CC BY
110
Марiя Олександрiвна Перепелиця,
д-р юрид. наук, доцент Нацональний юридичний ун1верситет ¡мен'1 Ярослава Мудрого, м. Харк1в
УДК 347. 73
В1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ ДЕРЖАВИ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ Ф1НАНСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
У статп проаналiзовано поняття та этот фiнансовоi правосуб'eктностi держави. Акценто-вано увагу на правопорушеннях держави у правовiдносинах щодо мобтзацп, розподiлу i вико-ристання публiчних грошових фондiв. Виокремлено два таких владних зобов'язання держави, як бюджетне та боргове, розглянуто пiдстави iх виникнення та виконання.
Ключов1 слова: держава, фшансова правосуб'eктнiсть, правопорушення, бюджетне зобов'я-зання, боргове зобов'язання.
У фшансово-правовш наущ держава визнаеться самостшним суб'ектом фшансового права. Так, М. П. Кучерявенко зазначае, що суб'ектами фшан-сового права е держава, адмш1стративно-територ1альш утворення; юридичш особи - шдприемства ус1х форм власност1, установи, сусшльш оргашзацп тощо [1, с. 37]. Л. М. Древаль, дослщжуючи проблему Росшсько'1" Федерацп як суб'екта фшансового права, зазначае що у переважнш бшьшост праць 1з фшансового права нав1ть якщо й була згадка про державу як про самостшного (единого) учасника фшансових правоввдносин, то у шдсумку при дослщженш його фшансово-правового статусу розкривалися повноваження конкретних оргашв державно'1' влади [2, с. 150].
М. В. Карасьова теж стверджуе, що у сучасному законодавств1 держава в щлому не завжди виокремлюеться як суб'ект фшансового права, хоча е ним фактично. Нерщко держава-суб'ект шдмшюеться вказ1вкою на т державш органи, в особ1 яких вона виступае [3, с. 101]. Ми подшяемо погляди цих уче-них 1 також вважаемо державу самостшним суб'ектом фшансового права.
Як самостшний суб'ект фшансового права держава волод1е правосуб'ек-тшстю. Фшансова правосуб'ектшсть держави обумовлена п особливим становищем у систем1 шших суб'ект1в фшансового права. Адже вона е единим
всеосяжним оргашзуючим i керуючим iнститутом усього сусшльства у сферi публiчних фiнансiв. Дотепер бшьше жоден суб'ект фiнансового права не мае можливост цiлеспрямовано й оргашзовано об'еднувати зусилля всiх шших суб'ектiв для досягнення необхiдних щлей у публiчно-фiнансовiй сферi. Тому варто погодитися з О. Ю. Грачовою, яка звернула увагу на те, що фiнанси - це специфiчнi вартiснi вiдносини з формування, розподшу, перерозподiлу i вико-ристання валового сусшльного продукту, i держава при оргашзацп цих вщно-син визначае головш цiлi та завдання, що стоять перед сусшльством [4, с. 66]. Отже, фшансова правосуб'ектнiсть держави характеризуеться як владна, а держава е владним суб'ектом фшансового права.
Фшансова правосуб'ектшсть держави мктить фшансову правоздатнiсть i дiездатнiсть. Фшансова правоздатшсть держави охоплюе всi !! потенцiйнi юридичнi можливостi у сферi публiчних фiнансiв. Такий суб'ект е носiем досить широкого комплексу фшансових обов'язкiв i прав - бюджетш, подат-ковi, державно-кредитнi, у сферi грошового обiгу, банкiвського регулювання, регулювання ринку цiнних паперiв, валютного регулювання, щноутворення, у фiнансово-контрольнiй сферi та ш. Для того, щоб предметно розглянути так обов'язки та права, необхщно проаналiзувати питання щодо фшансово! право-суб'ектностi окремо взятого державного органу.
Фшансова дiездатнiсть держави розкриваеться через комплекс юридичних обов'язкiв i прав (владних повноважень), якi вона може здiйснювати, але тiльки через систему державних оргашв. Конституцiя Укра!ни встановлюе основнi фiнансовi повноваження держави, як розподiленi за вiдповiдними представ-ницькими державними органами.
