CC BY
13
УДК 616.36+616.62+579.882+616-08
Ощнка в пронес лжування характеру та глибини ураження гепатоцита у хворих на хрошчний сечостатевий хламщюз
Сенчук Л.О.
1вано-Франк1вський державний медичний утверситет
ОЦЕНКА В ПРОЦЕССЕ ЛЕЧЕНИЯ ХАРАКТЕРА И ГЛУБИНЫ ПОРАЖЕНИЯ ГЕПАТОЦИТА У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ УРО-ГЕНИТАЛЬНЫМ ХЛАМИДИОЗОМ Сенчук Л.О.
У 163 больных урогенитальным хламидиозом (УГХ) изучены биохимические показатели крови, отражающие функцию печени. На основании результатов определения активности индикаторных, экскреторных и секреторных ферментов сыворотки крови установлено наличие патологических, воспалительно-деструктивных процессов в печени при УГХ. Включение глутаргина в комплексную терапию больных УГХ оказало положительное влияние как на клиническое течение болезни, так и на биохимические показатели.
Одним з найбшьш розповсюджених шфек-цш, що передаються статевим шляхом, е сечостатевий хламщюз (ССХ). На сьогодшшнш день хламщшна шфекщя (XI), або хламщюзи е недостатньо вивченими, але значно по-ширеними захворюваннями, яю мають здат-шсть викликати рiзноманiтнi ураження оргашв i систем органiзму чоловшв i жiнок (сечостатево!, дихально!, системи кровооб^у, травно!, юстково-суглобово! тощо) та викликати тяжю ускладнення. Незважаючи на усшхи дiагностики XI, якi дають можливiсть виявити як i гостр^ так i хронiчнi форми захворювання, а також великий арсенал запропонованих методiв медикаментозного лiкування, проблема хламщшно! сечостатево! шфекцл залишаеться актуальною i спонукае до подальшого вивчення проблеми [1].
Будучи облтатними внутрiшньоклiтинними паразитами, Chlamydia виробили надзвичайно ефективш механiзми адаптаци до iснування як усерединi, так i поза кл^иною-хазяшом. Персистенцiя можлива не тшьки в епiтелiальних
THE IN-TREATMENT ESTIMATION OF CHARACTER AND SEVERITY OF THE HEPATOCYTE LESION AT PATIENTS WITH CHRONIC UROGENITAL CLAMIDIOSIS Senchuk L^.
The blood biochemical indices reflecting the liver function have been studied at 163 patients with urogenital clamidiosis (UGH). Relying on the results of determination of indicator, excretory and secretory ferments of blood serum, the presence of biliary pathological, inflam-matory-and-destructive processes under UGH has been ascertained. Inclusion of glutargin in complex therapy of UGH patients causes beneficial impact both on UGH clinical course and the biochemical indices.
клггинах - основних мшенях для хлашдш, але також в ендотели судин, макрофагах, клггинах сполучно! тканини, а, можливо, i в нейронах, гепатоцитах i шших клггинах. Щодо мехашзму реалiзацi! шфекцп, то найбшьш доведеною е гшотеза поглинання хламiдiй периферiйними моноцитами кровi i розходження !х у pi3m органи та тканини [4 ].
Вщомо, що патогенез ранньо! стадп XI обумовлений iнфiкуванням клiтин поверхневого шару ештелда. Хлашдп зв'язуються з клггин-ними рецепторами i проникають в клiтину шляхом ендоцитозу. Всередиш клiтини хламщп знаходяться в ендосомах. Ендосоми зливаються з утворенням цитоплазматично! вакуолi. Еле-ментарнi тiльця (ЕТ) використовують клiтинний матерiал i перетворюються в ретикулярнi тiльця (РТ). Бшарний подiл РТ, !х дозрiвання i зворотна трансформацiя в ЕТ призводять до смертi епiтелiально! клiтини. Цикл розвитку Chl. trachomatis тривае 48-72 годин. Епiтелiальнi клiтини, якi гинуть, видшяють цитокiни, що призводить до посилення кровотоку, шдвищення
1-2 (11)' 2008
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
Сенчук Л.О. ОЦ1НКА В ПРОЦЕС1Л1КУВАННЯ ХАРАКТЕРУ ТА ГЛИБИНИ УРАЖЕННЯ ГЕПАТОЦИТУ..
проникносп базальних мембран i м^раци кттин лiмфатичних вузлiв [6].
Враховуючи, що при ССХ розвиваеться полюрганна патологiя, об'ектом дослiдження було визначення функцiонального стану гепатоцита до i пiсля лiкування з урахуванням ступеня ураження печiнкових клiтин.
