ю. Ендотелш набухлий, цитоплазма його просвгглена, у деяких клгган ядра л1зоваш, мюцями десквамоваш Мюцями виявляли зруйноваш судини мшроциркуля-торного русла, внаслщок чого еритроцити просочува-ли строму 1 заповнювали альвеоли (рис. 10). Сполуч-нотканинш волокна строми навколо судин розволок-неш, просякнуп слабооксифшьною рщиною. Просвь
ти oдниx aльвeoл poзшиpeнi з пoмipним блдо-poжeвим вмicтoм, a iншi - з витoнчeними, poзipвaни-ми cтiнкaми Poзшиpeнi бpoнxioли пoмipнo зaпoвнeнi cлaбo-oкcифiльнoю oднopiднoю мacoю. Ештелш сти-
Рис. T. Гocтpий кaтapaльний eнтepит
Рис. 9. Cepцe. Пpocякaння iнтepcтицiю тpaнccyдaтoм. Гeмaтoкcилiн тa eoзин. Ок. 10, o6. 40
Piзкe пopyшeння гeмoциpкyляцiï виявили у печшщ у виглядi зacтiйнoï гiпepeмiï, cтaзy, дiaпeдeзниx ^o-вoвиливiв. Bиpaжeнi диcтpoфiчнo-нeкpoбioтичнi змь ни гeпaтoцитiв poзвивaлиcь нaйбiльшe у пepипopтa-льниx дiлянкax фиа 11). Кoнтypи гeпaтoцитiв poзми-ri. ïxня цитoплaзмa мyтнa, нeoднopiднo зaбapвлeнa, мicцями пpocвiтлeнa. -^pa oдниx гeпaтoцитiв змен-шeнi у poзмipi з чжленними зepняткaми xpoмaтинy, гiпepxpoмнi, у iншиx - лiзoвaнi. Biдзнaчaлocь табуб-нявiння зipчacтиx клiтин пo xo!y пopтaльнo тpaктy i вcepeдинi чacтoчки, a тaкoж дiaпeдeз epитpoцитiв.
У ниpкax, нa тлi гeмoдинaмiчниx пopyшeнь, poз-вивaлиcь диcтpoфiчнi пpoцecи в нeфpoцитax. У пepe-вaжнoï бiльшocтi клyбoчкiв глoмepyляpнa бaзaльнa мeмбpaнa нaбyxлa, пpocвiт клyбoчкoвиx кaпiляpiв зaпoвнeний epитpoцитaми. Пoдeкyди вiдзнaчaли вну-
зoвoï oбoлoнки бpoнxiв нaбpяклий, цитoплaзмa чacтo вaкyoлiзoвaнa, ядpa в cтaнi кapioлiзиcy, кapioпiкнoзy, a мicцями вiдзнaчaли вiдтopгнeння цiлиx плacтiв еш-тeлiaльнoгo пoкpивy.
Рис. 8. Tocrpa зacтiйнa гiпepeмiя cyдин гoлoвнoгo мoзкy
Рис. 10. Легеш. Кpoвoнocнi cyдини poзшиpeнi, пepeпoвнeнi кpoв'ю. Пepивacкyляpний нaбpяк.
Еpитpoцити пpocoчyють cтpoмy i зaпoвнюють aль-вeoли. Гeмaтoкcилiн тa eoзин. Ок. 10, o6. 40
тpiшньocyдиннy кoaгyляцiю i yтвopeння мiкpoтpoм-бiв, a пoдeкyди дiaeпeдeзниx кpoвoвиливiв. Cyдини пepитyбyляpнoï кaпiляpнoï отки, a тaкoж дyгoвi тa мiжчacтoчкoвi вени poзшиpeнi, пepeпoвнeнi кpoв'ю. У бiльшocтi звивиcтиx кaнaльцiв пpocвiти poзшиpeнi, зaпoвнeнi нiжнo-ciтчacтoю мacoю. Щiтoчкoвa oблямi-вкa бiльшocтi пpoкcимaльниx звивиcтиx кaнaльцiв зpyйнoвaнa, цитoплaзмa нeoднopiднo зaбapвлeнa, ядpa змiщeнi ближче дo бaзaльнoï мeмбpaни, yнacлiдoк цьoгo нeфpoцити нaбyвaли ^ocrai' фopми. У дeякиx кaнaльцяx меж1 мгж eпiтeлiaльними клiтинaми cтepтi, цитoплaзмa пpocвiтлeнa, нaбyбнявiлa, ядpa в oдниx клiтинax виявлялиcя, в бiльшocтi - лiзoвaнi, щo вкaзy-вae та poзвитoк диcтpoфiчнo - нeкpoбioтичниx змш (pиc. 12).
