CC BY
30
УДК:616.72:616.57-08
Лжування хворих на артропатичний псор1аз у залежносл в1д суглобних 1 шк1рних кишчипх ирояв1в захворювання
Алi Лоай Хасан
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я Мшстерства охорони здоров'я Украгни»
Виршуеться наукова проблема - пщвищення ефективностi лкування хворих на артропатичний псорiаз (АП) з урахуванням ступеня виявлення шфних i суглобних проявив захворювання iз залученням нових лiкарських за-собiв, якi мають патогенетичну спрямованiсть. У хворих на АП виявлен незначн патогенетичнi змiни в ланках як кгптинного, так i гуморального iмунiтетy перекисного окислення лiпiдiв та антиоксидантноТ системи, якi мали функцiональний характер. Розроблено орипнальний патогенетично обфунтований метод лкування хворих на АП iз застосуванням у комплекснiй терапiТ композицшних лiкарських форм (гель з бшофплм, фiтобальзам) та Глутоксиму, який позитивно впливае на регуляцю метаболiчних процеав у клiтинах.
Ключовi слова: артропатичний псорiаз, патогенез, клiтинний i гуморальний iмунiтет, гель з бiшофiтом, фто-бальзам.
Псорiаз е однieю з найбшьш поширених хро-нiчних мультифакторних захворювань з до-мiнуванням генетичного компонента схильнос-тi до виникнення захворювання з порушенням численних ланок нейроендокринних, метаболiч-них i регуляторно-трофiчних процеав оргашз-му. Захворюванiсть на псорiаз у рiзних крашах свiту становить вщ 1 до 4 % населення [1, 2, 13].
В останне десятилгття встановлена тенденцiя до збшьшення числа хворих на псорiаз i бiльш тяжкого перебiгу патолопчного стану, а також розвитку псорiатичноl остеоартропатп або артро-патичного псорiазу (АП). Поширенiсть враження суглобiв у хворих на псорiаз, за даними рiзних ав-торiв, коливаеться вщ 13,5 до 47,0 %. Такий великий розкид цього показника пояснюеться вщсут-нiстю загальноприйнятих дiагностичних критерий АП. За даними кооперативного мiжнародно-го дослiдження С. Salvarani et а1 (1995), в якому брали участь ревматологи i дерматологи, поши-ренiсть АП у хворих на псорiаз складае 36 %, що свiдчить про його вщносно велику поширеностi. Як правило, захворювання починаеться у вщ вщ 20 до 50 рок1в, причому чоловiки i жiнки хворь ють однаково часто. Чоловiча стать, молодий вт i дебют захворювання з суглобового, а не з шюр-ного синдрому е предикторами несприятливого переб^ АП. При АП спостер^аеться збшьшен-ня смертностi у порiвнянm з популяцiйною (у чо-ловтв - на 59 %, у жшок - на 65 %); основними причинами смертей е:
- метаболiчнi порушення i викликанi ними обструктивш захворювання судин серця i мозку;
- хрошчна ниркова недостатшсть, як насл> док амшо1дно1 нефропатй;
- хвороби системи дихання;
- злояюсш пухлини;
- ускладнення проведено! терапп (шлунков1 кро-вотеч1, гемоцитопенп, печшкова недостатшсть).
У розвитку АП беруть участь багато факто-рiв, включаючи генетичнi, iмунологiчнi та фак-тори довкiлля, а патогенетичною його основою е активащя клiтинного iмунiтету в осiб з вро-дженою схильшстю [2, 7, 9, 15, 18].
Псорiатичний артрит - хрошчне системне прогресуюче захворювання, асоцiйоване з псорь азом, яке характеризуеться переважною локалiза-цiею патологiчного процесу в тканинах опорно-рухового апарату i призводить до розвитку:
- ерозивного артриту;
- юстково! резорбци;
- множинних ентеритiв;
- спондилоартриту.
Для АП характернi рiзноманiтнi загальнi та вiсцеральнi прояви, як часом виступаючi на перший план i визначають прогноз захворювання i його наслiдки. АП е одшею з форм за-пальних захворювань суглобiв i хребта i поряд з анкiлозуючим спондилоартритом та шшими реактивними артритами складае групу сероне-гативних спондилоартритiв.
Процес псорiатичноl остеоартропатп розви-ваеться з ау^мунним компонентом i лейкоци-тарними реакщями, що приводять до кттинно1 шфшьтраци синовiальних мембран та активiза-ци остеокластiв, фiбробластiв та ендотелюци-
пв. Пщ впливом цитокшв розвиваються ран-нi змiни, яю включають пролiферацiю клiтин синовiально! оболонки суглобiв iз залученням до патолопчного процесу велико! кiлькостi рiз-номаштних лiмфо!дних клiтин i формуванням панушв. Перманентнiсть атак iмунно! системи призводить до змши суглобово! поверхнi i де-градуючим змiнам хрящових структур юстково-суглобово! системи; надалi дегенеративш змiни хрящових структур пiдтримуються високим ступенем аутосенсибшзацп до колагенових волокнах хворого на псорiаз.
Останш уявлення про АП вiдображають усю складнiсть системностi патологiчного процесу, який виникае i розвиваеться при перманентнш дисфункцп iмунно! та ендокринно! систем з без-лiччю складних метаболiчних порушень. Сис-темнiсть захворювання при псорiатичнiй хворобi обумовлюе залучення до патолопчного процесу рiзних органiв i структурно-функцiональних систем з рiзним ступенем проявiв захворювання i то-пiкою морфо-функцiональних змiн. Багаторiчний хрошчний перебiг патологiчного процесу у бшь-шостi хворих на АП призводить до формування виражено! деформацп кютково-суглобово! системи з рiзким порушенням рухово! функцп, що е закономiрним результатом захворювання. Немае чгтко! закономiрностi чи синхронностi в динамь щ шюрного процесу i суглобового синдрому при АП. Кштково-суглобний синдром у хворих на АП супроводжуеться вираженим больовим компонентом, який займае особливе мiсце серед кль шчних проявах хвороби. Iнтенсивнiсть болю не завжди вщповщае давностi i тяжкост псорiатич-ного процесу. Наявнiсть i вираженiсть больового компонента юстково-суглобового синдрому вель-ми часто призводить до обмеження професшно-трудово! дiяльностi хворих, часто приводячи до психоневротичних захворювань, а саме важливе, - до швалщизацп пацiентiв. Тому усунення больового синдрому е важливим складовим компонентом комплексно! патогенетично! терапп хворих на АП. Комплексне лiкування хворих на АП повинно бути спрямоване на:
- зменшення больового симптому i запаль-них явищ;
- зниження частоти загострень i ураження нових суглобiв;
- полiпшення якост життя;
- уповiльнення прогресування патолопчного процесу;
- запобпання iнвалiдностi.
Таким чином, враховуючи поширенiсть АП, його хрошчний, тяжкий перебщ недосконалiсть наявних методiв дiагностики та лiкування мож-на стверджувати, що проблема цього захворю-вання в даний час залишаеться одшею з найак-туальнiших у дерматологи.
У зв'язку з цим, метою нашо! роботи стало тдвищення ефективностi лiкування хворих на АП з урахуванням ступеня проявiв шкiрних i суглобних проявив захворювання i3 залученням нових лiкарських засобiв, якi мають патогене-тичну спрямовашсть.
Для досягнення поставлено! мети були сфор-мованi такi завдання:
1 Вивчити комплексно в динамiцi спостережен-ня особливостi перебiгу клiнiчних проявiв АП.
2 Визначити iмунний статус, стан перекис-ного окислення лшщв та антиоксидантно! системи у хворих на АП.
3 Науково обгрунтувати вибiр екстемпораль-них композицшних лiкарських форм, вивчити специфiчну актившсть i безпечнiсть у комплексному лшуванш хворих на АП.
4 Розробити комплексну рацюнальну те-рашю хворих на АП з урахуванням ктшко-лабораторних даних.
5 Провести порiвняльну оцiнку стану антиоксидантно! системи, процешв перекисного окислення лшщв, рiвня iмунних показникiв та ктшчних проявив АП пiсля проведено! терапп.
Для досягнення поставлено! мети та вирь шення задач дослщження, нами на ктшчнш базi кафедри шюрних та венеричних хвороб ДЗ «ДМА МОЗ Укра!ни» - Днiпропетровському об-ласному шкiрно-венеричному диспансерi було проведено комплексне обстеження i лiкування 60 хворих на АП та обстеження 30 практично здорових оаб контрольно! групи. Хворi були рандомiзованi у двi тотожнi групи - по 30 хворих. Обстеження хворих, яю були тд нашим спосте-реженням, включало клiнiчнi, бiохiмiчнi та iму-нологiчнi методiв обстеження. Для проведення аналiзiв отриманих результатiв використовува-ли методи математично! статистики. Розрахунки проводили з використанням методiв бюметрич-ного аналiзу, реалiзованих у пакетах лщензш-них програм EXCEL-2003® i STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., серiйний № AGAR909E415822FA).
Вiк хворих на АП, яю були пiд нашим спо-стереженням:
- 16,7 % були у вщ до 40 роюв;
- 35 % були у вщ 41-50 рокiв;
- 25 % - 31-40 рокв;
- 23,3 % - 51-60 роюв.
Середнш вiк складав 42,4 ± 3,6 року, тобто дослiдженi хворi пiд час спостереження знахо-дились у вщ найбiльшо! репродуктивно! i со-цiально! активностi.
Серед дослщжених хворих переважали чо-ловiки, яю складали 60 %. Спiввiдношення ж> нок та чоловiкiв склало 1:1,5.
^мейний статус хворих на АП, яю були пiд нашим спостереженням:
- знаходились в шлюбi 49 (81,7 %) хворих;
- не були у шлюбi 5 (8,3 %);
- були розлучеш та пов'язували це зi сво!м захворюванням 6 (10 %) хворих.
Сощальний стан хворих, яю були пiд нашим спостереженням:
- службовщ - 6 (10 %);
- робгтники - 21 (35 %);
- приватш пщприемщ - 3 (5 %);
- пенсюнери - 4 (6,7 %);
- непрацюкта - 26 (43,3 %).
Псорiаз е хрошчним захворюванням iз за-лученням до патолопчного стану iнших ор-гашв i систем, а також може юнувати на фонi порушень метаболiчного характеру, що сприяе бiльш тяжкому перебпу псорiатичного процесу та виникненню ускладнень. Вважаючи на це, тд час обстеження особливу увагу придшяли збору анамнезу щодо перенесених хвороб та на-явностi супутньо! соматично! патологи.
