CC BY
84
УДК 616.12-008.331.1-02:616.153:547.857.5 DOI: 10.22141/2224-1485.5.49.2016.83865
М1ЩЕНКО A.A.
ДУ «ННЦ «1нституткард'ологИ iменi академка М.Д. Стражеска НАМН Украини», м. Ки1в, Укра'/на
гiперурикемiя й артерiальна гiпертензiя —
чи юнуе зв'язок?
Резюме. На основi анал1зу лтературних джерел у статтi вiдображено сучасний стан вивчення ролi гперурикеми в розвитку та прогресувант артерiальноi гтертензи. Описано еволюцЮ науко-вого уявлення про сечову кислоту — вiд етiологiчного чинника подагри до так званого нового фактора ризику серцево-судиннихускладнень. Викладенорезультати дослiджень, що засвiдчують зна-чення гтерурикеми у формувант субклшчного гтертензивного ураження серця й нирок, а також вплив рiзних антигшертензивних препаратiв на сироватковий рiвень сечовоi кислоти. ОбГрунто-вано доцыьтсть подальшого вивченняролi гiперурикемii в прогресувант артерiальноi гжертензи та можливостей и медикаментозноi корекци.
Ключовi слова: гтерурикемiя, сечова кислота, артерiальна гтертензiя, гтертрофiя лiвого шлу-ночка, швидккть клубочковоi фыьтраци.
REVIEW
АРТЕРИАЛЬНАЯ
Р ГИПЕРТЕНЗИЯ
Уперше про зв'язок гшерурикемН з артерiальною riпертензieю (АГ) заговорили наприкшщ Х1Х столгг-тя. У 1879 р. у журналi Lancet була опублжована стат-тя, у якш F. Mohomed висловив гшотезу, що гшер-тензiя е наслщком циркулюючих в кровi токсишв, яю спричиняють пщвищення артерiального тиску (АТ) з ураженням судин серця й нирок. Базуючись на факт! пiдвищеного АТ у бiльшостi хворих на подагру, одним iз таких токсинiв вiн вважав сечову кислоту. У подальшому ця гшотеза була пщтрима-на й шшими вченими. Американський дослщник N. Devis дотримувався думки, що подагра е провщ-ною причиною АГ, яка проявляеться ураженням ар-терiол, штерстицго нирок та мiокардiальною гшер-трофiею. Його спiввiтчизник H. Huchard припускав, що причинами ураження судин при гшертензН е сечова кислота, а точшше ïï пiдвищений вмют у кровi, та вживання жирноï 1Сж1. У 1913 р. вперше в експери-ментi було продемонстровано пщвищення АТ на тлi шфузН сечовоï кислоти кролям [4].
Практично через 100 роюв, у 70-х роках ХХ столггтя, iнтерес до вивчення ролi сечовоï кислоти в розвитку й прогресувант серцево-судинних за-хворювань вiдновився i з того часу невпинно зро-стае. В ешдемюлопчних дослщженнях встановлено зв'язок мiж урикемiею та АГ, мозковим шсультом, iшемiчною хворобою серця, серцевою недостатшс-тю тощо. Причому цей зв'язок мае мюце не тшьки в умовах вираженоï гшерурикемИ, лiнiйна залеж-нiсть зберiгаеться й у межах нормальних значень сироваткового р1вня сечово! кислоти [5]. Проте роль гшерурикемН як самостiйного чинника ризику сер-
цево-судинних захворювань донинi остаточно не з'ясована. Даш масштабного популяцшного досль дження в США свiдчать про те, що не тшьки подагра, а й безсимптомна гiперурикемiя е самостiйним предиктором серцево-судинно! та загально! смертi, ризик яко! лшшно зростае 3i збшьшенням сироваткового рiвня сечово! кислоти [6]. У дослщженш MRFIT встановлено прогностичну роль гтерурикеми в розвитку шфаркту мiокарда тiльки в чоловiкiв [7], тодi як у дослiдженнi LIFE тшьки в жiнок з АГ виявлено прямий зв'язок мж тдвищенням рiвня сечово! кислоти та серцево-судинними ускладнен-нями [8]. Результати дослщження PIUMA засвщчи-ли прогностичну роль сечово! кислоти в розвитку серцево-судинних подш i загальнiй смертностi у хворих на АГ [9], проте в популяцшному дослщ-женнi ARIC не виявлено будь-яко! асощацп мж сироватковим рiвнем сечово! кислоти та розвитком серцево-судинних ускладнень у популяцп [10]. 1н-терес також становлять дослщження, у яких було встановлено, що пщвищення р1вня сечово! кислоти асоцгоеться з погiршенням когштивно! функци в лггнк ж1нок, а також у оаб обох статей [11, 12].
