Гідність людини і міжнародні стандарти Текст научной статьи по специальности «Право»

УДК [341.231.14]

Соломiя Цебенко

Навчально-науковий шституту права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",

кандидат юридичних наук, доцент кафедри юторп держави i права smombd@ukr. net

Г1ДН1СТЬ ЛЮДИНИ I М1ЖНАРОДН1 СТАНДАРТИ

© Цебенко С., 2017

Аналiзуeться гiднiсть людини у свгтга мiжнародних стандартiв. Розглядаються HayKOBi пiдходи до розумiння пдносп людини. Охарактеризовано 0CH0BHi мгжнародш стандарти права людини на гщшсть. Проaнaлiзовaно практику бвропейського Суду з прав людини щодо цього питання.

Ключовi слова: права людини; гiднiсть людини; мiжнaроднi акти; Свропейський Суд з прав людини.

Соломия Цебенко

ДОСТОИНСТВО ЧЕЛОВЕКА И МЕЖДУНАРОДНЫЕ СТАНДАРТЫ

Анализируются достоинство человека в свете международных стандартов. Рассматриваются научные подходы к пониманию достоинства человека. Охарактеризованы основные международные стандарты права человека на достоинство. Проанализирована практика Европейского Суда по правам человека по этому вопросу.

Ключевые слова: права человека; достоинство человека; международные акты; Европейский Суд по правам человека.

Solomiya Tsebenko

Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University, Department of History of State and Law

Ph. D.

HUMAN DIGNITY AND INTERNATIONAL STANDARDS

This article by analyzing human's dignity according to international standards. Considered scientific approaches to understanding the human dignity. In the article there are characterized the main international standards of the human's right on dignity. The analysis of the European Court of Human Rights on this issue.

Key words: human rights; human dignity; international acts; European Court of Human Rights.

Постановка проблеми. Усе, що стосусться людсько! особи, И пдносп, свободи та рiвностi, становить актуальну тему дослщження у сучасний перюд. Будь-яка сфера формування та життeдiяльностi особистосп (духовна, культурна, моральна тощо) повинна охоплюватися пею чи шшою мiрою такою ствпрацею.

Пднють людини е однieю з найважливших цiнностей, яка е у людини. Вона багатогранно i глибоко проникла у змют права. Право людини на пднють закршлюеться у рiзних мiжнародних актах, а також вщображене у практицi Свропейського Суду з прав людини (далi - Суд).

У зв'язку з тим, що постшно приймаються новi мiжнароднi акти, у яких згадуеться пднють людини та ршення Суду, яю ухвалюються враховуючи цi норми, висвiтлення означеного питання е актуальним.

Аналiз дослiдження проблеми. У юриспруденцп деякi автори пропонують розглядати справедливiсть, формальну рiвнiсть та свободу як правовi цiнностi, що випливають iз людсько! гiдностi [1, а 363]. Ми погоджуемось iз такою думкою, зважаючи, зокрема, i на те, що у законодавсга Укра!ни, зокрема у ст. 3 Конституци Укра!ни, одними з найвищих соцiальних цiнностей визнано честь i гiднiсть людини. Також фундаментальними мiжнародними актами проголошуеться, що основою свободи, справедливосп i загального миру е визнання пдносп кожно! людини та И рiвних i невiд'емних прав [2].

У вггчизнянш лiтературi е багато науковщв, котрi зверталися до проблематики прав людини та закршлення !х у мiжнародних актах - це О. В. Грищук, Д. А. Гудима, Л. М. Остапенко, П. М. Рабшович та ш.

Мета роботи - охарактеризувати деяю мiжнароднi стандарти права людини на пднють.

Виклад основного матерiалу. У мiжнародних актах i в нащональному законодавствi багатьох держав йдеться про пднють як основу уше! системи прав людини.

Вважаеться, що на мiжнародному рiвнi презумпцiя гiдностi людини вперше була закрiплена у ст. 1 Загально! декларацп прав людини 1948 р. (дат -ЗДПЛ): "Ус люди народжуються вiльними i рiвними у сво!й гiдностi та правах". Щоправда, ще у преамбулi Статуту ООН 1945 р. одшею з головних цшей проголошувалося, зокрема: "...затвердити вiру в основнi права людини, у пднють i цiннiсть людсько! особистосп".