Серед перенесених захворювань найбiльш частими були:
- застудш - у 60 (100 %) хворих;
- гншно-запальш - у 21 (35 %);
- запальш та паразитарш ураження шкiри - у 17 (28,3 %);
- неврологiчнi ураження - у 13 (21,7 %);
- патолопя шлунково-кишково!' системи (ШКС) -у 11 (18,3 %) хворих.
Серед супутньо! соматично! патологи у хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, пре-валювала патолопя з боку серцево-судинно! системи та захворювання невролопчного характеру.
Вважають, що найбшьш часто псорiаз вини-кае у вщ вiд 20 до 40 роюв; цi хворi складають I тип псорiазу. Хворi, у яких псорiаз виникае тс-ля 40 роюв, складають менш численну групу II типу псорiазу. Серед хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, патологiчний процес у 68,3 % хворих виникав у вщ вщ 31 до 50 роюв.
Отриманi нами даш свiдчать, що у хворих на АП давнють захворювання складала:
- зi шкiрними проявами псорiазу:
1) вщ 6 до 10 роюв - у 17 (28,3 %) хворих;
2) вщ 11 до 15 роюв - у 16 (26,7 %);
- iз суглобними проявами:
1) вщ 1 до 5 роюв - у 29 (48,3 %);
2) вiд 6 до 10 рокiв - у 17 (28,3 %) хворих.
Значне переважання давност захворювання
з переважанням шюрних проявiв над суглобними тдкреслюе те, що у переважнш бшьшос-тi хворих на АП спочатку виникало ураження шюри, шзшше - суглобiв.
Пiд час збору анамнезу з'ясували, що тшьки 28 (46,7 %) з обстежених хворих пов'язують ви-никнення захворювання з певними чинниками; серед них:
- 19 (31,7 %) обстежених пов'язували виник-нення псорiазу з психоемоцшним стресом, який
мав негативне забарвлення;
- 7(11,7 %) - з шфекцшно-мшробними та в> русними захворюваннями;
- 2 (3,4 %) - з ваптнютю та пологами.
Бшьша юльюсть хворих - 32 (53,3 %) не змо-
гли вказати на чинник, який ми призвести до виникнення псорiатичного процесу.
Пiд час спостереження нам вдалося устано-вити зв'язок виникнення та загострення патолопчного стану з сезоншстю року:
- у 37(61,7 %) хворих загострення патолопчного процесу вщбувалося в оанньо-зимовий перюд;
- у 12 (20 %) - загострення було весною 1 влгтку;
- у 11 (18,3%) - виникнення рецидивiв захворювання не було пов'язано з сезоншстю року.
Залежност типу псорiазу вщ стал хворих не було встановлено.
Псорiаз представляе собою хрошчний процес, який юнуе протягом тривалого перiоду i мае певну циклiчнiсть, що проявляеться за-гостренням процесу i стадiями ремiсi!. На цш основi прийнято видiляти три етапи перебiгу псорiатичного процесу - прогресуючу, стацю-нарну i регресуючу стадп.
Прогресуючу стадiю псорiазу, яка характе-ризувалась:
- появою нових морфолопчних висипань;
- збiльшенням висипань, юнуючих по пери-ферй, та злиттям !х у бiльш великi розмiри;
- наявнiстю гiперемiчного вiнчика по пери-ферй папул;
- можливютю виявлення всiх компонентiв псорiатично! трiади та можливiстю наявностi симптому Кебнера, -
встановлено у 39 (65 %) хворих, що були тд нашим спостереженням.
Стацюнарну стадда псорiазу встановлено у 11 (18,3 %) хворих.
Таким чином, у 50 (83,3 %) хворих, яю були пiд нашим спостереженням, патолопчний процес був в активнш фазi i вимагав певно! корекцЦ.
Поява шкiрного i суглобового синдромiв роз-дiляеться школи роками; прогресують вони не-залежно один вщ одного, а л^вання одного з них мало впливае або не впливае зовшм на пе-ребiг iншого. Проте у низщ випадкiв шкiрний i суглобовий синдроми все ж виникають одно-часно, або спостерiгаеться одночасне збшьшен-ня дано! симптоматики. Тому !х не можна вва-жати повнютю вiдокремленими процесами, що поеднуються в одного хворого випадково або внаслiдок тшьки генетично! схильностi.
Клiнiчне обстеження хворих дозволило встановити, що розповсюджешсть шюрного процесу носила обмежений характер тшьки у двох хворих i характеризувалася поодинокими псорiатичними бляшками з ч^кими межами, якi розташовувались на шкiрi тулуба, кiнцiвок
i волосисто! частини голови з шдексом PASI > 10. У решти - 58 хворих, що були тд нашим спостереженням, шюрний процес носив бiльш розповсюджений характер i мав тенденцiю до дисемшаци по всьому шкiрному покрову з ко-ливаннями показника iндексу PASI вiд 10 до 50.
Актившсть шкiрних проявiв патологiчного процесу супроводжувалась активацieю запаль-них проявiв АП з боку опорно-рухового апарату.
Основоположними параметрами патолопч-ного процесу при псорiатичному артритi слiд вважати:
- варiант суглобового синдрому;
- характер перебту захворювання;
- характер псорiазу з урахуванням його по-ширеностi i стади розвитку.
Основш варiанти суглобового синдрому включали:
- асиметричний артрит;
- дистальний артрит;
- моно-артрит;
- олто-артрит;
- полiартрит;
- спондилоартрит;
- остеолiз.
Варiант суглобового синдрому дiагностував-ся по переважанню того або шшого симптомо-комплексу в клшчнш картинi захворювання.
Ступiнь тяжкостi перебту АП оцiнювався з урахуванням складових клiнiчного статусу хворих та його динамши, де враховували стан ураження шюри, м'язово! системи та опорно-рухового апарату, серцево-судинно!, перифе-рично! i центрально! нервово! систем.
Клшшо-рентгенолопчне дослiдження дозволило установити ураження:
- моноартрит - у 6 (10 %) хворих;
- олтоартрит - у 31 (51,7 %);
- полiартрит - у 23 (28,3 %).
У хворих, яю були тд нашим спостереженням, встановлено ураження таких суглобiв:
- колшш - у 53 (88,3 %);
- гомшковостопш - у 39 (65 %);
- мiжфаланговi суглоби кист - у 29 (48,3 %);
- променево-зап'ястковi - у 25 (41,7 %);
- лiктьовi - у 21 (35 %);
- суглоби хребетного стовпа - у 6 (10 %);
- мiжфаланговi суглоби ступш - у 7 (11,7 %);
- тазостегновi -у 8(13,3 %).
Найбшьш часто iз суглобiв верхшх кш-щвок уражалися мiжфаланговi i променево-зап'ястковi суглоби. Плечовий суглоб уражався лише у 3,3 % хворих на АП. Серед ураження суглобiв нижшх кшщвок у обстежених хворих найбшьш часто уражалися колшний i гомшко-востопний суглоби.
При рентгенологiчному i магштно-резонансному дослiдженнi суглобiв у хворих на
АП виявлено:
- кальцифшати в артикулярних тканинах - у 26 % хворих;
- змши ропв менiскiв - у 44 %;
- тендовапшти - у 46 %;
- ентезопатй - у 22 %;
- звуження суглобових щшин - у 53 %;
- субхондральний склероз - у 6 %;
- остеоф™з - у 22 %;
- остеокистоз - у 32 %;
- епiфiзарний остеопороз - у 21 %;
- узуращя поверхш юсток - у 16 %;
- лтаментоз - у 7 %;
- суглобовий анкшоз - у 3 %;
- остеодефщит (остеопороз або остеопешя) -у 33 % хворих.
У залежност вщ ступеня активност суглоб-ного синдрому i гемодинамiчних показникiв, обстежеш розподiлились таким чином:
- з першим - мшмальним ступенем актив-ностi було 16 (26,7 %) хворих;
- з другим - помiрним ступенем активносп - 28 (46,7 %);
- з третiм - високим ступенем активностi -16 (26,7 %) хворих.
Серед несуглобових проявiв АП були ураження шгтьових пластинок. У хворих, яю були пiд нашим спостереженням, нiгтьовi пластинки були уражеш в 100 % випадкiв. Ураження шгтьових пластинок показало певну законо-мiрнiсть у розвитку i перебiгу патолопчного стану. У початковш фазi патолопчного стану з'являлися невелию канавки або ямки, яю роз-ташовувалися на всш поверхнi нiгтьовоi пластинки. Надалi розвивалася фаза онiхолiзису, коли нiгтьовi пластинки частково або тотально вщшаровувалися внаслiдок пiднiгтьового гiпер-кератозу. Процес починався вщ вiльного краю шгтя i прогресував по мiрi еволюцii хвороби, охоплюючи всю поверхню, причому одночасно змiнювався колiр шгтя i нiгтьова пластинка при-ймала матовий вигляд. Змiна кольору нiгтьовоi пластинки виникала внаслiдок гiперкератозу шгтьового ложа, який призводив до подальшого розвитку порушення мiкроциркуляцii ураженоi зони. Такий патолопчний стан нiгтьовоi пластинки спричиняв ускладнення у вигщщ бактерi-альних або грибкових вторинних iнфекцiй. Асо-цiацiя мiж специфiчним ураженням нiгтьових пластинок при АП i дистальним мiжфаланговим артритом дозволила ряду дослщниюв пiдтрима-ти гшотезу про наявнiсть загальноi причини у виникненш i розвитку цих патолопчних станiв.
Патологiчнi процеси в органiзмi людини в бiльшостi випадкiв пов'язаш з пошкодженням тканин, яке супроводжуеться формуванням болю. Больовий синдром домшуе в клiнiцi бiль-шосп захворювань опорно-рухового апарату.
1-4 2014
Найбшьш частою причиною звернення пащ-енпв за медичною допомогою е больовий синдром. Стутнь штенсивност больового синдрому у хворих на АП дуже варiабельний. Кшьюс-на оцiнка болю, його ступеня та ефективносп лшування проводилася клiнiчно, а також за допомогою вiзуально-аналогових або вербально-аналогових шкал. Проблема болю важлива для лiкарiв багатьох спецiальностей, а питання його купiрування завжди викликають великий штер-ес. Видiлення провiдного мехашзму виникнен-ня болю в значнш мiрi впливае на вибiр тера-певтичних засобiв та ефективнiсть лшування.
У хворих на АП, яю були пiд нашим спостере-женням, iнтенсивнiсть больового синдрому у по-ловини хворих була помiрною, а серед шших ха-рактеризувалася незначною i рiзкою болючiстю.
Ранкова скутють у дослiджених хворих три-вала:
- протягом 30 хвилин - у 37(61,7 %) хворих
- протягом 3 годин - у 19 (31,7 %);
- понад 3 годин - у 4 (6,6 %) хворих.