Адреса для листування з автором: Мщенко Лариса Анатолiïвна E-mail: [email protected]
© Мщенко Л.А., 2016 © «Артер1альна riпертеroiя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
На вщмшу вщ серцево-судинних захворю-вань, бшьшють дослiджень у сферi АГ вказують на зв'язок мж урикемieю та виникненням гшертензп. Результати дослщження MRFIT свiдчать про зро-стання ризику АГ на 80 % протягом 6 роюв у чо-ловiкiв при вихiдному пiдвищеннi сироваткового вмюту сечовоi кислоти бiльше нж 7 мг/дл неза-лежно вщ вихiдного рiвня АТ, лiпiдного профшю, протешурп та функцiонального стану нирок [13]. Незалежна прогностична роль сечовоi кислоти в розвитку гшертензп в жшок була встановлена в до-слiдженнi Nurses Health [14]. Значення сечовоi кислоти для розвитку АГ у оаб обох статей пщтвер-джують результати популяцiйного проспективного дослщження W. Zhang i ствавт.: вiдносний ризик АГ пiсля урахування традицiйних факторiв серце-во-судинного ризику в жшок становив 1,85 (95 % довiрчий штервал (Д1) 1,06—3,24; р = 0,006) i був дещо вагомiшим, н1ж у чоловтв — 1,39 (95% Д1 1,16—1,68; р = 0,003) [15]. За даними проспективного дослщження в ггалшськш популяцп (2045 учасникiв, перюд спостереження 16 рокiв), збшь-шення сироваткового рiвня сечовоi кислоти на 1 мг/дл призводить до зростання ризику АГ на 34 % (р = 0,02) i на 29 % (р = 0,01) за результатами домаш-шх i амбулаторних вимiрювань вiдповiдно. Крiм того, у цьому дослщженш сечова кислота визначе-на як незалежний предиктор серцево-судинноi та загальноi смертi: ii зростання на 1 мг/дл асощюва-лось зi зростанням ризику на 22 % (р = 0,03) i 12 % (р = 0,04) вщповщно [16].
У метааналiзi P.C. Grayson i спiвавт., який включив 18 дослщжень, що загалом охопили по-над 55 000 оаб, встановлено, що ризик розвитку АГ збшьшуеться на 41 % (ВР = 1,41; 95% Д1 1,23—1,58) за наявносп гшерурикемп, при цьому зростання сироваткового рiвня сечово! кислоти на 1 мг/дл асоцгоеться зi збiльшенням ризику АГ на 13 % (ВР = 1,13; 95% Д1 1,06-1,20) [17]. Слщ зазна-чити, що прогшертензивний ефект гшерурикемп бiльш виражений в оаб молодого вiку, що пщтвер-джуеться даними клiнiчних дослiджень у шдлитав з уперше виявленою АГ. У 90 % пщлигав з уперше виявленою АГ спостерiгаеться пщвищення сироваткового вмiсту сечовоi кислоти понад 5,5 мг/дл, а також прямий лшшний зв'язок м1ж урикемiею та рiвнем систолiчного АТ [18]. ^ею ж групою дослщ-ниюв було продемонстровано й зворотну залеж-нiсть — зниження АТ на xni зменшення урикемп при застосуванш алопуринолу. У подвiйному слiпому плацебо-контрольованому дослiдженнi 30 пщлгг-кiв з м'якою АГ встановлено достовiрне порiвняно з плацебо зниження АТ у груш алопуринолу на rai зменшення сироваткового рiвня сечовоi кислоти. Офюний систолiчний АТ знизився на 6,9 мм рт.ст., дiастолiчний — на 5,1 мм рт.ст., середньодобовий систолiчний i дiастолiчний АТ — на 6,3 i 4,6 мм рт.ст. вщповщно [19]. Вплив алопуринолу на рiвень АТ було продемонстровано також у лггшх осiб (стар-
ших за 65 роюв) за результатами аналiзу бази даних Clinical Practice Research Datalink у Великобританп. Усього 3 % вщ загалу застосовували алопуринол, що асоцiювалось зi значним зниженням АТ, яке не залежало вщ вихiдного рiвня сечово! кислоти або вiд iншого лжування, яке отримували цi пацieнти [20]. Даш метааналiзу V. Agarwal та ствавт., що включив 10 дослщжень i 738 осiб, свiдчать про незначний, але достовiрний ефект алопуринолу в зниженш систолiчного й дiастолiчного АТ — на 3,3 мм рт.ст. (95% Д1 1,4-5,3; р = 0,001) i 1,3 мм рт.ст. (95% Д1 0,1-2,5; р = 0,03) вщповщно [21].
Експериментальним аргументом на користь того, що гiперурикемiя може спричиняти розви-ток АГ, е дослiдження, у якому продемонстровано розвиток гшертензп в щурiв на тлi фармаколопч-но-шдуковано! гшерурикемп [22]. На противагу цьому було показано, що лжування алопуринолом або урикозуричним агентом запобпае ii розвитку в експериментальних тварин [23].
