CC BY
189
УДК 336.276
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ЯК СКЛАДОВА СФЕРИ ДЕРЖАВНИХ Ф1НАНС1В
Верещака 1.М.
Предмет досл'1дження. Сфера державних фнансв.
Мета наукового досл'дження. Сутнють та значення державного боргу як складовоУ сфери державних ф нанс в.
Методолог'т досл'дження. Робота виконана на основ/ системного пдходу до вивчення особливостей державного боргу як складовоУ державних фнансв. Використанi методи анал'зу, синтезу, порiвняння та узагальнення.
Результат роботи. В ход/ досл'дження була проведена систематизаця складових, як визначають характеристику державного боргу як важливоУ категор'УУ державних фнанав, в контекст/ його зв'язку з дефицитом бюджету, виконанням ним завдань фнансування бюджету, забезпечення 1'нвестиц1'йноУ активност/ держави, макроеконом'чних впливв (позитивних та негативних) на соцально-економ'чний розвиток.
Галузь застосування. Подальш/ науков досл'дження зосередженн на запровадження середньострокового бюджетного планування.
Висновки. проанал'зовано економ'чну сутнсть державного боргу як складовоУ державних фнансв. Показано, що основне суспльне призначення державного боргу полягае у фнансуванн бюджету, отриманнi додаткових можливостей державних нвестицй та стимулювання економ'чного розвитку.
За допомогою теоретико-методологчного iнструментарiю фнансовоУ науки проаналзовано економ'чну сутнють державного боргу як складовоУ сфери державних фнанав, його суспльне призначення, яке полягае у фнансуванн бюджету, отриманн додаткових можливостей державних нвестиц й та стимулювання економ чного розвитку, що, дозволяе забезпечити ефект зб льшення масштабу нацюнально'У економки швидшими темпами, нiж у випадку в'дсутност'! запозичень. Наявнсть надмiрного державного боргу стае гальмом економ'чного зростання, унеможливлюе проведення економчноУ полiтики, яка б враховувала нацональн iнтереси, виснажуе бюджет та економку держави здшсненням значних виплат кредиторам.
Ключов'1 слова: державний борг, державы фiнанси, запозичення, бюджет, економ'чний розвиток, економ'чна держава, державн iнвестицiУ
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ДОЛГ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СФЕРЫ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФИНАНСОВ
Верещака И.М.
Предмет исследования. Сфера государственных финансов.
Цель научного исследования. Сущность и значение государственного долга как составляющей сферы государственных финансов.
200
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 31/1
© Верещака 1.М., 2016
Методология исследования. Работа выполнена на основе системного подхода к изучению особенности государственного долга как составляющей государственных финансов. Использованные методы анализа, синтеза, сравнения и обобщения.
Результат работы. В ходе исследования была проведена систематизация составляющих, которые определяют характеристику государственного долга как важной категории государственных финансов, в контексте его связи с дефицитом бюджета, исполнением им задач финансирования бюджета, обеспечение инвестиционной активности государства, макроэкономических воздействий (положительных и отрицательных) на социально экономическое развитие.
Область применения. Дальнейшие научные исследования сосредоточены на внедрение среднесрочного бюджетного планирования.
Выводы. Проанализировано экономическую сущность государственного долга как составляющей государственных финансов. Показано, что основное общественное назначение государственного долга заключается в финансировании бюджета, получении дополнительных возможностей государственных инвестиций и стимулирования экономического развития.
С помощью теоретико-методологического инструментария финансовой науки проанализированы экономическую сущность государственного долга как составляющей сферы государственных финансов, его общественное назначение, которое заключается в финансировании бюджета, получении дополнительных возможностей государственных инвестиций и стимулирования экономического развития, что позволяет обеспечить эффект увеличения масштаба национальной экономики более быстрыми темпами, чем в случае отсутствия заимствований.
Наличие избыточного государственного долга становится замедлением экономического роста, делает невозможным проведение экономической политики, которая бы учитывала национальные интересы, истощает бюджет и экономику государства осуществлением значительных выплат кредиторам.
Ключевые слова: государственный долг, государственные финансы, заимствования, бюджет, экономическое развитие, экономическая держава, государственные инвестиции.
STATE DEBT AS A COMPONENT OF SPHERE OF PUBLIC FINANCES
Vereshchaka I.M.
The subject of the study. Sphere of government finance.
The aim of scientific research. The essence and value of public debt as part of public finance.
Research Methodology. The work was based on a systematic approach to the study of peculiarities of public debt as a part of goverment finances.
Results. During research the systematization of components that determine the characteristics of public debt as an important category government finance in the context of its relationship with the budget deficit, the performance of the tasks of financing the budget, the state investment activity, macroeconomic impacts (positive and negative) on social economical development was conducted.
Field of application. Further scientific researches focusing on the introduction of medium-term budget planning.
Conclusions. Analyzed the economic substance of public debt as a part of goverment finances. It is shown that the main social purpose of public debt is to finance the budget, getting additional posibilities of public investment and stimulate economic development.
With theoretical and methodological tools of financial science analyzed the economic substance of government debt as part of public finance its social purpose, which is to finance the budget, getting additional posibilities of public investment and stimulate economic development that allows to effect of increasing the scale of the national economy faster than in the absence of borrowing. The presence of excessive public debt becomes a brake economic growth, prevents conduction of economic policy that takes into account national interests, debilitating state budget and the economy for significant payments to creditors.
Key words. Public debt, government finance, borrowing, budget, economic development, economic state, public investment.
Актуальнсть. EK0H0Mi4Ha сутнють державного боргу виражаеться не ттьки в залученн державою кош^в шдивщуальних та шституцшних iнвесторiв, але й у впливi на регулювання грошового об^у, на ринок позичкового катталу, бюджетний процес, соцiально-економiчний розвиток загалом [1, с. 383]. Основними формуючими чинниками необхщносп та актуальност запозичень е сукупнють показниш екзогенного та ендогенного характеру, як визначають перспективи макроекономiчного розвитку держави та, вщповщно, стимулюють до пошуку додаткових ресурав.
