CC BY
10УДК 616.895.8:616.89-02-085:615.851
В1ДМ1ННОСТ1 С1МЕЙНОГО ФУНКЩОНУВАННЯ Ж1НОК, ХВОРИХ НА ПАРАНОЩНУ ШИЗОФРЕН1Ю, ПРИ Р1ЗНИХ МОДЕЛЯХ РОДИННО1 ВЗАвМОДН
К. А. Косенко Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги Одеський обласний психоневрологiчний диспансер
Резюме. На o^oBi анал1зу родинного функщонування 150 жшок, хворих на паранощну шизофренгю, встанoвленi деякi особливосп в залежносп вiд мoделi родинно1 взаемоди об-стежених. Хвoрi, що проживають i3 власною родиною 3i здоровими чоловжами та/або без дiтей, у бьльшому вщсотку випадшв мають гармоншний тип родинних стосуншв, б1льш спри-ятливе вiднoшення до себе та до прийому ними медикаментозно1 терапи з боку родич1в, та, в щлому, б1льший ресурс амейно! тдтримки, у пoрiвняннi iз жшками, як проживають або iз дорослими дпъми, або батьками. Отриманi данi лягли в основу розробки системи психо-терапевтичних захoдiв, спрямовано1 на вщновлення функщонування хворо1 у рoдинi в комплексному лшувально-реабмггацшному прoцесi, з урахуванням модел с1мейно! взаемоди.
KAroHOBi слова: парано1дна шизофрен1я, жшки, модель родинно! взаемоди, с1мейне функщонування.
У зв'язку з високим р1внем розвитку псих1атри, зокрема, психофармакотерапи, перioд перебування хворих у стацioнарi скорочуеться, i все бмьшо! актуальносп набувають питан-ня надання допомоги хворим в позалкарняних умовах, де важлива роль належить сiмейнoму оточенню [1-3]. 1снуе значна кiлькiсть дослщжень, що свщчать про вплив сш1 на розвиток i перебгг шизофрени [4-7]. При цьому сiм>я може надавати як психотравмуючий вплив, так i бути джерелом пiдтримки та сприяти якнайшвидшш реабмтгаци хворого. Стан хворого тсля виписки зi стацioнару, прогноз захворювання, а також р1вень сощального функщонування багато в чому визначаються особливостями емоцшно! реакци сш1, пoведiнкoю родич1в по вiднoшенню до хворого, наданою сoцiальнoю пщтримкою. Ряд автор1в вказуе, що психiчне захворювання е психотравмуючою для вае! родини пoдiею, в результата яко! змшюеться спoсiб життя найближчих рoдичiв, взаемовщносини м1ж ними, порушуються контакти з близьким сощальним оточенням. Все це накладае вщбиток на ставлення родини до хворого, а отже, i на його подальшу сoцiальну адаптащю. Отже, для успгшного використан-ня амейного реабмпацшного ресурсу, неoбхiднi дослщження, спрямоваш на визначення специфiчних властивостей внутргшньосгмейного функщонування в сiм'ях психчнохворих з рiзними моделями родинно! взаемоди, для розробки в подальшому тактики !х психосощально! реабiлiтацii з акцентом на виявлеш oсoбливoстi ресурсних можливостей сш1.
Виходячи з вищенаведеного, нами здшснена дослщження, метою якого був пoрiвняльний аналз сoцiальнoгo функщонування (СФ) i якoстi життя (ЯЖ) жшок, хворих на паранощну шизофрешю (ПШ), в залежносп вiд модел родинно! взаемоди.
Основу роботи склали результати клшжо-психопатолоичного й психoдiагнoстичнoгo дослщження 150 жшок, хворих на ПШ, яке було проведено протягом 2010-2013 рр. на базi Одеського обласного психoневрoлoгiчнoгo диспансеру. Обстежеш хвoрi були рoздiленi на групи в залежносп вiд модел родинно! взаемоди: основна група 1 (ОГ1) - 35 жшок з ПШ, як мають здорового чоловжа; основна група 2 (ОГ2) - 40 жшок, як страждають на ПШ, мають здорового чоловжа та дггей; основна група 3 (ОГ3) - 35 жшок, як страждають на ПШ, проживають iз власними батьками (власно! родини та дггей не мають); основна група 4 (ОГ4) -40 жшок з ПШ, як проживають iз дорослими дпъми.
