CC BY
6
УДК [341.231.14]
Соломiя Цебенко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полггехшка», доц. кафедри ютори держави i права, канд. юрид. наук
ОСОБЛИВОСТ1 ЗАХИСТУ СВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ ПРАВА ЛЮДИНИ НЕ ЗАЗНАВАТИ КАТУВАННЯ ТА 1НШИХ ФОРМ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ ТА ПОКАРАННЯ
© Цебенко С., 2018
Проаналiзовано сферу дн статтi 3 СвропейськоТ конвенцн про захист прав людини i основоположних свобод. На пiдставi р1шень Свропейського суду з прав людини дослщжено розмежування понять катування i нелюдське поводження. Звернено увагу на абсолютнiсть статт 3 Конвенцн, незалежно вiд обставин та ситуацш. Показано, що Суд пщ час вирiшення питання чи певне поводження з особою е таким, що принижуе гiднiсть, бере до уваги те, з якою метою здшснювались так д1ж. Однак порушення статт 3 Конвенцн можливе i без такоТ мети. Показано приклади застосування практики Свропейського суду з прав людини нащональними судами УкраТни.
Ключовi слова: права людини; гщшсть людини; мiжнароднi акти; Свропейський суд з прав людини; катування; нелюдське поводження.
Соломия Цебенко
ОСОБЕННОСТИ ЗАЩИТЫ ЕВРОПЕЙСКИМ СУДОМ ПРАВА ЧЕЛОВЕКА НЕ ИСПЫТЫВАТЬ ПЫТКИ И ДРУГИХ ФОРМ ЖЕСТОКОГО ОБРАЩЕНИЯ И НАКАЗАНИЯ
В статье проанализирована сфера действия статьи 3 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. На основании решений Европейского суда по правам человека исследовано разграничения понятий пытки и бесчеловечное обращение. Обращено внимание на абсолютный характер статьи 3 Конвенции, независимо от обстоятельств и ситуаций. Показано, что Суд, при решении вопроса, относительно того или определенное поведение с лицом является унижающим достоинство, принимает во внимание то, с какой целью осуществлялись такие действия. Однако, нарушение статьи 3 Конвенции возможно и без такой цели. Показаны примеры применения практики Европейского суда по правам человека национальными судами Украины.
Ключевые слова: права человека; достоинство человека; международные акты; Европейский суд по правам человека; пытки; бесчеловечное обращение.
Solomiya Tsebenko
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of History of State and Law,
Ph. D.
PECULIARITIES OF PROTECTION BY THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS NOT TO BE SUBJECTED TO TORTURE AND OTHER FORMS OF VIOLENT CRUEL, INHUMAN, OR DEGRADING TREATMENT AND PUNISHMENT
The article analyzes the sphere of application for Article 3 of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Based on the decisions of the European Court of Human Rights, the distinction between the concepts of torture and inhuman treatment has been researched. Attention is drawn to the absolute character of Article 3 of the Convention, regardless of circumstances or situations. It has been shown that the Court, when deciding whether a particular treatment of a person is degrading, takes into account the purpose for which such actions were carried out. However, a violation of Article 3 of the Convention is possible without such a purpose. Examples of the application of the European Court of Human Rights practice by the national courts of Ukraine are shown.
Keywords: human rights; human dignity; international acts; European Court of Human Rights; torture; inhuman treatment.
Постановка проблеми. Усе, що стосусться людсько1 особи, 11 пдносп, свободи та piBHOcri, становить актуальну тему дослщження у сучасний перюд. Стаття 3 Свропейсько1 конвенцп про захист прав людини й основоположних свобод (далi - СКПЛ), поряд з правом на життя (стаття 2 СКПЛ) захищае базовi щнносп людини, без яких 11 нормальне життя е неможливим. Адже в самiй основi статп 3 СКПЛ е питання пдносп людини, поваги до не! само! та 11 прав.
