CC BY
5
АДМ1Н1СТРАТИВНЕ ТА 1НФОРМАЦ1ЙНЕ ПРАВО
УДК 340.1
Тарас Гарасимiв
Навчально-науковий 1нститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", заступник директора - декан повно! вищо! освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права Garasumiv_@ukr.net
Уляна Парпан
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри адмшютративного та iнформацiйного права
uparpan35@gmail.com
МОДЕЛЬ Д1ЯЛЬНОСТ1 ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В УКРА1НИ: КОНЦЕПТУАЛЬН1 ТА ПРАВОВ1 ОСНОВИ
©Гарасим1в Т., Парпан У., 2018
Дослщжено теоретико-правову модель дiяльностi вищих навчальних заклад1в УкраТни, визначено ТГ концептуальнi та юридичнi основи. Проанашзувавши природу вищого навчального закладу як головного складового елементу системи вищоТ освiти та ключового суб'екта освiтнiх правов1дносин доведено, що вш е юридичною особою приватного або публiчного права, яка з пщстав, передбачених нац1ональним законодавством, долучаеться до публiчних в1дносин i надшена адмiнiстративними повноваженнями.
Вiдзначено, що вищий навчальний заклад як головний складовий елемент загальноТ системи вищоТ освгги та ключовий суб'ект освiтнiх правовщносин можна визначити як особливу освгтньо-наукову установу, дiяльнiсть якоТ вiдповiдно до законодавства спрямована на провадження освггньоТ д1яльност1 на певних р1внях вищоТ освгги, здiйснення науковоТ, науково-технiчноТ, шновацшноТ та методичноТ дiяльностi, забезпечення органiзацiТ освiтнього процесу i здобуття особами вищоТ освгти.
Ключовi слова: вища освiта; вищий навчальний заклад; шститут; академiя; унiверситет; Закону УкраТни "Про вищу освгту", система вищих навчальних закладiв УкраТни.
Тарас Гарасымив, Ульяна Парпан
МОДЕЛЬ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ УКРАИНЫ: КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ И ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ
В статье исследованы теоретико-правовую модель деятельности высших учебных заведений Украины, определены ее концептуальные и юридические основания.
Проанализировав природу высшего учебного заведения как главного составного элемента системы высшего образования и ключевого субъекта образовательных правоотношений доказано, что он является юридическим лицом частного или публичного права, которая по основаниям, предусмотренным национальным законодательством, вступает в публичных отношений и обладает административными полномочиями.
Отмечено, что высшее учебное заведение как главный составляющий элемент общей системы высшего образования и ключевой субъект образовательных правоотношений можно определить как особую образовательно-научное учреждение, деятельность которой в соответствии с законодательством направлена на осуществление образовательной деятельности на определенных уровнях высшего образования, осуществление научной, научно технической, инновационной и методической деятельности, обеспечение организации образовательного процесса и получения лицами высшего образования.
Ключевые слова: высшее образование; высшее учебное заведение; институт; академия; университет; Закон Украины "О высшем образовании", система высших учебных заведений Украины.
Ulyana Parpan
Educational and Research Institute of Law and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Administrative and Information Law,
Ph. D., Assoc. Prof.
Taras Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Theory and Philosophy of Law,
Sc. D., Prof.
MODEL OF ACTIVITIES OF UKRAINIAN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS: CONCEPTUAL AND LEGAL BASIS
The article deals with the theoretical and legal model of activity of higher educational institutions of Ukraine, its conceptual and legal foundations. Having analyzed the nature of a higher educational institution as the main constituent element of the system of higher education and the key subject of educational legal relations, it is proved that it is a legal entity of private or public law, which, on the grounds provided for by national legislation, attaches to public relations and is entrusted with administrative powers. It is noted that higher education institution as the main component of the general system of higher education and the key subject of educational legal relations can be defined as a special educational and scientific institution, whose activity is directed, in accordance with the legislation, to the conduct of educational activities at certain levels of higher education, the implementation of scientific, scientific -technical, innovative and methodical activities, ensuring the organization of the educational process and the acquisition of higher education.
Key words: higher education; institution of higher education; institute; academy; university; The Law of Ukraine "On Higher Education", the system of higher educational institutions of Ukraine.
Актуальшсть дослщження проблеми. Вищий навчальний заклад Украши - це цшсний комплекс кардинальних змш, яю вщповщають постшдус^альному середовищу, тому закритють i
консервативнють вищо! освiти i ушверситетсько! науки зокрема, уже не вщповщають вимогам часу. Враховуючи це, вища освгга повинна не лише продукувати певш ще!, розвивати тi чи iншi тенденци у науцi, але передуем, сприяти поступовому суспiльному розвитку, повною мiрою забезпечувати запити i потреби сучасно! людини, вкрай необхiднi в сучасних умовах.
