CC BY
26
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДК 341.231.14
Соломiя Цебенко
Нацюнальний унiверситет "Львiвська полгтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освгги кандидат юридичних наук доцент кафедри теори, ютори та фшософи права,
smombd@ukr.net Марiя Журавель Нацiональний ушверситет "Львiвська полгтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти
студентка mariazhurawel@gmail. сот
М1ЖНАРОДНО-ПРАВОВ1 СТАНДАРТИ У СФЕР1 ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я: ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЖЕРЕЛ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.116 © Цебенко С., Журавель М., 2020
Мiжнародний захист прав людини - це одне iз найважливших завдань сучасного мiжнародного права та пов'язане з поняттям "стандарти прав людини". За допомогою стандартизацн прав та свобод людини i громадянина можливо визнати ту чи шшу правову систему демократичною, тобто такою, яка вщповщае демократичним цшям розвитку людства. Значну роль у захист! прав людини вщ^рають м1жнародно-правов1 стандарти у сфер1 охорони здоров'я, i тому виникае необхщшсть Тхнього дослiдження.
Стаття присвячена анашзу поняття мiжнародно-правових стандартiв прав людини у сфер1 охорони здоров'я та з'ясуванню значення для забезпечення та захисту прав людини й визначення впливу на розвиток сусшльних вщносин з питань охорони здоров'я.
Проведено анашз положень основних мiжнародно-правових документiв у сфер1 охорони здоров'я, зокрема Мiжнародного пакту про економiчнi, соц1альн1 та культурш права, Конвенцil про права дитини, Конвенщ1 про права оаб з 1нвал1дн1стю, Конвенц11 про захист прав людини та основоположних свобод, ЛкабонськоТ декларацн тощо.
На основi проанал1зованих правових позицИ та основних джерел дослщження можна дiйти до висновку що мiжнародно-правовi стандарти прав людини у сфер1 охорони здоров'я - це закрiпленi в актах та документах мiжнародного рiвня, ушфжоваш та функцiонально унiверсальнi норми i принципи права. Вони, за допомогою досить абстрактних, переважно, оцшочних, понять фжсують необхiдний м1н1мальний чи бажаний обсяг та змкт прав людини у сфер1 охорони здоров'я. Також цi стандарти обумовленi досягненнями розвитку сусшльства та його динамiчнiстю, встановлюють обов'язки держав забезпечувати Тх дотримання, охорону та захист, i можуть передбачати певну вщповщальшсть у виглядi санкц1й полiтичного чи полiтико-юридичного характеру.
Ключовi слова: права людини, Конвенцiя, охорона здоров'я, мiжнароднi стандарти, мiжнародно-правовi акти, права пацiентiв.
Постановка проблеми. Права людини впродовж вше! юторп людства були одшею з найважливших та найактуальшших проблем. Т права, якi зафiксованi сьогоднi в мiжнародно-правових документах, е результатом формування тих стандартiв, що вже стали нормою для нацюнального законодавства бшьшосп держав i сучасного демократичного суспшьства загалом.
Мiжнародний захист прав людини - це одне iз найважливших завдань сучасного мiжна-родного права, воно нерозривно пов'язане з поняттям "стандарти прав людини". За допомогою стандартизацп прав та свобод людини i громадянина можливо визнати ту чи шшу правову систему демократичною, тобто такою, яка вщповщае демократичним цшям розвитку людства. Значну роль у захисп прав людини вщграють мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я, i тому виникае необхщшсть !хнього дослiдження.
Аналiз дослщження проблеми. Мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я у сво!х працях дослiджували такi науковцi як В. Ф. Москаленко, Т. С. Грузева, М. Р. Баришшков, I. Я. Сенюта, С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко, Р. О. Стефанчук, Ю. Ю. Бойко та ш.
Основними джерелами дослiдження е таю мiжнародно-правовi документи: Загальна декла-ращя прав людини, Конвенцiя про права дитини, Конвенщя про права ошб з iнвалiднiстю, Кон-венцiя про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенцп Мiжнародноl оргашзацп пращ, Люабонська декларацiя стосовно прав пащенпв тощо.
Метою статтi е - дослщити поняття мiжнародно-правових стандартiв прав людини у сферi охорони здоров'я, провести аналiз !х положень, з'ясувати значення для забезпечення та захисту прав людини для визначення впливу на розвиток суспшьних вщносин з питань охорони здоров'я.
Виклад основного матерiалу. Поняття '^жнародний стандарт" з друго! половини ХХ столiття дедалi частiше зустрiчаеться в теорп мiжнародного права, а також i в нацюнальному правi. Воно розглядаеться у рiзних розумiннях, оскiльки стосуеться багатьох сфер мiжнародних вiдносин, тому цим термшом позначенi правила поведiнки як у загальних мiжнародних документах (конвенщях, декларацiях), так i в техшчних документах [1, с. 9].
