CC BY
43
УДК 616.379-008.64 ОС1: 10.22141/2224-0721.5.77.2016.78750
ПАНЬК1В В.1.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!^рургИ трансплантат! ендокринних органiв \ тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в, Укра!на
ВПЛИВ КОМБШОВАНО1 ТЕРАПП МЕТФОРМНОМ ПРОЛОНГОВАНО1 ДМ i ШМЕПРИДОМ НА ВУГЛЕВОДНИЙ i ЖИРОВИЙ ОБМiН У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДiАБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. Мета дослдження — вивчення ефективност та безпеки терапПметформiном пролонгова-ноiдну поeднаннi з глiмепiридом у хворих на цукровий дабет (ЦД) 2-го типу. Матерiали та методи. П'щ спостереженням перебувало 35 хворих на ЦД 2-го типу. До включення в дослiдження па^енти отри-мували метформiн без досягнення ц^льовихрiвнiв глкемИ, а з моменту спостереження було додатко-во призначено комб'1новану цукрознижувальну терапiю глiмепiридом i метформiном пролонгованоiди (препаратДуглимакс, «Кусум Фарм», Украна) у поеднаннiз метформiном (препарат Метамiн SR, «Ку-сум Фарм», Украна). Лiкування тривало впродовж 12 тижнiв. До i п<сля лiкування о^нювали показники вуглеводного, лiпiдного обмiну, ступень iнсулiнорезистентностi та масу т'1ла. Результати. У проведе-ному дослiдженнi встановлений позитивний вплив комбiнованоi терапП метформiном i глiмепiридом на вуглеводний та л'п'щний обмiн i загалом на показники чинниюв ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (дислiпiдемiю, iнсулiнорезистентнiсть, гiперiнсулiнемiю). Рiвень глiкованого гемогло-бну порiвняно з початковими значеннями знизився на 1,5 % (р < 0,05), глiкемii натще — на 32,1 % (р < 0,05), постпрандiальноi глiкемii — на 43,7 % (р < 0,05). Кр 'м того, на тлi терапП спостер^галося покращення лiпiдного обмiну: зниження загального холестерину на 16,6 % (р < 0,05), холестерину лiпопротеiнiв низько'1'щльност — на 29,7 % (р < 0,05), триглiцеридiв — на 42,7 % (р < 0,001). Спостер'1-галося зниження р<вня лептину в плазмi кровiз 17,84 ± 2,3 нг/мл до 14,83 ± 2,42 нг/мл (р > 0,05). Змiни антропометричних показниюв (iндексу маси тла, окружности тали i стегон) були статистично незна-чущими (р > 0,05). На тлi комб'1нованого лiкування не в'щзначалося гiпоглiкемiчних реакций i побiчних явищ. Висновки. Комбiнована цукрознижувальна терапiя метформiном пролонговано'1'дП i глiмепiри-дом упродовж 12 тижнiв призвела до статистично значущого покращення показниюв вуглеводного та лiпiдного обмiну.
Ключовi слова: цукровий ^абет 2-го типу, метформiн, глiмепiрид.
a I ® Оригинальные исследования
/Original Researches/
International journal of endocrinology
Вступ
Цукровий дiабет (ЦД) посщае трете мюце серед причин смерт шсля серцево-судинних та онколопч-них захворювань. Зпдно з сучасними прогнозами, еш-демiя ЦД не зупинена, i захворювашсть зростае в гео-метричнш прогреси [1]. ЦД 2-го типу — прогресуюче гетерогенне захворювання, при якому одночасно да-ють два основш патогенетичш мехашзми: резистент-шсть до шсулшу i дисфункщя Р-кштин пщшлунково! залози [2]. Впродовж тривалого часу шсулшорезис-тентшсть (1Р) компенсуеться надмiрною продукшею шсулшу Р-клггинами шдшлунково! залози (гшерш-сулiнемiею), що шдтримуе вуглеводний обмш у нор-мь Найчастше, попри виражену компенсаторну п-першсулшемш, гiперглiкемiя продовжуе наростати,
справляючи свою токсичну даю як на Р-кштини шдшлунково! залози, так i на кштини шсулшозалежних тканин-мшеней, посилюючи 1Р. Однак прогресу-вання 1Р призводить до того, що шдшлункова залоза не справляеться з посиленим навантаженням глюкозою i поступово знижуе продукцiю iнсулiну [3].