Таким чином, хвор^ яю були шд нашим спо-
стереженням, знаходились у вщ найбшьшо^' со-щально^' i репродуктивноi активности Хоча на АП хворiють ус соцiальнi групи населення, але серед дослщжених нами хворих переважали чо-ловiки. Загострення патологiчного процесу вщ-бувалось у бiльшостi хворих в осшньо-зимовий перiод. Пiд час спостереження дослщжеш хворi знаходилися у прогресуючш i стацiонарнiй ста-дiях. Серед перенесених захворювань найбiльш частими були: застудш, гнiйно-запальнi, запаль-нi та паразитарш ураження шкiри, неврологiчнi ураження, патологiя ШКС. Шкiрний процес носив розповсюджений характер i мав тенденщю до дисемiнацii по всьому шюрному покрову хворих з коливаннями показника iндексу РЛБ1 вщ 10 до 50. Суглобний синдром у хворих на АП був представлений в вигщщ моноартриту, олтеар-триту, полiартриту i супроводжувався больовим симптомом з рiзною iнтенсивнiстю болю.
Особливу роль у перебшу запальних реакцiй шкiри у хворих на псорiаз вiдiграють iмуноло-гiчнi мехашзми. У хворих на АП змша iмунноi вiдповiдi вiдбуваеться на тш генетичноi схиль-ностi кiстково-суглобових тканин до запально-алергiчноi реакцii i формуваннi патологiчноi вiдповiдi на тригерш антигени. При цьому слiд зазначити, що запальна реакцiя в юстково-суглобових тканинах хворих на АП носить не-специфiчний характер, але перебiгае на тш псо-рiатичноi хвороби i залежить вiд ступеня штен-сивност патологiчного процесу.
Хронiчний рецидивуючий перебш псорiатич-ного процесу складае значну проблему для л> кування та профшактики загострень, якi в бшь-шостi випадкiв залишаються не з'ясованими. У
той же час дослщження iмунозалежних проце-сiв при АП, яю мають алергiчний, аутоiмунний i iнфекцiйний характер, дае матерiал для порiв-няльного аналiзу ролi антигенного впливу на розвиток i перебш псорiатичного процесу.
Проведенi дослiдження стану iмунiтету у хворих на АП, яю були пiд нашим спостережен-ням, виявили статистично значуще шдвищення рiвня Т^мфоципв; також визначалося й шдвищення показнику вщношення (С^4+/С^8+), яке було обумовлено основним чином за раху-нок пiдвищення Т-хелперiв.
У дослiджених хворих також спостершався пiдвищений рiвень активованих субпопуляцiй лiмфоцитiв периферичноi кровi. Так, вщнос-на кшьюсть С^25+^мфоцшгв перевищувала значення аналопчного показника контрольно! групи в 1,94 разу < 0,05). Абсолютна кшьюсть СМ5+^мфоципв у них також перевищувала показник контрольное' групи у 2,06 разу ^ < 0,05).
У дослщжених хворих також було виявлено вiрогiдне зростання як абсолютного, так i вщнос-ного вмюту ЯíЛ-DЛ+-лiмфоцитiв. Абсолютний рiвень HZЛ-DR+-лiмфоцитiв перевищував контр-ольне нормативне значення в 1,86 разу ^ < 0,05), а вщносна кiлькiсть - в 1,76 разу < 0,05).
Таким чином, аналiз результатiв проведено-го дослiдження дозволив нам встановити незна-чну лейкопенiю та лiмфоцитоз, якi не досягли достовiрного значення. Серед показниюв кт-тинно! ланки iмунноi системи у дослiджених хворих виявили вiрогiдне пiдвищення вмiсту Т^мфоципв (у бiльшiй частинi - за рахунок Т- хелперiв) у поеднанш з зростанням кiлькостi активованих субпопуляцш лiмфоцитiв. Низький рiвень Т-супресорiв указуе на потенцшну важ-ливiсть !х у пiдтримцi толерантностi до власних антигенiв хворих на АП. Вище вказане дозво-ляе розглядати псорiаз як аутоiмунний процес з дефщитом Т-супресорiв, якi мають певну спе-цифiчнiсть до власних антигенiв i регулюються кiлькiсним i функцiональним балансом помiж хелперними i супресорними популящями.
Визначене нами достовiрне пiдвищення рiвня 5^мфоципв та недостовiрне зниження вмюту ^К-клгтин у дослiджених хворих на АП, безумовно, е наслщком тривалоi стимуляцii та активацii iмунноi системи власними антигенами, що поеднуеться з шдвищенням рiвня як активованих субпопуляцш Т^мфоципв з раншм маркером активацii СВ25+, так i пiзнiм маркером активацii И1Л-ВВ+.
Пщ час обстеження у дослщжених хворих на АП було виявлено пригшчення фагоцитарноi активностi нейтрофiлiв периферичноi кровi, що проявлялося зменшенням фагоцитарного числа та фагоцитарного iндексу порiвняно з даними у здорових оаб - вiдповiдно на 15,7 % ^ < 0,05)
та 22,5 % (p < 0,05). У той же час у хворих було ви-явлено тенденцш до посилення метабол1чно! ак-тивносп нейтрофiлiв, що проявилося недостов1р-ним пiдвищенням спонтанного НСТ-тесту на 3,6 % (p < 0,1) порiвняно з показником у здорових осiб.
Функцiональна актившсть лiмфоцитiв пери-ферично! кровi у дослщжених хворих теж вияви-лася змшеною. Так, спонтанна РБТЛ була шдви-щеною порiвняно iз нормативним значенням на 67,95 % (p < 0,05). Показник РБТЛ, стимульова-но! ФГА, у дослiджених хворих не мав достовiр-них вщмшностей вiд значення у здорових ошб (p > 0,1), що, на нашу думку, свщчило про ви-снаження функцiональних резервiв лiмфоцитiв.
Вмшт iмуноглобулiнiв у хворих на АП, яю були пiд нашим спостереженням, не достовiрно був пiдвищений. Шдвищення рiвня IgG i IgM су-проводжувалось дисбалансом концентрацiï Ц1К рiзноï молекулярноï маси. Так, у хворих на АП у сироватщ кровi спостерiгалося зниження концен-трацiï Ц1К великого молекулярного розмiру на 54,64 % (p < 0,05) порiвняно з показником контрольно!' групи при одночасному тдвищенш вмiсту патогенних Ц1К середнього розмiру на 31,82 % (p < 0,05) та малого розмiру - у 3,12 разу (p < 0,05).
Таю порушення в гуморальнш ланщ iмун-ноï системи (пiдвищена концентрацiя патогенних Ц1К, пiдвищення спонтанноï пролiфера-тивноï активностi лiмфоцитiв, вмiсту CD3+ та CD4+лiмфоцитiв та активованих субпопуляцш лiмфоцитiв) е проявами аутоiмунних порушень в iмуннiй системi, якi, з одного боку, сприяють ви-никненню та прогресуванню перебiгу АП. Без-посередньо причиною дисбалансу концентрацiï Ц1К е значне порушення фагоцитарноï активнос-тi нейтрофiлiв, що призводить до недостатньоï ix елiмiнацiï на rai пперпродукци аутоантитiл.
Низький рiвень Т^мфоципв - супресорiв у поеднаннi з тдвищеним виникненням патоло-гiчниx iмунниx комплексiв вказують на певне значення аугамунних компонентiв у розвитку патолопчного стану у хворих на АП.
Встановлеш вщхилення з боку рiзниx показ-никiв iмунноï системи у хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, полягали у тдвищенш рiвня Ц1К середнього i малого розмiрiв, активiзацiï 5-лiмфоцитарноï системи з незна-чним тдвищенням рiвня Т^мфоципв за раху-нок 77-xелперiв. Збiльшення коефiцiенту CD4+/ CD8+ та наведенi вище iмунологiчнi змши вказують на характер порушень функцiональноï ак-тивностi iмунноï системи, яка притаманна для захворювань з наявшстю елеменпв аутоагреси в розвитку хрошчного патологiчного стану.
Псорiаз супроводжуеться, перш за все, про-гресуванням ендогенноï iнтоксикацiï. Вiдомо, що рiвень ендогенноï iнтоксикацiï е одним з критерив визначення ступеня тяжкостi хворих,
а його об'ективна оцшка дозволяе визначити i обгрунтувати тактику лшаря [5, 10, 13].
Розвиток ендогенно! штоксикаци, як правило, супроводжуеться шщащею процесiв вiльно-радикального окислення (ВРО), посиле-ного утворення та накопичення продуктiв окис-лювальних реакцiй.
На сучасному еташ немае можливостi вид> лити провiднi метаболiчнi ланки, вщповщальш за пошкодження клiтин i тканин у хворих на АП. Увагу до себе привертають порушення об-мiну речовин, якi пов'язанi з деструкщею тканин хворих на АП i перебiгають з накопичен-ням токсичних метаболiтiв у бюлопчних серед-овищах органiзму.
Однiею з форм тканинного метаболiзму е пе-рекисне окислення лiпiдiв (ПОЛ). Процес ПОЛ властивий нормально функцюнуючим тканинам при формуванш лiпiдних мембранних структур, !х реконструкцй, бiосинтезу гормонiв. У зв'язку з цим, ми вважали за доцшьне вивчити у хворих на АП стан процешв вшьно радикального окислення (ВРО), а саме перекисного окислен-ня лiпiдiв на фот активносп систем антиокси-дантного захисту. Результати даних дослiджень е об'ективними та чутливими показниками за-гального стану органiзму, активностi функцю-нування систем регуляцй та тдтримки стiйкого стану гомеостазу.
Вмiст продуктiв ПОЛ в сироватщ кровi ви-значався у 90 обстежених (60 хворих на АП i 30 практично здорових ошб, яю складали контр-ольну групу). При бiохiмiчному дослiдженнi кровi здорових осiб ми визначили, що вмют не-доокислених продуктiв лшопероксидацп:
- малонового дiальдегiду (МДА) дорiвнював 4,34 ± 0,42 мкмоль/л;
- дiенових кон'югат (ДК) - 15,9 ± 1,31 ммоль/л.
Рiвень МДА у хворих на АП був вищим у по-рiвнянi з показниками здорових ошб на 49,31 % (р < 0,05). Подiбнi змiни були виявленi i у рiвнi ДК сироватки кровi хворих на АП. Показники рiвня ДК перевищували значення у здорових оаб на 75,47 % (р < 0,05).
Важливу роль у регуляци вшьно-радикальних процесiв клiтин вiдiграють антиоксидантш фер-менти:
- каталаза;
- супероксиддисмутаза;
- глутатiонпероксидаза.
Проведенi нами дослщження дозволили встановити у хворих на АП зниження, порiвня-но з показником контрольно! групи (р < 0,05), активностi:
- супероксиддисмутази еритроцит1в - на 10,1 %,
- глютатiонпероксидази еритроцитiв - на 56,16 %;
1-4 2014
- каталази - на 21,52 %.
