CC BY
6
О.А. Третякова
ОСВ1ТА ЯК ЗАС1Б КОМУН1СТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ПОЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ П1ВДНЯ УКРАШИ В 1920-Х РР.
У cmammi на основ1 арх1вних та тших джерел досл1джено процес комутстичного перевиховання польського населення за допомогою радянських навчально-вихованих 3a^adie: трудових шкш, тонерських оргатзацт, рiзних титв шкш полтичног грамоти, курЫв перетдготовки вчителiв тощо. Аналiз навчально-виховного процесу цих закладiв показав 1х заiдеологiзованiсть та антирелтйний зм^т, що обумовило негативне вiдношення до них польського населення.
Ключовi слова: польська нацюнальна меншина, твдень Украти, трудова школа, тонерська оргатзащя, радятзащя, антирелтйна пропаганда.
Перюд 1920-х рр. називають «нацюнальним ренесансом» етшчних груп населення, що проживали в Укршш. В цей час ïx культурно-осв^ш запити задовольнялися: вщкривалися нацюнальш школи, сшьбуди, хати-читальш, бiблiотеки. Радянська влада в процес нацюнального вщродження населення вкладала власну цшь. Культурно-освгтш заклади розглядалися як знаряддя залучення населення до радянського будiвництва, насадження марксистсько-леншсько1 щеологл, задля повно"1 змши ïx свггогляду та свiтосприйняття. Одним з головних засобiв радяшзацп стала осв^а. Для цього в навчальних закладах проводилася широка антирелтйна пропаганда, запроваджувалися курси для перетдготовки вчителiв, створювалися школи пол^ично"1 грамоти та пюнерсью оргашзацп. Не винятком стало i польське населення. Ця етшчна група здавна проживав в Укршш, в тому числi i на твдш.
Дослiджень спецiально присвячених комплексному вивченню означено1 проблеми в сучаснш украшськш юторюграфп поки що юнуе небагато, хоча в цiй галузi плiдно працюе цiлий ряд авторiв: О. Войналович, О. Животiвський, О. Калакура, Б. Чирко, Л. Якубова [2; 16; 17; 19; 20] та ш.
Мета статп полягае в проведенш наукового аналiзу процесу радяшзацп польського населення, шляхом поширення мереж освiтнix навчальних закладiв.
Важливим фактором, який суттево впливав на стан польсько1 шкшьно1 освiти, був винятково високий рiвень релiгiйностi польського населення. В зв'язку з цим на часом нездоланш труднощi наштовхувалася в польських школах реалiзацiя положень Декрету Тимчасового роб^ничо-селянського уряду 1919 року «Про вщокремлення церкви вщ держави i школи вiд церкви». Причому далеко не завжди пращвникам мiсцевиx радянських органiв народно1 осв^и в цiй складнiй справi вистачало належного такту i внутршньо1 культури [1, с. 51-52]. Адже при проведенш радяшзацп польського населення зовам не враховувалися його нацюнальш особливосп, насамперед, глибока релшйшсть та значний вплив католицько1 церкви на життя польсько1 родини. Саме тому, основною метою радянсько1 влади щодо польських шкш стало вихолощування нацюнально1 i релшйно1 сутностi з навчального процесу, i з життя школи взагаль
Партшш органи, якi покладали на систему народно1 освiти велику роль у справi ате1зацп польських дгтей та молодi, неодноразово наголошували на необхщносп пожвавлення й полiпшення тако1 роботи. Для цього ставили наступш завдання: 1) органiзувати гуртки вчителiв для вивчення методiв антирелшйно1 роботи в штш, усуваючи тих вчшешв, якi е провiдниками релш1 в школц 2) ввести в якосп обов'язкового предмету в програму вах польських радянських партшних шкiл,
148
педтехнiкумiв, польських By3iB, KypciB перепiдготовки методику антирелшйно'1 пропаганди; 3) збшьшити видання антирелшйно'1 лггератури; 4) особливу увагу придiлити шкшьним пiдрyчникам, якi необхiдно просочити антирелшйною пропагандою; 5) ввести вiддiл методики антирелiriйноi роботи в польський журнал «К новой школе» [8, арк. 6, 12].
