CC BY
2
УДК 340.1
Уляна Парпан
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри адмшютративного та шформацшного права
uparpan35@gmail.com
ПАРАДИГМА ВИЩО1 ОСВ1ТИ В УМОВАХ 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ВИКЛИК1В
© Парпан У., 2018
Розглянуто вплив штеграцшних процеив на розвиток системи вищоТ освiти в УкраТш, дослщжено поняття штеграцп у вищiй освт, визначено змiст поняття iнтеграцiйного середовища пiд час пiдготовки майбутнiх фа\1вц1в. У результатi проведеного аналiзу дослiджено, що складне та багатокомпонентне поняття штеграцп в освiтi можна розглядати у зовшшньому прояв1 як реформування, модершзащя освiти, рух до Свропейського простору, одним iз завдань якого е пiднесення компетенцп майбутнiх фа\1вц1в до свiтових стандартiв, а також в ТТ внутрiшньому прояв1, що мае на увазi найрiзноманiтнiшi напрями, так як iнтеграцiя змiсту навчальних дисциплш, iнтеграцiя освiти i науки, вищих навчальних закладiв та пщприемств та iн.
Ключовi слова: вища освгга; iнтеграцiйнi процеси; глобалiзацiя; вища школа; Закон УкраТни "Про вищу освггу"; шновацп; система знань, умшь i навичок.
Ульяна Парпан
ПАРАДИГМА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ИНТЕГРАЦИОННЫХ ВЫЗОВОВ
В статье рассматривается влияние интеграционных процессов на развитие системы высшего образования в Украине, исследуется понятие интеграции в высшем образовании, определяется содержание понятия интеграционного среды в процессе подготовки будущих специалистов. В результате проведенного анализа исследовано, что сложное и многокомпонентное понятие интеграции в образовании может рассматриваться во внешнем проявлении как процесс реформирования, модернизации образования, движение к Европейскому пространству, одной из задач которого является повышение компетенции будущих специалистов к мировым стандартам, а также в ее внутреннем проявлении , что подразумевает самые направления, такие как интеграция содержания учебных дисциплин, интеграция образования и науки, высших учебных заведений и предприятий и др.
Ключевые слова: высшее образование; интеграционные процессы; глобализация; высшая школа; Закон Украины "О высшем образовании"; инновации; система знаний, умений и навыков.
Ulyana Parpan
Educational and Research Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University, Department of Administrative and Information Law
Ph. D., Assoc. Prof.
PARADIGM OF HIGHER EDUCATION IN CONDITIONS OF INTEGRATION CHALLENGES
The article examines the influence of integration processes on the development of the system of higher education in Ukraine, examines the concept of integration in higher education, defines the content of the concept of the integration environment in the process of training future specialists. As a result of the analysis, it was investigated that complex and multicomponent concept of integration in education can be considered in the external manifestation as a process of reforming, modernizing education, moving to the European space, one of the tasks of which is to raise competence of future specialists to world standards, as well as in its internal manifestation , which implies a variety of areas, such as the integration of content of educational disciplines, the integration of education and science, higher education institutions and enterprises, etc.
Key words: higher education; integration processes; globalization; High school; Law of Ukraine "On Higher Education"; innovation; system of knowledge, skills and abilities.
Актуальшсть дослщження проблеми. 1нновацп в освт пов'язаш i3 загальними процесами у сустльсга, глобалiзацiйними та штеграцшними процесами. 1нновацшна дiяльнiсть в Украш передбачена Законом Украши "Про прюритетш напрями шноващйно" дiяльностi в Украш", Державною програмою прогнозування науково-технолопчного та шновацшного розвитку.
1нновацп в освт е закономiрним явищем, динамiчним за характером i розвивальним за результатами, ix запровадження дае змогу виршити суперечносп мiж традицшною системою i потребами в яюсно новш освт. Сутшсною ознакою шноваци е ii здатнють впливати на загальний рiвень професшно" дiяльностi педагога, розширювати iнновацiйне поле освггнього середовища у навчальному заклад^ регiонi. Як системне утворення шноващя характеризуеться iнтегральними якостями: iнновацiйний процес, шновацшна дiяльнiсть, iнновацiйний потенцiал, шновацшне середовище. Джерелом iнновацii е цшеспрямований пошук iдеi з метою виршення суперечностей, ii освоення вiдбуваеться за допомогою апробацii в формi педагопчного експерименту або пiлотного впровадження.
