CC BY
64
Орипнальш статт1
Original Articles
почки
НИРКИ KIDNEYS
УДК 616.61-008.64 DOI: 10.22141/2307-1257.6.2.2017.102787
Тронько М.Д.12, Долженко М.М.1, I^HipeHKO С.В.1, Орленко В.Л.2, Поташов С.В.1, Шевчук О.О.3
1 Нацональна медична академя п'юлядипломно1 осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Кив, Укра!на 21нститут эндокринологи та обмну речовин ¡мен1 В.П. Ком'юаренка НАМН Украни, м. Кив, Украна 3 ДУ «1нститут урологи» НАМН Укра1ни, м. Кив, Укра!на
Гiперурикемiя — незалежний фактор прогресування хрошчно!' хвороби нирок
For cite: Kidneys. 2017;6:94-8. doi: 10.22141/2307-1257.6.2.2017.102787
Резюме. Мета — вивчення ефекктивност комплексноÏ ппоурикем'чноÏ терапИ' в пац1ент1в з гперури-кем'ею, уратною нефропашю на тлi супутньо)'патологи (цукровий дюбет 2-го типу, артер'альна гпер-тензя) на пiдставi динамки урикеми, урикозури, функ^онального стану нирок, мiнiмiзацiÏ й усунення ризик-фактор'т прогресування хрон'чно)' хвороби нирок. У дос^дженн брали участь 67 па^енлв. Корек^я пперурикеми в па^енлв з уратною нефропашю i3 супутньою патолопею (цукровий дiабет 2-го типу, артер'альна гiпертензiя) i3 застосуванням фiтодiуретика Уролесан® у комплексному л1куван-н приводила до нормалiзацiÏ процесв обмну сечовоÏ кислоти, покращення швидкост клубочково)' фльтрацИ' та зменшення р'вня екскреци альбумну. Ключовi слова: пперурикем'я; хронiчна хвороба нирок; Уролесан®
Вступ
Нова хвиля защкавленосп сечовою кислотою пов'язана з розумшням ролi безсимптомно! гшер-урикемГ! як незалежного й здатного до модифжа-щ! фактора ризику розвитку не тГльки подагри й уратно! нефропатГ!, але й хрошчно! хвороби нирок (ХХН), серцево-судинно! захворюваносп й смерп, що тдтверджуеться численними етдемюлопчни-ми й проспективними дослщженнями [11, 15, 16]. На сьогодш доведена роль гшерурикемГ! (NHANES, Framingham Heart Study, MONICA/KORA Cohort Study) як незалежного предиктора кардюваскуляр-но! захворюваносп й смертносп у хворих на !ше-мiчну хворобу серця, хpонiчну та гостру серцеву нeдостатнiсть, аpтepiальну гiпepтeнзiю (АГ) i перед-гiпepтeнзiю, мeтаболiчний синдром [13].
ПГдвищене вживання з !жею пуpинiв i/або бГл-кiв, висок! дози алкоголю або порушення в систем! ферменпв, що мeтаболiзують ксантини, зниження швидкост! клубочково! фiльтpацГ! (ШКФ), прийом тiазидних або тiазидоподiбних дГуретикГв приводить до збiльшeння рГвня сечово! кислоти в плазм! [4—6]. Пщвищення рГвня сечово! кислоти пов'язане з ризиком розвитку АГ у нормотензивних ос!б. Кр!м
того, у шдлггюв з уперше виявленою АГ пошире-нiсть п!двищення рiвня сечово! кислоти становить 90 %. Безсимптомна гшерурикем!я зустрiчаeться у 25 % хворих на АГ, 75 % хворих iз тяжкою АГ i в половини пащенпв, якi отримують тiазиднi й па-зидоподiбнi дiуретики, i, як правило, е наслщком порушеного клiренсу уратiв нирками [10, 11]. Пд-твердженням цього стали висновки дослщження SHEP: застосування терапевтичних доз дiуретикiв призводить до безсимптомного пщвищення рiвня сечово! кислоти в асощащ! зi значним збiльшенням кшькосп кардiоваскулярних подiй — на 42 % у половини хворих протягом року. Гiперурикемiя також розглядаеться як важливий компонент метаболiч-ного синдрому, i безсимптомна гiперурикемiя вщ-грае значну роль у розвитку нефролтазу у хворих iз метаболiчним синдромом [3, 17].