Перед кожним педагогом ставилося завдання по витюненню релшйного розумшня св^у в yсiх його проявах (природ^ працi, сyспiльствi) науковим розумшням. Для цього вчитель повинен був вм^и протиставляти наyковi факти та пояснення, яю дае релшя. Наприклад, що врожай залежить вщ технiки хлiбороба, а не вщ бога, тому потрiбнi не молитви та хресш ходи, а гарна обробка земль
Особливо сильно вiрили всiляким забобонам дiти першо'1 групи. Вихованi на казках бабусь та дщуав про всiлякy нечисту силу, мерщв, що встають з могил, водяних, вони сприймали все за чисту монету. В родиш ix навчали, якщо бачиш нечисту силу, то треба хреститися або читати молитву. Вчитель мав розвiяти вс жаxливi казки веселими iграми та розвагами, беручи д^ей iз собою в страшш мiсця, як, наприклад, на цвинтар, у руши тощо.
Другий, третш та четвертий роки пщводили виробничу базу пiд навчання. Дгги знайомилися з досягненнями науки, техшки та пiдлеглiстю природи людинi. Тут особливий акцент робився на вивченш юторп релш'1. Наголошувалося, що люди, збшьшуючи сво'1 знання, скорочували кшькють богiв i врештi прийшли до одного бога, проте i його зробили невидимим. Тобто, все антирелшйне виховання в школi було направлене на змшу свiторозyмiння yчнiв, яке вкладали у них батьки. Радянська педагопка направляла на виховання в радянському громадяниш матерiалiстичного свiтоглядy [14, арк. 242-243].
Незважаючи на вживаш заходи, польське населення продовжувало жити за власними звичаями. Завщуючу польсько'1 школи Миколаева А. Вендзиковську звинувачували в тому, що тд час похорону вчительки вона разом з частиною yчнiв пiд релiгiйними хоругвами на чолi з ксьондзом «демонстрацшно» брала участь у релiгiйнiй процесп по всьому мiстy. Цими дiями показувала негативний приклад сво'1'м вихованцям [9, арк. 16]. Вчитель ще'1 ж школи Ржепинський вказував на те, що громадсько-пол^ична i антирелшйно-виховна робота серед yчнiв у польськш школi майже вiдсyтня. Зусилля у пщнятп громадського та антирелiгiйного виховання учшв не дають yспixy, бо керiвництво i цiльова полiтична настанова з боку завщуючо'1' школи спрямована не в бш радянiзацii i класового виховання, а в бш догоди батькам та ix реакцшним настроям. На його зауваження про необхщшсть посилення сyспiльно-полiтичноi та антирелшйно-виховно'1' роботи серед yчнiв вщ завiдyючоi отримував вiдповiдь: «З цим питанням треба дуже обережно, так як батькам це може не сподобатися, бо вони дуже релшйш» [10, арк. 16].
Вщчуваючи значний антирелшйний тиск, учш школи проявляли непокору. 7 листопада в день 10-i рiчницi Жовтнево'1 революцй деяю yчнi прийшли на демонстрацiю, але як тшьки рушили з мюця, частина yчнiв бiля ворiт костьолу залишили червонi прапори i вщправилися на службу, а iншi розб^лися пiд час походу. Учень Павлович тд час шкiльниx занять на город^ почувши дзвiн iз костьолу, залишив роботу i пiшов на службу. Для того, щоб запоб^и впливовi католицько'1 церкви на учшв, партшш фyнкцiонери вiдгородили школу вщ костьолу парканом. Але через пророблений в огорож1 отвiр-перелаз вони продовжували утшати зi шкiльниx занять на богослужшня [10, арк. 16].
