CC BY
14
УДК 618.11-006.2-02: 618.145-007.61-085.357 DOI: 10.22141/2224-0721.15.8.2019.191686
Коритко О.О.1 , Паньюв 1.В.2 >
1 Льввський нацюнальний медичний унверситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на
2 ВДНЗУ «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вц1, Укра'на
Вшдалеш результати корекцп метабо^чних порушень при синдромi полiкiстозних яeчникiв шсля лiкування метформiном
For citation: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2019;15(8):628-632. doi: 10.22141/2224-0721.15.8.2019.191686
Резюме. Актуальнють. Синдром полкстозних. яечни^в (СПКЯ) — полморфне захворювання з надзви-чайно варабельною клЫчною картиною та рiзними фенотипами, що в 'щзначаеться у 5-10 % жнок репродуктивного BiKy. Протягом життя у жiнок ¡з СПКЯ в 10 раз'в пщвищуеться ризик розвитку цукрового дабету (ЦД) 2-го типу, в 7 разв — артер'1ально)' ппертенз'п' та ¡шем'нно)' хвороби серця, в тому числ'1 ¡нфаркту мокарда, бльш нiж удвЫ — онколопчних захворювань яечниюв, ендометрю, молочно)залози. Мета дослдження — проведения анал'зу динамки показни^в iнсулнорезистентностi, дислтдемп, порушено) толерантност до глюкози псля лкування метформном у па^енток ¡з СПКЯ з використанням показниюв ¡ндексв Caro та НОМА-IR. Матер'/али та методи. Проанал'воваш 26 '¡стор'йхвороби па^енток¡з СПКЯ, яким за пер'юд з 2012 по 2018 р. проводили терапю метформном протягом шести мюя^в з моменту постановки д'1агнозу. Всм па^енткам в 2018 р. було проведене до^дження лтдного спектра кров'1, стандартний глюкозотолерантний тест i дослдження вмюту ¡мунореактивного iнсулну в плазмi венозно) кров '1. О^нку стану вуглеводного об-мну проводили за допомогою розрахункових показниюв ¡ндексв Caro та НОМА-IR. Результати. Результатом застосування метформну у 26 жнок ¡з СПКЯ й ¡нсул'торезистентн 'ютю стало в'1ропдне зниження рiвня iмунореактивного ¡нсулну натще (з 21,4 ± 2,3 до 6,9 ± 0,8 мкОД/мл; р = 0,005) через 6 мюя^в, в той час як значущих змiн рiвня глкемп натще не спостергалося. Вщповщно, показник НОМА-IR знизився з 4,38 ± 1,26 до 1,17 ± 0,18 (р = 0,01), а ¡ндекс Caro пдвищився з 0,24 ± 0,05 до 0,58 ± 0,14 (р = 0,02). Оцнка показниюв людного обмну через 6 м^^в п'юля початку лкування метформ'мом п'1дтвердила в'ропдне зниження рiвня холестерину з 5,4 ± 0,3 до 3,6 ± 0,5 ммоль/л (р = 0,01) i рiвня триглiцерищiв з 1,7 ± 0,2 до 0,8 ± 0,2 ммоль/л (р = 0,03). Обстеження, проведене у 2018 р. в цих же па^енток, засвдчило збльшення маси тла не тльки порвняно з показниками через 6 мюя^в п 'юля лкування метформном, але i з початковими. Спостергалося в '1ропдне п '1двищення рiвня холестерину при обстеженн в 2018 р. до 6,7 ± 0,4 ммоль/л (р = 0,01 порвняно з показником псля лкування метформном). Висновки. Жнки ¡з СПКЯ та ¡нсул'1норезистентн'1стю, щислiпще-мiею мають найбльший ризик розвитку ЦД i серцево-судинно) патологи. Застосування метформну розгля-даеться як потен^йно ефективний метод для подолання ¡нсулнорезистентност'!, полпшення гормональних, бiохiмiчних параметрв i можливого зниження кардоваскулярного ризику при СПКЯ. Ключовi слова: синдром полкстозних. яечниюв; метформ':н; ¡нсул'1норезистентн'1сть; чинники ризику
Вступ
Синдром полшстозних яечниюв (СПКЯ) — поль морфна патолопя з надзвичайно варiабельною кштч-ною картиною i рiзними фенотипами, що ускладню-ють диагностику. СПКЯ спостеряаеться у 5—10 % жшок репродуктивного вку [1], мае вагоме сощальне зна-чення, адже призводить до безплщдя, зниження якосп
життя, частого розвитку депресивних сташв. Основне значення в патогенезi цього синдрому выводиться ri-перiнсулiнемiчнiй шсулшорезистентносп (IP) [2, 3]. Ще наприкшщ 80-х роюв минулого столгття розвиток СПКЯ пов'язували з IP i компенсаторною гшершсуль немiею (Г1) [4]. Однак i дотепер немае повно! картини патогенезу цього багатокомпонентного синдрому.