Подальший природний перебiг ЦД 2-го типу призводить до прогресивного зменшення Р-клгган, зре-
Адреса для листування з автором: Паньюв Володимир 1ванович E-mail: endocr@i.ua
© Паньюв В.1., 2016
© «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
штою вони замiщаються амто'1дом, а секрешя шсу-лiну знижуеться, його не вистачае для пригнiчення продукци глюкози в печiнцi, розвиваеться дефiцит ш-сулiну пiсля 1'ди, формуеться хрошчна гiперглiкемiя, результатом яко1 е розвиток мшро- i макросудинних ускладнень. Для запоб^ання пiзнiм судинним усклад-ненням та 1х вiдстрочення потрiбне досягнення ста-бшьно'1, задовшьно'1 компенсаци вуглеводного обмшу.
У новому алгоритмi терапи ЦД 2-го типу Аме-рикансько'1 дiабетичноí асоцiацií зразка 2016 року цукрознижувальним препаратом першо'1 лшп для бтьшосп пацiентiв iз ЦД 2-го типу, як i в попередшх редакцiях цього алгоритму, е метформш [4]. Вiн при-гнiчуе глюконеогенез у печiнцi, уповiльнюе кишкову абсорбцш глюкози, знижуе або стабiлiзуе масу тша, нормалiзуе лiпiдний обмiн, посилюе процеси фiбри-нолiзу. На тлi прийому препарату не виникають гшо-глiкемiчнi реакцп, тому вiн може застосовуватися вже на стада порушено'1 толерантностi до глюкози.
Вiдомо, що потреба в комбiнованiй терапи з часом виникае у бшьшосп пащенпв, оскiльки ЦД е прогресуючим захворюванням. Поеднання препара-тiв, що дшть на рiзнi ланки патогенезу ЦД, дозволяе забезпечити кращий глiкемiчний контроль [5]. Най-частiше використовуеться комбшащя метформiну з похiдними сульфоншсечовини в силу 11 доведено'1 ефективносп, доступностi, безпеки й економiчностi. Тому при необхщносп поеднано'1 терапи вибiр здш-снюеться на користь тривалодшчих препаратiв. 1х за-стосування дае можливють розв'язати вiдразу декть-ка проблем. Зменшення кратностi прийому дозволяе знизити ймовiрнiсть побiчних ефектiв i шдвищи-ти виконання пацiентом лшарських рекомендацiй, а багатофакторна дiя сприяе кращому глiкемiчному контролю. У зв'язку з цим становить штерес комбь нацiя глiмепiриду — найновiшого препарату сульфоншсечовини, який ефективно знижуе рiвень гакемп, мае екстрапанкреатичну (шсулшозбериаючу) даю, а також безпечний при призначенш особам iз серце-во-судинними захворюваннями, у поеднаннi з мет-формiном [6]. Пiдвищення прихильностi хворого до лшування — одна з найскладшших проблем для лiкаря. Саме тому важливим етапом на шляху вдо-сконалення стратеги фармакотерапи, у тому чи^ i ЦД 2-го типу, стало створення фшсованих комбь нацiй препаратiв, що значно покращують прихиль-нiсть пацiентiв до терапи, що зрештою призводить до ще бшьшо'1 ефективностi лiкування захворюван-ня [7, 8]. Серед фшсованих комбшацш на особливу увагу заслуговуе препарат Дуглимакс виробництва «Кусум Фарм» (Украша). В арсеналi ендокринологiв наявнi двi його лiкарськi форми, що мютять в однiй таблетцi метформiн SR i глiмепiрид у дозах вщповщ-но 500/2 мг або 500/1 мг. При застосуванш препарату Дуглимакс реалiзуеться основний сенс комбшовано'1 терапи ЦД 2-го типу: посилення цукрознижувально'1 активност досягаеться за рахунок ди компонентами препарату на рiзнi ланки патогенезу захворюван-ня, що значно шдвищуе результативнiсть лiкування.
Застосування метформшу i глiмепiриду у фiксованiй комбшаци сприяе зменшенню ризику розвитку неба-жаних явищ i кращiй переносимост лiкування хво-рими на ЦД 2-го типу. При цьому фармакокшетика метформшу не змшюеться, але шк концентраци rai-мепiриду настае швидше, що е важливою перевагою Дуглимаксу.