Осучаснення вищого навчального закладу е не лише простою передачею накопиченого в минулому обсягу знань, але й його адаптащя до потреб сучасно! людини ХХ1 ст., до потреб ринку з метою виконання назрших соцiально-економiчних або суспшьно-полгшчних перетворень. Власне, вища освгга й дасть змогу реалiзувати особист здiбностi майбутнього здобувача вищо! освгга. Важливе мiсце у розвитку вищого навчального закладу в Укра!ш посщае пiдвищення якостi вищо! освiти через реалiзацiю принципiв унiверсального пiдходу до розвитку вищо! освгга. Це вкрай потрiбно, оскiльки унiверсальнiсть повинна вщповщати адекватнiй пiдготовцi до всiх етатв життевого шляху вищо! освiти; використання рiзних форм професшно! пiдготовки як сукупносп оргашзацшно! структури, вiдповiдальностi, процедур, процесiв i ресурсiв, необхiдних для управлшня якiстю вищо! освiти. Це тдвищить ефективнiсть дiяльностi за сощальними статусами й роллю в соцiально-економiчнiй iерархп задля адаптацп людини до ринкових умов пращ, тдвищити !хню академiчну й професiйну мобiльнiсть, зорiентувати на продуктивну професiйну дiяльнiсть у певних сферах; диверсифшащя структури та обсяпв пiдготовки, навчальних планiв i програм.
Аналiз дослiдження проблеми. Грунтовне дослiдження рiзних аспектiв регулювання дiяльностi вищих навчальних закладiв мiститься у працях В. П. Андрущенка, В. Б. Авер'янова,
A. М. Алексюка, В. I. Бондаря, В. Ю. Бикова, Б. А. Гаевського, I. А. Зязюна, Л. М. Карамушки,
B. М. Князева, К. В. Корсака, С. В. Крисюка, В. I. Лугового, В. К. Майбороди, В. I. Маслова,
A. О. Монаенка, П. I. Надолшнього, Н. Р. Нижник, В. М. Огаренка, С. В. Петкова, В. П. Петкова,
B. С. Пшельно!, Н. Г. Протасово!, А. I. Сироти, В. А. Скуратаського, В. I. Токаревой В. I. Шилово! та шших учених.
Анатз монографiчних i перюдичних джерел шформацп з означено! проблематики показав, що загалом питання вдосконалення правового регулювання дiяльностi вищих навчальних закладiв в умовах модершзацп освiти недостатньо висвiтленi. За вше! важливосп проведених дослiджень сьогоднi в наукових колах немае чгтко окресленого тдходу до визначення наукових засад i напрямiв дiяльностi вищих навчальних заклащв, що зумовило нас до ще! науково! розвiдки.
Мета статт - дослiдити теоретико-правову модель д1яльносп вищих навчальних закладш Укра!ни, визначити !! концептуальнi та юридичнi основи.
Виклад основного матерiалу. Заклад вищо! осв^и (ранiше, до прийняття Закону Укра!ни "Про освпу" [1], застосовувався термш "вищий навчальний заклад", а також вживалося скорочення -ВНЗ, виш, вуз - окремий вид установи, яка е юридичною особою приватного або публiчного права, дiе зпдно з виданою лiцензiею на провадження освггаьо! дiяльностi на певних рiвнях вищо! освiти, проводить наукову, науково-техшчну, iнновацiйну та/або методичну дiяльнiсть, забезпечуе органiзацiю освiтнього процесу i здобуття особами вищо! освiти, тслядипломно! освiти з урахуванням !хнiх покликань, штерешв i здiбностей [2].
Вищий навчальний заклад вщповщно до Закону Укра!ни "Про вищу освпу" - це заклад, що дiе вiдповiдно до чинного законодавства Укра!ни; реалiзуе вiдповiдно до надано! лщензи освггаьо-професiйнi програми вищо! освгш за певними освiтнiми та освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями; забезпечуе навчання, виховання та професшну пiдготовку осiб вiдповiдно до нормативних вимог у галузi вищо! освгш; провадить наукову та науково-техшчну дiяльнiсть.