Рiзнi економiчнi школи i науковi течи впродовж тривалого часу намагаються вщповюти на питання про те, чи е державний борг та запозичення стимулом чи тягарем для економки, як передумови i причини та, вщповщно, як можливi наслщки боргових запозичень. Розкид думок у ставлены до запозичень змшювався вщ трактування Тх як сприятливоТ характеристики, так i до повного заперечення рацюнальносп останшх [2].
Ступнь дослщження проблеми. Вивченню проблематики державного боргу значну увагу придтили в^чизняш вчеш: А. Андрущенко, В. Башко, Т. Богдан, О. Василик, Н. Герасименко, П. Германчук, М. Карлш, С. Ковальчук, В. Козюк, В. Кудряшов, Г. Кучер, В. Люовенко, С. Лондар, I. Лютий, В. Опарш, В. Федосов, С. Юрш та шшк
OKpeMi аспекти державного боргу дослщили захiднi економюти: А. Алесiна, Р. Барро, Дж. Бьюкенен, Дж. Кейнс, Ф. Модшьяш, К. Рогофф, Н. Py6iHi, П. Самуельсон, Дж. Сшлщ, Дж. Тобж, М. Фрiдмен та iншi.
Виклад основного матер;алу. Проблема державних видаткв шляхом державних запозичень викликала полемку ще за часiв «Дослiдження про природу i причини багатства народiв» А.См^а та «Принципiв пол^економГ| i оподаткування» Д. Рiкардо. Саме в XVIII ст. А.См^, а тзшше в XIX ст. Д. Ркардо вперше в iсторiï св^ово1 економiчноï детально проаналiзували проблематику запозичень та державного боргу. Класики дотримувалися концепци «здорових фiнансiв», що передбачала обов'язкове збалансування бюджетних видаткiв i доходiв. Цieю концепцieю виключалась сама можливють фiнансування дефiциту бюджету за рахунок запозичень. Було сформовано однозначну позицш недоцiльностi позикових фiнансiв. На думку класикв полiтичноï економiï державний борг призводить до вщпливу капiталу з кражи, бюджеты дефщити скорочують приваты заощадження, а заборгованють передбачае виплату вщсоткв. Д. Рiкардо робить висновок, що для блага людства «необхщно зробити велике зусилля аби позбутися нацюнального боргу». Вiн закликав до негайно!' виплати всiх боргiв, накопичених Англiею у вiйнах з Наполеоном, i його безкомпромюнють у цьому питаны коштувала йому парламентськоï кар'ери [3, с. 302]. А. См^ висловлюеться ще жорсткiше: «нагромадження величезних борпв, в кiнцевому результатi, розорить ва великi нацiï бвропи». Послщовники Смiта також вважали, що державне споживання не е продуктивним i не створюе нових цжностей, а тому залучен державою кошти будуть втрачеш.
Т. Мальтус допускав використання державних позик пщ час вшн, але зазначав, що великий борг - це рак, який пщточуе пол^ичне життя народу та його добробут [4]. Ж.Б. Сей вважав, що державы позики - це нова зброя самознищення, жахливш за порох, зброя, якою держави повинн користуватися лише пщ страхом поличного знищення [5].
Якщо пiдсумувати погляди представникв «класичноЪ школи економiки, то держава могла звертатися до запозичень лише у випадках гостро1 потреби, оскльки виплата боргiв зв'язуе ресурси, необхщш для розвитку економiки.
Погляди на питання державного боргу та запозичень дещо урiзноманiтнюються та диференцшються протягом XX стол^тя. Це пов'язуеться передуам iз розвитком соцiальних i економiчних функцiй держави та ïï фiнансiв. Вiдбуваеться розвиток фiнансового ринку. Держава, як суб'ект кредитних вщносин, також починае виступати активним учасником на фжансовому ринку, розмщуючи своГ борговi зобов'язання. Вони стають найбтьш високолiквiдними та найменш ризиковими жструментами фiнансового ринку, адже гарантуються урядом та забезпечуються майном держави. Ц обставини мали суттевий вплив на виникнення нових поглядiв на природу державних запозичень.
Цтком протилежна класичнш, фiнансова концепцiя Дж. Кейнса заперечуе повне саморегулювання економки, основним жструментом державного регулювання вона вбачала бюджетну пол^ику. Базовою iдеею Кейнса е щея про ефективний попит. Кейнс вважав, що урядовий попит, забезпечений податками i позиками, здатен суттево «оживити» пщприемницьку активнють, особливо в кризовi перiоди, i привести до зростання нацюнального доходу i зайнятостк
Новою думкою е запропоноване Кейнсом положення про необхщнють зростання державних витрат, як б фжансувалися за допомогою позик. Послщовники Дж. Кейнса назвали це принципом дефщитного фжансування, а сам пщхщ отримав назву компенсацшних боргових фiнансiв. На думку Дж. Кейнса, державы швестицп i поточн витрати можна фiнансувати у борг. В цьому разi урядовi iнвестицiï, акумульованi шляхом позик, стимулюватимуть жших суб'ектiв економiки до розширення 1х схильностi до iнвестування, а фшансування поточних витрат збтьшить схильнють до споживання. Гiпотеза про обов'язкове збалансування бюджетних видаткв i доходiв вважалася свого роду анахронiзмом.
Таким чином Дж. Кейнс розробив принципово нову теорш фжанав, спрямовану на регулювання економки. Ринок позичкових капiталiв став одним iз iнструментiв досягнення ефективного попиту, а дефщит державного бюджету перетворився на один iз шструмен^в державного регулювання.