Метою дослщження стало вивчення ефективнос-тi та безпеки терапи метформшом пролонговано! ди у поеднаннi з гшмешридом у хворих на цукровий даа-бет 2-го типу, а також li вплив на показники вуглеводного i лiпiдного обмшу.
Матерiали та методи
У дослщження було включено 35 пацiентiв iз ЦД 2-го типу (24 жшки, 11 чоловiкiв) вiком 57,36 ± 1,69 року iз середньою тривалiстю захворювання 5,94 ± 1,87 року, яы перебували на амбулаторному та/або стацюнарному лiкуваннi у вiддiлi профшак-тики, лiкування ЦД та його ускладнень Украшського науково-практичного центру ендокринно! хiрургii', трансплантаци ендокринних органiв i тканин МОЗ Украши.
Критерiями включення в дослiдження були: на-явшсть подписано! шформовано! згоди на участь у кшшчному дослiдженнi, вiк понад 18 роыв, вста-новлений дiагноз ЦД 2-го типу, наявнiсть показань до цукрознижувально! терапи з використанням метформшу та гамешриду. Критерiями виключення з дослiдження були: шдвищена чутливiсть до гаме-пiриду, метформшу або компоненпв препаратiв Дуглимакс i/або Метамiн, пiдвищена чутливiсть до ш-ших похiдних сульфонiлсечовини, наявшсть ЦД 1-го типу, вагiтнiсть, лакташя, дiабетичний кетоацидоз, дiабетична прекома або кома, гострий чи хрошч-ний метаболiчний ацидоз, молочнокислий ацидоз, тяжы порушення функци нирок, печiнки, гос^ захворювання, що перебiгають iз ризиком розвитку порушення функци нирок, депдраташя, лихоманка, серцева чи дихальна недостатнiсть, гострий або недавно перенесений шфаркт мiокарда, iншi стани чи хвороби, яы, на думку дослщника, можуть вплинути на результати дослщження.
1ндекс маси тiла (1МТ) дослiджуваних пацiентiв ста-новив 31,02 ± 1,06 кг/м2. Визначали показники окруж-ностi тали й стегон (ОТ i ОС). Показник ОТ/ОС у чо-ловiкiв становив 0,93 ± 1,2; у жшок — 0,87 ± 1,3. Вiд артерiальноl гшертензи стражждали 26 пацiентiв (74,3 %). Рiвень артерiального тиску (АТ) у середньому становив: систолiчного (САТ) — 137,9 ± 12,8 мм рт.ст., дiастолiч-ного (ДАТ) — 86,53 ± 6,86 мм рт.ст. 1ншою пошире-ною супутньою патолопею була iшемiчна хвороба серця, вщ яко! страждало 54,3 % (n = 19) осiб. Нор-мальш показники лiпiдограми вiдзначалися лише в 11,4 % (n = 4) хворих, в шших випадках спостериа-ли порушення лiпiдного обмiну.
Вшм 35 пацiентам, якi до моменту включення в до-слiдження отримували метформiн у дозi 2000 мг/добу на rai декомпенсаций ЦД, було призначено Дуглимакс
(1/500) («Кусум Фарм», Укра'на) зранку i Метам1н SR (1000 мг) («Кусум Фарм», Укра'на) увечерi впродовж 12 тижшв. У перiод пiдбору дози цукрознижувально-го препарату здiйснювалося спостереження за паш-ентами через 2, 4, 8 i 12 тижшв. Дози отримуваних пашентами препаратiв змшювались пiд час вiзитiв з метою досягнення цтьових значень глшеми натще й через 2 години шсля 'íжi, а також у разi виникнення гiпоглiкемiчних станiв. Крiм того, вш пацiенти отри-мували статини у середньотерапевтичних дозах.
