CC BY
7in men, depending on its duration. Established differences of personality characteristics , presence and severity of the inferiority complex and the type of treatment to disease in spouses of different terms for male infertility : the most acutely responsive couples experience infertility of 5 years, the most adapted proved spouse for a period of infertility man 11 - 15 years. The data were taken into account by us in the development of measures of correction and psychoprophylaxis violation of family life with infertility in men.
Keywords: individual psychological characteristics, spouses, violation of family life, men and infertility.
УДК 616.895.8:616.89-02-085:615.851
ОЦ1НКА ЕФЕКТИВНОСТ1 ВПЛИВУ ЗАХОД1В ПСИХОСОЦ1АЛЬНО1 РЕАБ1Л1ТАЦН В КОМПЛЕКСНОМУ Л1КУВАНН1 Ж1НОК, ХВОРИХ НА ПАРАНОЩНУ ШИЗОФРЕН1Ю, ПРИ Р1ЗНИХ МОДЕЛЯХ РОДИННО1 ВЗАеМОДН, НА Р1ВЕНЬ 1Х СОЦ1АЛЬНОГО ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ТА
ЯКОСТ1 ЖИТТЯ
К. А. Косенко Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги Одеський обласний психоневролопчний диспансер
Резюме. На основi аналзу основi вивчення психосодiальних особливостей 150 жшок, хворих на шизофренгю, при рiзних моделях родинно! взаемоди, та клiнiко-психопатологiчних закономiрностей перебiгу захворювання, розроблена система психотерапевтичних заходiв, спрямована на вiдновлення функдiонування хворо! у родиш в комплексному лшувально-реабмггадшному продесi. Внаслiдок застосування заходiв психосощально! реабмггаци з урахуванням моделi родинно! взаемоди, ситуадя у родинi змшилася на кондентрування допомоги жшки з врахуванням родинного оточення, порозумiннi члешв родини та жшки щодо змгсту вимог друг до друга. В длому, тип взаемоди у родинах вдалося гармонiзувати: у бiльшостi родин вЫ характеризувався як конструктивный (гармошчний). В цлому, по вхдношенню до жшки у родинi зменшилася тривога, невдоволенiсть, протидiя и сощалiзащí. Контакт iз жшкою став 51льш продуктивним, а вимоги та очiкування 51льш реальними. Знизилася загальна напруга жшок за рахунок зменшення (у порiвняннi iз етапом включення у всiх терапевтичних групах - до 67%, у контрольнiй грут - 46%) використання деструктивних форм психологiчного захисту (агресii, збуджено-емодiйних, афективних проявiв, вщчуття провини, дратiвливостi). Встановлено, що вплив запропо-нованих психотерапевтичних заходiв з врахуванням родинно! взаемоди призводить до застосування жшками бмьш адаптивних типiв пристосування у родинi (з превалюванням критичних уявлень та анамзу самоодiнки над деструктивними - хаотичними за виникнення без аналiзу самоощнки та критично! одiнки). Дотримання жшками режиму пщтримуючо! терапii було вiрогiдно вище у всгх терапевтичних групах, у порiвняннi iз контрольною групою. Виявлено, що за рахунок проведених заходiв щодо тдтримувально! терапii, а саме и конструктивному впливу, спостерпаеться мiнiмiзацiя наслiдкiв хвороби на здатшсть жiнки до родинно! взаемодii.
Ключовi слова: парано!дна шизофренiя, родинна взаемодiя, психосодiальна реабмггаЦя, жiнки.
У свгговш та вiтчизнянiй науковiй лiтературi досить всебiчно розглядаеться питання психотерапи хворих на паранощну шизофренiю. В цмому зазначаеться, що пiдходи до застосування психотерапевтичних заходiв повиннi будуватися на знаннях щодо загальних засад терапи, и мети завдань та можливосп одiнювання кiндевого результату. Окремо зазначаеться, що найбмьш ефективними при робота з пащентами, хворими на паранощну
шизофренгю, е поеднання с1мейних та поведшкових психоосвпп1х втручань, бо психоосвпня с1мейна психотерап1я - одна 3i складових психосоц1ально1 реабмггацп, найбмьш вщповщна загально! гумашстично! спрямованостi партнерсько1 моделi надання псих1атрично! допо-моги. До того ж, саме см'я, поряд з самим пащентом i мультидисциплшарною бригадою фах!вщв (лшар-псих1атр, лшар-психолог, сощальний пращвник i т.i.), розглядаеться як один з активних учаснишв терапевтичного процесу [1 - 6].
М1ж тим, для успгшного використання с1мейного реабмпацшного ресурсу, необхiднi дослщження, спрямованi на визначення спедифiчних властивостей внутрiшньосiмейного функщонування в см'ях психiчнохворих з рiзними моделями родинно! взаемоди, для розроб-ки в подальшому тактики !х психосощально! реабмпащ! з акцентом на виявлеш особливосп ресурсних можливостей с1м1.
