CC BY
70
Серветник Анна Геннадмвна,
ад'юнкт кафедри цивльного права i процесу, Нац'юнальна академiя внутрiшнiх справ, Укра/'на, м. Ки)в e-mail: annaservetnik@ukr.net
doi: 10.21564/2414-990x.144.154665 УДК 347.961
ОКРЕМ1 ПИТАННЯ СУДОВО! ПРАКТИКИ ВИЗНАННЯ ВИКОНАВЧОГО НАПИСУ НОТАР1УСА ТАКИМ, ЩО НЕ ШДЛЯГАС ВИКОНАННЮ
На nidcmaei аналгзу доктринальних джерел i матер1ал1в судовог практики розглянуто питання захисту ттересгв боржнитв у нотарiальних правовiдносинах i3 вчинення виконавчого напису. Надано характеристику визнанню виконавчого напису нотарiуса таким, що не тдлягае виконанню, як способу захисту прав та ттереав боржника. Проаналгзовано особливостi розгляду судами окресленог категорй справ. Виявлено найбыьш типовi помилки нотарiусiв, яш стають пгдставою виршення справ на користь боржникю.
Ключовi слова: виконавчий напис HOTapiyca; захист цившьних прав H0Tapiyc0M; визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не тдлягае виконанню; розгляд судами окремих кате-горш справ; оскарження нотарiальних дш.
Серветник А. Г., адъюнкт кафедры гражданского права и процесса, Национальная академия внутренних дел, Украина, г. Киев.
e-mail : annaservetnik@ukr.net
Отдельные вопросы судебной практики о признании исполнительной надписи нотариуса не подлежащей исполнению
На основании анализа доктринальных источников и материалов судебной практики рассматриваются вопросы защиты интересов должников в нотариальных правоотношениях по совершению исполнительной надписи. Охарактеризовано признание исполнительной надписи нотариуса такой, что не подлежит исполнению, как способа защиты прав и интересов должника. Проанализированы особенности рассмотрения судами указанной категории дел. Выявлены наиболее типичные ошибки нотариусов, которые становятся основанием разрешения дел в пользу должников.
Ключевые слова: исполнительная надпись нотариуса; защита гражданских прав нотариусом; признание исполнительной надписи нотариуса такой, что не подлежит исполнению; рассмотрение судами отдельных категорий дел; обжалование нотариальных действий.
Постановка проблеми. Вчинення виконавчого напису нотарiусом е одним iз дiевих механiзмiв стягнення заборгованостi боржника у безсшрному порядку, який виступае альтернативою судовш формi захисту порушених прав. Головною особливютю вказано! процедури е те, що вона вiдбуваеться за вщсутност одного з учасникiв - боржника й здшснюеться за умови подання стягувачем необхвд-ного пакету докуменпв, якими пiдтверджуеться безспiрнiсть заборгованостi.
Аналiз остантх дослiджень i публтащй. Слвд вщзначити, що проблемам вчинення виконавчих напи^в придiлялося достатньо уваги на сторшках юридично! лiтератури. Окреслеш питання ставали предметом дослiдження в роботах таких учених, як В. В. Баранкова (V. V. Багапкоуа), Н. В. Васи-лина (К. V. Vasylyna), М. М. Дякович (М. М. В1акоууеЬ), Ю. В. Желiховська (Уи. V. Zhelikhoуska), Д. В. Журавльов (Э. V. 7Ьигау1оу), Р. А. Майданик (Я. А. Maidanyk), В. В. Комаров (V. V. Кошагоу), I. С. Мельник (I. 8. Ме1пук), Н. В. Сучкова (К. V. 8иеЬкоуа), С. Я. Фурса (8. Уа. Ригеа) та ш. Водночас окремi аспекти вказано! проблематики, зокрема захисту прав та штере^в учасникiв нотарiальних правовщносин з вчинення виконавчого напису, залишаються недо-статньо дослiдженими. Остання обставина зумовлюе необхiднiсть у проведеннi подальших наукових розробок у вiдповiдному напрямь
Враховуючи викладене, метою статтi е аналiз окремих аспектiв захисту iнтересiв боржника при використаннi такого способу захисту права, як визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не шдлягае виконанню.
Виклад основного матерiалу. Виконавчий напис нотарiуса, вчинений на борговому документ^ поеднуе у собi властивостi нотарiального акта та виконавчого документа. Остання властивкть надае стягувачу право звернути виконавчий напис до виконання одразу шсля його отримання. Разом iз тим у разi порушення нотарiусом вимог закону при вчиненш виконавчого напису зако-нодавство дае боржнику можливкть захистити сво! права та штереси шляхом подання до суду позову про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не шдлягае виконанню.