Зазначаемо, що формування ново! методологп освiти вщзначено також такими особли-востями, як поглиблення процешв штеграцп, глобалiзацii, урiзноманiтнення форм, типiв вищо" освiти; курс на формування стимулiв до творчо" дiяльностi, пiдвищення ролi вищо" освгги в суспiльствi, зростання масовостi в оволодшш нею; концентрацiя в освт шновацшних суспiльних процесiв i вщображена у Законах Украiни "Про освггу", "Про вищу освiту", у Нащональнш доктринi розвитку освiти тощо.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблеми, поставленi на розгляд у цш статтi, е актуальними, тому ix розробенням займаються багато зарубiжних та вiтчизняних науковщв у рiзних сферах освiти. Серед зарубiжниx фаxiвцiв треба вiдзначити роботи З. Баумана, К. Ясперса, Г. Гадамер, Г. Майер, С. Грачева, О. Городново].' та шших. Питаннями визначення змюту вiтчизняноi системи вищо! освiти в реалiяx сучасного шформацшного суспiльства займаються М. Згуровський, В. Андрущенко, В. Кремiнь, М. Поляков, В. Савчук та шшг Теоретичш i практичнi аспекти управлiння вищими навчальними закладами дослiджують багато вггчизняних учених. Серед них
зазначимо, зокрема, пращ Т. Боголiб, О. Бондаренка, Н. Дем'яненко, В. Свтушевського, Г. Евтушенко, О. Гршньово!, I. Зязюна, I. Каленюк, В. Куценко та ш.
Однак, як показуе аналiз, у цих працях переважно розглянуто проблеми освгга на сучасному етат соцiально-економiчного розвитку кра!ни та в перюд приеднання до Болонського процесу, проте не актуалiзовано проблеми пошуку способiв лшвщацп розриву мiж зростаючим розвитком iнновацiйних процесiв в освт й наявним механiзмом управлшня iнновацiйними процесами в освiтнiй система
Мета статтi - дослiдити поняття штеграцп у вищiй освiтi та визначити вплив штеграцшних процесiв на розвиток системи вищих навчальних закладiв в Укра!ш в Укра!ш.
Виклад основного матерiалу. Iнновацiйними розглядають модели якi перетворюють характер освiти на вщношення таких його сутнiсно та шструментально важливих характеристик: цiльова орiентацiя; взаемодiя викладача i студента та !хня позицiя пiд час навчання; ефективна оргашзащя навчального процесу, зокрема, iз використанням сучасних iнформацiйних та телекомушкацшних технологiй тощо. Особливо важливими для розвитку прогресивних пiдходiв до освгги стали змiни в сощальнш ролi знань та пiзнавально-творчих можливостей людини. На сучасному етапi характерними ознаками шновацшного розвитку освiти е: побудова навчання в контекст безперервного процесу; формування напрямку на створення для студенев можливостей займати не стшьки активну, скiльки iнiцiативну позищю в навчальному процесi; сприяти студентам не лише засвоювати матерiал, а тзнавати свiт, вступаючи з ними в активний дiалог, самому шукати вiдповiдi i не зупинятися на знайденому як на безперечнш ютиш. Для iнновацiйного типу освiти характерш унiверсальнiсть, комплекснiсть, що забезпечуе основу сучасного свiтогляду про еднiсть ноосфери, сощосфери i психосфери [1, с. 344-345].