Завдання дослщження - визначити активнiсть ферментiв у сироватщ кровi, якi вiдповiдають за певний функщональний стан гепатоцита до i пiсля лiкування. При виявлених порушеннях застосовувати корегуючi препарати в комплексному лшуванш ССХ.
Виходячи з отриманих результатiв функцiонального стану гепатоцита при ССХ до лшування, нами був використаний, поряд з комплексним л^ванням, впчизняний препарат глутаргiн. За хiмiчним складом, даний препарат представляе собою сшь Х-аргшшу i глутамшово! кислоти; вiн мае сильну антиоксидантну та гепатопротекторну дiю, при чому гепатозахисний ефект глутарпну перевищуе активнiсть ессенцiале - нiлегалону (на основi проведених експериментальних дослiджень препарапв - гепатопротекторiв). Даний препарат виявляе антиоксидантну i мембраностабiлiзуючу дiю через здатшсть знижувати рiвень продуктiв ПОЛ, а також ста-бiлiзувати мембрани гепатоципв за рахунок посилення процешв антиоксидантного захисту та зниження активносп цитолiтичних ферментiв [2].
Мета дослщження - вивчення дп глутар-гiну, як гепатопротектора, i встановити об-rрунтованiсть призначення даного препарату при ткуванш хронiчного ССХ.
Дослiдження проведет у 163 ошб (чоловiки та жшки вiком вiд 15 до 45 роюв ), якi були розподшеш на 3 групи:
- 1 група - особи з встановленим дiагнозом ССХ;
- 2 група - хворi шсля отриманого тради-цiйного лiкування;
- 3 група - хворi пiсля отриманого тради-цiйного лiкування та глутарпну;
контрольну групу становили 25 ошб -практично здоровi люди.
Для шдтвердження дiагнозу Х1 сечостатевих оргашв з лабораторно! дiагностики, викорис-товували паралельно, для бшьшо1 достовiрностi дiагностики хламiдiозу, два методи дослiдження:
- П1Ф ( пряма iмунофлюоресценцiя);
- 1ФА (iмуноферментний).
В анамнезi життя хворi не мали захворювань печшки.
Патологiчнi процеси в печiнцi супроводжу-ються змiнами в кровi активносп ферментiв печiнкового походження. Визначення тих чи шших ферментiв у сироватщ кровi дозволяе оцiнити характер i глибину ураження рiзних компонентiв гепатоципв.
При спостереженнi за хворими з рiзних груп аналiзувались бiохiмiчнi показники кровк
а) маркери цитолiзу:
- аланшамшотрансфераза (АлАТ);
- аспартатамiнотрансфераза (АсАТ);
- лактатдегiдрогеназа (ЛДГ);
б) показники бшковосинтезуючо! функцп печiнки:
- холшестераза (ХЕ);
- сорбiтолдегiдрогеназа (СОДГ) - «органо-специфiчний» фермент клiтин печшки, який являеться маркером деструктивних уражень гепатоцитов;
- фермент аргiназа, що вщображае пору-шення проникливостi мембран гепатоцита i зниження його функцюнально! здатностi. Визначення активностi ферментiв проводили
при використанш стандартних наборiв фiрми «Лахема» або «Фешсп» в акредитованш Бiохiмiчнiй лаборатори Кафедри бюх1ми. Отримаш результати дослiдження опрацьованi статистичними методами; показники активносп ферментiв вiдображенi в Табл. 1.
Результати обстеження хворих показали, що при ССХ спостертаються змши активностi ферментiв у порiвняннi з контрольною групою З отриманих результата видно, що у груш хворих з дiагностованим ССХ до лшування вiдмiчаеться значне пiдвищення активносп трансамiназ як АсАТ, так i АлАТ; коефiцiент де Рiтiса становить 0, 73.
Отримання традицiйного лшування обумовлювало тенденцiю до зниження активносп даних ферменнв, але нормалiзацil не наступило; тiльки при отриманш препарату глутаргiн активнiсть ферментiв змшилася у бiк нормалiзацil.
