CC BY
83
УДК 342.7
1гор Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат юридичних наук, асистент кафедри конституцшного та мiжнародного права
ihorzab@gmail. сот
Р1ВН1СТЬ, ГЩШСТЬ ТА ПРОПОРЦ1ЙН1СТЬ ЯК ПРИНЦИПИ ПРАВ ЛЮДИНИ
© Забокрицький I., 2017
Розглядаються рiвнiсть, гiднiсть та пропорцшшсть як принципи прав людини. Дослщжуються науковi пiдходи щодо 1х втшення у конституцiйно-правову практику. Аналiзуeться шоземний досвiд реалiзацiT цих принцип1в.
Ключовi слова: права людини; гiднiсть; рiвнiсть; пропорцiйнiсть.
Игорь Забокрицкий
РАВЕНСТВО, ДОСТОИНСТВО И ПРОПОРЦИОНАЛЬНОСТЬ КАК ПРИНЦИПЫ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА
Рассматриваются равенство, достоинство и пропорциональность как принципы прав человека. Исследуются научные подходы к их реализации в конституционно-правовую практику. Анализируется зарубежный опыт реализации данных принципов. Ключевые слова: права человека; достоинство; равенство; пропорциональность.
Ihor Zabokrytskyy
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Constitutional and International Law
Ph. D.
EQUALITY, DIGNITY AND PROPORTIONALITY AS HUMAN RIGHTS PRINCIPLES
Equality, dignity and proportionality as the principles of human rightsare considered.
Scientific approaches of their implementation in constitutional and legal practice are studied.
Foreign experience in implementing these principles is analyzed.
Key words: human rights; dignity; equality; proportionality.
Постановка проблеми. Права людини довший час залишаються важливим елементом правових дослщжень. До того ж ми повинш пам'ятати, що права людини не повинш залишатися абстракщею, а тому в юторичному процес розвинулось як ix застосування на практищ, так i теоретичне розумшня. Вагоме мюце у цьому контекст посщають принципи прав людини. Розглянемо окремi iз них, а саме: пдносп, пропорцшносп та рiвностi, як фундаментальнi для сучасного розумiння прав людини.
Аналiз дослщження проблеми. Принципи рiвностi, пдносп та пропорцiйностi так чи шакше аналiзуються у наукових роботах з конституцшного права. Зокрема, вони були предметом дослщження таких авторiв: А. Барак, О. П. Васильченко, Паоло Г. Гарозза, М. Маглман, К. О. Реган, Е. В. Шишкша, Б. Шлшк, Н. Фрщман та ш. Однак розгляд цих принцитв вщбуваеться окремо та дослщжуються окремi !х аспекти.
Мета роботи - дослщити принципи рiвностi, пдносп та пропорцiйностi як фундаментальних принцитв прав людини.
Виклад основного матерiалу. Загалом до принципiв прав людини пропонують зарахувати унiверсальнiсть i невщ'емшсть, неподiльнiсть, рiвнiсть i недискримiнацiю, взаемозалежнють i взаeмопов'язанiсть, участь i включення, пiдзвiтнiсть i верховенство права [1]. Зрозумшо, що унiверсальнiсть, невiд'емнiсть i неподiльнiсть вiдображають !х природно-правовi начала, яю показують, що цi принципи обов'язково повинш належати кожнiй людиш в силу И природи. Взаемозалежнють i взаемопов'язанiсть вказують на системний характер права, коли ми повинш розглядати правовий статус особистосп у комплекса Важливим е i зарахування до таких принцитв участь i включення, оскшьки це показуе роль громадянського суспшьства для формування конституцшно! держави. Переважно розумiння принципiв прав людини е доволi усталеним, i !х перелiк е бiльш-менш однаковий, хоча i з певними вщмшностями. Так, до принципiв пропонуеться зарахувати також те, що права повинш розглядатись разом з обов'язками [2], що е цшком лопчним, оскшьки кожному праву кореспондуе певний обов'язок (класична теза про те, що "свобода одше! людини заюнчуеться там, де починаеться свобода шшо!).
Надзвичайно важливими е таю принципи: принцип пдносп, рiвностi та пропорцшносп. Стверджуеться, що гщнють людсько! особи е не лише одним з основних прав сама по соб^ але й основою фундаментальних прав у мiжнародному прав^ а також людсько! особистосп як тако! [3]. Е. В. Шишкша пропонуе розглядати гщнють у двох площинах: 1) суб'ективютсьюй - власна оцшка людиною само! себе та 2) об'ективютсьюй - И абсолютна цшнють внаслiдок людського походження, що мае зумовлювати не лише гуманне поводження держави з нею, а й створення системи захисту вщ посягань само! держави [4, с. 9]. Автори тдручника "Права i свободи людини i громадянина в Укра!т (доктрина Свропейського суду з прав людини i Конституцiйного Суду Укра!ни" вказують, що можна видшити три основш концепцi! права на людську гщнють: 1) нормативно-позитивiстську (право на людську гщнють як формально визнане право, забезпечене ефективним правовим захистом); 2) сощально-правову (як право, закрiплене у нормативних i ненормативних джерелах, яке може бути захищене як юридичними, так i позаюридичними засобами, при цьому моральне право на людську пдшсть е достатньою тдставою для його захисту); 3) природно-правова концепщя (моральний iмператив, що мае надправове значення, це право захищаеться у правовому порядку у демократичних кра!нах або шляхом мирних чи збройних революцш - у тоталггарних державах) [5, с. 89]. Як бачимо, таю концепцп пдносп розглядаються залежно вщ того виду розумшня права, теоретичного пщходу, який ми закладаемо в його основу. На думку Паоло Г. Кароза, можна видшити двi ще!', що стосуються людсько! гщносп: (а) онто-лопчна вимога, що усi людсью iстоти мають рiвну внутрiшню моральну цшнють; (б) нормативний принцип, вщповщно до якого усi людськi ютоти повиннi мати статус однаково! цшносп, що мае поважатись iншими, а також повинш поважати !! в шших [6, с. 460]. Як бачимо, такий пщхщ певною мiрою поеднуе кiлька попереднiх i вщображае як суб'ективiстський аспект та природно-правовi iде! (а) так i об'ективiстський та нормативний (б). Зрештою, як i бiльшiсть правових категорш, гiднiсть людини е комплексною та повинна розглядатись з багатьох сторш, для того, щоб повшше вщобразити суть цього поняття.