Гiднiсть людини е одшею з найважливiших щнностей, яка е в людини, вона е багатогранно i глибоко проникла у змют права, тому, крiм декларативного закрiплення у мiжнародних актах права людини на гщнють, також це право захищаеться Свропейським судом з прав людини (z^i -Суд або ССПЛ). У зв'язку з тим, що сфера застосування цього права е досить широкою, а ССПЛ ви-носить досить багато ршень щодо порушення Украшою статтi 3 СКПЛ, тому питання права людини не зазнавати катування чи шших форм жорстокого поводження чи покарання е актуальним.
Метою статп е зазначити певш особливостi захисту ССПЛ права людини не зазнавати катування чи шших форм жорстокого поводження чи покарання.
AH^i3 дослщження проблеми. Оскшьки заборона катування чи шших форм жорстокого поводження чи покарання пов'язана iз нею сферою суспшьних вщносин, коли потерпший перебувае тд юрисдикцiею посадових осiб держави, зокрема пiд час розслщування злочинiв, тому постiйно здшснюеться монiторинг незаконного насильства у мюцях тимчасового утримання чи позбавлення волг Однак, враховуючи те, що прецедентне право ССПЛ е «живим» правом, яке розвиваеться, тому анатз ршень цього органу е актуальним.
У вггчизнянш лiтературi е багато науковщв, котрi дослiджували право людини, не зазнавати катування чи шших форм жорстокого поводження чи покарання, зокрема А. Бущенко, Ю. Зайцев, С. Крапивш, В. Лутковська, М. Хавронюк, I. Фулей та шшг
Виклад основного матерiалу. У мiжнародних актах йдеться про гщнють як основу вше1 системи прав людини. Зокрема у Загальнш декларацii прав людини та мiжнародному пактi про громадянсью та полiтичнi права закрiплено заборону застосування тортур, катування, жорстокого,
нелюдського або такого, що принижуе пдшсть, поводження чи покарання, заборону шддавати особу медичним чи науковим дослгдам без и вшьно! згоди, а також право кожного, хто позбавлений волг на гуманне поводження i поважання гiдностi, властиво! людськш особi [1, ст. 5; 2, ст. 7,10].
Будь-яке поводження чи покарання, яке принижуе пдшсть людини, в силу тяжкосп та аморальности такого злочину, е абсолютною забороною на мiжнародному рiвнi i не передбачае винят-кiв. Тому це право не може бути обмеженим чи скасованим, а аморальне дiяння такого не можуть бути виправданими за жодних обстави [3, с. 93-94; 4, с. 93; 5, с. 12]. Тобто, навпъ за надзвичайних обставин чи обставин, як б загрожували безпещ наци, у випадках терористично! загрози чи боротьбi з оргашзованою злочиннютю, ст. 3 СКПЛ не припиняе свою дГю [6, с. 6]. Зокрема таке положення мютиться у п. 95 ршення ССПЛ у справi «Селмунi проти Франци» вiд 28.02.1999 р. [7]. Ця заборона також дiе не залежно вiд поведшки потерпiлого. Тому навiть отримання шформаци вiд терориста в цiлях безпеки людей та держави не може бути виправданням застосування катування [6, с. 7]. Це шдтверджуеться п. 162 ршення ССПЛ у справi «Берктай проти Туреччини» вiд 01.03.2001 р. [8]. Пщ час вшни також не допускаеться вiдступлення вгд ст. 3 СКПЛ [9, с. 133, п. 6].
Щоправда, у цш статтi Конвенци вживають два термши - «катування» i «жорстоке поводження». Пiд «катуванням», вщповщно до практики ССПЛ, слiд розумгги лише навмисне нелюдське поводження, яке призводить до дуже вгдчутних i жорстоких страждань [5, с. 13; 6, с. 7].
