CC BY
8
DOI 10.26724/2079-8334-2019-1-67-51 УДК 616.61-03
ОЦ1НКА ВПЛИВУ АЛОПУРИНОЛУ НА ФУНКЦ1Ю НИРОК
E-mail: maksym.tkachenko@i.ua
Гiперурикемiя асоцiюeться з розвитком подагри, артерiальноí ппертензп та хрошчно'' хвороби нирок. Вплив алопуринолу та гiпоурикемiчноi' терапп на функщю нирок недостатньо вивчений, особливо у пащенпв з хронiчною хворобою нирок, яю мають пiдвищений ризик розвитку реакцп гiперчутливостi. Метою цього дослщження було визначення впливу алопуринолу на функщональну здатнiсть нирок у пащенпв з гiперурикемiею. Це ретроспективне дослщження когорти пацiентiв, якi проходили лжування на базi ревматологiчного вiддiлення та полешки Полтавсько'' обласно'' клiнiчноi' лкарш iM. М.В. Склiфосовського з використанням клшчних, фармакологiчних та лабораторних даних. Ретроспективний аналiз був проведений з жовтня 2015 року по вересень 2017 року. В дослщженш брали участь 40 пащенпв з гiперурикемiею, яка визначалась за тдвищенням сироваткового рiвня сечово'' кислоти вище 380 ммоль/л (в середньому ~ 500 ммоль/л), якi нещодавно розпочали тератю алопуринолом з будь-яко'' причини, з верифжованою вiдповiддю на лiкування. Група порiвняння складалась iз 40 пащенпв з гiперурикемiею без кл^чно'' машфестацп, якi не лiкувались алопуринолом. Bti пацiенти були розподiленi за вком, статтю та за швидкiстю клубочково'' фшьтрацп (ШКФ). У пацiентiв, яю отримували алопуринол у середнiй дозi 250 мг на день (SD, 78), було вщзначено збiльшення рiвню ШКФ на 11,8 мл/хв (95% довiрчий iнтервал, доза 4,7-11,8 мг на день, P=0,01), нiж в контрольнiй групi. Встановлено, що ефект лкування залежав вiд вихiдного рiвня ШКФ, про що свiдчить бшьш значний терапевтичний ефект у пащенпв з нижчим початковим рiвнем ШКФ (P=0,004). У групi лiкування алопуринолом був вщзначений нижчий кiнцевий рiвень креатинiну на 0,12 мг/дл (95% довiрчий iнтервал, 0,003-0,20 мг/дл, P=0,04), нiж у групi контрольних пащенпв, розподiлених за початковим рiвнем креатиншу i вiком. Серед дослiджуваних пащенпв у двох було зареестровано побiчнi явища. Лiкування хворих на гшерурикемш алопуринолом середньою тривалiстю 15 мюящв призвело до значного покращення функцп нирок в когортi чоловiкiв з гiперурикемiею. Клiнiцистам слiд враховувати потенщйну користь алопуринолу при лiкуваннi хворих на пперурикемто, особливо у тих, хто потребуе тдтримки i контролю функцй нирок.
Ключов! слова: гшерурикем1я, функщя нирок, алопуринол.
Дане дотдження е фрагментом НДР: «Oco6nneocmi перебizy, прогнозу та л^вання K0M0p6idHux захворювань при патологи внутрштх оргатв з урахуванням генетичних, вжових i гендерних аспектiв» (номер державноi реестраци 0118 U 004461).