Зазначимо, що пред'явлення такого позову е единим адекватним способом захисту порушених прав боржника, на вщмшу вщ «визнання виконавчого напису нотарiуса недшсним», «скасування виконавчого напису», «оскарження виконавчого напису», яы зустрiчаються доволi часто у судовiй практищ та е заздалегiдь помилковими.
Дослщження такого способу захисту як визнання виконавчого напису нота-рiуса таким, що не шдлягае виконанню, на наше переконання, дощльно здшс-нювати крiзь призму особливостей розгляду вказано! категорп справ судами.
Зокрема, в юридичнш лiтературi пропонуеться розкривати таю особливост через конструкцiю так звано! «формули» окремо! категорГ! справи. Як зазначае С. В. Васильев, кожна справа, яка розглядаеться в суд^ шдиввдуальна, вона характеризуеться самостшними вимогами та метою, суб'ективним складом, предметом доказування, колом засобiв доказування, розмiром судових витрат тощо [1, с. 4]. Враховуючи це, на думку вченого, правильне застосування регу-
лятивних норм е можливим завдяки встановленню загально1 процесуально'1' формули, до складу яко1 вш пропонуе включати TaKi елементи: 1) правовi норми, що пiдлягaють застосуванню при виршенш справи; 2) пiдсуднiсть справи; 3) розмiр ставки судового збору; 3) особи, яы беруть участь у справц
4) предмет доказування; 5) приблизний перелж необхiдних докaзiв [1, с. 4-5].
На нашу думку, вщносно тако1 категорй справ, як визнання виконавчого напису нотaрiусу таким, що не шдлягае виконанню, вищевказану «формулу» можна дещо видозмшити й розширити, запропонувавши включити до ïï складу тaкi елементи: 1) юрисдикщя; 2) пiдсуднiсть справи; 3) коло о^б, якi беруть участь у справц 4) предмет доказування у справц 4) засоби доказування у справц
5) розмiр ставок судового збору.
Розмежування юрисдикцп судiв стосовно розгляду окремих категорш справ здшснено у процесуальних кодексах (ст. 19 ЦПК Украши, ст. 20 ГПК Украши, ст. 19 КАС Украши), правилами яких передбачеш критерп такого розмежування. Анaлiз положень вищевказаних кодексiв дозволяе прийти до висновку, що справи про визнання виконавчих нaписiв нотaрiусiв такими, що не шдлягають виконанню, можуть розглядатися в порядку цивильного або господарського судочинства як таы, що виникають iз вiдносин приватноправового характеру. При цьому базовим критерiем, за допомогою якого мае визначатись юрисдикщя належного суду, в таких випадках е суб'ектний склад учасниыв спору - кредитора i боржника.
Так, якщо обидвi сторони спору е юридичними особами або фiзичними особами-шдприемцями, вiдповiдний спiр пiдлягaе розгляду в судi господар-сько1 юрисдикцп. У шших випадках - судом загально!" юрисдикцп' у порядку цившьного судочинства.
Правила п1дсудност1 вказано!" категорй' справ визначаються ч. 12 ст. 28 ЦПК Украши та ч. 4 ст. 29 ГПК Украши.
Вщповвдно до ч. 12 ст. 28 ЦПК Украши позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, або про повер-нення стягненого за виконавчим написом нотaрiусa, можуть пред'являтися також за мкцем його виконання.
Таким чином, за сво'1'м характером шдсудшсть справ про визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, е альтернативною, й з огляду на положення ст. 27 ЦПК Украши передбачае право позивача при пред'явленш позову обирати мiж двома судами першо'1' шстанцп: за мкцем проживання (мкцезнаходженням) вщповвдача або за мюцем виконання виконавчого напису.
Зпдно з ч. 1 ст. 24 Закону Украши «Про виконавче провадження» мкцем виконання виконавчого документа е мкце проживання, перебування, роботи боржника або мюцезнаходження його майна. Разом iз тим у судовш практищ iнодi виникають суперечност стосовно тлумачення поняття «мюце виконання» у контекст застосування положень ЦПК Украши стосовно правил шдсудност вказано! категорй' справ.