Вдало прошюструвати прiоритет гiдностi у розумiннi прав людини на прикладi Конституцi! Шмеччини, у ст. 1 яко! закршлено, що людська гiднiсть е недоторканною, а поважати !! i захищати повинно бути обов'язкому державно! влади, а шмецький народ визнае недоторканш i невiд'емнi права людини як основу усякого ствтовариства, миру i справедливостi у свiтi. Цi основш права
зобов'язують законодавчу, виконавчу та судову гшки влади як безпосередньо застосовуване право
[7]. Закршлення у першш статп Конституцп прав людини (i визначення людсько! гiдностi як основи цих прав) е певною мiрою реакщею на тi жахливi поди, що вiдбулись протягом Друго! свггово! вшни, i необхiднiсть побудувати повоенний порядок у Кмеччиш на зовсiм шших засадах, з вiдходом вiд етатизму. Визначальнють людсько! гiдностi як основи цих прав шдтверджуеться практикою Федерального Конституцшного Суду ФРН, що аналiзуеться у вищезгаданому пiдручнику, згiдно з якою норми Основного Закону про основш права становлять розгалужену систему щнностей, яка, за оцiнкою ФКС "випливае з гiдностi та свободи окремо! людини як фiзично! особи. Основш права повинш передуем захищати сферу свобод окремо! особи вщ втручань публiчно! влади i водночас забезпечувати !! передумови для вшьно! активно! спiвпрацi та визначення структури суспшьства" [5, с. 96]. Отже, це пщтверджуе думку, що у системi конституцiоналiзму права людини (основою яких е гщнють людини) е ще одним ефективним засобом обмеження державно! влади. Поряд iз подшом влади (який лежав в основi американського пiдходу до Конституцi!, що за допомогою системи стримувань i противаг встановлюе правила, як подшяють i взаемозбалансовують владу) права людини повинш встановлювати межi для ди влади. При цьому очевидно, що за таких умов ми повинш утримуватись вщ вузько-формалiзованого позитивiстського розумшня прав людини як закршлених у певних нормах, а виходити iз природно-правового та соцiологiчного розумшня.
Цшаве дослiдження людсько! гiдностi i застосування !! як концепцi! у межах конституцшно! юстицi! провiв Паоло Г. Гарозза, який пропонуе згрупувати справи у кшька категорш До першо! iз них вiн пропонуе зарахувати справи, що стосуються захисту життя як такого i його цшьносн (фiзично! та ментально!). При цьому така широка практика стосуеться, наприклад, юриспруденци Свропейського Суду з прав людини (по ст. 3 Конвенци, що стосуеться заборони катування; вона ж забороняе нелюдське чи таке, що принижуе людську гщнють, поводження чи покарання). Другий пщхщ, на думку цього науковця, стосуеться справ, де суди обговорюють гщнють як щннють, що е центральною до визначення i захисту сощального статусу i сощальних ролей особи. Як приклад вш наводить практику Конституцшних Судiв ФРН та Ивденноафрикансько! Республiки, якi накладали штрафи або забороняли видання певних книг (навггь якщо вони презентувались як вигадаш), якщо вони мютили занадто багато деталей щодо приватного життя окремих ошб, або французьких судiв, як змушували газети вiдшкодовувати збитки, шсля того як вони публiкували ютори або фотографi! окремих осiб без поваги до !х гiдностi, в такий спошб людська гiднiсть поеднуеться з концепщею приватностi. Третя група стосуеться групи справ, як показують, що пднють можна застосовувати до широких умов, що формують життя цших общин, як живуть у бщносн i крайнiй уразливостi. Четверта ж стосуеться рiвностi як умови, що необхщна для поваги до людсько! пдносп (тут автор наводить приклади справ, що стосуються питань сексуально! орiентацi!).[6, с. 462-464]. Отже, на прикладi цього аналiзу ми можемо спостерпати, що гiднiсть людини не е абстрактною теоретичною концепщею, що не застосовуеться на практищ, а принципом, що знаходить свое втшення у юриспруденци багатьох судiв (в тому чи^ i конституцшних, а також ССПЛ). Враховуючи, що гщнють людини е притаманна !й як особистосн у силу !! природи, то будь-яке порушення прав людини певною мiрою порушуе !! гiднiсть. До того ж усталешшим е застосування гiдностi перших двох аспектах (в розумшш гiдностi як критерда недопустимостi катування, а також жорстокого та нелюдського поводження (вш широко застосовуеться ССПЛ (ст. 3)), а також у розглядi поваги до чест i гiдностi у цившьно-правовому аспектi (це вiдображено у ст. 297 Цившьного кодексу Укра!ни
[8])). Водночас ми спостерiгаемо застосування пдносп як аргументацi! пiд час виршення багатьох рiзних спорiв, що апелюють до внутршньо! та зовшшньо! морально! цiнностi людини.