Виходячи з вищенаведеного, нами здшснене дослщження, метою якого було - на основi вивчення психосощальних особливостей жшок, хворих на шизофренгю, при рiзних моделях родинно! взаемоди, та клшшо-психопатолопчних закономiрностей перебiгу захворювання, розробити заходи психосощально! реабмпащ!, спрямованi на вщновлення функцiонування хворо! у родиш в комплексному лшувально-реабЫтацшному процесi.
Основу роботи склали результати клiнiко-психопатологiчного й психодiагностичного дослщження 150 жшок, хворих на парано!дну шизофренгю, яке було проведено протягом 2010 - 2013 рр. на базi Одеського обласного психоневролопчного диспансеру. Обстежеш хворi були розд1леш на групи в залежносп вщ модел родинно! взаемоди: основна група 1 (ОГ1) - 35 жшок з парано!дною шизофренiею, яш мають здорового чоловша; основна група 2 (ОГ2) - 40 жшок, яш страждають на парано!дну шизофрешю, мають здорового чоловiка та дггей; основна група 3 (ОГ3) - 35 жшок, яш страждають на парано!дну шизофренiю, прожи-вають iз власними батьками (власно! родини та дггей не мають); основна група 4 (ОГ4) - 40 жшок з парано!дною шизофрешею, якi проживають iз дорослими дiтьми.
Клiнiко-психопатологiчне дослщження включало структуроване штерв'ю (спадковiсть, вплив контекстуальних факторiв на розвиток психiчного захворювання) iз застосуванням Z код1в (вiсь-3) МКХ-10 та обстеження iз застосуванням опитувальника МКХ-10 «Оцшочний перелш симптом1в i глосарiй для психчних розладiв ВООЗ» (1994) (Модуль F 2: психотичний синдром) та шкали PANSS.
Поглиблене вивчення соцiального функццонування проводилося за допомогою Псих1атрично! шкали швалщносп WHO/DAS (Disability assessment Scale, 1998) [7], ЯЖ оцшювалась за допомогою опитувальника якосп життя, розробленого H. Mezzich, Cohen, Ruiperez, Liu & Yoon (1999) [8].
Дослщження особливостей родинного функщонування жшок, хворих на парано!дну шизофренгю, виконувалося за допомогою наступного методичного забезпечення: «шкали структурованого iнтерв'ю для щентифшаци типу родини», «шкали структурованого iнтерв'ю для визначення вщношення член1в родини до хвороби (псих1атричного дiагнозу) у родича», методики «Ощнка ресурсу амейно! пiдтримки пащента», розроблених пiд керiвництвом проф. В. А. Абрамова (2009) [9], а також опитувальника «Тип ставлення родини до терапи психотропними препаратами» (Н. Б. Лутова, О. В. Макаревич, 2011) [10].
В результата роботи виявлено, що не передбачений характер сполучен-ня психопатолопчних прояв1в призводить до виникнення «неяшсного» родинного функщонування внаслщок паралельно! ди симптомiв. Такi симптоми мають спонукаю-чу дiю щодо шших симптом1в, тим самим являючись «локомотивом» порушень родинного функцiонування, призводячи до зниження мiдностi сощально! родинно! роль Така д1я руйнуе зв'язки м1ж «навичками родинного функдiонування» як у сферi окремо! содiальноl рол1, так й у м1жсощальному рольовому родинному функдiонуваннi (дек1лька пов'язаних за змiстом сощальних ролей). Виявлено, що збереження у жшок тих чи шших навичкiв сощального функдiонування iстотно залежить вщ моделi родинно! взаемоди, данш навички повиннi ставати «базовими», вщштовхуюсь вщ р1вня збереженостi яких, необхщно планува-ти стратегiю «вiдновлення родинно! взаемоди».
Виявлено, що модель родинно! взаемоди, де жшки мають здорового чоловша та дiтей, б1льш схильна пiдтримувати у жшок вищ1й рiвень адаптованосп щодо виконання обов'язкiв социального та родинного функщонування. Найгiршим варiантом моделi родинно! взаемоди е ситуащя, коли доросли жшки проживають iз власними батьками. Найвища якiсть життя дiагностовано у пащенток, якi мають здорового чоловша та дiтей (сер. бал - 7,2); на другому мющ за яшстю життя - хвор^ що проживають з психiчно здоровим чоловiком (сер. бал - 6,0); на третьому мiсцi за р1внем якостi життя опинились жшки, що проживають з до-
рослими дГтьми (сер. бал - 4,1); на останньому мгсщ - XBopi, яш проживають у батьшвськш родинi, не маючи власно! (сер. бал - 3,1). Найб1льший вагомий та впливовий зв>язок м1ж шкалами якостi життя у вс1х групах встановлено м1ж психологiчним / емоцГйним благопо-луччям та мiжособистiсною взаeмодieю (г = 0,95), самообслуговуванням та незалежнiстю у дiях (г = 0,96) та сощо-емоцшною пiдтримкою (г = 0,94). Встановлено, що на першГй план психотерапевтично! допомоги жгнкам з паранощною шизофренieю виходять про-блеми вщчуття психолоично! або емоцшно! самотностi у родиш. Самотшсть створюе причино-наслiдкове коло порушень родинного функщонування, а саме: самотнiсть - обме-ження спмкування у родинi - порушення родинно! комунГкаци - дезадаптованiсть жГнки - фрустрацшна реакщя - неможливiсть вирГшення проблем - замкнутiсть - самотшсть. Отримаш данi лягли в основу розробки системи психотерапевтичних заход1в, спрямовано! на вiдновлення функцiонування хворо! у родиш в комплексному лжувально-реабмнащйному процеа, з урахуванням моделi сГмейно! взаемоди.