Основними завданнями закладу вищо! освгш е: провадження на високому рiвнi освiтньо! дiяльностi, яка забезпечуе здобуття особами вищо! освiти вщповщного ступеня за обраними ними спещальностями; для унiверситетiв, академiй, iнститутiв - провадження науково! дiяльностi через проведення наукових дослщжень i забезпечення творчо! дiяльностi учасникiв освiтнього процесу, тдготовки наукових кадрiв вищо! квалiфiкацi! та використання отриманих результата в освггаьому
процесц участь у забезпеченн суспiльного та економiчного розвитку держави через формування людського капiталу; формування особистостi шляхом па^отичного, правового, екологiчного виховання, утвердження в учасниюв освiтнього процесу моральних цiнностей, сощально1 активностi, громадянсько! позици та вiдповiдальностi, здорового способу життя, вмiння вiльно мислити та самооргашзовуватися в сучасних умовах; забезпечення оргатчного поеднання в освiтньому процесi освггньо!, науково! та шновацшно! дiяльностi; створення необхщних умов для реатзаци учасниками освiтнього процесу кик здiбностей i талантiв; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цiнностей i досягнень сусшльства; поширення знань серед населення, шдвищення освiтнього i культурного рiвня громадян; налагодження м1жнародних зв'язкiв та провадження м1жнародно1 дiяльностi в галузi освiти, науки, спорту, мистецтва i культури; вивчення попиту на окремi спецiальностi на ринку працi та сприяння працевлаштуванню випускникiв [2].
У системi вищих навчальних закладiв Украши, за формою власностi, можна видшити такi чотири основних типи: вищий навчальний заклад державно1 форми власносп - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фiнансуеться з державного бюджету i пiдпорядковуеться вiдповiдному центральному органу виконавчо1 влади; вищий навчальний заклад, що перебувае у власносп АРК - вищий навчальний заклад, заснований органами влади АРК, що фшансуеться з бюджету АРК i тдпорядкований органам влади АРК вищий навчальний заклад комунально1 форми власносп - вищий навчальний заклад, заснований мюцевими органами влади, що фшансуеться з мюцевого бюджету i тдпорядкований мюцевим органам влади; вищий навчальний заклад приватно1 форми власностi - вищий навчальний заклад, заснований на приватнш власносп i пiдпорядкований власнику чи власникам [3].
Доречно зауважити, що ст. 27 "Правовий статус вищого навчального закладу" Закону Украши "Про вищу освггу" в редакци вщ 1 липня 2014 р. звучить так: 1) вищий навчальний заклад утворюеться у формi державно1, комунально1, приватно1 установи i працюе на засадах неприбутковостi; 2) юридична особа (крiм науково1 установи) набувае статусу вищого навчального закладу з моменту отримання лщензи на провадження освггньо1 дiяльностi; 3) вищий навчальний заклад може бути засновником (ствзасновником) шших юридичних осiб, якi провадять свою дiяльнiсть вiдповiдно до напрямiв навчально-науково-виробничо1, шновацшно1 дiяльностi вищого навчального закладу та/або забезпечують виконання його статутних завдань; 4) вищi навчальш заклади державно^ комунально1 та приватно1 форми власностi мають рiвнi права у провадженш освггаьо1, науково1 та шших видiв дiяльностi; 5) вищi навчальнi заклади можуть провадити освггню дiяльнiсть спiльно з iноземними навчальними закладами за узгодженими освiтнiми програмами; 6) вищi навчальнi заклади можуть утворювати навчальш, навчально-науковi та навчально-науково-виробничi комплекси, науковi парки та входити до складу консорщуму. Вс учасники комплексу, консорцiуму зберiгають статус юридично1 особи i фiнансову самостшшсть [2].
Згiдно iз Законом Украши "Про вищу освггу" 2002 р. визначено, вщповщно до рiвнiв акредитаци, шiсть основних типiв вищих навчальних закладiв: унiверситет - багатопрофшьний вищий навчальний заклад четвертого рiвня акредитаци, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов'язану зi здобуттям певно1 вищо1 освiти та квалiфiкацil широкого спектра природничих, гумаштарних, технiчних, економiчних та шших напрямiв науки, технiки, культури i мистецтв, проводить фундаментальнi та прикладш науковi дослiдження, е провщним науково-методичним центром, мае розвинуту шфраструктуру навчальних, наукових i науково-виробничих шдроздшв, вiдповiдний рiвень кадрового i матерiально-технiчного забезпечення, сприяе поширенню наукових знань та здшснюе культурно-просвiтницьку дiяльнiсть. Можуть створюватися класичш та профiльнi (техшчш, технологiчнi, економiчнi, педагогiчнi, медичнi, аграрш, мистецькi, культурологiчнi тощо) унiверситети;
- академiя - вищий навчальний заклад четвертого рiвня акредитацil, який провадить освпню дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям певно1 вищо1 освiти та квалiфiкацil у певнiй галузi науки, виробництва, освпи, культури i мистецтва, проводить фундаментальш та прикладнi науковi дослщження, е провiдним науково-методичним центром у сферi свое1 дiяльностi i мае вщповщний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;
- шститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рiвня акредитацп або структурний пiдроздiл унiверситету, академи, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям певно1 вищо1 осв^и та квалiфiкацil у певнiй галузi науки, виробництва, освiти, культури i мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу дiяльнiсть i мае вщповщний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;
- консерваторiя (музична академiя) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рiвня акредитацп, який провадить освггаю дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям певно1 вищо1 освiти та квалiфiкацil у галузi культури i мистецтва - музичних виконавщв, композиторiв, музикознавщв, викладачiв музичних дисциплiн, проводить науковi дослiдження, е провiдним центром у сферi свое1 дiяльностi i мае вщповщний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;
- коледж - вищий навчальний заклад другого рiвня акредитацп або структурний шдроздш вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацп, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям певно1 вищо1 освiти та квалiфiкацil у спорщнених напрямах пiдготовки (якщо е структурним пiдроздiлом вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацп або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кшькома спорщненими спещальностями i мае вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;
- техшкум (училище) - вищий навчальний заклад першого рiвня акредитацп або структурний шдроздш вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацп, який провадить освггаю дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям певно1 вищо1 освiти та квалiфiкацil за кшькома спорщненими спещальностями, i мае вщповщний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення [3].