Клшшо-психопатолоичне дослщження включало структуроване iнтерв'ю (спадкoвiсть, вплив контекстуальних фактoрiв на розвиток психчного захворювання) iз застосуванням Z код1в (вгсь-3) МКХ-10 та обстеження iз застосуванням опитувальника МКХ-10 «Ощночний перелш симптом1в i глoсарiй для психчних рoзладiв ВООЗ» (1994) (Модуль F 2: психотич-ний синдром) та «Ква^фжащйно! шкали ощнки вираженoстi позитивних, негативних i загальних психoпатoлoгiчних синдром1в» (PANSS). Дослщження особливостей родинного функщонування жшок, хворих на паранощну шизофрешю, виконувалося за допомогою наступного методичного забезпечення: «шкали структурованого штерв'ю для щентифшаци типу родини», «шкали структурованого штерв'ю для визначення вщношення членiв ро-
дини до хвороби (псих1атричного д1агнозу) у родича», методики «Оцшка ресурсу с1мейно1 тдтримки пащента», розроблених пщ кергвництвом проф. В. А. Абрамова (2009) [8], а також опитувальника «Тип ставлення родини до терани психотропними препаратами» (Н. Б. Луто-ва, О. В. Макаревич, 2011) [9].
В цлому, за результатами дослщження встановлеш значущ1 розб1жносп показнишв психосощальних особливостей у жшок, як за частотою, так 1 за ступенем вираженосп. Пор1вняльний анал1з титв у хворих жшок, в залежносп вщ моделi с1мейно1 взаемоди, дозволив отримати таш дан (табл. 1).
Таблиця 1
Тип родини жшок, хворих на парано'1дну шизофревдю, в залежност в1д модел1 родинно! взаемоди
Тип родини ОГ1 ОГ2 ОГ3 ОГ4
Абс. ч. о4 а +1 Абс. ч. о4 а +1 Абс. ч. £ а +1 Абс. ч. о4 а +1
Емощйно-в1дчуждений 5 14,3 3,5 5 12,5 3,3 4 11,4 3,2 5 12,5 3,3
Пперпротективний 4 11,4 3,2 4 10,0 3,0 16 45,7 5,0 5 12,5 3,3
Напружено-дисощативний 6 17,1 3,8 6 15,0 3,6 3 8,6 2,8 16 40,0 4,9
Симбютичний 5 14,3 3,5 5 12,5 3,3 4 11,4 3,2 4 10,0 3,0
Псевдосол1дарний 5 14,3 3,5 5 12,5 3,3 4 11,4 3,2 5 12,5 3,3
ГармонШний 10 28,6 4,5 15 37,5 4,8 4 11,4 3,2 5 12,5 3,3
Всього 35 100,0 40 100,0 35 100,0 40 100,0
Примiтка. Достовiрнiсть розбiжностей показник1в мiж сферами дорiвнюe в1д р<0,05 до р<0,05.
1. Емоцшно вщчужений тип родин. Даний тип родини характеризувався холодними та стриманими вщносинами м1ж собою. В ц1лому, родич1 не були посвячеш у проблеми осо-бистого життя шших член1в родини. М1ж групами розпод1л даного типу виглядав так: ОГ1-14,3%, ОГ2-12,5%, ОГ3-11,4%, ОГ4-12,5% (р<0,05). В цш грут нами було вид1лено два шдтипи емоцшно вщчужених родин:
а) рацгональш, взаемовщносини в яких будувалися на дотриманш принципу невтручан-ня в особистий проспр один одного, що спричиняло емоцшне дистанщювання член1в с1м1 при наявносп внутр1шньо1 прихильносп та турботи про благополуччя один одного (ОГ1-40,0%, ОГ2-50,0%, ОГ3-40,0%, ОГ4-40,0%) (р<0,05);
б) емоцшно байдуж1, як гснували м1ж собою, як «ствмешканщ», не претендуючи на увагу 1 турботу з боку шшого, та не пом1чаючи проблем один одного (ОГ1-60,0%, ОГ2-50,0%, ОГ3-60,0%, ОГ4-60,0%) (р<0,05).