На основi аналГзу родинного функщонування, встановленi деякi особливостi в залежносп вiд моделi родинно! взаемоди обстежених. Хворi, що проживають iз власною родиною зi здоровими чоловГками та/або без дней, у б1льшому вщсотку випадшв мають гармонiйний тип родинних стосуншв, б1льш сприятливе вщношення до себе та до прийо-му ними медикаментозно! терапи з боку родич1в, та, в щлому, бмьший ресурс с1мейно! пiдтримки, у пор1внянш iз жшками, якi проживають або iз дорослими дiтьми, або батьками. Отримаш даш лягли в основу розробки системи психотерапевтичних заход1в, спрямовано! на вщновлення функцiонування хворо! у родиш в комплексному лжувально-реабмггацшному процеа, з урахуванням моделi сГмейно! взаемоди.
Отже, система заход1в психосощально! реабттаци в комплексному лГкуванш жшок, хворих на паранощну шизофрешю, в залежносп вщ модел !х родинно! взаемоди, складаеться Гз: а) загальних пщход1в до комплексно! допомоги, загальних засад до психофармакотерапи; б) базових пщход1в до психотерапи та психосощальних заходГв; в) засад роботи Гз родинами жшок, яш страждають на паранощну шизофренГю, в залежносп вщ модел родинно! взаемоди; г) змГсту тематичного плану психоосвиньо! с1мейно! психотерапевтично! роботи з родинами жГнок, яш страждають на парано!дну шизофрешю, з урахуванням моделГ родинно! взаемоди; д) треншпв з розвитку навичок незалежного життя у жшок, яка страждають на паранощну шизофрешю, в залежносп вщ модел родинно! взаемоди.
ДинамГка стану пащенток ощнювалася шсля проведення заходГв. Контроль ефективносп заходГв психосощально! реабШтаци в комплексному лшуванш жшок, хворих на паранощну шизофрешю, здшснювався за допомогою суб'ективного та об'ективного критерив, а саме: 1) методики оцГнки якосп життя, запропоновано! H. Mezzich зГ сшвав. (1999); 2) шкали психГатрично! швалщносп WHO/DAS (1998). Даш, отримаш у процесГ оцГнки запропонованих заходГв, вивчалися за впливом шльшсних та яшсних характеристик на родинну адаптащю, а саме за рГвнем (середшм балом та Гндексом) успГшносп пащенток у основних сферах сощального функщонування - м1жособиспсно!, вщношення з родиною та у суспмьствГ, оргашзаци життед1яльносп в побуп та Гн. 1з ус1х дослщжених жГнок, хворих на паранощну шизофренГю (n=150), терапевтичну групу склали хворГ, яш приймали участь у запропонованих заходах що розроблеш за результатами власних дослщжень (80 осГб). У свою черг,у терапевтична група згщно мети дослщження була розпод1лена на 4 пщгрупи: Терапевтична група 1 (ТГ1) - 20 жГнок, яш страждають на паранощну шизофрешю та мають здорового чоловГка.
Терапевтична група 2 (ТГ2) - 20 жшок, яш страждають на паранощну шизофрешю, мають
здорового чоловГка та дГтей. Терапевтична група 3 (ТГ3) - 20 жГнок, яш страждають на паранощну шизофренГю, проживають Гз власними батьками (власно! родини та дГтей не мають). Терапевтична група 4 (ТГ4) - 20 жшок, яш страждають на паранощну шизофренГю, проживають Гз дорослими дпъми.
Контрольну групу (КГ) склали 70 жГнок, яш отримували стандартну регламентовану терапГю у лшарш. Перюдами ощнювання було обрано 3 мГсяця та 6 мюящв. Даш перюди обраш виходячи Гз того, що через 3 мгсяця вже можливо фшсувати змши в ус1х сферах функщонування, а не лише в окремих, що пщдаються бмьш легкому впливу та змГнам. В свою чергу, через 6 мюящв можливо цГнити «остаточний ефект» заход1в, враховуючи «зви-кання» до заходГв та часткову втрату первинного «ефекту».