© 2019. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Паньш 1ван Володимирович, доктор медичних наук, доцент кафедри шшчноТ ¡мунологГГ, алергологн та ендокринологи, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ушверситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвц, 58002, УкраТна; е-mail: ip@bsmu.edu.ua
For correspondence: Ivan Pankiv, MD, PhD, Associate Professor at the Department of clinical immunology, allergology and endocrinology, Bukovinian State Medical University, Teatralna sq., 2, Cher-
nivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: ip@bsmu.edu.ua
Full list of author information is available at the end of the article.
Для оцiнки IP розроблена низка методiв, серед яких золотим стандартом залишаеться метод еугль KeMi4Horo гiперiнсулiнемiчного клемпа. I хоча вш дозволяе найточшше визначати рiвень IP, рутинне застосування цього методу в клiнiцi проблематич-не. Тому були розробленi iншi методи тестування, якi й використовуються на сьогоднi. Один iз них — метод HOMA-IR (Homeostasis Model Assessent — Insulin Resistance) — Грунтуеться на математичному моделюванш гомеостазу глюкози [5]. D. Metthews (1985 р.) вивчив кореляцшну залежнiсть мж клемп-методом i НОМА-IR i виявив високий ступiнь коре-ляцп (r = 0,83 для групи здорових i r = 0,92 для групи хворих на цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу). На думку F. Caro (1991 р.), вiрогiдним критерiем наявностi IP е зниження спiввiдношення концентрацп глюкози кровi натще (ммоль/л) i р1вня iмунореактивного 1нсул1ну (IPI) натще (в мкОД/мл) нижче за 0,33.
Протягом життя у ж1нок 1з СПКЯ в 10 разiв пщ-вищуеться ризик розвитку ЦД 2-го типу, в 7 раз!в — артерiальноi гшертензп (АГ) та iшемiчноi хвороби серця (IXC), в тому числ1 iнфаркту мiокарда, 61льш нж удв1ч1 — онколог1чних захворювань яечниюв, ендометрiю, молочно1 залози [6]. Враховуючи чис-леннi метаболiчнi порушення при СПКЯ, постае багато питань щодо серцево-судинного ризику й 1нших вщдалених наслiдкiв для здоров'я у жшок з таким дiагнозом [7].
Ожиршня i метаболiчнi розлади належать до ви-знаних чинник1в ризику розвитку IXC в загальнiй популяци. Водночас це вагом! симптоми СПКЯ. Жшки ¡з СПКЯ належать до групи тдвищеного ризику розвитку IXC, оскшьки це захворювання в них розвиваеться рашше, н1ж у здорових жшок. З ура-хуванням концепцп про роль IP у патогенезi СПКЯ як одше'1 з1 складових метаболiчного синдрому зна-чний штерес у лiкуваннi ще! патологи становлять препарати групи метформшу як сенситайзери до шсулшу.
В одному з дослщжень 26 жiнкам ¡з СПКЯ на тл1 ожир1ння був призначений метформш у доз1 1500 мг на день протягом восьми тижшв. По закш-ченнi термiну терапи було виявлено вiрогiдне зниження р1вшв 1нсул1ну i тестостерону в кровь На до-даток до цих результатiв у трьох ¡з 26 ж1нок настала вагiтнiсть [8].
Однак застосування метформшу у пащенток з метаболiчним синдромом (в тому числ1 при СПКЯ) дотепер залишаеться дискутабельним. сл1д вщ-значити, що на конгрес ESHRE/ASRM-Sponsored PCOS (2008 р.) робоча група з клшчно! практики не рекомендувала метформiн як першу лшю лжуван-ня СПКЯ, за винятком ж1нок з порушенням толе-рантностi до глюкози.