В мiжнародно-правових стандартах фiксуеться певний змют та обсяг прав людини, тобто це певш показники прав людини, як закрiпленнi в мiжнародно-правових документах, i до досягнення яких заохочуються чи зобов'язуються держави [2, с. 21]. Варто наголосити, що в мiжнародних стандартах встановлюеться певний "мшмальний стандарт". Це означае, що в них мютяться не тшьки перелш загальновизнаних прав, а й фшсуеться потрiбний обсяг цих прав для !х реалiзацil. Також, в цих стандартах можуть бути закршлеш вимоги до держав з приводу гарантування прав людини.
На думку I. I. Путраймса, мiжнароднi стандарти прав людини - це система рiзних видiв правових норм (матерiальних та процесуальних, регулятивних та охоронних), а також нормативних вимог, яю мають неоднакову юридичну силу (загальнообов'язковi та рекомендацшш), що узагальнюють досвщ регламентацп та регулювання суспшьних вщносин, який накопичився мiжнародно-правовою практикою протягом багатьох роюв, для забезпечення однакового розумшня та застосування, стосовно реалiзацil та захисту прав та свобод людини [3, с. 7-8].
Вщомий украшський правознавець П. М. Рабшович, узагальнивши ознаки мiжнародно-правових стандартiв, розумiе !х як закрiпленi в актах та документах мiжнародного рiвня, текстуально ушфшоваш та функцiонально унiверсальнi норми i принципи, що за допомогою досить абстрактних, переважно оцшочних, понять фшсують необхiдний мiнiмальний чи бажаний обсяг та змют прав людини, яю обумовлеш досягненнями розвитку суспiльства та його динамiчнiстю, встановлюють обов'язки держав забезпечувати !х дотримання, охорону та захист, а також можуть передбачати i певну вщповщальнють у виглядi санкцiй полiтичного чи полiтико-юридичного характеру [2, с. 24].
Мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я е одним iз видiв мiжнародно-правових стандарта. Щц ними ми розумiемо принципи та норми, якi мютяться в мiжнародно-правових актах та визначають права людини у сферi охорони здоров'я, 1х змiст та обсяг. 1х значення полягае в тому, що вони слугують певними юридичними чи морально-полiтичними нормативами в галузi охорони здоров'я для нащонально! полiтики держави [4, с. 88].
Мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я характеризуются певними ознаками, яю подiляються на загальнi та спещальш. Загальними е тi ознаки, яю належать всiм мiж-народним стандартам. Серед них видшяють такi: фшсацш певного обсягу та змiсту прав людини; обов'язковють; специфiка санкцiй; ушверсальнють; можлива рiзна iнтерпретацiя; гранична абст-рактнiсть; iсторична змiстовна динамiчнiсть. Спещальними ознаками мiжнародно-правових стан-дартiв щодо охорони здоров'я е: конкретнiсть, ч^юсть, зрозумiлiсть визначень; обrрунтованiсть; актуальнiсть; реальнють; надiйнiсть [5, с. 16].
У юридичнш науковiй лiтературi мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я подшяють на певнi види за окремими ознаками. Наприклад, за деонтичним статусом 1х класифшують на обов'язковi, тобто 1х додержання е формально-необхiдним для держав, а також вони можуть забезпечуватися мiжнародними полггико-юридичними санкцiями, та рекомендацшш, якi не е формально обов'язковими, проте теж забезпечуються мiжнародно-полiтичними санкцiями. Залежно вiд онтичного статусу мiжнароднi стандарти подiляють на номшальш (текстуальнi), тобто можуть бути тшьки самi назви прав та свобод людини, як вживаються в мiжнародних актах, та фактичнi - т1, у яких закрiпленi показники змюту i обсягу прав та свобод людини. За колом адресата - це загальш (стосуються вшх категорш, груп суспiльства) та спецiальнi (стосуються прав окремих груп, сощальних спшьнот - жiнок, дiтей, iнвалiдiв). Залежно вщ територи ди видiляють свiтовi (ще називають глобальними чи ушверсальними) та регiональнi. За суб'ектом встановлення мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я подшяють на мiжнароднi стандарти Оргашзацп Об'еднаних Нацiй, Всесвiтньоl оргашзацп охорони здоров'я, Мiжнародноl оргашзацп пращ; Ради Свропи, Свропейського союзу тощо [2, с. 24-25]. Розглянемо детальшше та проана-лiзуемо мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я, що класифшують за територiею 1х
ди.