Першим етапом ощнки ефективносп запропонованих заход1в стадо ощнювання якосп
життя хворих за суб'ективним показником методикою оцшки якосп життя Н. Mezzich 1з ствав. Даш розподму хворих ТГ1, ТГ2, ТГ3, ТГ4 та КГ за ощнюванням якосп життя вщо-бражено у табл. 1 - 3.
З даних представлених у табл. 1 - 3 видно, що в дiлому, як через 3, так 1 через 6 мгсящв, вплив запропонованих психотерапевтичних заход1в в комплексному лшуванш жшок, хворих на паранощну шизофренгю, на показники якосп життя за р1зними сферами, у пор1внянш 1з стандартними заходами, е 1стотним. За ус1ма од1нюваними сферами якос-т життя середнш бал у ТГ1, ТГ2, ТГ3 та ТГ4 значно вщр1знявся вщ такових у хворих КГ. Виявлено, що в щлому середнш бал якосп життя у всх групах через 3 та 6 м1сящв мав тенденщю до тдвищення.
Таблиця 1
Розпод1л хворих за ощнюванням якост життя ОГ1 та ОГ2
Показники ТГ1 ТГ2
3 м1с. (п=20) 6 м1с. (п=20) 3 м1с. (п=20) 6 м1с. (п=20)
С.б % С.б % С.б % С.б %
Ф1зичне благополуччя 7 10,8 7 9,9 7 9,3 7 7
Психолопчне / емоцшне благополуччя 6 9,2 7 9,9 7 9,3 8 6
Самообслуговування та незалежшсть у д1ях 6 9,2 8 11,3 8 10,7 8 6
Працездатшсть 6 9,2 7 9,9 7 9,3 7 6
М1жособистюна взаемод1я 7 10,8 7 9,9 8 10,7 8 7
Соцю-емоцшна пщтримка 7 10,8 8 11,3 8 10,7 8 7
Сустльна та службова пщтримка 6 9,2 7 9,9 8 10,7 8 6
Самореал1защя 8 12,3 8 11,3 7 9,3 7 8
Духовна реал1зац1я 6 9,2 6 8,5 7 9,3 8 6
Загальне сприйняття ЯЖ 6 9,2 6 8,5 8 10,7 9 6
Середнш бал, (%) 6,5 (100,0%) 7,1 (100,0%) 7,5 (100,0%) 7,8 (100,0%)
Таблиця 2
Розпод1л пащент1в за ощнюванням якост життя ОГ3 та ОГ4
Показники ТГ3 ТГ4
3 мю. (п=20) 6 мю. (п=20) 3 мю. (п=20) 6 мю. (п=20)
из О о4 ю О о4 ю О £ ю О о4
Ф1зичне благополуччя 4 10,0 6 10,7 5 9,8 6 4
Психолопчне / емоцшне благополуччя 4 10,0 5 8,9 5 9,8 5 4
Самообслуговування та незалежшсть у д1ях 4 10,0 6 10,7 6 11,8 7 4
Працездатшсть 4 10,0 6 10,7 4 7,8 7 4
М1жособистюна взаемод1я 4 10,0 6 10,7 5 9,8 6 4
Соцю-емоцшна пщтримка 4 10,0 5 8,9 6 11,8 7 4
Сусп^льна та службова пщтримка 4 10,0 6 10,7 4 7,8 6 4
Самореал1зац1я 4 10,0 5 8,9 5 9,8 6 4
Духовна реал1зац1я 4 10,0 6 10,7 5 9,8 7 4
Загальне сприйняття ЯЖ 4 10,0 5 8,9 6 11,8 6 4
Середнш бал, (%) 4,0 (100,0%) 5,6 (100,0%) 5,1 (100,0%) 6,3 (100,0%)
Таблиця 3
Розпод1л хворих за ощнюванням якост життя у КГ
Показники 3 м1с. п=70) 6 м1с. (п=70)
С.б. % С.б. %
Ф1знчне благополуччя 5 11,1 5 10,2
Психолопчне / емоцшне благополуччя 4 8,9 5 10,2
Самообслуг-я та незалежшсть у дшх 5 11,1 5 10,2
Працездатшсть 3 6,7 5 10,2
М1жособист1сна взаемодш 4 8,9 5 10,2
Сощо-емоцшна пщтримка 5 11,1 5 10,2
Сусп^льна та службова тдтримка 4 8,9 5 10,2
Самореал1защя 5 11,1 5 10,2
Духовна реал1зац1я 5 11,1 5 10,2
Загальне сприйняття якост життя 5 11,1 4 8,2
Середнш бал, (%) 4,5 (100,0%) 4,9 (100,0%)
Так, через 3 мюяця середнш показник якосп життя дорiвнював у ТГ1 - 6,5 бамв, - ТГ2 -7,5 бамв, ТГ3 - 4,0 бал1в, ТГ4 - 5,1 бал1в, КГ - 4,5 бал1в. У свою чергу через 6 мюящв, вщповщно, ТГ1 - 7,1 бамв, - ТГ2 - 7,8 бамв, ТГ3 - 5,6 балiв, ТГ4 - 6,3 бал1в, КГ - 4,9 бал1в. В цiлому ««коеф^ент» ефективностi запропонованих зaходiв у порiвняннi i3 стандартними, за суб'ективним показни-ком якостi життя хворих склав через 3 мiсяця - у ТГ1 - 45,0%, - ТГ2 - 52,0%, ТГ3 - 39,0%, ТГ4 - 43,0%; через 6 мюящв - у ТГ1- 41,0%, - ТГ2 - 48,0%, ТГ3 - 35,0%, ТГ4 - 39,0%.