На вщ]шну вщ бшьшосп тварин, людям не вистачае ферменту урикази, яка руйнуе сечову кислоту (СК) до алантошу [1]. Хрошчно шдвищений р1вень СК може призвести до подагри, яка уражуе приблизно 0,4% дорослого населення в Укра1ш [2]. В Укра1ш юльюсть пащенпв 1з тдвищеним р1внем сечово! кислоти та подагрою за останш 4 роки збшьшилася. Причини гшерурикемп р1зномаштш - шдвищення р1вня СК може бути внаслщок ураження нирок, частого вживання жирних сорив м'яса, морепродукпв, алкоголю, а також ожиршня, що в 3 рази тдвищують ризик гшерурикемп. Багаточисленш лшарсью препарати, зокрема, петлев1 i пазидш д1уретики здатш змшювати i порушувати нирковий ктренс СК. У моделях дослщжень з тваринами [3,4] та дослщженнях у людей [5,6] було виявлено, що хрошчна гшерурикем1я мае шюдливий вплив на функщю нирок, в той же час вплив гшоурикем1чно1 терапп на функщю нирок у людей до юнця не вивчений. В даний час деяю лшар1 використовують препарати, що знижують р1вень сечово'' кислоти, таю як алопуринол, у пащенпв з дуже високими р1внями СК, незалежно вщ подагричного анамнезу [7]. Хоча алопуринол добре переноситься бшьшютю пащенпв, потенцшно смертельш реакцп гшерчутливосп можуть виникати, особливо у пащенпв з хрошчною хворобою нирок, тому переваги гшоурикем1чно1 терапп повинш бути протиставлеш ризикам вщ ще1 терапп [8]. Метою даного дослщження е визначення впливу алопуринолу на функщональну здатшсть нирок у пащенпв з гшерурикем1ею.
Матерiали та методи дослiдження. Це ретроспективне дослщження когорти пащенпв, яю проходили лшування на баз1 ревматолопчного вщдшення та полшлшши Полтавсько'' обласно'' клш1чно1 лшарш 1м. М.В. Скл1фосовського з використанням ктшчних, фармаколопчних та лабораторних даних. Група пащенпв, що отримували лшування складалася з 40 пащенпв чолов1чо1 стан з гшерурикем1ею, яка визначалася за тдвищенням сироваткового р1вня СК вище 380 ммоль/л, яю нещодавно розпочали терашю алопуринолом з приводу гшерурикемп та з верифшованою вщповщдю на лшування. Комплаенс до лшування визначався за допомогою вщм1ток в листах призначень та значного зменшення р1вня СК. Бшьшють пащенпв почала застосовувати алопуринол тсля встановленого д1агнозу подагра (головним чином, ктшчний д1агноз); 6 пащенпв отримували алопуринол для лшування уратного нефролтазу, 2 пащента отримували алопуринол для терапп
© В.М. Ждан, М.В. Ткаченко, 2018
6e3№MnT0MH0Ï гтерурикемп. Контрольними пащентами були 40 пащенлв з rinepyp^eMi^ без Krtim4HOÏ манiфeстацiï, якi не отримували лшування алопуринолом. 7 пацiентiв з 40 пащенлв контpольноï групи мали анамнез подагри, але скарг не пред'являли та алопуринол не приймали. Пащентам дослiджyваноï групи лiкyвання призначалося в залежносл вiд статi, вiкy та показника швидкост клyбочковоï фiльтpацiï (ШКФ). Пацiенти, якi знаходилися на гeмодiалiзi з анамнезом попepeдньоï гiпepypикeмiчноï терапп та гострою нирковою нeдостатнiстю тд час спостереження були виключeнi. Аналiз проводився з жовтня 2015 року по вересень 2017 року. Швидкють клyбочковоï фiльтpацiï була розрахована за допомогою формули Модифiкацiï дiети при захворювант нирок, що враховуе вш, стать i сироватковий кpeатинiн. Тест використовувався для поpiвняння значень мiж групами, а тест Фiшepа та коефщент коpeляцiï Спipмeна, за потребою, використовувались для оцiнки коpeляцiйного зв'язку.
Пiсля лiкyвання показники ШКФ, креатитну та сечовини поpiвнювали мiж групою пpолiкованих та контрольною групою за допомогою аналiзy коваpiацiй, pозподiлeних вщповщно даних до лiкyвання та вшу. Лшшна peгpeсiя з М-оцiнкою була використана для корекцп piзко вщхилених значень. Пepiод взаемодiï розглядався для кожного з результапв, щоб пepeвipити, чи ефект лiкyвання залежав вщ попереднього piвня тepапiï. Всi аналiзи проводились за допомогою SAS версп 9,3 (SAS Institute, Cary NC). P<0,05 вважалось статистично значущим.
Результати дослщження та ïx обговорення. Аналiзyючи отpиманi данi сyттевоï piзницi мiж контрольною та групою спостереження не було вщносно середнього вiкy, початкового piвня аpтepiального тиску, сиpоватковоï сeчовоï кислоти або вихiдного piвня ШКФ, хоча гтертотчну хворобу було дiагностовано частiшe у гpyпi, що отримувала алопуринол.