Констатуемо, що Укра!на, будучи одшею iз кра!н, у якш вищi навчальнi заклади е доволi консервативними, зберiгаючи традицп минулого, поступово запроваджуе свггов^ зокрема, европейськi стандарти вищо! освiти, яка призведе до яюсного оновлення не лише освггаього середовища, але й суспiльства загалом. Аналiз сучасних европейських та впчизняних тенденцiй вищих навчальних закладiв засвщчив актуальнiсть переходу вiд просто! пошформованосп чи навiть просвiтництва на вищий рiвень формування компетентностi майбутнiх фахiвцiв. Актуальна така система вищих навчальних закладiв, суть яко! грунтуеться на яюсних знаннях, компетенцiях, педагогiчним новащям, розвитковi власно! компетентностi. Визначенi европейсью стратегiчнi орiентири передбачають формування професшно компетентного фахiвця, реалiзацiю шдивь дуально-креативного кредо особистосп у пiдготовцi студента до професшно! дiяльностi, який матиме змогу мобшьно реагувати на змши в соцiальному й економiчному житп суспiльства, ефективно вирiшувати рiзнi ситуацп засобами комунiкацi! [2, с. 167].
На нашу думку, вища освгга демонструе свою жигтездатнiсть i здiбнiсть до змiн, до сприяння перетворенням та прогресу в суспшьства Сучасне суспiльство все бiльше тримаеться на шформацп, знаннях, i вища освгга разом з наукою тепер е найважлившими компонентами культурного, соцiально-економiчного, еколопчно захищеного розвитку людини i суспшьства. В останнi роки в Укра!ш, як i в усьому свт, все бiльше зростае потреба у вищш освiтi, i, як наслщок, не стихае дискусiя про !! роль i мiсце в системi загальнокультурних цiнностей, ведеться певна нормотворча дiяльнiсть з метою пов'язати вимоги держави, очшування суспiльства, декларовану автономда вищих навчальних закладiв та потреби окремо! особистостi [3].
Прерогативою сучасного вищого навчального закладу в Укра!ш е виконання i впровадження у практику навчально-виховного процесу законодавчих шщатив та рiшень, що сприятиме шдготовщ висококласних фахiвцiв, рiвень знань яких вщповщатиме потребам соцiально-економiчного розвитку суспшьства i визначатиме !х конкурентоспроможнють на нацiональному та мiжнародному ринках пращ [4, с. 77].
Визначення вищо! освгга ЮНЕСКО подано у декларацй, прийнятiй на Всесвiтнiй конференцп у Париж1 (1998 р.). Вищою освггою називають усi види навчальних куршв, пiдготовки або переп1дготовки
на шслядипломному рiвнi, що здiйснюють ушверситети або iншими навчальними закладами, ко^ визначенi компетентними державними органами як навчальш заклади вищо! освiти [5].
Питання розвитку вищо! освгш залишаються актуальними для всiх рiвнiв державного управлшня. Так, у Декларацп тисячолнтя ООН для Укра!ни, чiтко визначено головну цшь, яку треба було втшити до 2015 р., а саме, гарантування яюсно! освiти впродовж життя [6, с. 136].
Формуючи европейський простiр вищо! освiти, законодавство Укра!ни визначае основну мету та критери вiдповiдностi освiти, яка вщповщае сучасним стандартам европейського поступу вищо! освгги, передусiм, визначае И яюсть (конференцiя мiнiстрiв вищо! освiти Свропи "Утворення европейського простору вищо! освгш", 2004 р.). Забезпечення якостi освгш мае мiжнародний вимiр i здшснюеться на основi взаемоповаги та довiри [2, с. 163-164].
Серед багатьох проблем, з якими стикаються вищи навчальнi заклади у ХХ1 ст., найважлившою та найскладнiшою е проблема якосп освiти. Якщо в минулому дiяльнiсть системи вищо! освiти ощнювали кiлькiсними показниками: кiлькiсть студентiв на 10 тис. насел ення, доля ВВП, що видшяеться на вищу освпу, обсяг фiнансування наукових дослiджень та шше, то в епоху глобалiзацil та iнтернацiоналiзацil первинного значення набувае ощнка якостi пiдготовки фахiвця, вщповщнють сучасним вимогам та свiтовим показникам професшно! компетенщ! [7].
Вщповщно до ухвалених на мiнiстерськiй конференщ! у Gреванi 14-15 травня 2015 р. европейських стандарта i рекомендащй щодо забезпечення якостi в Свропейському просторi вищо! освiти (Б80), стандарти i рекомендащ! щодо внутрiшнього забезпечення якосп охоплюють 10 ключових блоюв [8, с. 28]. Якщо аналiзувати системи забезпечення якостi освiти у бшьшосп унiверситетiв Укра!ни сьогоднi, то можна констатувати, що ус вони стикаються з опором наявно! iерархil влади, сформовано! моделi розподiлу посад через особисп зв'язки, наявного патерналютського типу мислення тощо [8, с. 32].