Юлька можливих механiзмiв лежать в основi прогшертензивно! дп сечово! кислоти. Доведет в експерименп змiни нирково! гемодинамжи пiд впливом гшерурикемп (зниження ренального кро-вообiгу за рахунок пщвищення штрагломеруляр-ного тиску та зростання резистивносп ниркових артерiол) призводять до частково! шемп нирки, що сприяе активацп ренш-анпотензиново! систе-ми з наступним пщвищенням АТ i розвитком стш-ко! гшертензп [24, 25]. Сечова кислота е бюлопчно амбiвалентною речовиною. Вона може проявляти потужну антиоксидантну дiю, яка за своею штен-сивнiстю не поступаеться аскорбшовш кислотi, натомiсть, за певних умов, може мати виражеш прооксидантнi властивость Дотепер остаточно не з'ясовано, що детермшуе той чи iнший шлях бю-логiчних ефектiв сечово! кислоти. Одна з гшотез припускае, що, на противагу антиоксидантним якостям сечово! кислоти в екстрацелюлярному простор^ всередиш клiтин вона мае прооксидан-тш та прозапальнi властивостi. Вважаеться, що збшьшення внутрiшньоклiтинного вмiсту сечово! кислоти, яке корелюе з ii сироватковим рiвнем, стимулюе продукцiю супероксид-анiону через ак-тивацiю НАДФ- та ксантин-оксидази. Наслiдком штенсифжацп окислювальних процесiв е зменшення синтезу та бюдоступносп оксиду азоту й розвиток ендотелiальноi дисфункцп [26, 27].
Сироватковий рiвень сечово! кислоти вщобра-жае баланс м!ж ii продукцiею та виведенням з ор-ганiзму, переважно через нирки (75 %), а решта виводиться кишечником. Саме тому зменшення екскрецп сечово! кислоти нирками призводить до зростання ii вмiсту в кров^ що може мати мюце в жь нок у постменопаузi (послаблення урикозуричного ефекту естрогенiв), при метаболiчному синдром! та ураженнi нирок. Гшерурикемш, що е результатом зменшення екскрецп сечово! кислоти на rai зниження ренального кровотоку, часто спостерпаеться при
хротчшй XBopo6i нирок (ХХН). Причиною гшерурикемп! може бути також генетичний полiмоpфiзм aHioHiB-TpaHcnopTepiB, що забезпечують процес екскрецп! ypaTiB у проксимальному канальш нефрона (анiон-транспортер-1 сечово! кислоти; SLC2A9, що кодуе ген транспортера-9 глюкози та iн.). Кpiм того, зростання сироваткового piвня сечово! кислоти може бути зумовлене споживанням бшково- та фруктозомют^ ж, коли синтез ïï зростае на rai надмipного постачання пpeкypсоpiв у оргашзм.
Безсимптомна гiпepypикeмiя досить поширена у хворих на АГ: вона виявляеться в 25—40 % пащенпв з уперше встановленим дiагнозом гшертензИ, при-близно в 80 % хворих з тяжкою АГ та в 50 % тих, хто вживае дiypeтики [4]. Вщповщно до результата на-шоï дослщниць^ роботи, у яку були включен 272 пащенти з гiпepтонiчною хворобою 1-3-го ступеня, пошиpeнiсть гшерурикемИ становила 31 % [1].
Зважаючи на пошиpeнiсть гшерурикемп! у хворих на АГ та ïï несприятливий вплив на розвиток серцево-судинних ускладнень, протягом остан-нього десятилггтя вивчаються мeханiзми та ïï роль в розвитку й прогресуванн гшертензивного ура-ження оргашв-мшеней. Проте кiлькiсть таких до-слщжень обмежена, а к результати школи мають суперечливий характер. Так, у дослщженш японсь-ких наyковцiв виявлена достовipна незалежна асо-цiацiя мiж piвнeм сeчовоï кислоти та шдексом маси мiокаpда лiвого шлуночка (1ММЛШ) у хворих на АГ [28], проте, за даними грецьких науковшв, ви-pажeнiсть урикемп не вщповщае ступеню збшь-шення 1ММЛШ [29]. За результатами наших робгг, у хворих з гiпepypикeмiею поpiвняно з патентами, у яких сироватковий piвeнь сeчовоï кислоти коли-ваеться в межах норми, 1ММЛШ достовipно вищий: 148,1 ± 3,4 г/м2 проти 126,5 ± 2,4 г/м2 (р < 0,001). При цьому за умови гшерурикемп! спостерпаеться бшьший вщсоток пацiентiв з концентричним типом ремоделювання лiвого шлуночка — 46,3 % проти 32,0 %. Результати рангового кореляцшно-го аналiзy свщчать про пряму асоцiацiю мiж си-роватковим вмiстом сeчовоï кислоти та 1ММЛШ (р = 0,41; р < 0,001), що зберпае достовipнiсть пiсля поправки на вiк, окружшсть талИ, тpивалiсть за-хворювання та piвeнь АТ [1]. Проте за результатами регресшного аналiзy, у модель якого були включеш також показники вуглеводного обмшу (глюкоза, HbA1c, шсулш, НОМА), системного запалення (С-реактивний бшок, фактор некрозу пухлини а, шгерлейкш-6, фiбpиногeн) та piвeнь екскрецп альбумшу з сечею, сечова кислота була незалеж-ною дeтepмiнантою величини 1ММЛШ (ß = 0,285; р = 0,005) тшьки в ж1нок [2].