Унiверсальнi мiжнародно-правовi стандарти - це мiжнароднi стандарти, дiя яких поши-рюеться на весь свiт. Це можуть бути також мiжнароднi стандарти, як е обов'язковими для держав, що ратифшували мiжнародно-правовi документи, або т1, що носять рекомендацiйний характер. Такими мiжнародними стандартами е акти, як входять у так званий Мiжнародний бiлль про права людини: Конвенщя про лiквiдацiю всiх форм дискримшацп щодо жiнок, Конвенцiя про права дитини, Конвенщя про права ошб з швалщнютю, Мiжнародна конвенщя про захист вшх трудящих-м^ранта та членiв !х сiмей, Конвенци Мiжнародноl органiзацil працi, Алма-Атинська декларащя, Лiсабонська декларацiя про права пащента тощо.
Розпочати аналiз мiжнародно-правових стандарта прав людини у сферi охорони здоров'я варто з Мiжнародного бшля про права людини. Величезний авторитет мае прийнята Генеральною Асамблеею ООН Загальна декларащя прав людини 1948 року (далi - ЗДПЛ), при цьому И не вщносять до мiжнародних договорiв. II значення у сферi прав людини полягае в тому, що вона е основою для формування сучасного мiжнародного та нащонального законодавства у галузi прав людини. У цьому документ право на охорону здоров'я безпосередньо не закршлене, однак, е поло-ження, яю опосередковано регулюють сферу охорони здоров'я, зокрема, право на життя (стаття 3); заборона застосування тортур, жорстокого, нелюдського чи такого, яке принижуе гiднiсть людини, поводження та покарання (стаття 5); право людини на свободу переконань та 1х вираження, що включае i право на одержання та поширення шформацп (стаття 19); право на достатнш рiвень життя, необхiдний для тдтримання здоров'я людини (стаття 21) [6].
Наступними складовими Бшлю про права людини е два Мiжнароднi пакти - про громадянсью та полггичш права 1966 року та про економiчнi, соцiальнi та культурнi права 1966 року, а також
Факультативш протоколи до Пакту про громадянсью та полггичш права 1966 року та про скасування смертно1 кари 1989 р. Пакти мютять детальшший ряд прав i свобод людини та громадянина, i тому !х можна вважати своерiдним мiжнародним кодексом прав та свобод людини. Якщо Декларащя не належить до мiжнародних договорiв, то пакти е обов'язковими договорами для кра1н-учасниць. Наша держава також е учасницею цих угод, i тому, як всi iншi учасницi, взяла на себе зобов'язання вживати всiх можливих заходiв, зокрема i законодавчих, для максимального забезпечення прав та свобод людини, передбачених цими документами. Вказаш мiжнародно-правовi акти створили основу для забезпечення права на охорону здоров'я.
Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi та культурш права мае унiверсальний характер. За виконанням цього договору слщкуе уповноважений на те спещальний орган - Комггет з економiчних, сощальних та культурних прав (КЕСКП). У сферi охорони здоров'я Комiтет зробив важливий внесок, розтлумачивши право на здоров'я та поняття "здоров'я", а також його охорону у Загальному коментарi № 14. На вщмшу вщ попереднiх документiв, у Пакт про економiчнi, соцiальнi та культурш права визнаеться право людини на здоров'я, яке означае можливють особи мати найвищий рiвень фiзичного та психiчного здоров'я, який можливо лише досягнути (стаття 12). Також в цш статтi мiстяться заходи, що мають вживатися державами-учасницями з метою забезпечення здшснення цього права. Зокрема, щ заходи передбачають забезпечення здорового розвитку дггей, запобiгання та скорочення мертвонароджуваносп i смертностi серед дггей; покращення гiгiени навколишнього середовища, гiгiени працi в галузях промисловосп; запобiгання появi епiдемiчних, ендемiчних, професшних та iнших захворювань, !х лшування та боротьба з ними; забезпечення, у разi потреби, всiх наданням медично1 допомоги та медичного догляду. Окрiм права на досягнення найвищого рiвня здоров'я, в цьому мiжнародно-правовому документi закрiпленi iншi права людини, вщ яких походить право на охорону здоров'я. Це, насамперед, право на захист им'1, материнства та дитинства (стаття 10), право на достатнш рiвень життя особи та И им'1, свободу вiд голоду (стаття 11) [7].