Узагальнюючи отримаш результати, можна
зробити висновок, що за умов псорiазу виникае значна напруга функщонування оксидантно-антиоксидантно! системи, яка супроводжуеться:
- посиленням окисного метаболiзму;
- збiльшенням продукування активних форм кисню;
- активащею процесiв ПОЛ, здатних перебо-роти бар'ер антиоксидантного захисту.
Зсув оксидантно-антиоксидантно! рiвноваги у бт оксидантiв за умов до^джувано! патологи дае пiдставу говорити про розвиток в органiзмi глибоких порушень окисно-вщновлювальних, бь оенергетичних процесiв, метаболiзму основних енергетичних i пластичних матерiалiв, якi за вщ-повiдних умов призводять до дисгомеостатич-ного стану. Характер даних змiн дозволив при-пустити можливу участь процесiв, пов'язаних з порушенням метаболiзму оксиду азоту.
Проблема лiкування хворих на АП зали-шаеться актуальною незважаючи на великий арсенал запропонованих медикаментозних за-собiв i розроблених методiв терапп. Значна частина терапевтичних заходiв, на нашу думку, е недостатньо ефективною, тому що не врахо-вуе характер i виразнiсть патологiчних процесiв пащенпв, а також мае деякий спектр побiчних ефектiв; тому необхiдною е подальша розробка патогенетично обгрунтованих напрямюв терапп, якi здатнi ефективно корегувати шюрно-суглобнi прояви АП, скорочувати термши л> кування хворих та частоту рецидивiв i стушнь клiнiчних проявiв захворювання, покращуючи яюсть життя хворих.
Клiнiчнi прояви АП та його перебп над-звичайно рiзноманiтнi i проявляються вiд мо-ноолiгоартриту або iзольованого ентезиту до генералiзованого ураження суглобiв i хребта з яскравою позасуглобною симптоматикою. Псорiатичний процес дуже часто з самого початку захворювання перебпае з вираженими ексудативними явищами ураження суглобiв, максимальною актившстю запального процесу, швидким прогресуючим перебiгом, що призво-дить до стшко! функщонально! недостатносн опорно-рухового апарату, яка формуеться про-тягом перших двох рокiв хвороби. У 40-57 % хворих спостерпаеться ерозивний артрит i по-лiартикулярний характер ураження суглобiв. Усе це призводить до ютотного зниження якосн життя та ранньо! швалщизацп хворих на АП.
Основш параметри патолопчного процесу у хворих на АП складаються з ктшко-анатомiчного варiанту формування суглобового синдрому та шюрних проявiв i перебiгу патолопчного стану, його поширеносн i стади розви-тку. Варiант суглобового синдрому дiагносту-
еться по домшуванню того або шшого симпто-мокомплексу в клшчнш картинi захворювання:
- при дистальному варiантi спостерiгаеться iзольоване ураження дистальних мiжфаланго-вих суглобiв або переважання артриту ще! ло-калiзацн в усiй клiнiчнiй картиш захворювання;
- при олiгоартритичному варiантi запальний процес носить асиметричний характер, часнше локалiзуеться у великих суглобах, насамперед у колшних i нагадуе клiнiчну картину штерм^-ючого пдроартрозу;
- полiартритичний варiант протiкае завжди iз залученням велико! кiлькостi великих i дрiбних суглобiв, носить симетричний характер.
Полiморбiднiсть патологiчного стану у хворих на АП у бшьшосн випадюв визначае перебiг, прогноз захворювання та ефектившсть терапй.
Видшення клiнiко-анатомiчних варiантiв суглобового синдрому артропатичного псорiазу, основних ланок патолопчного процесу, характеру перебпу та ступеня активностi запального процесу, а також з'ясування патогенетичних механiзмiв, що мають найважливiше значення у розвитку та прогресуванш АП дозволяе шдшти обгрунтовано до диференцiйовано! терапп цьо-го захворювання. На жаль, етюлопчна терапiя хворих на АП не розроблена, оскшьки не ви-явлено його причинний фактор, хоча останшм часом спостерiгаеться iстотний прогрес у ви-вченнi цього захворювання.
При формуванш плану лiкування хворих на АП враховувалися:
- стадiя захворювання;
- розповсюджешсть вогнищ ураження, !х ло-калiзацiя;
- загальний стан пащенпв;
- ефективнiсть попереднього лiкування;
- схильшсть до рецидивiв.
При обгрунтуванш патогенетично! терапп хворих на АП враховували полiморфiзм i структурно-метаболiчнi змiни у багатьох органах i тканинах, а також особливу увагу прид> ляли корекцй тих систем оргашзму, порушення яких були найбшьш виразними. Крiм того, на-дання медично! допомоги хворим здшснювали з урахуванням етiологiчних факторiв, патогенетично! та синдромально! спрямованостi.
У вщповщносп до патогенетичних процесiв, тератя хворих на АП була спрямована на:
- усунення запалення;
- пригшчення пролiферацi! кератиноцитiв;
- нормалiзацiю диференцiювання кератино-цитiв;
- кутрування суглобного синдрому.
Оцiнку ефективностi патогенетично! терапп
хворих на АП проводили на двох рiвноцiнних ктшчних групах хворих:
- 1 клiнiчнiй груш хворих призначалася за-
гально прийнята традицшна комплексна тера-тя;
- 2 клiнiчноi групи призначалося комбшова-не лiкування, яке включало загально прийнятi методи комплексноi терапй хворих на АП i за-стосовували фонофорез iз гелем, який мютить:
1) бiшофiт;
2) кислоту шкотинову;
3) Димексид;
4) полiетиленоксид-400;
5) Проксанол-268;
6) Нiпагiн (метилпарабен);
7) Ншазол (пропiлпарабен);
8) воду очищену.
Хворим 2 групи для мюцевого лiкування шюрних проявiв псорiатичноi хвороби призна-чали бальзам такого складу:
- вазелш бiлий;
- ланолiн;
- масло зародюв пшеницi;
- масло волоського горiха;
- масло пальмове;
- вiск емульсшний;
- екстракти хво!, календули, ромашки, ялiвцю;
- масла ефiрнi - кедрове, лавандове, сандалове, ялицеве, чайного дерева, евкалшту, бергамотне;
- вгтамш А.
Комплексне лiкування хворих на АП базу-валось на фармаколопчнш корекцii, яка було спрямована на:
- гальмування пiдвищеноi пролiферацii кт-тин ешдермюу;
- нормалiзацiю функцiй нервово! i iмунноi систем;
- нормалiзацiю метаболiчних процешв;
- регуляцiю вiтамiнного балансу;
- полшшення мiкроциркуляторних судинних порушень;
- корекщю суглобного синдрому.
Перед призначенням комплексного лiкування хворим на АП проводили санащю вогнищ фокально! шфекци та корекцiю супутньо! патологи, яку проводили шсля консультацii вщповщних фахiвцiв. Лiкування хворих на АП проводилось у залежносп вiд ступеня клшчних проявiв па-тологiчного стану i включало призначення:
- десенсибшзуючих препаратiв:
1) антигiстамiннi препарати;
2) натрш тiосульфат 30 %;
3) магнш сульфат 25 %;
4) кальцш глюконат 10 % - по 10,0 мл;
5) хлористий кальцш 10 %;
- ентеросорбенпв;
- засобiв, що впливають на центральну нерво-ву систему:
1) седативш препарати;
2) магне В6;
3) Нейровiтан;
- ферментативних препарапв
1) Фестал;
2) Мезим-форте;
3) Ензистал;
4) Креон;
- гепатопротекторiв;
- вгтамшотерапи (вiтамiни В1, В6, В9, В12, А, С);
- препарапв, якi покращували функцiю мь кроциркуляторно! системи;
- бiогенних стимуляторiв та адаптогенiв;
- НПЗП;
- ГКС.
Комплекс препарапв зовшшньо! терапп включав призначення:
- мазi, крему, лосьйону та аерозолю з глюко-кортико!дами;
- кератол^июв;
- лiкарських засобiв, яю зменшують сухiсть та пiдвищують тургор i еластичнiсть шкiри.
Для кушрування суглобного синдрому при-значали препарати протизапально! не стеро-!дно! та знеболювально! дii, кортикостероiднi препарати.
У комплексне лшування хворих на АП включали препарати, яю запобтають подальшiй ре-зорбцii кiсток, а також проводилась симптоматична тератя.
Вибiр препарату для знеболювання залежить не тiльки вiд специфiки болю, а й вщ особливос-тей органiзму хворого, якi можуть обмежувати застосування анальгетикiв у зв'язку з ризиком не-бажаних реакцiй та пов'язаних з ними ускладнень
Щоб зменшити страждання пацiентiв з силь-ним больовим синдромом, застосовують нар-котичш анальгетики. Такi терапевтичнi засоби пригшчують передачу больових iмпульсiв у центральнш нервовiй системi, викликають ей-форiю та вiдчуття душевного спокою. Але по-ряд з терапевтичним ефектом вiдбуваеться чи-малий побiчний вплив на рiзнi органи i системи органiзму. У пацiента досить часто проявля-ються такi побiчнi явища як нудота, блювання, тахiкардiя, пiдвищення тиску, ригiднiсть м'язiв, гiперемiя, набряк обличчя, трахе!, спазми шлун-ку, розширення зiниць [16, 17].
Призначення НПЗП зовам не вилшовуе i не викликае стiйкого зворотного розвитку запального процесу, однак зменшуе припухлiсть, по-слаблюе бшь i покращуе функцiйну здатнiсть су-глобiв, значно покращуе клiнiчний стан хворого.
До середини минулого сторiччя погляд на протизапальну дiю рiзних груп НПЗП включав багато компоненпв:
- зменшення проникностi капiлярiв;
- стабшзащю лiзосомальних мембран;
- гальмування вироблення макроергiчних сполук у процесах окисного i глiколiтичного фосфорилювання;
1-4 2014
- гальмування синтезу або шактиващю мед> аторiв запалення;
- модифшащю субстрату запалення;
- цитостатичну дiю, що приводить до гальмування пролiферативноi фази запалення.
У подальшому розумiння механiзму дй цих препаратiв пов'язують з шпбщею синтезу ферменту циклооксигенази (ЦОГ), регулюючого синтез простагландишв (ПГ). Простагландини виявляються в гострому та хрошчному вогни-щах запалення i беруть участь у розвитку ва-зодилатацй, гiперемii, пiдвищують чутливiсть рецепторiв до дй брадикшну i гiстамiну.