Сьогоднi розгляд питань про доцтьнють чи не доцтьнють здiйснення запозичень не е визначальним при розробф економiчноï пол^ики держави. Майже всi розвиненi кражи своими економiчними успiхами тiею або жшою мiрою завдячують ринкам внутр^шх або зовнiшнiх запозичень, якi вдало використовуються жститутом держави. Практично у вах кра1нах сформувалася боргова економiчна система: «свiтова економiка дефiцитна i мае яскраво виражеш борговi риси» [6, с.15]. За допомогою державних запозичень, як ефективно використовуються, кражи отримують додаткову можливють економiчного розвитку, який, в свою чергу, дозволяе розраховуватись з боргами i водночас забезпечуе ефект збтьшення масштабу: економка стае бтьшою, шж ранiше, причому швидшими темпами, шж у випадку вщсутносп запозичень.
Вченi-сучасники також зробили свш внесок в розкриття категори «державний борг». Так, В.М. Федосов, С.Я. СутормЫа, В.М. Огородник вважають, що «державний борг - це сума заборгованосп за непогашеними внутр^шми державними позиками, а також сума фжансових зобов'язань кражи по вщношенню до жоземних кредиторiв на певну дату». Подiбного ж думки дотримуеться Б.Г. Болдирев, який вважае, що «пщ державним боргом слщ розумп"и всю суму випущених, але не погашених державних позик з нарахованими вщсотками, як повиннi бути по ним виплачеш до певноï дати або за певний термж». За визначенням К.Р. Макконнелла i С.Л. Брю, «державний борг - це загальна сума вах позитивних сальдо бюдже^в федерального уряду за вирахуванням вах дефщи^в, як мали мюце в краМ». А Е.Дж. Долан, К.Д. Кемпбелл i Р.Дж. Кемпбелл
вважають, що «державний борг - це акумульована сума бюджетних дефiцитiв минулих рош». За визначенням Н.Ф. Самсонова, Н.Л. Баранникова, Н.1. Строково''', «державний борг - це сума заборгованостей за випущеними i непогашеним борговими зобов'язаннями держави, включаючи нарахованi за ними вщсотки». 1нший економiст, и.М. БысИапап, вважае, що «державний борг - це зобов'язання федерального уряду у федеральна пол^ичнш системi. Уряд отримуе в свое розпорядження ресурси в той момент часу, коли створюеться борг, в обмш на свою общянку виробляти в майбутньому виплати кредиторам. Зазвичай ц майбутнi платежi включають процентнi виплати та виплату основного боргу».
Аналiзуючи економiчну категорш «державний борг», необхiдно також розглянути поняття «державний кредит». Насамперед, слщ зазначити вщмшнють цих категорiй. Так, М.Б. Богачевський вважае, що «державний кредит виражае вщносини мiж державою як позичальником i його кредиторами, головним чином корпора^ями та окремими кашталютами». Таке трактування державного кредиту е не цтком коректним, осктьки тут ототожнюються поняття «державний кредит» i «державний борг». 1нший дослщник Ю.Я. Вавiлов, формулюючи визначення державного кредиту, також, на нашу думку, враховуе не ва аспекти. Вш вважае, що державний кредит являе собою сукупнють розподтьних вiдносин з моб^заци державою тимчасово вiльних кош^в населення, пiдприемств для покриття бюджетного дефщиту. Хоча вiн робить застереження, що держава може виступати в ролi позичальника, рщше - кредитора.
Найбтьш точне, на нашу думку, визначення державного кредиту та його стввщношення з державним боргом дае Б.Г. Болдирев. Вш вважае, що державний кредит являе собою економiчнi вщносини мiж державою, з одного боку, i фiзичними та юридичними особами - з шшого. При цьому вш робить акцент на те, що держава може виступати або в ролi позичальника, або в ролi кредитора, а не ттьки позичальника. Це, на наш погляд, найбтьш правильний пщхщ до дано''' проблеми, осктьки державний кредит як економiчну категорш слiд розглядати у двох аспектах - активному i пасивному, коли держава виступае i позичальником. Ця ж пози^я пщтверджуеться В.М. Федосовим, С.1. Юрiем, а також В.М. Опарiним.
Б. М. Сабантуй, зокрема, вважае що «державний кредит - це система економiчних вщносин, в яких держава виступае одшею зi сторiн кредитних вщносин». При цьому державу розглядаеться в трьох ролях: держава як позичальник, держава як кредитор, держава як гарант. Зауважимо, що роль держави як гаранта досить умовна i не завжди реалiзуеться. Тому ми схильн вважати, що держава в системi державного кредиту переважно в^грае двi основнi ролi - позичальника i кредитора.
Таким чином, можна погодитись iз визначенням школи В.М. Федосова, що державний борг е сумою заборгованост на певну дату за непогашеними внутрiшнiми державними позиками та сумою фшансових зобов'язань кра'ни по вiдношенню до шоземних кредиторiв. Рiзнi аспекти боргових вщносин вщображаються в категорп «державний кредит»: держава в однш особi може виступати як позичальник i кредитор.
Державний борг можна класифкувати за дектькома ознаками. Перш за все, державний борг пщроздтяеться на внутршнш i зовнiшнiй. Можна погодитись з авторами [7, с.259], що «зовшшнш державний борг - це борг шоземним державам, органiзацiям та особам», а внутршнш борг утворюеться в результат запозичень серед резидентiв. Наступною класифкацшною ознакою е подiл боргу на каштальний i поточний. Вся сума прийнятих i непогашених державних зобов'язань, включаючи проценты платежу являе собою каттальний борг. Майбутнi витрати з виплати доходiв кредиторам за вама борговими зобов'язаннями держави i з погашення зобов'язань, термiн оплати яких настав, утворюють поточний борг.
