CC BY
32
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8360 http://nvlvet.com.ua/
UDC 636.7.09:616.3-091
Pathomorphological diagnostics of enteritis of viral etiology in dogs
V. Lisova1, N. Radsikhovskii2
'National University of life and environmental sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine 2Zhytomyr National Agroecological University, Zhytomyr, Ukraine
Lisova, V., & Radsikhovskii, N. (2018). Pathomorphological diagnostics of enteritis of viral etiology in dogs. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(83), 299-303. doi: 10.15421/nvlvet8360
The article presents the results of the study of pathomorphological changes in organs and tissues of dogs at parvovirus and coronavirus infections. The pathoanatomical section and histological examination of pathological material selected from cadavers of dogs of different breeds and sex between 2 to 6 months who died with signs of infectious diarrhea were conducted. Pathomorphological study was performed only on cadavers of animals in which the life using PCR in stool specimens was established clinical diagnosis -parvovirus enteritis (n = '3) and coronavirus enteritis (n = 7). After selection of the pathological material, it was immediately fixed in a '0% aqueous solution of neutral formalin followed by pouring into a sealing medium (paraffin). The obtained histological sections were stained with hematoxylin and eosin according to standard prescriptions. The general histological structure and microstructural changes in histological preparations were studied under a light microscope. Histological studies have been confirmed and supplemented with pathoanatomical diagnoses, established after autopsies of bodies of dead animals. The most pronounced lesions and typical change in all dead dogs fixed contact in the small intestine (jejunum and to the ileum) and the regional lymph nodes. In addition, in the case of coronavirus infection, changes in the spleen are detected. According to the results of our study, the morphological criteria, on which the patho-morphological diagnosis of parvovirus infection in dogs is based include: hemorrhagic jejuno-ileitis; hemorrhage in the serous and mucous membrane of the small intestine; hemorrhagic mesenteric lymphadenitis; depletion and necrosis of lymphoid tissue. It is shown that the morphological manifestations of coronavirus infection in the dead dogs are with the following signs: the presence of exudative inflammation in the small intestine in the form serous-catarrhal or serous-fibrinous jejuno-ileitis; hyperplasia of single and congested lymphoid nodes of the mucous membrane of the small intestine; hyperplasia and serous-hemorrhagic mes-enteric lymphadenitis; hemorrhagic infarcts in the spleen parenchyma; hyperplasia of lymphoid tissue; hemorrhage in the serous membrane of the small intestine; dehydration. Not typical, but constant morphological signs of enteritis, which arose as a result of circulatory disorders and heart failure were: passive venous congestion of the liver and kidney; degenerative processes in the liver and kidney parenchyma; pulmonary edema.
Key words: dogs, parvovirus enteritis, coronavirus enteritis, pathoanatomical section, histological changes, hemorrhagic enteritis, hemorrhage, hemorrhagic infarcts, lymphadenitis.