При застосуванш нестеро!дних протизапаль-них препарапв - неселективних iнгiбiторiв циклооксигенази, таких як ацетилсалщилова кислота, iбупрофен, пiроксикам, у пацiентiв можуть виникнути серйознi побiчнi явища з боку ШКС у вшгщщ гастропатш; тому фахiвцi пропонують нiвелювати побiчну дiю таких препаратiв шляхом використання мiзопростолу або призначати селективш iнгiбiтори циклооксигенази-2 [20].
Вiдкриття двох iзоформ циклооксигенази -ЦОГ-1 i ЦОГ-2, що вiдрiзняються за молекуляр-ною структурою i мають рiзну (яка частково пе-рехрещуеться) функцюнальну активнiсть, визна-чае !х роль у регуляцп синтезу простагландинiв:
- ЦОГ-1 - конститутивна - забезпечуе нор-мальну функцюнальну активнють клгтин;
- ЦОГ-2 - iндукована - бере участь у синте-зi простагландинiв у запалених тканинах; при розвитку запального процесу активнють ЦОГ-2 рiзко зростае.
НПЗП мають здатнють пригшчувати обидвi iзоформи ЦОГ, проте !х протизапальна актив-нiсть пов'язана з впливом, головним чином, на ЦОГ-2. Ус традицшш НПЗП бшьшою чи мен-шою мiрою шпбують ЦОГ-1, i це асоцiюеться з побiчними ефектами НПЗП.
При лшуванш НПЗП можливi ерозивно-виразковi змши i геморагii в будь-якому вщдш ШКС, так званi НПЗП-гастропатii (ерозивш зм> ни в антральному i пiлоричному вiддiлах шлун-ка). Вплив НПЗП на ШКС мае кшька еташв:
- пiд час всмоктування;
- внаслiдок системного впливу шсля всмок-тування;
- шсля екскрецй печшкою (коли НПЗП з жов-чю потрапляють до кишечника i далi - внаслi-док дуодено-гастрального рефлюксу).
Основним механiзмом ураження ШКС шд час прийму НПЗП е порушення захисного бар'еру слизових оболонок. Системну шюд-ливу дiю на слизову шлунка пояснюють при-гшченням синтезу ПГ в його стшщ, що веде до зменшення утворення захисного слизово-гiдрокарбонатного шару i зниження кровотоку.
Глюкокортикостеро!ди - це природш або син-
тетичш гормони корково! речовини надниркових залоз. Рiзноспрямованi бiологiчнi ефекти опо-середковуються взаемодiею з рецепторами кль тин, а також впливом бшюв-посередниюв цих гормошв на рiзнi клiтини. Глюкокортикостеро!-ди здатш порушувати зв'язування антитiл з Fс-рецепторами макрофагiв. Протизапальний ефект формуеться комплексом !х бiологiчних дш:
- зменшення судинно! проникностi;
- гальмування м^ацй нейтрофiлiв до зони запалення;
- пригшчення агрегацii моноцитiв у цш зонi;
- пригнiчення макрофагозалежно! цитоток-сичностi моноцитiв;
- шпбування активностi медiаторiв запалення i ряду ферментiв.
Незважаючи на те, що глюкортико!ди про-являють досить сильний протизапальний ефект, використання !х у терапевтичнш практицi повинно бути обмеженим завдяки !х вираженим по-бiчним ефектам.
Так, вщомо, що цi фармакотерапевтичнi препарати навт у малих дозах призводять до зниження кiстковоi маси, а це в свою чергу iндукуе виникнення остеопорозу та переломи юсток. Для профiлактики цього негативного явища рекомен-дують застосування кальцш та вiтамiну 03 [14].
N. et al установили, що фармако-терапевтичний препарат адалiмумаб, який за-стосовують для лiкування ревмато!дного артриту, може викликати чималу кшькють побiчних явищ, зокрема збшьшення ризику виникнення рiдкiсних серйозних шфекцш (туберкульоз, грибковi iнфекцii), серцево! недостатносп, ци-топенii, iнiцiювання розсiяного склерозу [21].
Локальна тератя суглобного прояву псорiа-тичного артриту увiйшла до арсеналу л^валь-них заходiв емтрично i е одним iз «старих» видiв лiкування. Умовно подiляючи л^вання хворих на АП на загальне i мiсцеве, бiльшiсть дослiдни-юв схиляються до того, що мюцеве е допомiж-ним. Бiльш активно впливати на мiсцевий процес при АП дозволяе метод внутршньосуглобного i перiартикулярного введення лiкiв. Пункцiя су-глоба з евакуацiею суглобово! рщини е в деякiй мiрi л^вальним заходом, хоча самостiйного значення не мае. Для введення лшв до порожнини суглоба широко використовують глюкокортикос-теро!ди пролонговано! дп: Кеналог, Метипред, Депомедрол та ш. Кратнiсть введення препаратiв коливаеться вщ 1 до 5 з штервалом вiд 3-4 днiв до 1 мюяця. Але слiд зауважити, що введення глю-кокортикостероiдiв до порожнини суглоба дае хороший, але школи короткочасний ефект.
Одночасне введення до порожнини суглоба:
- цитостатиюв (циклофосфан);
- iнгiбiторiв протеаз (Контрикал, Трасилол);
- препарапв, що впливають на процеси пере-
кисного окислення лшщв, -
дозволяе знизити дозу стероидов наполовину. Введення лшв до порожнини суглоба вщносно ефективне, однак характеризуеться потенцш-ним ушкодженням i структурно-модифiкуючим впливом (пошкодження структур суглобiв рези-дуальними кристалами глюкокортикостеро!дав). Локальна терапiя хворих на АП (особливо при олпо- i моноартритi) не повинна розглядатися як палiативний метод. Вона входить у систему патогенетичного лiкування АП, викликаючи мюцевий протизапальний ефект, i вимагае по-еднання з базисною тератею.
Цитостатик метотрексат здiйснюе виражену iмуносупресорну дiю у вiдносно низьких дозах, але при цьому не проявляе гематолопчну ток-сичнiсть. Водночас вщомо, що цей засiб викли-кае стоматит, панкреатит, а при щоденному за-стосуванш можливе виникнення цирозу печш-ки, порушення менструального циклу, циститу, гематури, порушення функци нирок [19].
Можливють посилення ефекту i зменшення побiчних дiй препаратiв дало значний поштовх до широкого застосування комбшованих лшар-ських форм у рiзних галузях медицини.
У даний час йдуть iнтенсивнi пошуки нових пiдходiв до терапп болю. Поряд iз створенням абсолютно нових препарапв, один iз напрямiв цих пошуюв - вивчення рацiональних комбiнацiй.
Таким чином, розробка адекватного кутру-вання болю у хворих на АП е актуальною проблемою в сучасиш дерматологи, яка обумовлена час-тими побiчними дiями препаратiв, що застосову-ються при традицiйнiй терапп, та формуванням тяжких форм захворювання. Поглиблений пошук способiв медикаментозного впливу на патогене-тичнi механiзми запалення при АП дозволив пiти шляхом факторного впливу на запальний процес.
З метою тдвищення ефективностi кушру-вання больового компоненту суглобного прояву у хворих на АП, поряд з традицшною терапiею нами застосовано композицшний гель з бшоф> том, Димексидом i нiкотиновою кислотою.
Бшофгт - унiкальний мiнеральний комплекс природного походження, який у своему складi мiстить велику кiлькiсть рiзноманiтних мшро-елементiв; переважна кiлькiсть магнiю хлориду визначила умовну формулу бшофиу: MgCl2 6Н20. Вперше вiн був знайдений в 1887 р. у цехштенових соляних родовищах Нiмеччини. Родовища бшофгту розташованi в рiзних областях Росшсько! Федерацп, Укра!ни, Болгарп. В Укра!нi - полтавський бшофгт вiдрiзняеться бiльшим вiдсотком йодобромних солей i залягае на глибинi близько 2500 м [11].
Застосування бшоф^у базуеться на вщомих механiзмах ди хлориду магнiю i соляних роз-чинiв. Магнiй стимулюе захиснi i вiдновнi про-
цеси в шкiрi i близьких до не! тканинах, проявляе протизапальну дiю за рахунок активацп клiтинного iмунiтету i протеолгтичних фермен-TiB, активуе фагоцитоз. Ймовiрно, протизапаль-на дiя обумовлена також зниженням активностi циклооксигенази. Протинабрякова дiя бiшофiту при мiсцевому застосуванш проявляеться за рахунок осмотичного ефекту [3; 8; 12].
Пюля експериментальних дослщжень без-печностi та специфiчноï активностi вгтчизня-ний бшофгт полтавського родовища у виглядi розчину успiшно застосовувався у хворих з деформуючими артрозами, вегето-судинними дистонiями, м'язовими контрактурами [4, 6].
Дослщний гель з бшоф^ом, Димексидом, нiкотиновою кислотою проявляе антиоксидант-ну активнiсть, пригшчуючи таку важливу ланку патогенезу запалення - оксидантний стрес, про що свщчить зниження маркерiв оксидантного стресу (продукпв окисноï модифiкацiï бiлка i малонового дiальдегiду). Крiм того, дослщний гель позитивно впливае на показники антиокси-дантноï системи м'язовоï тканини при запален-нi, пiдвищуючи активнiсть антиоксидантного ферменту - глутатюнпероксидази (ГПР) i вмют ендогенного оксиданту - а-токоферолу.
Другий складовий композицiйного гелю Димексид - синтетичний препарат, основна д> юча речовина якого - диметилсульфоксид, мае здатшсть проникати через бюлопчш мембрани, у тому числi через шюрш бар'ери. Пiдставою для застосування при запальних захворюваннях опорно-рухового апарату е його анальгетична та протизапальна дiя за рахунок:
- шактивацп гiдроксильних радикалiв i по-лшшення метаболiчних процесiв в осередку за-палення;
- гальмування проведення ноцицептивних iмпульсiв у периферичних нейронах;
- антагошзму стосовно судинних ефектiв пс-тамiну, брадикiнiну i простагландину Е1.
Препарат мае помiрний антисептичний i ф> бринолiтичний ефект, а також тдсилюе проник-нення через шюру низки лiкарських речовин.
Нiкотинова кислота:
- мае виражену судинорозширювальну дда;
- покращуе вуглеводний i азотний обмш;
- мае гiполiпiдемiчну актившсть;
- знижуе вмiст загального холестерину, лшо-протеïдiв низько1' щiльностi, триглщерищв;
- пiдвищуе вмiст лiпопротеïдiв високо1' щшь-ностi;
- покращуе мшроциркулящю.