В умовах насильницько'1 радянiзацii польськi вчителi змyшенi були пристосовуватися до вимог влади, зовш сповiдyвати радянськi традици. Обстеживши польську школу в селi Щербанi Вознесенського району Микола'1'вського округу, районна
149
та окружна шспектура народно'1 освiти залишилися дуже задоволеш роботою вчительки А. Секлюцько'1. Д^и зустрiчали пршжджих 3i спiвом 1нтернащоналу та iнших революцiйних niceHb, зовш школа була обставлена по-радянськи. Згодом виявилося, що вчителька, користуючись вщдаленим розташуванням вiд районного та окружного центру, влаштовуе в селi богослужшня, хрестить новонароджених дiтей, пiдмiняючи собою ксьондза [6, арк. 65]. В 1924 рощ 1'здила до найближчого костьолу, де охрестила новонароджену селянську дитину, якш стала хрещеною матср'ю, деяю селяни називали ïï «кумою» [1.40, арк. 59]. З роботи вчительку, звичайно, звшьнили, а на ïï мюце прислали пол^ично благонадшну I. Голодову. На загальних зборах селян А. Секлюцька заявила, що ïï знiмають «не за вщсутшсть загальноосвiтнього цензу, а за релшйш переконання» [6, арк. 65].
Важливим засобом залучення польсько'1' молодi до комушстичного будiвництва став пiонерський рух. Радянсью органи влади вважали, що ця нова структура шкшьного самоуправлшня, яка опираеться на колективну роботу, здатна виробити в учшв колективютсью звички та оргашзацшш вмiння. Кшцева мета цього руху полягала у тому, щоб разом з дорослим пролетарським рухом знищити панiвний клас, встановити диктатуру пролетарiату та будувати св^ле комунiстичне суспiльство. Для свое! ам'! пiонер повинен був стати провщником культурних починань, грамотностi, домашшм агiтацiйним пропагандистом компартп за новий побут, активним його будiвником [5, арк. 35].
Для молодi писали новi пiснi з сильним антирелшйним змiстом:
« - Пионеры в Бога вы не веруйте,
- А где ваши Боги?
- Наши Боги скачат по дороге,
- А где ваша Пасха?
- Наша Пасха, комсомольская ласка,
- А где ваша Троица?
- Наша Троица в три шеренги строится».
В однш iз доповщей по сощальному вихованню зазначалося, що тонерський рух серед польських д^ей зазнав значних труднощiв у зв'язку зi слабкою ще свiдомiстю та шод^ навiть, негативним ставленням деяких груп польського мюького та сiльського населення щодо дитруху з ворожим впливом католицького духовенства, з малою кшьюстю л^ератури польською мовою [15, арк. 101].
Невдалою виявилася спроба створити тонерський загш у Миколшвськш польськш школi. Вдалося загiтувати лише трьох учнiв. З метою оргашзацп тонерського загону з великими труднощами спромоглися знайти комсомольця, якого Политбюро направило до Харкова на курси тонерських пращвниюв. Коли ж вiн тсля закiнчення курсiв повернувся до Миколаева, то для нього не знайшлося роботи. В результат^ працiвника направили до Бердичiвського округу [6, арк. 33].
Оргашзащя роботи в польськш школi № 87 мiста Одеси, може стати гарним прикладом у вихованш «пол^ично благонадiйних д^ей», дотримуючись вах канонiв тогочасноï радян^^ системи осв^и. Однак, наведеним даним не треба слшо довiряти, адже вони могли бути просто вигадаш для зв^носп або мали короткотермiновий характер. Отже, в 1925/1926 н. р. в чотирьох класах ^eï школи навчалося 125 учшв, за нащональшстю вс поляки. На початку року в тонерському загот нараховувалося 16 оаб. У зв'язку з оргатзащею форпосту (об'еднання пiонерiв рiзних загошв, що навчалися в однiй школ^, кiлькiсть пiонерiв почала збiльшуватися. Засщання форпосту влаштовувалося планово - раз на два тижш. Працювали гуртки: драматичний, хоровий, пол^ичний, якi систематично проводили роботу, займаючись раз на тиждень. Щомюяця випускалася загальношкшьна газета[12, арк. 68].
150
Згiдно з даними, що наведеш в одному 3i 3bïtîb польсекцп Одеси в 1927 рощ 20,3 % польських д^ей мюта було залучено до тонерських загошв. Проте таю показники не можна назвати сталими, адже юнування тонерських загошв в польських школах було нестабшьним. Створеш за вкaзiвкою вищих пaртiйних та державних оргашв, вони вiдрaзу ж розпадалися тд тиском релiгiйних i нaцiонaльних традицш.