Варто зазначити, що, на думку М. Маглманна, - професора з ушверситету Цюрiха, концепщя гiдностi поеднуеться з багатьма шшими, виступаючи основою для фундаментальних прав, поряд iз рiвнiстю: "вона е мiрилом для калiбрування конституцшних гарантш рiвностi, iнколи без явного посилання на них, а також виступае основою демократи i нормативним мiрилом структури держави" [9, с. 388]. Як ми спостерпаемо, саме гщшсть е концентрованим втiленням природно-правових iдей, що допомагають чпташе !х об'ективувати як у нормативш приписи, так i в
теоретичну концепцш. I саме тому вона виступае основою ще одного принципу piBHOcri, оскiльки, якщо ми вважаемо кожну людину носiем гiдностi, то очевидно, що уся множина людей повинна мати ïï, оскшьки нерiвнiсть у правi призвела б до заперечення або звуження пдносп окремо1 категорiï осiб. Те саме можна сказати i про державу, оскшьки лише там, де поважаеться пднють людини, можна говорити про конституцшну державу, де пднють виступае категорiею, що обмежуе втручання держави в автономда людини.
Отже, ми виходимо на шший важливий принцип прав людини, що мае значення для правозастосування i теори конституцiоналiзму як доктрини обмеження влади, а саме - принцип пропорцшносп, оскшьки ще навпъ Арютотель стверджував, що "справедливють е пропорцшна, а несправедливим е те, що порушуе пропорщю" [10]. Коли ми говоримо про права людини, поширеною е думка, що бшьшють iз них не е абсолютними, оскiльки допускаеться ïx певне обмеження як з боку шших людей, так i з боку держави, i навггь таю основоположш права, як право на життя, теж пщлягають правомiрному обмеженню в окремих випадках (наприклад, необхщна оборона у кримшальному правi). Саме тому право повинно передбачити таю меж^ коли буде збережено баланс мГж сутнютю самого права i його забезпеченням, та допустимими його обмеженнями. Це е предметом як конституцшного регулювання, коли певш межi встановлюються у Конституци (як у загальних рамках, - наприклад, норма ст. 27 КУ, згщно з якою людина свавшьно не може бути позбавлена життя, так i конкретшше - наприклад, ст. 30, яка передбачае, що у невщкладних випадках, пов'язаних ¡з врятуванням життя людей та майна чи з безпосередшм переслщуванням ошб, яю тдозрюються у вчиненш злочину, можливий шший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до шшого володшня особи, проведення у них огляду i обшуку [11], в такий спошб встановлюючи умови, за яких може бути обмежене певне право). Водночас показовою для шюстрацп принципу пропорцшносп е СКПЛ та практика ïï застосування ССПЛ, яю виробили чпта критерiï пропорцшносп.
До них можна зарахувати [12]:
- обмеження, встановлене законом / вщповщно до закону;
- юнуе лептимна мета;
- ця мета необхщна у демократичному сустльств^
I тому виникае необхщнють проведення в окремо взятому випадку "тесту на пропорцшнють", як це вироблено у практищ ССПЛ [12]:
- чи юнуе нагальна суспшьна необхщнють для деяких обмежень Конвенцп?
- якщо так, то яю конкретш обмеження вщповщають цш потребi?
- якщо так, то чи було це обмеження пропорцшною вщповщдю на цю потребу?
- чи доводи, надаш владою, е вщповщними i достатнiми?
Отже, узагальнено щ критерiï, як i тест на пропорцшнють, який можна звести до пошуку належного балансу мГж сутнютю права i необхщнютю у його втручання, - i саме, якщо таке (втручання) буде збалансованим, ми можемо стверджувати, що воно е правомiрним, а отже, i пропорцшним. Зрозумшо, що щ критери знаходять свое детальне тлумачення пщ час застосування. Так, критерш "у вщповщносп до закону", що вщображае позитивну законнють як елемент верховенства права (отже, принцип пропорцшносп е складовою як прав людини, так i верховенства права, то бачимо тюне переплетення i системнють рГзних правових концепцш) у ршенш SundayTimes v UnitedKingdom був протлумачений так: по-перше, закон повинен бути доступним; по-друге, норма не може розглядатись як закон, якщо вона не сформульована з достатньою точнютю, щоб дозволити громадяниновi регулювати свою поведшку: вш повинен - у разi необхщносп, пГсля вiдповiдноï консультацiï, у ступеш, що е розумним у певних обставинах передбачити наслщки, якГ ця дГя може спричинити (пар. 49 [13]). Варто зазначити, що пщ термшом "закон" розумiеться не лише статутне право, а й неписане право (пар. 47 [13]). Отже, на цьому прикладi можемо спостерiгати широке тлумачення багатьох правових концепцш саме на практищ, у судових ршеннях, а практика ССПЛ е чи не найпоказовшою у сучасному свт з погляду застосування принципу пропорцшносп.