В щлому у жшок паранощною шизофрешею всх групах, достов1рно значш досяг-нення за суб'ективним показником спостерпалися в усх сферах якосп життя, а саме: ф1зичному благополучч1 (р<0,05), психолоичному / емоцшному благополучч1 (р<0,05), самообслуговуванш та незалежноси у д1ях (р<0,05), працездатносп (р<0,05), м1жособиспсно1 взаемоди (р<0,05), сощо-емоцшно1 пщтримки (р<0,05), сусп1льно1 та службово1 пщтримки (р<0,05), самореалзаци (р<0,05), духовно1 реал1защ1 (р<0,05), загальному сприйнятп якосп життя (р<0,05).
Другим етапом ощнки ефективносп запропонованих заход1в стало дослщження по-казника сощального функщонування за об'ективним показником - шкалою псих1атрично1 швалщносп DAS. Даш розпод1лу хворих ОГ1, ОГ2, ОГ3, ОГ4 та КГ за показниками сощального функщонування вщображено у табл. 4 - 6 (ощнка проводилася у останнш день госшталзаци).
Таблиця4
Розпод1л хворих за середтм 1ндексом дощального функщонування
у ОГ1 та ОГ2
Сощальне функщонування ТГ1 ТГ2
3 Mic. (n=20) 6 Mic. (n=20) 3 Mic. (n=20) 6 Mic. (n=20)
С.б. % С.б. % С.б. % С.б. %
Повед1нкова дисфункц1я 2 20,0 2 22,2 1 14,3 1 16,7
Сощальш рол1 3 30,0 3 33,3 2 28,6 2 33,3
Дисфункц1я пащенив у лжарш* 2 20,0 2 22,2 2 28,6 1 16,7
Модифжуючи чинники 3 30,0 2 22,2 2 28,6 2 33,3
Пщсумковий бал адаптацп, (%) 2,5 (100,0%) 2,3 (100,0%) 1,8 (100,0%) 1,5 (100,0%)
Таблиця 5
Розпод1л хворих за середтм шдексом сощального функщонування
у ОГ3 та ОГ4
Сощальне функщонування ТГ3 ТГ4
3 Mic. (n=20) 6 Mic. (n=20) 3 Mic. (n=20) 6 Mic. (n=20)
С.б. % С.б. % С.б. % С.б. %
Повед1нкова дисфункц1я 3 25,0 3 30,0 3 25,0 2 20,0
Сощальш рол1 3 25,0 2 20,0 3 25,0 3 30,0
Дисфункцш пащенив у лжарш* 3 25,0 3 30,0 3 25,0 2 20,0
Модиф1куючи чинники 3 25,0 2 20,0 3 25,0 3 30,0
Шдсумковий бал адаптаци, (%) 3,0 (100,0%) 2,5 (100,0%) 3,0 (100,0%) 2,5 (100,0%)
Таблиця 6
Розпод1л хворих за середтм шдексом сощального функщонування у КГ
Показники 3 Mic. (n=70) 6 Mic. (n=70)
С.б. % С.б. %
Поведшкова дисфункцш 3 23,1 3 25,0
Сощальш рол1 3 23,1 3 25,0
Дисфункцш пащенив у лжарш* 4 30,8 3 25,0
Модиф1куючи чинники 3 23,1 3 25,0
Шдсумковий бал адаптаци, (%) 3,3 (100,0%) 3,0 (100,0%)
З даних, представлених у табл. 4 - 6 видно, що в щлому, як через 3, так i через 6 мгсящв, вплив запропонованих психотерапевтичних закодiв в комплексному лшуванш жшок, хворих на паранощну шизофренгю, на показники сощального функцiонування за рiзними сферами у порiвняннi iз стандартними заходами, як i в ситуаци з яшстю життя, е гстотним. За усiма ощнюваними сферами сощального функщонування середнiй бал у ТГ1, ТГ2, ТГ3, ТГ4 та КГ значно вiдрiзнявся. Виявлено, що в щлому середнш бал адаптаци у вшх групах через 3 та 6 мюящв мав тенденщю до зниження (феномен «звикання до заход1в»). Так, через 3 мiсяця середнш показник адаптаци за методикою дорiвнював у ТГ1 - 2,5 бал1в, - ТГ2 - 1,8 бал1в, ТГ3 -3,0 бал1в, ТГ4 - 3,0 бал1в, КГ - 3,3 бал1в. Через 6 мiсяцiв, вщповщно, ТГ1 - 2,3 бал1в, - ТГ2 - 1,5 бал1в, ТГ3 - 2,5 бал1в, ТГ4 - 2,5 бал1в, КГ - 3,0 бал1в. В ц1лому «коефiцiент» ефективносп запропонованих заходiв у порiвняннi iз стандартними, за показником рiвню сощального функщонування хворих склав через 3 мгсяця - у ТГ1 - 44,0%, - ТГ2 - 52,0%, ТГ3 - 40,0%, ТГ4 - 42,0%; через 6 мгсяцв - у ТГ1- 40,0%, - ТГ2 - 47,0%, ТГ3 - 34,0%, ТГ4 - 38,0%.