2. Пперпротективний тип родини характеризувався перманентною фшсащею внутргшньородинних ролей одн7ими членами с1м'1 вщносно до шших, без можливосп 1х змш. М1ж групами розпод1л даного типу виглядав так: ОГ1-11,4%, ОГ2-10,0%, ОГ3-45,7%, ОГ4-12,5% (р<0,05). Серед даних родин нами також вид1лено два падтипи:
а) ригщш, в яких домшували обмеження та жорсткий контроль поведшки хворо1 з боку родич1в, або спроби контролю щд маскою надм1рно1 турботи (ОГ1-50,0%, ОГ2-50,0%, ОГ3-60,0%, ОГ4-40,0%) (р<0,05);
б) хаотичш родини, в яких панувала суперечлива поведшка члешв родини, непослiдовнiсть
1х вимог i установок стосовно хворо1 (ОГ1-50,0%, ОГ2-50,0%, ОГ3-40,0%, ОГ4-60,0%) (р<0,05).
3. Напружено-диссоцiйованим родинам були властивi формальна атмосфера, недоброзичливють, пошуки винного, деспотичне домiнування когось з и членiв над шшими. Даний тип родини встановлено у ОГ1-17,1%, ОГ2-15,0%, ОГ3-8,6%, ОГ4-40,0% (р<0,05).
4. Симбiотичнi родини мали психологiчний симбюз м1ж одним з членiв родини та хворою, що iнодi приймало форму спiвзалежних вщносин, натомiсть iншi близькi в сiмейнiй iерархil були на другорядних позицях. Даний тип родини встановлено у ОГ1-14,3%, ОГ2-12,5%, ОГ3-11,4%, ОГ4-10,0% (р<0,05).
5. Псевдосолщарш родини характеризувалися високим ступенем взаемно! залежносп та ригщшстю рольово! структури, нездатшстю гнучко реагувати на змши, та прагненням збереження уявно! амейно! «стабмьносп» не за рахунок ¿стинного взаеморозумшня, а за допомогою непродуктивно! д1яльносп ¿з формуванням ¿ррадгональних суджень, фор-мальних прояв1в уваги 1 турботи до хворо!. Даний тип родини встановлено у ОГ1-14,3%, ОГ2-12,5%, ОГ3-11,4%, ОГ4-12,5% (р<0,05).
6. Гармошчний тип родини виявлено у ОГ1-28,6%, ОГ2-37,5%, ОГ3-11,4%, ОГ4-12,5% (р<0,05).
Отже, анал1зуючи тип родини у жшок, як страждають на парано!дну шизофренгю, можна зазначити, що в залежносп вщ модел1 родинно! взаемоди, спостер^аеться на-ступна тенденця. Серед жшок, як мали здорового чоловжа та дггей, кльксть тих, в кого зустр1чався гармоншний тип родини, була бмьшою (ОГ1-28,6%, ОГ2-37,5%), пор1вняно з пащентками ¿нших груп. У жшок, як проживали ¿з дорослими дпъми або ¿з власними батьками, превалювали б1льш деструктивш типи родинно! взаемоди (гшерпротрективний тип: ОГ3-45,7%, напружено дисод1ативний тип: ОГ4-40,0%).
Аналiз титв вщношення член1в родини до хвороби жшки, як панували в родинах з р1зними моделями взаемоди, представлено в табл. 2, з яко! видно, що у близьких пащенток ОГ1 1 ОГ2 переважав адекватний тип вщношення (ОГ1-51,4%, ОГ2-57,5%, ОГ3-20,0%, ОГ4-17,5%, р<0,05), на вщмшу вщ член1в имей жшок ¿нших груп. Треба зазначити, що даний тип вщношення характеризувався прагненням прийняття факту хвороби та пов'язаних з нею проблем, готовшстю виконувати рекомендаци лшаря, усвщомленням суп, наслщкв хвороби 1 прагненням разом з лшарем 1 хворою впливати на результатившсть терапевтично-реабiлiтадiйного продесу.