Так, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова вщ 24 листопада 2016 р. у справi № 638/18932/16 було повернуто позовну заяву О. про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не шдлягае виконанню. В обгрунту-вання прийнятого процесуального ршення суд послався на те, що позивачем не надано доказiв, що шдтверджують наявшсть у Дзержинському ВДВС ГТУЮ в Харывськш области на територп району якого проживае позивач, виконавчого провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису нотарiуса, а тому вiдповiдно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК УкраТни, в редакцп чиннш на час розгляду справи, позовна заява шдлягае поверненню позивачевi [2]. Таким чином, повертаючи позовну заяву, суддя прив'язав поняття «мюце виконання» до мюця, в якому мае бути вщкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису. Скасовуючи вищевказану ухвалу як таку, що була постановлена з порушенням норм процесуального права, Апеляцшний суд ХарювськоТ областi зазначив, що суд першоТ iнстанцiТ не врахував положень ст. 24 Закону УкраТни «Про виконавче провадження» та не звернув уваги на те, що мюцем виконання оспорюваного виконавчого напису е Дзержинський район м. Харкова, внаслщок чого дшшов помилкового висновку про нешдсудшсть справи Дзержинському районному суду м. Харкова [3]. 1ншими словами, суд апеляцшно'Т шстанцп визначив, що законодавство не пов'язуе визначення мкця виконання виконавчого напису з фактом ввдкриття виконавчого провадження та звернення до виконання документа за мюцем виконання.
Про розглядi дослщжувано'Т категорп справ не менш важливе значення мае й правильне визначення кола ос1б, як1 беруть участь у справ1. Ввдповвдно до ч. 1 ст. 42 ЦПК УкраТни у справах позовного провадження учасниками справи е сторони та треп особи.
Як було зазначено в п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду УкраТни № 10 вщ 24 жовтня 2011 р. «Про деяю питання шдввдомчост i шд-судност справ господарським судам», спори мiж боржниками i стягувачами, а також спори за позовами шших осiб, прав та iнтересiв яких стосуються нота-рiальнi дп чи акт, у тому числ про визнання виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню повшстю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, виршуються господарським судом за позовами боржниюв або зазначених о^б до стягувачiв [4]. Аналопчш правила поширюються й на справи, яы розглядаються в порядку цившьного судочинства.
При цьому важливо зазначити, що нотарiус, який вчинив виконавчий напис, може залучатись до участ у справi лише як третя особа, яка не заявляе само-стшних вимог щодо предмета спору, на сторош вiдповiдача. Нотарiус не може бути вiдповiдачем при розглядi окресленоТ категорГТ справ, оскшьки предметом позову е спiр про право, зокрема позивач заперечуе наявшсть у нього суми заборгованост перед кредитором, яка вказана у виконавчому напись
Разом iз тим судовш практищ вiдомi випадки, коли у справах про визнання виконавчих написiв такими, що не шдлягають виконанню, нотарiуси помилково визначались позивачами як вiдповiдачi або спiввiдповiдачi у справi [5].
На нашу думку, виправлення вказано1 помилки е можливим через засто-сування процесуального мехашзму замши неналежного вщповвдача у процесс При цьому у рaзi незгоди позивача на замшу неналежного вщповщача належним суд мае роз'яснити йому, що пред'явлення позову до неналежного ввдповщача е самостшною шдставою для ввдмови у задоволенш позову, незалежно вщ обrрунтовaностi вимог.
Центральне мюце при розглядi справ про визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, посщае правильне визначення предмета доказування та приблизного перелту засоб1в доказування, яю мають бути використаш позивачем для доведення шдставност свого позову.
Предметом доказування у справах про визнання виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню, постають факти, що шдтверджують вщсутшсть умов для вчинення виконавчого напису, перелiчених у ст. 88 Закону Украши «Про нотaрiaт». 1ншими словами, у судовому процесi перед позивачем-боржником сто'1'ть завдання довести або поставити шд обгрунтований сумнiв безспiрнiсть вимог стягувача.
Анaлiз судово1 практики розгляду вказано1 категорй' справ дозволяе виокре-мити нaйбiльш типовi випадки задоволення позовiв боржникiв.
Зокрема, одшею з нaйпоширенiших причин задоволення позову про визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, е вчинення нотaрiусaми нaписiв за вщсутност необхiдних документiв, перед-бачених Перелжом документiв, за якими стягнення заборгованосл провадиться у безспiрному порядку на пiдстaвi виконавчих нaписiв нотaрiусiв, затвердженим Постановою Кaбiнету Мiнiстрiв № 1172 ввд 29 червня 1999 р. (дaлi - Перелiк). Як правило, це стосуеться таких випадюв:
- подання стягувачем нотaрiусу шших докумен^в для пiдтвердження без-сшрност вимог, aнiж тi, що передбачеш в Перелжу;
- вчинення виконавчого напису при поданш неповного пакета докуменпв, передбачених Перелiком.