Основним чинником утворення державного боргу е дефщит державного бюджету, перевищення державних витрат над доходами. Борговi запозичення е тре™ в перелку основних методiв фшансування державних витрат. Першi два - оподаткування та емiсiя грошей. Пiдвищення доходiв держави за рахунок зростання податкових ставок означае скорочення доходiв населення i всього приватного сектора. Тим самим вщбуваеться зниження стимулiв до швестування, що в свою чергу сприяе скороченню попиту на робочу силу, веде до безроб^тя, спаду виробництва. Другий метод покриття бюджетного дефщиту - це додаткова емiсiя грошей. Цей захщ послаблюе тиск дефщиту на економку, але створюе сильний шфляцшний тиск на економку i може викликати розлад грошово-кредитно'' системи. Тому слщ утримуватися вщ його широкого застосування.
Що стосуеться третього, то навряд чи можна стверджувати, що покриття дефщиту за допомогою позики необхщних кош^в на ринках позикового капралу е абсолютно безпечним. Позики легше «вписуються» в економiчний мехашзм, нiж податки. Але зростання державно'' заборгованост вище певно'' межi може призвести до тих же наслщш, що i зростання податмв, i емiсiя. Все ж наявнють достатньо тривалого термiну мiж позиками i 'х поверненням залишають державi свободу маневру.
Незалежно вiд макроекономiчних сценарив та кон'юнктури ринкiв капралу в майбутнiй перiод, урядом формуеться державна боргова пол^ика як комплекс заходiв i спрямований на рацюнальну та ефективну мобiлiзацiю, розподiл, використання та повернення державою запозичених фшансових ресурав Вир^енню цього завдання сприяе регулярна присутнють кра'ни на ринках кашталу, прозора i послiдовна аукцюнна полiтика, постiйна та ефективна шформацшна взаемодiя з iнвестицiйним спiвтовариством, послщовне розширення кола iнвесторiв, зацiкавлених у розмщенш коштiв у державнi цшш папери.
Державнi запозичення - це залучення державою через уповноважеш органи грошових кошлв, iншого майна i майнових прав, яке передбачае прийняття державою зобов'язань щодо грошових кош^в, iншого майна i майнових прав на умовах повернення, строковосп та платностк
В зарубiжнiй науковiй лiтературi поряд з поняттям державы запозичення (state loan) бтьш широкого розповсюдження набуло поняття суверены запозичення (sovereign loan). Оксфордський тлумачний словник дае визначення суверенних запозичень, як банквських позик шоземнш державу часто уряду краши, що розвиваеться. Пов'язаний з позикою ризик називають «суверенним ризиком» (sovereign risk). В подальшому ми будемо використовувати як поняття державних, так i суверенних запозичень.
З юридично''' точки зору, державы (суверены) позики - це кредиты вщносини, в яких позичальником виступае держава або ïï мiсцевi органи. Вступаючи в кредиты вщносини згщно з умовами випуску державних цшних паперiв, угод про позику або шших договiрних документiв, держава приймае безумовы зобов'язання та несе повну вщповщальнють за вчасне погашення та обслуговування власних боргових зобов'язань.
Основною метою здшснення державних запозичень е фшансування бюджетного дефщиту, погашення та обслуговування державного боргу, пщтримка пла^жного балансу та поповнення валютних резервiв. Потрiбно вiдзначити, що напрями розмщення боргових зобов'язань базуються на борговш стратегiï' кожноТ краши. Вщповщно до спрямованост вектору запозичень розрiзняють внутрiшнi та зовнiшнi запозичення.
До внутршых запозичень вiдносять борговi зобов'язання розмщеы у вiтчизнянiй валютi серед резиден^в краши. Вiдповiдно зовнiшнi запозичення - це борговi зобов'язання розмщеы серед нерезидентiв, iноземних кра'н та мiжнародних фiнансових органiзацiй.
На сьогоды, бiльшiсть економiстiв вважають, що внутршы запозичення е бiльш сприятливими для фшансового розвитку краши, нiж нарощування зовышых запозичень. Це пояснюеться тим, що внутршы зобов'язання е вкладом в нацюнальну економiку, а не виводять каытал за кордон. Водночас, у випадку нерозвиненост внутрiшнiх фшансових ринкiв, або неможливостi забезпечити внутршыми джерелами фiнансування прiоритетнi видатки, шоземы запозичення дають змогу державним органам управлшня залучити необхiднi фiнансовi ресурси.
При здшснены внутрiшнiх запозичень необхщно зважати на дш «ефекту витюнення», при якому державнi запозичення витюняють, частково або повнiстю, приватнi швестицшы вкладення.
«Ефект витiснення» (crowding-out effect) - це пщвищення процентних ставок i наступне скорочення запланованого чистого обсягу швестицш в економщ^ спричинене збшьшенням позик уряду на грошовому ринку».
Суть ефекту витюнення полягае у тому, що, якщо держава фшансування сво'''х видаткв частково переносить з податково'' площини в кредитну, то внаслщок виходу на внутршый ринок каыталу автоматично пщвищуеться цша кредитних ресурсiв. Результатом цього е зменшення ресурсiв для кредитування економки.
Якщо уряд виходить на фондовий ринок i розмщуе сво' борговi зобов'язання, вiн вступае в конкуренцш за фiнансовi ресурси з приватними пщприемцями та збiльшуе розмiр власного державного боргу. Цей додатковий попит на ресурси призводить до зростання вщсотково' ставки. Вщомо, що швестицшы витрати обернено пропорцшы вщсотковш ставцк Тобто, урядовi позики будуть призводити до пщвищення рiвня вiдсотковоï ставки i, таким чином, будуть «витюняти/виштовхувати» деяк витрати приватних iнвесторiв i, нав^ь, чутливi до величини ставки споживчi витрати.
Наслiдком цього е витюнення альтернативних варiантiв використання вшьних ресурсiв, що, в свою чергу, позбавляе суспiльство певного обсягу споживчо'' вартостi, що могла б бути створена за реалiзацiï певного «недержавного» швестицшного проекту. Це, зменшуе рiвень зайнятостi в економiцi, гальмуе економiчний розвиток. Хоча в короткостроковому перод держава одержить певний тимчасовий ефект, проте втратить на майбутых податкових надходженнях та навпъ у можливосп зростання ВВП. Тобто, тягар державного боргу покладаеться на майбутнi поколшня в формi зменшення запасу капралу i зменшення виробничого потенцiалу. В майбутньому економiка буде мати менший виробничий потенцiал i, як наслщок, рiвень життя буде нижчим.