Таблиця 2
Тип в1дношення члетв родини до хвороби родички, в залежност в1д модел1 родинно! взаемоди
ОГ1 ОГ2 ОГ3 ОГ4
Тип вщношення Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1
Адекватний 18 51,4 5,0 23 57,5 4,9 7 20,0 4,0 7 17,5 3,8
Драматизуючий 10 28,6 4,5 9 22,5 4,2 10 28,6 4,5 24 60,0 4,9
Негативне (деструктивне) 7 20,0 4,0 8 20,0 4,0 18 51,4 5,0 9 22,5 4,2
Всього 35 100,0 40 100,0 35 100,0 40 100,0
Примiтка. Достовiрнiсть розбiжностей показник1в мiж сферами дорiвнюe в1д р<0,05 до р<0,001.
Драматизуючий тип вiдношення характеризувався гiперодiнкою членами родини тяжкосп хвороби, що провокувало с1мейну атмосферу нервозностi, занепокоення, розгубленостi, формувало у родич1в i хворо! диферендшоване почуття провини. Родичi були песимiстично орiентованi на майбутне пащентки, очiкували подальших життевих труднош^в для себе у зв'язку з необхщшстю догляду за хворою, тому, парадоксально, були не налаштоваш на допомогу жшщ, навiть, у дотриманш медикаментозного комплаенсу стосовно пщтримуючо! терапи. Даний тип ставлення виявлений у ОГ1-28,6%, ОГ2-22,5%, ОГ3-28,6%, ОГ4-60,05% (р<0,05).
Найб1льш негативний, деструктивний тип вщношення до захворювання родички на парано!дну шизофренгю, спостерiгався у ОГ1-20,0%, ОГ2-20,0%, ОГ3-51,4%, ОГ4-22,5% (р<0,05). Даний тип вщношення характеризувався нерозумшням та ¿гноруванням хвороби, ставленням до цього факту як до непоправно! поди, яка незворотне руйнуе життевий розвиток родини, що, у сполученш з невiрою в позитивний результат лшування, ставало пщг'рунтям для самоусунення родичiв вiд активно! участi в дол жшки.
В дмому, як й при щентифшаци типу родини, тип вщношення родич1в до хвороби жшки мае таку ж саму тенденд1ю змши в залежносп вщ модел1 родинного функдюнування: жшки ¿з власною родиною з1 здоровими чоловшами та/або без дггей мали до себе б1льш спри-ятливе вщношення, у пор1внянш ¿з жшками яш проживали ¿з дорослими дггьми, або батьками. На нашу думку, вщсутшсть можливосп виконання жшкою свое! сод1ально! родинно! рол1 (пщтримка сприятливо! амейно! атмосфери, налагодження побутового ¿снування, вихован-ня дггей, ведення домашнього господарства та ш.) значно вщчуваеться на життед1яльносп
родини, порушуючи взаемовщносини. Проживання хворо! жшки у родинi iз чоловiком та дггьми, при адекватному вiдношеннi до не!, дае !й ряд переваг, а саме: забезпечуе реалiзацiю елеменпв сощально! ролi, реалiзацiю комунiкативних здiбностей, фiнансову пiдтримку, за-хист вщ iзоляцГi, стресових життевих ситуацiй. Треба зазначити, що поява в родиш хворого на таке важке i високо стигматизоване захворювання, як паранощна шизофренiя, призво-дить до вираженого порушення iснуючого гомеостазу амейно! системи (ролей, очшувань, ба-жань, надш). В результатi перебiгу хвороби у жшки знижуеться функцiя збереження родини, а також здатнiсть до повноцшного функцiонування в нiй. Почасту негативна реакщя ам"! (агресивна позицiя) провокуе загострення хвороби, за рахунок несприятливо! психолопчно! атмосфери та порушень у режимi прийому терапп, що, за порочним колом, призводить до поглиблення дефектов родинно! взаемоди та дезадаптацп жiнки i членiв !! родини.
В родиш зростае навантаження та напруга на iнших члешв. Так, об'ективним на-вантаженням на членiв родини стають ф1нансов1 витрати, порушення ритму 1 розпоряд-ку життя; суб'ективним навантаженням - розгублешсть родич1в через непередбачувашсть поведiнки хворо!, занепокоення за майбутне жшки та родини, емоцшш реакцii (страх, про-вина, депрешя, гшв). Родич1 при спмьному проживанш з хворою, починають вщчувати себе тяжко обтяженими, нещасними, страждають на реакци психолопчно! дезадаптацii 1 психосоматичш захворювання. В середиш родини вщбуваеться перебудова взаемовiдносин за рахунок необхщносто вирiшення проблем жшки, утворюються внутршньородинш групи щодо опiки за жшкою, при цьому «бмьш залучеш» родич1 стають «вимушено залежш» вщ медико-сощального стану жшки, нехтують власними штересами та особистим життям.