Лiкyвання алопуринолом в середтх дозах 250 мг на день (SD, 95,8) було ефективним та призвело до зниження piвня сeчовоï кислоти 6,3 мг/дл (SD, 1,5) у поpiвняннi з середтм значенням контpольноï групи 8,8 мг/дл (SD, 1,8) (рис. 1). Рiзниця кшцевого piвня сeчовоï кислоти мiж контрольною та пролшованою групою становила 2,6 мг/дл (95% довipчий iнтepвал, 2,0-3,1 мг/дл, P<0,0001), пiсля pозподiлeння за початковим piвнeм сeчовоï кислоти та вшом. Сepeднiй кiнцeвий piвeнь креатитну становив 1,35 мг/дл (SD, 1,01) та 1,33 мг/дл (SD, 0,62) у грут лшування та контрольны гpyпi, вiдповiдно (мал. 2). У грут пащенлв, якi приймали алопуринол був вщзначений нижчий кiнцeвий piвeнь кpeатинiнy на 0,12 мг/дл (95% довipчий iнтepвал, 0,003-0,20 мг/дл, P=0,04), нiж у гpyпi контрольних пащенлв, pозподiлeних за початковим piвнeм креатитну i вшом. Сepeднi кiнцeвi piвнi ШКФ становили у пpолiкованiй грут 83,1 мл/хв (SD, 36,2) та 73,9 мл/хв (SD, 32,0) у контрольны гpyпi (рис. 3). У грут пащенлв, якi приймали алопуринол вiдмiчалось збiльшeння piвня ШКФ на 11,8 мл/хв (95% довipчий штервал, доза 4,7-11,8 мг на день, P=0,01), нiж в контpольнiй грут, тсля pозподiлeння за piвнeм початковоï ШКФ i вiком. Ефект лшування залежав вiд piвня iнiцiальноï ШКФ, про що свщчить значний взаемозв'язок показника ШКФ до лiкyвання та тсля (Р=0,004). Вплив лiкyвання на ШКФ ощнювався вiдносно 3 piзних початкових piвнiв ШКФ i був найвагомшим у гpyпi з високим вихщним piвнeм ШКФ. Пацiенти з шщальною ШКФ 90 мл/хв, як отримували алопуринол, мали середне покращення ШКФ в 21,5 мл/хв (95% довipчий iнтepвал, 11,6-31,7 мл/хв, P<0,0001), тодi як при iнiцiальнiй ШКФ 75 мл/хв середне тдвищення ШКФ становило 14,6 мл/хв (95% довipчий iнтepвал, 7,5-22,6 мл/хв, Р=0,0002). При шщальнш ШКФ 45 мл/хв ефект лшування був незначним, з середтм тдвищенням ШКФ 1 мл/хв (95% довipчий iнтepвал, 9,3-11,3 мл/хв, Р=0,84).
Алопуринол (п=40) Контроль (п=40)
Початок лтування SS Пкля лтування Рис. 1. Pibem сeчовоï кислоти, мг/дл
Алопуринол (п=40) Контроль (п=40)
Початок лтування iï Пхля лтування
Рис. 2. Pibem креатитну, мг/дл
На рис. 3 вщображений розподш пацiентiв на групу лшування алопуринолом та контрольну групу за початковим функщональним станом нирок. Коефщент коpeляцiï Спipмeна для кiнцeвоï
ШКФ та юнцевого рiвня сечово! кислоти був незначним у груш, що отримували алопуринол (г=-0,12; Р=0,48), в той час як в контрольнш групi спостерiгалася негативна слабка корелящя (г = -0,28; Р = 0,046). Кореляцiя Спiрмена з приводу змiни рiвня ШКФ та змши сечово! кислоти була незначною у групi лiкування алопуринолом (г = 0,12; Р = 0,47), але мала помiрно негативну кореляцiю в контрольнш груш (г = -0,45; Р = 0,002). Таким чином, покращення рiвня ШКФ шсля л^вання алопуринолом мало незначну корелящю з падшням рiвня сечово! кислоти, у той же час чим вище р1вень ШКФ, тим нижний р1веиь сечово! кислоти у контрольнш гругп.