я я Iе* • • •• • ••• ^
Патоморфолопчна дтгностика ентеритш вфусно1 етюлоги в собак
В. Люова1, М. Радзиховський2
'Нацюналъний утверситет 6iopecypcie i природокористування Украгни, м. Кигв, Украгна 2Житомирсъкий нацюналъний агроекологiчний умверситет, м. Житомир, Украгна
У статтi наведено резулътати вивчення патоморфолог1чних змт в органах i тканинах собак за nарвовiрусноi i коронавiрусноi тфекцш. Проведено патологоанатомiчний розтин i гiстологiчне до^дження патологiчного матерiалу, вiдiбраного вiд трупiв собак рiзних порiд i статей втом вiд 2-х до 6-ти мкящв, що загинули з ознаками тфекцшног дiареi. Патоморфологiчному дослi-дженню тдлягали лише трупи тварин, в яких за життя з використанням ПЛР у зразках фекалш був встановлений клШчний дiаг-ноз - nарвовiрусний ентерит (n = '3) i коронавiрусний ентерит (n = 7). Патологiчний матерiал тсля вiдбору негайно фжсували в '0% водному розчит нейтрального формалн з подалъшою заливкою в ущтънююче середовище (парафт). Виготовлет гiстологiч-
Article info
Received 05.02.2018 Received in revisedform
05.03.2018 Accepted 08.03.2018
National University of life and environmental sciences of Ukraine, Heroyiv Oborony Str., 15. Kyiv, 03041. Ukraine. Tel.:+38-098-411-18-45 E-mail: lisova_vv@edu.ua
Zhytomyr National Agroecological University, Staryi Blvd, 7. Zhytomyr, 10008. Ukraine. Tel. :+38-067-725-65-07 E-mail: nickvet@ukr.net
т зрiзи фарбували гематоксилтом й еозином за стандартними прописами. Загальну гiстологiчну будову i мтроструктурн змти в гiстологiчних препаратах вивчали тд свiтловим мтроскопом. Гiстологiчним до^дженням були тдтверджен й доповнен пато-логоанатомiчш дiагнози, встановлен тсля розтинв трупiв загиблих тварин. НайбЫьш виразн пошкодження й типовi змти в уых загиблих собак зафтсован нами в тонкому вiддiлi кишечнику (в порожнш i клубовш кишках) i реПонарних до нього лшфатичних вузлах. Крм того, у випадку коронавiрусноi тфекцп виявлен змти в селезтщ. За результатами нашого до^дження морфологiчш критерп, на яких базуеться патоморфолог1чний дiагноз за парвовiрусноi тфекцп в собак, включають: геморагiчний iеюно-iлеiт; геморагИ в серознш i слизовт оболонках тонкого вiддiлу кишечнику; геморагiчний брижовий лшфадежт; виснаження i некроз лiмфоiдноi тканини. Показано, що морфологiчними проявами коронавiрусноi тфекцп в загиблих собак е так ознаки: наявтсть ексудативного запалення в тонкому вiддiлi кишечнику у виглядi серозно-катарального або серозно-фiбринозного еюно-тету; гiперплазiя одиноких i скупчених лiмфоiдних вузлитв слизовоi оболонки тонкого вiддiлу кишечнику; гiперплазiя i серозно-гемораг1чний брижовий лшфадежт; геморагiчнi тфаркти в паренхiмi селезтки; геморагИ в серознш оболонщ тонкого вiддiлу кишечника; гiперплазiя лiмфоiдноi тканини; дегiдратацiя оргатзму. Не характерними, але постшними морфологiчними ознаками ентеритiв, як виникали вна^док порушення кровообку i серцевоi недостатностi були: пасивна венозна гiперемiя печтки i нирок; дистрофiчш процеси в паренхта печтки й нирок; набряк легень.
Ключовi слова: собаки, парвовiрусний ентерит, коронавiрусний ентерит, патологоанатомiчний розтин, гiстологiчнi змти, гемораг1чний ентерит, геморагИ, геморагiчш тфаркти, л^мфадент.
Вступ
Значною проблемою в собашвнищга залишаються в1русн1 шфекцп, яш в остант десятилитя набули ще бшьших оберпв через високу мшливють в1русного генома з виникненням нових вар1ант1в, значну кон-тапозшсть й вщсутшсть адекватного захисту сприй-нятливих тварин.
Парвов1рус собак (CPV) i кишковий коронав1рус собак (CECoV) часто називають причиною дiаре! в собак (Godsall et al., 2010). За повщомленням Decaro N. i ствав. (2011), зпдно з епвдемюлопчним дослвдженням парвовiрусно! (CPV) i коронавiрусно! (CCoV) шфекцш собак в Захвднш £врот, було вста-новлено, що CPV i CCoV значно поширеш в европей-ських популящях собак як поодинщ, так i при змша-них шфекщях. Згвдно з попереднiми даними, було показано, що орипнальний тип CPV-2 не е пошире-ним в европейських собак. Натомiсть нещодавно ви-явлений варiант вiрусу CPV-2c переважав в Ггалл i Нiмеччинi й був високим в 1спани i Франци, але не був виявлений у Великобритании i Бельг^'. CCoV-I був щентифжований, за винятком Великобритан^', у вах европейських кра1'нах, що брали участь в опитуванш, хоча i з меншим рiвнем поширеностi, шж CCoV-II (Decaro et al., 2011). За даними мошторингових дослi-джень проб, отриманих в1д собак з кишковими проблемами та ознаками дiареl, що обслуговувались у ветеринарних клшках Житомира та Киева за перюд з 2007 по 2015 роки, найрозповсюджешшим ентеровi-русом був парвовiрус, 1237 (51,6%) позитивних проб з 2396 дослвджуваних. За 2010-2015 роки коронавiрус-ний ентерит дiагностували у 18,5% проб, отриманих ввд хворих собак (Radzykhovs'kyy, 2016).