Гiперурикемiя, як компонент метаболiчного синдрому, у пащенпв е предиктором кардюваску-лярно! смертности розвитку цукрового дiабету (ЦД), АГ та нефролтазу [6]. Пщвищення рiвня сечово! кислоти також е незалежним чинником ризику розвитку субклшчного коронарного атеросклерозу, а в пащенпв з АГ, найбшьш iмовiрно, вщображае по-
© «Нирки», 2017 © «Kidneys», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденци: Долженко Марина МиколаТ'вна, доктор медичних наук, професор, Нац1ональна медична академ1я пклядипломноТ осв1ти iMeHi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТ'в, 04112, УкраТ'на; e-mail: marinadolzhenko@mail.ru
For correspondence: Maryna Dolzhenko, MD, Professor, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: marinadolzhenko@mail.ru
рушення нирково! гемодинамiки, викликае мжро-альбумшурго та дисфункцiю ендотелiю [7, 8, 10, 12].
Поширешсть гiперурикемГi в популяци, за даними рiзних авторiв, коливаеться вщ 5—8 % (у бврош) до 25 % в окремих регiонах Китаю та Япони [18, 19]. Цей показник суттево зростае серед осiб, хворих на ХХН (з 24 % серед пащенпв з ХХН П—Ш стадо до 80 % серед хворих тсля трансплантащ! нирки) [9, 14, 20].
Отже, гiперурикемiя — сильний, незалежний i, головне, здатний до модифжацп предиктор, тому необхщна розробка методiв корекцп гшерурикемп iз застосуванням препаратiв, що не тшьки мають урикостатичну дiю, а й вщзначаються передусiм урикозуричною дiею.
Терапевтичною метою riпоурикемiчно'i тера-пи е досягнення цiльового рiвня сечово! кислоти в сироватщ кровi, розчинення наявних кристалiв моноурату натрiю й профшактика нового криста-лоутворення [1, 2]. При л^ванш слiд враховувати високий ризик пошкодження нирок i застосовувати препарати, що сприяють розчиненню й запобнають утворенню сечокислих i змшаних каменiв та практично позбавлеш токсичностi. Комбiнований препарат рослинного походження Уролесан® сприяе посиленому кровооб^ нирок, мае дiуретичну дiю, утворюе захисний колощ у сечi та норм^зуе тонус гладенько! мускулатури верхнк сечовивщних шляхiв. Уролесан® збшьшуе видiлення сечовини та хлоридiв, сприяе виведенню дрiбних конкрементiв та тску iз сечового мкура й нирок. Вищеперера-хованi властивостi препарату Уролесан® визначили дощльнють i обГрунтованють його застосування для корекцп гiперурикемГi при уратнш нефропатп при супутнк ЦД 2-го типу i АГ з метою покращення не тiльки обмшних процесiв, але й функцiонального стану нирок, мiнiмiзацli й усунення ризик-факторiв прогресування ХХН, серцево-судинних ускладнень.
Таблиця 1. Схема обстеження хворого
Вид дослщження 0 1 мюяць
Об'ективне обстеження * Щоденно в стацiонарi
Загальний аналiз KpoBi * *
Загальний аналiз ce4i * *
Транспорт солей * *
ШКФ * *
Рiвень екскрецií альбумiну * *
Цистатин С *
УЗД *
Бiохiмiчне дослiдження KpOBi * *
Реестрафя суб'ективних скарг хворого * Щоденно в стацiонарi
Реестрацiя побiчних ефектiв Протягом лкування
Оцiнка ефективностi *
Оцiнка переносимой Протягом лкування
Метою даного дослщження було вивчення ефек-тивностi комплексно! гшоурикем!чно! терап!! в пащенпв i3 гiперурикемiею, уратною нефропатiею на тлi супутньо! патологи (ЦД 2-го типу, АГ). Вивчення ефективносп комплексно! терап!! базувалось на динамiцi урикем!!, урикозур!!, функщонального стану нирок, мш!м!защ! й усуненш ризик-факторiв прогресування ХХН.