Аналiзуючи цi та iншi всесвiтнi мiжнароднi акти, можна визначити мiжнароднi стандарти щодо людсько! пдносп:

- визнання гiдностi людини е основою свободи, справедливосп i загального миру;

- ус люди народжуються вшьними та рiвними у сво!й гiдностi [2];

- усi права людей - i громадянськi, i полiтичнi, i економiчнi, i сощальш, i культурнi -випливають з властиво! людськiй особi гiдностi [3];

- ус особи, позбавленi вол^ мають право на гуманне поводження i поважання гiдностi, властиво! людськш особi [3, ст. 10];

- заборона застосування тортур [2, ст. 5], катування [3, ст. 7], зокрема до дггей [4, ст. 37], i до шваладв [5, ст. 15];

- заборона жорстокого, нелюдського або такого, що принижуе пднють, поводження чи покарання [2, ст. 5], у т. ч. i до дггей [4, ст. 37], i до швалщв [5, ст. 15];

- заборона тддавати особу медичним чи науковим дослщам без !! вшьно! згоди [3, ст. 7; 5, ст. 15];

- заборона расово! дискримшацп у усiх формах i проявах, i забезпечення розумшня та поважання пдносп людини [6];

- дискримшащя жшок у будь-якш сферi суспiльного життя порушуе принцип поваги до людсько! пдносп [7];

- дитина повинна бути вихована у душ iдеалiв, проголошених у Статуп ООН, зокрема, у дуа пдносп [4];

- освiта повинна бути спрямована на усвщомлення пдносп людини i змiцнювати повагу до прав людини i основних свобод [8, ст. 13];

- шкшьна дисциплша повинна бути забезпечена методами, що грунтуються на повазi до людсько! пдносп дитини [4, ст. 28];

- забезпечення гщно! роботи для уих, у т. ч. для жшок i молодi, що визначено одним з центральних завдань нащонально! мiжнародно! полiтики на рiвнi ООН [9, п. 47];

- право людей жити у гщних умовах, вшьних вщ голоду i страху насилля, пригшчення i несправедливостi [9, п. 143];

- заборона незаконного посягання на честь i гщшсть дитини;

- неповнощнна у розумовому або фiзичному вiдношеннi дитина повинна вести повнощнне i достойне життя в умовах, яю забезпечують li гщшсть;

- заходи щодо сприяння фiзичному чи психологiчному вiдновленню та сощально! штеграцп дитини повиннi здiйснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу i гщшсть дитини [4, ст. 16, 23, 39];

- збiр, обробка, використання та збериання особових даних, зокрема медичних i генетичних даних, не повинш призводити до обмеження або мати сво!м наслщком обмеження прав людини, основних свобод та людсько! пдносп особистостi [10, ст.19];

- принцип рiвноl пдносп i поваги до усiх культур, зокрема культури осiб, якi належать до меншин i корiнних народiв [11].

Необхiдно пам'ятати i про те, що Укра!на е державами-учасницями Свропейсько! конвенци з прав людини i основоположних свобод 1950 р. (далi - СКПЛ або Конвенщя). Вiдповiдно, цi держави визнають щодо себе юрисдикщю Свропейського Суду з прав людини (z^i - ССПЛ або Суд) i зобов'язанi виконувати його ршення. Ст. 3 СКПЛ чiтко передбачае, що нiкого не може бути тддано катуванню, або такому, що принижуе гщшсть, поводженню або покаранню.

Розглядаючи справи на порушення ст. 3 СКПЛ, Суд наголошуе, що ст. 3 СКПЛ захищае одну iз найфундаментальнiших цшностей демократичного суспiльства. Держави, якi тдписали i ратифiкували Конвенцiю, несуть безумовний обов'язок захищати тих осiб, котрi знаходяться пiд !х юрисдикцiею, вщ катування, нелюдського чи такого, що принижуе гщшсть, поводження або покарання. Цей обов'язок, зокрема, включае у себе: по-перше здшснення ефективних заходiв, спрямованих на захист дiтей та шших соцiально вразливих категорiй населення вщ неналежного з ними поводження, про яке органи влади знали або повинш були знати [12, с. 77-80]; по-друге, державш органи повинш придшяти особливу увагу заявам особи про те, що и (його) депортащя до третьо! кра!ни спричинить порушення закрiплених у ст. 3 СКПЛ прав тако! особи [12, с. 67-69]; потрете, держава зобов'язана забезпечити належш умови перебування ув'язнених у мюцях позбавлення вол^ що узгоджуеться з повагою до його людсько! пдносп, зокрема у вщповщних випадках надавати необхщну медичну допомогу [12, с. 99-102] i нестача матерiальних ресурсiв, у будь-якому випадку, у принцит, не може виправдовувати такого рiвня жорстокосп, який призводить до порушення ст. 3 СКПЛ [13, с.78-80].