Найвагомша частка сучасних наукових робiт при-свячена оцiнцi реально! поширеностi варiантiв CPV-2 в популяцй' домашнiх собак, вивченню чутливостi дiагностичних тестiв й ефективносп вакцинац^' (Schmitz et al., 2009). Морфолопя парвовiрозiв в кра1-нах далекого заруб1жжя активно вивчалася окремими дослвдниками наприкiнцi 70-х - у 80-х роках минуло-го столггтя, в останне десятирiччя е лише невелика кшьшсть пов1домлень (Umar et al., 2015) щодо пато-морфологiчних досл1джень дано! хвороби.
Коронавiрусний ентерит собак (CCoV) е поши-реною iнфекцiею, особливо в собак, яш перебуваю-
тьу великих групах, таких як псарш, притулки i розплiдники (Licitra et al., 2014). CCoV загалом вва-жаеться легким, але дуже заразним ентеритом моло-дих собак, найчастше до 12-тижневого вiку. Незва-жаючи на те, що CCoV традицшно викликав легкi шлунково-кишковi клжчш ознаки, все частiше з'являються повщомлення про смертельнi CCoV iнфекцil в собак з ознаками як шлунково-кишковими, так i системного вiрусного поширення. Таким чином, CCoV шфекщя собак зараз вважаеть-ся захворюванням нового типу. Часто CCoV шфекщя може бути фатальною, особливо в цуценят, шфь кованих шшими патогенами, такими як парвовiрус (Licitra et al., 2014). Отже, хоча смертшсть вщ CCoV iнфекцil вважалася дуже низькою, все частiше з'являються поввдомлення про загибель цуценят в деяких розплiдниках (Pratelli, 2005). Перше повщом-лення про смерть, пов'язану з пантропним коронавi-русом собак за межами Ггалл, було пвд час спалах1в у Францй i Бельгil (Zicola et al., 2012). У бшьшосп випадк1в iнфекцiя була одночасно з собачим парвовь русом 2с. Але тд час одного зi спалахiв була зафiксо-вана смертельна гостра системна хвороба, спричинена лише пантропним CCoV (Zicola et al., 2012). В остан-ш роки число повщомлень про iнфекцil в цуценят сильно вiрулентними CCoVs без наявних ко-iнфекцiй продовжуе збшьшуватись (Ntafis et al., 2011; Umar et al., 2015). За даними (Schmitz et al., 2009; Decaro et al., 2013), у випадку «пантропних» вiрусiв CCoV-IIa шфекщя призводить до фатально! полiорганно! хвороби, що мае рiзнi клжчш ознаки, подiбнi до парвовiрусно! iнфекцi! собак, включаючи гiпертермiю, геморагiчний гастроентерит, невроло-пчш ознаки й лiмфопенiю. Значнi пошкодження i гiстологiчнi змiни, за даними (Schmitz et al., 2009), в основному спостерйали в кишечнику i лiмфоlдних тканинах, хоча в деяких тварин виявили також вираз-нi змiни i в паренхiматозних органах. Генетичнi мар-кери для пантропного CCoV-IIa зараз вщсутш. TGEV-подiбний CCoV-IIb також був пов'язаний з системним поширенням, але тшьки у випадках спi-льно! шфекцп з собачим парвовiрусом. Деякi ознаки системно! шфекцп, подiбнi до гострого ресшратор-ного синдрому (SARS) в людей та шфекцшного перитонiту копв (FIP), були задокументованi у випадку системних фатальних шфекцш CCoV-II (Umar
et al., 2015), включаючи пошкодження легеневих альвеол, утворення ф1бринозного ексудату й макро-фагально1 реакци.