Психчний розлад жшки демонструе р1зну динамшу взаемовщносин у родиш та можливосго !! родинного ресурсу. Так, в одних родинах посилюеться «деструктившсть», в шших - «мобiлiзацiя». Проте, в обох вар1антах вщбуваеться не лише перерозпод1л сощальних ролей жшки на шших членiв родини, а й емоцюнальна перебудова родини (розумiння жшки, встановлення адекватного рiвня вимог i т.iн.).
Результати оцiнки ресурсу ^мейно! пiдтримки жшок з паранощною шизофрешею при р1зних моделях родинно! взаемоди, здшсненою з використанням однойменно! шкали, розроблено! пiд кер1вництвом проф. В. А. Абрамова, представлено в табл. 3, з яко! випливае, що достатнш ресурс амейно! пщтримки виявлено у переважно! кiлькостi имей ОГ1 1 ОГ2: ОГ1-42,9%, ОГ2-70,0%, ОГ3-14,3%, ОГ4-15,0% (р<0,05). Обмежений ресурс смейно! пщтримки виявився притаманним: ОГ1-28,6%, ОГ2-15,0%, ОГ3-20,0%, ОГ4-67,5% (р<0,05), низький ресурс амейно! пщтримки: ОГ1-28,6%, ОГ2-15,0%, ОГ3-65,7%, ОГ4-17,5% (р<0,05). Отже, жшки, хвор! на паранощну шизофренгю, як1 проживають 1з власними здоровими чоловшами та/або без дггей, мають 61льший ресурс амейно! пщтримки, у пор{внянш 1з жiнками, як1 проживають в с1м"ях дорослих дггей, або батьшвських.
Таблиця 3
Ощнка ресурсу Ымейно! тдтримки жшок з параноидною шизофрешею при р1зних моделях родинно! взаемоди
ОГ1 ОГ2 ОГ3 ОГ4
Ресурс Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1
Достатнш (1-13 б^в) 15 42,9 4,9 28 70,0 4,6 5 14,3 3,5 6 15,0 3,6
Обмежений (14-27 6НЛ1Б) 10 28,6 4,5 6 15,0 3,6 7 20,0 4,0 27 67,5 4,7
Низький (28-40 бамв) 10 28,6 4,5 6 15,0 3,6 23 65,7 4,7 7 17,5 3,8
Всього 35 100,0 40 100,0 35 100,0 40 100,0
Окремим аспектом дослщження особливостей ^мейного функцюнування при р1зних моделях родинно! взаемоди у жшок з парано!дною шизофрешею, було питання впливу медикаментозно! терапи на ж1нку та на функцюнування родини. Формування лшувально! взаемоди у родини е тривалим { складним. В ц1лому, це проблема р{знищ уявлень родини та лшаря щодо тяжкосто хвороби, !! перебйу, можливостей терапи та прогнозу. Почасту вщсутшсть шформаци у член]в родини призводить до спотвореного уявлення про захворю-
вання та переощнки (або знещнки) можливостей терапи. М1ж тим, ставлення родич1в до терапи мае вагомий вплив на успгшшсть лiкувально-реабiлiтадiйного процесу: родина здат-на не лише контролювати емоди хворо!, а й впливати на !! особистiснi потяги, заохочуючи одш i перешкоджаючи реалiзадi! iнших. У свою чергу, почасту пацiентки вщдають перевагу тим особливостям сiмейного досвщу, якi узгоджуються з !х особиспсними потягами, без врахування очшування оточуючих.
Ставлення членiв родини до медикаментозного лшування формуе й позидiю хворо! жгнки до терапi!. Квалiфiкадiя типу ставлення члешв родини до медикаментозного лшування жiнки дозволяе провести сфокусовану корекщю неконструктивних типiв вiдносин, що сприяе збереженню i пiдтримдi комплаентности. Результата дослдження вiдношення членiв родини до впливу медикаментозно! терапi! на хвору (за методикою Н. Б. Лутово!, О. В. Ма-каревич, 2011), представлено у табл. 4.