Закон Украши "Про вищу освпу" вiд 5 вересня 2017 р. (№№ 2145-УШ) видiляе основш три типи вищих навчальних закладiв:
- унiверситет - багатогалузевий (класичний, техшчний) або галузевий (профiльний, техно-логiчний, педагогiчний, фiзичного виховання i спорту, гуманiтарний, богословський/теологiчний, медичний, економiчний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культуролопчний тощо) заклад вищо1 освiти, що провадить шновацшну освiтню дiяльнiсть за рiзними ступенями вищо! освiти (зокрема доктора фшософи), проводить фундаментальнi та/або прикладш науковi дослiдження, е провщним науковим i методичним центром, мае розвинуту шфраструктуру навчальних, наукових i науково-виробничих пiдроздiлiв, сприяе поширенню наукових знань та провадить культурно-просвггаицьку дiяльнiсть;
- академiя, iнститут - галузевий (профшьний, технологiчний, технiчний, педагогiчний, богословський/теолопчний, медичний, економiчний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культуролопчний тощо) заклад вищо1 освни, що провадить iнновацiйну освггаю дiяльнiсть, пов'язану з наданням вищо1 освiти на першому i другому рiвнях за однiею чи кшькома галузями знань, може здшснювати пщготовку на третьому i вищому науковому рiвнях вищо1 освiти за певними спещальностями, проводить фундаментальш та/або прикладш науковi дослiдження, е провiдним науковим i методичним центром, мае розвинуту шфраструктуру навчальних, наукових i науково-виробничих пщроздшв, сприяе поширенню наукових знань та провадить культурно-просвггаицьку дiяльнiсть;
- коледж - галузевий заклад вищо1 освiти або структурний пщроздш унiверситету, академи чи iнституту, що провадить освггаю дiяльнiсть, пов'язану iз здобуттям ступенiв молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладш науковi дослщження. Коледж також мае право здшснювати пщготовку фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спещалюта [4].
Законом Украши "Про вищу освпу" вiд 5 вересня 2017 р. (№№ 2145-УШ) визначено, що вищi навчальнi заклади 1-11 рiвнiв акредитацп готують фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спецiалiста до 2020 р. Останнш прийом на здобуття вищо1 освiти за освнньо-квалiфiкацiйним рiвнем молодшого спецiалiста проводиться у 2019 р. [4].
На думку А. Горбачика, можна видшити декшька можливих тишв унiверситетiв:
1) пщприемницький унiверситет. За способом планування дiяльностi та менеджменту такий ушверситет е близьким до пiдприемства. Метаменеджменту - максимiзацiя фiнансового прибутку на вшх напрямах дiяльностi. На це спрямоваш зусилля з вiдкригтя власних освiтницьких програм,
6i3Hec^KW, куршв пiдготовки та перепiдготовки, програм навчання позаушверситетського рiвня (близьких до техшкушв та училищ). Активнiсть у плаш проведення прикладних дослiджень i3 зовнiшнiми джерелами фiнансyвання;
2) ушверситет-"супермаркет". Пропонуе значну кiлькiсть модульних куршв, орieнтованих на ринок працi та на "середнього за здiбностями" студента. Студент обирае модулу керуючись власними потребами, уявленнями про майбутню кар'еру та порадами методиспв (деякi курси можна вивчати лише на базi iнших кyрсiв). У перелiкy домшують тi курси, що "користуються попитом". Такий ушверситет найбiльш гнучко може реагувати на змши вимог до пращвниюв на ринку працi [5, с. 18];
3) дистанцшний ушверситет. Цей тип е певним розвитком попереднього. Вибiр куршв для навчання та програми навчання здшснюеться також на основi побажань слухача та рекомендацш методистiв. Орiентацiя на професшну пiдготовкy. Безпосереднiй контакт мiж викладачем та студентом вщсутнш або майже вщсутнш. Основою е використання сучасних iнформацiйних технологiй;
4) дослiдницький ушверситет. Ушверситети елiтного навчання. Готують кадри для наукових установ та шших ушверситетв. Програма пiдготовки повнiстю визначаеться викладачами. Студент мае можливють вибирати курси для певно! спещалiзащi, але ця можливють досить обмежена. Розвинутим е сектор магютерсько! пiдготовки та астрантура (або програми Ph. D.). Викладачi стимулюються до занять науковою роботою. Навчання орiентовано не тшьки на трансляцiю наявних знань, але й на навчання шновацшним знанням та технолопям [5, с. 9].