Нелюдське поводження чи покарання е у тому випадку, коли воно е умисним, застосовують щоразу протягом декшькох годин поспшь, спричиняе реальш тiлеснi ушкодження та/або сильнi фiзичнi чи душевш страждання. Негуманне поводження, на думку В. Лутковсько!, не завжди мае за мету завдати страждання, а щоб не квалiфiкувати цi дн як катування, рiвень страждань мае бути меншим [6, с. 7]. Звюно, що в кожному окремому випадку Суд буде враховувати вс обставини справи, однак навггь погроза застосувати тортури може вважатись негуманним поводженням, якщо це завдало значного психГчного страждання [9, с. 137, п. 19].
КрГм того, негуманним поводженням буде також фГзичне насилля, заходи психолопчного впливу, тримання особи в нелюдських умовах, депортацiя чи екстрадищя до держави, в якш iснуе загроза застосування до тако! особи жорстокого поводження, навiть, якщо ця кра!на не е стороною СКПЛ [5, с. 15; 6, с. 7].
Якщо гносеолопчно зютавити щ два термiни, - «катування» i «жорстоке поводження», - то принциповою вщмшшстю мГж ними буде те, що катування здшснюеться для досягнення певно! мети, а жорстоке поводження полягае лише в дГях, що принижують, завдають болг Однак на практищ насправдi дуже важко провести чптсу межу м1ж рГзними знущаннями, яю досягають рГвня катувань, i тими, яю такого рГвня не досягли. Тому оцiнка ССПЛ само! ди як жорстокого, нелюдського i принижуючого пдшсть поводження залежить вгд сукупносп таких обставин, як тривалють й ш-тенсивнiсть вщповщного поводження, наслгдки таких дш для здоров'я людини, стать, вГк, попереднш стан здоров'я та шшГ шдивщуальш особливосп [14]. Це називаеться необхщшсть наявносп мшмаль-ного рГвня тяжкосп жорстокого поводження, щоб можна було визнати порушення ст. 3 СКПЛ (п. 163 ршення ССПЛ у справГ «Берктай проти Туреччини» вгд 01.03.2001 р.) [8].
З позици ССПЛ нелюдським е поводження, зокрема, тодГ, коли «воно е умисне й тривале i спричинило реальну шкоду, принаймш сильш фГзичш й моральш страждання, i, водночас е «при-низливим», оскшьки в природГ такого поводження мютився намГр породити у жертви вГдчуття страху, тривоги i меншовартосп». I щоб покарання чи поводження вважалось «нелюдським», страждання чи приниження мають бути сильшшими, шж звичайне законне покарання (п. 164 рь шення ССПЛ у справГ «Берктай проти Туреччини» вщ 01.03.2001 р.) [8].
Суд тд час виршення питання, чи певне поводження з особою е таким, що принижуе пдшсть, бере до уваги шформащю про те, чи полягала мета цього поводження в приниженш i завданш образи цш особг Однак навпъ за вщсутносп тако! мети, тобто реального намГру когось образити чи принизити, все одно може бути визнано порушення ст. 3 СКПЛ (п. 30 Ршення Свро-пейського суду з прав людини у справГ «Прайс проти Сполученого КоролГвства» (Case of Price v. the United Kingdom) вгд 10.07.2001 р.) [10]. Не обов'язковим е також публГчшсть приниження чи зневажання особи, хоча це буде суттевим доказом тд час виршення справи. Проте для ССПЛ, щоб
визнати порушення ст. 3 СКПЛ може бути достатньо того, «щоб особа була принижена у сво1х власних очах, навпъ якщо вона не е такою в очах шшо1 особи» (п. 175 ршення ССПЛ у справi «Берктай проти Туреччини» вiд 01.03.2001 р.) [8].