Як бачимо, принцип пропорцшносп як один i3 фундаментальних конституцшних принцитв захищае права людини (за допомогою судових cnoco6iB захисту) вiд втручання шших гшок влади (як виконавчо!, оскшьки втручання повинно бути лише на основi закону, переслiдувати легiтимну мету та повинен бути встановлений належний баланс мiж втручанням i такою метою), так i вiд законодавчо!, - оскiльки iснують вимоги щодо "якосп" закону. Зрозумiло, що закон, який допускае двозначне трактування, або який суперечить самш сутностi прав людини (а прийняття таких закошв цiлком можливе, що i пщтверджуе iсторiя, зокрема, Украши), не буде "якюним", i втручання на основi такого закону (яке буде апелювати до формально! легальностi тако! ди) очевидно не пiдпадатиме пiд критерш пропорцiйностi. Отже, бачимо спiввiдношення принципу пропорцшносп iз концепцiею правового закону, про яку ми вже говорили. Це пщтверджуе, що принцип пропорцшносп не потрiбно розглядати занадто вузько, лише як один iз способiв (тест на пропорцшнють) виршення справ, а бшьше як важливий елемент прав людини, конституцiоналiзму, що накладае значш обмеження, зокрема, на законодавчу влади пщ час прийняття нею закошв.
Саме тому необхщно розумгги, що, як стверджуе Б. Шлшк, "... застосування цього принципу мало i буде мати стандартизуючий ефект на рiзнi конституцiйнi культури... перевагою, яку часто хвалять, у пропорцшносп е його гнучкють; вiд справи до справи його можна застосовувати по-рiзному, i права та штереси зважуються i збалансовуються у рiзний спосiб" [14, с. 736]. Отже, це пщтверджуе ефективнють цього принципу саме пщ час виршення конкретних справ, якi дуже часто е iндивiдуалiзованими, а iнколи балансують на граш, що часто проявляеться при голосуванш колегiею суддiв, де перевага на користь того чи шшого ршення може бути навпъ в один голос2.
Цшавими е i пщходи до джерела принципу пропорцшносп, яю були вдало проанашзоваш колишнiм головою Верховного Суду 1зра!лю, професором А. Бараком. Вiн пропонуе кшька пiдходiв:
1) походження принципу пропорцшносп з демократп як тако!; оскiльки демократiя мае конституцiйну основу, вона припускае необхщнють знайти баланс мiж правами людини i компенсацшними конституцiйними принципами, що виражаеться через пропорцшнють;
2) оскшьки верховенство права теж мае конституцшну основу, то пропорцшнють можна вивести iз нього;
3) основою пропорцшносп виступае формулювання конституцшних прав як принцитв; за такого автор посилаеться на Алекс^ який стверджуе, що "... принципи е нормами, яю вимагають, щоб щось було реалiзовано в найможливший спосiб, враховуючи фактичнi i юридичш можливостi";
4) джерелом пропорцiйностi може бути конституцшне тлумачення; якщо навггь пропорцiйнiсть точно не вказана у Конституцп, вона мае враховувати конструкщю прав людини i пу6лГчж защкавлення у них [15, с. 741-742].
Отже, на прикладi цих наукових положень, можемо бачити ще одне пщтвердження взаемозв'язку рГзних конституцшних концепцш Оскшьки принцип пропорцшносп у прямому його розумшш справдi виступае як баланс, то цшком очевидним е прив'язка його до демократп, яку теж потрГ6но певною мГрою обмежувати. Те саме можна сказати i про верховенство права як елемент конституцiоналiзму. I звюно, якщо ми вбачаемо джерело пропорцшносп в штерпретацп певних правових норм i !х застосуванш на практищ, то сама суть як правозастосування, так i правосуддя вимагае пошуку механiзмiв для правильно! !х реалiзацiï, одним ¡з яких i е тест на пропорцшнють.
2Див., наприклад, р1шення Верховного Суду США Obergefell v. Hodges, 576 U.S. _(2015), зпдно з
яким 5 голосами проти 4 було вир1шено, що основоположне право на шлюб гарантуеться одностатевим парам XIV поправкою до Конституцп США. Як бачимо, питания суспшьно чутливих питань, яш не мають однозначно! в1дпов1д1 на них, вимагае пошуку балансу м1ж р1зними аргументами. Цдкаво, що у цьому ршенш Суд зайняв 1ншу позиц1ю, шж у справ1 RichardJohnBaker v. Gerald R. Nelson, (1971), що була виршена Верховним Судом штату Мшесота та апелящя на яку була вщхилена Верховним Судом США, в такий спос1б застосувавши доктрину overruling. Як зазначив суддя ЕнтонКенед1: "...тепер суд вважае, що одностатев1 пари можуть зд1йснювати основоположне право на шлюб. Не можна бшьше вщмовляти !м у ц1й свобод1. Baker v. Nelson не повинен бшьше застосовуватись, i закони штапв, яш оскаржувались заявниками у таких справах, тепер визнаються нед1йсними т1ею м1рою, якою вони виключають одностатев1 пари з цившьного шлюбу на тих самих умовах, що i р1зностатев1 пари".