Верховна Рада Укра!ни вiдповiдно зi ст. 85 Конституцп Укра!ни здшс-нюе: затвердження державного бюджету i внесення до нього змiн, контроль за виконанням державного бюджету, прийняття ршень щодо зв^у про його виконання, затвердження ршень про надання Укра!ною позик i економiч-но! допомоги iноземним державам i мiжнародним органiзацiям, а також про одержання Укра!ною вiд iноземних держав, баныв i мiжнародних фiнансових органiзацiй позик, не передбачених державним бюджетом Укра!ни, здшснення контролю за !х використанням, заслуховуе щорiчнi i позачерговi послання Президента Укра!ни про внутрiшне й зовшшне положення Укра!ни. Згiдно зi ст. 92 Конституцп Укра!ни винятково законами Укра!ни Верховна Рада Укра!ни встановлюе Державний бюджет Укра!ни, бюджетну систему Укра!ни, систему оподаткування, податки i збори, основи створення й функщонування фiнансового, грошового, кредитного й швестицшного ринкiв; статус нащо-нально! валюти, а також шоземних валют на територп Укра!ни; порядок створення й погашення державного внутрiшнього й зовнiшнього боргу; порядок випуску й обпу державних цшних паперiв [5].
Вiдповiдно до ст. 116 Конституцп Кабiнет Мiнiстрiв Укра!ни забезпечуе проведення фiнансово!, щново!, iнвестицiйно! й податково! полiтики; розро-
бляе проект закону про Державний бюджет Укра!ни i забезпечуе виконання затвердженого Верховною Радою Укра!ни Державного бюджету Укра!ни, надае Верховнш Радi Укра!ни звiт про його виконання, оргашзуе й забезпечуе здшс-нення митно! справи та ш. [5].
Через цi вищi структури влади держава здшснюе загальне й головне управлшня фiнансами в сусшльствь Однак сво! фiнансовi повноваження держава здшснюе i через систему спецiалiзованих органiв влади: Мшктер-ство фшан^в Укра!ни, Державну фiскальну службу, Державну казначейську службу, Державну фшансову шспекщю, Пенсiйний фонд та iн. Наприклад, в особi органiв податково! служби держава здшснюе i контролюе своечасне й повне внесення обов'язкових платежiв до публiчних фондiв, в особi органiв Державного казначейства - виконання бюджету, в особi органiв фшансово! iнспекцi! - здiйснюе контрольнi функцп за законним i цiльовим використан-ням публiчних коштiв та ш.
I, хоча кожне з перерахованих фшансових повноважень здiйснюе який-не-будь окремий орган влади (Верховна Рада, Кабшет Мiнiстрiв, державна фiскальна служба, казначейська служба i т. ш.), в цiлому вони (повноваження) все ж таки належать держав^ тобто вона вщокремлена вiд державних оргашв. Цей висновок можна обгрунтувати наступними положеннями.
По-перше, повноваження, про яы йшлося вище, виникають у державного органу не за його ршенням, а саме за ршенням держави (шшого органу влади, в якому вона представлена). Так, держава на найперших етапах свого iснування вже мала фшансове повноваження зi збору податюв або майна -предмепв, речей, якi тодi, на певному еташ розвитку суспiльства, виконували роль податкових платежiв. Утiм, сама податкова служба як державний орган виникла не вщразу, юнувала далеко не завжди - вона могла створюватися державою, могла нею ж i лшвщовуватися. Iнодi в такому оргаш взагалi не було потреби - !! функцп виконував сам глава - представник держави, наприклад, князь iз дружиною. Iнодi - це були просто фiзичнi особи - збирачi податкiв, а сам державний орган - податкова служба як юридична особа був вщсутнш.
Аналопчно можна уявити ситуащю й з шшими державними органами, що здiйснюють у цей час функцп з виконання бюджету - Державне казначейство, або контролюючi функцп у сферi фiнансiв - органи фшансово! шспекцп. М. I. Матузов правильно зазначав, що коло суб'екпв права залежить в остаточному шдсумку вщ волi держави [6, с. 517]. Отже, держава i орган, що !! пред-ставляе, як суб'екти фшансового права е особами, що не збпаються, мiж якими виникають i функцiонують сво! внутршш правовiдносини у зв'язку з !х ство-ренням, лiквiдацiею, реоргашзащею тощо. Зрозумiло, що у таких правовщно-синах з тим чи шшим державним органом держава також конкретно виступае у особi якого-небудь шшого державного органу, але по вщношенню до першого органа (вщносно якого, наприклад, приймаеться рiшення), другий вищий державний орган (!х сукупнiсть) i розумiеться саме як держава.