Суб'ектом катування на мiжнародному рiвнi визнаеться державна посадова чи шша особа офщшна особа, а також будь-яка шша особа, яка здшснювала нелюдське поводження за тдбурю-ванням офщшно1 особи, чи за 11 вщома, чи за 11 мовчазно1 згоди [11, c. 40]. Аморальнi дiяння суб'ек-ти катування можуть здшснювати, враховуючи певний соцiальний статус особи. Тому люди, яю не мають кошпв на якiсне отримання правово1 допомоги чи якi заляканi органами влади i не знають сво1х прав швидше можуть потрапити тд зловживання органами влади чи 1хтми посадовими особами. Важливим у цш ситуацii е той момент, що зiзнання особи чи будь-якi 11 iншi свiдчення, якi були отримаш шляхом застосування до не1 сили, мали б визнаватися недопустимими доказами, осюлки вони зiбранi незаконним шляхом та мютять «завiдомо неправдиву шформащю», адже часто жертви катування говорять i пiдписують усе, що хочуть таю посадовi особи [3, с. 99-100].
Згщно з даними статистики, то у 2014 рощ прокуратура розслщувала 2053 кримшальш провадження про катування та шше жорстоке поводження у правоохоронних органах, з яких направлено до суду з обвинувальним актом лише 37, або 1,8 % вщ загально1 юлькосп [12, с. 110]. У 2016 рощ розпочато було вже значно менше кримшальних проваджень у цш сферi злочишв -1332, з них 1273 - вчинен пращвниками полщп (МВС) [3, с. 102].
ССПЛ вважае, що держава несе моральну вщповщальтсть за кожну затриману особу, а ор-гани державно1 влади зобов 'язаш захищати 11. I навггь якщо дii працiвникiв правоохоронних оргашв будуть виправданi нацiональним судом, це не звшьняе державу-вiдповiдача вщ 11 зобов'язань перед СКПЛ (п. 167, 168 ршення ССПЛ у справi «Берктай проти Туреччини» вщ 01.03.2001 р.) [8].
Факт доведення вщсутносп порушення вимог статгi 3 СКПЛ покладаеться на уряд держави [5, c. 15], адже порушення статп 3 СКПЛ вщбуваеться в мюцях позбавлення волГ чи шших установах, де особа перебувае не з власно1 волГ i знаходиться тд наглядом посадових осГб. За що держава вщповщае? За те, що вона не вжила ефективних заходГв з метою запобГгання незаконним дГям або не передбачила певного виду вщповщальносп за них [6, c. 7].
Стаття 3 СКПЛ, хоч i сформульована одним реченням, однак сфера застосування права е дуже широкою, осюльки це базова стаття, в яюй йдеться про невщ'емш права фГзично1 i морально1 недо-торканносп людини. Ця стаття охоплюе ус випадки перебування особи тд контролем держави, зокрема: ус питання перебування пГд вартою та/або тд контролем державних оргатв; очГкування покарання; затримання осГб, яю мають значнГ фГзичнГ вади; примусовГ заходи медичного характеру; вислання, депортащя, екстрадицГя [4, c. 93]. Зокрема у п. 87 ршення ССПЛ у справГ «СелмунГ проти Францп» вГд 28.02.1999 р. Суд пщтвердив свою позицГю стосовно того, що «якщо особу взято тд варту здоровою, але на час звшьнення з-пГд варти вона мала ушкодження, на державГ лежить обов'язок забезпечити достовГрне пояснення того, чим таю ушкодження були викликат» [9, с. 138, п. 26; 10].
До сфери також застосування ст. 3 СКПЛ належать розслщування як факпв, так i скарг про погане поводження; компенсащя у зв'язку з поганим поводженням; загроза поганого поводження; застосування спецзасобГв та збро1; застосування сили, планування та проведення операцш Гз засто-суванням сили; надзвичайт ситуацй, надзвичайний стан; надання медично1 допомоги;зараження смертельною хворобою; зберГгання медично1 документацй;поводження з особами, якГ мають пси-хГчнГ розлади; примусове годування; торпвля людьми, кабала, сексуальне рабство [4, c. 93-94].