Вкрай необхщними е провадження нових европейських освггшх стандартiв, основна функщя яких грунтуеться на виявленнi здiбних i творчих здобyвачiв вищо! освгги. Надання освiтнiх послуг означае забезпечення якосп на основi безперервного враховування вимог i очiкyвань споживачiв та можливостей ринку пращ, а також постшне полшшення якостi пiдготовки випускниюв, розроблення нових освiтнiх послуг. Системний шдхщ до менеджменту якостi повинен спонукати вищi навчальнi заклади аналiзyвати вимоги споживачiв, визначати процеси, що сприяють одержанню продукци, прийнятно! для споживачiв, а також керувати цими процесами [6, с. 18-19].
З метою тдвищення мотивацп стyдентiв до навчання, а професорсько-викладацького колективу - до викладацько! та науково! дiяльностi доцiльним на рiвнi окремих ушверситетв е: проведення щорiчного монiторингy якосп освпньо! дiяльностi закладiв з використанням рiзноманiтних методiв (самооцiнка, анкетування студенев та викладачiв, рейтинги професорсько-викладацького складу за чнкими, зрозyмiлими i прозорими критерiями), що покладаеться на вщповщш вiддiли та служби ВНЗ iз забезпечення якостi освiти; посилення вимог до якосп наукових публшацш вчених iз орiентацiею !х до друку у iноземних журналах та украшських виданнях iз незалежними peer-review, iз одночасним зниженням кiлькiсних вимог до публшацш як з боку МОН Укра!ни, так i ушверситеив; проведення постiйного аналiзy прочитаних дисциплш з метою оцiнки реакцii студенев не лише на якiсть роботи викладача, але й дощльшсть/недощльшсть того чи шшого предмету з метою оперативного коригування навчальних програм, що шщдаватиметься адмшютращею ВНЗ; зниження рiвня забюрократизованостi навчального процесу iз видшенням бiльшого часу викладачам на наукову роботу, для чого потрiбна активна позищя як МОН Укра!ни, так i керiвництва окремих yнiверситетiв; сприяння вивченню шоземних мов викладачами ВНЗ, стимулювання !х до проведення лекцшних та семiнарських занять як укра!нською, так й англiйською мовами через премдавання, гранти та iншi форми заохочення; тдвищення оплати пращ (через застосування системи премш та бонушв) кращим викладачам та вченим, що формують позитивний iмiдж yнiверситетy (репутацшний капiтал); стимулювання молодих вчених до учасп у мiжнародних як короткотермшових, так i довготермiнових програмах для отримання в майбутньому зиску у виглядi запозичення кращих свiтових практик навчання, треншпв, наукових розробок, а також мiжкyльтyрних комyнiкацiй, чого часто не вистачае у впчизнянш освггнш системi; здiйснення оцiнки рiвня професшно! майстерностi викладачiв пiд час укладання контракпв на основi чiтких i зрозyмiлих критерiiв (зокрема, якiсть публшацш, а не !хня кiлькiсть, рiвень володiння iноземними мовами, стyпiнь залучення у мiжнароднi програми, iндекс
Хiрша, науково-експертна дiяльнiсть, навчальна та викладацька активнють, науковий ступiнь та вчене звання) [7, с. 33].