Щоправда у цiй статтi Конвенцi! вживаються два термши - "катування" i "жорстоке поводження", i якщо гносеолопчно !х зiставити, то принциповою вщмшнютю мiж ними буде те, що катування здшснюеться для досягнення певно! мети, а жорстоке поводження полягае лише у дiях, що принижують, завдають бол^ однак дуже важко провести чггку межу мiж рiзного роду знущаннями, якi досягають рiвня катувань, i тими, якi такого рiвня не досягли.

Звичайно, що ощнка ССПЛ само! дi! як жорстокого, нелюдського i принижуючого гщшсть поводження залежить вщ сукупностi таких обставин, як тривалють й штенсивнють вiдповiдного поводження, наслiдки таких дш для здоров'я людини, стать, вш, попереднiй стан здоров'я та iншi iндивiдуальнi особливостi [14].

Крiм того, з ршення ССПЛ у справi "Кемпбелл i Косанс проти Сполученого Королiвства" (Campbell and Cosans v. the United Kingdom) вщ 25.02.1982 р. випливае те, що кожна людина ощнюе себе шдивщуально i суб'ективно, тому у деяких випадках, наприклад, "погроза (школяру фiзичним покаранням) на адресу невразливо! людини може не справити на не! якогось помггного впливу, однак може бути такою, що принижуе гщшсть; i навпаки, - уразлива людина може бути надзвичайно глибоко вражена погрозою, яку можна було б визнати як таку, що принижуе гщшсть, лише спотворивши звичайне значення цього слова" [15]. Отже, ССПЛ кожного разу аналiзуе

конкретну ситуащю i виносить рiшення тшьки пiсля врахування ycieï сукупносп обставин, що спричинили порушення ст. 3 Конвенцп.

Суд вказуе на те, що до в'язшв, котрi страждають на серйознi психiчнi розлади i схильш до самогубства, мають вживатися спещальш заходи, якi були б пристосоваш до ïx стану для забезпечення людяного ставлення до них, а покарання, яке застосовують до псиxiчно хворих в'язнiв, повинно вщповщати стандарту Ради Свропи поводження з псиxiчно хворими особами, iнакше це буде трактуватись, як нелюдське або таке, що принижувало людську гщнють [13, с. 5558]. Отже, необхщно пам'ятати про те, що, по-перше, псиxiчно xворi пацieнти мають право на про-фесiйнy, гуманну i гщну допомогу [16] i, по-друге, за будь-яких обставин необхщно поважати людську гщнють пащента i повинш бути застосованi необхщш заходи для захисту його здоров'я [17].

Положення про те, що взаемовщносини лшаря i пацiента повинш будуватись на повазi до пдносп людини (вiдповiдно е недопустимою маншулящя людиною, незалежно вiд цiлей) тдтверджуеться практикою ССПЛ. Так у ршенш у справi "Яковенко проти Украши" (Yakovenko v. Ukraine) вiд 25.10.2007 р. Суд тдтвердив ту позищю, що неспроможнiсть компетентних органiв забезпечити особ^ яка тримаеться пiд вартою, вчасну i належну медичну допомогу також становить нелюдське та таке, що принижуе гщшсть, поводження, що вважаеться порушенням ст. 3 СКПЛ [13, с. 71-75]. У законодавсга Украши це положення тдтверджуеться забороною застосування до людини медичних дослав без ïï вiльноï згоди [18] та неможливютю застосування до пащента заxодiв примусового лшування та в шших випадках, коли дiями пращвниюв охорони здоров'я можуть бути ущемлеш загальновизнанi права людини та громадянина [19, ст. 6].