Одним з документа, прийнятих на мiжнародному рiвнi, е Конвенцiя про права ошб з iнвалiднiстю 2006 р. У цьому документ закрiпленi права тих ошб, якi мають стiйкi фiзичнi, пси-хiчнi, розумовi чи сенсорш порушення, що можуть перешкоджати !х участi в суспiльному життi нарiвнi з iншими особами. Конвенцiя приймалася з метою заохочення, захисту та забезпечення повного та рiвного здшснення вшма такими особами усiх належних !м, як i iншим людям, прав та основоположних свобод, а також з метою заохочення "поваги до притаманного !м достошства". В цьому мiжнародно-правовому актi мiститься досить значний ряд гарантш, якi забезпечують дотримання полггичних, громадянських, соцiальних, економiчних та культурних прав [8, с. 26]. Вщповщно до закрiплених у статп 25 Конвенцп положень, держави-учаснищ визнають те, що особа з швалщнютю мае право на досягнення найбшьш можливого рiвня здоров'я, при цьому не тддаючись дискримшацп за ознакою швалщносп. Також держави-учасницi мають вживати ушх заходiв, якi забезпечують доступ людям з швалщнютю до послуг системи охорони здоров'я, разом з врахуванням гендерно1 ознаки, особливо при проходженш такими особами реабшггацп за станом здоров'я. [9].
Варто зазначити, що важливi мiжнароднi стандарти у сферi охорони здоров'я мютяться i в документах Мiжнародноl оргашзацп працi (МОП). Зокрема, в Конвенцп МОП 1952 року № 102 "Про мтмальш норми соцiального забезпечення", в статп 10 закрiплений ряд медичних послуг, як надаються з метою збереження, вщновлення та покращення стану здоров'я особи, зокрема за рахунок страхування [10]. Стаття 13 Конвенцп МОП 1969 року № 130 "Про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби" мютить мшмальний перелш видiв медично1 допомоги, яку мае одержати у разi необхщносп кожен громадянин держав, яю ратифiкували цей акт: загальна лшарська допомога, зокрема i вдома; допомога спещалюта стацiонарним чи амбулаторним хворим або допомога спещалюта поза лшарнею; видача необхiдних медичних препаратiв за рецептом лшаря чи iншого фахiвця; госпiталiзацiя у випадку потреби тощо [11].
KpiM названих вже мiжнародних договорiв, мiжнародно-правовi стандарти в сферi охорони здоров'я мютяться в документах, що мають на мет регулювання правовщносин з питань охорони здоров'я. Ц документи приймаються спецiальними органiзацiями, створеними для безпосередньо1 розробки стандартiв в галузi охорони здоров'я. До таких оргашзацш вщносяться Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я (ВООЗ), Всесвггая медична асоцiацiя (ВМА), Всесвггая асоцiацiя медичного права (ВАМП).
ВООЗ, створена в 1946 рощ при ООН, покликана займатися заходами, яю спрямовуються на досягнення якомога вищого рiвня здоров'я людини на свгговому рiвнi. Окрiм Статуту ВООЗ, в якому вперше було закрiплено поняття "здоров'я", мiжнародно-правовi стандарти з охорони здоров'я мютяться в багатьох документах, зокрема в Алма-Атинськш декларацп 1978 року, яка носить ушверсальний характер, хоч не е обов'язковою до виконання. Алма-Атинська декларацiя була прийнята на Мiжнароднiй конференцiï ВООЗ з первинно1 медико-санiтарноï допомоги. В цьому документ ще раз було тдтверджено те, що здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного та сощального благополуччя людини, а не лише вщсутнють захворювань чи фiзичних вад. Здоров'я е основним правом людини, а досягнення його найвищого рiвня е важливим свгговим соцiальним завданням, для виконання якого потрiбнi спiльнi зусилля ряду сощальних та економiчних сфер суспiльства разом зi сферою охорони здоров'я. Держава несе вщповщальнють за стан здоров'я свого населення. Також в Декларацп зазначаеться про важливу роль первинноï медико-санiтарноï допомоги [12].
Всесвггня медична асощацш (ВМА) була створена у 1947 рощ. Вона е мiжнародною незалежною конфедерацiею вiльних професiйний медичних асощацш, якi представляють лiкарi. До складу ВМА входить 113 нащональних медичних асощацш i бiльше 10 мшьйошв лiкарiв. Метою цiеï оргашзацп е сприяння високоякiсному та гуманному догляду за пащентами, а також тдви-щення якостi життя вшх людей у свiтi [13]. ВМА прийняла щлий ряд документiв, в яких мютяться стандарти у сферi охорони здоров'я, окремi акти визначають етичш норми та правила поведшки лiкарiв та медичного персоналу.
Одним iз найважливiших документiв ВМА е Люабонська декларацiя про права пащента 1981 року. У нiй закршлеш основнi права, якими мае володгга кожний пацiент. До них належать: право вшьного вибору лiкаря; право отримувати допомогу вщ лiкаря, який не тддаеться зовнiшнiм впливам тд час ухвалення сво1'х клiнiчних чи етичних рiшень; право погоджуватися чи вщмов-лятися вiд лiкування тсля отримання адекватно1' iнформацiï; право очшувати вiд лiкаря поваги до конфщенцшност медичних та особистих вiдомостей про пащента; право померти з пднютю; право на прийняття чи вщхилення духовно1' та морально!' пiдтримки, допомоги священнослужителя вщповщно1' конфесiï [14, с. 163].