Матер1али та методи
У дослщженш брали участь 67 пащенпв з гшер-урикемiею, уратною нефропатiею i3 супутньою патолопею (ЦД 2-го типу, АГ), яю перебували на стацiонарному та амбулаторному лжуванш в 1н-ститутi ендокринолог!! та обмiну речовин iменi В.П. Комюаренка НАМН Укра!ни, Нацiональному науковому центрi «1нститут кардюлог!! iменi акаде-мiка М.Д. Стражеска» НАМН Укра!ни, ДУ «1нститут уролог!!» НАМН Укра!ни (клiнiках кафедр ендокринолог!!, кардюлог!!, нефролог!! та нирково-замюно! терап!!, уролог!! Нащонально! медично! академ!! тс-лядипломно! осв!ти iменi П.Л. Шупика). Серед них 46 пащенпв чолов!чо! стап (68,7 %) i 21 — жшочо! стат! (31,3 %). Вж дослiджуваних пацiентiв становив в!д 18 до 65 рок!в (53,6 ± 1,0 року). Критер!ями виклю-чення стали: ШКФ < 30 мл/хв, ваг!тн!сть, АГ III ст.
Залежно в!д схеми л!кування вс хвор! були роз-под!лен! на так! групи: пац!ентам основно! групи (n = 35) призначали перорально Уролесан® капсули виробництва ПАТ «Ки!вмедпрепарат» (Укра!на) по 1 капсул! 3 рази на добу протягом 1 мюяця разом з фебуксостатом (40 мг) при уратнш нефропат!! й ri-перурикем!! !з супутньою патолопею (ЦД 2-го типу, АГ I—II ст.) з! стаб!льною цукрознижувальною тера-п!ею та антигшертензивними препаратами. Група контролю (n = 32) отримувала на стац!онарному й амбулаторному етапах вщповщну терап!ю без застосування Уролесану. Обидв! групи були пор!в-нянн! за загальноклтчними показниками, такими як глюкоза кров!, холестерин, бшрубш, креатин!н, печ!нков! маркери, та статистично не вщр!знялись м!ж собою.
Для оц!нки терапевтично! ефективносп й пере-носимост! комплексно! гшоурикем!чно! терап!! па-ц!ентам проводилось обстеження з застосуванням наступних метод!в: зб!р анамнезу, об'ективне обстеження, загальний анал!з кров!, б!ох!м!чне досль дження кров!, ШКФ, визначення цистатину С, рь вень екскрец!! альбум!ну !з сечею, транспорт солей (р!вень сечово! кислоти в сироватщ кров! й сеч!), огляд спещалюпв за необхвдносп, УЗД (табл. 1).
Критерп ефективносп комплексно!" rinoypHKeMi4Ho'i терапй': нормал!зац!я процес!в обм!ну сечово! кислоти (нормал!зац!я р!вня сечово! кислоти в сироватщ кров! й зб!льшення екскрец!! и !з сечею); покращення ШКФ; зменшення р!вня екскрец!! альбум!ну.
Оцшка ефективностi. Оц!нка ефективност! комплексно! гшоурикем!чно! терап!! проводилась за такою шкалою:
й у 47,6 % пащенпв становив > 300 мг/добу. Данi наведет на рис. 1.
Через мюяць комплексного лжування iз застосу-ванням Уролесану кiлькiсть пацiентiв iз протешурь ею (> 300 мг/добу) зменшилася до 42,9 %, а в груш контролю — до 45,2 % вщповщно.