Кожна шдстава для вчинення виконавчого напису передбачае власну специ-фiку документального шдтвердження безспiрностi вимог стягувача. У першому випадку мова йде про замшу одних докуменив, якi передбaченi Перелшом, iншими, якi Перелiк не передбачае. Другий випадок передбачае ситуащю, коли стягувач подае документи, яю вщповщають Перелiку, водночас 1'х обсяг е недо-стaтнiм для пiдтвердження безсшрносп вимог.
Як приклад, можна навести ршення Хмельницького мiськрaйонного суду Хмельницько1 облaстi вiд 5 червня 2015 р. у спрaвi № 686/5110/15-ц, яке зго-дом було залишене в силi судами вищих шстанцш. Задовольняючи позов А. до ТОВ «Порше Лiзинг Укра'1'ни» про визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, суд послався на те, що ввдповщно до п. 8 Перелшу серед докуменив, якими шдтверджуеться безспiрнiсть вимог лiзин-годавця, е копiя рахунку, направленого лiзингоодержувaчу з вiдмiткою про несплату плaтежiв пiсля вручення письмового повщомлення. Разом iз тим при
вчиненш виконавчого напису, нотарiусом було долучено виписку з особового рахунку боржника ^зингоодержувача) iз зазначенням сум сплачених кош^в з вщм^кою вiдповiдача про те, що рахунки не сплачеш. Оскшьки такий документ не передбачений Перелжом, використання його замiсть рахунку, зазначеного в п. 8 Порядку, свщчить про незаконшсть виконавчого напису, а тому напис слщ визнати таким, що не шдлягае виконанню [6].
Iнодi причиною визнання виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню, стае сшршсть розмiру заборгованоси, яка може вникати внаслвдок погашення боржником частини заборгованостi до моменту вчинення виконавчого напису i приховування цього факту стягувачем вщ нотарiусу. Разом iз тим важливо мати на уваз^ що нотарiуси при вчиненнi виконавчого напису не встановлюють прав та обов'языв учасниюв правовiдносин, а лише перевiряють наявнiсть необхiдних документiв. Розбiжнiсть у сумi заборгованостi, що зазна-чена у повщомлеш стягувача про заборговашсть, надiсланiй боржнику i безпо-середньо у виконавчому напис^ не завжди може свщчити про наявнiсть спору мiж сторонами та бути шдставою для задоволення позову. У таких випадках слщ виходити також з того, що загальна сума заборгованост може змшюватися щоденно в сторону збшьшення залежно вiд тривалостi затримки сплати боргу й на момент вчинення виконавчого напису бути шшою. Саме таку правову позищю висловив Верховний Суд УкраТни в постановi вщ 20 травня 2015 р. у справi № 6-158цс15 [7].
Доволi часто беззаперечною пiдставою для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню, стае приховування стягувачем факту розгляду спору мiж ним та боржником у судовому порядку. При цьому вщповщний судовий процес мае бути закшченим або тривати на момент вчинення виконавчого напису.
Стосовно наведеноТ ситуацп дощльно навести правову позищю Верховного Суду УкраТни, яка була висловлена в постановi вщ 11 березня 2015 р. у справi № 6-144цс14. Переглядаючи справу, найвищий судовий орган акцентував увагу на тому, що на момент вчинення виконавчого напису нотарiуса справа за позовом ПАТ «ПроКредитБанк» до Б.Б., Б.В. про стягнення заборгованост за кредитним договором у розмiрi 308 728,10 грн уже перебувала в судi першоТ шстанцп. Вказана обставина спростовуе безсшршсть заборгованост боржника, а тому ршення судiв нижчих шстанцш про вщмову в задоволенш позову про визнання виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню, були визнаш незаконними i скасоваш Верховним Судом УкраТни [8].
Серед шших причин задоволення позовiв боржниыв, що часто зустрЬ чаються у судовш практицi, е вчинення виконавчого напису при пропущеш стягувачем строюв пред'явлення вимоги, встановлених ст. 88 Закону УкраТни «Про нотарiат». Особливо це стосуеться випадюв стягнення заборгованосп за кредитними договорами.
