Комплексне імуномодулююче та геліомедикаментозне лікування хворих на поширений великобляшковий псоріаз Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.517 + 615.831 - 074/-079

Комплексне iмуномодулююче та гелюмедикаментозне лжування хворих на поширений великобляшковий исор1аз

Романенко К.В.

Донецький державний медичний утверситет 1м. М. Горького

КОМПЛЕКСНОЕ ИММУНОМОДУЛИРУЮ-ЩЕЕ И ГЕЛИОМЕДИКАМЕНТОЗНОЕ ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ РАСПРОСТРАНЕННЫМ КРУПНОБЛЯШЕЧНЫМ ПСОРИАЗОМ

Романенко К.В.

Представлено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которое заключается в разработке комплексного метода лечения больных с распространенным крупнобляшечным псориазом с использованием малых доз метотрексата, гепатоп-ротектора Ливолина-форте, флавоноида Протефла-зида, УФО с отечественным наружным фотосенсибилизатором - суспензией галобактерий. Предложенный метод лечения направлен на снижение длительности и частоты рецидивов с учетом выявленных цитогенетических, иммунологических, биохимических и морфологических нарушений и их коррекции.

COMPLEX IMMUNOMODULATORY AND HELIOMEDICAMENTOUS TREATMENT OF PATIENTS WITH GENERALIZED PLAQUE-TYPE PSORIASIS Romanenko K.V.

The theoretical generalization and a new solution of the scientific problem inclusive of the development of a complex method of treating patients with generalized plaque-type psoriasis have been proposed. The proposed complex method, using small doses of methotrexate, hepatoprotector Livolin-forte, flavonoid Proteflazidum, UV-phototherapy with an external photosensitizer - Halobacterium halobium suspension, is aimed at diminishing the duration and frequency of relapses taking into consideration the revealed cytogenetic, immunologic, biochemical and morphologic impairments and their correction.

Актуальшсть теми. Псорiаз - одне з найбшьш поширених хрошчних мультифак-торних захворювань шюри з домiнуванням генетично! компоненти, для якого характерними е гiперпролiферацiя етдермальних кл^ин, пору-шення процесу кератишзаци i запальна реакщя в дерм^ а також порушення численних метаболiч-них ланок [15, 8]. Високий стутнь генетично!' схильносп до псорiазу [10, 5] указуе на перспек-тивнiсть вивчення нестабiльностi генетичного апарату хворих. Особливо! значущосп набувае комплексне цитогенетичне та iмунологiчне об-стеження пацiентiв, оскшьки багато вчених [9, 12] розглядають псорiаз як iмунозалежний дерматоз.

Кодування й передача генетично! шформацп вщбуваються на рiвнi нукле!нових кислот; тому показники метаболiзму !х попередниюв е ушвер-сальними маркерами рiзних патолопчних про-цесiв, серед них - псорiазу [6]. Активнiсть тиме-динфосфорилази (маловивченого ферменту ме-

таболiзму пiримiдинового попередника ДНК -тимщину) розцiнюeться як один з MapKepiB штен-сивностi пролiферацiï. Активнiсть аденозиндеза-мiнази (ферменту пуринового попередника ДНК - аденозину) вiдiграe ключову роль у про-цесах пролiферацiï, диференщювання та функщо-нування лiмфоïдних клггин, характеризуе певною мiрою клiтинний iмунiтет [2].

Значна поширенiсть дерматозу, вщсутнють високоефективних методiв терапiï, ютотш со-цiально-економiчнi наслiдки надають актуаль-ностi пошуку нових i вдосконаленню вже юну-ючих засобiв i метсдов лiкування псорiазу. Роз-робляються поеднання рiзних лiкарських препарата для пiдвищення ïx ефективностi й обмежен-ня побiчниx явищ, ведуться пошуки ефективних iмуномодуляторiв [4]. Поряд з широким викори-станням фотоxiмiотерапiï псорiазу, розробляють-ся щадш методи лiкування з зовнiшнiм застосу-ванням фотосенсибiлiзаторiв, спрямованих на

1-2 (9)' 2006

зменшення сумарних доз опромшення [13]. У цьому вщношенш використання, в якост вггчизняного зовнiшнього фотосенсибшзатора суспензи гало бактерiй, е перспективним [1]. Накреслити оптимальш схеми терапп псорiазу допомагае оцiнка лiкувального патоморфозу шири, у тому чист !! нейроморфологл. Зменшення кiлькостi нервових волокон, подальша втрата зв'язку мiж ними та iмунокомпетентними кл^и-нами шюри розглядаеться, як фактор само-тдтримки псорiазу [11, 14].