У ветеринарп з метою виявлення генотитв CCoV широко використовуються р1зн1 серолопчш (непряма ELISA, м1кронейтрал1зац1я) i в1русолопчш (пряма ELISA, культура клiтин, пряма iмунофлюоресценцiя) методи дiагностики (Le Poder, 2011; Costa et al., 2014). Але серолопчш тести мають обмежене застосуван-ня, оскшьки вони можуть пiдтвердити тiльки наяв-нiсть CCoV, але не здатнi розрiзнити CCoV геноти-пи. Крiм того, через високу мшливють генома CCoV новi варiанти можуть бути не виявлеш (Licitra et al., 2014).
Як i у випадку з парвовiрозами, щодо патоморфо-логiï коронавiрусноï шфекци е невелика кiлькiсть повiдомлень, зокрема в англомовних джерелах (Pratelli, 2005; Licitra et al., 2014; Umar et al., 2015). Тому метою нашого дослщження було вивчити пато-морфологiю найбiльш поширених ентеритiв вiрусноï етiологiï в собак i визначити основш критерiï 1'х дифе-ренцiйноï дiагностики. Для досягнення мети були поставленi такi завдання: 1) проаналiзувати лггерату-рнi джерела щодо ентерипв вiрусноï етiологiï в собак; 2) визначити макроскошчш характеристики ентеритiв за парвовiрусноï i коронавiрусноï iнфекцiй; 3) визначити пстолопчш змiни в органах-мшенях за парвовь русно1' i коронавiрусноï iнфекцiй.
Матерiал i методи дослщжень
Робота виконувалась впродовж 2014-2018 рр. в секцшному залi й патопстолопчнш лабораторiï кафе-дри анатомп, гiстологiï i патоморфологiï тварин iм. акад. В.Г. Касьяненка факультету ветеринарно1' меди-цини НУЫП Украïни. Матерiалом дослiдження слу-гували трупи собак рiзних порiд i статей вшом вiд 2-х до 6-ти шсящв, якi загинули з ознаками шфекцшно1' дiареï. Патоморфологiчному дослiдженню пiдлягали лише трупи тварин, в яких за життя з використанням ПЛР в зразках фекалiй був встановлений клiнiчний дiагноз - парвовiрусний ентерит (n = 13) i коронавiру-сний ентерит (n = 7). Патоморфолопчне дослщження включало: проведення патологоанатомiчного розтину, пiд час якого фшсували й вивчали макроскопiчнi змь ни в органах i тканинах, i пстолопчне дослщження вiдiбраного патологiчного матерiалу. Патологiчний матерiал пiсля вiдбору негайно фiксували в 10% водному розчиш нейтрального формалiну з подальшою заливкою в ущiльнююче середовище (парафш). Виго-товленi гiстологiчнi зрiзи фарбували гематоксилшом Карацi й еозином за стандартними прописами (Goralskij et al., 2011). Мжроструктурш змiни в псто-логiчних препаратах вивчали пвд свггловим мшроско-пом MC 100LED (Micros Austria) при збшьшеннях вiд 70 до 1000.
Результати та ïx обговорення
При зовшшньому оглядi трутв загиблих тварин в усiх випадках (n = 20) вiдмiчали, що шкiра була суха й нееластична, видимi слизовi оболонки блiдi, сухi й
неблискучi. Усi тварини з ознаками депдратацп i дiареï, iншi змiни при зовнiшньому оглядi не реестру-валися.