На думку зaвiдуючого польсекцieю в Миколaeвi Ржепинського, пiонери знаходилися тд моральним тиском бiльшостi учнiв. Вш наводить приклад, як один учень в суперечщ з пiонеркою енергшно доводив що «комушсти дурш», «вступають в пaртiю, щоб отримувати велику платню» i що «наш бог помер i з мертвих встав, а Лешн сконав i не встав». Проте вчшеш школи в належнш мiрi не реагували на таю заяви, так як «бшьшють з них щейно чуж радянсьюй влaдi i компартп» [7, арк. 23].
Значне занепокоення центральних оргашв влади викликала пол^ична ненaдiйнiсть польських вчителiв. У полiтичних характеристиках польського вчительства, що надходили з окрупв, особливо вщзначалася його пaсивнiсть у громадсьюй роботi, iдеологiчнa невiдповiднiсть принципам ново'1' школи, незначна кiлькiсть члешв КП(б)У та ЛКСМУ серед учшешв-поляюв та висока релiгiйнiсть. Саме тому, радянська влада придшяла дуже серйозну увагу польським педагогам зi старою щеолопею, проводячи серед них рiзного роду дискусп, збори, а також замшюючи ïx на радянсько налаштованих учителiв [3, арк. 5].
З метою подолання проблеми вщсутносп квашфшованих полiтично нaдiйниx педaгогiчниx кaдрiв для нащональних шкiл оргaнiзовувaлися рiзномaнiтнi короткотермiновi курси. З 1923/1924 н. р. почали працювати вищi педкурси iм. Ф. Кона, а в липш 1925 року в Киевi - Центральш курси перепiдготовки польських сшьських вчителiв. Дiяли Польський iнститут сощального виховання та Польський полiтеxнiкум, який у 1925/1926 навчальному рощ мав 95 слуxaчiв, а в 1926/1927 - 143 [18, арк. 159].
Для повнощнного поличного та щеолопчного виховання населення та забезпечення партшних лав освiченими кадрами, створювалася система партшно'1" освiти через оргaнiзaцiю партшно-радянських шкiл. Ця система включала: школи пол^грамоти, рaдянськi пaртiйнi школи та комушстичш унiверситети. Створювалися подiбнi заклади i для польського населення.
При 1нтернащональних, нащональних клубах, на фабриках та заводах, де зосереджувалася значна юльюсть польських роб^ниюв, створювалися польсью школи пол^грамоти, якi можна назвати найнижчою ланкою в пaртiйнiй освт. В Миколaевi у жовтнi 1925 року оргашзовано 2 школи пол^грамоти: при клубi нaцiонaльниx меншин та на скляному заводь Записалося 40 оаб, вщвщувашсть - 70 %. Школи працювали один раз на тиждень по 2 години польською мовою, але слуxaчi користувалися росшськими пiдручникaми [4, арк. 8]. Проте уже з половини ачня 1926 року робота школи при клубi нацмен завмирае через перевантажешсть i неуважне ставлення ïï керiвникa Сидоровича. У лютому кульгала робота школи при склозaводi через вщсутшсть належного примщення [6, арк. 9].
На зaводi iменi А. Мaртi оргашзувати школу не вдалося, бо майже ва поляки були включенi до загальних шкш полотрамоти та не бажали вщвщувати польськi. «Багато хто з комушспв полякiв не хочуть вважати себе поляками» - доповщав польуповноважений цього заводу на засщанш Польбюро [4, арк. 45]. В жовтш 1926 року Польбюро знову спробувало створити школи пол^грамоти при склозaводi та клубi нацмен. До першо'1' школи записалося 15 оаб, до друго'1' - 20. Проте i цього разу польське населення активносп у вщвщуванш цих установ не проявило [6, арк. 31].