Тому вс перераховаш вище фшансов1 повноваження, по сут1, е повнова-женнями держави, а м1ж державними органами вони тшьки розподшяються. I якщо держава буде вважати за дощльне те або шше повноваження «ану-лювати» або передати в1д одного державного органу до шшого, особисто сам державний орган тут шчого змшити не зможе. Наприклад, в Укра'ш вже мае мкце ситуащя, коли на органи державно'' податково'' служби державою покладений обов'язок вживати заход1в 1з повернення борпв з ос1б, борг яких утворився не за податковими платежами, а за бюджетними кредитами (п. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу Украши). Держава видавала позики (в основному с1льськогосподарським господарюючим суб'ектам) для сти-мулювання й шдтримки ''х д1яльност1. I не вс боржники змогли повернути ''х. Таким чином, у деяких ос1б виник борг перед державою, але не податко-вий за своею суттю, тому що утворився вш не в межах податкових правоввд-носин, а у рамках державно-кредитних правовщносин. Тод1 чому податкова служба (1 без того дуже завантажена структура) повинна виконувати не «сво''», а «чшсь чужЬ» обов'язки. Адже основною метою д1яльност1 податково'1' служби е контроль за дотриманням платниками податкового законо-давства, а не норм, що регулюють державно-кредитш правоввдносини. Така ситуащя, що склалася у практищ, якраз 1 пщтверджуе положення про те, що вс1 ф1нансов1 повноваження в загальному сенс1 е повноваженнями держави, яка вже дал1 розпод1ляе 1'х м1ж системою державних орган1в.
По-друге, держава д1е у ф1нансових правовщносинах у сво'1х 1нтересах (в штересах сусп1льства). Державний орган, з одного боку, будучи представни-ком певного державного штересу (його частини), з другого, мае 1 свш особистий, власний штерес, в1дм1нний в1д штересу державного. Наприклад, державний орган бажае отримувати бшьше фшансування з державного бюджету, а держава защкавлена в меншому його ф1нансуванн1 (але при цьому чекае яюсних результат1в роботи вщ нього).
I по-трете, необх1дно в1др1зняти мету д1яльност1 держави як суб'екта фшан-сового права в1д мети д1яльност1 окремих 1Т орган1в як учасниыв ф1нансових правов1дносин. Хоча у здшсненш мети держави щодо забезпечення плано-м1рно'1 й ц1леспрямовано'1 д1яльност1 у сфер1 моб1л1зацГ1, розпод1лу й викори-стання публ1чних грошових фонд1в, б1льшою або меншою м1рою беруть участь вс1 11 в1дпов1дн1 органи, в остаточному шдсумку т1льки держава як единий, щлкний суб'ект фшансового права мае можлив1сть досягти поставлено'] мети в щлому. Окремо, тобто кожний окремо взятий державний орган, взяти на себе оргашзащю 1 забезпечити здшснення тако'1 мети в сусшльств1 не зможе, бо мае перед собою свою вузьку 1 бшьш конкретну мету в цш сфер1: подат-ков1 органи - контроль за своечасним 1 повним надходженням обов'язкових платеж1в до публ1чних фонд1в; Нац1ональний банк Укра'ни - забезпечення стабшьност1 грошово'] одиниц1 Украши; Державне казначейство - касове виконання бюджету за встановленими нормативами 1 т. ш. Таким чином, дер-
жава, як самостшний суб'ект фшансового права, ввдокремлена вщ держав-них оргашв 1 особисто визначае основи свое'' фшансово' пол1тики. Але дал1 у житт1, на практищ ми спостер1гаемо дивну ситуащю: як тшьки виникае питання про ввдповвдальшсть держави за порушення фшансових прав сво'х громадян - вона зникае, ховаеться за сво'ми р1зноман1тними структурами. Внаслщок цього громадянин, як особисто, так 1 як колективний сусшльний суб'ект, залишаеться наодинщ, не розумшчи, де ж той единий державний орган, що повинен ввдповвдати у конкретнш ситуацп.