Право не зазнавати катування чи шшого жорстокого поводження чи покарання тюно пов'язане також i з правом на життя. Зокрема у справГ «Махмут Кайя проти Туреччини» ССПЛ у своему ршент вГд 28.03.2000 р. встановив порушення ст. 2 i ст. 3 СКПЛ, визнавши, що рубщ на тГ-лГ свщчать, що померлого було пГддано нелюдському i такому, що принижуе гщтсть, поводженню. Також порушення державою свого обов'язку захищати життя вважаеться не вжиття органами влади доступних 1м заходГв, що потребувалися для усунення реально1 та безпосередньо1 загрози для життя, тому вщбулось вбивство особи через вщсуттсть вГдповГдних i наявних заходГв, якГ мали б вжити органи влади, щоб запобГгти реальному та безпосередньому ризиковГ для життя [13].
Стосовно Укра!ни прийнято було чимало ршень, у яких визнавалось порушення ст. 3 СКПЛ. Одним з таких е пiлотне рiшення щодо Украши, яке ССПЛ прийняв 15.05.2012 р. - справа «Кавер-зiн проти Украши». У цьому ршенш Суд встановив порушення статп 3, осюльки вiдбулось кату-вання працiвниками полщи, не було здiйснено ефективного розслiдування цього злочину, не було надано адекватно! медично! допомоги, яко! потребував заявник. У зв'язку з цим, Суд зобов'язав Украшу вжити заходiв i стосовно шших осiб, яю перебувають в аналогiчнiй ситуацп до ситуацп заявника i усунути и проблеми, якi призвели до порушення статп 3 СКПЛ. У цш справi Суд вважае, що е повторюванють проблем, якi iснують в Украш, зокрема до них належить жорстоке поводження з особами, яю тримаються пiд вартою та вщсутнють ефективного розслiдування такого твердження заявника [4, с. 100].
До реч^ не обов'язковою мала б бути заява особи про катування чи жорстоке поводження, якщо наявнють ушкоджень е наочними i при спшкування з посадовою особою вона це може бачити [5, с. 17]. Тодi вникае обов'язок тако! посадово! особи звернутися до осiб, яю мали б розпочати розслiдування та надати медичну допомогу.
Суддi в Украш пiд час вирiшеннi справ керуються не тiльки законодавством Укра!ни, але й також практикою ССПЛ. Зокрема, посилання на ршення ССПЛ у справi «Каверзiн проти Укра!ни» зустрiчаемо у Вироку Дзержинського мюького суду Донецько! областi вiд 15 серпня 2017 р., справа № 225/5572/16-к, де суддя, для обгрунтування вироку звернувся до п. 120 цього ршення ССПЛ, зазначивши, що для того, щоб визнати порушення ст. 3 Конвенци, навiть коли немае переконливих доказiв щодо обставин, за яких заявник зазнав тшесних ушкоджень, для ССПЛ цшком достатньо вщповщних медичних доказiв i доводiв сторiн, щоб встановити, що всю вщповщальнють за тiлеснi ушкодження заявника несе мшцш, незалежно вiд того, чи були заподiянi тiлеснi ушкодження пiд час затримання заявника, чи згодом шд час допиту його в мшцп [15].
Також одшею з важливих справ, до котро! суддi звертаються пiд час написання мотивувально! частини вироку е ршення у справi «Нечипорук i Йонкало проти Укра!ни» вiд 11.04.2011 р. Зокрема, у вироку вщ 18.04.2016 р. у справi № 465/6994/15к Франкiвський районний суд м. Львова, посилаючись нап. 150 цього ршення ССПЛ, встановив, що покази обвинуваченого «не викликають сумнiвiв суду у правильносп розумшня ним змiсту обставин кримшального правопорушення, добровiльностi та ютинносп його позицi!, оскiльки вони достатньо вагомi (переконливi), чiткi (точнi), узгоджеш м1ж собою (без суперечностей), а тому достсшрш i вщповщають критерiям якостi доказiв» [16]. Також ршення ССПЛ у справi «Нечипорук i Йонкало проти Укра!ни» враховано i у вироку Стрийського мiськрайонного суду Львiвсько! областi вщ 23.02.2017 р. у справi № 453/1194/16-к,а саме суд звертаеться до п. 175 цього ршення, в якому зазначаеться, що «термiн «обгрунтована пiдозра» означае, що юнують факти або шформащя, якi можуть переконати об'ективного спостертача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення» [17].