Враховуючи вищевикладене, особливо! значу -щостi набувае комплексне вивчення клiнiчних, цитогенетичних, iмунологiчних змш, а також ак-тивностi ферменпв метаболiзму пiримiдинових та пуринових попередниюв ДНК, морфологи уражено! шюри, що дае можливiсть розробити но-вий, патогенетично обгрунтований метод л^ван-ня, спрямований на пiдвищення ефективносп те-рат! хворих на поширений великобляшковий псо-рiаз (ВБП) в умовах еколопчно несприятливого промислового регюну.

Матерiали i методи дослiдження. В основу роботи покладено даш клiнiко-лабораторного обстеження 139 пацiентiв чоловiчо! статi вiком 20-60 рокiв (у середньому - 41,5 ± 1,3 року) -мешканщв Донецького еколопчно несприятливого промислового регюну, ro^i на протязi вiд 1 до 30 роюв (у середньому - 6,6 ± 0,7 року) страж-дають на поширений великобляшковий псорiаз (ВБП), який характеризуеться втратою сезон-ностi, частими рецидивами та наявшстю великих, значно iнфiльтрованих папульозно-бляшкових висипань. Для лiкування залучали хворих на ВБП без клшчних та лабораторних показниюв патологи оргашв травлення, печiнки, нирок, кровотво-рення i т.п. Для об'ективно! характеристики кшшчних особливостей ВБП й ощнки результатiв лiкування використовували iндекс ураження шюри i тяжкостi псорiатичного процесу - PASI.

Для вирiшення поставлених задач нами про-водилося комплексне клшчне, цитогенетичне, iмунологiчне, бiохiмiчне та морфолопчне обстеження хворих на ВБП. В якосп контрольних зна-чень використовували аналогiчнi показники у 20 практично здорових людей та донорiв, яю цiлком вiдповiдали групам хворих за статтю та вшом. У хворих вивчалася нестабiльнiсть гене-тичного апарату Т^мфоципв периферично! кро-вi - АХ (частота аберацш хромосом) за допо-могою метафазного способу [3], що дозволило визначити число хромосом i виявити весь спектр структурних порушень. Оцшювалася iмуноло-гiчна активнiсть лiмфоцитiв in vivo за допомогою iмуноцитогенетичного методу визначення числа ААХ (асощацш акроцентричних хромосом) [7]. Усього цитогенетичними методами дослщжено 3293 метафазш пластинки. Вдаючись до моно-

клональних антитiл, виявлявся кiлькiсний вмiст iмунокомпетентних клiтин з фенотипами CD3 +, CD4+, CD8+, CD22+. В реакци бластно! транс-формаци лiмфоцитiв (РБТЛ) вивчали функцюналь-ну активнiсть:

- Т^мфоципв з фтогемаглютиншом (ФГА) фiрми <^фко-Р» - 40 мкг/мл;

- Г-супресорiв з конканавалшом А (Кон А) фiрми «^гма» - 60 мкг/мл;

- 77-хелперiв/iндукторiв з мiтогеном лаконосу (МЛ) фiрми «^гма» - 2 мкг/мл.

Вивчали вмют у сироватцi кровi IgM, IgG, IgA за Mancini, рiвень циркулюючих iмунних комп-ле^в (Ц1К).

Активнiсть ферментiв тимiдинфосфорилази та аденозиндезамшази вивчали в сироватцi кровi та гомогенатах бiоптатiв уражено! шюри 30 хворих на ВБП з використанням СФ-46 (при довжинi хвилi 265 i 300 нм).