Мета дослвдження — проведення аналiзу дина-м1ки показникiв iнсулiнорезистентностi, дисль шдемп, порушено1 толерантностi до глюкози тс-ля лiкування метформiном у пащенток ¡з СПКЯ з використанням показниюв iндексiв Caro та НОМА-IR.
Матерiали та методи
Нами npoaHanÍ30BaHÍ 26 юторш хвороби пащен-ток Í3 СПКЯ, яким за перiод з 2012 по 2018 р. проводили тератю метформшом протягом шести мюя-цiв з моменту постановки дiагнозу. Дiагноз СПКЯ був встановлений на пiдставi критерпв Свiтового консенсусу бвропейського товариства репродукцп людини й ембрюлогп, Американського товариства репродуктивно! медицини (Роттердам, Нщерланди, 2003) [3].
Для визначення ступеня ожирiння у вах хворих розраховували iндекс маси тша (1МТ), при цьому 1МТ вщ 18,5 до 24,9 кг/м2 вщповщав нормальнiй масi тiла, вщ 25 до 29,9 кг/м2 — надлишковш мас тiла, вiд 30 кг/м2 i бшьше — ожирiнню. Крш^ем включення до групи була iнформацiя з даних iсторiй хвороби про вмют лiпiдiв в сироватцi кров^ глюко-зи в рамках класичного перорального глюкозото-лерантного тесту (ПГТТ), рiвень iнсулiну натще. Для медикаментозного лжування використовували метформiн у дозi до 1500 мг на добу протягом шести мюящв.
Гормональний статус вивчали шляхом визна-чення в кровi базальних рiвнiв лютешзуючого гормона (ЛГ), фол^лостимулюючого гормона (ФСГ), пролактину (ПРЛ), тиреотропного гормона (ТТГ), 17-пдроксипрогестерону (17-ОПГ), естрадiолу (Е2), дегiдроепiандростерон-сульфату (ДГЕА-с), глобулшу, що зв'язуе статевi стеро!ди (ГЗСС), тестостерону.
Всiм пацieнткам в 2018 р. було проведене до-слщження лiпiдного спектра кровi (загальний холестерин, холестерин лшопротешв низько! щшь-ностi (ЛПНЩ), лшопротешв високо! щiльностi (ЛПВЩ), триглiцериди), стандартний ПГТТ з ви-значенням базальних рiвнiв глюкози i через 2 год та iмунореактивного iнсулiну (IPI) в плазмi венозно! кровi. Оцiнку стану вуглеводного обмшу проводили за допомогою розрахункових показникiв iндексiв Caro та НОМА-IR.
Проведення дослщження було схвалене комюь ею з бюетики Львiвського нацiонального медично-го ушверситету iменi Данила Галицького (протокол № 9 вщ 18.09.2018 р.).
Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета Statistica 10. У порiвнюваних групах визначали середню арифметичну (М) i стан-дартну помилку середнього (m). Статистично зна-чущим для вах показникiв вважали критерiй вiро-гщносп р < 0,05.
Результати
26 жшок iз СПКЯ та 1Р вiком 24,7 ± 4,3 року отримували препарати метформiну в дозi 1500 мг на добу протягом шести мюящв. Препарат призначали за наростаючою схемою: перший тиждень — 500 мг, другий тиждень — 1000 мг, з третього тижня — 1500 мг на добу протягом шести мюящв. На rai лжування метформшом рекомендували дотримуватися ращонального збалансованого харчування. Через
6 мюящв вiдзначали зниження 1МТ з 29,3 ± 1,8 до 27,1 ± 0,8, однак показник не досягнув рiвня статистично! значущость
Результатом застосування метформiну у 26 жь нок iз СПКЯ i 1Р стало вiрогiдне зниження рiвня 1Р1 натще (з 21,4 ± 2,3 до 6,9 ± 0,8 мкОД/мл; р = 0,005) через 6 мюящв, в той час як значущих змш рiвня rai-кемГ! натще не спостерiгалося. Вщповщно, показник НОМА-IR знизився з 4,38 ± 1,26 до 1,17 ± 0,18 (р = 0,01), а шдекс Caro пщвищився з 0,24 ± 0,05 до 0,58 ± 0,14 (р = 0,02).