Права людини у сферi охорони здоров'я, о^м актiв ушверсального (мiжнародного) характеру, регламентованi також i в регюнальних мiжнародно-правових актах, в яких мютяться мiжнароднi стандарти у галузi охорони здоров'я. Зокрема, европейсью мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я мiстяться в таких мiжнародно-правових актах: Свропейська конвен-цiя про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (z^i - СКПЛ, Конвенцiя) та протоколи до не^ Свропейська сощальна хартiя 1961 року, переглянута у 1996 рощ; Свропейська конвенцiя про запобтання катуванням чи нелюдському або такому, що принижуе пднють, пово-дженню чи покаранню 1987 року; Рамкова конвенщя про захист нащональних меншин 1995 року; Конвенцiя про захист прав та пдност людини щодо застосування бiологiï та медицини (Конвенщя про права людини та бюмедицину) 1997 року; Хартя основних прав Свропейського Союзу 2000 року тощо [8, с. 102-108].
Одним з основних регюнальних документв на европейському континент е СКПЛ, прийнята та ратифшована вшма кра1нами-учасницями Ради Свропи. Чпкого закрiплення права людини на охорону здоров'я в Конвенцп немае, проте у нш регламентоваш iншi права у сферi охорони здоров'я, зокрема право людини на життя (стаття 2), заборона катувань чи нелюдського або при-
нижуючого пдшсть поводження (стаття 3), право на свободу та особисту недоторканють (стаття 5), повага до особистого та шмейного життя особи (стаття 8), право на свободу думки, на свободу виявлення поглядiв (статп 9-10); заборона дискримшаци за ознаками здоров'я (стаття 14). Варто наголосити на тому, що у певних випадках держава може обмежувати здшснення окремих прав, зокрема передбачених статтями 8-11, з метою захисту здоров'я [15]. Свропейський суд з прав людини (дат - ССПЛ), який виршуе шдивщуальш скарги щодо порушення цих прав виршив багато справ, зокрема у сферi охорони здоров'я (наприклад, справи "К. Х. та iншi проти Словач-чини", "Пантелеенко проти Украши", "Л. Л. проти Франци").
Наступним важливим регюнальним мiжнародно-правовим актом у сферi прав людини, в якому закршлеш мiжнароднi стандарти охорони здоров'я, е Свропейська сощальна хартiя. Вона була прийнята у 1961 рощ та переглянута у 1996 рощ. Вважаеться, що Харта е единим правовим документом, в якому повною мiрою гарантують найважливiшi соцiальнi та економiчнi права людини. Цей документ безпосередньо закршлюе право людини на охорону здоров'я у статп 11, вщповщно до яко1 держави-учасницi для ефективностi здiйснення цього права зобов 'язаш вживати заходiв з метою усунення, за можливосп, причин слабкого здоров'я; запобiгання, у мiрi сил, появi та розвитку хвороб, нещасних випадкiв. Свропейська сощальна харта, окрiм права на охорону здоров'я, закршлюе досить великий перелш прав людини в сферi охорони здоров'я, а контроль за ïï дотриманням здшснюе Свропейський комiтет iз соцiальних прав [16, с. 91-92].
Ще одним iз вагомих мiжнародно-правових актiв у сферi охорони здоров'я е Конвенщя про захист прав i пдносп людини щодо застосування бiологiï та медицини 1997 року, яка також закршила низку важливих прав людини з охорони здоров'я, зокрема прав пащента, при цьому звертаеться увага на потребу поваги людини як окремоï особистосп та як члена суспшьства i визначаеться важливим забезпечувати пдшсть людини. Конвенщя носить обов'язковий характер для тих держав, як ïï ратифшували. У цьому документ зазначаеться, що ССПЛ може надавати певш консультативш висновки з правових питань, як стосуються ïï тлумачення [17].
Крiм документа Ради Свропи, мiжнародно-правовi стандарти у сферi охорони здоров'я регламентуються в актах Свропейського Союзу. Одним iз таких мiжнародних договорiв обов'яз-кового характеру для держав-учасниць мiжнародноï оргашзацп е Харта основних прав Свропейського Союзу, прийнята 7 грудня 2000 року в Нщщ на засщанш Свропейськоï Ради. Основним право людини в сферi охорони здоров'я, затвердженим Харлею, е право на охорону здоров'я (стаття 35), зпдно з яким кожна людина мае право на профшактичне лшування та медичне обслуговування на тих умовах, як закршлеш нащональним законодавством та склалися практично. Також у цш статп зазначаеться, що до охорони здоров'я людини при розробщ та здшсненш усiх видiв полiтики та дш СС мае придiлятися шдвищена увага [18, с. 24-25].