Науковий вкник ЛНУВМБ iменi С.З. Гжицького, 2018, т 20, № 83
Щгч
+ .Л
V-; ■ .
-■■' . Я/'
Рис. 11. Печшка. Ддаиедезш крововиливи. Дистроф1чно-некробютичш змши гепатоцилв у перипортальних дшянках. Гематоксилш та еозин. Ок. 10, об. 20.
>
¿у V'. ■ ,
а ■
зЯ Р
ч
щ *
Ей &
АД
ЧТ
в •
• •
№
« »* о%
'а«
та
удС
с Яу
т
. .V''
-л - «у» • - ^
т
V»
Рис. 12. Нирка. Пперем1я. Дистроф1чно-некробютичш змши в ештели звитих канальщв. Гематоксилш та еозин. Ок. 10, об. 40
У пвдшлунковш залоз1 спостериалось р1зке роз-ширення та переповнення венозних та артер1альних судин кров'ю та некротичш змши екзокринних та ендокринних елемеипв паренх1ми, а в окремих випа-дках штенсивне просякання кров'ю структур шдшлу-нково! залози.
У шлунку найбшьш виражеш пстолопчш змши спостериали у фундальнш частит, де аткальна пове-рхня ештелш слизово! оболонки переважно десква-мована, густо вкрита слабо-оксифшьними масами, а у д1лянках перешийку та шийки за ходом фундальних залоз спостериали круглоклгтинш шфшьтрати.
За гютолопчного дослщження головного мозку також встановлено р1зке порушення гемодинашки у
вигляд1 повнокр1в'я судин, стазу кашляр1в та д1апеде-зних крововилив1в (рис. 13). Майже у вах д1лянках головного мозку свилооптично виявлено гшеремш, периваскулярний та перицелюлярний набряк. Остан-тй значно краще був виражений у мозочку, довгас-тому мозку 1 лобнш дшянщ великого мозку (рис. 14). Контури деяких нейрошв ледь помтт, а нейроплазма просвилена, ядра зсунуп на периферш клггани. Серед таких нейрошв вид1лялись клггани, де в перифе-ричнш зош 1 в самш цитоплазм! у вигляд1 тоненьких ниточок сконцентрований барвник, що надавав кль тиш шнистого вигляду 1 никого обрамлення. Ядра таких нейрошв були зменшет та бшьш штенсившше забарвлеш
Рис. 13. Головний мозок. Ддапедез еритроципв за меж1 судин. Нюсль. Ок. 10, об. 20
За токсиколопчного дослщження витяжки, одержано! з печшки та нирок, отримано позитивну якюну реакцш з ванадатом амон1ю та з салщиловим альдег1-дом, що сввдчить про наявн1сть в орган1зм1 г1дразид1в карбонових кислот, та !х похвдних. Анал1з отриманих результат1в даного дослвдження дав можлив1сть вста-новити, що в якост1 отрути використовували 1зоша-зид.
Рис. 14. Головний мозок. Перицелюлярш та перива-скулярн1 набряки. Шссль. Ок. 10, об. 20
Висновки
За патологоанатом1чного розтину загинувших собак встановлено таш макроскоп1чн1 змши: загальна венозна г1перем1я, гостра дилатащя право! половини серця, гостра застшна гшерем1я та набряк легень, гострий катаральний гастроентерит, гостра заст1йна
HayKOBHH bíchhk .nHYBME ÍMeHÍ C.3. iW^Koro, 2018, T 20, № 83
rinepeMia Ta gHcrpo^ia nemHKH, HupoK, pigme peecrpy-Ba^H naHKpeoHeKpo3.
3a ricro^ormHoro gocmg^eHHa BcraHOB^eHo: b mío-Kapgi Ta œreHax - rocrpy 3acrinHy rinepeMiro, gianege-3HÍ KpoBOBH^HBH i HaôpaK; y nenmm - 3acriHHy rinepe-mím, gianege3Hi kpobobh^hbh, 3epHHcry gHcrpo^iro ra HeKpo3H гenarоцнriв (ocraHHi ^OK&m3yB&iHCb no6^H3y MmnacTOHKOBux cyguH nepeBa^HO y nepunopra^bHHx gi^HHKax); y HupKax - po3^agu цнpкyпнцiï KpoBi ra gHcrpo$iHHO-HeKpo6iorHHHi 3míhh нe$pоцнriв, mo 6y^H Han6iflbm Bupa^eHHMH b npoKCHM&ibHHx Biggi^ax 3BHBHCTHX KaH&ibmB; y nigm^yHKOBm 3a^O3i - rocrpy 3acriHHy rinepeMÍM, gpi6Hi kpobobh^hbh, a b OKpeMHx TBapHH - naHKpeoHeKpo3; y m^yHKOBO-KumKOBOMy rpa-ktí - po3BuroK rocrporo Karapa^bHoro ra Karapa^bHO-reMopariHHoro 3ana^eHHa; y roTOBHOMy MO3Ky - BeHO3-Hy rinepeMiro, gianege3Hi kpobobh^hbh, nepuBacKynapm i nepu^^ronaprn Ha6paKH, rigponinHy gucrpo^iro Hen-poHiB.