Проте юнують чинники, що згладжують дш «ефекту витiснення»:
1. Державнi швестицп. Якщо прирют урядових витрат виникае за рахунок збiльшення витрат невиробничого характеру - таких, як субсидп чи ^i поточнi витрати (зароб^на плата, тощо), тодi висновок про те, що тягар боргу перекладаеться на наступы поколiння буде справедливим. Проте, якщо держава швестуе даы кошти в розвиток економiки, то в такому випадку покращуеться майбутнш виробничий потен^ал економiки.
2. Безроб^тя. В умовах безробiття (яке в тш або iншiй мiрi характерне практично для вах кра'н) дефщиты витрати уряду будуть справляти стимулюючий ефект на економку, що знаходиться в стаы спаду, через дш ефекту мультиплiкатора, покращуючи, таким чином, очкування прибуткiв приватним бiзнесом i викликаючи перемщення вправо прямо'' швестицшного попиту з Id 1 до Id2 (рис. 1). Тобто, прирют швестицшного попиту виступае в якосп протиди ефекту витюнення.
Протилежний погляд на ефект витюнення мав економют - неокласик Роберт Барро. У власних дослщженнях вш доводить, що дефщит i ефект витюнення не чинять значного впливу на економку. Споживачi очкують, що зростання дефщиту призведе до пщвищення вщсоткових ставок, або податмв в майбутньому та, як наслщок, скорочують власы витрати i збтьшують заощадження, як в майбутньому будуть використаы на споживання.
Нахил показуе обернену залежнють мiж вiдсотковою ставкою (цiною iнвестування) i сукупною величиною необхщних iнвестицiйних товарiв. Тобто iнвестицiйнi витрати обернено пропорцшы процентый ставцi.
Оскiльки збiльшення приватних заощаджень повнютю урiвноважуе збiльшення державних запозичень (населення купуе обл^аци держави), величина процентно' ставки за кредитами не змшиться. Таким чином, вдасться уникнути i ефекту витiснення i появи дефщиту торпвельного балансу.
3. Варто зазначити, що для бшьшосп краТн CBiTy передумовами сталого розвитку е оптимальне поеднання внутрiшнiх та зовшшшх джерел запозичень. Основними чинниками при виборi повинна виступати вартiсть залучених ресурав для уряду та боргова безпека.
СтанкаН
1нвепшщ
Рисунок 1. Графш попиту на швестицп
Крiм джерел (внутрiшнiх або зовшшшх), або так звано!' резидентно! ознаки запозичення класифкують: за строком отримання (короткостроковi - до одного року, середньостроковi - вiд 1 до 5 рош, довгостроковi - понад 5 рош); за типом кредитора (офщшш кредитори та приватш кредитори); за типом ставки (фасована, плаваюча, змiшана); за типом валют (деномшоваш у гривнях, у доларах США, у евро i т.д.); за напрямами використання (фшансування дефiциту державного бюджету, формування валютних резервiв, забезпечення швестицшних проектiв тощо); за функцюнальним призначенням; стимулюючi (фiнансування iнвестицiйних та шновацшних процесiв, структурно!' перебудови економки, розвитку фшансово!' системи тощо), споживчi (фiнансування соцiальних програм, повернення борпв населенню тощо).
На сучасному етат, для бiльшостi розвинених краТн св^у, величина дефiциту держбюджету визначае вибiр ^еТ або шшоТ моделi вщносин з приводу здiйснення запозичень.
КраТни бвросоюзу, згiдно з Маастрихтською угодою 1993 року, зобов'язалися утримувати дефщит своТх бюджетiв в розмiрi не бтьш як 3% ВВП, державний борг в межах 60% ВВП, а рiчний прирют заборгованостi - не бтьше 3% ВВП.
В переважнш бiльшостi краТн, що розвиваються, економiка мае яскраво виражений дефщитний характер, що, крiм податкiв, фшансуеться як за допомогою сеньйоражу так i нових запозичень на ринку капралу (сеньйоражем називають прибуток, що отримуеться казною при оплат емiсiйних витрат). Проте, характер фiнансування бюджетного дефщиту мае рiзнi макроекономiчнi наслщки. Так, збiльшення податкового тиску призводить до зменшення iнвестицiй i споживання, що, в свою чергу, знижуе перспективи росту ВВП та сприяе розширенню рiвня тшьовоТ економiки. Скоротити рiвень дефiциту можна також через зменшення витрат бюджету, проте це може посилити спад в економщ^ призвести до со^альноТ напруги та до зменшення сукупного попиту. Покриття бюджетного дефщиту за допомогою позик центрального банку урядов^ або купiвлi центральним банком державних цшних паперiв за рахунок збтьшення пропозицiТ грошей на основi Тх емiсiТ, впливае на грошову базу та розмiр грошовоТ маси, наслiдком чого е зростання середнього рiвня цiн.
Д. Мiхайлеком, М. Скатiгна та А. Втаром за вибiркою даних з 1995 по 2000 роки було проаналiзовано взаемозв'язок мiж бюджетними дефщитами (у % до ВВП) i розмiром ринку державних запозичень, що подтвердило тезу: краТни з бтьшими бюджетними дефiцитами випускають бiльше зобов'язань на внутршньому та мiжнародному ринках кашталу.
З одного боку - новi запозичення збiльшують борг i його обслуговування, та, у довгостроковш перспективi, мають iнфляцiйнi наслiдки, якщо сеньйораж е одним iз джерел фшансування майбутнього боргу. З шшого боку - борговi запозичення (borrowings) знижують вартiсть обслуговування боргу. Тобто, позичати випдно за умови, якщо виплати гарантоваш та iснуе можливють здiйснювати запозичення.