ШКФ до призначення лГкування в середньому становила 76,20 ± 1,19 мл/хв/1,73 м2. При контрольному обстеженнi через мюяць у пащенпв основно! групи, як1 додатково отримували Уролесан®, було вiдмiчено позитивну тенденцiю щодо покращення функцiонального стану нирок, що вщображав рь вень ШКФ — 78,3 ± 1,24 мл/хв/1,73 м2 на вщмшу вiд групи контролю, у якш ШКФ через мiсяць лжу-вання становила 74,6 ± 1,35 мл/хв/1,73 м2. Данi наведет на рис. 2.
Рiвень екскрецп альбумiну до лiкування
< 300 мг/добу > 300 мг/добу
— висока ефектившсть — нормалiзацiя процеав обмiну сечово! кислоти (нормалiзацiя рiвня сечово! кислоти в сироватцi кровi й збiльшення екскрецГ! ц Гз сечею); покращення ШКФ; зменшення рГвня екскрецГ! альбумГну через 1 мюяць лГкування;
— пошрна ефективнiсть — покращення проце-сГв обмГну сечово! кислоти (зниження рГвня сечово! кислоти в сироватщ кровГ й екскрецГ! ц Гз сечею); стабГльнГсть ШКФ; стабГльнють рГвня екскрецГ! альбумГну через 1 мюяць лГкування;
— низька ефектившсть — вГдсутнють позитивно! динамГки в рГвнГ сечово! кислоти в сироватщ кровГ й екскрецГ! ц Гз сечею); погГршення ШКФ; вГдсутнють змш у рГвнГ або наростання екскрецГ! альбумГну через 1 мюяць лГкування.
ПереносимГсть препарату оцГнювалась на пГд-ставГ симптомГв та суб'ективних вГдчуттГв, про якг повГдомляли хворГ, Г об'ективних даних, отриманих у процесГ лГкування. Враховувалась динамжа лабо-раторних показникГв, а також частота виникнення й характер побГчних реакцГй.
ДанГ клГнГчних Г лабораторних дослщжень ста-тистично оброблялись методом варГацшно! статистики з урахуванням параметричного критерГю Стьюдента, непараметричного критерго х2 Г наводились у формГ таблиць. Для ощнки вГропдносп отриманих результатГв прийнято рГвень значимостГ р < 0,05.
Результати та обговорення
АналГз динамГки рГвня сечово! кислоти в сиро-ватцГ кровГ показав, що в пацГентГв Гз гГперурике-мГею, якГ в комплексному лГкуваннГ отримували Уролесан®, через 1 мюяць при контрольному об-стеженнГ спостерГгалося зниження рГвня сечово! кислоти в сироватщ кровГ з 0,537 ± 0,006 ммоль/л до 0,325 ± 0,060 ммоль/л порГвняно з групою контролю, у якГй вГдповГдний показник знизився з 0,529 ± 0,007 ммоль/л до 0,358 ± 0,050 ммоль/л (р < 0,05). ДанГ наведет в табл. 2.
Динамжа урикозурГ! при контрольному обсте-женнГ пГсля прийому Уролесану характеризувалась збГльшенням екскрецГ! сечово! кислоти Гз сечею на 34,7 %, що демонструе урикозуричний ефект Уро-лесану порГвняно з групою контролю, у якГй через мГсяць лГкування рГвень екскрецГ! сечово! кислоти Гз сечею не змГнився порГвняно з вихГдним вмГстом (р < 0,05).
РГвень екскрецГ! альбумГну до призначення лГкування в 52,4 % пащенпв не перевищував 300 мг/добу Рисунок2. Динамка ШКФ
Таблиця 2. Динамка показниюв сечово/ кислоти в кровi та сечi пащенпв досл'щних груп
Рiвень екскрецп
Рiвень екскрецп
альбумЫу в контрольна груп альбумЫу в основый груп1
пюля лiкування
пюля л^ування
Рисунок 1
79 78 77 76 75 74 73 72
До лкування Пюля лiкування основна група Пiсля лкування контрольна група
До лiкування Пiсля лiкування
Показник Основна група Контрольна група
До лшування Пюля лкування До лшування Пiсля лшування
Сечова кислота кров1, ммоль/л 0,537 ± 0,006 0,325 ± 0,060* 0,529 ± 0,007 0,358 ± 0,050*
Сечова кислота сеч1, ммоль/л 3,05 ± 0,20 4,11 ± 0,15* 3,12 ± 0,30 3,19 ± 0,36**
Примтки: * — р'зниця вважаеться в'/ропдною до й псля лкування при р < 0,05; ** — р'зниця показникв псля лкування в основнй i груш контролю вважаеться вiрогiдною при р < 0,05.