Восени 1926 року в Одеа створено двi школи пол^грамоти скороченого типу, яю працювали при польсекщях в Iнтернaцiонaльному клубi та клубi iменi Ленiнa. В першу записалося 14 оаб, в iншу - 25. Через вщсутшсть тдручниюв на польськш мовi заняття
151
було проводити дуже складно. Слухачi не могли прочитане росшською мовою, перекласти польською. Вщвщувашсть була низька: в Iнтернацiональному клубi - 3060 %, а при клубi iменi Ленiна - 40-70 %. Основш трудностi в робот цих шкiл: 1) вщсутшсть пщручниюв польською мовою; 2) неоднорщшсть складу (до школи записалися достатньо освiченi слухачi, якi бажали закшчити школу саме польською мовою, оскшьки деякi з них просто забули нащональну мову, тому полiтичноï термшологл польською зовсiм не знали, за вщсутносп польських книг, зацiкавленiсть до занять вони втратили); 3) нестшкють мюць оргашзацп шкiл i слухачiв (безробiтнi, якi пршхали з села або й мсцев^ знайшовши яку-небудь роботу або в пошуках роботи, не вщвщували систематично заняття) [13, арк. 64, 71-73].
В 1928 рощ в Одес розпочала роботу Польська вечiрня радянсько-партшна школа 2-го ступеня, куди записалося 24 особи. Заняття вщбувалися 3 рази на тиждень. Вивчали таю предмети: iсторiя класовох боротьби, полiтекономiя, свiтознавство, польська мова, математика. У другому пiврiччi замють свiтознавства вивчали економiчну географ^. Укршнська мова вводилася з другого року навчання.
Вщвщувашсть школи була не стабшьною, що видно з наведених цифр: жовтень -65 %, листопад - 61 %, грудень - 51 %, ачень - 51 %, лютий - 40 %, березень - 62 %, квiтень - 57 %. Не систематичне вщвщування школи гальмувало процес навчання та впливало на його яюсть. Незважаючи на це, на думку керiвництва школи, ï^ вдалося навчити слухачiв орieнтуватися в пол^ичних подiях, посилити ïx защкавлешсть газетами та покращити знання польсь^ мови. Наприкiнцi року школу закшчило лише 11 слухачiв, якi й перейшли на наступний рш [13, арк. 13-15].
Для активютв надавалися мюця в Кшвськш польськiй радпартштш 2-го ступеню. Мета ща школи полягала у пщготовщ нацiональних партроб^ниюв, в першу чергу пропагандистiв та пол^осв^ниюв. До школи приймалися лише особи вшом вiд 20 до 32 роюв, партiйнi - члени партп, чи кандидати КП(б)У, комсомольщ, за соцiальним станом - роб^ники або селяни. Також вступник повинен був мати практичний стаж в однш iз галузей партiйноï роботи та загальну осв^у i пщготовку в обсязi Радпартшколи 1-го ступеню (волод^и польською мовою, бiгло читати та писати, знати 4 математичш дп, мати загальнi знання з географп, фiзики, ютори партп, пол^економи, державного права).
Пiсля вступу до школи, курсанти знаходилися на повному матерiальному забезпечеш держави. Безкоштовно проживали в Штерна^ школи та забезпечувалися письмовими приладдям (олiвцi, папiр, книжки тощо). Щомюяця отримували стипендiю у розмiрi 10 кр., а також окремо грошi на харчування (14 крб. 50 коп.) та одяг (5 крб.). Крiм того, члени родини роб^ниюв та селян, вщряджених до радпартшколи, мали право на одержання помiсячноï допомоги, якщо вони до моменту зарахування курсанта в школу знаходилися на його утримаш i не мали коштив для проживання. Право на одержання допомоги мали: дружина, д^и до 16 роюв, непрацездатш батько та мати, сестри та брати, якщо ïх батьки непрацездатш. Розмiр допомоги на одного члена становив 15 крб. [13, арк. 99-100]
Для повного закшчення партiйноï осв^и поляки-комушсти могли вступати в польсектор Губпартшколи i Окрпартшколи в Киев^ польський сектор Комушстичного ушверситету Заходу в Мос^ та Вищу польську школу Комскладу червоних командирiв у Москвi [11, арк. 47, 57].