Бюптати уражено! шкiри отримували вiд 60 хворих на ВБП; зрiзи зафарбовували:

- гематоксилшом та еозином;

- шкрофуксином за ван Гiзоном,

- фуксилшом за Вейгертом, а також за Браше - на РНК i Фельгеном - на ДНК;

- толу!диновим сишм при рН 2,6 та 5,6 i на мукополюахариди - PAS-реакщею, - та iмпрег-нували нiтратом срiбла за Грос-Бшьшовським-Лаврентьевим.

Для пiдвищення шформативносп та об'ектив-ностi порiвняльно! морфолопчно! оцiнки шкiри хворих на ВБП до i тсля лiкування рiзними способами, використано напiвкiлькiсний метод, що базуеться на 4-бальнiй оцшщ ступеня вiдбитку основних структурних змш, таких як:

- гшер- i паракератоз;

- мшроабсцеси Мунро;

- акантоз;

- рiвень мiтотично! активност в епiдермiсi, -

а також дистрофiчнi та запальнi змiни у дерм^

реакцiя мiкроциркуляторного русла, клпинна iнфiльтрацiя.

Контрольну групу морфологiчних дослщжень склали 15 бiоптатiв незмiнено! шюри, отриманих пiд час травматологiчних операцш у соматично здорових людей вшом 25-55 рокiв.

Усi дослiдження виконувалися до лiкування та пiсля його заюнчення. Диспансерний нагляд за хворими здшснювали впродовж двох рокiв i бшьше.

Результати роботи та Тх обговорення.

Проведенi дослiдження показали, що у хворих на ВБП до л^вання шдвищена середня частота АХ у Т^мфоцитах периферично! кровi в порiвняннi зi здоровими донорами (вщповщно 2,40 ± 0,23 та 1,47 ± 0,14 %; р < 0,001). У метафазних пластинах лiмфоцитiв виявлялися:

- парш ацентричнi фрагменти;

- штерстищальш точковi фрагменти;

- дицентричш хромосоми (аберацп хромосомного типу);

- поодиною та iзохроматиднi фрагменти;

- хроматидш транслокацп (аберацп хроматид-ного типу).

У хворих також спостер^аеться зниження середнього числа ААХ на клiтину у порiвняннi з контролем (вiдповiдно 3,2 ± 0,16 та 3,8 ± 0,12; р < 0,05). Зниження середнього числа ААХ вщбу-валося за рахунок перерозподiлу у периферичнш кровi хворих класiв лiмфоцитiв, що розрiзняють-ся за частотою ААХ:

- збшьшувалась частота клiтин без i з двома

ААХ (КЛ ) (вщповщно 37,8 ± 2,3 %; у контро-

0+2

лi - 29,6 ± 1,9 %; р < 0,001), що е характерним для активованого пулу клггин iмунно! системи;

- вiдповiдно, зменшувалася частка лiмфоцитiв

з бiльшим числом ААХ - вщ трьох до 10 (КЛ )

3+10

(62,2 ± 3,9 %;у контролi - 70,4 ± 3,3 %;р < 0,01),

що належать до тимчасово штактних, тривало рециркулюючих лiмфоцитiв, iмунологiчна ак-тивнiсть яких спостер^алась у минулому.

Ступiнь iмунологiчно! активносп Т^мфоципв

найбiльш тiсно корелюе з частотою кттин КЛ

0+2

(г = 0,69; р < 0,001).

Пщвищена частота кттин з АХ та активова-

них КЛ виявляеться у хворих на ВБП на фош

0+2

виникнення вторинного шунодефщиту по Т-клггинному типу. Так, констатовано зниження, у порiвняннi з контролем, клiтин з фенотипами:

- СБ3+ (вiдповiдно 0,70 ± 0,03 X 109/л та 1,19 ± 0,11 X 109/л);

- СБ4+ (0,38 ± 0,02 X 109/л та 0,77 ± 0,08 X 109/л);

- СБ8+ (0,33 ± 0,02 X 109/л та 0,46 ± 0,03 X 109/л).