Цiкавим прикладом з практики визначення порушення строыв пред'явлення вимоги може також слугувати ршення Iндустрiального районного суду
м. Дшпропетровська вщ 6 липня 2017 р. у cnpaBi № 202/2409/17 за позовом G. до ПАТ КБ «ПриватБанк». Обгрунтовуючи необхщшсть задоволення позову про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не шдлягае виконанню, суд зазначив, що строк, за який проводилось стягнення за виконавчим напи-сом, становив 8 роюв 11 мюящв 3 дш, а саме з 29 вересня 2006 р. по 1 вересня 2015 р. Разом iз тим, незважаючи на те, що кредитний договiр був чинним на момент вчинення напису, вимога щодо стягнення частини заборгованост вже перебувала за межами строыв позовно'Т давность Пов'язано це з тим, що умо-вами кредитного договору був передбачений обов'язок боржника щомкячного повернення кредитних кош^в рiвними частинами. У таких випадках трирiчний строк пред'явлення вимог вираховуеться щодо кожного такого платежу, й вщ-повщно для певно'Т частини заборгованост^ яка була стягнена за виконавчим написом, вш вже минув [9].
Вищенаведений приклад демонструе важливкть перевiрки нотарiусом не тiльки дотримання загальних строыв пред'явлення вимоги стягувачем, а й ретельного аналiзу умов кредитного договору на предмет наявност в ньому графжа повернення кредитних коштiв, що впливатиме на шший порядок вира-хування вказаного строку.
Наведенi випадки характеризують найбiльш поширенi помилки нотарiусiв чи стягувачiв, якi стають причинами визнання вчинених виконавчих написiв такими, що не пщлягають виконанню. Крiм цього, серед iнших, менш пошире-них помилок, яких припускаються нотарiуси, можна також видiлити вчинення виконавчого напису при невщповщност боргового документа вимогам законо-давства чи шших докуменпв, якими стягувач обгрунтовуе безсшршсть сво'Тх вимог. Так, наприклад, виписка з банывського рахунку, яка подаеться стягувачем для стягнення заборгованост за кредитним договором, повинна вщповщати вимогам п. 5.5. Положення про оргашзащю операцшно'Т дiяльностi в банках УкраТни, затвердженого Постановою Правлiння Нащонального банку УкраТни № 254 вщ 18 червня 2003 року. 1накше невiдповiднiсть виписки вказаним вимогам може стати окремою пiдставою для оспорювання виконавчого напису у судь
Таким чином, предмет доказування у дослщжуванш категорГТ справ форму-ють будь-якi факти, що свiдчать про наявшсть спору мiж стягувачем та боржником й, вщповщно, вказують на вiдсутнiсть умов, передбачених ст. 88 Закону УкраТни «Про нотарiат» та п. 3 гл. 16 розд. II Порядку.
Водночас доведення таких факив передбачае насамперед правильне визначення позивачем засобiв доказування у справi (доказового арсеналу).
Слщ зазначити, що специфжа природи нотарiального провадження з вчи-нення виконавчого напису зумовлюе те, що належними та допустимими дока-зами у справах про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пщлягае виконанню, е здебшьшого тшьки письмовi докази.
Розмiрковуючи над питанням про визначення приблизного перелжу засобiв доказування, яы мають бути використанi при розглядi справи про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пщлягае виконанню, приходимо до
висновку, що незалежно вщ конкретних шдстав вчинення оспорюваного виконавчого напису, предметом судово'1' оцшки обов'язково мають стати:
1) оспорюваний виконавчий напис нотaрiусa;
2) письмовi докази, змкт яких спростовуе безсшршсть вимог стягувача або шшим чином вказуе на порушення нотaрiусом вимог закону при вчиненш виконавчого напису.
Остaннiми можуть бути, зокрема, копи судових ршень, якими шдтверджу-еться факт розгляду спору щодо заборгованост мiж сторонами; розрaхунковi документи (квитанцп, чеки, плалжш доручення); листування тощо.
Важливо також додати, що судами вищих шстанцш, зокрема Вищим спеща-лiзовaним судом Украши з розгляду цившьних i кримiнaльних справ та Вищим господарським судом Украши, неодноразово висловлювалася правова позищя, що належними доказами, яы шдтверджують нaявнiсть чи вiдсутнiсть заборгованосл, а також установлюють розмiр заборгованост^ можуть бути виключно первинш документи, оформленi вiдповiдно до вимог ст. 9 Закону Украши «Про бухгалтерський облж та фшансову звггшсть», зокрема, первиннi документи, якi фшсують факти здiйснення господарських оперaцiй [10, с. 25].