Якщо принцип пропорцшносп бшьше стосуеться застосування права i пошуку балансу у подекуди далеко не очевидних питаннях, то принцип рГвносп е важливим з огляду на те, що права людини повинш поширюватись на максимально велике коло людей, в iдеалi - на усГх. Однак юторГя розвитку концепци прав людини показуе, що це не так. Загалом принцип рГвносп активно дослщжуеться у конституцшному правг зокрема в Украш на дисертацiйному рГвнг Так, О. П. Ва-сильченко вказуе, що юнуе юлька тишв рГвносп - соцiальна (онтологiчна), рГвнють можливостей досягнення цш (телеологiчна), формальна (юридична), рГвнють результатiв (фактологiчна), реальна (фактична) [16, с. 381]. Без принципу рГвносп неможливо уявити сучасну доктрину прав людини, що закршлене як на мГжнародному рГвш, так i в межах конституцшного законодавства окремих держав. В Украш концепщя рГвносп реалiзуеться у нормах Конституци, яю вказують, що ус люди е вшьш i рГвш у свош пдносп i правах, а права i свободи людини е невщчужуваними та непорушними (ст. 21 (як бачимо, в однш статгi Конституци вказуються основоположш iдеï свободи, рГвносп, пдносп)), а також положеннi, що громадяни мають рГвш конституцшш права i свободи та е рГвними перед законом (ст. 24). Також ця стаття передбачае неприпустимють дискримшацп, вказуючи перелiк ознак (загалом одинадцять), а також встановлюючи, що цей перелш е невичерпним. Окремо зазначаеться про рГвнють прав жшки i чоловша (ч. 3 ст. 24).
Незважаючи на штупивне сприйняття принципу рГвносп, як рГвност усГх, нам потрГбно розумГти, що як в ютори людства, так i у сучасних умовах, цей принцип пройшов значний еволюцшний шлях, що стосувався багатьох питань (питання рГвносп жшок, рiзноманiтнi варiанти виборчих цензiв, проблема рабства у Сполучених Штатах Америки, на сучасному етапi - окремi питання правового регулювання сексуальних меншин, рГзш форми дискримiнацiï). Дуже вдало розвиток принципу рГвносп можна простежити на прикладi виборчих прав, - оскшьки сама 1'х суть передбачае реалiзацiю iдеï представницько1' демократа, оргашзащю сощуму, полГтично1' влади. I власне у питанш, а хто саме мае право голосувати, i криеться одне ¡з фундаментальних питань рГвностг Загалом юнували рГзш варiанти обмежень виборчого права за такими критерГями, як: релшя, майновi, податковi та сощальш цензи, рiвень знань, раса, вш, вчинення злочинГв, резидентсво, нацюнальнють, натуралГзацГя, функцГональнГ обов'язки [17]. I якщо деяю з них е очевидними i не суперечать принципу рГвносп (наприклад, питання вшу, що пов'язане з адекватною можливютю людини брати участь у суспшьних справах; або ж надання полгшчних прав лише сво1'м громадянам), деякГ е неоднозначними (наприклад, позбавлення виборчих прав у зв'язку з вчиненням злочину3), то бшьшють ¡з них так чи шакше суперечать рГвносп, а отже, i безшдставно обмежують права людини. Найпоказовшою е боротьба за надання виборчих прав жшкам, що почалася у юнщ XIX ст. i активно продовжилась у XX ст. ЦГкаво, що навпъ у таких розвинених державах, як ШвейцарГя, ця боротьба була непростою, i у цш державГ такГ права були надаш жГнкам лише у 1971 р. внаслщок голосування на референдумГ [18]. Важливо, що навпъ у державах арабського свГту з значним впливом релГги на право (детальшше про це див. у шдроз-дГлГ 1.2.4. цГе1' роботи), теж поступово впроваджуеться надання виборчих прав жшкам. Наприклад, у грудш 2015 р. вперше взяли участь у голосуванш жшки у СаудГвсьюй Арави [19].
На прикладГ конституцшно1' ¡сторП' США бачимо теж поступову еволющю принципу рГвностГ, що значною мГрою стосувалась такого явища, як рабство, а також надання виборчих прав жшкам. Його юнування призвело до громадянськоï вшни i прийняття XIII поправки до Конституцiï США (ратифшована у 1865 р.), яка скасувала рабство i примусову працю, та XV поправки (ратифшована у 1870 р.), яка передбачала, що право громадян США голосувати не повинно заперечуватись або обмежуватись Сполученими Штатами або будь-яким Штатом за ознаками раси, кольору шюри або попереднього стану рабства. I нарештГ, XIX поправка (ратифкована у 1920 р.) забороняла обмежувати виборче право на основГ статГ.
Варто розумГти, що забезпечення принципу рГвносп на юридичному рГвш залежить вщ сприйняття суспшьством окремих питань. Необхщнють надання ушверсальних виборчих прав,
3Ц1кавим у цьому контексп е р1шення у справ1 Sauvé v Canada (ChiefElectoralOfficer) [2002] 3 S.C.R. 519, у якому Верховний Суд Канади визнав неконституцшною норму, що позбавляла права голосу в'язшв, як1 були позбавлеш вол1 на терм1н б1льший, шж 2 роки.