Рееструвалося пригнiчення

- функцюнально! активностi Т^мфоципв -показники РБТЛ на ФГА в порiвняннi з контролем склали в^повщно 56,4 ± 3,9 % та 70,8 ± 4,0 % (р < 0,05);

- супресивно! субпопуляцп Т^мфоципв - показники РБТЛ з Кон А в порiвняннi з контролем склали вщповщно 32,8 ± 3,3 % та 44,1 ± 3,5 % (р < 0,05).

Вмют 5-кттин (С022+) перебував у межах контрольних показнимв (вщпов^но 0,34 ± 0,03 X 109/л та 0,35 ± 0,04 X 109/л).

Аналiз гуморального стану iмунiтету у хворих на ВБП виявив, що середнi показники кон-центрацп iмуноглобулiнiв у сироватцi кровi знахо-дились в межах показниюв контрольно! групи; вщповщно:

- М - 1,38 ± 0,07 та 1,23 ± 0,08 г/л;

- ДО - 14,8 ± 1,5 та 12,0 ± 1,2 г/л;

- 1%А - 1,71 ± 0,08 та 1,84 ± 0,06 г/л.

Вмiст Ц1К у хворих на ВБП вiрогiдно переви-щував контрольнi показники (вiдповiдно 104,6 ± 5,8 та 62,7 ± 5,9 од. оптично! густини). Виявлене у 30 хворих на ВБП вiрогiдне:

а) зменшення активностi тимщинфосфорила-зи (ТФ) (катаболiчного iзоферменту метаболiз-му тимщину - пiримiдинового попередника ДНК):

- у сироватцi кровi - 0,855 ± 0,153 ум. од. (у контролi - 1,440 ± 0,006 ум. од.);

- у гомогенатах бшптаив шкiри -1,878 ± 0,619 ум. од. (у контролi -3,360 ± 0,371 ум. од.), -

обернено пропорцшно корелюе з пiдвищеною пролiферацiею кератиноцитiв;

б) пiдвищення активностi аденозиндезамша-зи (АДА) (ферменту метаболiзму аденозину -пуринового попередника ДНК):

- у кровi - 3,517 ± 0,412 нмоль/хв/мг (у контролi - 1,740 ± 0,220);

- у шкiрi (12,989 ± 2,742 нмоль/хв/мг (у контролi - 7,617 ± 0,873), -

обернено пропорцшно корелюе з показниками констатованого Т-клггинного iмунодефiциту.

Аналiз проведених дослщжень свiдчить про наявнiсть у хворих на ВБП виражено! нестабшь-носп генетичного апарату Т- лiмфоцитiв i вторинного Т-кттинного iмунодефiциту, що ймовiрно призводить до бiльш тяжкого переб^у дерматозу, торпiдностi до терапи, частiшання рецидивiв в умовах еколопчно несприятливого Донецького промислового регюну та зумовлюе необхiднiсть комплексного лшування хворих.

Для терапi!', корекцi!' iмунологiчних i цитогене-тичних порушень та зниження тривалосп й час-тоти рецидивiв нами був розроблений комплекс-ний метод лiкування хворих на ВБП з викорис-танням малих доз метотрексату, гепатопротек-тора Лiволiна-форте, УФО з вiтчизняним зовшшшм фотосенсибiлiзатором - суспензiею галобактерiй та iмуномодулятором - Протефла-зидом.

Для оцшки ефективностi зазначених компо-нентiв комплексно! терапи, 139 хворих на ВБП були вщнесеш в одну з чотирьох репрезентатив-них груп в залежносп вiд засобу !х л^вання. Одержанi результати лiкування хворих на ВБП оцшювали на основi таких загально прийнятих критерi!в:

- кшшчне видужання - повне зникнення пато-логiчних змiн на шкiрi;

- значне полшшення - зниження шдексу РА81 на 75 % i бiльше в порiвняннi з вихщними дани-ми;

- полiпшення - зменшення iндексу РА81 на 74-50 %;

- вщсутшсть ефекту - значних змiн у сташ

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

1-2 (9)' 2006

дерматозу не виникало.