Одним iз провiдних принцитв органiзацi! европейсько! вищо! освiти, що !х виокремлюе Асоцiацiя европейських ушверситеив, е розвиток культури якостi та дослщницько! роботи майбутнiх фахiвцiв iз метою не лише здобуття освгш, а й навчання !х дослщницьким методам, формування навичок критичного мислення [2, с. 163-164].
Ощнка якосп основуватиметься не на тривалосп або змют навчання, а на тих знаннях, умшнях i навичках, як опанували випускники, тобто важливим е не процес, а результат. Визначальним засобом досягнення щлей створення Европейського простору вищо! освгш мшстри вважають сприяння европейськiй спiвпрацi в забезпеченш якостi освiти з метою розроблення порiвняльних критерi!в i методологiй [9, с. 8].
Власне, Закон Укра!ни "Про вищу освпу" (стаття 1. п. 1, пп. 5) декларуе, що: вища освна -сукупшсть систематизованих знань, умшь i практичних навичок, способiв мислення, професiйних, свноглядних i громадянських якостей, морально-етичних щнностей, iнших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладi (науковiй установi) у вщповщнш галузi знань за певною квалiфiкацiею на рiвнях вищо! освгш, що за складнiстю е вищими, шж рiвень повно! загально! середньо! освiти.
Мета вищо! освiти сьогодш - це пiдготовка фахiвцiв, здатних забезпечити перехщ вiд iндустрiального до шформацшно-технолопчного суспiльства через новаторство у навчанш, вихованнi та науково-методичнiй робота Стратегiчнi завдання вищо! освiти, !! прiоритетнi напрями реформування викладено у Державнш нацiональнiй програмi "Освiта" ("Укра!на ХХ1 столiгтя"), що дiе з 1993 р. i до сьогодш.
Державна полника в галузi розвитку укра!нсько! освiти спрямована на досягнення нею сучасного свiтового рiвня, вщродження й подальший розвиток нацiональних науково-освншх традицiй, оновлення змiсту, форм i методiв навчання, примноження iнтелектуального потенщалу суспiльства. "Розбудова системи освiти, !! докорiнне реформування, - наголошуеться в нащональнш програмi "Освiта" (Укра!на XXI столнтя), - мають стати основою вщтворення iнтелектуального, духовного потенцiалу народу, виходу внчизняно! науки, технiки i культури на свiтовий рiвень, нащональне вiдродження, становлення державностi та демократизацп суспiльства в Укра!нi" [10].
Таким чином, вища школа виконуе таю функци: 1) поточну, прогностичну; 2) виховну, освнню, загальнокультурну, науково-дослщну, штернащональну. Основним змiстом дiяльностi вищого навчального закладу е формування шновацшного освнньо-виховного середовища, що передбачае: змiну оргашзацп i змiсту освiти з метою штеграцп у свiтовий освiтнiй проспр; оптимiзацiю кадрового забезпечення; комплексне вдосконалення професшно! майстерностi педагогiв через опанування шновацшними i дослiдно-експериментальними видами дiяльностi.
Основним критерiем роботи навчального закладу е рiвень пiдготовленостi випускникiв до професшно! дiяльностi. Вища освiта здшснюеться на базi повно! загально! середньо! освiти. До вищих закладiв освни, що готують молодших спецiалiстiв, можуть приймати ошб, якi мають базову загальну середню освiту. Пiдготовка фахiвцiв у вищих закладах освiти може проводитись з вщривом (очна), без вщриву вiд виробництва (вечiрня, заочна), через поеднання цих форм, а з окремих спещальностей - екстерном. Завдання, права та обов'язки вищого закладу освгш визначаються Законом Укра!ни "Про вищу освпу" та Положенням про державний заклад освгш [5].