Контроль антропометричних параметрiв i по-казникiв вуглеводного обмшу здiйснювали щомь сяця, iншi методи додаткового обстеження прово-дилися на початку i через 12 тижшв терапп. Стан вуглеводного обмшу оцшювали за рiвнем глшемп в капшярнш кровi натще i через 2 години шсля 1ди (постправддально) i рiвнем глiкованого гемогло-бшу (HbA1c). Ступiнь IP оцiнювали за допомогою математично'1 моделi HOMA-IR. Визначення ш-дексу HOMA-IR проводили за формулою: шсулш (мкОД/мл) х глюкоза кровi (ммоль/л)/22,5. Нор-мальним вважали показник iндексу HOMA < 2,77. Лшщний спектр оцiнювали за показниками за-гального холестерину (ЗХС), холестерину лшо-проте'шв високо'1 щiльностi (ХС ЛПВЩ), холестерину лшопроте'шв низько'1 щiльностi (ХС ЛПНЩ), холестерину лшопроте'шв дуже низько'1 щiльностi (ХС ЛПДНЩ). Концентрацiю ХС ЛПДНЩ i ЛПНЩ визначали за формулою Фридвальда: ХС ЛПДНЩ = ТГ/2,2 (ммоль/л); ХС ЛПНЩ = ЗХС — ХС ЛПВЩ — ХС ЛПДНЩ. Показники лшщограми вважали за нормальш при ЗХС < 5,2 ммоль/л; триглщервддв (ТГ) < 2 ммоль/л; ЛПВЩ > 0,9 ммоль/л. Бiохiмiчнi показники й лшь ди кровi визначалися на бiохiмiчному аналiзаторi Sapphire-400, Tokio Boek L.T.D. за допомогою реактиву Elitech diagnostics виробництва Seppin S.A.S. (Франшя). HbA1c визначали хроматографiчним методом на апарат D-10 фiрми BIORAD (США) за допомогою реактиву D-10 Hemoglobin Testing System, Dual Program Recorder Pack (Франшя). Piвень леп-тину та iмунореактивного шсулшу в плазмi кровi визначався за допомогою реактивiв для iмунофер-ментного аналiзу фiрми DRG (Нiмеччина).
Зпдно з нормативами використано'1 в робот методики, концентрацiю IPI натще вважали нормальною, якщо вона не перевищувала 25,0 мкОД/мл. Для оцшки безпеки застосування препарату визначали таы лабораторнi показники: загальний аналiз кровi, загальний аналiз сечi, бiохiмiчний аналiз кровi (креа-тинiн, сечовина, актившсть аланiнамiнотрансферази (АЛТ), аспартатамiнотрансферази (АСТ)). Обробку даних проводили методом варiацiйноí статистики, використовуючи персональний комп'ютер iз пакетом програм для автоматизаци статистичних дослщжень SPSS9.0. Кiлькiснi результати порiвнювали iз засто-суванням критерiю Стьюдента i поправки Бонферо-нi, точного критерш Фiшера. Вiдмiнностi вважали статистично вiрогiдними при р < 0,05.
Дослщження проводилося з дотриманням ушх ви-мог Гельсшсько'' деклараци, а також Державного екс-пертного центру Укра'ни для клiнiчних випробовувань.
Результати досл^ження
У всiх обстежених хворих (n = 35) на початку до-слiдження спостерiгалися клiнiчнi ознаки гшергль кеми, пiдтвердженi лабораторними даними. При дослщженш вуглеводного обмiну був виявлений незадовтьний контроль глшемп: у пашенпв, якi отримували монотерапiю метформшом, глiкемiя натще становила 10,32 ± 0,62 ммоль/л; постпрандь ально — 12,47 ± 1,68 ммоль/л при показнику HbA1c 8,91 ± 0,14 %. 1ндексHOMA-IR дорiвнював 4,9 ± 1,37. Тому з огляду на сучасний алгоритм лiкування ЦД 2-го типу хворим була призначена комбшовану тера-пiю Дуглимаксом i Метамiном SR.
У процесi дослщження був виявлений позитив-ний вплив комбшовано! терапП на показники, що характеризують вуглеводний обмiн. Так, було вщ-значено статистично значуще зниження рiвня HbA1c до 7,42 ± 0,11 % (на 1,5 %; р < 0,05), глiкемií натще — до 7,81 ± 0,34 ммоль/л (на 32,1 %; р < 0,05), а також постправддально! глшемп — до 8,68 ± 1,17 ммоль/л (на 43,7 %; р < 0,05) (табл. 1). Крiм того, в обстежених хворих спостер^алася тенденцiя до зниження маси тша: 1МТ знизився вщ 31,02 ± 1,06 кг/м2 до 30,43 ± 0,71 кг/м2. На rai комбiнованого лiкування не вщзначалося гiпоглiкемiчних реакцiй.