Враховувались також термши юнування зовшшшх проявiв дерматозу, подовження мiжре-цидивних термшв. Ефективнiсть терапiï оцшю-вали також за результатами цитогенетичного, iмунологiчного, бiохiмiчного та морфологiчного дослiдження в динамщ (до i пiсля лiкування).

У I груш порiвняння (n = 45) використовували тшьки традицiйну терашю (ТТ):

- полiвiтамiни, антигiстамiннi препарати, седа-тивнi i гiпосенсибiлiзуючi засоби;

- iмуномодулятори та дieта з обмеженням жирiв та екстрактивних речовин;

- зовшшне лiкування - рутинш кератоплас-тичнi й розсмоктувальнi креми й мазц

- ультрафiолетове опромшення.

Виражений терапевтичний ефект (повне

кшшчне одужання та значне полiпшення) вщзна-чено у 62,2 % випадюв. Тривалiсть лiкування скла-ла 40,1 ± 3,0 днiв.

У II груш хворих (n = 30) додатково до ТТ псорiатичнi бляшки за 30 хв. до УФ О змазували рщкою суспензieю галобактерш в якост зовшш-нього фотосенсибiлiзатора, що сприяло деякому скороченню термiну л^вання та прискорювало появу ознак регресу ВБП у порiвняннi з I групою хворих. Тривалiсть лiкування склала 39,1 ± 2,9 дня. Виражений терапевтичний ефект вщзначе-но у 73,3 % випадюв.

У III груш (n = 25) хворим додатково до ТТ призначали:

- базисний препарат цитостатичноï ди мето-трексат - малi дози (5 мг) всередину через 12 годин, 3 прийоми (15 мг на тиждень);

- гепатопротектор Лiволiн-форте - по 1 капс. per os 3 рази на добу, протягом 5 тижшв.

Досягнуто суттевого тдвищення ефектив-ност лiкування: тривалiсть лiкування склала 38,6 ± 2,1 днiв; виражений терапевтичний ефект вщзначено у 88 % випадюв. Ктшчних та лабо-раторних ускладнень за такоï терапи не зафшсо-вано.

Проведений анашз клiнiчних, iмунологiчних та цитогенетичних показниюв дозволяе зробити вис-новок, що традицшна терапiя справляе недо-статнш лiкувальний ефект i не впливае ютотно на тривалiсть i частоту подальших рецидивiв ВБП. Згiдно з видшеними клiнiчними критерiя-ми, у 20 % хворих було зареестровано лише за-довiльний результат лшування, а у 17,8 % хворих констатовано незадовшьний ефект. При цьому у хворих шсля заюнчення лiкування iмунологiчнi та цитогенетичнi показники повнiстю не нормалiзу-вались, а частота аберацш хромосом у Т^мфо-цитах периферичноï кровi залишалась високою в порiвняннi зi здоровими донорами (вщповщно 2,28 ± 0,25 % i 1,47 ± 0,14 %;р < 0,05).

Усе вищевикладене вказуе на необхiднiсть

включення до комплексного лшування ВБП до-даткових лiкарських засобiв, здатних нормалiзу-вати iмунологiчнi та цитогенетичнi показники у хворих. Цим вимогам вiдповiдае вггчизняний рос-линний флавоноïдний препарат протефлазид, кот -

рий е шдуктором синтезу а- та у-штерферону, чинить противiрусну, апоптозомодулюючу, анти-оксидантну ди, пiдвищуе неспецифiчну резис-тентнiсть та загальний рiвень iмунного статусу. Протефлазид призначався, зпдно з рекомендац-iями виробника, для застосування всередину: впродовж I тижня - по 5 крапель, II-III тижшв -по 10 крапель, IV тижня - по 8 крапель, - 3 рази на добу.

Розроблений комплексний метод лшування (ТТ, УФО з зовшшшм фотосенсибЫзатором, метотрексат, Лiволiн, Протефлазид) призначався 39 хворим на ВПБ (IV група); при цьому були отримаш найкращi результати:

- тривалють л^вання склала 31,5 ± 2,1 лiжко-дня;

- виражений терапевтичний ефект визначено у 99,2 % випадку;

- клшчних та лабораторних ускладнень тако1' терапи не вiдмiчено.