При порiвняльнiй характеристицi активностi ферментiв клiтин печшки до i пiсля лiкування видно, що:
- розвиток ССХ викликав достовiрне зниження активносп ЛДГ; шсля проведеного традицшного лiкування вiдмiчалась тенденцiя
1-2 (11)' 2008
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
Таблиця 1. Бiохiмiчнi показники сироватки KpoBi у хворих на хрошчний сечостатевий хламiдiоз у процеа лiкування
Фермент Розм1ршсть Контрольна група, n = 25 До лшування, n = 30 Шсля традицшного л1ку-вання (ТТ), n = 53 Шсля л1ку-вання (ТТ + глутарпн), n = 55
АсАТ мк моль/год/мл 0,22 ± 0,4 0,31 ± 0,17 р < 0,01 0,32 ± 0,1 р < 0,001 0,23 ± 0,01 р > 0,05
АлАТ мк моль/год/мл 0,28 ± 0,008 0,42 ± 0,012 р < 0, 001 0,32 ± 0,01 р < 0,05 0,26 ±0,009 р > 0,05
лдг мк кат/л 1,8 ± 0,02 1,57 ± 0,04 р < 0,001 1,69 ± 0,06 р < 0,05 1,75 ± 0,04 р > 0, 05
СОДГ (до 1) од/мл 0,455 ± 0,01 0,609 ± 0,02 р < 0, 001 0,529 ± 0,02 р < 0,001 0,452 ± 0,01 р > 0,05
Арпназа мк моль/0,1 мл кров1 0,336 ± 0,012 0,54 ± 0,016 р < 0,001 0,38 ± 0,02 р < 0,01 0,35± 0,01 р > 0,05
ХЕ мк кат/л 82,2 ± 1,54 72,5 ± 1,85 р < 0, 001 77,4 ± 1,54 р < 0,02 85,5± 1,52 р > 0,05
до И ноpмалiзацil, тодi як у rpyni осiб, яким додатково призначали глутаpгiн, активнiсть даного ферменту ноpмалiзувалась;
- активнiсть СОДГ у груш нелшованих хворих значно зростала; застосована нами тератя без гепатопpотектоpiв суттево не впливала на змши активностi СОДГ, тодi як у груш хворих, лшованих iз застосуванням глутаpгiну, активнiсть СОДГ ноpмалiзувалась;
- показники активностi ферменту ХЕ у кpовi групи нелiкованих пащенпв мали протилежну напpавленiсть, що свщчить про пpигнiчення бшковосинтезуючо! функци печшки; пiсля тpадицiйного лiкування активнiсть даного ферменту залишалась дещо зниженою, i лише застосування глутаpгiну обумовлювало ноpмалiзацiю активностi ХЕ;
- активнiсть аргшази у гpупi хворих на ССХ до л^вання значно перевищувала нормальний piвень; застосування тpадицiйного
Л1ТЕРАТУРА
1. Абрагамович О.О., Жураев Р.К., Тоган I.A. Хрошчний хламщюз: роль в патогенезi уражень внутршшх оpганiв та значення в практищ терапевта // Практична медицина.
- 2002. - Т. 8, № 3. - С. 146-151.
2. Бабак О.Я. Применение нового отечественного препарата глутаргин в гастроэнтерологии // Сучасна гастроентеролопя. - 2003. -№ 2 (12). - С. 85-89.
3. Битти В.А., Морисон Р.П., Бирн Д.И. Пер-систенция у хламидий: от клеточных куль-
методу л^вання обумовлювало тенденщю до зниження активносп, але ноpмалiзацil не наступило; додаткове призначення до традицшного л^вання глутарпну сприяло ноpмалiзацil активносп аргшази.
Отже, на основi проведеного аналiзу бiохiмiчного дослiдження встановлено три типи змш активностi феpментiв при ССХ:
- гiпеpфеpментемiя;
- гiпофеpментемiя;
- дисфеpментемiя.
Глибина порушень бiохiмiчних паpаметpiв вiдобpажае виpаженiсть запально-деструктив-них змiн в гепатоцитах. Таким чином, при ССХ мае мюце значне порушення функци гепато-цитiв. Застосування глутаргшу в комплекснiй терапп хворих на ССХ дало позитивний вплив як на ктшчний перебп захворювання, так i на ноpмалiзацiю бiохiмiчних показникiв.
тур до патогенеза хламидийной инфекции // ЗППП. - 1998. - № 1. - С. 3-9.
4. Гранитов В.М. Хламидиозы. - М.: Мед. книга; Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2002.- 192 с.
5. Мавров И.И. Половые болезни. - Харьков: ФАКТ, 2002. - 789 с.
6. Шаткин А.А., Мавров И.И. Урогенитальные хламидиозы. - К.: Здоровье, 1983. - 200 с.
7. Подымова С.Д. Болезни печени. - М.: Медицина, 1998. - 104 с.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 (11)' 2008