Середня тривалють спостереження склала 3,5 роюв (8В, 1,8). Були визначеш такi побiчнi явища в груш л^вання: 1 -епiзод пщвищених печiнкових проб, дiарея у 1 пащента, нудота у 1 пащента та загострення подагри у 2 хворих.
1снуе два суперечливих погляди щодо впливу гiперурикемi!' на фшьтращйну здатнiсть нирок: гiперурикемiя - це продукт знижено! клубочково! фiльтрацi! чи гiперурiкемiя безпосередньо призводить до зниження функционально! активност нирок [9].
Початок лжування ^ П1сля лтування
Рис. 3. ШКФ. мл/хв.
До того часу як була розроблена гiпоурикемiчна терапи, у 40% пащенпв iз подагрою вiдзначалося погiршення функци нирок, а смерть вiд нирково! недостатностi спостерiгалась у 25% хворих на подагру [10,11]. "Подагрична нефропаия" виявляеться при аутопсi! у майже вЫх пацiентiв iз подагрою. Серед змш, якi виявляються: склероз артерюл та клубочкiв, iнтерстицiальний фiброз та вщкладення депозитiв кристалiв урату в мозковому прошарку нирки [10]. Багато великих епщемюлопчних дослiджень [5,9] показали зв'язок мiж пiдвищеним рiвнем сечово! кислоти та попршенням функцi! нирок у пащенпв з нормальною функщею нирок та у пацiентiв з хрошчними захворюваннями нирок.
С багато гiпотез, щодо мехашзму виникнення нирково! недостатностi при гшерурикеми, включаючи пряму асоцiацiю мiж гiперурикемiею та майбутнiм розвитком артерiально! гiпертензi! та вiдкладенням уратiв в нирках [13]. У Национальному дослщженш оцiнки здоров'я та харчування (США) було виявлено, що рiвень сироватково! сечово! кислоти, який перевищував 5,5 мг/дл, був ч^ко пов'язаний з виникненням артерiально! гiпертензi!. Цдкаво, що уратна нефропапя (гломерулярний артерiолосклероз) не вiдрiзняеться вiд тако! при гшертошчнш хворобi. При iндукцi! гiперурикемi! у дослщжуваних тварин, виявлялося ураження нирок шляхом нирково! вазоконстрикци та активаци нирково! ренiн-ангiотензиново! системи з наступною пролiферацiею прегломерулярно! гладко! мускулатури, штерстищальний фiброз та клубочкова гiпертензiя [3,4]. Навт пiсля належного контролю артерiального тиску у цих тварин продовжував розвиватись класичний артерiолосклероз у нирках, що дозволяе припустити, що гiперурикемiя може викликати мiкросудиннi ураження, незалежно вiд гiпертензi! [3].
У нашому дослiдженнi у пацiентiв з переважно легким та середшм ступенем хрошчно! хвороби нирок, лiкування алопуринолом призвело до полшшення нирково! функцi! особливо у пащенпв з вищим вихщним рiвнем ШКФ. Вiдсутнiсть кореляцi! мiж зниженням рiвня сечово! кислоти та полшшенням функцi! нирок, свiдчить про те, що алопуринол може сприяти полшшенню функцi! нирок за допомогою iнших механiзмiв, окрiм прямого гiпоурикемiчного ефекту. Можливо, лiкування алопуринолом у пащенпв з гiперурикемiею до моменту ураження нирок призводить до кращих результапв, оскiльки пiсля реноваскулярних та гломерулярних змiн, таких як фiброз, пошкодження нирок може прогресувати незалежно вщ рiвня сечово! кислоти в кровi та контролю артерiального тиску.