Ощнка показникiв лГпГдного о6мГну через 6 мь сяцГв пГсля початку лжування метформiном пщ-твердила вiрогiдне зниження рГвня холестерину з 5,4 ± 0,3 до 3,6 ± 0,5 ммоль/л (р = 0,01) i рГвня три-глiцеридiв з 1,7 ± 0,2 до 0,8 ± 0,2 ммоль/л (р = 0,03). Також спостерГгалася тенденцГя до нормалГзацГ! рГвнГв ЛПНЩ i ЛПВЩ. Як бачимо, застосування метформГну у жшок Гз СПКЯ на тлГ 1Р призводить до нормалГзацГ! чутливосп до ГнсулГну за рахунок як зменшення маси тгла, так i безпосередньо! дГ! метформГну на вуглеводний обмш, а також до нормаль зацГ! лшщного обмГну.
При дослщженш гормонального статусу виявле-но вГропдно значуще зниження значень ЛГ, тестостерону, 17-ОПГ; пщвищення рГвня ГЗСС (табл. 1). Також вщзначаеться статистично значуще зниження естрадюлу через 6 мГсяцГв пГсля лГкування. 1ншГ показники не зазнали вГропдно значущих змш на тлГ лГкування. У трьох ж1нок через 6—12 мюящв настала бажана ваптнють Гз позитивним завершенням.
ВГдомо, що метформГн виявляе гГполГпГдемГчну дГю як у хворих на ЦД 2-го типу, так i в осГб з нормальною толерантнютю до глюкози, з ожиршням або без нього, що мають дислтдемго i АГ [9, 10].
У 2018 р. цим же пащенткам проведено дина-мГчний контроль стану 1Р, лГпГдного спектра, даних вуглеводного обмшу. Обстеження засвГдчило збГль-шення маси тГла у пацГенток ще! групи не тгльки порГвняно з показниками через 6 мюящв тсля лГкування метформшом, але й з початковими. КрГм того, результати обстеження пщтвердили вГрогГдне пщвищення рГвня холестерину при обстеженш в 2018 р. до 6,7 ± 0,4 ммоль/л (р = 0,01 порГвняно з
показником тсля лГкування метформшом). При цьому вщзначалося вГропдне зниження рГвня холестерину ЛПНЩ з 2,3 ± 0,2 до 0,9 ± 0,2 ммоль/л (р = 0,01) через 6 мюящв застосування метформГну i вщносне пщвищення при обстеженш в 2018 р. до 3,2 ± 0,3 ммоль/л (p > 0,05), а також спостерГгало-ся вГрогщне пщвищення рГвня триглГцеридГв до 2,8 ± 0,4 (р = 0,02).
Попередне застосування метформГну упродовж шести мюящв не впливало на рГвш глГкемГ! натще у пацГенток при обстеженш в 2018 р. порГвняно з початковими даними (р = 0,07). Вщзначено деяке пщ-вищення ступеня вираженостГ 1Р (згГдно з Гндексами Caro i HOMA-IR) у пацГенток дослщжувано! групи в 2018 р. порГвняно з показниками в процесГ лГкування метформшом. Однак порГвняно з вихщними даними стутнь 1Р менш виражений. Так, спостерГгалося пщвищення вмГсту 1Р1 натще до 10,8 ± 2,4 мкОД/мл (р = 0,001). У 2018 р. шдекс Caro статистично значуще знизився, шдекс НОМА-IR — пщвищився.
Обговорення
Встановлення значення 1Р i компенсаторно! Г1 у формуванш СПКЯ та його прогресуванш зумовило нову стратегГю в лжуванш ще! патологи — зниження або усунення 1Р. ПГд впливом метформГну пщви-щуеться спорГдненГсть рецепторГв до ГнсулГну i змь нюеться ЗСх конформацГя, стимулюються рецепторнГ i пострецепторш стадГ! передачГ сигналу ГнсулГну. МетформГн посилюе активнють i процеси фосфори-лювання ГнсулГнових рецепторГв. Паралельно з цим посилюються ефекти ГнсулГну на транскрипцго, трансляцГю i синтез фосфатидилшозитол-3-кшази, вщповщально! за транслокацГю переносниюв глю-кози до плазматично! мембрани, що призводить до збГльшення поглинання глюкози печшковими, м'язовими i жировими клгтинами [11, 12].