У Закон Укра!ни "Про вищу освпу" вищу освiту визначено як рiвень освiти, який здобуваеться особою у вищому навчальному закладi в результат послiдовного, системного та цшеспрямованого процесу засвоення змiсту навчання, який грунтуеться на повнiй загальнiй середнш освiтi й завершуеться здобуттям певно! квалiфiкацi! за пiдсумками державно! атестацп; змiст вищо! освiти - обумовлена цшями та потребами суспiльства система знань, умшь i навичок, професшних, свiтоглядних i громадянських якостей, що !! потрiбно сформувати процесi навчання з урахуванням перспектив розвитку суспшьства, науки, технiки, технологiй, культури та мистецтва; змют навчання - структура, змют i обсяг навчально! шформаци, засвоення яко! забезпечуе особi можливють здобуття вищо! освiти i певно! квалiфiкацi! [5].
Вища школа бере активну участь у виршенш вшх питань державотворення; у створеннi матерiального добробуту, вдосконаленнi суспiльних вiдносин, вихованш громадянина-патрiота Укра!ни; у пiдвищеннi культурного рiвня населення Укра!ни, формуваннi штелектуального потенцiалу кра!ни; забезпеченнi пiдвищення квалiфiкацi! викладачiв, пiдготовцi наукових кадрiв для участ в НТР; сприяннi демократизацп суспiльства та укрiпленнi миру; у розвитку мiжнародного спiвробiтництва [5].
На думку С. Ншолаенка, вищим навчальним закладам потрiбно вчитися прогнозувати попит на фахiвцiв того або шшого профiлю на п'ять-десять рокiв наперед та реагувати на нього змшами в навчальних планах i програмах. Сьогодш немае системи державного розподшу випускникiв вищих навчальних закладiв, а тдприемства й органiзацi! самостiйно визначають свою кадрову полпику, яка шяк не пов'язана зi змiнами на ринку пращ. Як результат виникае загроза безробптя для молодих фахiвцiв, що закшчують вищi навчальнi заклади. Вони стали одшею зi слабко захищених у сощальному аспектi груп населення. Тому актуальним е вивчення ситуаци навколо тдготовки i подальшого працевлаштування молодих фахiвцiв [10, с. 9]. Незважаючи на прийняття Закону Укра!ни вiд 14 листопада 2004 р. за № 2150-1 "Про забезпечення молодо яка отримала вищу або професшно-техшчну освпу, першим робочим мюцем з наданням дотацiй роботодавцю", проблему досi не вирiшено, оскшьки законодавчi норми зорiентованi не на упередження збитково!, надлишково! та неякюно! пiдготовки кадрiв, а навпаки, на зростання прихованого безробптя та низькопродуктивно! зайнятостi [10, с. 10].
Змют нового сучасного вищого навчального закладу мае солщну правову базу. Зокрема, у 2014 р. прийнято Закон Укра!ни "Про вищу освiту", який став своерщним нар1жним каменем для подальшого поступу вищо! освiти. Закладеш принципи в1дпов1дають загальноевропейським нормам i принципам сучасностi, як1 базованi на вщповщносп вищо! освiти сьогоденню. О^м того, визначення правових, полiтичних та фшансових механiзмiв державного регулювання системи вищо! освгш в1дпов1дае концепцi! розвитку нацюнально! вищо! освiти, грунтуеться на Декларацй прав людини, Законах "Про освпу", "Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть", "Про вищу освiту", м1жнародних договорах, як1 ратифiкувала Верховна Рада Укра!ни, указах i розпорядження Президента Укра!ни, постановах Верховно! Ради i Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни, Нацiональнiй доктриш розвитку освiти, Нацiональна стратегiя розвитку освни в Укра!нi на перюд до 2021 р.) тощо [11, с. 146].
Указом Президента Украши вщ 25 червня 2013 р. № 344 схвалено Нащональну стратепю розвитку освiти Украши на перюд до 2021 р. Цей документ конкретизуе основш способи реатазаци концептуальних iдей та поглядiв на подальший розвиток освiти, а саме: увщповщнення мереж вищих навчальних закладiв i систем управлiння вищою освiтою потребам розвитку нащонально! економши та запитам ринку працi; створення дослщницьких унiверситетiв, розширення автономп вищих навчальних закладiв; розширення взаемоди вищих навчальних закладiв з установами Нащонально! академи наук Украши та Нащонально! академи педагогiчних наук Украши щодо розвитку наукових дослiджень у сферi вищо1' освiти; залучення роботодавцiв до сшвпращ з вищими навчальними закладами, зокрема, до участ у розробленш стандартiв вищо1' освiти, оргашзацп проходження практики студентами, виршенш питань надання першого робочого мiсця випускникам; переоснащення навчально!, науково-методично! та матерiально-технiчно! бази вищих навчальних закладiв [22].