При розтинi трупiв собак (n = 13), яш загинули через парвовiрусний ентерит, виявляли такi патологоа-натомiчнi змiни: гшеремш кровоносних судин i пля-мисп геморагй' серозно1' оболонки тонкого ввддалу кишечнику; рiдкий, смердючий вмiст кишечнику темно-червоного кольору; слизова оболонка порож-ньо1' i клубово1' кишок, а в дешлькох випадках i ободо-во1', набрякла, темно-червоного кольору, школи з ерозiями i виразками, що е морфолопчними ознаками геморагiчного ентериту або геморагiчного ентероко-лiту; збшьшеш, рожево-червоного або червоного кольору брижовi лiмфатичнi вузли, що е ознакою геморагiчного або серозно-геморагiчного брижового лiмфаденiту.
Пiд час проведення патологоанатомiчного розтину трутв собак (n = 7), яш загинули через коронавiрус-ний ентерит, виявляли таш макроскопiчнi змши: збi-льшенi рожево-червоного кольору брижовi лiмфатич-нi вузли, що е ознаками 1'хньо1' гiперплазiï i серозно-геморагiчного запалення; смугастi та плямисп гемо-рагiï в серознiй оболонщ тонкого вiддiлу кишечнику; слизова оболонка порожньо1' i клубово1' кишок набрякла, драглиста, вкрита великою кшьшстю рiдкого мутного слизу (n = 2) i висiвкоподiбними сiро-жовтими плiвками, якi не зшмаються ножем (n = 5), що е ознаками серозно-катарального i серозно-фiбринозного запалення; осередки дрiбних геморагш i геморагiчнi iнфаркти вiд дрiбних до таких, що займа-ли 1/3 органа в паренхiмi селезшки.
Печiнка в усiх випадках (n = 20) була збшьшена, пружна, iз заокругленими краями, темно-вишнева, з поверхш розрiзу видiлялася темно-червона кров, що сввдчить про пасивну венозну гiперемiю. Також виявляли осередки срого й глинистого вiдтiнкiв, що вка-зуе на наявнiсть дистрофiчних процесiв у паренхiмi органу. Серце в уах випадках (n = 20) було з ознаками дилатацп правого шлуночка, внаслiдок чого ввдбу-валося незначне вiзуальне збшьшення його розмiрiв i змiна форми до бшьш округло1' за рахунок змiщення верхiвки серця влiво. У декшькох випадках спостерi-гали ознаки концентрично1' гiпертрофiï лiвого шлуночка серця. Таю патолопчш процеси е морфолопчними ознаками компенсовано1' серцево1' недостатностi, що виникла внаслiдок хвороби. Нирки у всiх випадках (n = 20) набували темно-вишневого кольору. На розрь зi границя мiж кiрковою i мозковою речовинами була згладжена, поверхня розрiзу мала тдвищену воло-гiсть. Пасивна венозна гшеремгя печiнки i нирок е результатом порушення гемодинамiки у великому колi кровообiгу внаслiдок розвитку серцево1' недоста-тностi. Легенi в усiх випадках (n = 20) мали рiвномiр-не темно-рожеве забарвлення, тiстувату консистен-цiю. На розрiзi паренхiми, як i в просвт трахе1' i бро-нхiв, видiляеться рожева тниста рiдина, що е морфо-лопчними ознаками 1'х набряку внаслiдок венозно1' гiперемiï.
Отже, манiфестуючими ознаками парвовiрусного ентериту на макроскопiчному рiвнi е запальш процеси геморагiчного характеру в тонкому, а школи й у товс-
тому вщдшах кишечнику й репонарних л1мфатичних вузлах. У випадку коронав1русно1 шфекцп ентерит набувае, зазвичай серозно-ф1бринозного характеру або ж е серозно-катаральним, що, можливо, пов'язано з р1зними стад1ями хвороби. Також постшною озна-кою е наявшсть шфаркгш селезшки. Змши в печшщ, нирках, серш, легенях е загальними, оск1льки вини-кають як ускладнення внаслщок розвитку шфекцшно-го процесу.