Рисунок 3. Стввщношення р'вня сечовоiкислоти й цистатину С
Результата дослщження продемонстрували пряму кореляцшну залежшсть мж рiвнем сечово! кислоти в сироватщ кровi й рiвнем цистатину С — ендогенним маркером ШКФ. Даш наведеш на рис. 3. Дiапазон сечово! кислоти в сироватщ кро-вi 0,36—0,48 ммоль/л поеднувався з рiвнем цистатину С до 1,24 мг/л на вщмшу вщ пперурикеми > 0,48 ммоль/л, що корелювала з 61льш високим р!внем цистатину С (до 1,8 мг/л) г 61льш низькою ШКФ, що дае пщстави розглядати сечову кислоту як незалежний фактор прогресування ХХН у пащенпв з гшерурикем!ею, уратною нефропапею ¡з супутньою патолопею (цукровий д!абет 2-го типу, артер!альна гiпертензiя).
При зiставленнi результапв, отриманих у пащ-ентiв обох груп через 1 м1сяць, вщм!чено, що висо-ка ефективнiсть лжування зареестрована у 86,7 % пащенпв основно! групи й 73,3 % пащенпв групи контролю, помiрна ефектившсть — в 13,3 % пащенпв основно! групи й 26,7 % пащенпв групи контролю вщповщно (р < 0,05).
По61чш ефекти у хворих ¡з боку нервово! систе-ми, шлунково-кишкового тракту, серцево-судин-но!, дихально! системи, змши показникiв загаль-ного й 6юх1м1чного аналiзiв кров1 не вiдмiчались. Ощнка переносимостi препарату Уролесан® задоку-ментована нами як добра. Пащенти вщм!чали зруч-н1сть застосування препарату Уролесан® капсули.
Висновки
1. Сечова кислота — незалежний фактор прогресування ХХН у пащенпв з гшерурикем!ею при уратнш нефропатГ! ¡з супутньою патолопею (ЦД 2-го типу, АГ).
2. Результати дослщження продемонстрували високу ефектившсть, безпеку й переносимють комплексно! гшоурикем!чно! терапи ¡з застосуван-ням фiтодiуретика Уролесан® у 86,7 % пащенпв з гшерурикем!ею, уратною нефропапею на тл1 супутньо! патолог!! (ЦД 2-го типу, АГ).
3. Корекцiя пперурикеми в пащенпв з уратною нефропапею ¡з супутньою патолопею (ЦД 2-го типу, АГ) з застосуванням фiтодiуретика Уроле-
сан® приводить до ноpмалiзащi обмшних процеав, покращення ШКФ i зменшення рГвня екскреци альбумiну.
4. Отpиманi результати визначили перспективу й дощльшсть застосування препарату Уролесан® для корекци пперурикеми при уратнш нефропати, супутнiх ЦД 2-го типу, АГ з метою покращення не тшьки обмшних процеав, але й функцiонального стану нирок, мiнiмiзацГi й усунення pизик-фактоpiв прогресування хpонiчноi хвороби нирок, серцево-судинних ускладнень.
Конфлжт штереав. Не заявлений.
Рецензенти: проф. Ю.М. Сipенко, проф. Л.К. Соколова.
References
1. Ivanov DD, Korzh OM. Nefrologija v praktici simejnogo likarja [Nephrology in Practice of Family Physician]. Donetsk: Publisher Zaslzvskyi; 2014. 464p.