Таблиця 4
Структура типу ставлення родини до терапи психотропними препаратами ж1нок з параноидною шизофретею, в залежност в1д модел1 родинно! взаемоди
Тип ставлення ОГ1 ОГ2 ОГ3 ОГ4
Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1 Абс. ч. о4 е +1
Ощнка хворо!
ворожий 5 14,3 3,5 7 17,5 3,8 8 22,9 4,2 8 20,0 4,0
в1дсторонений 6 17,1 3,8 6 15,0 3,6 6 17,1 3,8 6 15,0 3,6
матпулювальний 7 20,0 4,0 8 20,0 4,0 6 17,1 3,8 19 47,5 5,0
п1дтримуючий 17 48,6 5,0 19 47,5 5,0 15 42,9 4,9 7 17,5 3,8
шший
Всього 35 100,0 40 100,0 35 100,0 40 100,0
Ощнка родича
ворожий 2 5,7 2,3 3 7,5 2,6 4 11,4 3,2 7 17,5 3,8
в1дсторонений 3 8,6 2,8 3 7,5 2,6 3 8,6 2,8 6 15,0 3,6
матпулювальний 3 8,6 2,8 4 10,0 3,0 2 5,7 2,3 8 20,0 4,0
тдтримуючий 27 77,1 4,2 30 75,0 4,3 26 74,3 4,4 19 47,5 5,0
шший
Всього 35 100,0 40 100,0 35 100,0 40 100,0
З даних представлених у табл. 4 видно, що серед титв ставлення родини до терапи психотропними препаратами, за оцшюванням жшок, в ушх групах, крiм ОГ4, переважае тдтримуючий !! тип: ОГ1-48,6%, ОГ2-47,5%, ОГ3-42,9%. За одiнкою родичiв, тип ставлення родини до терапи психотропними препаратами в усiх групах був класифшований пере-важно як шдтримуючий: ОГ1-77,1%, ОГ2-75,0%, ОГ3-74,3%, ОГ4-47,5% (р<0,05).
Отже, за результатами дослщження нами узагальнена характеристика варiантiв вщносин членiв родичiв до медикаментозного лшування.
1. Пiдтримуючий тип, найбiльш розповсюджений практично в уах групах хворих, характеризуеться позитивною одiнкою рiдними дй лiкiв вiдносно зменшення проявiв психопатолопчно! симптоматики, розумiння необхiдностi прийому медикаменпв i на-дання пiдтримки в !х придбаннi. При дьому здшснюеться делiкатний контроль за при-йомом хворою лшарських засобiв, демонструеться защкавлешсть у пiдтримдi контакту з лшарем, готовнiсть до спiвпрадi з ним для сприяння вирiшення особистiсно! проблематики хворо!. Основою тако! поведшки е усвiдомлене розумiння власно! ролi та прийняття вiдповiдальностi за благополуччя хворо!. Таке ставлення до психофармакотерапй з боку родичiв е оптимальним, та таким, що iнтегруеться в загальну стратегiю лiкарсько! терапГ!.
2. Вщсторонений тип (за думкою хворих: ОГ1-17,1%, ОГ2-15,0%, ОГ3-17,1%, ОГ4-15,0%; за думкою родишв: ОГ1-8,6%, ОГ2-7,5%, ОГЗ-8,6%, ОГ4-15,0%) - iгнорування родичами проблем, пов>язаних з медикаментозним лшуванням. При дьому родичг одшюють дГ! лгкгв нейтрально, а вщповщальшсть за усшшшсть лiкування (контакти з лшарем, придбання лшв,
регуляршсть !х прийому) покладають на саму хвору, або лiкаря. Основою тако! поведiнки е несвiдомi почуттями провини I малоцiнностi, захистом вщ яких стае заперечення з кошнг-стратепею бтсч1 б1д ситуаци. В такому випадку психокорекцiя повинна бути спрямована на пiдвищення iнформованостi щодо можливостей психофармакотерапи про можлибост1 функцiонування пащентки, а також фокусування на усвщомлення родичами власно! вiдповiдальностi в загальнш структур! усшшност лшувально-реабЫтацшних заходiв.