Висновки. Сьогодш особливо важливим е перехщ Украши на европейський вимiр освiтнього процесу, який вiдповiдае потребам i запитам соцiуму. Власне про це йдеться у Закош Украши "Про вищу освггу" вiд 1 липня 2014 р. (№ 1556-VII), який встановлюе основнi правовi, оргашзацшш, фiнансовi засади функцiонування системи вищо! освiти, створюе умови для посилення сшвпращ державних оргашв i бiзнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономи вищих навчальних закладiв, поеднання освiти з наукою та виробництвом з метою шдготовки конкурентоспроможного людського капiталу для високотехнологiчного та шновацшного розвитку краши, самореалiзацil особистосп, забезпечення потреб суспiльства, ринку пращ та держави у квалiфiкованих фахiвцях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жукова В. О. 1нновацШна модель розвитку вищого навчального закладу як чинник забезпечення високог якост1 тдготовки фах1вц1в // Науков1 пращ Шровоградського нащонального техтчного университету. Економ1чм науки. 2010. Вип. 17. С. 344-349. 2. Мартиненко С. Свропейський прост1р вищог освти: ТенденцИ розвитку та пр1оритети // Освтолог1я. 2013. Вип. 2. С. 163-167. 3. Вельчева Н. I. Науково-теоретичн основи державного регулювання вищог освти. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2009_2_13 (дата звернення: 11.01.2017). 4. Сидоренко Т. М. Механизм Шновацшного функщонування та розвитку вищог освти Украгни // В1сник Кигвського национального университету технологт та дизайну Сер1я "Економ1чт науки" Економта та управлтня тдприемствами. 2015. № 5(91). С. 77-84. 5. Лекция 3: Зм1ст освти. Вищий навчальний заклад у систем1 освти. URL:http://moodle.ipo.kpi.ua/moodle/mod/resource/view.php?id= 40263#%D0%BB3%D0%BF2 (дата звернення 01. 12. 2017). 6. Скиба Т. Ю. Анал1з стану i тенденцИ розвитку вищог освти в Укран // Науковi пращ. Державне управлтня. 2013. Випуск 202. Том 214. С. 136-140. 7. Киян М., Окладна М., Перевалова Л. Сучасм тенденцп розвитку вищог освти в Украгт. URL: http://www.kpi.kharkov.ua/archive/Conferences (дата звернення: 01.10.2017). 8. Длугопольський О. Розбудова внутршньог системи забезпечення якостi вищог освти Украгни у свiтлi орiентирiв европейського стандарту /Вища освта в Украгт: порядок денний для реформ / за заг. ред. Школаева С. Б. К.: Представництво Фонду Конрада Аденауера в Украгт, 2017. С. 28-33. 9. Нтолаенко С. Яюсть вищог освти Украгни - погляд у майбутне // Свт фтанав. Вип. 3(8). Жовтень 2006. С. 7-22. 10. Болюбаш Я. Я. Оргатзащя навчального процесу у вищих закладах освти: Навч. поабник для слухачiв закладiв тдвищення квалiфiкацiг системи вищог освти. К.: ВВП "КОМПАС", 1997. 64 с. 11. Якименко О. О. Чинники впливу на реалiзацiю оргатзацтно-правового мехатзму державного регулювання трансформацИ вищог освти в Украгн // Вiсник Нащонального утверситету цивтьного захисту Украгни. Серiя: Державне управлтня. 2016. Вип. 2. С. 141-151. 12. Указ Президента Украгни "Про Нащональну стратегт розвитку освти в Укран на перiод до 2021 року" № 344/2013 вiд 25 червня 2013 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/344/2013 (дата звернення: 01.12.2017).