Довiра кредиторiв надзвичайно важливий чинник який прямо залежить вщ бездоганного повернення боргiв позичальником. Вважаеться, що можливють позичати визначаеться довiрою iнвесторiв до держави, що, у свою чергу, залежить вщ здатносп останньо!' виконувати власнi борговi зобов'язання, тобто, вiд репутацiТ держави як платника борпв. При цьому держава, як позичальник, зобов'язана повернути борги у повному обсязi (суму основного боргу та вщсотки) та у визначений термш.
У pa3i неспроможностi, або вiдмови держави виконувати взят на себе 6oproBi зобов'язання може бути оголошений дефолт, або суверенний дефолт (sovereign default). Одне з найбтьш розповсюджених визначень дефолту - це неспроможнють позичальника своечасно здiйснювати платежi з погашення, або обслуговування власних боргових зобов'язань.
Слщ також вiдмiтити, що характеристика суверенного дефолту еволюцюнуе. Так, у 80-х роках XX ст. дефолт означав вщмову вщ виплати процентв i/або основного боргу, що передбачено в борговш угодi, або у випадку внутршнього боргу - ппершфляцш (Moody's). Теоретично, наслiдками дефолту можуть бути припинення надання кредитноТ допомоги, арешт закордонних активiв, зменшення швестицш тощо. Найбiльш тяжкими його наслщками е загроза полiтичноï конфронтацiï, ембарго на поставку товарiв, призупинення мiжнародноï допомоги та значно ускладнений доступ до мiжнародного ринку капiталу для одержання нових позик, через втрату довiри кредиторiв. Проте, перелiченi вище санкци практично не застосовуються, але держава значно попршуе свiй кредитний рейтинг та, вщповщно, iмiдж сумлшного позичальника. Така ситуацiя може спровокувати кризу лквщност, яка не вигщна нi позичальнику, нi кредитору.
Найбтьш повне поняття дефолту надае мiжнародне кредитно-рейтингове Moody's, яке визначае суверена, як такого, що допустив дефолт, якщо виконуються хоча б одна iз умов [13, c.6]:
I. пропущен^ або простроченi процентнi платежi та/або платежi з погашення основноТ суми боргу;
II. проведення вимушеного обмiну (реструктуризацп), в рамках якоТ: а) позичальник пропонуе кредиторам (власникам обл^ацм) новi борговi зобов'язання з меншим купоном та номiнальною вартютю, що зменшують фiнансовi зобов'язання; б) здмснюеться обмiн, який мае за мету допомоги позичальнику уникнути бтьш тяжких наслщш дефолту (наприклад, пропущений процентний платж, або погашення основноТ суми боргу).
Досвiд останнiх рош показав, що боржникам i кредиторам не вигщно розпочинати процедуру дефолту. Оголошення дефолту значно ускладнюе переговори i тому його, як форму домовленост, все бтьше застосовують в виглядi реструктуризацп (restructuring/rescheduling). Враховуючи це, деяк автори пропонують визначати дефолт як вщмову вщ виплат, або розширення спреду над казначейськими зобов'язаннями США вище 1000 базисних пунктв [31]. На нашу думку, таке визначення може бтьш точно вщображати поточний стан розвитку ринш кашталу та пщкреслюе значення еврообл^ацшних запозичень.
В свою чергу, ва перелiченi економiчнi та полiтичнi загрози можуть додатково попршити як внутрiшню так i зовшшню кон'юнктуру для держави на мiжнародних ринках, посилити дш певних негативних чинникiв або створити новi джерела нестабiльностi.
Особливого значення при залучены зовншых позик та нагромадженн зовнiшньоï заборгованостi мае не лише комерцмна сторона отримання доходу для повернення боргу i економiчна ефективнють, а й полiтична сторона - недопущення утиснення нацiонального сувереытету та погiршення фiнансовоï безпеки держави.
На сучасному етат, для уникнення стану дефолту, особливо широко застосовуються процеси сек'юритизаци та реструктуризацп. Сек'юритиза^я полягае в тому, що краТна-боржник ем^уе новi борговi зобов'язання у виглядi облiгацiй, що безпосередньо обмшюються на борговi зобов'язання попереднiх випусш або розмiщуються на ринку. Реструктуриза^я боргу (debt restructuring) - це заходи, ям приймаються за згодою божникiв та кредиторiв i ям направленi на пiдтримку платоспроможностi боржниш в середньо- та довгостроковiй перспективк
Реструктуризацiя зовнiшнього боргу може здшснюватися в таких формах: перенесення платежiв -перенесення строкiв виплат основноТ суми боргу на бiльш тзж термiни; скорочення суми боргу - зниження суми невиплаченоТ заборгованостi шляхом списання частини боргу, продажу зi знижкою на внутршньому ринку або конверсп в нацiональнi активи краТни-боржника; рекапiталiзацiя - обмiн нових боргових зобов'язань на попередн або надання нових кредитв з цiльовим призначенням для оплати минулих борпв (в^зняеться вщ сек'юритизацiï бiльш широким iнструментарiем застосування).
Свiтовий досвiд доводить, що своечасне й у повному обсязi повернення борпв е справою чест як для окремих оаб, так i для держави, причому чеснють боржника справедливо винагороджуеться ринком. Наприклад, бездоганний на протязi двох стол^ь досвiд повернення боргiв Урядом США в результат створив йому практично необмежен можливост для здiйснення максимально зручних позик на ринку [14, с. 284].
Дохщнють боргових зобов'язань Казначейства США (US-Treasuries) е визнаним еталоном безризиковост для вах шструментв мiжнародного ринку капiталу. В результат, державний борг i щорiчнi бюджеты дефщити США фiнансуються iнструментами, ям купують переважно нерезиденти (Японiя, Китай, ^вденна Корея) через Тх безризиковий статус i лквщнють. Основнi тенденцп, якi вiдбуваються на внутрiшньому фшансовому ринку США, негайно проявляються i в мiжнароднiй сферi, звiдки вони поширюються на нацюнальш фiнансовi системи шших краТн. Це свiдчить про посилення взаемозалежност i взаемопроникнення нацюнальних i мiжнародного ринкiв капiталу.