Сьогодн гiпepypикeмiя розглядаеться не тшьки як наслщок погipшeння функцп! нирок, а й як один iз чинниюв ниркового ураження. Результати низки масштабних попyляцiйних дослщжень вказують на прогностичну роль сeчовоï кислоти в розвитку та прогресуванш ХХН. Так, у дослщженш Okinawa
General Health Maintenance Association, що включило 6400 оаб з вихщною нормальною функшею нирок, показано, що ypикeмiя на piвнi 8 мг/дл i вище асоцгоеться зi збiльшeнням ризику ураження нирок у 2,9 раза у чоловЫв i в 10 pазiв — у жшок протягом 2 роюв спостереження [30]. У дослiджeннi Vienna Health Screening Project (23 475 оаб без патологп! нирок на початку проекту, перюд спостереження — 7 роюв) було встановлено, що зростання сироваткового вмюту сeчовоï кислоти асошюеться зi зростан-ням ризику ХХН незалежно вщ вiкy, стап, об'ему талИ, piвня глюкози, лшщв, швидкостi клyбочковоï фшьтрацп! (ШКФ), АТ i використання антигшер-тензивних препарапв [31].
Вплив урикемп! на функщональний стан нирок у хворих на АГ вивчався в поодиноких роботах, i було встановлено прогностичну роль сeчовоï кислоти в розвитку ниркового ураження в жшок iз гшер-тонiчною хворобою (ГХ) [32]. Результати нашого дослщження засвщчили наявнiсть зв'язку мiж ури-кeмiею та фyнкцiональним станом нирок у хворих на ГХ обох статей. За даними кореляцшного аналь зу встановлено достовipний зв'язок вмiстy сeчовоï кислоти в кpовi з piвнeм екскрецп! альбyмiнy iз сечею (р = 0,36; р = 0,02) прямого спрямування та з ШКФ (р = —0,31; р = 0,02) — обернений, що мають незалежний вщ вшу та piвня АТ характер (к досто-вipнiсть збepiгаеться пiсля урахування в модeлi вiкy та piвня середньодобового, середньоденного та се-peдньонiчного АТ) [1].
Ще одним дискутабельним питанням е роль гшерурикемп! в прогресуванш ХХН. Встановлено, що сечова кислота е самостшним, незалеж-ним предиктором серцево-судинних ускладнень i смерт у хворих iз ХХН [33, 34]. Так, у дослщженш MDRD, що включило 840 пашенпв iз ХХН, збшьшення piвня сeчовоï кислоти на 1 мг/дл асошюва-лось зi зростанням загальноï смертност на 17 %, сepцeво-сyдинноï смертносп — на 16 %. Проте, за даними цього ж дослщження, сечова кислота не була предиктором прогресування ниркового ураження, незважаючи на низьку вихщну ШКФ, що в середньому становила 33 мл/хв/1,73 м2 [34]. Гiпepypикeмiя також не мала самостшного прогно-стичного значення в попршенш функцп! нирок у пашенпв з нeдiабeтичною нeфpопатiею зi знижен-ням ШКФ 3-го i 4-го ступеня [35]. 1ще в одному спостереженн пацiентiв з нeдiабeтичною ХХН, що тривало протягом 7 роюв, вихщний piвeнь сeчовоï кислоти поступився значимютю вихiднiй ШКФ i мшроальбумшурп щодо прогнозу динамiки функцп! нирок [36].
За результатами 5^чного проспективного до-слiджeння, проведеного в нашому вщдш, вихщ-на гiпepypикeмiя визначала темпи прогресування гiпepтeнзивного ураження нирок. У це дослщження було включено 47 хворих на ГХ зi зниженою (помipно та середнього ступеня) ШКФ, яку визна-чали за ^ренсом кpeатинiнy з використанням
проби Реберга — Тареева. На ochobî регресшного аналГзу було встановлено, що незалежними предикторами прогресування гшертензивно! нефро-пап! е вихiдна ШКФ (ß = 0,589; р = 0,001), рiвень сечово! кислоти (ß = —0,467; р = 0,02) та пульсового АТ (ß = —0,448; р = 0,01). За даними бшарно! лопстично! регресп, пiдвищення вмiсту сечово! кислоти понад 390 мкмоль/л при первинному об-стеженш збiльшуе вiдносний ризик прогресування гшертензивно! нефропап! в 4 рази (вщношення шансiв 4,02; 95% Д1 1,1-15,4; р = 0,03) протягом наступних 5 роюв [3].