Висновки. У мiжнародних актах мютиться положення про те, що ус люди, незалежно вщ будь-яких шдивщуальних особливостей, народжуються вiльними та рiвними у сво!й гiдностi, а також ус люди мають право на повагу до не!, незалежно вщ того, в яких би обставинах вона не перебувала, чи в мюцях позбавлення вол^ чи лшарнях, чи шших мюцях. У зв'язку з цим на мiжнародному рiвнi заборонено застосування катування та шших форм жорстокого поводження чи покарання. Ця заборона е абсолютною, незалежно вщ обставин чи ситуацп, в яюй перебувае потерпший, адже таю дiяння, якi пiдлягають тд квалiфiкацiю ст. 3 СКПЛ приносять калщтво та/або сильнi фiзичнi чи душевш страждання, а це порушуе одну з головних цшностей людини - !! гiднiсть. А гщшсть, вiдповiдно до мiжнародних стандартiв, властива вшм людям, без винятку, а з не!, як i з права на життя, випливають уш iншi права людини.
Для того, щоб зменшити юльюсть скарг на дп правоохоронних органiв, варто закршити в законодавствi норму, яка б зобов'язувала здшснювати аудiо- та вщеофшсащю усiх дiй (допити, затримання, штерв'ю тощо), що вiдбуваються за участю посадових осiб, незалежно вiд статусу людини, яка там перебувае (свщок, вщвщувач, пiдозрюваний тощо). Термiн збертання таких матерiалiв також варто встановити на законодавчому рiвнi.
Отже, можна зробити загальний висновок про те, що кожна людина (незалежно вщ обсягу ïï дieздатностi чи будь-яких шдивщуальних особливостей) заслyговye на пдне з нею поводження з боку вех шших осiб. Тому i заборонено застосування до людей тортур чи жорстокого, нелюдського або такого, що принижye 1'хню пднють, поводження i покарання, а також заборонено тддавати особу медичним чи науковим дослщам без ïï вiльноï згоди.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Загальна декларащя прав людuнu: резолюцiя 217 А (III) Генеральног' Асамблег' ООН вiд 10 грудня 1948р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015.2. Miжнaроднuй пакт про громадянсью i полттш права вiд 16грудня 1966р., ООН. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 3. Краптт С. Заборона катувань та жорстокого поводження у дiяльностi укратсько1' полщИ Права людuнu в дiяльностi укратсько1' полщИ, 2016. Науково-практтне в^ання / Упоряд. та ред. Краптт С. О. К. : Софiя-A, 2017. 304 с. 4. Фулей Т. I. Застосування прaктuкu Свропейського суду з прав людuнu прu здтснент правосуддя: Науково-методтнш поабнт для суддiв. 2-ге выд. втр., допов. К., 2015. 208 с. 5. Зайцев Ю. Стаття 3 Свропейсько1' конвенцИ' з прав людuнu: спецuфiкa тлумачення та застосування. Заборона катування. Практта Свропейського суду з прав людuнu. К. : Укратськш Центр Правнтш СтудШ, 2001. С. 11-18. 6. Лутковська В. Свропейськ стaндaртu зaборонu катування. Заборона катування. Практта Свропейського суду з прав людuнu. К. : Укратськш Центр Правнтш СтудШ, 2001. С. 5-9. 7. Ршення Свропейського суду з прав людuнu у спрaвi «Селмут протu ФранцИ'» (AffaireSelmouni v. France) вiд 28.07.1999р. Заборона катування. Практта Свропейського суду з прав людuнu. К.: Укратськш Центр Правнтш СтудШ, 2001. С. 67-106. 8. Ршення Свропейського суду з прав людuнu у спрaвi «Берктай протu Туреччuнu» (Affaire Berktay v. Turquie) вiд 01.03.2001 р. Заборона катування. Практта Свропейського суду з прав людuнu. К. : Укратськш Центр Правнтш СтудШ, 2001. C. 139-192. 9. Де Сальвш М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящш пртцты судебной прaктuкu, относящшся к Европейской конвенцш о зaщuте прав человека u основных свобод: судебная практта с 1960 по 2002 г. СПб. : Юрцентр Пресс, 2004. 