2. Ivanov DD, Vozianov SO, Kushnirenko SV, et al. Metodichni rekomendacii. Sechokamjana hvoroba, dismetabolichna nefropatija, kristalurija. [Guidelines. Urolithiasis, dysmetabolic nephropathy, crystalluria]. Kyiv; 2014. 36p.
3. Bhole V, de Vera M, Rahman MM, et al. Epidemiology of gout in women: Fifty-two-year follow up of a prospective cohort. Arthritis Rheum. 2010;62(4):1069-76. doi: 10.1002/art.27338.
4. Bobulescu IA, Moe OW. Renal Transport of Uric Acid: Evolving Concepts and Uncertainties. Adv Chronic Kidney Dis. 2012;19(6):358-71. PMID: 23089270. doi: 10.1053/j. ackd.2012.07.009.
5. Bose B, Badve SV, Hiremath SS, Boudville N, Brown FG, Cass A, et al. Effects of uric acid — lowering therapy on renal outcomes: a systematic review and meta-analysis. Nephrol Dial Transplant. 2014;29:406-13. doi: 10.1093/ndt/gft378.
6. Gaffo AL, Roseman JM, Jacobs DR Jr, et al. Serum urate and its relationship with alcoholic beverage intake in men and women: findings from the Coronary Artery Risk Development in Young Adults (CARDIA) cohort. Ann Rheum Dis. 2010 Nov;69(11):1965-70. doi: 10.1136%2Fard.2010.129429.
7. Giordano C, Karasik O, King-Morris K, Asmar A. Uric Acid as a Marker of Kidney Disease: Review of the Current Literature. Hindawi Publishing Corporation Disease Markers. 2015; 2015. doi: 10.1155/2015/382918.
8. Jalal DI, Chonchol M, Chen W, Targher G. Uric Acid as a Target of Therapy in CKD. Am J Kidney Dis. 2013;61(1):134-46. doi: 10.1053/j.ajkd.2012.07.021.
9. Johnson RJ, Nakagawa T, JalalD, Sanchez-Lozada LG, Kang DH, Ritz E. Uric acid and chronic kidney disease: which is chasing which? Nephrol Dial Transplant. 2013 Sep;28(9):2221-8. doi: 10.1093/ndt/gft029.
10. Kim IY, Lee DW, Lee SB, Kwak IS. The Role of Uric Acid in Kidney Fibrosis: Experimental Evidences for the Causal Relationship. BioMed Research International. 2014;2014. doi: 10.1155/2014/638732.
11. KDIGO 2012 Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease. Kidney international supplements. 2013;3(1):73.
12. Krishnan E, Pandya BJ, Chung L, Dabbous O. Hyperuricemia and the risk for subclinical coronary atherosclerosis — data from a prospective observational cohort study. Arthritis Res Ther. 2011 Apr 18;13(2):66. PMID: 21501486. doi: 10.1186/ar3322.
13. Lottmann K, Chen X, Schadlich PK. Association between gout and all-cause as well as cardiovascular mortality: a systematic review. Curr Rheumatol Rep. 2012 Apr;14(2):195-203. PMID: 22350606. doi: 10.1007/s11926-011-0234-2.
14. Nacak H, van Diepen M, Qureshi AR, Carrero JJ, Sti-jnen T, Dekker FW, Evans M. Uric acid is not associated with decline in renal function or time to renal replacement therapy initiation in a referred cohort of patients with Stage III, IV and V chronic kidney disease. Nephrol Dial Transplant. 2015;30(12):2039-45. PMID: 26185050. doi: 10/1093/ndt/gfv225.
15. Prasad OS.. Yu Xue Qing Sah Associations between Hyperuricemia and Chronic Kidney Disease: A Review. Nephro Urol Mon. 2015May;7(3):e272-33. doi: 10.5812/numonthly.
16. Rodenbach KE, Schneider MF, Furth SL, Moxey-Mims MM, Mitsnefes MM, WeaverDJ, Warady BA, Schwartz GJ. Hyperuricemia and Progression of CKD in Children and Adolescents: The Chronic Kidney Disease in Children (CKiD) Cohort Study. Am J Kidney Dis. 2015 Dec;66(6):984-92. doi: 10.1053/j. ajkd.2015.06.015.