3. Маншулятивний тип (за думкою хворих: ОГ1-20,0% ОГ2-20,0%, ОГ3-17,1% ОГ4-47,5%; за думкою родич1б: ОГ1-8,6%, ОГ2-10,0%, ОГ3-5,7%, ОГ4-20,0%) - проявляеться в усуненш вiдповiдальностi члешв родини за прийом хворою лгюв, та покладання вiдповiдальностi за результат лiкування виключно або на л1ки, або лшаря. При цьому уяв-лення родич1б щодо можливостей терапи неадекватно значно розширеш, вони намага-ються за !х допомогою усувати будь-яш протир{ччя щодо поведшкових або психолопчних проблем хворобливих симптом1б хворо!. Основою тако! поведшки е почуття провини та неготовшсть усвiдомлення власно! причетносп й необхщноста ди - тобто вщповщальносп, з захисним мехашзмом делегування вщповщальносп на лiкаря. В такому випадку психокорекця повинна бути спрямована на пщвищення iнформованостi щодо можливостей психофармакотерапи, а також прояснення власних неусвщомлених манiпулятивних тенденцiй та !х наслiдкiБ.
4. Ворожий тип (за думкою хворих: ОГ1-14,3% ОГ2-17,5% ОГ3-22,9%, ОГ4-20,0%; за думкою родич1б: ОГ1-5,7%, ОГ2-7,5%, ОГ3-11,4%, ОГ4-17,5%) - трактування ус1х небажаних явищ (поведшка ж1нки, яка не влаштовуе рщних, психопатологiчнi прояви i психолог1чн1 проблеми) як наслщку медикаментозно! терапи, знецшення и та перешкоджання и про-веденню. На думку аБTорiв методики, основою даного типу ставлення е неусвщомлюване почуття провини родич1б й !х прихований страх захБорiти на психчний розлад. Вихо-дячи з цього, психокорекцiя повинна бути спрямована на пщвищення шформованосп щодо можливостей психофармакотерапи, негативних наслщшв б1дсутност1 терапи, а також на опрацювання почуття провини родич1б.
Таким чином, нами встановлеш деякi закономiрностi ^мейного функцюнування ж1нок, хворих на паранощну шизофрешю, пов"язаних з р1зними моделями родинно! взаемоди: хбор1, що проживають 1з власною родиною з1 здоровими чоловшами та/або без дгтей, у бмьшому вщсотку випадкiв мають гармоншний тип родинних стосунк1б, 61льш сприят-ливе вiдношення до себе та до прийому ними медикаментозно! терапи з боку родич1б, та, в щлому, бмьший ресурс ^мейно! пщтримки, у пор1бнянш 1з жiнками, як1 проживають або 1з дорослими дпъми, або батьками.
Отриманi данi лягли в основу розробки системи психотерапевтичних заходiБ, спрямовано! на вiдновлення функцюнування хворо! у родиш в комплексному лшувально-реабЫтацшному процеа, з урахуванням моделi ^мейно! взаемоди.
Лiтература.
1. Марута Н. А. Восстановление социального функционирования - основная цель терапии депрессии / Н. А. Марута // Нейроnews.- 2013.- № 8 (53).- С. 16-20.
2. Жизнь с шизофренией. Что делать?: краткое руководство для пациентов, страдающих шизофренией и их родственников / Н. А. Марута, А. М. Кожина, В. И. Коростий, Л. М. Гайчук.- Харьков, 2011.- 25 с.
3. Марута Н. А. Комплекс психосоциальных тренингов для пациентов с первым психотическим эпизодом: метод. пособие / Н. А. Марута, И. А. Явдак, Г. Ю. Каленская.- Х., 2010.- 95 с.
4. Бирюкова М. В. Роль семейных отношений б социальной адаптации больных шизофренией: авто-реф. дисс. ... канд. психол. н: 19.00.04 / Бирюкова Марина Владимировна; Российский государственный педагогический университет им. А. И. Герцена - Санкт-Петербург, 2012-28 с.
5. Плевачук О. Ю. Взаемозв'язок переб^ шизофренп з психолопчними особливостями мжросередовища пащента: автореф. дис... канд. мед. н.: 14.01.16 / Плевачук Оксана ЮрИвна; ДУ «1нститут неврологи, психиатры та наркологи НАМН Укрсини» - Харк1в, 2011.- 18 с.