TaKHM hhhom, xapaKrepHa KmrnnHa KapruHa, pe-3y^brarH naroMop$o^orÍHHHx ra xímíko-roKCOKonorÍHHHx goc^íg^eHb g03B0^H^H BcraHOBuru $aKr orpyeHHa co6aK Í30HÍa3ug0M.
References
Berezhnyj, R.V., Musin, Ja.S., & Tomilin, V.V. (1980). Rukovodstvo po sudebno-medicinskoj jekspertize ot-ravlenij. M., Medicina (in Russian). Bol', B.K. (1953). Patologoanatomicheskoe vskrytie sel'skohozjajstvennyh zhivotnyh. Moskva, 24-26 (in Russian).
Cardoso, S.H., de Assis, J.V., de Almeida, M.V., Lourenço, M.C.S., Vicente, F.R.C., & de Souza, M.V.N. (2009). Synthesis and antitubercular activity of isoniazid condensed with carbohydrate derivatives. Química Nova. 32(6), 1557-1560. doi: 10.1590/S0100-40422009000600038 Drozdova, T.S., & Kashin, A.S. (2012). Diagnostika ot-ravlenij sobak izoniazidom v veterinarnyh laboratori-jah. Vestn. Krasnojarskogo GAU. 2, 158-160 (in Russian).
Erdogan, Ç., Degirmenci, E., & Bir, L.S. (2013). Transient electromyographic findings in serotonergic toxicity due to combination of essitalopram and isoniazid. Journal of Neurosciences in Rural Practice. 4(1), 57-58. doi: 10.4103/0976-3147.105616
Fajgl', F. (1962). Kapel'nnyj analiz organicheskih vesh-hestv. Moskva, nauchno-tehnicheskoe izdatel'stvo himicheskoj literatury (in Russian). Fartushnyj, A.F. (1981). Hromatospektrofotometrich-eskoe opredelenie proizvodnyh izonikotinovoj kisloty v biologicheskom materiale. Sudebno-medicinskaja ekspertiza. 10, 42-44 (in Russian). Fartushnyj, A.F., Matveenko, V.I., & Bakshinskaja, R.E. (1990). Obnaruzhenie metabolitov tubazida i saljuzida vo vnutrennih organah biologicheskih zhidkostej. Sudebno-medicinskaja ekspertiza. 4, 30-32 (in Russian).
Il'jasov, Ja.Z. (1966). Sudebnohimicheskoe obnaruzhenie tubazida. Sudebno-medicinskaja ekspertiza. 4(9), 4345 (in Russian). Merkulov, G.A. (1961). Kurs patologogistologicheskoj
tehniki. Medgiz., 104-107 (in Russian). Prasad, S., & Agarwal, R.K. (2008). Nickel(II) Complexes of Hydrazone of Isoniazid and Their Magneto-Spectral, Electrochemical, Thermal and Antimicrobial Investigations. Research Letters in Inorganic Chemistry. 2008, 1-4. doi: 10.1155/2008/350921 Subbian, S., Tsenova, L., O'Brien, P., Yang, G., Koo, M.S., et al. (2011) Phosphodiesterase-4 Inhibition Alters Gene Expression and Improves Isoniazid - Mediated Clearance of Mycobacterium tuberculosis in Rabbit Lungs. PLoS Pathog. 7(9): e1002262. doi: 10.1371/journal.ppat.1002262 Szakacs, T.A., Wilson, D., Cameron, D.W., Clark, M., Kocheleff, P., Muller, F.J., & McCarthy, A.E. (2006). Adherence with isoniazid for prevention of tuberculosis among HIV-infected adults in South Africa. BMC Infectious Diseases. 6, 97. doi: 10.1186/1471-2334-6-97 Villar, D., Knight, M.K., Holding, J., Barret, G.H., & Buck, W.B. (1995). Treatment of acute isoniazid overdose in dogs. Veterinary and Human Toxicology. 37(5), 473-477. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/ pubmed/8592842 Zorin, B.N., Suhin, A.P., & Sedov, A.I. (1975). Sohranjaemost' tubazida v trupnom materiale. Sudebno-medicinskaja ekspertiza. 4, 34-37 (in Russian).