В органiзмi нiкотинова кислота:
- перетворюеться в нiкотинамiд, який зв'язуеться з коензимами кодепдрази I i кодеп-дрази II (НАД i НАДФ), що переносять водень;
- бере участь у метаболiзмi жирiв, протеïнiв,
1-4 2014
амшокислот, пуришв, тканинному диханш, гл> когенолiзу, синтетичних процесах;
- надае вазодилатуючу дiю на рiвнi дрiбних судин;
- покращуе мшроциркулящю;
- чинить слабку антикоагулянтну дда (тдви-щуе фiбринолiтичну активнiсть кров^.
Гель з бiшофiтом, Димексидом, шкотиновою кислотою проявляе зниження рiвня маркерiв за-палення в сироватцi кровi - серотонiну i пстам-ну. Зменшення активностi оксидантного стресу при запаленш пiд впливом гелю приводить до покращення процешв проте!нсинтезу в м'язовш тканинi, що проявляеться збшьшенням вмiсту цитоплазматичного i мiтохондрiального бшка, РНК i зниженням рiвня вшьних амiнокислот.
Таким чином, дослiджений композицшний гель з бiшофiтом, Димексидом i нiкотиновою кислотою мае протизапальну дш, яка характе-ризуеться моделями з циклооксигеназними ме-ханiзмами запалення (карагеншова i формалшо-ва). Враховуючи склад гелю, мехашзм розвитку експериментального запалення, час виникнення фармакологiчного ефекту, можна припустити, що в протизапальиш дп даного гелю присутнi компонента, якi здатнi гальмувати окисну модифшацш бiлка i синтез запальних простагландинiв.
Для купiрування суглобного синдрому хво-рих на АП основно! групи проводили фонофо-рез iз вище згаданим гелем при такому стввщ-ношенш його компонентiв (мас. %):
- бшофгт -45,0-55,0;
- кислота шкотинова —0,09-0,11;
- Димексид - 10,0-12,0;
- полiетиленоксид-400 - 5,0-6,0;
- Проксанол-268 - 19,0-21,0;
- Нiпагiн (метилпарабен) - 0,14-0,16;
- Ншазол (пропiлпарабен) - 0,4-0,6;
- вода очищена - до 100,0.
При цьому при фонофорезi використовували ультразвуковi коливання iнтенсивнiстю 1 вт/см2 i частотою 2640 кГц, яю проводили в непере-ривному режим на протязi 30 хв. один раз на добу загальною юльюстю 12-14 сеансiв.
Комбiнованi препарати з хорошими показ-никами ефективност по вiдношенню до пере-носимосп i вартостi не тiльки ютотно розши-рюють терапевтичнi можливостi лшаря, але й пiдвищують прихильнiсть хворого до л^ван-ня. Можливiсть досягнення виражено! анальге-тично! дй разом зi зниженням ризику розвитку побiчних ефектiв стала причиною широкого за-стосування комбiнованих препаратiв у л^ван-нi больових синдромiв рiзного генезу.
За допомогою комбiнацiй препаратiв до-сягаеться посилення аналгезп за рахунок вза-емодоповнюючих механiзмiв дй i тимчасових характеристик дй. Успiшнi комбшацп полшшу-
ють сшввщношення ризик / користь не тшьки за допомогою подвшно! фармакологiчно! дй, але i зменшуючи частоту побiчних ефектiв завдяки низьким дозам компонеипв. При цьому поед-нання компонентiв в одних лшарський засiб у фiксованих дозах спрощуе !х введення i сприяе дотриманню режиму прийому. Подання ком-бiнацй лiкiв в однiй лшарсьюй формi зберiгае переваги кожно! складово!, а простий i зручний режим дозування сприяе шдвищенню прихиль-носп до лiкування.
Паралельно з кушруванням суглобового синдрому проводили топiчне л^вання хворих на АП, яке було спрямоване на припинення за-пально! реакцй шкiри i пролiферацй епiтелiаль-них клiтин.
Тератя в прогресуючiй стадй псорiазу ви-магае особливо! уваги та обережносп. Пiд час прогресуючо! стадй захворювання для зовшш-ньо! терапй протипоказано застосування:
- препаратiв, що мютять дьоготь;
- подразнюючих висококонцентрованих л> карських форм, що мiстять кислоти.
Головним лшарським засобом, який застосо-вуеться при зовнiшнiй терапй хворих на псор> аз, е тошчш кортикостеро!ди.
Мiсцеве використання кортикостеро!дiв при-зводить до:
- зниження продукцй простагландинiв, лей-котрiенiв, тромбоксанiв шляхом блокування ак-тивностi фосфолiпази А2;
- гальмування синтезу глюкозамшоткашв, колагену i еластину;
- зменшення звiльнення гiстамiну та шших прозапальних медiаторiв;
- редукування гладких клiтини, клiтин Лан-герганса;
- гальмування синтезу нукле!нових кислот (насамперед ДНК) в iмунокомпетентних клiти-нах, кл^инах базального шару епiдермiсу i фi-бробластах.
М1сцев1 поб1чи1 ефекти з боку шюри - найпо-ширешша проблема при зовиiшиьому застосу-ванш стеро!дiв. При використаииi активних сте-ро'дних препаратiв швидко иастае атрофiя дерми та епiдермiсу, особливо якщо воии иаиосяться в складках шюри i тих мiсцях, де шюра бiльш тонка. Клiиiчиi прояви побiчних ефектiв з бок^ шюри при мiсцевому застосуваииi стеро!дiв включають:
- атроф1ю епiдермiсу i дерми, атрофiчнi смужки;
- пурпуру, телеанпектазда, гiпо- та гиперпiг-ментацiю шюри;
- прсутизм;
- перiоральний дерматит;
- рожевi та вульгарнi (звичайш) вугри;
- загостреиия iифекцiйиих захворюваиь шюри;
- загострення самого псорiатичного процесу;
- уповiльнене загоення ран;
- синдром звикання та ш.
Системш ускладнення при топiчному засто-суванш кортикостероiдiв проявляються:
- синдромом Кушинга та гшокортицизмом;
- стеро!дним дiабетом;
- артерiальною гiпертензiею;
- катарактою;
- глаукомою;
- пiодермiею;
- мшотичною iнфекцiею.
Розвиток системних ускладнень пов'язано з попаданням кортикостероiдiв до кров'яного русла, де вони зв'язуються з бшком-транскортином. Концентращя вшьно! (активно!) фракцii у пре-паратв з високим ступенем зв'язування з тран-скортином, порiвняно з препаратами з низьким ступенем зв'язування, менше; тому !х побiчнi ефекти зазвичай менш виражеш. Крiм того, стушнь проявiв побiчних ефектiв залежить вщ швидкостi метаболiзму препарату: при знижен-нi швидкостi метаболiзму ризик розвитку по-бiчних ефектiв зростае.
Вщповщно до поставлено! мети i завдань дослщження, хворим на АП основно! групи для топiчного лiкування шюрних проявiв АП у комплекснiй терапй застосовували згаданий вище бальзам такого складу:
- вазелiн бший;
- ланолiн;
- масло зародюв пшеницi;
- масло волоського горiха;
- масло пальмове;
- вiск емульсiйний;
- екстракти хво!, календули, ромашки, ялiвцю;
- масла ефiрнi - кедрове, лавандове, сандалове, ялицеве, чайного дерева, евкалшту, бергамотне;
- вiтамiн А.
Вибiр конкретного композицiйного препарату орiентувався на mдбiр лтарсько! форми, яка адекватна ступеню запального процесу, його високш ефективностi та вiдсутностi побiчних ефектiв.
Цiннiсть i ефективнiсть дп застосовано-го нами бальзаму обумовлена властивостями окремих компонентiв, що входять до його складу. Бальзам е комплексним засобом, який скла-даеться з рослинних екстракпв, натуральних жирних та ефiрних масел; завдяки композицiй-ному складу, цей бальзам:
- мае протизапальну, антисептичну, знебо-люючу, регенеруючу дда;
- усувае запальш iнфiльтрати, свербiж, по-червонiння, подразнення, сухiсть, лущення i трiщини шюри;
- зберiгае пружнiсть, вологiсть i еластичнiсть шкiри.
Запально-деструктивнi змiни в шюр^ опорно-руховому апаратi, слизових оболонках, а також внутршшх органах у хворих на АП
призводять до метаболiчних змш, якi потре-бують адекватно! патогенетично! корекцii. У комплексне л^вання хворих на АП основно! групи був включений Глутоксим, який:
- впливае на регулящю метаболiчних проце-сiв у клiтинах i тканинах;
- дае селективний вплив на сульфпдрильш групи поверхнево-клiтинних рецепторiв, що приводить до вiдновлення !х функцiонально активно! конформацii, тдвищення чутливостi до регуляторних i транспортних молекул пептидно! природи;
- мае виражений цитотропний ефект;
- забезпечуе дда регуляторних молекул пептидно! природи на нормальш i трансформованi клiтини;
- володiе високою тропшстю до клiтин iмун-но! системи.
Серед бiохiмiчних ефектiв препарату слщ видiлити:
- стимулюючу дда препарату на каскаднi ме-хашзми фосфатно! модифiкацii ключових бiлкiв сигнал-передавальних систем;
- шщащю системи цитокiнiв.
Комплексне л^вання, яке запропоноване
нами та загально прийняте, усi хворi, що були тд нашим спостереженням, переносили добре; будь-яких побiчних ефектiв пiд час проведення комплексного лiкування не виявлено.
Клшчш прояви АП та додатковi методи до-слiдження дозволили оцшити динамiку ознак захворювання пiд впливом проведеного лшу-вання. В якосп ознак, що характеризують за-пальну активнiсть, у першу чергу, враховували:
- штенсившсть болю;
- тривалють ранково! скутостi;
- припухлiсть i болючiсть суглобiв;
- прискоренiсть швидкосп осiдання еритро-цитiв (ШОЕ).
Також проводили аналiз показникiв перекис-ного окислення лшдав та стан антиоксидантно! системи. Порiвнювали показники iмунного статусу до i пiсля проведено! терапп.
Клiнiчна оцiнка ефективностi проведено! терапп здшснена на пiдставi аналiзу динамiки суб'ективних та об'ективних показниюв.
Проведене лiкування показало, що застосу-вання композицiйного гелю з бшофгтом, нiко-тиновою кислотою i Димексидом по ефектив-ностi впливу на суглобовий синдром не посту-паеться застосуванню НПЗП.
Слщ зазначити, що шсля застосування ком-позицiйного гелю з бiшофiтом, шкотиновою кислотою i Димексидом не спостерйалося не-сприятливих побiчних явищ i ускладнень нi пiд час проведення процедур, ш пiсля !х завершен-ня; усе пацiенти вiдзначали, ^м купiрування болю, збiльшення фiзичноi активност i полiп-
1-4 2014
шення психоемоцшного стану.