Piвень IPI зменшився до 15,64 ± 2,16 мкОД/мл (початковий показник — 17,23 ± 2,72 мкОД/мл). Також спостерталася тенденцiя до зниження показни-кiв IP, що можна оцшювати як позитивну динамiку. При оцшш взаемозв'язкiв лабораторних показни-кiв, що характеризують IP i вуглеводний обмш, нами були отриманi такi данк найбiльш виражена коре-ляцiйна залежшсть вiдзначалася мiж показниками IPI натще i HOMA-IR (r = 0,93). Piвень IPI натще слабо корелював iз глiкемiею натще (r = 0,068). Виявлений кореляцшний зв'язок мiж рiвнем HOMA-IR i глiкемiею натще (r = 0,34).
Таблиця 1. Динамка показниюв вуглеводного обмшу, чутливост'1 до ¡нсул1ну в процес комб1новано/ терапп (M ± SE)
Параметри До лiкування Пiсля лiкування Р
Гтжеммя, натще, ммоль/л 10,32 ± 0,62 7,81 ± 0,34 < 0,05
Глiкемiя пост- пран^альна, ммоль/л 12,47 ± 1,68 8,68 ± 1,17 < 0,05
HbA1c,% 8,91 ± 0,14 7,42 ± 0,11 < 0,05
С-пептид, нг/мл 3,02 ± 0,14 3,09 ± 0,16 > 0,05
1Р1, мкОД/мл 18,37 ± 2,34 15,62 ± 2,19 > 0,05
1ндекс HOMA-IP 4,90 ± 1,37 4,60 ± 0,92 > 0,05
Таблиця 2. Динамка показник1в л1пщного обмну, лептину на тлi проведеного комбНованого л '1кування (M ± SE)
Параметри До лкування Пюля лiкування Р
ЗХС, ммоль/л 6,03 ± 0,29 5,17 ± 0,18 < 0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,67 ± 0,26 2,83 ± 0,18 < 0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,28 ± 0,06 1,29 ± 0,09 > 0,05
ТГ, ммоль/л 2,34 ± 0,36 1,64 ± 0,14 < 0,05
Лептин, нг/мл 17,84 ± 2,57 14,83 ± 2,42 > 0,05
Отримаш нами даш свщчать про те, що зниження глшемп натще вщбуваеться головним чином за раху-нок зменшення 1Р. Отже, можна говорити про вплив гаметриду на периферичному рiвнi та полiпшення чутливост периферичних тканин до дй власного ш-сулiну.
При дослiдженнi лшдограми сироватки кровi нами було виявлено пдвищення рiвня атерогенних фрак-щй лiпiдiв. Впродовж трьох мiсяцiв л^вання в гру-пах режим харчування хворих не змiнювався, всi хворi отримували гiполiпiдемiчну терапiю згiдно з чинними протоколами лшування. Спостерiгалося вiрогiдне зниження пiдвищених атерогенних фракцш лiпiдiв, що може оцiнюватися як позитивна динамша (табл. 2).
У завдання нашого дослiдження також входило вивчення динамши секреци лептину жировою тканиною в дослщжуванш груш пашенпв. Наприкiнцi дослiдження спостерiгалася тенденшя до зменшення рiвня лептину в плазмi кровi з 17,84 ± 2,57 нг/мл до 14,83 ± 2,42 нг/мл (р > 0,05) (табл. 2).
При аналiзi антропометричних показниыв (маса тiла, 1МТ, ОТ i ОС) було виявлено, що в нашому до-слшженш комбiнована терапiя метформiном i гаме-пiридом не справляла статистично значущого впливу на цi показники (табл. 3).
Через 3 мюяш комбшовано'1 терапи встановлено зниження значень САТ i ДАТ порiвняно з початкови-ми показниками на 5—10 мм рт.ст., здебiльшого у па-Шенпв з iстотним зниженням маси тша i полшшен-ням глiкемiчного контролю. При порiвняльнiй оцiнцi показникiв АТ вiрогiдних вiдмiнностей не було зна-йдено.