Значний внесок в розвиток европейського законодавства та реформу системи охорони здоров'я зробили документи мiжнародних оргашзацш у сферi охорони здоров'я. Серед таких документа видшяеться Декларащя про политику в галузi дотримання прав пащента в Свропi та Свропейська харта прав пацiентiв. Перший документ було прийнято у 1994 рощ у Амстердамi Свропейською консультативною радою ВООЗ. Декларащя фактично завершила оформлення концепци прав пащента, а також внесла певну яснють у бшьшють юридичних визначень з прав пащента. Амстердамська декларащя визначила стратепю розвитку прав пащента на европейсь-кому континент та включала певш практичш рекомендаций У цьому документ вперше бути сформульоваш принципи прав пацiентiв, як грунтуються на повазi прав людини та людських щнностей в охорош здоров'я. До них належать: повага людсь^' гiдностi; повага моральних, рель гiйних та культурних цiнностей; фiзична i психiчна недоторканiсть та захист; можливють досягнення якомога вищого рiвня здоров'я тощо [19, с. 84].
Визначальним кроком у процеш розвитку мiжнародних стандартiв, якi забезпечують захист права на здоров'я, стало прийняття у 2002 рощ Свропейсь^' харти прав пацiентiв. Вона була прийнята на нарадi нацiональних суспiльних оргашзацш краш Свропи у зв'язку з невиконанням державами СС ряду зобов'язань, через що попршився стан реалiзацiï прав пащента. Проект Харти
був тдготовлений Активною громадською мережею - европейською мережею громадських оргашзацш iз захисту прав пащентв та споживачiв. Важливють Хартiï полягае в тому, що вона е одшею iз складових громадянського руху у Свропi, який посприяв тому, що пащентв почали залучати до формування полiтики у галузi охорони здоров'я. [8, с. 107]. У документ визначений перелш прав пащентв, а саме право на профшактичш заходи; право на доступ до шформацп; на згоду; право вшьного вибору; право на приватшсть та конфiденцiйнiсть iнформацiï; право на дотримання стандартв якостi; на повагу до часу пащента; право на безпеку; право на доступ до сучасних досягнень; на уникнення невиправданих болю та страждань; право на iндивiдуалiзоване лшування; право на подання скарги; на компенсащю [20].
Висновки. Отже, узагальнивши наведене вище, ми можемо стверджувати, що м!жюродно-правовi стандарти прав людини у сферi охорони здоров'я - це закршлеш в актах та документах мiжнародного рiвня, унiфiкованi та функщонально унiверсальнi норми i принципи права. Вони, за допомогою досить абстрактних, переважно ощночних, понять фшсують необхщний мiнiмальний чи бажаний обсяг та змют прав людини у сферi охорони здоров'я. Також щ стандарти обумовленi досягненнями розвитку суспшьства та його динамiчнiстю, встановлюють обов'язки держав забезпечувати 1х дотримання, охорону та захист, i можуть передбачати певну вщповщальнють у виглядi санкцш полiтичного чи полiтико-юридичного характеру.