У такому раз1 необхвдно розум1ти, що держава як самостшний учас-ник фшансових правовщносин, здатна здшснювати не тшьки правом1рш, а й неправом1рн1 дп - правопорушення у правоввдносинах щодо мобШзацп, розподшу 1 використання публ1чних грошових фонд1в, а учинивши правопорушення, вона, ввдповщно, зобов'язана в1дпов1дати перед потершлими в1д нього особами. Отже, держава волод1е 1 ф1нансовою делштоздатшстю, що е складовою частиною п фiнансовоi д1ездатност1, але конкретно реал1зувати таку властивiсть вона може лише через сво'х представникiв - державних оргашв. Питанню вiдповiдальностi за порушення норм фшансового законодавства вчеш придшяють належну увагу, але законодавчо щ правовiдносини врегульовано на низькому рiвнi.
Наприклад, про яке правопорушення держави може йти мова на ста-дП мобiлiзацii грошових кош^в у публiчнi фонди? Хiба може держава пору-шити тут чиесь право, якщо встановлення податыв залежить виключно вщ 'й' волi i референдум з питань оподаткування не допускаеться? А хто контролюе рiвень податкового тиску (тягаря), коли вш вже значно завищений? Держава завжди схильна до цього i вона так дiе. Це пiдтверджено iсторiею розвитку оподаткування у рiзних за часом свого кнування державах та сусшльствах. Коли держава завищуе податковий рiвень, вона порушуе права всього сусшль-ства, позаяк мобiлiзуе кош^в значно бiльше, нiж потрiбно для розвитку самого сусшльства. Законодавче визначення «податковий тиск», встановлення та роз-рахунок його рiвня в Укра1ш вiдсутне. Але ж останнiй не може визначатися довшьно, для встановлення його рiвня повиннi iснувати вщповщш чинники та обставини. Ця проблема неодноразово порушуеться у наущ податкового права.
Так, А. Т. Шаукенов вважае неприпустимим, щоб держава в однобiчному порядку встановлювала, що е справедливим, а що — ш. Будь-яы питання, а тим бшьше питання оподаткування, повинш обов'язково проговорюва-тися всiма, кого можуть зачшати наслiдки прийняття рiшень з цих питань [7, с. 117]. Далi учений визнае, що реалiзацiя цього принципу супроводжу-еться певними труднощами. Це так, але нехай буде краще складшше та справедливее хоч трохи, шж те, що маемо зараз [7, с. 165]. Сусшльство вже усввдомило, до чого приводить державна полггика у сферi оподаткування, коли «референдум з питань оподаткування не допускаеться» i тшьки держава на свiй розсуд встановлюе рiвень податкового тягаря.
На стадп розподшу та використання публiчних грошових коштiв найпо-ширенiшим правопорушенням держави е невиконання або неналежне вико-нання сво!х фiнансових зобов'язань перед шшими учасниками фiнансових правовiдносин.
Бюджетний кодекс Укра!ни (п. 7 ст. 2) визначае поняття «бюджетне зобов'язання», пiд яким розумiеться будь-яке здшснене вiдповiдно до бюджетного асигнування розмщення замовлення, укладання угоди, придбання товару, послуги або здшснення шших аналогiчних операцiй у бюджетному перюд^ згiдно з яким необхiдно здшснити платежi протягом цього ж перюду або у май-бутньому [39]. Якщо ж такi платежi (фактичш виплати) за затвердженими показниками видатюв бюджету не вiдбулися (вiдбулися у неповному обсяз^, мае мiсце невиконання або неналежне виконання державою сво!х бюджетних зобов'язань (правопорушення) i як результат - виникнення державно! заборго-ваность Наприклад, заборгованiсть по виплатах зароб^но! плати працiвникам бюджетних структур, пенсш, стипендiй, соцiально! допомоги, заборговашсть по виплатах щодо матерiально-технiчного стану вщповвдних установ (наприклад, державних оргашв, державних пiдприемств тощо). Отже, невиконання бюджетного зобов'язання державою повинно визнаватися як правопорушення. Але повторимося, неправдоподiбно собi навiть уявити ситуацiю, щоб держав-ний орган, який не отримав фшансування на належному для виконання сво!х функцiй рiвнi, у судовому порядку подав скаргу на державу (шший ввдпо-вiдний державний орган) щодо такого свого порушенного права, або фiзична особа, яка не отримала своечасно заробггну плату.