У нов^шх рекомендацiях Американського коледжу ревматологi! рекомендовано призначати урикозуричну терапш для досягнення мiнiмального вмiсту сечово! кислоти менш нiж 6 мг/дл для пащенпв iз подагрою з будь-яким з наступних: тофус/тофуси, бшьше 2 нападiв подагри на рж, нефролiтiаз в анамнезi, або стадiя 2, або вища стадiя хрошчно! хвороби нирок. Попередш "рекомендацi!" включають лiкування пацiентiв з гiперурикемiею щонайменше 12 або 13 мг/дл вмшту сечово! кислоти незалежно вiд анамнезу подагри [7]. У цьому дослщженш л^вання пащенпв з ще нижчими середшми рiвнями сечово! кислоти призвело до покращення функци нирок, найбшьш значуще у тих, у кого була збережена ниркова функцiя. Залишаеться з'ясувати, чи е бiльш агресивне л^вання алопуринолом додатково обгрунтуваним за даними функци нирок.
Можлива перевага дй алопуринолу на функщю нирок повинна бути ствставлень з ризиком розвитку синдрому гшерчутливост до алопуринолу - потенцшно смертельно! реакцй на алопуринол, що, може спостерпатися у 0,1% пролiкованих пацieнтiв [8]. Суттевих побiчних реакцiй на алопуринол не спостерпалося, порiвняно з пащентами з кiлькома супутнiми захворюваннями. Це говорить про те, що переваги терапй можуть бути вищi за ризики лшування алопуринолом у певних пiдгрупах пацiентiв.
Це дослiдження мае обмеження. Ретроспективне дослiдження методом «випадок-контроль» може включати помилку вибiрки, яка була зменшена шляхом використання вибiрки пiдряд взятих пацiентiв з бази даних. Непрямим показником ефективносп алопуринолу було зниження рiвня сироватково! сечово! кислоти; оцiнка повторного призначення препарату; а також використання препарату в шших ретроспективних дослiдженнях. Пацiенти не розподшялися вiдносно медикаментозного лiкування чи юторш хвороб, хоча не було суттево! рiзницi мiж двома групами за наявностi супутнiх захворювань, яю можуть впливати на функцiю нирок, таю як цукровий дiабет та артерiальна гiпертензiя. Нашi результати отримаш у пацiентiв одного лiкувального закладу. Необхщш подальшi дослщження, щоб з'ясувати, чи можливо результати узагальнити для шших груп населения. Важливють дослщження полягае в тому, що воно вщображае результати в реальних ктшчних умовах зi звичайною терапiею.
1. Zhdan VM, Kitura OYe, Kitura YeM, Babanina MYu, Tkachenko MV. Hiperurykemiya i arterialna hipertenziya u zahalnolikarskiy praktytsi. Simeyna medytsyna. 2015;4 (60):48-50. [in Ukrainian]
2. Kondratyuk VYe, Tarasenko OM. Hiperurykemiya ta podahra: suchasnyy stan problemy. Ukrayinskyy revmatolohichnyy zhurnal. 2016;65(3):30-37. [in Ukrainian]
3. Tkachenko MV. Hipourykemichna terapiya dlya profilaktyky ta likuvannya podahry: aktualnyy stan problemy. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2017;4(62):197-203. [in Ukrainian]
4. Kuo CF, See LC, Yu KH, Chou IJ, Chiou MJ, Luo SF. Significance of serum uric acid levels on the risk of all cause and cardiovascular mortality. Rheumatology (Oxford). 2013; 52: 127-134.
5. Richette P, Doherty M, Pascual E, Barskova V, Becce F, Castaneda-Sabnabria J et al. 2016 updated EULAR evidence-based recommendations for the management of gout. Ann. Rheum. Dis. 2017; 76:29-42.
6. Shiozawa A, Szabo SM, Bolzani A, Cheung A, Choi HK. Serum uric acid and the risk of incident and recurrent gout: a systematic review. J Rheumatol. 2017; https://doi.org/10.3899/jrheum.160452.
7. Stamp LK, O'Donnell JL, Zhang M, James J, Frampton C, Barclay ML, et al. Using allopurinol above the dose based on creatinine clearance is effective and safe in patients with chronic gout, including those with renal impairment. Arthritis Rheum. 2011;63:412-421.
8. Stamp LK, Taylor WJ, Jones PB, Dockerty JL, Drake J, Frampton C, et al. Starting dose is a risk factor for allopurinol hypersensitivity syndrome: a proposed safe starting dose of allopurinol. Arthritis Rheum. 2012;64:2529-2536.