Право на охорону здоров'я, яке закршлене в численних мiжнародно-правових документах з прав людини, е досить важливою гарантею визнання цього права мiжнародним спiвтовариством. Це покладае на держави обов'язок його забезпечення. Значна кшьюсть мiжнародних стандартiв, якi мiстяться в мiжнародно-правових актах, е важливою основою у питаннях захисту права на охорону здоров'я - одного з найважливших прав людини та громадянина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Наливайко Л. Р., Степаненко К. В. М!жнародно-правов1 стандарти прав людини : навч. поаб. Дшпро : ДДУВС, 2019. 184 с. 2. Рабшович П. М. Мжнародш стандарти прав людини: властивосп, загальне поняття, класифжащя. Вкник НацюнальноЧ академи правових наук Укра'ти. 2016. № 1 (84). С. 19-29. 3. Путраймс I. I. (2013). Ефектившсть 1мплементацп м1жнародних стандарпв прав людини у законодавство Украши: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.11. К. 20 с. 4. Шамич О. М. (2014). Поняття та структура природного права людини на охорону здоров'я. Актуальнi проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. № 11. С. 75-92. 5. Колоколов Г. Р. (2005). Основы медицинского права. Курс лекций : учебн. пособ. для вузов. М.: Экзамен. 320 с. 6. Загальна декларащя прав людини: м1жнар. док. в1д 10.12.1948. База даних «Законодавство Украши» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015 (дата звернення: 05.03.2020). 7. М1жнародний пакт про економ1чш, сощальш i культурш права: м1жнар. док. в1д 16.12.1966. База даних «Законодавство Укра'ти» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_042 (дата звернення: 05.03.2020). 8. Права людини у сфер1 охорони здоров'я: практичний поабник (2012). : за наук. ред. I. Я. Сенюти. Льв1в: Вид-во ЛОБФ «Медицина i право». 552 с. 9. Конвенщя про права оаб з швалщшстю: м1жнар. док. в1д 13.12.2006. База даних «Законодавство Украши» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 (дата звернення: 30.03.2020). 10. Про мшмальш норми сощального забезпечення: Конвенщя МОП № 102 ; м1жн. Док. в1д 28.06.1952. База даних «Законодавство Украти» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_011 (дата звернення: 30.03.2020). 11. Про медичну допомогу i допомоги у випадку хвороби: Конвенщя МОП 130 ; м1жн. док. в1д 25.06.1969. База даних «Законодавство Украти» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 993_184 (дата звернення: 30.03.2020). 12. Алма-Атинська декларащя: мiжн. док. в1д 12.09.1978. URL: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0007/113875/E93944R.pdf (дата звернення: 02.04.2020). 13. HISTORY. The Story of the WMA. World Medical Association. URL: https://www.wma.net/who-we-are/history/ (accessed: 02.04.2020). 14. Бойко Ю. Ю. (2018). Мжнародно-правова концепщя охорони прав пащента. Правова позиця. № 2 (21). С. 162-166. 15. Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод: м1жн. док. в1д 04.11.1950. База даних «Законодавство Украши» / ВР Украши. URL: (дата звернення: 17.03.2020). 16. Мельник О. (2018). Свропейська сощальна харт1я у систем! джерел права сощального
забезпечення: теоретико-правовий аспект. Шдприемство, господарство i право. № 5. С. 90-95. 17. Конвенщя про захист прав i пдносп людини щодо застосування бюлогп та медицини: Конвенщя про права людини та бюмедицину: мiжн. док. вщ 04.04.1997. База даних «Законодавство Укра'ти» / ВР Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334 (дата звернення: 07.04.2020). 18. Добрянський С. (2013). Харпя основних прав Свропейського Союзу як репональний праволюдинний стандарт. Вiсник Нацiональноi академп правових наук Украши. № 3 (74). С. 23-30. 19. Шишацька Н. Ф. (2013). Права пащенпв у мiжнародних документах. Вкник со^ально'1' гтени та оргашзацИ охорони здоров 'я Украши. № 4 (58). С. 84-86. 20. The European Charter of Patients' Rights. ACN, 2000. URL: https://ec.europa.eu/health/ph_ overview/co_operation/ mobility/docs/health_services_ co108_en.pdf (accessed: 09.04.2020).
REFERENCES
1. Nalyvaiko L. R., Stepanenko K. V. (2019). Mizhnarodno-pravovi standarty prav liudyny: navch. posibnyk [International legal standards for human rights: a textbook] Dnipro: DDUVS. 184 p. 2. Rabinovych P. M. (2016). Mizhnarodni standarty prav liudyny: vlastyvosti, zahalne poniattia, klasyfikatsiia [International Human Rights Standards: Properties, General Concept, Classification] Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy. No. 1 (84). P. 19-29. 3. Putraims I. I. (2013). Efektyvnist implementatsii mizhnarodnykh standartiv prav liudyny u zakonodavstvo Ukrainy [Effectiveness of implementation of international human rights standards in the legislation of Ukraine]: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.11. K. 20 p. 4. Shamych O. M. (2014). Poniattia ta strukturapryrodnohoprava liudyny na okhoronu zdorovia [The concept and structure of the natural human right to health]. Aktualni problemy navchannia ta vykhovannia liudei z osoblyvymy potrebamy. No. 11. P. 75-92. 5. Kolokolov H. R. (2005). Osnovu medytsynskohoprava. Kurs lektsyi: Uchebnoeposobye dlia vuzov [Fundamentals of medical law. Lecture Course: A tutorial for universities]. M.: Ekzamen. 320 p. 6. Zahalna deklaratsiiaprav liudyny (1948, December 10) [Universal Declaration of Human Rights: Law of United Nations Organization]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (accessed: 05.03.2020). 7. Mizhnarodnyi pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava (1966, December 16) [International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights: Law of United Nations Organization]. Retrieved from: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/995_042 (accessed: 05.03.2020). 