Окрiм бюджетного, у держави може виникнути ^ виникае) також боргове зобов'язання. Бюджетний кодекс Укра!ни не закршлюе окремо поняття «боргове зобов'язання держави», що виникае в результат державного кредиту, але те, що воно шнуе, стае зрозумшим при аналiзi понять «державне запозичення» та «державний борг» (пп. 18, 19 ст. 2) [8]. Саме шд державним боргом i розу-мiеться загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредипв (позик) станом на звггну дату, що виникають внас-лщок державного запозичення. Невиконання боргового зобов'язання державою також повинно визнаватися як правопорушення. Отже, виходячи iз таких визначень, можна виокремити два види фшансових зобов'язань держави -бюджетне й боргове. Тобто, по ввдношенню до шших суб'ектв фшансового права у держави е бюджетне та боргове зобов'язання, а тому повинш бути закрп плеш i пiдстави вiдповiдальностi за !х невиконання (неналежне виконання).
Звичайно, не можна стверджувати, що держава абсолютно пноруе виконання сво!х фшансових зобов'язань ^ таким чином, не визнае себе ввдповп дальною. Так, наприклад, Закон Укра!ни «Про державш гарантп вiдновлення заощаджень громадян Укра!ни» встановлюе зобов'язання держави перед гро-мадянами Укра!ни, якi внаслiдок знецiнювання втратили сво! грошовi заоща-дження, помщеш в перiод до 2 отня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, повернути частину таких заощаджень. Компенсащям за цим Зако-
ном шдлягають також грошовi заощадження громадян Укра'ни, помщеш в установи Ощадного банку Укра'ни й колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 рр. i якi були на рахунках цих установ не менш одного повного календарного року в перюд 1992 - 1995 рр. (дГя Закону поширюеться також на шоземних громадян та осiб без громадянства).
Ввдповвдно до зазначеного Закону держава зобов'язуеться забезпечити збереження й ввдновлення реально' вартост заощаджень громадян i гарантуе 'х компенсащю у встановленому порядку. Така компенсащя проводиться у гро-шовiй формi за рахунок Державного бюджету Укра'ни починаючи з 1997 р. Кошти для компенсацп заощадження громадян визначаються в Державному бюджет Укра'ни окремою статтею. Кабшету МГнГстрГв Укра'ни надане право для проведення компенсацшних виплат залучати г позабюджетнi кошти. Заощадження повертаються поетапно, у межах коштГв, передбачених для цього Державним бюджетом Укра'ни на поточний рш. Перелш груп вкладни-кГв Г черговГсть виплат проГндексованих грошових заощаджень, а також обсяг 'х виплат у межах коштГв, передбачених Державним бюджетом Укра'ни, вста-новлюються КабГнетом МГнГстрГв Укра'ни.
ОскГльки до 1991 р. Укра'на перебувала у складГ СРСР, Г заощадження громадян були загублен в установах Ощадбанку СРСР, то Укра'на, у свою чергу, справедливо порушила питання про розподГл Гз Росшською ФедерацГею бор-гових зобов'язань колишнього Ощадбанку СРСР. Так, вщповвдно до Постанови Верховно' Ради Укра'ни вГд 01.06.2000 р. «Про борговГ зобов'язання держави перед громадянами Укра'ни, яким вГдновленГ грошовГ заощадження, розмГ-щенГ в перГод до 2 сГчня 1992 року в установах Ощадного банку» Г з огляду на неврегульовашсть цього питання в договорах мГж Укра'ною й Росшською ФедерацГею, Верховна Рада Укра'ни ухвалила, щоб Кабшет МГнГстрГв Укра'ни порушив питання перед РосГйською ФедерацГею про вирГшення питання про розподГл мГж державами зобов'язань колишнього Ощадбанку СРСР перед громадянами Г повернення Укра'ш 84,3 млрд. грн., яю були за станом на 1 сГчня 1991 р. акумульоваш в Ощадному банку СРСР Г е власшстю громадян Укра'ни.