17. Roughley MJ, Belcher J, Mallen CD, Roddy E. Gout and risk of chronic kidney disease and nephrolithiasis: meta-analysis of observational studies. Arthritis Res Ther. 2015 Apr 1;17:90. doi: 10.1186/s13075-015-0610-9.
18. Ryu ES, Kim MJ, Shin HS, et al. Uric acid-induced phenotypic transition of renal tubular cells as a novel mechanism of chronic kidney disease. The American Journal of Physiology. Renal Physiology. 2013;304(5):471-80. doi: 10.1152/ajpre-nal.00560.2012.
19. Tadashi Toyama, Furuichi K, Shimizu M, Hara A, Iwa-ta Y, Sakai N, Perkovic V, Kobayashi M, et al. Relationship between Serum Uric Acid Levels and Chronic Kidney Disease in a Japanese Cohort with Normal or Mildly Reduced Kidney Function. PLoS One. 2015;10(9):e0137449. doi: 10.1371/journal.pone.0137449.
20. Wang W, Bhole VM, Krishnan E. Chronic kidney disease as a risk factor for incident gout among men and women: retrospective cohort study using data from the Framingham Heart Study. BMJ Open. 2015Apr 13;5(4):e006843. doi: 10.1136/bm-jopen-2014-006843.
HaaiMuna 15.05.2017, HagiMuna y BunpaBneHOMy Burnagi 22.05.2017, npuMH^Ta go gpyKy 23.05.2017 ■
Тронько Н.Д.1,2, Долженко М.Н.1, Кушниренко С.В.1, Орленко В.Л.2, Поташов С.В.1, ШевчукА.О.3
1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
2 Институт эндокринологии и обмена веществ имени В.П. Комисаренко НАМН Украины, г. Киев, Украина
3 ГУ «Институт урологии» НАМН Украины, г. Киев, Украина
Гиперурикемия — независимый фактор прогрессирования хронической болезни почек
Резюме. Цель — изучение эффективности комплексной гипоурикемической терапии у пациентов с гипер-урикемией, уратной нефропатией на фоне сопутствующей патологии (сахарный диабет 2-го типа, артериальная гипертензия) на основании динамики урикемии, урикозурии, функционального состояния почек, минимизации и устранения риск-факторов прогрессирова-ния хронической болезни почек. В исследовании приняли участие 67 пациентов. Коррекция гиперурикемии
у пациентов с уратной нефропатией с сопутствующей патологией (сахарный диабет 2-го типа, артериальная гипертензия) с использованием фитодиуретика Уролесан® в комплексном лечении приводит к нормализации процессов обмена мочевой кислоты, улучшению скорости клубочковой фильтрации и уменьшению уровня экскреции альбумина.
Ключевые слова: гиперурикемия; хроническая болезнь почек; Уролесан®
M.D. Tronko12, M.N. Dolzhenko1, S.V. Kushnirenko1, V.L. Orlenko2, S.V. Potashev1, O.O. Shevchuk3
1 Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
2 State Institution «V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
3 State Institution «Institute of Urology» of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
Hyperuricemia — an independent factor for the progression of chronic kidney disease
Abstract. Objective of the research — to evaluate the efficacy of combined hypouricemic therapy in patients with hyperuricemia, urate nephropathy on the background of concomitant pathology (type 2 diabetes mellitus, hypertension) based on the dynamics of uricemia, uricosuria, the functional state of the kidneys, minimizing and eliminating the risk factors for the progression of chronic kidney disease. Sixty seven patients were
involved in the study. Correction of hyperuricemia in patients with urate nephropathy and concomitant pathology (type 2 diabetes mellitus, hypertension) using phytodiuretic agent Urole-san® in combination treatment leads to normalization of metabolic processes, improvement of glomerular filtration rate, and a decrease in the level of albumin excretion. Keywords: hyperuricemia; chronic kidney disease; Urolesan®