На мiжнародномy рiвнi не допускаеться практика, яка суперечить людськш гiдностi, у т. ч. клонування людини з метою створення людсько1' особи. G також звернення до держав-учасниць ООН з пропозищею заборонити yd форми клонування людей у тш частинi, у якш вони не сyмiснi з людською гщшстю чи захистом людського життя [20]. А на рiвнi Ради Gвропи та в Украш прямо забороняеться клонування людини, тобто створення людини, що генетично щентична шшш людськiй особi, яка е живою чи вже померла [21, ст. 1, 2].

Також варто i врахувати те, що визнання евтаназп суспшьством призвело б до применшення пдносп людини. Що ж до мiжнародноï практики, то, зокрема, GСПЛ, розглядаючи справи згщно зi ст. 2 GКПЛ, вимагае вщ держав не лише утримуватися вщ умисного i незаконного позбавлення життя, а й уживати необхщних заxодiв для захисту життя тих людей, як перебувають пiд 1'хньою юрисдикщею, i стверджуе, що ст. 2 GКПЛ не можна тлумачити як таку, що надае право померти; вона також не може породжувати i право на самовизначення у сенс надання людиш права обирати смерть, а не життя. Отже, GСПЛ наполягае на заборош застосування сили чи вчинення будь-яких шших дiянь, що можуть призвести до смерт людини. Крiм того, жодна особа не може вимагати вщ держави, щоб вона допустила чи сприяла б ïï смерт [22, с. 98-99, 175].

На мiжнародномy рiвнi визнано, по-перше, що ус права людини випливають iз властивоï людськш природi пдносп [3; 8]; по-друге, що людина може здшснювати сощальш, економiчнi та культурш права i право на сощальне забезпечення для тдтримання гiдностi людини та вшьного ïï розвитку [2, ст. 22]; по-трете, що освгга повинна спрямовуватися також i на усвщомлення пдносп людини [8, ст. 13]; по-четверте, що право на гуманне поводження i на повагу до людськоï пдносп мають ус особи, як позбавлеш волi [3, ст. 10].

Також варто звернути увагу на те, що у мiжнародниx актах гарантуеться право на справедливу i задовшьну винагороду за працю, яка забезпечуе пдне людини юнування [2, ст. 23].

Отже, можна зробити висновок, що вщповщно до мiжнародниx стандарта, пднють людини розyмiеться як щннють, яка властива уем, без винятку, людям i з я^' випливають ус права людини. Тобто, якщо говорити мовою фшософи й теори прав людини, то мiжнароднi акти закрiплюють людську антропну пднють, яка властива yсiм членам земноï цивiлiзацiï вiд народження, незалежно вщ ïxнix iндивiдyальниx особливостей.

Висновки. Основними мiжнародними стандартами стосовно гщносп людини, якi е орiентиром для усх держав свiтy, е те, що: по-перше, визнання гщносп людини е основою свободи,

справедливосп i загального миру; по-друге, yci люди, незалежно вщ будь-яких шдивщуальних особливостей, народжуються вiльними та рiвними у свош гiдностi; по-трете, ус права людей -громадянськi, полггичш, економiчнi, соцiальнi та кyльтyрнi - випливають з властиво! людськiй особi гiдностi; по-четверте, yсi люди (у т. ч. и, яю позбавлеш волi, психiчнохворi, жiнки) мають право на повагу до свое! гщносп. У зв'язку з цим на мiжнародномy рiвнi забороняеться: 1) застосування тортур, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижуе гщшсть, поводження чи покарання; 2) пщдавати особу медичним чи науковим дослщам без ïï вшьно1 згоди; 3) расова дискримшащя; 4) рабство.

Крiм того, i жшка, i чоловiк у свош гiдностi е рiвними мiж собою; взаемовiдносини мiж людьми повинш будуватися на повазi до гщносп людини; людська гiднiсть властива ушм, незалежно вiд iндивiдyальних особливостей людини чи наявносп у неï психiчноï чи iншоï хвороби.