Окрему увагу слщ також придшити проблемам забезпечення можливост боржника доводити обгрунтовaнiсть сво'1'х вимог. Найбшьш актуальною ця проблема постае при необхщносл надання до суду головного доказу - виконавчого напису нотaрiусa. Оскшьки виконавчий напис вчиняеться в одному примiрнику, його оригшал перебувае у стягувача або державного виконавця у рaзi звернення стягнення за ним. Отже, боржник фактично позбавлений можливост самостшно надати до суду вказаний документ.
У свою чергу звернення боржника до нотaрiусa з метою отримання належ-ним чином засвечено!" копи виконавчого напису також залишаеться безрезуль-татним, оскшьки вiдповiдно до ч. 7 ст. 8 Закону Украши «Про нотaрiaт» довщки про вчиненi нотaрiaльнi дп та копй' документiв, що збертаються у нотaрiусa, видаються нотaрiусом виключно фiзичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотaрiaльнi дй".
Таким чином, единим процесуально допустимим мехашзмом долучення до мaтерiaлiв справи оспорюваного виконавчого напису е використання шституту витребування докaзiв, передбаченого ст. 84 ЦПК Украши та ст. 81 ГПК Украши. Задля цього позивач мае подати до суду вмотивоване клопотання, на пiдстaвi якого суд постановляе ухвалу про витребування виконавчого напису.
Зауважимо також, що витребування докaзiв вщ нотaрiусa повинно здшс-нюватися з урахуванням вимог Закону Украши «Про нотaрiaт», зпдно з ч. 6 ст. 8 якого довщки про вчинеш нотaрiaльнi дй' та iншi документи надаються нотaрiусом протягом 10 робочих дшв на обгрунтовану письмову вимогу суду (письмовий запит або ухвала суду), прокуратури, оргашв, що здшснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, оргашв досудового розслщування у зв'язку з кримшальним провадженням, цивiльними, господарськими, адмшктратив-ними справами, справами про адмшютративш правопорушення, що знаходяться
в провадженш цих оргашв, з обов'язковим зазначенням номера справи та при-кладенням гербовоТ печатки вщповщного органу.
О^м наведеного, практикою розгляду щеТ категорй справ був вироблений й шший спосiб витребування виконавчого напису - шляхом надсилання судом запиту до шдроздшу державно!" виконавчоТ служби з вимогою надання засвщ-ченою вiддiлом копи виконавчого напису, який знаходиться на примусовому виконанш.
Дослщжуючи особливостi розгляду судами справ про визнання виконав-чих написiв такими, що не шдлягають виконанню, не можна оминути увагою й питання про нотарiуса як окремого суб'екта доказування в судовому процесс Як зазначалося вище, у вказаних справах нотарiуси можуть брати участь лише як треп особи, яы не заявляють самостшш вимоги щодо предмета спору. Вони не е стороною у справу а тому на них не покладаеться тягар доказування як на сторш. Однак як треп особи нотарiуси мають право висловити суду власну точку зору, надати вщповщш пояснення та докази, обгрунтовуючи правовiр-шсть вчинення виконавчого напису, який оспорив боржник. Варто вказати, що активна позищя нотарiуса у процесi розгляду справи е дуже дощльною, осшльки задоволення позову може понести за собою й низку негативних наслщыв для самого нотарiуса. Зокрема, встановлення шд час розгляду справи умисного порушення нотарiусом закону при вчиненш виконавчого напису може стати шдставою для постановлення судом окремоТ ухвали стосовно нотарiуса з подальшим притягненням його до дисциплiнарноï вщповщальность На превеликий жаль, судова практика свщчить, що нотарiуси дуже рщко користуються правами, наданими 1м у процесi як третiй особ^ зазвичай просто iгноруючи сам судовий процес як такий.
Останшм елементом дослiджуваноï формули такоТ категорй' справ, як визнання виконавчого напису нотарiусу таким, що не шдлягае виконанню, що потребуе характеристики, е визначення розм1ру судового збору. Законодавством передбачено, що подання позовноТ заяви до суду несе обов'язок позивача спла-тити судовий збiр за ставками, встановленими Законом УкраТни «Про судовий збiр». Вимога про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не шдлягае виконанню, за своею природою належить до немайнових вимог. Аналiз положень Закону УкраТни «Про судовий збiр» вказуе на те, що розмiр ставки судового збору залежатиме вщ того, хто е суб'ектом подання позовноТ заяви. Якщо пози-вачем у справi е фiзична особа, розмiр ставки судового збору для неТ складатиме 0,4 розмiру прожиткового мшмуму для працездатних осiб. У разi якщо до суду з вщповщним позовом звертаеться юридична особа, судовий збiр складатиме для неТ у розмiрi одного прожиткового мшмуму для працездатних осiб.