8. Prava liudyny u sferi okhorony zdorovia: praktychnyi posibnyk (2012) [Human rights in health: a practical guide] / za nauk. red. I. Ya. Seniuty. Lviv: Vyd-vo LOBF «Medytsyna i pravo». 552 p. 9. Konventsiia pro prava osib z invalidnistiu (2006, December 13) [Convention on the Rights of Persons with Disabilities: Law of United Nations Organization]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_g71 (accessed: 30.03.2020). 10. Pro minimalni normy sotsialnoho zabezpechennia (1952, June 28) No. 102 [On Minimum Standards of Social Security: Law of International Labor Organization]. Retrieved from: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/993_011 (accessed: 30.03.2020). 11. Pro medychnu dopomohu i dopomohy u vypadku khvoroby (1969, June 25) No. 130 [On Medical Assistance and Assistance to Patients: Law of International Labor Organization]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_184 (accessed: 30.03.2020). 12. Alma-Atynska deklaratsiia (1978, September 12) [The Alma-Ata Declaration: Law of World Health Organization]. Retrieved from: http://www.euro. who.int/__data/assets/pdf_file/0007/113875/E93944R.pdf (accessed: 02.04.2020). 13. HISTORY. The Story of the WMA. World Medical Association. Retrieved from: https://www.wma.net/who-we-are/history/ (accessed: 02.04.2020). 14. Boiko Yu. Yu. (2018). Mizhnarodno-pravova kontseptsiia okhorony prav patsiienta. [International legal concept for the protection of patients' rights] Pravova pozytsiia. No. 2 (21). P. 162-166. 15. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny ta osnovopolozhnykh svobod (1950, November 4) [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: Law of Council of Europe]. Retrieved from: (accessed: 17.03.2020). 16. Melnyk O. (2018). Yevropeiska sotsialna khartiia u systemi dzherelprava sotsialnoho zabezpechennia: teoretyko-pravovyi aspekt. [The European Social Charter in the System of Sources of Social Security Law: Theoretical and Legal Aspects]. Pidpryiemstvo, hospodarstvo i pravo. No. 5. P. 90-95. 17. Konventsiia pro zakhyst prav i hidnosti liudyny shchodo zastosuvannia biolohii ta medytsyny: Konventsiia pro prava liudyny ta biomedytsynu (1997, April 4) [Convention for the Protection of Human Rights and Dignity in the Application of Biology and Medicine: Convention on Human Rights and Biomedicine: Law of Council of Europe]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334 (accessed: 07.04.2020). 18. Dobrianskyi S. (2013). Khartiia osnovnykh prav Yevropeiskoho Soiuzu yak rehionalnyi pravoliudynnyi standart. [Charter of Fundamental Rights of the European Union as a Regional Standard of Justice]. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy. No. 3 (74). P. 23-30. 19. Shyshatska N. F. (2013). Pravapatsiientiv u mizhnarodnykh dokumentakh. [Patients' rights in international documents]. Visnyk sotsialnoi hihiieny ta orhanizatsii okhorony zdorovia Ukrainy. No. 4 (58). P. 84-86. 20. The European Charter of Patients" Rights. ACN, 2000. Retrieved from: https://ec.europa.eu/health/ph_overview/co_ operation/mobility/docs/health_services_co108_en.pdf (accessed: 09.04.2020).
Дата надходження: 06.07.2020р.
Solomiia Tsebenko
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education Department of Theory, History and Philosophy of Law
Ph. D.
Mariia Zhuravel Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education
Student
INTERNATIONAL LEGAL STANDARDS OF HEALTH: TO CHARACTERISTICS OF SOURCES
International human rights protection is one of the most important tasks of modern international law and it is related to the concept of "human rights standards". By standardizing the rights and freedoms of the individual and the citizen, it is possible to recognize a particular legal system as democratic, that is, one that meets the democratic goals of human development. International legal standards in the field of health play a significant role in protecting human rights, and therefore there is a need for research.
The article focuses on analyzing the concept of international human rights standards in the field of health and explaining the importance of ensuring and protecting human rights in order to determine the impact on the development of public health relations.
An analysis of the provisions of the main international legal instruments in the field of health, in particular, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights, the Convention on the Rights of the Child, the Convention on the Rights of Persons with Disabilities, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the Lisbon Declaration etc.
Based on the analyzed legal position and the main sources of the study, it can be concluded that the international legal standards of human rights in the field of health care are enshrined in acts and documents of the international level, unified and functionally universal norms and principles of law. Using rather abstract, mostly evaluative, concepts, they capture the minimum or desired amount and content of human rights in health care. Also, these standards are conditioned by the achievements of society and its dynamism, impose the duty of states to ensure their observance, protection and protection, and may impose some liability in the form of sanctions of a political or legal nature.
Key words: human rights, convention, health care, international standards, international legal acts, patients' rights.