Таблиця 3. Динамiка антропометричних показниюв на тлi комб'1новано'1 терапи (M ± SE)
Параметри До лкування Пiсля лiкування Р
Маса тша, кг 87,8 ± 2,9 87,1 ± 2,8 > 0,05
1МТ, кг/м2 31,07 ± 0,83 30,43 ± 0,71 > 0,05
ОТ/ОС, чоловки 0,97 ± 0,02 0,97 ± 0,01 > 0,05
ОТ/ОС, жшки 0,89 ± 0,02 0,89 ± 0,02 > 0,05
Аналiз безпеки визначали за показниками пе-чiнкових проб. Дослiдження креатинiну, сечови-ни, АСТ i АЛТ показало вшсутшсть токсичного впливу комбшовано'1 терапп у всiх хворих. Рiвень креатиншу у групi глiмепiриду i метформшу стано-вив 73,14 ± 14,62 мкмоль (норма 44—88 мкмоль/л), сечовина — 5,76 ± 1,3 ммоль/л (норма 2,5— 8,3 ммоль/л). Вмют АСТ в обстежених пацiентiв становив 19,93 ± 4,71 МО (норма 2-25 МО), АЛТ — 26,26 ± 5,14 МО. Отже, побiчних ефектiв вiд прийому глiмепiриду i метформiну не спостерiгали. Пропускiв у прийомi препарату не було, що тдтверджуе зруч-нiсть прийому пролонговано'1 форми.
Обговорення результатiв
Поширенiсть ЦД у сучасному свiтi характеризу-еться геометричною прогреаею. Найнебезпечшши-ми наслщками ше'1 глобально'1 епiдемií е системш ураження мiкро- i макросудинного русла, що стають головною причиною швалщизацп i смертностi паш-ентiв iз ЦД. Знизити ризик прогресування усклад-нень можливо за допомогою адекватного глiкемiч-ного контролю, який потребуе персошфшованого пiдходу з метою уникнення розвитку гiпоглiкемiч-них станiв i збiльшення маси тiла. Зважаючи на це, застосування ефективних цукрознижувальних засо-бiв iз низьким ризиком гшоглшемш i нейтральним впливом на масу тша е найбшьш перспективним на сучасному еташ.
У результат поеднання метформiну i гамеш-риду досягнутий глiкемiчний контроль iз цшьовим рiвнем НЬА1с < 7 % у 77,1 % (п = 27) спостережень, з рiвнем НЬА1с 7,1-7,5 % — у 20 % (п = 7) спостережень, ще в одного хворого (2,9 %) показник НЬА1с становив 7,8 %.
Упродовж перюду спостереження вдалося знизити шдекс НОМА-1Р на 6,5 %. Нормалiзацiя рiвня НЬА1с також супроводжувалася стабiлiзацiею по-казникiв АТ. При вивченш динамiки лiпiдограми вiдзначалася позитивна тенденшя, ш змiни в су-купностi свiдчать про позитивний вплив корекцп 1Р на атерогеннi змши лiпiдного профiлю у пацiентiв iз ЦД 2-го типу.
Наприкiнцi дослщження встановлено, що ком-пенсац11' вуглеводного обмшу досягали рiзним дозу-ванням гамешриду: 1 мг — у 46,7 %, 2 мг — у 53,3 %.
Загалом терашя комбшашею глiмепiриду й мет-формшу SR (препарати Дуглимакс i Метамш SR) добре переносилася. Уш пацiенти повнiстю завершили дослiдження. Пашенпв, якi б вiдмовилися вiд терапп дослшжуваними препаратами, не було. Аналiз рiвня активностi печiнкових ферментiв (АСТ i АЛТ) показав вшсутшсть клiнiчно значущих змiн на тлi лiку-вання.
Таким чином, комбiнована цукрознижувальна терапiя глiмепiридом i метформiном SR справляе комплексний i безпечний вплив на клштэ-метабо-лiчнi показники у хворих на ЦД 2-го типу, спрямова-ний на компенсацш вуглеводного й лшшного обмiну.