Пiсля лшування в периферичнiй кровi цих пащенпв (у порiвняннi з показниками до лшуван-ня):

а) вiрогiдно збшьшився абсолютний вмiст:

- лiмфоцитiв (вщ 1,36 ± 0,20 X 109/л до

1,92 ± 0,21 X 109/л);

- клiтин з фенотипами CD3 + (вiд

0,70 ± 0,03 X 109/л до 1,11 ± 0,07x 109/л);

- кл^ин з фенотипами CD4 + (в^

0,38 ± 0,02 X 109/л до 0,73 ± 0,04 X 109/л);

- кл^ин з фенотипами CD8 + (в^

0,33 ± 0,02 X 109/л до 0,42 ± 0,02 X 109/л);

б) нормалiзувався показник iмунорегулятор-ного iндексу (вiд 1,14 ± 0,04 до 1,76 ± 0,06);

в) пiдвищилась функцiональна актившсть:

- Т-лiмфоцитiв ( в1д 56,4 ± 3,9 % до 68,5 ± 3,8%);

- Кон А (вщ 32,8 ± 3,3 % до 36,7 ± 0,22 %);

г) активнiсть Т-хелперiв та 5-лiмфоцитiв за-лишилася без вiрогiдних змш;

д) знизився вмют у сироватщ кровi ЦIК (вiд 104,6 ± 5,8 до 86,3 ± 6,4 од. оптично1' густини).

Комплексне л^вання хворих на ВБП покра-щувало динамiку цитогенетичних показникiв. Середне число AAX у Т-лiмфоцитах вiрогiдно збшьшувалось, що супроводжувалося зменшен-ням у периферичнш кровi хворих кiлькостi акти-

вованих клiтин без i з двома ААХ (КЛ ):

0+2

- до лшування - 38,3 ± 2,3 %;

- шсля лшування - 33,6 ± 0,15 % (р < 0,05).

Вщповщно збiльшилась частота неактивних

КЛ - до 68,6 ± 3,7 %, що свщчить про змен-

3+10

шення активност патологiчного процесу.

Висока частота АХ (2,36 ± 0,24 %) до початку комплексно! терапи шсля лiкування знизилася (1,67 ± 0,22 %; р < 0,05) i наблизилася до показ-никiв у здорових донорiв (1,47 ± 0,14 %).

Простежена тенденщя до нормалiзацi! показ-ниюв активностi ферментiв метаболiзму тимiдину i аденозину:

а) збiльшення ТФ:

- у сироватщ кровi - з 0,855 ± 0,153 до 1,055 ± 0,65 ум. од.;

- у гомогенатах бшптаив шкiри - з 1,878 ± 0,619 до 2,110 ± 0,2555 ум. од.;

б) зниження АДА:

- у кровi - з 3,517 ± 0,412 до 2,015 ± 0,211 нмоль/хв/мг;

- у ш^ - з 12,989 ± 2,742 до 9,890 ± 1,855 нмоль/хв/мг. Морфолопчне дослiдження вогнищ ураження

в динамщ (до i пiсля лiкування) з використанням нашвкшьюсного методу дозволяе конкретизува-ти критерi! лiкувального патоморфозу шюри. Пiсля запропоновано! комплексно! терапи вияв-ляються мiнiмальнi залишковi явища; при цьому найбшьш виражена позитивна динамша спосте-

Л1ТЕРАТУРА

1. Андрашко Ю.В. Терапевтична та л1п!донормал1зую-

ча д1я курортних фактор1в Солотвино при псор1аз1: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.01.20 / НМУ 1м. О.О. Богомольця. - К., 2003. - 39 с.

2. Борзенко Б.Г. Активность ферментов обмена пред-

шественников ДНК при опухолевом росте у человека: Автореф. дис. ... д-ра биол. наук: 14.00.14 / Институт проблем онкологии и радиобиологии НАН Украины. - К., 1992. - 25 с.

3. Захаров А.Ф., Бенюш В.А., Кулешов Н.П., Баранов-

ская Л.И. Хромосомы человека: Атлас. - М.: Медицина, 1982. - 363 с.