При вирахуванш розмiру судового збору слщ пам'ятати, що за базу розра-хунку береться розмiр прожиткового мшмуму для працездатних осiб, встанов-лений законом на 1 сiчня календарного року, в якому вщповщна позовна заява подаеться до суду. Перелш осiб, яким надаються шльги по сплатi судового збору, визначено у ст. 5 Закону УкраТни «Про судовий збiр».
Висновки. Шдсумовуючи, слщ зазначити, що визнання виконавчого напису нотaрiусa таким, що не шдлягае виконанню, е окремим способом судового захисту прав боржника у рaзi його вчинення всупереч вимогам закону, при наявност спору мiж боржником та стягувачем. Вщповщний захист здшснюеться за правилами цившьного або господарського судочинства в порядку позовного провадження.
Окремо варто наголосити, що задоволення позову боржника iз подальшим визнанням виконавчого напису таким, що не шдлягае виконанню, не позбавляе стягувача права на стягнення заборгованост у судовому порядку, а лише кон-статуе неможливкть захисту його порушених прав у нотaрiaльному порядку.
Анaлiз мaтерiaлiв судово'1' практики розгляду судами вказано1 категорй справ демонструе, що найбшьш поширеними причинами задоволення позовiв боржниюв е: вчинення виконавчих нaписiв за вщсутност необхщних документа, передбачених Перелiком; вчинення виконавчого напису при наявност спору щодо заборгованоси, яка перебувала чи перебувае на розглядi в судi; вчинення виконавчого напису при пропущенш стягувачем строюв пред'явлення вимоги та ш.
Така тенденцiя обумовлюе необхiднiсть звернення окремо'1' уваги на типовi помилки нотaрiусiв при вчиненнi виконавчих нaписiв на рiвнi керiвних роз'яс-нень Мшктерства юстицп Украши та вищих судових шстанцш. Останне, на наше переконання, дозволить мiнiмiзувaти кшьысть судових справ про визнанням виконавчих нaписiв такими, що не шдлягають виконанню, та сприятиме забезпеченню едност нотaрiaльноï практики.
Список лiтератури:
1. Васильев С. В. Особливосп розгляду окремих категорш цив1льних справ : навч. поаб. Харюв : Еспада, 2012. 480 с.
2. Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова ввд 24.11.2016 р. у справ1 № 638/18932/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63250805 (дата звернення: 01.11.2018).
3. Ухвала Апеляцшного суду Харювсько1 обласп ввд 30.01.2017 р. у справ1 № 638/18932/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64493427 (дата звернення: 01.11.2018).
4. Постанова Пленуму Вищого господарського суду Украши № 10 ввд 24.10.2011 р. «Про деяю питания шдввдомчосп i шдсудносп справ господарським судам». URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/v0010600-11 (дата звернення: 01.11.2018).
5. Лист Вищого спещал1зованого суду Украши з розгляду цившьних i кримшальних справ ввд 07.02.2014 р. «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотар1альних дш або ввдмову у 1х вчпненн1». URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00137.html (дата звернення: 01.11.2018).
6. Ршення Хмельницького мкькрайонного суду Хмельницько! област1 в1д 05.06.2015 р. у сирав1 № 686/5110/15-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/44993340 (дата звер-нення: 01.11.2018).
7. Постанова Верховного Суду Украши ввд 20.05.2015 р. у справ1 № 6-158цс15. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/45855991 (дата звернення: 01.11.2018).
8. Постанова Верховного Суду Украши ввд 11.03.2015 р. у справ1 № 6-141цс14. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/43203790 (дата звернення: 01.11.2018).
9. Ршення 1ндустр1ального районного суду м. Дншропетровська в1д 06.07.2017 р. у справ1 № 202/2409/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67646183 (дата звернення: 01.11.2018).
10. Пономарьов М. М., Костюна Ю. Ю. Особливосп розгляду господарськими судами спо-рiв про визнання виконавчих напиав нотарiусiв такими, що не тдлягають виконанню. Науковий вкник Ужгородського нащонального утверситету. Сер1я: Право. 2012. Вип. 20. Ч. 2, т. II. С. 25-28.