Висновки
Комбшована цукрознижувальна терапiя метфор-мiном SR i глiмепiридом та метформшом SR упро-довж 12 тижшв сприяла досягненню компенсацп ЦД (зниження рiвня HbA1c, глюкози плазми кровi натще й постправддально1 гткемп), покращенню лiпiдного обмiну (зниження рiвня в плазмi кровi ЗХС, ЛПНЩ i ТГ) без iстотного впливу на антропометричш показ-ники. Вщзначаеться добра переносимiсть i високий стушнь безпечностi препаратiв Дуглимакс i Метамш SR упродовж перiоду спостереження.
Рекомендований спектр клiнiчного застосування Дуглимаксу: уперше виявлений ЦД 2-го типу при рiвнi HbA1c 7,6—9,0 %, коли виникае необхщшсть швидкого та надшного зниження гткемп (початкова доза — одна таблетка препарату Дуглимакс 2/500 мг або 1/500 мг 1 раз на добу). Для досягнення цтьових показниыв гткемп дозу препарату поступово шд-вищують кожнi 3—4 тижнi. При неефективност мо-нотерапи метформiном в оптимальнш добовiй дозi 2000—2500 мг Дуглимакс призначають у дозi 1/500 мг по 1 або 2 таблетки на добу.
Список лггератури
1. Kharroubi A.T., Darwish H.M. Diabetes mellitus: The epidemic of the century // World J. Diabetes. — 2015. — Vol. 25(6). — P. 850-867. doi:10.4239/wjd.v6.i6.850.
2. Wilkin T.J. The accelerator hypothesis: a review of the evidence for insulin resistance as the basis for type I as well as type II diabetes // Int. J. Obes. (Lond.). — 2009. — Vol. 33. — P. 716726. doi: 10.1038/ijo.2009.97.
3. Simmons R.K., Echouffo-Tcheugui J.B., Sharp S.J. et al. Screening for type 2 diabetes and population mortality over 10
years (ADDITION-Cambridge): a cluster-randomised controlled trial//TheLancet. - 2012. - Vol. 380(9855). - P. 1741-1748. doi: 10.1016/s0140-6736(12)61422-6.
4. Standards of Medical Care in Diabetes 2016 // Diabetes Care. - 2016. - Vol. 39 (Suppl. 1). - S1-S112. http://dia-betesjournals.org/content/39/Supplement_1.toc. DOI: 10.2337/ diaclin.34.1.00
5. Pareek A., Chandurkar N.B., Salkar H.R. et al. Evaluation of efficacy and tolerability of glimepiride and metformin combination: a multicentric study in patients with type 2 diabetes mellitus, uncontrolled on monotherapy with sulfonylurea or metformin //Am. J. Ther. - 2013. - Vol. 20(1). - P. 41-47. doi: 10.1097/MJT.0b013e3181ff7c63.
6. Kim H, Kim D, Cha B. et al. Efficacy of glimepiride/ metformin fixed-dose combination vs metformin uptitration in type 2 diabetic patients inadequately controlled on low-dose metformin monotherapy: A randomized, open label, parallel group, multicenter study in Korea // J. Diabetes Investig. — 2014. — Vol. 5(6). - P. 701-708. doi: 10.1111/jdi.12201.
7. Kim B.H., Shin K.H., Kim J. et al. Pharmacokinetic comparison of a new glimepiride 1-mg + metformin 500-mg combination tablet formulation and a glimepiride 2-mg + metformin 500-mg combination tablet formulation: a single-dose, randomized, open-label, two-period, two-way crossover study in healthy, fasting Korean male volunteers// Clin. Ther. - 2009. - Vol. 31(11). - P. 2755-2764. doi: 10.1016/j.clinthera.2009.11.001.
8. Zhu H., Zhu S., Zhang X. et al. Comparative efficacy of glimepiride and metformin in monotherapy of type 2 diabetes mellitus: meta-analysis of randomized controlled trials // Diabeto-logy and Metabolic Syndrome. - 2013. - Vol. 5. - P. 70. doi: 10.1186/1758-5996-5-70.