6. Маркова М. В. Особливоси имейно! взаемоди та адаптацп б родиш у пащенив, хворих на шизофрешю, з точки зору психотерапевтичного потенщалу с1м'! / М. В. Маркова, В. О. Дктяр // Украшський вюник психоневрологи.- 2010.- Т. 13, вып. 3 (64).- С. 133-134.
7. Ряполова Т. Л. Семейная терапия б системе ранней реабилитации больных шизофренией и оценка ее эффективности / Т. Л. Ряполова // арх1б психiатрii.- 2008.- № 4.- С. 15-21.
8. Абрамов В. А. Психосоциальная реабилитация больных шизофренией: Монография / В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова.- Донецк: Каштан, 2009.- 584 с.
9. Лутова Н. Б. Типология отношения семьи к терапии психотропными препаратами / Н. Б. Лутова, О. В. Макаревич.- СПб, 2011.- 19 с.
ОТЛИЧИЯ СЕМЕЙНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ЖЕНЩИН, БОЛЬНЫХ ПАРАНОИДНОЙ ШИЗОФРЕНИЕЙ, ПРИ РАЗЛИЧНЫХ МОДЕЛЯХ СЕМЕЙНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
К. А. Косенко
На основе анализа семейного функционирования 150 женщин, больных параноидной шизофренией, установлены некоторые особенности в зависимости от модели семейной взаимодействия обследованных. Больные, проживающие с собственной семьей со здоровыми мужьями и / или без детей, в большем проценте случаев имеют гармоничный тип семейных отношений, более благоприятное отношение к себе и к приему ими медикаментозной терапии со стороны родственников, и, в целом, больший ресурс семейной поддержки, по сравнению с женщинами, которые проживают или со взрослыми детьми, или родителями. Полученные данные легли в основу разработки системы психотерапевтических мероприятий, направленных на восстановление функционирования больной в семье, в комплексном лечебно-реабилитационном процессе, с учетом модели семейного взаимодействия.
Ключевые слова: параноидная шизофрения, женщины, модель семейного взаимодействия, семейное функционирование.
DIFFERENCES OF FAMILY FUNCTIONING OF WOMEN AFFLICTED WITH PARANOID SCHIZOPHRENIA AT DIFFERENT MODELS OF FAMILY'S INTERACTION
K. A. Kosenko
Based on the analysis of family functioning of 150 women suffering from paranoia schizophrenia, set some features according to the model of family interaction were examined. Patients who live with their own family with healthy men and / or without children, a greater percentage of cases with type harmonious relationship, a more favorable attitude towards yourself and them to receive medical therapy with their families and, in general, greater resource of family support compared with women living with adults or children, or parents. These data formed the basis for the development of psychotherapeutic interventions aimed at restoring the functioning of the patient in the family in a comprehensive treatment and rehabilitation process, based on the model of family interaction.
Keywords: paranoid schizophrenia, women, model of family interaction, family functioning.
УДК: 616.895.8-08:316.6
ВИВЧЕННЯ Р1ВНЯ ЗАДОВОЛЕНОСТ1 ВЛАСНИМ ФУНКЦ1ОНУВАННЯМ В СОЦ1УМ1 ХВОРИХ НА ПАРАНО1ДНУ ШИЗОФРЕН1Ю
Г. В. Морванюк Одеський нащональний медичний ун1верситет
Резюме. В статп наведено результата дослдження описано особливосп психо-сощально! адаптаци хворих на паранолдну шизофрен1ю. Дослдження було проведено за учасп 60 хворих на паранолдну форму шизофрени, з яких 30 хворих були чоловши i 30 - жшки. Визначено, що дезадаптащя хворих на шизофрешю мае психолопчну та сощальну складо-ву. Психолопчна складова, зокрема, виявляеться в порушенш самосприйняття, змшення гендерно! ролi та статеворольово! поведшки, порушенш мислення, уваги. Сощальна складова - зменшення або вщсутшсть сощальних зв'язшв, незадоволешсть власним сощальним функщонуванням.
Ключовi слова: дезадаптацiя, паранолдна шизофренiя.
Розробка програм сощально! адаптаци та сощально-психолопчного супроводу психчно хворих е важливим завданням сучасно! науки. В багатьох кралнах свiту сформувалася роз-