Сучасний етап розвитку мiжнародноï економiки, в якому зростае роль мiжнародного позичкового капралу, характеризують: пiдвищення рiвня лiбералiзацiï фiнансовоï сфери, фiнансова взаемозалежнiсть держав та наростаюча фшансова глобалiзацiя. Борговi нацiональнi економiки систематично поповнюють нестачу нацюнальних ресурав залученням зарубiжних заощаджень в умовах Тх загальносвiтовоï нест^ [15].
Нерiвномiрнiсть економiчного розвитку та дефщитнють власних ресурсiв для здшснення iнвестицiй та соцiально-економiчних перетворень передбачають актуалiзацiю та прiоритетнiсть зовнiшнiх запозичень у сферi державних фiнансiв.
Для кредиторiв надання позичок створюе можливостi для отримання вщсоткв та забезпечення зростання прибутковост на одиницю капiталу.
Для краш-рецишен^в притiк капiталу означае кращу забезпеченють ними традицiйних факторiв, як, порiвняно до власних, нацiональних за походженням фшансових ресурав, виступають в ролi вiдносно надлишкових. Додатковi можливост мобiлiзацiï ресурсiв допомагають забезпечити як розв'язання нагальних проблем економiчного розвитку, так i пщвищити добробут населення. В цьому разi повинен спрацьовувати наступний алгоритм: залучеш додатковi фiнансовi ресурси - iнвестицiï до нацюнально''' економiки -динамiчний внутрiшнiй розвиток - прибуток, достатнiй для виплати основного боргу та вщсоткв.
У випадку використання залучених кош^в на фшансування поточних бюджетних витрат на перший план виходить спроможнють уряду до ефективного бюджетного балансування мiж актуальною со^альною пол^икою та виконанням поточних боргових зобов'язань.
1Мжнародний досвщ пiдтверджуе об'ективнiсть тези про те, що для кра'н, що розвиваються, використання додаткових можливостей розвитку за допомогою зовшшшх джерел фiнансування постае поманим чинником динамiчних перетворень та сталого розвитку економки.
Неефективне використання зовшшшх боргових зобов'язань призводить до зниження фшансово''' безпеки держави та поступово' втрати маневреност i незалежност у прийняттi рiшень на мiжнародному рiвнi. При використаннi зовнiшнiх позичок особливо необхщно зважати як на 'х позитивний, так i негативний вплив на економку.
До позитивних мометчв використання державних зовшшшх запозичень необхщно вщнести те, що це додатковi ресурси, як можуть дати поштовх економiчному зростанню, дозволять кра'ш здiйснювати бiльшi сукупнi витрати, шж вироблений ввп та фiнансувати швестицп, що не забезпечуються внутрiшнiми заощадженнями.
Разом з тим, зовшшш запозичення можуть спровокувати надзвичайно важк фiнансовi кризи, обмежити iнвестицiйну активнiсть в державi та стати чинником посилення загроз i ризикв. Необхiднiсть обслуговування та погашення зовншнього боргу вимагае передачу частини вартост нацiонального продукту у власнють кредиторам, що призводить до того, що капрал вилучаеться iз споживання i нагромадження в межах внутршнього ринку, а це - пряме зменшення нацюнального доходу краши-боржника. Наслщком цього е перевантаження витратно'' частини державного бюджету i пщвищення його фiскальноï спрямованосп.
В УкраУж, на жаль, недостатнш досвiд системного швестицшно-бюджетного планування. Встановлення взаемозв'язку iнвестицiйноï стратеги з формуванням середньостроково' боргово' пол^ики е однiею з найважливiших проблем, що сьогодш постають перед органами влади. Враховуючи обмеженють та високу вартють свiтових енергетичних ресурсiв, отримаш за рахунок запозичень кошти доцтьно направляти на пiдвищення рiвня енергозбереження та впровадження енергозбер^аючих технологiй, на реконструкцш комунально'' сфери та ^i цiлi.
Критерiями ефективностi використання запозичених кош^в на фiнансування державних швестицш можуть слугувати фiнансовi показники чисто'' дисконтовано'' вартостi грошових потокiв, внутршньо''' норми беззбитковостi та термiну окупностк
При здiйсненнi запозичень варто також придтяти увагу iснуючим нормативним обмеженням. Основним з яких е граничний розмiр державного боргу щодо ВВП. 1Мжнародний досвщ свщчить, що наявнють надмiрного зовнiшнього державного боргу е гальмом економiчного зростання. Вiн унеможливлюе проведення економiчноï полiтики, яка б враховувала нацюнальш iнтереси, виснажуе бюджет та економку держави здiйсненням значних виплат кредиторам.
Таким чином, автором на основi лп~ературних джерел проведена систематиза^я складових, якi визначають характеристику державного боргу як важливо'' категорп державних фiнансiв, в контекстi його зв'язку з дефщитом бюджету, виконанням ним завдань фшансування бюджету, забезпечення швестицшно''' активносп держави, макроекономiчних впливiв (позитивних та негативних) на соцiально-економiчний розвиток.
За допомогою теоретико-методологiчного шструментарш фiнансовоï науки проаналiзовано економiчну сутнють державного боргу як складово'' сфери державних фшанав, його суспiльне призначення, яке полягае у фшансуванш бюджету, отриманш додаткових можливостей державних швестицш та стимулювання економiчного розвитку, що, дозволяе забезпечити ефект збтьшення масштабу нацюнально''' економiки швидшими темпами, шж у випадку вiдсутностi запозичень. Наявнють надмiрного державного боргу стае гальмом економiчного зростання, унеможливлюе проведення економiчноï полiтики, яка б враховувала нацюнальш штереси, виснажуе бюджет та економку держави здiйсненням значних виплат кредиторам.