Також у мiжнародних актах мiстяться такi права, як: право здшснювати соцiальнi, економiчнi та кyльтyрнi права та право на сощальне забезпечення для пщтримання гiдностi людини та вiльного ïï розвитку; право отримувати освггу, спрямовану також i на усвщомлення гщносп людини; право на гуманне поводження i на повагу людськоï гщносп мають особи у разi ïx затримання, взяття пiд варту чи позбавлення вол^

Отже, можна зробити загальний висновок про те, що на мiжнародномy рiвнi визнаеться право кожного на повагу до людсь^' гщносп. Вщповщно кожна людина (незалежно вщ обсягу ïï дiездатностi чи будь-яких шдивщуальних особливостей) заслуговуе на гщне з нею поводження з боку вшх шших ошб. Тому i забороняеться застосування до людей тортур чи жорстокого, нелюдського або такого, що принижуе ïxню гщшсть, поводження i покарання, а також забороняеться пщдавати особу медичним чи науковим дослщам без ïï вiльноï згоди. Бшьше того: вщповщно до мiжнародниx стандарпв юнуе обов'язок кожноï людсь^' особи поводитися стосовно iншоï особи гщно, професшно та гуманно, а першочерговим завданням правовоï держави е охорона i захист особи, ïï гщносп, прав i свобод.

1. Грищук О. В. Людська г1дтстъ у npaei: фиософсъю проблеми: моногр. - К. : Атша, 2007. -428 с. 2. Загалъна декларащя прав людини: резолющя 217 А (III) Генералъног Асамблег ООН eid 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_015. 3. Мiжнародний пакт про громадянсъю i полтичш права вiд 16 грудня 1966р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_043. 4. Конвенщя про права дитини вiд 20 листопада 1989р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_021. 5. Конвенщя про права iнвалiдiв вiд 13 грудня 2006р., ООН// Офщйний вiсник Украгни. - 2010. -19 берез. - № 17.

6. Мiжнародна конвенщя про лiквiдацiю вах формрасовог дискримтацп вiд 21 грудня 1965р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_105.

7. Конвенщя про лiквiдацiю вах форм дискримтацп щодо жшок вiд 18 грудня 1979р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_207.

8. Мiжнародний пакт про економiчнi, сощалъш i кулътурш права вiд 16 грудня 1966р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_042.

9. Шдсумковий документ Всесвiтнъого самту 2005 року: Резолющя Генералъног Асамблег ООН № 60/1 вiд 16 вересня 2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_e56. 10. Мiжнародна конвенщя про захист уах оаб вiд насилъницъких зникненъ вiд 20 груд. 2006р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_l54. 11. Конвенщя про охорону та заохочення розмаття форм кулътурного самовираження : вiд 20 жовт. 2005р., ЮНЕСКО // Офщйний вiсник Украти. - 2010. - 15 лют. -№ 8. 12. Свропейсъкий суд з прав людини: матерiали практики (1993-2003 рр.) : пращ Лъвiв. лабораторИ' прав людини i громадянина Наук.-до^д. т-ту держ. будiвництва та мiсцевого самоврядування Акад. правових наук Украти / редкол. : П. М. Рабтович (гол. ред.) [та т.]. - К. : Феткс, 2004. (Сер. II. Коментарi прав i законодавства ; вип. 4). 13. Свропейсъкий суд з прав людини: матерiали практики (2006-2008 рр.) : пращ Лъвiв. лабораторИ' прав людини i громадянина

Наук. -дослгд. in-ту держ. будгвництва та мгсцевого самоврядування Акад. правових наук Украши / редкол. : П. М. Рабшович (гол. ред.) [та iH.]. - Львiв : Край, 2009. (Сер. II. Коментарi прав i законодавства ; вип. 9). 14. Назаров В. В. Право людини на повагу до ïï гiдностi : нащональт та мiжнароднi аспекти // Науковий вiсник Чертвецького утверситету : зб. наук. пр. - Чертвщ : Рута, 2008. - С. 18-20. - Вип. 435 : Правознавство. 15. Ршення Свропейського суду з прав людини у справi "Кемпбелл i Косанс проти Сполученого Королiвства" (Campbell and Cosans v. the United Kingdom) вiд 25.02.1982 р. - Режим доступу:http://www. echr. coe. int. 16. Положення та погляди Всесвiтньоï психiатричноï асощацп про права та юридичний захист психiчно хворих вiд 17 жовтня 1989р., ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_871. 17. Резолющя № 46/119 "Захист оаб з психiчними захворюваннями та полтшення психiатричноï допомоги" вiд 18 лютого 1992р., прийнята Генеральною Асамблею ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_905. 18. Конститу^я Украши вiд 28 червня 1996р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80. 19. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я : Закон Украши вiд 19 листоп. 1992 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/2801-12. 20. Декларащя ООН про клонування людини: Резолющя 59/280 Генеральног' Асамблег' ООН вiд 8 березня 2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_d57. 21. Про заборону репродуктивного клонування людини: Закон Украши вiд 14 грудня 2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/2231-15. 22. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод: судебная практика с 1960 по 2002 г. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. - 1071 с.