OTpuMaHO 31.08.16 ■
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина
ВЛИЯНИЕ КОМБИНИРОВАННОЙ ТЕРАПИИ МЕТФОРМИНОМ ПРОЛОНГИРОВАННОГО ДЕЙСТВИЯ И ГЛИМЕПИРИДОМ НА УГЛЕВОДНЫЙ И ЖИРОВОЙ ОБМЕН У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА
Резюме. Цель исследования — изучение эффективности и безопасности терапии метформином пролонгированного действия в сочетании с глимепиридом у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 35 больных СД 2-го типа. До включения в исследование пациенты получали метформин без достижения целевых уровней гликемии, а с момента наблюдения была дополнительно назначена комбинированная сахароснижающая терапия глимепиридом и метформином пролонгированного действия (препарат Дуглимакс, «Кусум Фарм», Украина) в сочетании с метформином (препарат Метамин SR, «Кусум Фарм», Украина). Лечение длилось на протяжении 12 недель. До и после лечения оценивали показатели углеводного, липидного обмена, степень инсулинорезистентности и массу тела. Результаты. В проведенном исследовании установлено положительное влияние комбинированной терапии метформином и глимепи-ридом на углеводный и липидный обмен и в целом на показатели факторов риска развития сердечно-сосудистых осложнений (дислипидемию, инсулинорезистентность, гиперинсулине-
мию). Уровень гликированного гемоглобина в сравнении с исходными значениями снизился на 1,5 % (р < 0,05), гликемии натощак — на 32,1 % (р < 0,05), постпрандиальной гликемии — на 43,7 % (р < 0,05). Кроме того, на фоне терапии наблюдалось улучшение липидного обмена: снижение общего холестерина на 16,6 % (р < 0,05), холестерина липопротеинов низкой плотности — на 29,7 % (р < 0,05), триглицеридов — на 42,7 % (р < 0,001). Наблюдалось снижение уровня лептина в плазме крови с 17,84 ± 2,3 нг/мл до 14,83 ± 2,42 нг/мл (р > 0,05). Изменения антропометрических показателей (индекса массы тела, окружности талии и бедер) были статистически недостоверными (р > 0,05). На фоне комбинированного лечения не отмечалось гипогликемических реакций и побочных явлений. Выводы. Комбинированная сахароснижающая терапия метформином пролонгированного действия и глимепиридом на протяжении 12 недель привела к статистически значимому улучшению показателей углеводного и липидного обмена.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, метформин, глимепирид.
Pankiv V.I.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
EFFECT OF COMBINATION THERAPY WITH EXTENDED-RELEASE METFORMINE AND GLIMEPIRIDE ON CARBOHYDRATE AND LIPID METABOLISM IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS
Summary. The aim of investigation — to study the efficiency and safety of the therapy with extended-release metformine combined with glimepiride in patients with type 2 diabetes mellitus (DM). Materials and methods. There were 35 patients with type 2 DM under a supervision. Before inclusion in the study, patients received metformine without the achievement of target glycemic levels, and from the moment of supervision a combined hypoglycemic therapy with glimepirtide and extended-release metformine (Duglimax, manufactured by Kusum Pharm, Ukraine) was additionally administered in combination with metformine (Metamine SR, manufactured by Kusum Pharm, Ukraine). The treatment duration was 12 weeks. The indices of carbohydrate, lipid metabolism, the degree of insulin resistance and body weight were evaluated before and after the treatment. Results. As a result of the research, the positive effect of the combined therapy with glimepiride and metformine on the carbohydrate and lipid metabolism and, in total, on the risk factors of cardiovascular complications (dislipidemia,
insulin resistance, hyperinsulinemia) has been established. The level of glycated hemoglobin compared with baseline values has reduced by 1.5 % (p < 0.05), fasting glucose — by 32.1 % (p < 0.05), postprandial glycemia — by 43.7 % (p < 0.05). In addition, the therapy was associated with improved lipid metabolism: reduction of total cholesterol by 16.6 % (p < 0.05), low-density lipoprotein cholesterol — by 29.7 % (p < 0.05), triglycerides — by 42.7 % (p < 0.001). There was a decrease in leptin level in the blood plasma from 17.84 ± 2.30 ng/ml to 14.83 ± 2.42 ng/ml (p > 0.05). Changes of anthropometric parameters (body mass index, waist and hip circumference) were not statistically significant (p > 0.05). Against the background of combined treatment, there were not registered hypoglycemic reactions and side effects. Conclusions. Combination hypoglycemic therapy with extended-release metformin and glimepiride during 12 weeks resulted in a statistically significant improvement of carbohydrate and lipid metabolism.
Key words: type 2 diabetes mellitus, metformine, glimepiride.