При пстолопчному дослщженш патолопчного матер1алу ввд трутв собак (n = 13), яш загинули через парвов1русний ентерит, в уах випадках виявляли морфолопчш змши в порожнш i клубовш кишках у вигляд1 геморагiчного ентериту, часткового руйну-вання епiтелiю ворсинок, ущшьнення позбавлено! епiтелiю власно! пластинки слизово! оболонки, некрозу епiтелiю крипт з подальшим розширенням просвiту крипт i оголенням базально! мембрани, виснаження i некрозу лiмфоïдноï тканини лiмфоïдних вузликiв слизово1 оболонки кишечнику, а також мезентерiаль-них лiмфовузлiв.
При пстолопчному дослщженш патологiчного матерiалу ввд трупiв собак (n = 7), як загинули через коронавiрусний ентерит, в уах випадках у порожнш i клубовш кишках спостерйали ознаки запально1 гше-ремiï судин пвдслизово1 основи, а також ïï набряк внаслщок серозного просочення. Фiбринозний ексу-дат виявляли серед елементiв власно1 пластинки сли-зовоï оболонки. У дистальнш частинi порожньо1 кишки спостерпали гiперплазiю одиноких i скупчених лiмфоïдних вузлик1в кишково1 стiнки. Надалi гшерп-ластичнi процеси змiнювались на некробютичш. Вог-нищевi ураження лiмфоïдного апарату кишечнику в переважнiй бшьшосп випадкiв комбiнувалися з дифу-зними змшами дифтеритичного типу.
У мезентерiальних лiмфатичних вузлах також виявляли гшерплазш лiмфоïдних вузлик1в внаслiдок активно!' пролiферацiï клiтин лiмфоïдного ряду. Також спостерпали ознаки серозно-геморагiчного запа-лення у виглядi серозного просочення паренхiми л!м-фовузлiв i виходу формених елементiв кровi з пере-важанням еритроцитiв. У червонiй пульп селезiнки знаходили фокуси геморагiй i геморапчш iнфаркти. Лiмфоïднi вузлики з ознаками гшерплазй внаслiдок активно1' пролiферацiï клiтин лiмфоïдного ряду.
При мшроскошчному дослiдженнi печiнки в усiх випадках (n = 20) спостерпали розширення i перепов-нення кров'ю синусовдних капiлярiв, особливо в центрi часточок, деструкцш балково1' структури печь нки. Виявляли зернисту дистрофш гепатоцитiв. У окремих випадках виявляли невелик! дмнки жирово1' дистрофiï з утворенням характерних вакуолей р!зних розм!р!в у цитоплазмi клггин. У нирках в уах випадках (n = 20) були виявлеш, вщповщно до описаних ранiше макроскопiчних змш, морфолопчш ознаки пасивно1' венозно1' гiперемiï i зернистш дистрофй' ет-телш звивистих канальщв.
Кр!м характерних патологiчних змш, в частини загиблих тварин тд час розтину часто виявляються морфолопчш ознаки рiзноманiтних ускладнень основного процесу в кишечнику, таких як жовчний реф-
люкс, pi3Horo характеру запалення пвдшлунково1 за-лози, шлунка.
Висновки
За результатами нашого дослщження морфолопч-н критерй, на яких базуеться патоморфологiчний дiагноз за парвовiрусноl шфекцп в собак, включають: 1) геморапчний iеюно-iлеlт; 2) геморагй' в серознш i слизовiй оболонках тонкого вщдшу кишечнику; 3) геморагiчний брижовий лiмфаденiт; 4) виснаження i некроз лiмфоlдноl тканини; 5) дегiдратацiя оргашз-му.
Морфологiчнi критерй', на яких базуеться патомо-рфологiчний дiагноз за коронавiрусноl шфекцп в собак, включають: 1) серозно-катаральний або сероз-но^бринозний iеюно-iлеlт; 2) серозно-геморагiчний брижовий лiмфаденiт; 3) геморагiчнi iнфаркти в паре-нхiмi селезiнки; 4) геморагй в серознш оболонщ тонкого вщдшу кишечнику; 5) гiперплазiя лiмфоlдноl тканини; 6) депдратащя органiзму.
Не характерними, але постшними ознаками для ентерипв е: пасивна венозна гiперемiя печшки i нирок; дилатацiя правого шлуночка серця; дегiдратацiя оргашзму; набряк легень.