Отже, в 1920-х рр. новостворена радянська влада, з метою залучення на свш бш рiзнонацiонального населення величезноï держави, запровадила пол^ику «коренiзацiï». Одним з ïï важливих напрямкiв стало вiдкриття шкш з нацiональними мовами навчання, в тому чи^ i польською. Проте змют навчального матерiалу був повшстю просякнутий радянською iдеологieю та антирелшйною пропагандою. Саме тому, польське населення, яке релшю сприймае як нащональну ознаку, двояко i неоднозначно вщносилося до
152
радянських ocbíthíx закладiв. З одного боку, створення мереж нацiональних шкiл з польською мовою навчання мало важливе значення для збереження 'х самобутност та щентичносп, а з iншого, широка антирелшйна пропаганда та насадження комунютично'' щеологл вiдштовхували польське населення вiд цих шкш. Учнi, вчителi й звичайне населення польсько'' нацiональностi чинило супротив насаджуваним комушстичним iдеям та залишалися вiрними сво'м нацiональним звичаям i традищям.
Список використано1 л1тератури
1. Бакало I. Нащональна полiтика Ленша / I. Бакало. - Мюнхен : Сучасшсть, 1974. -117 с. ; Bakalo I. Natsionalna polityka Lenina / I. Bakalo. - Miunkhen : Suchasnist, 1974. -117 s.
2. Войналович О. Оргашзащя шкшьно'' освiти для нащональних меншин в Укра'ш: 20-30-i рр. / О. Войналович. - Кшв-Полтава : Рiдний край, 1992. - 148 с. ; Voinalovych O. Orhanizatsiia shkilnoi osvity dlia natsionalnykh menshyn v Ukraini: 20-30-i rr. / O. Voinalovych. - Kyiv-Poltava : Ridnyi krai, 1992. - 148 s.
3. Державний архiв Миколшвсько'' обласп (далi - ДАМО). - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 118. - 25 арк. ; Derzhavnyi arkhiv Mykolaivskoi oblasti (dali - DAMO). - F. P-1. - Op. 1. -Spr. 118. - 25 ark.
4. ДАМО. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 226. - 77 арк. ; DAMO. - F. P-1. - Op. 1. - Spr. 226. - 77 ark.
5. Там само. - Спр. 235. - 35 арк. ; Tam samo. - Spr. 235. - 35 ark.
6. Там само. - Спр. 298. - 69 арк. ; Tam samo. - Spr. 298. - 69 ark.
7. Там само. - Спр. 403. - 23 арк. ; Tam samo. - Spr. 403. - 23 ark.
8. Там само. - Спр. 530. - 37 арк. ; Tam samo. - Spr. 530. - 37 ark.
9. Там само. - Спр. 532. - 18 арк. ; Tam samo. - Spr. 532. - 18 ark.
10. Там само. - Спр. 618. - 26 арк. ; Tam samo. - Spr. 618. - 26 ark.
11. Державний архiв Одесько'' обласп (далi - ДАОО). - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 1236. - 123 арк. ; Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti (dali - DAOO). - F. P-3. - Op. 1. - Spr. 1236. - 123 ark.
12. ДАОО. - Ф. П-7. - Оп. 1. - Спр. 379. - 150 арк. ; DAOO. - F. P-7. - Op. 1. - Spr. 379. - 150 ark.
13. Там само. - Ф. П-7. - Оп. 1. - Спр. 1543. - 103 арк. ; Tam samo. - F. P-7. - Op. 1.
- Spr. 1543. - 103 ark.
14. Державний архiв Херсонсько'' обласп (дат - ДАХО). - Ф. Р-169. - Оп. 1. - Спр. 781. - 322 арк. ; Derzhavnyi arkhiv Khersonskoi oblasti (dali - DAKhO). - F. R-169. - Op. 1.
- Spr. 781. - 322 ark.
15. ДАХО. - Ф. Р-414. - Оп. 1. - Спр. 853. - 204 арк. ; DAKhO. - F. R-414. - Op. 1. -Spr. 853. - 204 ark.
16. Животсвський В. Освгга нащональних меншин у 1920-т роки як «знаряддя комушстичного переродження» суспшьства / О. Животсвський // Вщродження. - 1995. -№ 4. - С. 72-74 ; Zhyvotivskyi V. Osvita natsionalnykh menshyn u 1920-ti roky yak «znariaddia komunistychnoho pererodzhennia» suspilstva / O. Zhyvotivskyi // Vidrodzhennia.