Таким чином, застосування композицшно-го гелю з бшофгтом, шкотиновою кислотою i Димексидом у комплексному лшуванш та реа-бiлiтацii хворих на АП тдвищуе ефективнiсть лiкування, що тдтверджуеться достовiрним зменшенням больового синдрому, тривалост ранково! скутостi в суглобах i ШОЕ.
Використання композицiйного гелю з бшо-фiтом, нiкотиновою кислотою i Димексидом у комплексному лшуванш хворих на АП мае зна-чну перевагу над застосуванням НПЗП. Це обу-мовлено тим, що композицшний гель мае ви-ражену протизапальну i болезаспокiйливу дiю. Вщсутнють побiчних ефектiв, протипоказань у призначенш, можливiсть застосування компо-зицiйного гелю при рiзнiй супутнiй патологii i рiзному вiцi пацiентiв - усе це вказуе на перевагу композицшного гелю з бшоф^ом, шкотиновою кислотою i Димексидом у комплексному л^ванш хворих на АП у порiвняннi з iншими болезаспокшливими препаратами. Аналiз отриманих даних показав:
- у хворих основно! групи, яю додатково отримували Глутоксим, фонофорез гелю з бшо-фiтом i топiчно - фiтобальзам, спостерiгалося зниження, порiвняно з показниками до прове-дення лiкування, рiвня продуктiв ПОЛ у сиро-ватцi кровi ф < 0,05):
1) МДА - на 21,5 %
2) ДК - на 30,0 %.
- у хворих групи порiвняння в динамщ комплексного лiкування теж спостершалося зниження рiвня ф < 0,05):
1) МДА - на 21,0 %;
2) ДК - на 29,0 %.
Пiсля проведеного комплексного лiкування хворих на АП вщбулася змiна показникiв анти-оксидантно! системи:
- у хворих основно! групи:
1) рiвень каталази дост^рно ф < 0,05) збiльшився на 16,12 %;
2) рiвень глутатюнпероксидази ф < 0,05) достовiрно збшьшився на 34,24 %;
3) рiвень супероксиддисмутази невiрогiд-но (p > 0,1) зрю на 9,5 %;
- у хворих групи порiвняння спостершало-ся вщновлення змiнених показниюв антиокси-дантного захисту:
1) рiвень каталази залишався нижчим вiд показника основно! групи на 3,22 % ф < 0,05);
2) рiвень глутатiонпероксидази залишався нижчим вщ показника основно! групи на 2,73 % ф < 0,05);
3) рiвень супероксиддисмутази був вищiм на 1,2 % ф < 0,05).
Комплексне л^вання дослiджених хворих на АП сприяло достовiрному зниженню загаль-
но! кшькосп:
- Т^мфоципв:
1) в основнш групi - на 8,59 %;
2) у порiвняльнiй групi - на 7,04 %;
- Т-хелперiв:
1) в основнш груш - на 21,84 %;
2) у порiвняльнiй груш - на 20,68 %.
Кшькють С08+ лiмфоцитiв у хворих на АП
до i шсля лiкування не мала достовiрних ф > 0,1) вiдмiнностей вщ значень контрольно! групи, -як серед пащенпв основно! групи, так i в групi порiвняння. Вищенаведеш показникiв СБ4+ i С08+ привели до зниження показника iмуноре-гуляторного шдексу ф < 0,05):
- в основнш груш - на 20,77 %;
- у порiвняльнiй груш - на 19,62 %.
Комплексна тератя хворих на АП також спри-
яла вiрогiдному ф < 0,05) зменшенню вмiсту в пе-риферичнiй кровi В-клгтии, - як в основнш, так i в порiвняльнiй групi на 29,59 %. Встановлено до-стовiрне ф < 0,05) зниження пiсля проведено! те-рапл кiлькостi Л^-кттии в основнш i порiвняль-нiй груш на 55,49 %. Процентний склад активо-ваних Т- та В^мфоципв iз фенотипом ИЬЛ-ВЯ+ мав таку ж динамiку - зменшився в обох групах, вiдповiдно, на 7,3 % ф < 0,05) та 6,8 % ф < 0,05).
У хворих основно! i порiвняльноi групи в динамiцi лiкування вщбулося вiдновлення по-казникiв фагоцитарно! активносп нейтрофiлiв:
- фагоцитарне число вiрогiдно ф < 0,05) зросло:
1) в основнш груш - на 13,32 %;
2) у порiвняльнiй груш - на 13,50%;
- фагоцитарний шдекс вiрогiдно ф < 0,05) зрю:
1) в основнш груш - на 24,95 %;
2) у порiвняльнiй груш - на 24,21 %;
Також вщбулася норматзащя метаболiчноi активносп нейтрофшв, при цьому показник спонтанного НСТ-тесту недостовiрно зменшився:
- в основнш груш - на 5,34 %;
- у порiвняльнiй груш - на 4,89 %;
Функцюнальна активнють лiмфоцитiв теж
мала позитивну динам^ при застосуваннi комплексного шдходу до лiкування хворих на АП.
Завдяки частковому вщновленню фагоцитарно! активносп нейтрофiлiв вiдбулось вiрогiдне ф < 0,05) зниження сироватково! концентрацп патогенних Ц1К:
- рiвня Ц1К середнього розмiру:
1) в основнш груш - на 20,49 %;
2) у порiвняльнiй груш - на 18,51%;
- рiвня Ц1К малого розмiру:
1) в основнш груш - на 28,66 %;
2) у порiвняльнiй груш - на 25,15 %;
проте щ рiвнi перевищували нормативне
значення.
Одночасно вщбулося зростання рiвня фiзiоло-пчних Ц1К великого розмiру на 59,07 % ф < 0,05).
Пщвищення фагоцитарно! активност ней-трофiлiв нiвелювало змiни сироватково! кон-центрацi! Ц1К. Вмiст Ц1К великого розмiру мав незначну позитивну динамшу пiсля лiкування.
Таким чином, нами встановлено, що комплексна терапiя хворих на АП виявила високу клшчну ефективнiсть, що забезпечило норма-лiзацiю На тлi полiпшення загального стану, зменшення запального процесу спостерiгалося часткове вщновлення змiнених показникiв кт-тинно! та гуморально! ланок iмунно! системи. Вщбулося зменшення вмiсту Т^мфоципв та 77-хелперiв, В- та АЖ-кттин, активованих суб-популяцiй лiмфоцитiв. Пiдвищення фагоцитарно! активносп нейтрофшв внаслiдок проведения комплексно! терапй сприяло зменшенню концентрацй патогенних Ц1К у сироватщ кровi.
Слiд вiдзначити, що полшшення самопочуття хворi на псорiаз в обох групах почали вщ]шчати на другому тижш лiкування, при цьому iндекс РЛБ1 зменшувався на 35-40 %; до кшця третього тижня iндекс РЛБ1 зменшився на 70-75 %.
Оцшюючи клiнiчну ефективнiсть i вiддаленi результати терапi! дослiджених нами хворих на АП за традицшною та комбшованою схемами, використовували загальноприйнят у лiтературi градацi! ефективностi:
- значне полшшення, яке характеризуемся:
1) повною вщсутнютю суб'ективних вщ-чутпв;
2) зникненням морфологiчних елементiв висипань та запальних явищ в осередках ураження з вiдновленням нормального ко-льору i малюнку шкiри та регреиею iндексу РЛБ1 бiльш, нiж на 75 %;
3) нормалiзацiею дослщжуваних лабора-торних показникiв зi збереженням клiнiчно! ремiсi! протягом року та бшьше;
- полiпшення, яке характеризуемся:
1) вiдсутнiстю скарг;
2) частковим регресом елеменпв виси-пань з переходом прогресуючо! стадi! в ста-цiонарну та регресивну з одночасним регре-суванням iндексу РЛБ1 на 30 % i бiльше;
3) позитивною динамшою лабораторних параметрiв з ремюею протягом 6 та бшьше мюящв;
- без ефекту (у тому випадку, коли застосо-вана тератя не забезпечила позитивних змш вiдхилень клiнiчних i лабораторних показниюв, що мали мiсце до початку лшування);
- погiршення (у тому випадку, якщо протягом лшування спостерйалося пiдвищення тяж-костi шюрного процесу, розвиток ускладнень та побiчних явищ).
Аналiз результатiв лтсування хворих на АП свщчить про високу ефективнють застосування фь тобальзаму в поршнянш з топiчними стеро!дами.
Отримаш результати пiдтверджують ефек-тивнiсть застосування гелю з бшофгтом, фто-бальзаму та Глутоксиму в комплексному лшу-ванш хворих на АП.
Результати спостереження за хворими про-тягом року свщчили про стiйку клшшо-тера-певтичну ремiсiю пiсля проведения лшування.
Таким чином, комплексний пiдхiд до лшу-вання хворих на АП був спрямований на:
- корекцiю основних патогенетичних ланок розвитку патологi!;
- полшшення мшроциркуляцл судиииого русла в зош вражеиия та обмiииих процесiв в оргашзмц
- забезпечення протизапально! i болезаспо-кiйливо! дi!.
Узагальнення результапв цих дослiджень свiдчить, що застосування рацюнально запропо-новано! комбiновано! методики л^вання з ви-користанням гелю з бшофгтом, фiтобальзаму та Глутоксиму сприяло суттево! нормалiзацi! та на-ближенню показникiв до контрольних величин. Отримаш результати дозволяють дати високу оцшку ефективносп проведено! терапi! хворих на АП. Комбшована методика терапй мае зна-чний позитивний потенщал i сприяе зниженню ендогенно! штоксикацй, нормалiзацi! показни-кiв активностi перекисного окисления та запального процесу, що приводить до регресу хворо-би, позитивнш модифшацп клiнiчного переб^ патологiчного стану i вказуе на доцшьшсть ви-користання гелю з бшоф^ом, фiтобальзаму та Глутоксиму в комплексному л^ванш хворих на АП. Запропонована комбiнована методика лiку-вання може бути рекомендованою до широкого використання у практичнiй медицинi завдяки високому профшь безпеки та ефективностi.
Висновки
У дослщженш наведено теоретичне обгрун-тування та нове практичне виршення актуально! науково! задачi, що полягае у шдвищенш ефективностi лшування хворих на артропатич-ний псорiаз з урахуванням ступеня шкiрних i суглобних проявiв захворювання з залученням нових лiкарських засобiв, якi мають патогене-тичну спрямованiсть.