References:
1. Vasyliev, S.V. (2012). Osoblyvosti rozghliadu okremykh katehorii tsyvilnykh sprav. Kharkiv: Espada [in Ukrainian].
2. Ukhvala Dzerzhynskoho raionnoho sudu m. Kharkova vid 24.11.2016 r. u spravi № 638/18932/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63250805.
3. Ukhvala Apeliatsiinoho sudu Kharkivskoi oblasti vid 30.01.2017 r. u spravi № 638/18932/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64493427.
4. Postanova Plenumu Vyshchoho hospodarskoho sudu Ukrainy № 10 vid 24.10.2011 r. «Pro deiaki pytannia pidvidomchosti i pidsudnosti sprav hospodarskym sudam». URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/v0010600-11.
5. Lyst Vyshchoho spetsializovanoho sudu Ukrainy z rozghliadu tsyvilnykh i kryminalnykh sprav vid 07.02.2014 r. «Pro sudovu praktyku rozghliadu sprav pro oskarzhennia notarialnykh dii abo vidmovu u yikh vchynenni». URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00137.html.
6. Rishennia Khmelnytskoho miskraionnoho sudu Khmelnytskoi oblasti vid 05.06.2015 r. u spravi № 686/5110/15-ts. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44993340.
7. Postanova Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 20.05.2015 r. u spravi № 6-158tss15. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/45855991.
8. Postanova Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 11.03.2015 r. u spravi № 6-141tss14. URL: http:// www.reyestr.court.gov.ua/Review/43203790.
9. Rishennia Industrialnoho raionnoho sudu m. Dnipropetrovska vid 06.07.2017 r. u spravi № 202/2409/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67646183.
10. Ponomarov, M.M., Kostkina, Yu.Yu. (2012). Osoblyvosti rozghliadu hospodarskymy sudamy sporiv pro vyznannia vykonavchykh napysiv notariusiv takymy, shcho ne pidliahaiut vykonanniu. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo, issue 20, part 2, vol. II, 25-28 [in Ukrainian].
Servetnik A. G., Adjunct of the Department of Civil Law and Process, National Academy of Internal Affairs, Ukraine, Kyiv.
e-mail : annaservetnik@ukr.net
Special questions of judiciary practice to recognize notarius executive notes unlessable
In the article, on the basis of the analysis of doctrinal sources and materials of the judicial practice, are considered issues of protection of debtors' interests in notarial legal relations in relation to executing inscription execution. A characteristic is given to the recognition of the executive inscription as not being enforceable as a method of protecting the debtor's rights and interests. The peculiarities of consideration by the courts of the defined category of cases are analyzed. The most typical mistakes of notaries, which become the basis for solving cases in favor of debtors, are revealed.
Thus, the recognition of the executive inscription of the notary as not being enforced is a separate way of judicial protection of the rights of the debtor in cases of its commission contrary to the requirements of the law, in the presence of a dispute between the debtor and the collector. The relevant protection is carried out in accordance with the rules of civil or economic proceedings, in the procedure of legal proceedings.
It should be emphasized separately that the satisfaction of the debtor's claim with the subsequent recognition of the executive inscription as not being enforced does not deprive the taxpayer of the right to collect the debt in court, but merely states that it is impossible to protect his violated rights notarially.
An analysis of court case studies by the courts of this category of cases shows that the most common reasons for satisfaction of debtors' claims are: execution of executive inscriptions in the absence of the necessary documents envisaged by the List; execution of an executive inscription in the event of a dispute
over arrears that was or is being considered in court; execution of an executive inscription in case of missed application of time limits for making a claim, etc.
This tendency necessitates paying special attention to typical mistakes of notaries in the execution of executive inscriptions at the level of the guidance clarifications of the Ministry of Justice of Ukraine and the higher courts. The latter, according to our opinion, will minimize the number of court cases on the recognition of executive writings as non-enforceable and will promote the unity of notarial practice.
Keywords: executive inscription; protection of civil rights by a notary; recognition of the executive inscription as not subject to execution; consideration by courts of certain categories of cases; appeal of notarial acts.
Рекомендоване цитування: Серветник А. Г. OKpeMi питання судово! практики визнання вико-навчого напису roTapiyca таким, що не шдлягае виконанню. Проблеми законность 2019. Вип. 144. С. 33-44. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.144.154665.
Suggested Citation: Servetnik, A.G. (2019). Okremi pytannia sudovoi praktyky vyznannia vykonavchoho napysu notariusa takym, shcho ne pidliahaie vykonanniu [Special questions of judiciary practice to recognize notarius executive notes unlessable]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 144, 33-44. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.144.154665 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 15.01.2019 р.