Внутршш проблеми вщображають специфiку функцiонування вищого навчального закладу, його потенцшш можливосп (або гальма) переходу на шновацшний шлях розвитку. Вони е багатогранними, часто породжет суб'ективними чинниками. Основш з них, на думку Р. Захарчина, е такими:
1) потреба в ефектившшш реалiзацil можливостей кожного вищого навчального закладу долучитися до розвитку економiчних процесiв у регiонах. Зокрема, через глибокий мошторинг розвитку галузей економши вищi навчальнi заклади повиннi смшивше вiдкривати в межах чинних спещальностей профiльнi економiчнi спецiалiзацil, що сприятиме формуванню яюсного кадрового ресурсу вщповщно до особливостей регюнально1 економiки;
2) уже давно назрша необхiднiсть демократизувати навчальний процес, зокрема розширювати предметну компоненту варiативноl частини навчальних плашв, запроваджуючи в процес тдготовки випускниюв тi дисциплiни, якi завдяки профшьному змiсту сво1х навчальних програм будуть суспшьно корисними та економiчно доцшьними в конкретному регiонi, вiдповiдатимуть його економiчнiй галузевiй структурi й перспективам стратепчного розвитку;
3) належить посилити профшьшсть усiх навчальних дисциплiн, формувати основш професшш компетенци випускника на базi сучасних моделей фахiвця, що мають прикладну спрямованють;
4) сьогодт гостро постае питання вдалого вибору вищими навчальними закладами нових напрямiв тдготовки, яю дали б змогу гнучко реагувати на потреби ринку освгтянських послуг, що стимулюватиме стабшьний розвиток навчального закладу й мiнiмiзуватиме фiнансовi ризики вкладення в це кошив.
Доцiльнiсть вiдкригтя нових спещальностей та нових напрямюв дiяльностi вищого навчального закладу освiти повинна бути обгрунтованою й базуватись на методиках мошторингу попиту на певш види освiтянських послуг у конкретному регюш [8, с. 14].
Перспективи розвитку вищого навчального закладу на шновацшнш основi залежать вiд тих реформ, яю регулюють цю сферу дiяльностi, i, як це не прикро, - вщ полiтичного вектора. Специфiчною особливiстю процесу реформування освгш е те, що практично е неможливим поетапне його здшснення. Реформа повинна проходити системно за вшма напрямами й вщображати всi аспекти дiяльностi вищо1 школи не тшьки в теперiшньому часi, але й на перспективу [8 с. 15]. Як справедливо стверджують дослщники i практики, "... не буде повнощнною реформа без належного нормативно-правового, законодавчого i фшансового забезпечення освiтнього процесу. Адже сучасне нормативно-правове i законодавче забезпечення освгш, за умови проголошення державою вшх форм власностi, немислиме без визнання рiвностi прав i можливостей державних i приватних навчальних закладiв, 1хньо1 самостiйностi. Своею чергою, самостшшсть... закладiв освгш - едино можливий шлях до ютинно1, а не лише декларовано1 демократизацп навчального процесу" [9, с. 41].
1нновацшний розвиток освiти спираеться на напрямки розвитку освгш i на спещально розробленi принципи: принцип випереджаючого розвитку освгш (як адекватна вiдповiдь на запити, обумовлеш напрямами соцiально-економiчного розвитку Украши (що означае мобiльну переорiентацiю системи освiти на пiдготовку людини до життя в швидкозмiнних умовах штенсивного розвитку на запити суспшьства i ринку працi); принцип проектування шновацшного розвитку (пiдходи до шновацш, що припускають розроблення та реалiзацiю вже сьогоднi проектiв, скерованих на перспективу (досягнення суспшьно1 згоди, на основi яко! влада, суспiльство, бiзнес, громадськi органiзацil i професiйно-педагогiчне ствтовариство приймають на себе зобов'язання по сумюному просуванню в Украlнi шновацшних освiтнiх процесiв; досягнута суспiльна згода дасть змогу збудувати конструктивш взаемовипдш вiдносини всiх суб'ектiв, що забезпечить необхщш змiни в такiй складнш соцiально-економiчнiй сферi життя регiону, як освгга); принцип безперервностi освiти (безперервна освгга людини протягом всього його життя е чинником мобшьносп суспшьства, його готовносп до прогнозованих змш); принцип стратегiчного
швестування (головною конкурентною яюстю людини стають його знання i компетенци, сощальна та професiйна мобiльнiсть, умiння шщшвати або пiдтримувати iнновацiйнi технологи виробництва та управлшня, освiтнe середовище, освггш установи та оргашзацп [10].