9. Wright DF, Doogue MP, Barclay ML, Chapman PT, Cross NB, Irvine JH, et al. A population pharmacokinetic model to predict oxypurinol exposure in patients on haemodialysis. Eur J Clin Pharmacol. 2016;73:71-78. [PubMed]
10. Wright DF, Duffull SB, Merriman TR, Dalbeth N, Barclay ML, Stamp LK. Predicting allopurinol response in patients with gout. Br J Clin Pharmacol. 2016;81:277-289.
11. Zandman-Goddard G, Amital H, Shamrayevsky N, Raz R, Shalev V, Chodick G. Rates of adherence and persistence with allopurinol therapy among gout patients in Israel. Rheumatology (Oxford). 2013;52:1126-1131.
ОЦЕНКА ВЛИЯНИЯ АЛЛОПУРИНОЛА
НА ФУНКЦИЮ ПОЧЕК Ждан В.Н., Ткаченко М.В., Бабанина М.Ю., Волченко Г. В., Китура Е.М.
Гиперурикемия ассоциируется с развитием подагры, артериальной гипертензии и хронической болезни почек. Влияние аллопуринола и гипоурикемической терапии на функцию почек недостаточно изучен, особенно у пациентов с хронической болезнью почек, которые имеют повышенный риск развития реакции гиперчувствительности. Целью данного исследования было определение влияния аллопуринола на функциональные возможности почек у пациентов с гиперурикемией. Это ретроспективное исследование когорты пациентов, проходивших лечение на базе ревматологического отделения и поликлиники Полтавской областной клинической больницы им. Н.В. Склифосовского с использованием клинических, фармакологических и лабораторных данных. Ретроспективный анализ был проведен с октября 2015 по сентябрь 2017 года. В исследовании участвовали 40 пациентов с гиперурикемией, которая определялась по повышению
ASSESSMENT OF THE ALOPURINOL EFFECT ON THE RENAL FUNCTION Zhdan V.N., Tkachenko M.V., Babanina M.Yu., Volchenko G.V. , Kitura Ye.M.
Hyperuricemia is associated with the development of gout, arterial hypertension and chronic kidney disease. The influence of allopurinol and hypo-uremic therapy on renal function has not been adequately studied, especially in patients with chronic kidney disease who are at increased risk of developing hypersensitivity reactions. The purpose of this study was to determine the effect of allopurinol on the functional capacity of the kidneys in patients with hyperuricemia. This is a retrospective study of a cohort of patients undergoing treatment on the basis of the rheumatologic department and the polyclinics of the Poltava Regional Clinical Hospital. M.V. Sklifosovsky using clinical, pharmacological and laboratory data. Retrospective analysis was conducted from October 2015 to September 2017. The study involved 40 patients with hyperuricemia, which was determined by an increasing in
сывороточного уровня мочевой кислоты выше 380 ммоль/л (в среднем ~ 500 ммоль/л), которые недавно начали терапию аллопуринолом по любой причине, с верифицированным ответом на лечение. Группа сравнения состояла из 40 пациентов с гиперурикемией без клинической манифестации, которые не лечились аллопуринолом. Все пациенты были распределены по возрасту, полу и по скорости клубочковой фильтрации (СКФ). У пациентов, получавших аллопуринол в средней дозе 250 мг в день ^Б, 78), было отмечено увеличение уровня СКФ на 11,8 мл/мин. (95% доверительный интервал, доза 4,7-11,8 мг в день, Р=0,01), по сравнению с контрольной группой. Установлено, что эффект лечения зависел от исходного уровня СКФ, о чем свидетельствует более значительный терапевтический эффект у пациентов с низким начальным уровнем СКФ (Р=0,004). В группе лечения аллопуринолом был отмечено снижение конечного уровня креатинина на 0,12 мг/дл (95% доверительный интервал, 0,003-0,20 мг/дл, Р= 0,04), по сравнению с группой контрольных пациентов, распределенных по начальным уровням креатинина и возрасту. Среди исследуемых пациентов у двух были зарегистрированы побочные явления. Лечение больных гиперурикемией аллопуринолом средней продолжительностью 15 месяцев привело к значительному улучшению функции почек в когорте мужчин с гиперурикемией. Клиницистам следует учитывать потенциальную пользу аллопуринола при лечении больных гиперурикемией, особенно у тех, кто нуждается в поддержке и контроля функции почек.