1071 с. 10. Назаров В. В. Право людuнu на повагу до ïï гiдностi : нащональш та мiжнaроднi aспектu. Науковш вiснuк Чертвецького унiверсuтету : зб. наук. пр. Чертвщ : Рута, 2008. С. 18-20. (Вт. 435: Правознавство). 11. Ршення Свропейського суду з прав людuнu у спрaвi «Прайс протu Сполученого Королiвствa» (Case of Price v. the United Kingdom) вiд 10.07.2001 р. Заборона катування. Практта Свропейського суду з прав людuнu. К.: Укратськш Центр Правнтш СтудШ, 2001. С. 107-122. 12. Хавронюк M. I., Гацелюк В. О. Законодавство Украт протu катувань та тшш жорстокш, нелюдськш або такш, що прuнuжують гiднiсть вuдiв поводження i покарань. Науково-практтнш коментар Кшв: ВАТТЕ, 2014. 320 с. 13. Моттортг незаконного насшьства в ммцп (2004-2015 рр.) / Кол. авт. Харюв : Харювськш iнстuтут сощальнш до^джень, 2015. 328 с. 14. Ршення у спрaвi «Махмут Кайя протu Туреччuнu». Комюшке Секретаря Суду. Вiд 28 березня 2000 р. Практта Свропейського суду з прав людuнu. Ршення. Ко-ментaрi. 2000. № 2. 15. В^ок Дзержтського мiського суду Донецько1' облaстi вiд 15 серпня 2017 р., справа № 225/5572/16-к, суддi: Челюбеева С. В, Ткач Г. В., Качаленко С. В. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68278877. 16. Вщок Франювського районного суду м. Львова вiд 18 квтня 2016 року, справа № 465/6994/15к, суддя Лозтськш Б. М. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57531165. 17. Вщок Стршського мiськрaйонного суду Львiвськоï облaстi вiд 23 лютого 2017р., справа № 453/1194/16-к, головуючш суддя Грщай М. М. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55713195.
REFERENCES
1. Zahalna deklaratsiia prav liudyny: rezoliutsiia 21l A (III) Heneralnoi Asamblei OON vid 10 hrudnia 1948 r. [The Universal Declaration of Human Rightson December 10, 194S.] URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015. 2. Mizhnarodnyipaktpro hromadianski ipolitychniprava vid 16 hrudnia 1966 r. [The International Covenant on Civil and Political Rights on December 16, 1966.]
URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 3. Krapyvin Ye. Zaborona katuvan ta zhorstokoho povodzhennia u diialnosti ukrainskoi politsii [Prohibition of torture and ill-treatment in the activities of the Ukrainian police]. Prava liudyny v diialnosti ukrainskoi politsii, 2016. Naukovo-praktychne vydannia. Human Rights in the Activities of the Ukrainian Police, 2016. Scientific and Practical Edition, Kyiv, Sofiia-APubl, 2017, 304 p. 4. Fulei T. I. Zastosuvannia praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny pry zdiisnenni pravosuddia: Naukovo-metodychnyi posibnyk dlia suddiv [Application of the practice of the European Court of Human Rights in the administration of justice: Scientific and methodical manual for judges]. 2-he vyd. vypr., dopov. Kyiv, 2015, 208 p. 5. Zaitsev Yu. Stattia 3 Yevropeiskoi konventsii zprav liudyny: spetsyfika tlumachennia ta zastosuvannia [Article 3 of the European Convention on Human Rights: Specificity of Interpretation and Use]. Zaborona katuvannia. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi Tsentr Pravnychykh Studii, 2001. pp. 11-18. 6. Lutkovska V. Yevropeiski standarty zaborony katuvannia [European standards for the prohibition of torture]. Zaborona katuvannia. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi Tsentr Pravnychykh Studii, 2001. pp. 5-9. 