Зменшення 1Р можна досягти i зменшенням маси тгла у ж1нок з ожирГнням, але це не вирГшуе проблему 1Р у ж1нок Гз СПКЯ та нормальним 1МТ. КрГм того, зниження тГльки 1МТ не призводить у бшьшосп хворих до вГдновлення функцГ! репродуктивное системи. Тому дослщники розглядають пря-му дГю метформГну на лшщний обмГн, не пов'язану
Таблиця 1. Показники гормонального статусу в rpyni жнок '¡з СПКЯ до i тсля призначення метформну
(М ± m, n = 26)
Показник До лкування Пюля лiкування Р
ТТГ, мМО/л 1,64 ± 0,15 1,56 ± 0,17 0,48
Пролактин, нг/мл 18,47 ± 2,41 16,86 ± 1,92 0,93
Естрадюл, пг/мл 53,32 ± 6,14 19,46 ± 3,49 < 0,05
17-ОПГ, нмоль/л 3,96 ± 0,42 2,75 ± 0,26 < 0,05
ФСГ, мМО/мл 5,31 ± 0,62 5,07 ± 0,53 0,62
ЛГ, мМО/мл 9,07 ± 1,84 4,24 ± 0,56 < 0,05
ГЗСС, нмоль/л 52,41 ± 6,37 128,33 ± 15,48 < 0,05
ДГЕА-с, мкмоль/л 6,72 ± 0,51 6,37 ± 0,67 0,37
Тестостерон, нмоль/л 3,16 ± 0,11 2,43 ± 0,18 < 0,05
iE!_
i3 bmhbom Ha ByrneBogHHH o6MiH. MoxnHBo, nig giero MeT^opMiHy 3MeHmyeTbca aKTHBHicTb KnroaoBHX ^epMemiB CHHTe3y xonecTepHHy — rigpoKcHMeran-rnyTapun-KoA-pegyKTa3H i rigpoKcHMeTHn-rnyra-pun-KoA-cHHTa3H. MixHapogHi HacTaHOBH BKa3yroTb Ha KpHTepii, 3rigHo 3 aKHMH npn CnKH He3anexHo Big iHmnx ^aKTopiB KnimKo-aHaMHecTHHHoro pH3H-Ky i 6e3 npoBegeHHa ropMoHanbHoro aHani3y KpoBi IP Moxe 6yTH BCTaHOB^eHa 3a HaaBHicTro npuHaHMHi gBox 3 HOTHpbox o3HaK: nigBH^eHHa piBHa Tpurn^e-pugiB, 3HHxeHHA piBHa xonecTepHHy nnBffl,, HaaB-HocTi Ar, rineprniKeMii HaT^e a6o aepe3 2 rog nicna ByraeBogHoro HaBaHTaxeHHa [3].
TaKHM hhhom, xiHKH 3 CnKH i IP, ^HTpanbHHM oxupiHHaM, gucninigeMiero MaroTb Haö6inbmHH pu-3HK po3BHTKy ЦЦ i cep^Bo-cygHHHo'i naTonorii. Цe cTocyeTbca i aacTKH xiHoK 3 HopManbHHM IMT. nig-TpHMaHHa Macn Tina Ha HanexHoMy piBHi 3anumaeTbca 6a3oBoro Tepaniero b цнх пaцieнтoк.
OTxe, 3acTocyBaHHa MeT^opMiHy cnig po3rnagaTH aK noTeH^MHo e^eKTHBHHM MeTog gna nogonaHHa IP, noninmeHHa ropMoHanbHHX, 6ioxiMiaHux napaMeTpiB i MoxnuBoro 3HuxeHHa KapgioBacKynapHoro pH3HKy npn CnK3. Heo6xigHi noganbmi gocnigxeHHa 3 bh-KopncTaHHaM neBHHX giaraocTHHHHX KpurepiiB gna BHBaeHHa eTionorii CnKH, npuaoMy cnig BpaxoByBaTH Becb cneKTp nopymeHb Ta ix BnnuB Ha 3gopoB'a xiHKH.