неприпустимють жодних форм дискримшацп - це вимоги сучасносп, яю поетапно сприймаються у рГзних державах по-рГзному. Попри школи навiть формальну заборону прямоï дискримiнацiï, iснувало i iснуе таке складне питання, як непряма дискримшащя. Класичною шюстращею е вiдома справа Brown v. BoardofEducationofTopeka, 347 U. S. 483 (1954) [20], в якш постало питання щодо конституцшносп практики расовоï сегрегацiï, що виражалась формулою "окремГ але рГвш" (separatebutequal), але за своею суттю суперечила принципу рГвностГ Щодо сучасних США, то основш чотири сфери, у яких можлива дискримшащя, стосуються гендерно1', базовано1' на сексуальнш орiентацiï, трудовой а також дискримiнацiï проти iмiгрантiв [21]. Найпоширенiшою непряма дискримiнацiя у сферi трудового права, коли роботодавець може вщмовити потенцiйному працiвнику на основГ дискримiнацiйного критерiю, формально мотивуючи це шшими чинниками (такими, як надання переваги шшому кандидату на основГ його вищого рГвня компетенцн тощо). Прикладом все ще контроверсшного сприйняття украшським суспшьством таких питань е прийняття змши до Кодексу закошв про працю Украши щодо недопустимости дискримшацп, зокрема за ознакою сексуально!' орiентацiï [22], голосування, за яким вщбувалось зГ значними труднощами (незважаючи на те, що необхщнють його прийняття була частиною умов для запровадження безвГзового режиму мГж Украшою та Свропейським Союзом). I хоча одними ¡з аргуменпв проти прийняття такого закону були ri, що Конститущя Украши i так забороняе будь-яку дискримшащю, а отже, автоматично i за ознакою сексуальноï орГентацп, однак прийняття такоï норми безпосередньо у трудовому законодавсти може привернути уваги до наявностг проблем, що е особливо актуальними у державах з все ще доволГ полярними поглядами на це питання (оскшьки доволГ часто заборону дискримшацп у трудовому правГ часто у сустльств помилково плутають з шшими аспектами надання прав секс-меншинам, зокрема щодо сГмейного життя, надання 1м прав подружжя або аналопчних), а також надати бшьший рГвень гарантш
Практика ССПЛ теж виробила широк положення щодо рГвносп, зокрема, як на це вказують К. О'Реган та Н. Фрщман, пов'язуючи ïï ¡з пропорцшнютю, коли рГзне ставлення, маючи легГтимну урядову мету, е допустимим за наявностг "рацюнального зв'язку пропорцГйностГ мГж засобами, яю були вжитГ i метою, яку необхщно досягти", посилаючись на BelgianLanguageCase, наголошуючи також на тому, що такий самий тест необхщно застосувати i пщ час виршення питання щодо позитивноï дискримГнацП ("деяка правова нерГвнють спрямована лише на виправлення фактичноï нерГвностГ") [23, с. 485]. Отже, ми бачимо ще один аспект взаемозв'язку рГзномаштних доктрин, принцитв, та концепцш, коли тест на пропорцшнють застосовуеться i до рГвностг
Щодо питання позитивноï дискримшацп, то воно теж залишаеться неоднозначним. Наведемо, як приклад, практику Верховного Суду США, який у ршенш у справГ Regentsof the University of California v. Bakke, 438 U. S. 265 (1978) [24], виршив, що видшення квот для окремих студентГв, що представляли меншини, було недопустимим4. ПГзнГше ж у справГ Grutter v. Bollinger, 539 U. S. 306 (2003) [25] Суд визнав допустимою практику школи права ушверситету МГчпана, вщповщно до я^ могли надаватись окремГ преференцЬ представникам расових меншин, вказуючи, що така практика не була аналопчною до попередньоï квотноï системи. Основна вщмшнють полягала у тому, що якщо за квотноï системи були зарезервоваш окремГ мГсця для представник1в меншин, яю надавали необгрунтовану перевагу окремим категорГям осГб, в такий спосГб порушуючи принцип рГвностГ, то у справГ Grutter v Bollinger Суд визнав (п. d рГшення), що така практика "не може ¡золювати певну категорда заявник1в з певною квашфГкащею в1д конкурсу з шшими заявниками" Отже, расовий або етшчний критерГй можна вважати лише "плюсом" до заяви окремоï особи, а заява кожноï особи розглядаеться "шдивщуашзовано, придГляючи серйозну увагу рГзноманГтним шляхам, якими особа може зробити внесок у рГзноманггае навчальне середовище". Отже, "немае жодноï полГтики, яка б дозволяла де юре чи де факто вщхиляти або приймати заявку на основГ якогось м'якого критерда" [25].
Зв1дси можемо зробити кшька важливих висновкГв. Насамперед, розглядаючи поняття "позитивна дискримГнацГя", варто пам'ятати, що основною складовою цього термГна е все ж таки дискримГнацГя, а
4У ц1й справ1 Школа медицини Девюа Ун1верситету Кал1форн1х зарезервувала спещальну квоту у 16 Гз 100 мюць для студент1в, що представляли меншини.
вона суперечить принципу рГвностг Незважаючи на поширеш аргументи, що позитивна дискримшащя е необхщною для того, щоб виправити попередню значну нерГвнють (а таю практики були запроваджеш значною мГрою у зв'язку з попередньою нерГвнютю на основГ ознаки стал, раси тощо), будучи лише тимчасовою, на наше переконання, навряд чи можна вважати "лептимною метою, необхщною у демократичному сусшльствГ' (як це розумГеться тестом на пропорцшнють) (осюльки скасування нерГвносп i вщповщне дотримання юридичних норм щодо неприпустимосп будь-якоï дискримiнацiï автоматично означатиме ïï поступове викоршення). Так само очевидно непропорцшними будуть засоби, коли для лГквщацп однiеï ¡з форм нерГвносп ми створюемо фактично шшу, дискримшуючи вже за шшою ознакою (неналежнють до "прившейованоГ' категорiï). Базуючись на лГберальнш iдеологiï' (а традицшно конституцюнашзм виник саме на такому грунп), юридичне обмеження практик нерГвносп створить по суп ринковГ вщносини, коли кожна людина у мГру своïx здГбностей i у рГвнш конкуренцiï' зможе реатзувати те чи шше право. Метою ж правових норм у цьому випадку е створення рамок для того, щоб гарантувати кожному таку можливють. ОкрГм того, сама практика позитивноï дискримiнацiï привертае зайву увагу до проблеми, яка може скорше зашкодити, шж допомогти, сприяючи школи виникненню у "позитивно дискримшованих" категорш осГб почуття меншовартосп, коли надання необгрунтованих переваг у конкуренцп не стимулюватиме розвиток, а здобутки асоцдаватимуться з прившеями, наданими правовими засобами.