REFERENCES
1. Zhukova V. O. Innovatsiyna model' rozvytku vyshchoho navchal'noho zakladu yak chynnyk zabezpechennya vysokoyi yakosti pidhotovky fakhivtsiv [Innovative model of the development of a higher educational institution as a factor of providing high quality training of specialists.]. Naukovi pratsi Kirovohrads'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu. Ekonomichni nauky. 2010. Vol. 17. pp. 344-349. 2. Martynenko S. Yevropeys'kyy prostir vyshchoyi osvity: Tendentsiyi rozvytku tapriorytety [European Higher Education Area: Development Trends and Priorities.]. Osvitolohiya. 2013. Vol. 2. pp. 163-167. 3. Vyel'cheva N. I. Naukovo-teoretychni osnovy derzhavnoho rehulyuvannya vyshchoyi osvity. [Theoretical and theoretical foundations of state regulation of higher education.]. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2009_2_13. 4. Sydorenko T. M. Mekhanizm innovatsiynoho funktsionuvannya ta rozvytku vyshchoyi osvity Ukrayiny [The mechanism of innovative functioning and development of higher education in Ukraine.]. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho universytetu tekhnolohiy ta dyzaynu Seriya "Ekonomichni nauky" Ekonomika ta upravlinnya pidpryyemstvamy. 2015. No. 5(91). pp. 77-84. 5. Lektsiya 3: Zmist osvity. Vyshchyy navchal'nyy zaklad u systemi osvity. [Contents of education. Higher educational institution in the education system.]. Available at: http://moodle.ipo.kpi.ua/moodle/mod/resource/view.php?id=40263#%D0%BB3%D0%BF2. 6. Skyba T. Yu. Analiz stanu i tendentsiyi rozvytku vyshchoyi osvity v Ukrayini [Analysis of the state and trends of higher education in Ukraine]. Naukovi pratsi. Derzhavne upravlinnya. 2013. Vol. 202. T. 214. pp. 136140. 7. Kyyan M., Okladna M., Perevalova L. Cuchasni tendentsiyi rozvytku vyshchoyi osvity v Ukrayini. Available at: http://www.kpi.kharkov.ua/archive/Conferences. 8. Dluhopol's'kyy O. Rozbudova vnutrishn 'oyi systemy zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity Ukrayiny u svitli oriyentyriv yevropeys'koho standartu [Development of an internal quality assurance system for higher education in Ukraine in the light of European standards]. Vyshcha osvita v Ukrayini: poryadok dennyy dlya reform. za zah. red. Nikolayeva Ye. B. Kyiv: Predstavnytstvo Fondu Konrada Adenauera v Ukrayini Publ, 2017. pp. 28-33. 9. Nikolayenko S. Yakist' vyshchoyi osvity Ukrayiny -pohlyad u maybutnye [The quality of higher education in Ukraine is a look into the future.]. Svit finansiv. Vypusk 3(8). Zhovten' 2006. pp. 7-22. 10. Bolyubash Ya. Ya. Orhanizatsiya navchal'noho protsesu u vyshchykh zakladakh osvity: Navch. posibnyk dlya slukhachiv zakladiv pidvyshchennya kvalifikatsiyi systemy vyshchoyi osvity. [Organization of educational process in higher educational institutions: Teaching. A guide for students of institutions of higher education for higher education.]. Kyiv: VVP "KOMPAS" Publ, 1997. 64 p. 11. Yakymenko O. O. Chynnyky vplyvu na realizatsiyu orhanizatsiyno-pravovoho mekhanizmu derzhavnoho rehulyuvannya transformatsiyi vyshchoyi osvity v Ukrayini [Factors influencing the implementation of the organizational and legal mechanism of state regulation of the transformation of higher education in Ukraine]. Visnyk Natsional'noho universytetu tsyvil'noho zakhystu Ukrayiny. Seriya: Derzhavne upravlinnya. 2016. Vol. 2. pp. 141-151. 12. Ukaz Prezydenta Ukrayiny "Pro Natsional'nu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku" No. 344/2013 vid 25 chervnya 2013 r. [Decree of the President of Ukraine "On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021" No. 344/2013 dated June 25, 2013.]. Available at: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/344/2013.
Дата надходження: 17.01.2018р.