Висновки. проаналiзовано економiчну сутнiсть державного боргу як складово' державних фшанав. Показано, що основне сусптьне призначення державного боргу полягае у фшансуванш бюджету, отриманш додаткових можливостей державних швестицш та стимулювання економiчного розвитку.
За допомогою теоретико-методолопчного шструментарш фшансово''' науки проаналiзовано економiчну сутнiсть державного боргу як складово'' сфери державних фшанав, його сусптьне призначення, яке полягае у фшансуванш бюджету, отриманш додаткових можливостей державних швестицш та стимулювання економiчного розвитку, що, дозволяе забезпечити ефект збтьшення масштабу нацюнально''' економш швидшими темпами, шж у випадку вщсутносп запозичень. Наявнють надмiрного державного боргу стае гальмом економiчного зростання, унеможливлюе проведення економiчноï пол^ики, яка б враховувала нацюнальш штереси, виснажуе бюджет та економку держави здшсненням значних виплат кредиторам.
Список використаних джерел
1. Бланкарт Ш. Державн фнанси в умовах демократИ: вступ до фнансово)' науки / Пер. з HiM. С.1. Терещенка та О.О. Терещенка; Передмова та наукове редагування В.М. Федосова. - К.: Либдь, 2000. - 654 с.
2. Верещака 1.М. Формування та економ'чна сутнсть державного боргу як складово)' сфери державних фнансв / 1.М.Верещака // «Сюд» (м. Донецьк). - 2014. - №5(131). С.10-14.
3. Смирнов А.Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: учебное пособие для вузов / А.Д. Смирнов. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 351 с.
4. Мальтус Т.Р. Опыт о законе народонаселення /Мальтус Т.Р. - М.: Эконов - Ключ, 1993. - 486 с.
5. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии /Ж.-Б. Сэй. - М.: Дело, 2000. - 232 с.
6. Суворов А. В. Иммунизационные стратегии поведения инвестора на рынке финансовых обязательств: дис. ... канд. экон. наук. 08.00.13/Суворов А.В. - Воронеж, 2000. - 174 с.
7. Бутко Ю.А. Анализ кредитного риска по долговым обязательствам страны-заёмщика российскими банками: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.10/Ю.А. Бутко - М., 2005. - 139 с.
8. Modigliani F. The Collected Papers of Franco Modigliani / F. Modigliani // The Massachusetts Institute of Technology Press. - 2005. - Volume 6. - 401 p.
9. Смирнов А. Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: учебное пособие для вузов / А. Д. Смирнов. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 351 с.
References
1.Blankart Sh. Derzhavni finansy v umovakh demokratii: vstup do finansovoi nauky / Per. z nim. S.I. Tereshchenka ta O.O. Tereshchenka; Peredmova ta naukove redahuvannia V.M. Fedosova. - K.: Lybid, 2000. - 654 s.
2. Vereshchaka I.M. Formuvannia ta ekonomichna sutnist derzhavnoho borhu yak skladovoi sfery derzhavnykh finansiv. «Skhid» (m. Donetsk). - 2014. - №5(131). S.10-14.
3. Smyrnov A.D. Lektsyy po makroэkonomycheskomu modelyrovanyiu: uchebnoe posobye dlia vuzov. M.: HU VShЭ, 2000. - 351 s.
4. Maltus T.R. Opbit o zakone narodonaselennia. M.: Ekonov - Kliuch, 1993. - 486 s.
5. Sеi Zh.-B. Traktat po polytycheskoi еkonomyy. M.: Delo, 2000. - 232 s.
6. Suvorov A. V. Ymmunyzatsyonnie stratehyy povedenyia ynvestora na rinke fynansovikh obiazatelstv: dys. ... kand. еШ. nauk. 08.00.13. - Voronezh, 2000. - 174 s.
7. Butko lu. A. Analyz kredytnoho ryska po dolhovim obiazatelstvam strani-zaеmshchyka rossyiskymy bankamy: dys. ... kand. еkon. nauk: 08.00.10.
8. Modigliani F. The Collected Papers of Franco Modigliani. The Massachusetts Institute of Technology Press. - 2005. - Volume 6. - 401 p.
9. Smyrnov A. D. Lektsyy po makroеkonomycheskomu modelyrovanyiu: uchebnoe posobye dlia vuzov. M.: HU VShE, 2000. - 351 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Верещака 1ван Михайлович, кандидат економiчних наук, викладач кафедри професшно! осв^и
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ iменi Григорiя Сковороди»
08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського 30
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Верещака Иван Михайлович, кандидат экономических наук, преподаватель кафедры профессионального образования
ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды»
08401, г. Переяслав-Хмельницкий, ул. Сухомлинского 30
DANI about the author
Vereshchaka I.M., Ph.D. in Economical Sciences, Lecturer of Department of Vocational Education SHEE «Pereyaslav-Khmel'nyc'kyi State Pedagogic University named Grygoriy Skovoroda»
08401, Pereyaslav-Khmel'nyc'kyi, Suhomlinskogo str. 30
УДК 336.58:336.711:336.276
Ф1НАНСОВА П1ДТРИМКА ДЕРЖАВНИХ БАНК1В В УКРА'|'Н1 ТА ÏÏ ВПЛИВ НА БОРГОВУ ПОЛ1ТИКУ
Деревко О.С.
Проанал1'зовано операци капталзацИ державних банке в Укран в контекстi створення ними додаткового впливу на зростання боргового навантаження. Показано, що ц операци в 2009-2016 роках здiйснювалися в умовах суперечностей фнансового законодавства, в умовах недостатньоУ прозорост'! та в'дсутностi чтких правил, яю дозволяли б обфунтувати обсяги, механiзм та наслiдки
208
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 31/1
© Деревко О.С., 2016