Висновки. Права людини мають чГтке застосування, що чпко прослщковуеться на основГ реалiзацiï ïx принцитв, серед яких, на наш погляд, основними е пдшсть, пропорцшнють та рГвнють). Умовно можна сказати, що щ три принципи прав людини (пдносп, пропорцшносп та рГвносп) вщповщають на таю важливГ питання, як, "чому", "як" i "хто". Так, якщо ми хочемо запитати "чому" певна людина мае права, ми апелюемо до пдносп, яка пояснюе, що природно-правове розумшня прав людини - це не абстракщя, а об'ективна умова, що випливае ¡з сутносп людини, ïï моральноï цшносп як самоусвщомлення, так i необхщносп поваги у суспшьствг Коли ми запитуемо "як", то саме щ права повинш захищатись, а де ï^ межг то застосовуемо принцип пропорцшносп, за допомогою якого можна встановити розумний баланс мГж правами людини i необхщнютю втручання у них. I нарештг коли ми питаемо "хто" саме мае права людини, то попри очевидну вщповщь, що такими правами повинен володпи "кожен" (як це розумГеться ¡з конституцшних акпв, так i з мГжнародно-правових договорГв у сферГ прав людини), юторГя розвитку прав людини показала, що потрГбен певний час для того, аби рГвнють стала реальною, а деяю ¡з питань залишаються i сьогодш контроверсшними. Однак саме на основГ цих принцитв i розвиваеться практика розвитку уявлень про права людини, адаптащя ï^ до сучасних умов та ï^ судова штерпретащя, зокрема на рГвш конституцшного судочинства, де органи, яю виконують цю функщю як у межах нацюнальних держав, так i у позанацюнальних рамках з квазГконституцшною функщею (наприклад, ССПЛ), наближаються до створення унiверсальноï концепцiï прав людини, хоча попереду все ще спостерГгаеться далекий процес.
1. Human Rights Principles. United Nations Population Fund [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. unfpa. org/resources/human-rights-principles. Retrieved 25-01-2015. 2. What are human rights? United Nations Human Rights, office of the High Commissioner [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www. ohchr. org/EN/Issues/Pages/WhatareHumanRights. aspx Retrieved 25-012015. 3. Why the Human Dignity Trust? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. humandignitytrust. org/pages/0UR%20W0RK/Why%20Human%20Dignity Retrieved 25-01-2015. 4. Кон-цепщя заборони неналежного поводження з людиною та ïï еволющя у дiяльностi ради Свропи: автореф. дис... канд. юрид. наук / Е. В. Шишкша. - Киг'в: Б. в., 2009. - 20 с. 5. Права i свободи людини i громадянина в Украш (доктрина Свропейського суду з прав людини i КонституцШного Суду Украг'ни): навчальний поабник / звернення до читачiв Головта А. С. - Голови КонституцШного Суду Украг'ни (VII.2010-VII.2013 роки); вст. Слово i заг. ред. проф. Мартиненка П. Ф., Кампа В. М. - К. : Юртком 1нтер, 2013. - 376 с. 6. Paolo G. Carozza. Human dignity in constitutional adjudication. Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law.
Cheltenham, U. K.: Edward Elgar, pp. 459-473. 7. Basic Law of the Federal Republic of Germany 1949 (rev. 2012) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. constituteproject. org/constitution/German_Federal_Republic_ 2012? lang=en. 8. Цивтьний Кодекс Украгни eid 16 ачня 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/435-15/print1453746771339698. 9. Matthias Mahlmann. Human dignity and autonomy in modern constitutional orders. Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp. 370-396. 10. Цитата за Bernhard Schhlink. Proportionality (1). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K. : Oxford University Press, p. 719. 11. Конститущя Украгни eid 1996р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada. gov. ua/laws/show/254 % D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80. 12. The margin of appreciation (proportionality principle). Council of Europe [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. coe. int/t/dghl/cooperation/lisbonnetwork/ themis/echr/paper2_en. asp Retrieved 25-01-2015. 13. Sunday Times v. The United Kingdom, judgment of 26.04.1979. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www. article19. org/resources. php/resource /3101/en/echr:-the-sunday-times-v.-the-united-kingdom. 14. Bernhard Schhlink. Proportionality (1). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp.718-737. 15. Aharon Barak. Proportionality (2). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp. 738-755. 16. Васильченко О. П. Принцип рiвностi прав i свобод людини i громадянина у конституцтному правi Украгни: доктринальш та прикладн аспекти: дис. ... д-ра юрид. наук за спец. 12.00.02 - конституцтне право; мунщипальне право. - Кигвський нащональний утверситет iменi Тараса Шевченка. - К., 2015, 467 с. 17. Suffrage. Wikipedia, the Free Encyclopedia. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en. wikipedia. org/wiki/Suffrage Retrieved 30-012015. 18. The Long Way to Women's Right to Vote in Switzerland: a Chronology. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://history-switzerland. geschichte-schweiz. ch/chronology-womens-right-vote-switzerland. html Retrieved 30-01-2015. 19. Saudi voters elect 20 women candidates for the first time. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. foxnews. com/world/2015/12/13/initial-results-show-3-saudi-women-have-been-elected-to-government-posts-for. html Retrieved 30-01-2015. 20. Brown v. Board of Education of Topeka, 347 U. S. 483 (1954). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://caselaw. findlaw. com/us-supreme-court/347/483. html Retrieved 30-01-2015. 21. Discrimination in the United States. Wikipedia, the Free Encyclopedia. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en. wikipedia. org/wiki/ Discrimination_in_the_United_States Retrieved 30-01-2015. 22. Закон Украгни "Про внесення змти до Кодексу закотв про працю Украгни щодо гармотзацп законодавства у сферi запобiгання та протидИ' дискримшацп з правом Свропейського Союзу" (Вiдомостi Верховног Ради (ВВР), 2015, № 49-50, ст.467). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada. gov. ua/laws/show/785-19. 23. 141. Kate O'Regan, Nick Friedman. Equality. Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law. Cheltenham, U. K. : Edward Elgar, pp. 473-503. 24. Regents of the University of California v. Bakke, 438 U. S. 265 (1978). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://caselaw. lp. findlaw. com/scripts/getcase. pl? navby=CASE&court=US&vol=438&page =265 25. Grutter v. Bollinger, 539 U. S. 306 (2003). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://caselaw. lp. findlaw. com/scripts/getcase. pl? navby=CASE&court=US&vol=539&page=306.