BMOHOBKM
1. 3acTocyBaHHa MeT^opMiHy y 26 xiHoK i3 CnKH Ta IP npH3Beno go BiporigHoro 3HHxeHHa piBHa IPI Ha-T^e (3 21,4 ± 2,3 go 6,9 ± 0,8 MKO^/Mn; p = 0,005) 6e3 BnnuBy Ha piBHi rniKeMii HaT^e. noKa3HHK HOMA-IR 3HH3HBca 3 4,38 ± 1,26 go 1,17 ± 0,18 (p = 0,01), a iH-geKc Caro nigBH^HBca 3 0,24 ± 0,05 go 0,58 ± 0,14 (p = 0,02).
2. O^HKa noKa3HHKiB ninigHoro o6MiHy aepe3 6 Mica^B nicna noaaTKy niKyBaHHa MeT^opMiHoM nig-TBepguna BiporigHe 3HHxeHHa piBHa xonecTepHHy 3 5,4 ± 0,3 go 3,6 ± 0,5 MMonb/n (p = 0,01) i piBHa Tpu-rn^epugiB 3 1,7 ± 0,2 go 0,8 ± 0,2 MMonb/n (p = 0,03).
3. O6cTexeHHa, npoBegeHe y 2018 p. b цнx xe na-цieнтoк, 3acBigauno 36inbmeHHa Macu Tina He TinbKH nopiBHaHo 3 noKa3HHKaMH aepe3 6 Mica^B nicna niKyBaHHa MeT^opMiHoM, ane h 3 noaaTKoBHMH. Cnocrepi-ranoca BiporigHe nigBH^eHHa piBHa xonecrepHHy npu o6cTexeHHi b 2018 p. go 6,7 ± 0,4 MMonb/n (p = 0,01 nopiBHaHo 3 noKa3HHKoM nicna niKyBaHHa MeT^opMiHoM).
4. XiHKH i3 CnKH Ta iHcyniHope3HcTeHTHicTro, цeнтpanbннм oxupiHHaM, gucninigeMiero MaroTb Haö-6inbmHH pH3HK po3BHTKy ЦЦ i cep^Bo-cyguHHo'i naTonorii. 3acTocyBaHHa MeT^opMiHy po3rnagaeTbca aK noTeH^MHo e^eKTHBHHM MeTog gna nogonaHHa iH-cyniHope3ucTeHTHocTi, noninmeHHa ropMoHanbHHX, 6ioxiMiaHHX napaMeTpiB i MoxnuBoro 3HHxeHHa KapgioBacKynapHoro pH3HKy npu CnKH.
KoH^niKT iHTepeciB. ABTopu 3aaBnaroTb npo BigcyT-HicTb KoH^niKTy iHTepeciB Ta BnacHoi ^iHaHcoBoi 3a-цiкaвneнocтi npu пigгoтoвцi gaHoi cTarri.
OpuriHOAbHi AOCAiA^eHHA /Original Researches/
References
1. Mayer SB, Evans WS, Nestler JE. Polycystic ovary syndrome and insulin: our understanding in the past, present and future. Womens Health (Lond). 2015;11(2):137-49. doi: 10.2217/ whe.14.73.
2. Glintborg D. Endocrine and metabolic characteristics in polycystic ovary syndrome. Dan Med J. 2016 Apr;63(4). pii: B5232.
3. Goodman NF, Cobin RH, Futterweit W, Glueck JS, Legro RS, Carmina E; American Association of Clinical Endocrinolo-gists (AACE); American College of Endocrinology (ACE); Androgen Excess and PCOS Society. American Association of Clinical Endocrinologists, American College of Endocrinology, and Androgen Excess and PCOS Society Disease State clinical review: Guide to the Best Practices in the Evaluation and Treatment of Polycystic Ovary Syndrome - Part 2. Endocr Pract. 2015;21(12):1415-26. doi: 10.4158/EP15748.DSCPT2.
4. Mortada R, Williams T. Metabolic Syndrome: Polycystic Ovary Syndrome. FP Essent. 2015;435:30-42.
5. Notsu Y, Nabika T, Shibata H, Nagai A, Shiwaku K, Ma-suda J. HOMA-IR and related clinical parameters. Rinsho Byori. 2007;55(8):737-42.
6. Akram T, Hasan S, Imran M, Karim A, Arslan M. Association of polycystic ovary syndrome with cardiovascular risk factors. Gynecol Endocrinol. 2010;26(1):47-53. doi: 10.3109/09513590903159565.