REFERENCES

1. Hryshchuk O. V. Lyuds'ka hidnist' u pravi: filosofs'ki problemy: Monohrafiya [Dignity in Law: philosophical problems], Kiev, Atika Publ, 2007, 428 p. 2. The Universal Declaration of Human Rights on December 10, 1948. Available at: http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_015. 3. The International Covenant on Civil and Political Rights on December 16, 1966. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_043. 4. The Convention on rights of the child on November 20, 1989. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_021. 5. The Convention on the Rights of Disabled Persons on December 13, 2006. 6. The International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination on December 21, 1965. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_105. 7. The Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women on December 18, 1979. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_207. 8. The International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights on December 16, 1966. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_042. 9. The Resolution № 60/1 The Outcome of the 2005 World Summit on September 16, 2005. Available at: http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_e56. 10. The International Convention for the Protection of All Persons from Enforced Disappearance on December 20, 2006. Available at: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_l54. 11. The Convention on the Protection and Promotion of the Diversity of Cultural Expressions on October 20, 2005. 12. Yevropeys 'kyy sud z prav lyudyny: materialy praktyky (2006-2008 rr.): pratsi L 'viv. laboratoriyi prav lyudyny i hromadyanyna Nauk.-doslid. in-tu derzh. budivnytstva ta mistsevoho samovryaduvannya Akad. pravovykh nauk Ukrayiny. Redkol.: P. M. Rabinovych (holov. red.) [European Court of Human Rights: Materials Practice (1993-2003 years)], Kiev, Feniks Publ, 2004. 13. Yevropeys 'kyy sud z prav lyudyny: materialy praktyky (2006-2008 rr.): pratsi L 'viv. laboratoriyi prav lyudyny i hromadyanyna Nauk. -doslid. in-tu derzh. budivnytstva ta mistsevoho samovryaduvannya Akad. pravovykh nauk Ukrayiny. Redkol. : P. M. Rabinovych (holov. red.) [European Court of Human Rights: Materials Practice (2006-2008 years)], Lviv, Kray Publ, 2009. 14. Nazarov V. V. Pravo lyudyny na povahu do yiyi hidnosti: natsional 'ni ta mizhnarodni aspekty [The right to respect for his dignity, national and international aspects]. Naukovyy visnyk Chernivets 'koho universytetu -Scientific Bulletin of Chernivtsi University, 2008, Vol. 435, pp. 18-20.15. Rishennya Yevropeys'koho sudu

z prav lyudyny u spravi "Kempbell i Kosansproty Spoluchenoho Korolivstva" on February 25, 1982. [The Judgment of the European Court of Human Rights in the case Campbell and Cosans v. the United Kingdom]. Available at: http://www. echr. coe. int. 16. The Position and views of the World Psychiatric Association on the rights and legal protection of the mentally ill on October 17, 1989. Available at: http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/995_871. 17. The Resolution № 46/119 The Protection of persons with mental illness and improve mental health care on February 18, 1992. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_905. 18. The Constitution of Ukraine on June 28, 1996. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80 19. The Basic Laws of Ukraine on Health Care Law of Ukraine on November 19, 1992. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/2801-12. 20. The Resolution No. 59/280 The Declaration on human cloning on March 8, 2005. Available at: http://zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_d57. 21. About the prohibition of human reproductive cloning Law of Ukraine on April 25, 2013. Available at: http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/2231-15. 22. De Sal'via M. Precedenty Evropejskogo suda po pravam cheloveka. Rukovodjashhie principy sudebnoj praktiki, otnosjashhiesja k Evropejskoj konvencii o zashhite prav cheloveka i osnovnyh svobod: sudebnaja praktika s 1960 po 2002 g., [Precedents of the European Court of Human Rights. Judicial Practice Guidelines Related to the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: Judicial Practice from 1960 to 2002], St. Petersburg, Jurid. centr Press Publ, 2004, 1071 p.

Дата надходження: 11.03.2017р.