З огляду на аргументи на користь ролi сечово! кислоти в прогресувант АГ та розвитку серцево-судинних ускладнень актуальним е питання фар-маколопчно! корекщ! гшерурикемГ! в ще! категорий пацiентiв. Результати ретроспективного аналiзу дослiдження AMIS вказують на те, що зменшення урикемГ! шд впливом лiкування (алопуринол, кол-хщин або пробенiцид) асоцiюеться з полшшенням прогнозу у хворих на гострий iнфаркт мiокарда [37]. У випадку клiнiчно машфестовано! гшерурикемГ!, тобто за наявносп подагри, пацiентам показаний прийом iнгiбiторiв ксантиноксидази (алопуринол, фебуксостат), що належать до препарапв першо! лши. Д1я цих засобiв направлена на зменшення синтезу сечово! кислоти, щльовий рiвень яко! на тлi терат! становить менше вiд 6 мг/дл (360 мкмоль/л) [38]. Не визначеним залишаеться питання корекщ! безсимптомно! гшерурикемИ, для яко! вiдсутнi по-казання для застосування iнгiбiторiв ксантиноксидази, в пащенпв з АГ.
Антигшертензивш препарати чинять рГзно-спрямований вплив на сироватковий вмют сечово! кислоти. Як вже зазначалось, дiуретики сприяють зростанню рiвня сечово! кислоти на 6-19 % через пщвищення ïï реабсорбщ! в проксимальному ка-нальщ нефрона (мiнiмальний вплив мае шдапа-мiд, максимальний — хлорталiдон). Протилежним чином дiе блокатор АТ1-рецепторiв ангютензину II лозартан, який збiльшуе екскрещю сечово! кислоти нирками, тим самим зменшуе ïï вмiст в си-роватцi кровi в середньому на 20-25 %, що проде-монстровано в чисельних дослщженнях у хворих на АГ [39]. Так, у дослщженш японських науков-щв продемонстровано, що перехщ пацiентiв з комбшацп блокаторiв рецепторiв ангiотензину II з пазидним або тiазидоподiбним дiуретиком на ком-бiнацiю лозартану з гщрохлоропазидом супровод-жуеться достовiрним зменшенням сироватково! концентращ! сечово! кислоти у хворих на ГХ [40]. Важливим е той факт, що зниження рiвня сечово! кислоти пiд впливом лозартану супроводжуеться полiпшенням прогнозу, що було продемонстровано в пащенпв з дiабетичною нефропатiею [41]. Так, за результатами post hoc аналiзу дослщження RENNAL, погiршення функщ! нирок (подвоення рiвня креатинiну кровi або розвиток термшально! нирково! недостатностi) зустрiчалось достовiрно
рiдше (9,5 проти 14,3 випадка на 100 пащенто-роюв) при зниженнi сироваткового рiвня сечово! кислоти > 0,5 мг/дл на rai лозартану порiвняно зi зростанням або менш вираженим регресом урике-мп. Було пiдраховано, що зниження сироваткового рiвня сечово! кислоти на кожш 0,5 мг/дл супроводжуеться зменшенням на 6 % ризику ниркових ускладнень [42].
Крiм того, незначний вплив на рiвень сечово! кислоти чинять препарати, яю часто призначаються хворим на АГ з метою полшшення прогнозу — ста-тини й ацетилсалщилова кислота. Остання у неви-соких дозах (75-150 мг) сприяе зростанню урикемГ! на 6-10 %, тодГ як у бГльших дозах чинить урикозу-ричний ефект. Застосування статинiв асоцгоеться зГ зниженням сироваткового рГвня сечово! кислоти вщ 3,6 до 10 % за результатами рГзних нечисленних дослщжень. Так, за нашими даними, додавання ро-зувастатину в дозГ 10 мг пащентам з ГХ протягом 6 мгс. призвело до достовГрного зменшення урикемГ! на 10,4 % (р = 0,02) [43].
Актуальнють корекщ! безсимптомно! гшерури-кемГ! зумовлена також ïï значною поширешстю серед хворих на тяжку АГ. У дослщженш EURIKA, що проводилось у 12 кра!нах бвропи й включило 5220 пащенпв з АГ, сечова кислота виявилась одним ¡з факторГв (поряд ¡з цукровим дГабетом, шдексом маси тГла та ризиком SCORE > 5 %), асоцшованих з резистентним перебиом гшертензИ [44]. Ситуа-цГя ускладнюеться тим, що в таких пащенпв для контролю АТ необхщно застосовувати дГуретики, яю, у свою чергу, справляють додатковий гшерури-кемГчний ефект, що може, з одного боку, призвести до розвитку подагри, а з шшого — чинити негатив-ний вплив на прогноз хворого. Усе вищевикладене надало пщстави для вивчення ефекпв селективного непуринового шпбгтору ксантиоксидази фебуксо-стату в пащенпв ¡з безсимптомною гшерурикемГею в комбшащ! з АГ або ¡шемГчною хворобою серця. Ниш тривають 6 контрольованих рандомГзованих дослщжень, у яких вивчаеться вплив цього препарату на рГвень АТ, структурно-функщональш власти-восп судинно! стшки й розвиток серцево-судинних захворювань.