7. Iftikhar S, Collazo-Clavell ML, Roger VL, et al. Risk of cardiovascular events in patients with polycystic ovary syndrome. Neth J Med. 2012;70(2):74-80.
8. Mathur R, Alexander CJ, Yano J, Trivax B, Azziz R. Use of metformin in polycystic ovary syndrome. Am J Obstet Gynecol. 2008;199(6):596-609. doi: 10.1016/j.ajog.2008.09.010.
9. Abdalmageed OS, Farghaly TA, Abdelaleem AA, Abdelm-agied AE, Ali MK, Abbas AM. Impact of Metformin on IVF Outcomes in Overweight and Obese Women With Polycystic Ovary Syndrome: A Randomized Double-Blind Controlled Trial. Reprod Sci. 2019 Oct;26(10):1336-1342. doi: 10.1177/1933719118765985.
10. Palomba S, Falbo A, Carrillo L, et al. Metformin reduces risk of ovarian hyperstimulation syndrome in patients with polycystic ovary syndrome during gonadotropin-stimulated in vitro fertilization cycles: a randomized, controlled trial. Fertil Steril. 2011 Dec;96(6):1384-1390. e4. doi: 10.1016/j.fertn-stert.2011.09.020.
11. Palomba S, Falbo A, La Sala GB. Effects of metformin in women with polycystic ovary syndrome treated with gonado-trophins for in vitro fertilisation and intracytoplasmic sperm injection cycles: a systematic review and meta-analysis of randomised controlled trials. BJOG. 2013 Feb;120(3):267-76. doi: 10.1111/1471-0528.12070.
12. Practice Committee of the American Society for Reproductive Medicine; Practice Committee of the American Society for Reproductive Medicine. Role of metformin for ovulation induction in infertile patients with polycystic ovary syndrome (PCOS): a guideline. FertilSteril. 2017Sep;108(3):426-441. doi: 10.1016/j. fertnstert.2017.06.026.
OTpuMaHo/Reeeived 04.10.2019 Pe^H30ßaH0/Revised 23.10.2019 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 16.11.2019 ■
Information about author
Oleksandr Korytko, PhD, Associate Professor at the Department of Obstetrics and Gynecology, Danylo Halytsky National Medical University, ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-3510-469X
Ivan Pankiv, MD, PhD, Associate Professor at the Department of clinical immunology, allergology and endocrinology, Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine; ORCID iD: https://orcid.
org/0000-0001-5576-636X
Корыто А.А.1, Панькив И.В.2
1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
2 Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы, Украина
Отдаленные результаты коррекции метаболических нарушений при синдроме поликистозных яичников после лечения метформином
Резюме. Актуальность. Синдром поликистозных яичников (СПКЯ) — полиморфное заболевание с чрезвычайно вариабельной клинической картиной и различными фенотипами, которое встречается у 5—10 % женщин репродуктивного возраста. В течение жизни у женщин с СПКЯ в 10 раз повышается риск развития сахарного диабета (СД) 2-го типа, в 7 раз — артериальной гипертензии и ишеми-ческой болезни сердца, в том числе инфаркта миокарда, более чем вдвое — онкологических заболеваний яичников, эндометрия, молочной железы. Цель исследования — проведение анализа динамики показателей инсулинорези-стентности, дислипидемии, нарушенной толерантности к глюкозе (НТГ) после лечения метформином у пациенток с СПКЯ с использованием показателей индексов Caro и НОМА-IR. Материалы и методы. Проанализированы 26 историй болезни пациенток с СПКЯ, которым в период с 2012 по 2018 г. проводилось лечение метформином в течение шести месяцев с момента постановки диагноза. У всех пациенток в 2018 г. были проведены исследование липид-ного спектра крови, стандартный глюкозотолерантный тест и исследование содержания иммунореактивного инсулина в плазме венозной крови. Оценку состояния углеводного обмена проводили с помощью расчетных показателей индексов Caro и НОМА-IR. Результаты. Результатом применения метформина у 26 женщин с СПКЯ и инсу-линорезистентностью стало достоверное снижение уров-