Виходячи Гз ще' Постанови, стае зрозумГлим, що, по-перше, держава без-посередньо виконуе частину сво'х боргових зобов'язань, тому що мова в нш йде про вже вщновлеш грошовГ заощадження громадян Укра'ни, Г, по-друге, Укра'на намагаеться повернути з РосГйсько' ФедерацГ' цю грошову суму, що е заощадженнями (власшстю) громадян Укра'ни, для того, щоб Г надалГ повер-тати цГ кошти громадянам.
Отже, держава намагаеться створити правовГ основи виконання сво'х фГнансових (бюджетних Г боргових) зобов'язань. УтГм, фшансово-правовГ норми, що регулюють це питання, мають розрГзнений характер, не деталГзоваш, на низькому рГвнГ забезпечене 'х конкретне виконання. А що ж тут дивного, якщо Гшщатива йде вщ самого «правопорушника», наприклад, держава сама визначае строки Г порядок погашення заборгованостГ по заробГтних платах, заборгованостГ за кредитами.
Повернення кош^в потершлим здшснюеться за рахунок державного бюджету, а не за рахунок грошового фонду окремо взятого державного органу. Ось чому, шшими словами, коли говорять, що держава е боржником певно! суми грошей, це означае, що хоча конкретно здшснити !! виплату потершлому зобов'язаний компетентний у цьому випадку службовець державного органу, але робити це вш буде не особисто як борг органу, який вш представляе, а як борг саме держави i за рахунок бюджету держави.
Як правило, у ситуацп, коли держава порушуе фiнансовi права шших суб'екпв, для останнiх не мае значення той факт, хто конкретно з фiзичних осiб - пращвниюв вiдповiдних державних органiв порушив !хне право i в особi якого саме органу буде виступати держава при вщновленш такого права. Тобто потершлим неважливо, хто саме з посадових осiб - представниыв вщповвдних оргашв державно! влади винуватий конкретно, !м важливо, щоб !хне право вщновили (та й чи можливо взагалi в такiй ситуацп завжди чггко визначити питання про винних осiб).
Адже, по-перше, неправомiрне ршення може бути прийняте голосуван-ням бшьшост осiб вищого законодавчого органу влади, шдписано Президентом, а виконуватися рiзними виконавчими органами влади на рiзних рiвнях. По-друге, виконання фшансового зобов'язання держави може бути настшьки розтягнуте в часi, що безпосередш «виннi» посадовi особи - представники державних структур, що прийняли незаконне ршення i виконували його, можуть вже померти або не обшмати ввдповщних державних посад. Отже, суб'ектний склад державного органу постшно змшюеться - однi посадовi особи йдуть, iншi приходять, але саме фшансове правопорушення у зв'язку зi змiною складу державного органу шкуди «не дiнеться», воно «зали-шиться», тому що це правопорушення саме держави, а не конкретно! особи або о^б-представниыв державних органiв.
Загалом по ввдношенню до держави мае дiяти такий же принцип невщ-воротност вiдповiдальностi, як i до всiх iнших суб'ектiв фiнансового права. Доречним тут буде звернути увагу на слова М. В. Карасьово! про те, що необхвдшсть визнання держави суб'ектом фiнансового права обумовлена високим пол^ичним ефектом тако! акцп i, вiдповiдно, полiтико-юридичною вщповвдальшстю держави перед народом, що не може бути покладено на який-небудь один державний орган [3, с. 105-106]. Обгрунтований, на наш погляд, висновок зробив також i П. П. Вiткявiчюс, який писав, що в дiяльно-си держави та !! оргашв необхвдно розрiзняти: 1) суб'екив, що виступають у правоввдносинах по виконанню функцiй держави; 2) суб'екив наслiдкiв, що виникли в результат цих правовiдносин. Якщо суб'ектом першо! групи виступають державнi органи, то одним iз суб'ектiв друго! групи в багатьох випадках е сама держава [9, с. 80].