Отже, за результатами наявних на сьогодш дослщжень, сечова кислота е одним ¡з вагомих чин-ниюв розвитку та прогресування ГХ. КрГм того, гшерурикемГя розглядаеться як один ¡з факторГв, що чинить негативний вплив на прогноз пащенпв, сприяючи розвитку серцево-судинних ускладнень. Вочевидь, мониторинг ïï сироваткового рГвня е дощльним у пащенпв з ГХ, особливо в пащенпв з тяжкою ГХ, а також за умов тривалого викори-стання дГуретиюв. При виявленш безсимптомно! гшерурикемГ! в пащенпв ¡з ГХ дощльним е застосування блокатора рецепторГв ангютензину II лозартану — единого антигшертензивного препарату, що сприяе зменшенню сироваткового рГвня сечово! кислоти.
Список лператури
1. Мщенко Л.А. Зв'язок гшерурикемп зураженням ор-гашв-мшеней у хворих на гтертотчну хворобу / Л.А. Mi-щенко // Кардиология: от науки к практике. — 2015. — № 2(15). — С. 41-51.
2. Мщенко Л.А. Особливостi зв'язку нових факторiв серцево-судинногоризику з гтертрофieю лiвого шлуночка у чоловшв i жшок, хворих на гтертотчну хворобу /Л.А. Mi-щенко // Запорожский медицинский журнал. — 2012. — Т. 73, № 4. — С. 31-34.
3. Мщенко Л.А. Предиктори nогiршання функщональ-ного стану нирок у хворих на гтертотчну хворобу з гтер-тензивною нефропатieю / Л.А. Мщенко, 6.П. Свщенко, В.Б. Безродний // Украшський кардiологiчний журнал. —
2012. — № 1. — С. 8-12.
4. Feig D.I. Hyperuricemia and hypertension /D.I. Feig// Advances in Chronic Kidney Disease. — 2012. — Vol. 19. — P. 377-385.
5. Feig D.I. Uric acid and cardiovascular risk / D.I. Feig, D.H. Rang, R.J. Johnson // N. Engl. J. Med. — 2008. — Vol. 359. — P. 1811-1821.
6. Stack A. G. Independent and conjoint associations of gout and hyperuricaemia with total and cardiovascular mortality / A.G. Stack, A. Hanley, L.F. Casserly [et al.] // QJM. —
2013. — Vol. 106. — P. 647-658.
7. Krishnan E. Gout and the risk of acute myocardial infarction /E. Krishnan, J.F. Baker, D.E. Furst[et al.]//Arthritis Rheum. — 2006. — Vol. 54. — P. 2688-2696.
8. Hoieggen A. The impact of serum uric acid on cardiovascular outcomes in the LIFE study / A. Hoieggen, M.H. Alderman, S.E. Kjeldsen [et al.]//Kidney Int. — 2004. — Vol. 65. — P. 1041-1049.
9. Verdecchia P. Relation between serum uric acid and risk of cardiovascular disease in essential hypertension: the PIUMA study/P. Verdecchia, G. Schillaci, G.P. Reboldi[etal.] //Hy-pertens. — 2000. — Vol. 36. — P. 1072-1078.
10. Hozawa A. Serum uric acid and risk of ischemic stroke: the ARICstudy/A. Hozawa, A.R. Folsom, H. Ibrahim [et al.]// Atherosclerosis. — 2006. — Vol.187. — P. 401-407.
11. Vannorsdalla D.T. Higher Baseline Serum Uric Acid is Associated with Poorer Cognition but Not Rates of Cognitive De-clinein Women/D.T. Vannorsdalla, A.M. Kueiderc, M.C. Carl-sonc//Exp. Gerontol. — 2014. — Vol. 60. — P. 136-139.
12. Beydoun M.A. Serum Uric Acid and Its Association with Longitudinal Cognitive Change Among Urban Adults / M.A. Beydoun, J.A. Canas, G.A. Dore [et al.]// J. Alzheimers. Dis. — 2016. — Vol. 52. — P. 1415-1430.
13. Krishnan E. Hyperuricemia and Incidence of Hypertension Among Men Without Metabolic Syndrome / E. Krishnan, C.K. Kwoh, H.R. Schumacher [et al.]// Hypertension. — 2007. — Vol. 49. — P. 298-303.
14. Forman J. Uric acid and insulin sensitivity and risk of incident of hypertension / J. Forman, H. Choi, G. Curhan // Arch. Intern. Med. — 2009. — Vol. 169. — P. 155-162.
15. Zhang W. Plasma uric acid and hypertension in a Chinese community: prospective study and meta-analysis / W. Zhang, K. Sun, Y. Yang [et al.] //Clin. Chem. — 2009. — Vol. 55. — P. 2026-2034.
16. Bombelli M. Prognostic value of serum uric acid: new-onset in and out-of-offtce hypertension and long-term mortality / M. Bombelli, I. Ronchi, M. Volpe // J. Hypertens. — 2014. — Vol. 32. — P. 1237-1244.