- 1995. - № 4. - S. 72-74.
17. Калакура О. Поляки в етнопол^ичних процесах на землях Укра'ни у ХХ стштп / О. Калакура. - Ки'в : Знання Укра'ни, 2007. - 508 с. ; Kalakura O. Poliaky v etnopolitychnykh protsesakh na zemliakh Ukrainy u KhKh stolitti / O. Kalakura. - K.: Znannia Ukrainy, 2007. - 508 s.
18. «Погляд ^зь роки...» : Матерiали опитувань свщюв голодомору 1932-1933 рр. в селах Киселiвка та Максимiвка Снiгурiвського району Микола'всько' обласп // Шкшьний краезнавчий альманах- Киселiвська загальноосв^ня школа I-III ст., 2010. - № 2. - С. 8-13 ; «Pohliad kriz roky.» : Materialy opytuvan svidkiv holodomoru 1932-1933 rr. v
153
selakh Kyselivka ta Maksymivka Snihurivskoho raionu Mykolaivskoi oblasti // Shkilnyi kraieznavchyi almanakh- Kyselivska zahalnoosvitnia shkola I-III st., 2010. - № 2. - S. 8-13
19. Чирко Б. Пщ пресом iMnepcbKOi щеологи. Початок формування нацюнально'1 школи та ii денацiоналiзацiя в умовах тоталiтарного режиму (1920-1930-Ti рр.) / Б. Чирко // Вщродження. - 1993. - № 1. - С. 66-68 ; Chyrko B. Pid presom imperskoi ideolohii. Pochatok formuvannia natsionalnoi shkoly ta yii denatsionalizatsiia v umovakh totalitarnoho rezhymu (1920-1930-ti rr.) / B. Chyrko // Vidrodzhennia. - 1993. - № 1. - S. 66-68;
20. Якубова Л. Нащонально-культурне життя етшчних меншостей Украши (20-30 роки): коренiзацiя та депортащя / Л. Якубова // Украшський iсторичний журнал. - 1998. - № 6. - С. 22-35 ; 1999. - № 1. - С. 41-55 ; Yakubova L. Natsionalno-kulturne zhyttia etnichnykh menshostei Ukrainy (20-30 roky): korenizatsiia ta deportatsiia / L. Yakubova // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. - 1998. - № 6. - S. 22-35 ; 1999. - № 1. - S. 41-55
Стаття надшшла до редакцп 06.06.2016 р.
O. Tretyakova
EDUCATION AS A MEANS OF COMMUNIST EDUCATION POLISH PEOPLE
IN SOUTHERN UKRAINE 1920-S
On the basis of archival and other sources the process of re-communist polish population by soviet-trained educational institutions: labor schools, pionering organizations, different types of schools of political literacy, teacher training courses and more. Analysis of the educational process of these institutions showed their zaideologizirovanost and anti-religious content that resulted in a negative attitude to them polish population.
Content Initial material in labor schools was aimed at fostering students' materialist worldview. Before school task displacement in the religious understanding of the world in all its forms (nature, labor, society) scientific understanding. To do this, teachers had to oppose scientific facts and explanations offered by the religion. Great attention was paid to politically reliable re-education of polish teachers.
An important means of attracting young people to the polish communist construction was the pioneer movement. Pioneer of educated students in the collectivist spirit of equality and brotherhood single Soviet nation. His ultimate goal was to ensure that adults with the proletarian movement to destroy the ruling class, to establish dictatorship of the proletariat and build a bright communist society.
For a complete political and ideological education of the polish population and ensure the party ranks of educated personnel, created a system of party education through the organization of party and soviet schools. This system included: schools of political literacy, the soviet communist party schools and universities.
As a result of the analysis, we concluded that the polish population ambivalent and ambiguous related to newly established institutions. On the one hand, the creation of a network of national educational institutions of polish language teaching was important to preserve their identity and identity, on the other hand, a broad anti-religious propaganda and the imposition of communist ideology pushed the polish population of these schools.
Key words: polish minority, south of Ukraine, labor school, the pioneer organization, sovietization, anti-religious propaganda.