1. При ктшко-лабораторному обстеженнi 60
хворих на артропатичний псорiаз основними варiантами суглобового синдрому були асиме-тричний, дистальний, моно-артрит, олйо-артрит, полiартит, спондилоартрит i остеолiз. Патологiч-ний процес у 68,3 % хворих виникав у вщ вщ 31 до 50 роюв, давнiсть захворювання з шюрни-ми проявами псорiазу складала вщ 6 до 10 рок1в (п = 17; 28,3 %) та вщ 11 до 15 роюв (п = 16; 26,7 %), а з суглобними проявами - вщ 1 до 5 роюв (п
= 29; 48,3 %) та вщ 6 до 10 рокв (n = 17; 28,3 %), це вказуе на те, що спочатку виникало ураження шкiри, пiзнiше - суглобiв. Загострення патоло-гiчного процесу вiдбувалось у бшьшост хворих в осiнньо-зимовий перюд. У значнiй бiльшостi хворi на артропатичний псорiаз знаходились у прогресуючш стадй. Шкiрний процес носив роз-повсюджений характер i мав тенденцда до дисе-мшацп по всьому шюрному покрову хворих з ко-ливаннями показника iндексу PASI вщ 10 до 50. Суглобний синдром у хворих на артропатичний псорiаз супроводжувався больовим симптомом з рiзною iнтенсивнiстю болю.
2. Комплексне дослщження хворих на артропатичний псорiаз визначило змiни функцюналь-но! активносп iмунно! системи, якi полягали у пщвищенш рiвня: Т^мфоципв, активованих субпопуляцш лiмфоцитiв, Ц1К, iмуноглобулi-нiв, - а також в зменшенш фагоцитарного числа i фагоцитарного iндексу i пiдвищеннi перекис-ного окиснення лшщв на тлi знижено! активносп антиоксидантно! системи.
3. За допомогою комплексних метсдов досл> джень нами розроблено науково обгрунтований склад i екстемпоральну форму виготовлення л> карського засобу для зовшшнього застосування з бшоф^ом, яка мае високу клшчну активнiсть i безпечнiсть у комплексному л^ванш хворих на артропатичний псорiаз.
4. Розроблено оригiнальний патогенетично обгрунтований метод л^вання хворих на артропатичний псорiаз iз застосуванням у комп-лекснiй терапй композицiйних лшарських форм
Л1ТЕРАТУРА
1. Бадокин В. В. Псориатический артрит / В. В.
Бадокин // Медицинский вестник. - 2007. -№ 4. - С. 19-21.
2. Беляев Г. М. Псориаз. Псориатическая артропа-
тия. (Этиология, патогенез, диагностика, лечение, профилактика) / Г. М. Беляев, П. П. Рыж-ко. - М.: МЕД-пресс-информ, 2005. - 272 с.
3. Влияние магнийсодержащего препарата «ПОЛИ-
КАТАН» на иммунный статус животных / А. В. Горшенин, А. А. Спасов, Л. С. Мазанова и др. // Вопросы биологической медицинской и фармацевтической химии. - 2005. - № 2. - С. 3-5.
4. Украгнський Бшофгт. Перспективи розроб-ки лшарських препаранв, дослщження та застосування / В. О. Головкш, А. С. Захар-ченко, А. М. Зорш та ш. // Фармацевтичний журнал. - 2000. - № 6. - С. 40-43.
5. Гулиев М. О. Состояние прооксидантной системы крови у больных псориазом / М. О. Гулиев, М. В. Тлупова // IX Всерос. съезд дерматовенерологов. - М., 2005. - Т. 1 - С. 10.
6. Дзяк Г. В. Применение украинского бишофи-
та в лечебных целях / Г. В. Дзяк, А. Н. Зорин,
(гель з бшоф^ом, фтобальзам) та Глутоксиму, який позитивно впливае на регулящю мета-болiчних процешв у клгтинах. Гель мае такий склад активних речовин: бшофгт - в якост протизапального та знеболювального засобу; Димексид (10 %) - як протизапальний i тран-спортний компонент; шкотинову кислоту - ан-гiотрофiчний зашб. Композицшний склад фгто-бальзаму представлено ефiрними маслами, яю мають протизапальну, антисептичну, знеболю-ючу i регенеруючу дда.
5. Застосування розроблено! комплексно! терапй хворих на артропатичний псорiаз дозволило отримати хорошу клшчну ефективнють та досягти вiрогiдного зниження рiвня МДА та ДК при пщвищенш активносп фермеипв ан-тиоксидантного захисту. В основнiй групi хворих визначено зниження кшькост лiмфоцитiв порiвняно з вихiдним показником на 8,59 %. Також комплексний метод лшування приводив до зниження вмюту Т^мфоципв, 77-хелперiв, В^мфоципв, АЖ-кттин, активованих субпопуляцш лiмфоцитiв; зменшення показника iмунорегуляторного iндексу, якi були бшьш ви-раженими в основнiй груш хворих. У хворих основно! групи вщбулось зростання фагоцитарного числа на 13,32 % i фагоцитарного шдексу на 24,95 %. Спостерпалась позитивна динамiка рiвня Ц1К з вiрогiдним зниженням концентрацi! патогенних Ц1К середнього та малого розмiру вщповщно на 20,49 % i 28,66 %(p < 0,05); одно-часно вщбулося зростання рiвня фiзiологiчних Ц1К великого розмiру.
В. А. Головкин // Полтавский бишофит в клинической медицине. Мат. науч.-практич. конф. - Полтава. - 1996. - С. 7.
7. Мельниченко А. Б. Псориатический артрит: клиническая картина, диагностика и терапия / А. Б. Мельниченко // Клиническая дерматология и венерология. - 2010. - № 5. - С. 17-24.
8. Катюхин О. В. Природный минерал бишофит
в бальнеологии, курортологии и физиотерапии / О. В. Катюхин // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2006. - Т. 12, № 2. - С. 98.
9. Псориаз и псориатический артрит / В. А. Мо-
лочков, В. В. Бадокин, В. И. Альбанова, В. А. Волнухин. - М.: Т-во научных изданий КМК. Авторская академия, 2007. - С. 197-244.
10. Роль окислительного стресса в патогенезе хронической обструктивной болезни легких / Л. Е. Муравлева, В. Б. Молотов-Лучанский, Д. А. Клюев и др. // Advances in current natural sciens. - 2012. - № 9. - С.12-16;
11. Оржешковский В. В. Бишофитотерапия / В. В. Оржешковский, В. В. Оржешковский // Вестник физиотерапии и курортологии. -
2005. - Т. 11, № 3. - С. 62-71.
12. Спасов А. А. Экспериментально-клиническое обоснование применения минерала бишо-фит в дерматологической практике / А. А. Спасов, А. Ю. Родин, О. В. Островский // Вестник дерматологии и венерологии - 2001.
- № 1. - С. 24-28.
13. Свистунов А. А. О биологических механизмах эндогенного токсикоза при псориазе // Социально значимые заболевания в дерматологии. Диагностика, терапия и профилактика. Новые лекарственные препараты и средства в дерматологии и косметологии / А. А. Свистунов, Г. Х. Глыбочко. - 2006. - С. 112-113.
14. De Nijs R. N. Glucocorticoid-induced osteoporosis: a review on pathophysiology and treatment options / R. N. De Nijs // Minerva Med.
- 2008. - Vol. 99, No 1. - P. 23-43.
15. Prevalence of psoriatic arthritis and joint complaints in a large population of Italian patients hospitalised for psoriasis / P, Gisondi, G. Gi-rolomoni, F. Sampogna et al // Eur. J. Dermatol.
- 2005. - Vol. 15. - P. 279-283.
16. Hamann S. Oral naltrexone to enhance analgesia in patients receiving continuous intrathecal morphine for chronic pain: a randomized, dou-
ble-blind, prospective pilot study / S. Hamann, P. Sloan // J. Opioid. Manag. - 2007. - Vol. 3, No 3. - P. 137-144.
17. Minville V. Postoperative analgesia after total hip arthroplasty: patient-controlled analgesia versus transdermal fentanyl patch / V. Minville, V. Lubrano, V. Bounes et al // J. Clin. Anesth. -2008. - Vol. 20, No 4. - P. 280-283.
18. Impact of obesity and smoking on psoriasis presentation and management / M. D. Herron, M. Hinckley, M. S. Hoffman et al // Arch Dermatol. - 2005. - Vol. 141. - P. 1527-1534.
19. Hurst S. Methotrexate, hydroxychloroquine, and intramuscular gold in rheumatoid arthritis: relative area under the curve effectiveness and sequence effects / S. Hurst, M. J. Kallan, F. J. Wolfe et al // J. Rheumatol. - 2002. - Vol. 29, No 8. - P. 1639-1645.
20. Lanas A. Prevention of anti-inflammatory drug-induced gastrointestinal damage: benefits and risks of therapeutic strategies / A. Lanas, R. Hunt // Ann. Med. - 2006. - Vol. 38, No 6. - P. 415-428.
21. Scheinfeld N. Adalimumab: a review of side effects / N. Scheinfeld // Expert. Opin. Drug. Saf. - 2005. - Vol. 4, No 4. - P. 637-641.
ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ АРТРОПАТИЧЕ-СКИМ ПСОРИАЗОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СУСТАВНЫХ И КОЖНЫХ КЛИНИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ ЗАБОЛЕВАНИЯ Али Лоай Хасан
ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Решается научная проблема - повышение эффективности лечения больных артропатическим псориазом (АП) с учетом степени выраженности кожных и суставных проявлений заболевания с применением новых лекарственных средств, имеющих патогенетическую направленность. У больных АП обнаружены незначительные патогенетические изменения в звеньях как клеточного, так и гуморального иммунитета, перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы, имеющие функциональный характер. Разработан оригинальный патогенетически обоснованный метод лечения больных АП с применением в комплексной терапии композиционных лекарственных форм (гель с бишофитом, фито-бальзам) и Глутоксима, который положительно влияет на регуляцию метаболических процессов в клетках.
Ключевые слова: артропатический псориаз, патогенез, клеточный и гуморальный иммунитет, гель с би-шофитом, фитобальзам.
TREATMENT OF PATIENTS WITH PSORIATIC ARTHRITIS DEPENDING ON THE JOINTS AND SKIN CLINICAL MANIFESTATIONS OF THE DISEASE Loay Ali Hassan
"Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine" SE
The scientific problem - increase of effectiveness of treating patients with Psoriatic Arthritis (PA) taking into account the severity of skin and joints manifestations of the disease with the use of new drugs having pathogenic orientation - is solved. The patients with PA have revealed minor changes in the pathogenetic links of both cellular and humoral immunity, lipid peroxidation and antioxidant system having a functional character. An original pathogenetically sound method has been developed for treatment of patients with PA using in complex treatment the composite medical products (a gel with bischofite, a herbal balm) and Glutoksim, which has a positive effect on the regulation of metabolic processes in cells.
Keywords: psoriatic arthritis, pathogenesis, cellular and humoral immunity, bischofite gel, herbal balm.
Али Лоай Хасан - аспирант кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская
медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
andd@ua.fm