17. Grayson P.C. Hyperuricemia and incident of hypertension: a systematic review and meta-analysis / P. C. Grayson, S.Y. Kim, M. LaValley [et al.] //Arthritis Care Res. — 2011. — Vol. 63. — P. 102-110.
18. Feig D.I. Hyperuricemia in childhood primary hypertension / D.I. Feig, R.J. Johnson // Hypertens. — 2003. — Vol. 42. — P. 247-252.
19. Feig D.I. Effect of allopurinol on blood pressure of adolescents with newly diagnosed essential hypertension: a randomized trial / D.I. Feig, B. Soletski, R.J. Johnson // JAMA. — 2008. — Vol. 300. — P. 924-932.
20. Beattie C.J. Allopurinol initiation and change in blood pressure in older adults with hypertension / C.J. Beattie, R.L. Fulton, P. Higgins [et al.] // Hypertension. — 2014. — Vol. 65. — P. 1102-1107.
21. Agarwal V. Effect of Allopurinol on Blood Pressure: A Systematic Review and Meta-Analysis/ V. Agarwal, N. Hans, F.H. Messerli [et al.] // J. Clin. Hypertens. — 2013. — Vol. 15. — P. 435-442.
22. Mazzali M. Elevated uric acid increases blood pressure in the rat by a novel crystal-independent mechanism /M. Maz-zali, J. Hughes, Y.G. Kim [et al.]// Hypertension. — 2001. — Vol. 38. — P. 1101-1106.
23. Mazzali M. Hyperuricemia induces a primary arte-riolopathy in rats by a blood pressure independent mechanism / M. Mazzali, J. Kanellis, E. Han [et al.]// Am. J. Physiol. Renal. Physiol. — 2002. — Vol. 282. — P. 991-997.
24. Sanchez-Lozada L. G. Mild hyperuricemia induces vasoconstriction and maintains glomerullar hypertension in normal and remnant kidney rats / L.G. Sanchez-Lozada, E. Tapia, J. Santamari [et al.] // Kidney Intern. — 2005. — Vol. 67. — P. 237-247.
25. Corry D.B. Uric acid stimulates vascular smooth muscle cell proliferation and oxidative stress via the vascular renin-angiotensin system / D.B. Corry, P. Eslami, K. Yamamoto [et al.]// J. Hypertens. — 2008. — Vol. 26. — P. 269-275.
26. Sanchez-Lozada L.G. Oxidative stress with an activation of the renin-angiotensin system in human vascular endothelial cells as a novel mechanism of uric acid-induced endothelial dysfunction / M.A. Yu, L. G. Sanchez-Lozada, R.J. Johnson [et al.]// J. Hypertens. — 2010. — Vol. 28. — P. 1234-1242.
27. Sanchez-Lozada L.G. Uric acid-induced endothelial dysfunction is associated with mitochondrial alterations and decreased intracellular ATP concentration / L.G. Sanchez-Lozada, M.A. Lanaspa, M. Cristobal-Garcia [et al.]// Nephron. Exp. Nephrol. — 2012. — Vol. 121. — P. e71-e78.
28. Iwashima Y. Uric acid, left ventricular mass index, and risk of cardiovascular disease in essential hypertension / Y. Iwashima, T. Horio, K. Kamide // Hypertens. — 2006. — Vol. 47. — P. 195-202.
29. Tsioufis C. The diverse association of uric acid with low grade inflammation, adiponectin and arterial stiffness in never-treated hypertensives / C. Tsioufis, S. Kyvelou, K. Dimitriadis [et al.] // J. Hum. Hypertens. — 2011. — Vol. 25. — P. 554-559.
30. Iseki K. Significance of hyperuricemia on the early detection of renal failure in cohort of screened subjects / K. Iseki, S. Oshiro, M. Tozawa [et al.] // Hypertens. Res. — 2001. — Vol. 24. — P. 691-697.
31. Obermayr R.P. Elevated uric acid increases the risk for kidney disease / R.P. Obermayr, C. Temml, G. Gutjahr [et al.]// J. Am. Soc. Nephrol. — 2008. — Vol. 19. — P. 2407-2413.
32. Borges R.L. Uric acid as a marker for renal dysfunction in hypertensive women on diuretic and non-diuretic therapy / R.L. Borges, A.H. Hirota, B.M. Quinto [et al.] // J. Clin. Hypertens. — 2009. — Vol. 5. — P. 253-259
33. Madero M. Uric acid and long-term outcomes in CKD/ M. Madero, M.J. Sarnak, X. Wang // Am. J. Kidney Dis. — 2009. — Vol. 53. — P. 796-803.
34. Kanbay M. Serum uric acid independently predicts cardiovascular events in advanced nephropathy / M. Kanbay, M.I. Yilmaz, A. Sonmez [et al.]// Am. J. Nephrol. — 2012. — Vol. 36. — P. 324-331.