ня иммунореактивного инсулина натощак (с 21,4 ± 2,3 до 6,9 ± 0,8 мкЕД/мл, р = 0,005) через 6 месяцев, в то время как значимых изменений уровня гликемии натощак не наблюдалось. Соответственно, показатель НОМА-IR снизился с 4,38 ± 1,26 до 1,17 ± 0,18 (р = 0,01), а индекс Caro повысился с 0,24 ± 0,05 до 0,58 ± 0,14 (р = 0,02). Оценка показателей липидного обмена через 6 месяцев после начала лечения метформином подтвердила достоверное снижение уровня холестерина с 5,4 ± 0,3 до 3,6 ± 0,5 ммоль/л (р = 0,01) и уровня триглицеридов с 1,7 ± 0,2 до 0,8 ± 0,2 ммоль/л (р = 0,03). Обследование, проведенное в 2018 г. у этих же пациенток, показало увеличение массы тела не только по сравнению с показателями через 6 месяцев после лечения метформином, но и с начальными. Наблюдалось достоверное повышение уровня холестерина при обследовании в 2018 г. до 6,7 ± 0,4 ммоль/л (р = 0,01 по сравнению с показателем после лечения метформином). Выводы. Женщины с СПКЯ и инсулинорезистентностью, дислипидемией обладают наибольшим риском развития СД и сердечно-сосудистой патологии. Применение метформина рассматривается как потенциально эффективный метод для преодоления инсулинорезистентности, улучшения гормональных, биохимических параметров и возможного снижения кардиова-скулярного риска при СПКЯ.
Ключевые слова: синдром поликистозных яичников; метформин; инсулинорезистентность; факторы риска
O.O. Korytko1, I.V. Pankiv2
1Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine 2Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
Long-term results of correction of metabolic disorders in polycystic ovary syndrome after metformin treatment
Abstract. Background. Polycystic ovary syndrome (PCOS) is a polymorphic disease with an extremely variable clinical picture and different phenotypes, which is observed in 5—10 % of women of reproductive age. During the life of women with PCOS, the risk of developing type 2 diabetes mellitus is increased by 10 times, arterial hypertension and coronary heart disease — by 7 times, including myocardial infarction, and there was more than double risk of ovarian, endometrial and breast cancer. The purpose of the study was to analyze the dynamics of parameters of insulin resistance (IR), dyslipidemia, impaired glucose tolerance after metformin treatment in PCOS patients using Caro index and HOMA-IR. Materials and methods. Twenty-six case histories of patients with PCOS who were treated with metformin for the period from 2012 to 2018 for six months from the date of diagnosis were analyzed. In 2018, all patients underwent blood lipids study, a standard glucose tolerance test, and immunoreactive insulin content study in venous blood plasma. Carbohydrate metabolism was evaluated using the Caro index and HOMA-IR. Results. Metformin use in 26 women with PCOS and insulin resistance resulted in a significant fasting immunoreactive insulin decrease (from 21.4 ± 2.3 pIU/ml to 6.9 ± 0.8 pIU/ml; p = 0.005) in 6 months,
while significant changes in the level of fasting glycemia were not observed. Accordingly, HOMA-IR decreased from 4.38 ± 1.26 to 1.17 ± 0.18 (p = 0.01), and the Caro index increased from 0.24 ± 0.05 to 0.58 ± 0.14 (p = 0.02). Assessment of lipid metabolism 6 months after initiation of metformin treatment confirmed a significant decrease in cholesterol level — from 5.4 ± 0.3 mmol/l to 3.6 ± 0.5 mmol/l (p = 0.01), and triglyceride content — from 1.7 ± 0.2 mmol/l to 0.8 ± 0.2 mmol/l (p = 0.03). A survey conducted in 2018 in the same patients showed an increase in body weight not only compared with indicators 6 months after metfor-min treatment, but also with baseline. There was a significant increase in cholesterol to 6.7 ± 0.4 mmol/l (p = 0.01 compared with indicator after the metformin treatment) during the 2018 survey. Conclusions. Women with PCOS and insulin resistance, central obesity, dyslipidemia are at highest risk of developing diabetes and cardiovascular pathology. Metformin is considered a potentially effective method to overcome insulin resistance, improve hormonal, biochemical parameters and possibly reduce cardiovascular risk in PCOS.
Keywords: polycystic ovary syndrome; metformin; insulin resistance; risk factors