Ключевые слова: гиперурикемия, функция почек, аллопуринол.
Стаття надшшла 1.09.18 р.
serum uric acid levels higher than 380 mmol / l (an average of ~ 500 mmol / l) who had recently begun therapy with allopurinol for any reason with a verified response to treatment. The comparison group consisted of 40 patients with hyperuricemia without a clinical manifestation who were not treated with allopurinol. All patients were divided by age, sex and glomerular filtration rate (GFR). Patients receiving allopurinol at an average dose of 250 mg / day (SD, 78) showed an increase in GFR of 11.8 ml / min (95% confidence interval, a dose of 4.7-11.8 mg / day , P = 0.01) than in the control group. It was found that the treatment effect depended on the baseline level of GFR, which is evidenced by a more significant therapeutic effect in patients with lower baseline GFR (P = 0.004). In the allopurinol treatment group, the lower endpoint of creatinine was 0.12 mg / dL (95% confidence interval, 0.003-0.20 mg / dl, P = 0.04) than in the control group of patients at baseline creatinine and age. Among the patients studied, two cases of adverse events were reported. Treatment of patients with hyperuricemia with allopurinol with an average duration of 15 months has led to a significant improvement in renal function in a cohort of men with hyperuricemia. Clinicians should take into account the potential benefits of allopurinol in the treatment of patients with hyperuricemia, especially those who need support and control of kidney function.
Key words: hyperuricemia, renal function, allopurinol.
Рецензент Скрипник 1.М.
DOI 10.26724/2079-8334-2019-1-67-55 UDC 616.62:615.849.1
OPTION TO PREVENT RADIATION CYSTITIS
E-mail: zctym2012@gmail.com
External Beam Radiation Therapy (EBRT) is an efficient method of treatment for many types of tumors. But with different approaches, fields, and combinations of doses, the bladder lesions are inevitable. Therefore, one of the priority unsolved issues in the present day radiology is the issue of prevention and control of radiation reactions and injuries. The purpose of the present study was to develop a method for the prevention and treatment of radiation reactions in the treatment of patients with bladder cancer receiving gamma-ray teletherapy (GRT) and to substantiate the antioxidant and reparative role of the Emoxypin drug in this pathology. The severity of radiation reactions in patients receiving radiation therapy in the usual fractionation mode and with multi-fractionation of dose was under study. The total of 27 patients participated in the observation, those with bladder cancer diagnosed and subjected to the EBRT on the definitive treatment program. Analyzing the results obtained, it can be noted that the use of EBRT in the mode of the daily dose multifraction reliably (p = 0.05) reduces the reaction of the bladder mucosa. Thus, the reactions of the 3rd degree (ulcerative) differ by 4.31 times in favor of group II (experimental) where the mode of multifraction and the Emoxypin drug was used. Reactions of the 2nd degree (erosive-desquamated) differ by 1.24 times and also favor group II, but this indicator is unreliable. Reactions of 1 degree (catarrhal) differ by 3.72 times, which has a sufficient reliability in favor of the treatment performed in the patients of group II. The effect of bladder installations in patients with radiation cystitis, complicated with an infectious process, compared with the traditional methods of therapy, permitted to reduce the term of patients' stay in hospital by 6-7 days.
Keywords: bladder cancer, antioxidants, remote gamma therapy, radiation reactions, radiation injury, cystitis
The present study is a fragment of the scientific research project (SRP): "Development of methods for treatment and prevention of medicamentally-induced injuries of visceral organs" (state registration number 0115U001087). Term of the Project performance: from 02.2015 to 02.2020.
External Beam Radiation Therapy (EBRT) is an efficient method of treatment for many types of tumors. In addition, it provides long-term survival without relapses and other manifestations of the disease. The purpose of performing radiation therapy is to bring a dose having a destructive effect to the tumor cell. At the same time, it is necessary to ensure the protection of healthy tissues, to the extent possible, in accordance with the laws of radiobiology and radiation physics [15]. The severe effects of irradiation, distant radiation injuries, are, unfortunately, part of the EBRT. Effective treatment can be
© T.A. Zhukova, L.N. Vasko, 2019
55