35. Choncol M. Relationship of uric acid with progression of kidney disease/M. Choncol, M.G. Schlipak, R. Katz [et al.]// Am. J. Kidney Dis. — 2007. — Vol. 50. — P. 239-247.
36. Sturm G. Uric acid as a risk factorfor progression ofnon-diabetic chronic kidney disease? The Mild to Moderate Kidney Disease (MMKD) Study / G. Sturm, B. Kollerits, U. Neyer [et al.]//Exp. Gerontol. — 2008. — Vol. 43. — P. 347-352.
37. Krishnan E. Hyperuricemia and untreated gout are poor prognostic markers among those with a recent acute myocardial infarction/E. Krishnan, B.J. Pandya, B. Lingala [etal.]//Arthritis Research & Therapy. — 2012. — Vol. 14. — P. 2-10.
38. Khanna D. 2012 American College of Rheumatology Guidelines for Management ofGout Part II: Therapy and Anti-
inflammatory Prophylaxis of Acute Gouty Arthritis / D. Khan-na, P.P. Khanna, J.D. Fitzgerald [et al.]// Arthritis Care Res. (Hoboken). - 2012. - Vol. 64. - P. 1447-1461.
39. Borghi C. Serum uric acid and the risk ofcardiovascular and renal disease / Borghi C., Rosei E.A., Bardin T. [et al.]// J. Hypertens. - 2015. - Vol. 33. - P. 1729-1741.
40. Matsumura K. Effect of losartan on serum uric acid in hypertension treated with a diuretic: the COMFORT study / K. Matsumura, H. Arima, M. Tominaga [et al.] // Clin. Exp. Hypertens. - 2015. - Vol. 37(3). - P. 192-196.
41. Smink P.A. An initial reduction in serum uric acid during angiotensin receptor blocker treatment is associated with cardiovascular protection: a post hoc analysis of the RENAAL and IDNT trials / P.A. Smink, S.J. Bakker, G.D. Laverman [et al.]// J. Hypertens. - 2012. - Vol. 30. - P. 1022-1028.
42. Miao Y. Effect of a reduction in uric acid on renal outcomes during losartan treatment: a post hoc analysis of the reduction of endpoints in non-insulin-dependent diabetes mellitus with the Angiotensin II Antagonist Losartan Trial / Y. Miao, S.A. Ottenbros, G.D. Laverman [et al.] // Hypertens. -2011. - Vol. 58. - P. 2-7.
43. Mishchenko L. Effect of rosuvastatin on renal function and metabolic parameters at essential hypertensive patients / L. Mishchenko, O. Matova, T. Ovdiienko [et al.] // J. Am. Soc. Hypertens. - 2016. - Vol. 10(4S). - P. e10-e13.
44. Borghi C. Lack of control of hypertension in primary cardiovascular disease prevention in Europe: Results from the EURIKA study / C. Borghi, F. Tubach, G. De Backer [et al.]// Int. J. Cardiol. - 2016. - Vol. 218. - P. 83-88.
OTpuMaHO 03.11.16 ■
Мищенко A.A.
ГУ «ННЦ «Институт кардиологии имени академика Н.Д. Стражеско НАМН Украины», г. Киев, Украина ГИПЕРУРИКЕМИЯ И АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ — СУЩЕСТВУЕТ ЛИ СВЯЗЬ?
Резюме. На основании анализа литературных источников в статье отражено современное состояние изучения роли гиперурикемии в развитии и прогрессировании артериальной гипертензии. Описана эволюция научного представления о мочевей кислоте — от этиологического фактора подагры до так называемого нового фактора риска сердечно-сосудистых осложнений. Изложены результаты исследований, подтверждающие значение гиперурикемии в формировании субклинического гипертониче-
ского поражения сердца и почек, а также влияние различных антигипертензивных препаратов на сывороточный уровень мочевой кислоты. Обоснована целесообразность дальнейшего изучения роли гиперурикемии в прогресси-ровании артериальной гипертензии и возможностей ее медикаментозной коррекции.
Ключевые слова: гиперурикемия, мочевая кислота, артериальная гипертензия, гипертрофия левого желудочка, скорость клубочковой фильтрации.
Mishchenko L.A.
State Institution «National Scientific Center «Institute of Cardiology named after Academician M.D. Strazhesko» of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
HYPERURICEMIA AND ARTERIAL HYPERTENSION — IS THERE A CORRELATION?
Summary. Based on the analysis of references, the article deals with the current state of studying the role of hyperuricemia in the development and progression of arterial hypertension. We describe the evolution of scientific understanding of the uric acid — from the etiological factor of gout to so-called new risk factor for cardiovascular complications. The article presents the results of studies demonstrating the value of hyperuricemia in
the formation of subclinical hypertensive heart and kidney disease, as well as the effect of different antihypertensive drugs on serum uric acid levels. The expediency of further studying the role of hyperuricemia in the progression of arterial hypertension and possibilities of its medical correction are substantiated.
Key words: hyperuricemia, uric acid, arterial hypertension, left ventricular hypertrophy, glomerular filtration rate.