H. Терентьева визначила такi тенденци розвитку ушверситетсько! освiти, на яких рашше не акцентувалося уваги саме як на тенденщях: трансграничностi (розширення можливосп доступу до освiти за рахунок вщкритих освiтнiх ресурсiв та дистанцшного навчання й шформацшно-комунiкацiйних технологш; створення мегаунiверситетiв); полгшзацп (державна тдтримка науково! та шновацшно! дiяльностi ушверстелв, багатоаспектностi третинно! освiти, прогнозування змшних потреб освггаьо! сфери; полiтичнi ршення щодо фiнансування дiяльностi унiверситетiв, диверсифшащя прибуткiв); шститущоналГзацп (визначення профiлiв, прюртелв, мюи, iнструментарiю тощо - створення потенщалу суспшьно! користi ушверситетсько! освгш); зростання показникiв участi (збiльшення контингенту студенев за рахунок розширення доступу до всГх рiвнiв вищо! освгги, фшансово! та освггаьо! пiдтримки представниюв бiдних та маргiнальних верств населення, розширення сектору недержавних освгтшх послуг, орiентованих на рГзш типи контингенту); передбачення потреб суспшьства (збiльшення уваги до природничо!, технолопчно!, шженерно!, математично!, сощально! та гумаштарно! науки; вщритий доступ до науково! лiтератури та обмш результатами наукових дослiджень, навчання шдприемництву, забезпечення професiйно-технiчно! шдготовки); еволющонування викладання й навчання (пiдготовка фахiвцiв з планування освГти та наукових дослщжень, вирiшення проблематики шдготовки висококвалiфiкованих викладацьких (зокрема педагогiчних) кадрiв, вдосконалення методики викладання); консолщащя (об'еднання ушверситеив з метою вирiшення спшьних проблем та стратепчних завдань; спiвпраця мГж урядами, закладами, студентами, працiвниками, працедавцями тощо); комерцiалiзацiя або комерцiалiзацiя i конкуренцiя (рух iнтелектуального капiталу щодо створення взаемовипдного для всГх учасниюв ринкового продукту Гз об'ектiв штелектуально! власностi з метою отримання прибутку); ноосферизацп ушверситетсько! освГти (формування критично-шновацшного потенщалу ушверситету та нового мислення людини в умовах ушверситетсько! освГти) та зростання сощально! вГдповщальносп (реагування на сощальш, економГчш, науковГ та культурш аспекти; формування глобальних знань для виршення глобальних проблем; розвиток критичного мислення та активно! громадянсько! позицп; шформованють, вщкрипсть та прозорють дГяльносп закладу в межах його автономи) [11, с. 26].
Висновки. Таким чином створення умов для ефективно! дГяльносп вищих навчальних закладГв потребуе ршення двоединого завдання - подолання негативних тенденщй у вищий школГ та здшснення !х реоргашзащ! вщповщно до сучасних свггових вимог i тенденщй. Сучасний ушверситет е основним шститутом, який задовольняе одну з п'яти фундаментальних, важливих для всГх потреб - потребу у передачГ знань, сощалГзащ! молодо шдготовщ кадрГв для держави. Тому саме держава повинна стати гарантом забезпечення прав i задоволення потреб у сферГ освгш, взяти на себе функщю забезпечення вщповГдносп освггаьо! дГяльносп запитам особи i суспшьства. Зважаючи на останне, шдкреслимо, що одним з основних теоретичних тдходГв е визнання державного регулювання вищо! освгш як одше! з головних функщй держави. Оскшьки вищий навчальний заклад Укра!ни мае не лише продукувати певш Где!, розвивати т чи шшГ тенденци у наущ, але передусГм, сприяти поступовому суспшьному розвитку, повною мГрою забезпечувати запити i потреби сучасно! людини, вкрай необхщш для сьогодення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
I. Закон Украгни "Про освту" eid 05. 09. 2017 № 2145-VIII. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 01. 12. 2017). 2. Закон Украгни "Про вищу oceimy" (eid 1 липня 2014 року № 1556-VII, Редакщя eid 28. 09. 2017). URL:http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 01. 12. 2017). 3. Закон Украгни "Про вищу освту" eid 17. 01. 2002 № 2984-III (втратив чинтсть на пiдcmавi Закону Украгни № 1556-VII eid 01. 07. 2014). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2984-14 (дата звернення: 02. 12. 2017). 4. Закон Украгни "Про вищу освту" eid 17.01.2002 № 2984-III (втратив чинтсть на пiдcmавi Закону Украгни № 1556-VII eid 01.07.2014).URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2984-14 (дата звернення:
02.12.2017). 5. Горбачик А. П. Особливостг менеджменту вищог oceimu в сучасних умовах // Актуальна проблеми сощологп, психологИ, педагогти. 2010. Випуск 11. С. 5-20. 6. Нжолаенко С. Яюсть вищог освти Украгни - погляд у майбутне // Ceim фтанав. Випуск 3(8). Жовтень 2006. С. 7-22. 7. Длугопольський О. Розбудова внутршньог системи забезпечення якосmi вищог освти Украгни у свimлi орiенmирiв европейського стандарту / Вища освта в УкраЫ: порядок денний для реформ / за заг. ред. Нтолаева С. Б. К. : Представництво Фонду Конрада Аденауера в Украгм, 2017. С. 28-33. 8. Захарчин Р. М. Проблеми i перспективи розвитку вищог освти на тновацттй основi // Науковi записки Львiвського утверситету бiзнесу та права. 2011. Вип. 7. С. 13-15. 9. Геець В. Сощогуматтарт складовi перспектив переходу до соцiально-орiенmованоï економти в Укран // ЕкономЫа Украгни. 2000. № 2. С. 4-12. 10. арий С. В. 1нновацШний розвиток освти в Украш: розгортання проблеми та засадницью орiенmири. URL: www.socd.univ.kiev.ua/sites/default/ files/library/.../aktprob.11.65.pdf (дата звернення 01.09.2017). 11. Терентьева Н. Основт тенденцИ' розвитку утверситетськог освти ктця першого десятилття ХХ1 столття: европейський вимiр // Педагогжа i nсихологiя. Науково-теоретичний та тформацтний вiсник НАПН Украгни / ред. кол. В. Г. Кремень (гол. ред.) та т. 2012. № 3(76). С. 22-27.