4. Кунгуров Н.В., Матусевич С.Л., Гольцов С.В., Сухо-

вей Ю.Г. Сравнительная характеристика иммунологических показателей больных распространенным псориазом при наличии у них клинических признаков иммунодефицитного состояния // Вестн. дерматол. венерол. - 2002. - № 2. - С. 33-36.

5. Селезнёв А.В. Популяционно-эпидемиологический

анализ распространенности, генетической детерминации и особенностей клинических проявлений псориатической болезни среди жителей Курской области: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.00.11 / ЦНИКВИ МЗ РФ. - М., 2002. - 22 с.

6. ТихоновЮ.В., Маркушева Л.И., Тогузов Р.Т. Мета-

болизм пуриновых соединений при псориазе // Клин. лаб. диагностика. - 1998. - № 3. - С. 3-6.

7. Фролов А.К., Арцимович Н.Г., Сохин А.А. Иммуно-

цитогенетика. - М.: Медицина, 1993. - 240 с.

ртаеться вщносно таких основних проявiв псор-iатичного процесу в шкiрi як паракератоз, абсце-си Мунро, мгготична активнють. Однак, незва-жаючи на виражену ефектившсть розробленого методу комплексно! терапи, залишаеться вщнос-но високою частка залишкових дистрофiчних змш колагенових та нервових волокон, явищ пролiфе-ративного васкул^у (24,3 %) i кл^инно! шфшьтраци (25,6 %), як виявляють найбiльшу резистентнiсть до терапи, чим може бути обу-мовлене виникнення рецидивiв.

Розроблений метод лшування добре переноситься хворими та не викликае побiчних ефектiв, забезпечуе скорочення тривалостi лiкування на 8,6 дня, досягнення вираженого терапевтичного ефекту (повного клiнiчного видужання та знач-ного полiпшення) в 92,2 % випадюв i подовження перiоду ремюи в 1,4 разу у порiвняннi з використанням тiльки традицшно! терапi!. Терапевтич-ний ефект застосування запропонованого методу у хворих на ВБП залежав вiд вихщно! величи-ни iндексу РА81, загально! площi залучено! до патологiчного процесу шюри та термiнiв виникнення перших ознак регресу основних дермато-лопчних симптомiв хвороби.

8. Шевченко Т.И., Шлопов В.Г. Патологическая анато-

мия псориатической болезни. - К.: УкрНТЕК, 2001.

- 358 с.

9. Шейнкман В.Л. Иммунологическая характеристика

больных псориазом при традиционном лечении (клинико-лабораторное исследование): Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.00.11 / ЦНИКВИ МЗ РФ. -М., 2000. - 16 с.

10. Elder J.T., NairR.P., Voorhees J.J. Epidemiology and the genetics of psoriasis // J. Invest. Dermatol. - 1994.

- Vol. 102. - P. 24-27.

11. Farber E.M., Lanigan S. W., Boer J. The role of cutaneous sensory nerves in the maintenance of psoriasis // Int. J. Dermatol. - 1990. - Vol. 29. - P. 418-420.

12. Kimball A.B., Kawamura T., Tejura K. et al. Clinical and immunologic assessment of patients with psoriasis in a randomized, double-blind, placebo-controlled trial using recombinant human interleukin 10 // Arch. Derm. - 2002. - Vol. 138. - P. 1341-1346.

13. Markham T., Rogers S., Collins P. Narrowband UV-B (TL-01) phototherapy vs oral 8-methoxypsoralen psoralen-UV-A for the treatment of chronic plaque psoriasis // Arch. Derm. - 2003. - Vol. 139. - P. 325-328.

14. Pergolizzi S., Vaccaro M., Magaudda L. et al. Immunohistochemical study of epidermal nerve fibres in involved and uninvolved psoriatic skin using confocal laser scanning microscopy // Arch. Derm. Res. - 1998. - Vol. 290. - P. 483-489.

15. Roenigk H.H. Jr., Fouler-Bergfed W., Curtis G.H. Methotrexate for psoriasis in weekly oral doses // Arch. Derm. - 1969. - Vol. 99. - P. 86.

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

1-2 (9)' 2006