7. Rishennya Yevropeys'koho sudu zprav lyudyny u spravi «Selmuniproty Frantsii» on July 28, 1999. [The Judgment of the European Court of Human Rights in the case Affaire Selmouni v. France]. Zaborona katuvannia. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi Tsentr Pravnychykh Studii, 2001, pp. 67-106. 8. Rishennya Yevropeys'koho sudu zprav lyudyny u spravi «Berktaiproty Turechchyny» on March 01, 2001. [The Judgment of the European Court of Human Rights in the case Affaire Berktay v. Turquie]. Zaborona katuvannia. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi Tsentr Pravnychykh Studii, 2001. pp.139-192. 9. De Sal'via M. Precedenty Evropejskogo suda po pravam cheloveka. Rukovodjashhie principy sudebnoj praktiki, otnosjashhiesja k Evropejskoj konvencii o zashhite prav cheloveka i osnovnyh svobod: sudebnaja praktika s 1960 po 2002 r., [Precedents of the European Court of Human Rights. Judicial Practice Guidelines Related to the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: Judicial Practice from 1960 to 2002], SPb.: Yuryd. tsentr Press, 2004. 1071 p. 10. Nazarov V. V. Pravo lyudyny na povahu do yiyi hidnosti : natsional'ni ta mizhnarodni aspekty [The right to respect for his dignity, national and international aspects]. Naukovyy visnyk Chernivets'koho universytetu - Scientific Bulletin of Chernivtsi University, 2008, Vol. 435, pp. 18-20. 11. Rishennya Yevropeys 'koho sudu z prav lyudyny u spravi «Prais proty Spoluchenoho Korolivstva» on July 10, 2001. [The Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Price v. the United Kingdom]. Zaborona katuvannia. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi Tsentr Pravnychykh Studii, 2001. pp. 107-122. 12. Zakonodavstvo Ukrainy proty katuvan ta inshykh zhorstokykh, neliudskykh abo takykh, shcho prynyzhuiut hidnist vydiv povodzhennia i pokaran. Naukovo-praktychnyi komentar. Redkol.: Khavroniuk M. I., Hatseliuk V. O. [The legislation of Ukraine against torture and other cruel, inhuman or degrading treatment or punishment. Scientific and Practical Commentary], Kyiv: VAITE Publ, 2014. 320 p. 13. Monitorinh nezakonnoho nasylstva v militsii (20042015 rr.): Kol. avt. [Monitoring of Unlawful Violence in the Militia (2004-2015years)]. Kharkiv, Kharkivskyi instytut sotsialnykh doslidzhenPubl [Kharkiv Institute of Social Research], 2015. 328 p. 14. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny u spravi «Makhmut Kaiia proty Turechchyny» on March 28, 2000. [The Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Mahmut Kaya v. Turkey]. Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Rishennia. Komentari, 2000. No. 2. 15. Vyrok Dzerzhynskoho miskoho sudu Donetskoi oblastim on August 15, 2017. sprava [case number] No. 225/5572/16-k, suddi: Cheliubieieva Ye. V, Tkach H. V., Kachalenko Ye. V. [The verdict of the Dzer-zhinsky City Court of Donetsk region]. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68278877. 16. Vyrok Frankivskoho raionnoho sudu m. Lvovaon April 18, 2016. sprava [case number] No. 465/6994/15k, suddia Lozynskyi B. M. [The verdict of the Frankivsk District Court of Lviv]. URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57531165. 17. Vyrok Stryiskoho miskraionnoho sudu Lvivskoi oblastion 23 February, 2017.sprava [case number] No. 453/1194/16-k, holovuiuchyi suddia [presiding judge] Hrytsai M. M. [The verdict of the Stryi city court of Lviv region]. URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55713195.
Дата надходження: 14.05.2018р.