В щлому, у жшок ус1х терапевтичних груп, о значш досягнення за об'ективним показником спостериалися в ус1х сферах сощального функщонування, а саме: у поведiнковоï дисфункци (р<0,05), виконанш соцiальних ролей (р<0,05), дисфункци пащенпв у лiкарнi (р<0,05), ощнки модифшуючих чиннишв (р<0,05).
Як видно, успгшшсть соцiального функцiонування жшок ус1х груп у рiзних сферах сощального функщонування була вщносно високою. Проте необхщно вiдмiтити, що успiшнiсть сощального функщонування за деякими сощальними сферами у терапевтичних групах була очевидно вище, а саме:
1. У сферi родинноï м1жособиснсних вщносин достовiрна позитивна динамка спостерпалася на 2-ому мюящ проведення запропонованих психотерапевтичних заходiв, а саме: у ТГ1 -47,0%, - ТГ2 - 58,0% ТГ3 - 35,0%, ТГ4 - 40,0%У КГ - на 4-ому мюящ проведення заход1в - 28,0%.
2. Достовiрна позитивна динамша в сферi працездатностi на протязi усього термшу дослщження та спостереження:
а) через 3 мюящв пiсля виписки зi стащонару задов1льний рiвень працездатносп мали у ТГ1 - 66,0% - ТГ2 - 76,0% ТГ3 - 48,0%, ТГ4 - 52,0%У КГ - 40,0%; низький р1вень працездатносп вщзначався у ТГ1 - 34,0%, - ТГ2 -24,0% ТГ3 - 52,0% ТГ4 - 48,0%У КГ - 60,0%.
б) через 6 мюяцв тсля виписки зi стащонару задов1льний р1вень працездатностi мали: у ТГ1 - 60,0%, - ТГ2 - 70,0%, ТГ3 - 44,0% ТГ4 - 47,0%У КГ - 35,0%; низький р1вень працездатносп вщзначався у ТГ1 - 40,0%, - ТГ2 - 30,0% ТГ3 - 56,0%, ТГ4 - 53,0%У КГ - 65,0%.
Викладене вище дозволяе стверджувати, що вплив запропонованих психосощальних заход1в на ефектившсть сощального функщонування в цмому та родинне функщонування,
зокрема, попереджуе швелюванню та закршлюе досягнення хворо! в ус1х сферах життя.
Трепм етапом ощнки ефективносп запропонованих заход1в стало дослдження показника дотримання прийому шдтримуючо! психофармакотерапи. Даний показник вивчався нами через 3 та 6 мюящв учасп у терапевтичнш программ Отримаш результати щодо прийому пщтримуючо! психофармакотерапи хворими жшками, як страждають на парано!дну шизофрешю, представлен! у табл. 7 - 9.
За анамзом даних представлених у табл. 7 - 9, можна зробити наступш узагальнення:
а) к!льк!сть жшок, що не порушували призначену схему психофармакотерапи, виявилась в!рог!дно вище у ТГ2, ТГ1, ТГ4 та ТГ3 як через 3, так й через 6 мгсящв дослдження у пор!внянш !з жшками КГ;
б) шльшсть жшок, що частково або грубо порушували призначену схему психофармакотерапи
була вищою у КГ, як через 3, так ! через 6 мгсящв;
в) шльшсть жшок, що повшстю не приймали призначену психофармакотерашю через 3 та 6 мюящв також спостер!галась достов!рно вище у КГ.
Таблиця 7
Результати досл^дження хворих, щодо прийняття шдтримуючо! психофармакотерапи у ОГ1 та ОГ2
ТГ1 ТГ2
Порушення схеми 3 м1с. 6 м1с. 3 м1с. 6 м1с.