Низький рiвень виконання державою сво!х бюджетних або боргових зобов'язань шдтверджуеться i аналiзом технiчно! сторони самого процесу
повернення кош^в. Сам мехашзм виплати (повернення) бюджетних кош^в, уявляеться громiздким i важким, тому що дктати кошти, якi за ршенням суду належить виплатити певному суб'ектов^ чиТ права були порушенi, буде можливим тшьки у разi наявност вiдповiдного напряму фiнансування, який повинен пройти процедуру перших двох стадш бюджетного процесу. Рашше цього здшснити не можна, тому що це порушить принцип щльового вико-ристання бюджетних кош^в (адже кошти у поточному бюджетному перiодi вже розподшеш за вiдповiдними напрямами фiнансування i використову-ються). Особа все одно зможе не рашше, чим у наступному бюджетному перюд^ отримати своТ кошти, що вже будуть знещнеш шфлящею. Тому сама вже процедура повернення кош^в з бюджету не сприяе потерпiлим особам, а здатшсть держави нести фiнансову вiдповiдальнiсть значно ускладнюеться. Причинами цього е, як вже зазначалося, особливост бюджетного процесу та принцип щльового використання кош^в.
Таким чином, держава як самостшний суб'ект фтансового права е такою ж вгдповгдальною, як i eci iumi, але конкретно в1дпов1дальн1сть держави реал1зу-еться в особi державних оргатв - безпосередтх учасникгв фтансових правовгд-носин. Фтансова делжтоздаттсть, будучи складовою фтансовог дiездатностi, характеризуе державу як вiдокремленого суб'екта фтансового права. Вгдокрем-летсть начебто не дае державi уникнути вiдповiдальностi.
Список л^ератури: 1. Фшансове право : навч. поаб. / за ред. М. П. Кучерявенка. - Х. : Право, 2010. - 395 с. 2. Древаль Л. Н. Субъекты российского финансового права / Л. Н. Дре-валь. - М. : Юриспруденция, 2008. - 288 с. 3. Карасёва М. В. Финансовое правоотношение / М. В. Карасёва. - Воронеж : Изд-во ВГУ, 1997. - 304 с. 4. Грачёва Е. Ю. Правовые основы государственного финансового контроля / Е. Ю. Грачёва. - М. : МИ МВД РФ, 2000. - 215 с. 5. Конститущя УкраТни ввд 28.06.1996 р., № 254 // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. - 1996. -№ 30. - Ст. 141. 6. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов. - Саратов : СГУ, 1972. - 292 с. 7. Шаукенов А. Т. Некоторые проблемы теории философии налогового права / А. Т. Шаукенов. - Алматы : Print S,
2009. - 314 с. 8. Бюджетний кодекс УкраТни: станом на 08.07.2010 р. : офщ. вид. - Х. : Одкссей,
2010. - 128 с. 9. Виткявичюс П. П. Гражданская правосубъектность Советского государства / П. П. Виткявичюс. - Вильнюс : Миитис, 1978. - 208 с.
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ГОСУДАРСТВА ЗА НАРУШЕНИЕ НОРМ ФИНАНСОВОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА Перепелица М. А.
В статье проанализированы понятие и содержание финансовой правосубъектности государства. Акцентировано внимание на правонарушениях государства в правоотношениях в сфере мобилизации, распределения и использования публичных денежных фондов. Выделены два таких властных обязательства государства, как бюджетное и долговое, рассмотрено основания их возникновения и прекращения.
Ключевые слова: государство, финансовая правосубъектность, правонарушение, бюджетное обязательство, долговое обязательство.
RESPONSIBILITY OF THE STATE FOR VIOLATION OF THE NORMS OF FINANCIAL LEGISLATION Perepelitsa M. A.
In the article the state has been considered as the independent subject of the financial law. Based on this, it has been proved that the state has at its possession such a peculiarity as the financial legal personality Financial legal personality of the state includes financial legal competence and legal capacity In the article the attention has been given to such important notions as «budget liability», «debt liability», «the state debt» and «the state borrowing».
Key words: financial law, possession such, financial legal personality, budget liability, debt liability, the state debt, the state borrowing.
Hadiuwna do pedKomzii 16.10.2014 p.