REFERENCES
1. Zakon Ukrayiny "Pro osvitu" vid 05. 09. 2017 No. 2145-VIII. [Law of Ukraine "On Education" of 05.09.2017 No. 2145-VIII.]. Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19. 2. Zakon Ukrayiny "Pro vyshchu osvitu" (vid 1 lypnya 2014 roku No. 1556-VII, Redaktsiya vid 28. 09. 2017). [Law of Ukraine "On Higher Education" (from July 1, 2014 No. 1556-VII, Revision of 09/28/2017)]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. 3. Zakon Ukrayiny "Pro vyshchu osvitu" vid 17. 01. 2002 No. 2984-III (vtratyv chynnist' na pidstavi Zakonu Ukrayiny No. 1556-VII vid 01. 07. 2014). [The Law of Ukraine "On Higher Education" of 17.01.2002 No. 2984-III (expired on the basis of the Law of Ukraine No. 1556-VII of 01. 07. 2014).]. Available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2984-14. 4. Zakon Ukrayiny "Pro vyshchu osvitu" vid 17.01.2002 No. 2984-III (vtratyv chynnist' na pidstavi Zakonu Ukrayiny No. 1556-VII vid 01.07.2014). [Law of Ukraine "On Higher Education" dated January 17, 2002 No. 2984-III (invalidated on the basis of the Law of Ukraine No. 1556-VII of 01.07.2014)]. Available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2984-14. 5. Horbachyk A. P. Osoblyvosti menedzhmentu vyshchoyi osvity v suchasnykh umovakh [Features of management of higher education in modern conditions.]. Aktual'ni problemy sotsiolohiyi, psykholohiyi, pedahohiky. 2010. Vol. 11. pp. 5-20. 6. Nikolayenko S. Yakist' vyshchoyi osvity Ukrayiny - pohlyad u maybutnye [The quality of higher education in Ukraine is a look into the future]. Svit finansiv. Vol. 3(8). Zhovten' 2006. pp. 7-22. 7. Dluhopol's'kyy O. Rozbudova vnutrishn 'oyi systemy zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity Ukrayiny u svitli oriyentyriv yevropeys'koho standartu [Development of an internal quality assurance system for higher education in Ukraine in light of European standards.]. Vyshcha osvita v Ukrayini: poryadok dennyy dlya reform. za zah. red. Nikolayeva Ye. B. Kyiv: Predstavnytstvo Fondu Konrada Adenauera v Ukrayini, 2017. pp. 28-33. 8. Zakharchyn R. M. Problemy i perspektyvy rozvytku vyshchoyi osvity na innovatsiyniy osnovi [Problems and prospects for the development of higher education on an innovative basis.]. Naukovi zapysky L'vivs'koho universytetu biznesu ta prava. 2011. Vol. 7. pp. 13-15. 9. Heyets' V. Sotsiohumanitarni skladovi perspektyv perekhodu do sotsial'no-oriyentovanoyi ekonomiky v Ukrayini [Socio-humanitarian components of the prospects of transition to a socially oriented economy in Ukraine]. Ekonomika Ukrayiny. 2000. No. 2. pp. 4-12. 10. Siryy Ye. V. Innovatsiynyy rozvytok osvity v Ukrayini: roz'hortannya problemy ta zasadnyts'ki oriyentyry. [Innovative development of education in Ukraine: deployment of the problem and orientational guidelines.]. Available at: www.socd.univ.kiev.ua/sites/ default/files/library/.../aktprob.11.65.pdf 11. Terent'yeva N. Osnovni tendentsiyi rozvytku universytet-s 'koyi osvity kintsya pershoho desyatylittya KhKhI stolittya: yevropeys 'kyy vymir [The main tendencies of university education development at the end of the first decade of the XXI century: the European dimension]. Pedahohika i psykholohiya. Naukovo-teoretychnyy ta informatsiynyy visnyk NAPN Ukrayiny. red. kol. V. H. Kremen' (hol. red.) ta in. 2012. No. 3(76). pp. 22-27.
Дата надходження: 17.01.2018р.