психофармакотерапи (п=20) (п=20) (п=20) (п=20)
Абс.ч. % Абс.ч. % Абс.ч. % Абс.ч. %
Не порушувалася 13 65,0 11 55,0 15 75,0 12 60,0
Частково 4 20,0 5 25,0 3 15,0 4 20,0
Грубе 2 10,0 3 15,0 2 10,0 3 15,0
Не приймалася 1 5,0 1 5,0 0 0,0 1 5,0
Всього 20 100,0 20 100,0 20 100,0 20 100,0
Таблиця 8
Результати досл^дження хворих, щодо прийняття тдтримуючо'! психофармакотерапи у ОГ3 та ОГ4
ТГ3 ТГ4
Порушення схеми 3 м1с. 6 м1с. 3 м1с. 6 м1с.
психофармакотерапи (п=20) (п=20) (п=20) (п=20)
Абс.ч. % Абс.ч. % Абс.ч. % Абс.ч. %
Не порушувалася 10 50,0 9 45,0 12 60,0 10 50,0
Частково 4 20,0 4 20,0 3 15,0 4 20,0
Грубе 3 15,0 4 20,0 3 15,0 3 15,0
Не приймалася 3 15,0 3 15,0 2 10,0 3 15,0
Всього 20 100,0 20 100,0 20 100,0 20 100,0
Таблиця 9
Результати досл^дження хворих, щодо прийняття тдтримуючо'!
психофармакотерапи у КГ
Показники 3 м1с. (п=70) 6 м1с. (п=70)
Абс.ч. % Абс.ч. %
Не порушувалася 28 40,0 25 35,7
Частково 19 27,1 18 25,7
Грубе 12 17,1 14 20,0
Не приймалася 11 15,7 13 18,6
Всього 70 100,0 70 100,0
В Цлому, за результатами дослджень можна узагальнити наступне: 1. Внасл!док застосування заход!в психосоц1ально! реаб!л1тац!! з урахуванням модел! родинно! взаемод!!, ситуаця у родин! змшилася на концентрування допомоги жшки
з врахуванням родинного оточення, порозумшш члешв родини та жшки щодо зм1сту вимог друг до друга. В цмому, тип взаемоди у родинах вдалося гармошзуваги: у бмьшосп родин BiH характеризувався як конструктивный (гармончний). В щлому, по в1дношенню до жшки у родинi зменшилася тривога, невдоволенiсть, протидiя и couiaAieauu. Контакт i3 жЫкою став 51&ьш продуктивним, а вимоги та очшування 51&ьш реальними.
2. Знизилася загальна напруга жшок за рахунок зменшення (у пор1внянш i3 етапом включення у всiх ТГ - до 67%, у КГ - 46%) використання деструктивних форм психологiчного захисту (агреси, збуджено-емоцiйних, афективних проявiв, вiдчуття провини, драпвливосп). Встановлено, що вплив запропонованих психосощальних заходiв з врахуванням родинно! взаемоди призводить до застосування жшками б1льш адаптивних типiв пристосування у родиш (з превалюванням критичних уявлень та аналзу самоощнки над деструктивними
- хаотичними за виникнення без аналiзу самоощнки та критично! ощнки).
3. Дотримання жшками режиму пщтримуючо! терапи було вiрогiдно вище у всх ТГ, у порiвняннi iз КГ. Виявлено, що за рахунок проведених заходiв щодо тдтримувально! терапи, а саме li конструктивному впливу, спостерiгаеться мiнiмiзадiя наслщшв хвороби на здатшсть жшки до родинно! взаемоди.
Лiтература.
1. Екзистенцшно-гумашстична психотерап1я у систем! функцюнального вщновлення хворих з першим психотичним етзодом (методичш рекомендацп) / Н. О. Марута, В. А. Абрамов, О. I. Осокша [i ствавт.]. - Донедьк ; К. : МОЗ Украши, НАМН Украши. - 36 с.
2. 1нсайт-ор1ентована психотератя у хворих з першим психотичним етзодом (методичш рекомендацп) / Н. О. Марута, В. А. Абрамов, О. I. Осокша [i ствавт.]. - Донедьк ; К. : МОЗ Украши, НАМН Украши. - 28 с.
3. Маркова М. В. Омейна психотерап1я як базовий психотерапевтичний ресурс в комплексному лжуванш хворих на паранощну шизофрешю / М. В. Маркова, К. А. Горшкова // Псих1чне здоров'я.
- 2012. - № 2 (35). - С. 63 - 69.
4. Д1хтяр В. О. Оптим1зад1я с1мейно1 психотерапп в комплексному л1куванш хворих на паранощну шизофрешю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. н. : спец. 14.01.16 «Псих1атр1я» / В. О. Д1хтяр. - Кшв, 2010. - 24 с.
5. Ряполова Т. Л. Семейная терапия в системе ранней реабилитации больных шизофренией и оценка ее эффективности / Т. Л. Ряполова // Арх1в псих1атрп. - 2008. - № 4. - С. 15 - 21.
6. Чабан О. С. Психотерапия пациентов с шизофренией / О. С. Чабан // Тавр. журн. психиатрии. -2006. - № 2. - С. 64 - 120.