Перспективи подальших дослгджень. На наступ-них етапах дослiдження дощльним е вивчення iнших аспектiв, ^м патоморфологiчного, парво- i коронавь русно! iнфекцiй в собак.
References
Godsall, S.A., Clegg, S.R., & Stavisky, J.H. (2010). Epidemiology of canine parvovirus and Coronavirus in dogs presented with severe diarrhea to PDSA. Pet Aid hospitals. Veterinary research. 167, 196-201. doi: 10.1136/vr.c3095. Decaro, N., Desario, C., Billi, M., et al. (2011). Western European epidemiological survey for parvovirus and Coronavirus infections in dogs. The Veterinary Journal. 187, 195-199. doi: 10.1016/j.tvjl.2009.10.027. Radzykhovs'kyy, M.L. (2016). Monitorynh enterytiv virusnoyi etiologiyi u sobak [Monitoring enteritis viral etiology in dogs]. Scientific Messenger of National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytsky. 18, 1(65), 1, 138-142. https://nvlvet.com.ua/index.php/journal/article/view/60 (in Ukrainian).
Schmitz, S., Coenen, C., Ko'nig, M. et al. (2009). Comparison of three rapid commercial Canine parvovirus antigen detection tests with electron microscopy and polymerase chain reaction. doi:
10.1177/104063870902100306. Umar, S., Ali, A., Younus, M., et al. (2015). Prevalence of Canine Parvovirus Infection at Different Pet Clinics in Lahore, Pakistan. Pakistan J. Zool. 47(3), 657-663. Available at: http://zsp.com.pk/pdf47/657-663%20(8)%20PJZ-2148-14%2021-4-15%202nd%20revised%20copy%208-3-15%20Ali-et-al.-2014-Canine-Parvo-_.pdf. Licitra, B.N., Duhamel, G.E., & Whittaker, G.R. (2014). Canine Enteric Coronaviruses: Emerging
Viral Pathogens with Distinct Recombinant Spike Proteins. Viruses. 6(8), 3363-3376. doi: 10.3390/v6083363.
Pratelli, A. (2005). Canine Coronavirus Infection. In: Recent Advances in Canine Infectious Diseases, Carmichael L. (Ed.). International Veterinary Information Service, Ithaca NY, Last updated: 29-Apr-2005. Available at: http://www.ivis.org/advances/ Infect_Dis_Carmichael/pratelli/chapter.asp?LA=1.
Zicola, A., Jolly, S., Mathijs, E., Ziant, D., Decaro, N. et al. (2012). Fatal outbreaks in dogs associated with pantropic canine coronavirus in France and Belgium. J. Small Anim. Pract. 53, 297-300. doi: 10.1111/j.1748-5827.2011.01178.x.
Ntafis, V., Mari, V., Decaro, N. et al. (2011). Isolation, tissue distribution and molecular characterization of two recombinant canine coronavirus strains. Vet. Microbiology. 151, 238-244. doi: 10.1016/j.vetmic.2011.03.008.
Decaro, N., Cordonnier, N., Demeter, Z., Egberink, H.,
Elia, G., Grellet, A. et al. (2013). European surveillance for pantropic canine coronavirus. J. Clin. Microbiol. 51, 83-88. doi: 10.1128/JCM.02466-12.
Le Poder, S. (2011). Feline and canine coronaviruses: common genetic and pathobiological features. Adv Virol, Article ID 609465. doi: 10.1155/2011/609465.
Costa, E.M., de Castro, T.X., Bottino, Fde, O., & Garcia Rde, C. (2014). Molecular characterization of canine coronavirus strains circulating in Brazil. Vet Microbiology. 168(1), 8-15. doi: 10.1016/j.vetmic.2013.10.002.
Goralskij, L.P., Homych, V.T., & Kononskij, O.I. (2011). Osnovy histologichnoyi tehniky i morfofunkcionalni metody doslidjen u normi ta pry patologiyi [Foundations of histological engineering and morphofunctional methods of research in norm and pathology]. Jytomir, Ukrainian: Polissya (in Ukrainian).