7. WHO Psychiatric Disability Assessment Schedule (WHO/DAS) with a Guide to its Use. - Geneva : WHO, 1988. - 96 р.
8. Критерий качества жизни в психиатрической практике / Н. А. Марута, Т. В. Панько, И. А. Явдак, [и др.]. - Х.: РИФ АРСИС, ЛТД, 2004. - 239 с.
9. Абрамов В. А. Психосоциальная реабилитация больных шизофренией: Монография / В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова. - Донецк: Каштан, 2009. - 584 с.
10. Лутова Н. Б. Типология отношения семьи к терапии психотропными препаратами / Н. Б. Лутова, О. В. Макаревич. - СПб, 2011. - 19 с.
EVALUATION OF IMPACT PSYCHOSOCIAL INTERVENTIONS IN COMPLEX TREATMENT
OF WOMEN WITH PARANOID SCHIZOPHRENIA, AT DIFFERENT MODELS OF FAMILY INTERACTION, TO THE LEVEL OF THEIR SOCIAL FUNCTIONING AND QUALITY OF LIFE
K. A. Kosenko
Resume. Based on the analysis by studying the psychosocial characteristics of 150 women with schizophrenia, with different patterns of family interaction, and clinical and psychopathological patterns of disease, developed a system of psychotherapeutic interventions aimed at restoring the functioning of the patient in the family in a comprehensive treatment and rehabilitation process. Due to the use of psychotherapeutic interventions based on the model of family interaction, family situation has changed for the concentration of care for women with regard to family environment , understanding family members and women with respect to the content requirements of each other. In general, the type of interaction in families managed to harmonize: most families he described as constructive (harmonic). Overall, relative to women in the family decreased anxiety, frustration, resistance of socialization. Contact with a woman become more productive, and the requirements and expectations more realistic. Decreased total voltage by reducing women (compared with stage include all therapeutic groups - up to 67% in the control group - 46%) the
use of destructive forms of psychological defense (aggression, excited and emotional , affective symptoms, guilt, irritability). It was established that the effect of the proposed psychotherapeutic interventions with regard to family interaction leads to the use of women more adaptive types of adjustments in the family ( with a prevalence of critical concepts and analysis of destructive self-esteem - for the occurrence of chaotic without an analysis of self-assessment and critical evaluation). Compliance with maintenance treatment in women treatment was significantly higher in all treatment groups compared with the control group. We found that due to the conducted measures for maintenance treatment , namely its constructive influence, there is minimization of the disease on the ability of women to family interaction.
Keywords: paranoid schizophrenia, family interactions, therapeutic measures, women.
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ВЛИЯНИЯ МЕРОПРИЯТИЙ ПСИХОСОЦИАЛЬНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ ЖЕНЩИН, БОЛЬНЫХ ПАРАНОИДНОЙ ШИЗОФРЕНИЕЙ, ПРИ РАЗЛИЧНЫХ МОДЕЛЯХ СЕМЕЙНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, НА УРОВЕНЬ ИХ СОЦИАЛЬНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ И КАЧЕСТВА ЖИЗНИ
К. А. Косенко
Резюме. На основе анализа на основе изучения психосоциальных особенностей 150 женщин, больных шизофренией, при различных моделях семейного взаимодействия, и клинико-психопатологических закономерностей течения заболевания, разработана система психотерапевтических мероприятий, направленных на восстановление функционирования больного в семье в комплексном лечебно-реабилитационном процессе. В результате применения психотерапевтических мероприятий с учетом модели семейной взаимодействия , ситуация в семье изменилась на концентрирование помощи женщины с учетом семейного окружения, согласии членов семьи и женщины по содержанию требований друг к другу. В целом, тип взаимодействия в семьях удалось гармонизировать : в большинстве семей он характеризовался как конструктивный ( гармоничный). В целом , по отношению к женщине в семье уменьшилось тревога, недовольство, противодействие ее социализации. Контакт с женщиной стал более продуктивным, а требования и ожидания более реальными. Снизилась общая напряжение женщин за счет уменьшения (по сравнению с этапом включения во всех терапевтических группах - до 67%, в контрольной группе - 46%) использования деструктивных форм психологической защиты (агрессии, возбужденно-эмоциональных, аффективных проявлений, чувства, раздражительности). Установлено, что влияние предложенных психотерапевтических мероприятий с учетом семейной взаимодействия приводит к применению женщинами более адаптивных типов приспособления в семье (с превалированием критических представлений и анализа самооценки над деструктивными-хаотичными без анализа самооценки и критической оценки). Соблюдение женщинами режима поддерживающей терапии было достоверно выше во всех терапевтических группах, по сравнению с контрольной группой. Выявлено, что за счет конструктивного влияния проведенных мероприятий на приверженность к поддерживающей терапии, наблюдается минимизация последствий болезни на способность женщин к семейному взаимодействию.
Ключевые слова: параноидная шизофрения, семейное взаимодействие, психосоциальная реабилитация, женщины.