REFERENCES
1. Human Rights Principles. United Nations Population Fund. Available at: http://www. unfpa. org/resources/human-rights-principles. Retrieved 25-01-2015. 2. What are human rights? United Nations Human Rights, office of the High Commissioner Available at: http://www. ohchr. org/EN/Issues/Pages/WhatareHumanRights. aspx Retrieved 25-01-2015. 3. Why the Human Dignity Trust? Available at: http://www. humandignitytrust. org/pages/OUR%20WORK/ Why%20Human%20Dignity Retrieved 25-01-2015. 4. Kontseptsiya zaborony nenalezhnoho povodzhennya z lyudynoyu ta yiyi evolyutsiya v diyal 'nosti rady Yevropy [The concept ofprohibition of ill-treatment of man and its evolution
in the Council of Europe]: avtoref. dys... kand. yuryd. Nauk. E. V. Shyshkina. Kyyiv: B. v., 2009. 20 p.
5. Prava i svobody lyudyny i hromadyanyna v Ukrayini (doktryna Yevropeys 'koho sudu z prav lyudyny i Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny) [The rights and freedoms of man and citizen in Ukraine (the doctrine of the European Court of Human Rights and the Constitutional Court of Ukraine)]: navchal 'nyy posibnyk / zvernennya do chytachiv Holovina A. S. Holovy Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny (VII.2010-VII.2013 roky); vst. Slovo i zah. red. prof. Martynenka P. F., Kampa V. M. K.: Yurinkom Inter, 2013. 376 p.
6. Paolo G. Carozza. Human dignity in constitutional adjudication. Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law. Cheltenham, U. K.: Edward Elgar, pp. 459-473. 7. Basic Law of the Federal Republic of Germany 1949 (rev. 2012). Available at: https://www. constituteproject. org/ constitution/German_Federal_Republic_2012? lang=en. 8. Tsyvil'nyy Kodeks Ukrayiny [Civil Code of Ukraine] vid 16 sichnya 2013 r. Available at: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/435-15/print1453746771339698. 9. Matthias Mahlmann. Human dignity and autonomy in modern constitutional orders. Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp.370-396. 10. Bernhard Schhlink. Proportionality (1). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, p.719. 11. Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine] vid 1996 r. Available at: http://zakon4. rada. gov. ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80. 12. The margin of appreciation (proportionality principle). Council of Europe. Available at: https://www. coe. int/t/dghl/cooperation/lisbonnetwork/themis/echr/paper2_en. asp Retrieved 25-01-2015. 13. Sunday Times v. The United Kingdom, judgment of 26.04.1979. Available at: https://www. article19. org/resources. php/resource/3101/en/echr:-the-sunday-times-v.-the-united-kingdom. 14. Bernhard Schhlink. Proportionality (1). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp.718-737. 15. Aharon Barak. Proportionality (2). Rosenfeld, M. and Sajó, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U. K.: Oxford University Press, pp.738-755. 16. Vasyl'chenko O. P. Pryntsyp rivnosti prav i svobod lyudyny i hromadyanyna v konstytutsiynomu pravi Ukrayiny: doktrynal 'ni ta prykladni aspect. [principle of equality of rights and freedoms of man and citizen in the constitutional law of Ukraine, doctrinal and practical aspects.] Dysertatsiya na zdobuttya naukovoho stupenya doktora yurydychnykh nauk za spetsial'nistyu 12.00.02 - konstytutsiyne pravo; munitsypal'ne pravo. - Kyyivs'kyy natsional'nyy universytet imeni Tarasa Shevchenka. - Kyyiv, 2015, 467 p. 17. Suffrage. Wikipedia, the Free Encyclopedia. Available at: https://en. wikipedia. org/wiki/Suffrage Retrieved 30-01-2015. 18. The Long Way to Women 's Right to Vote in Switzerland: a Chronology. Available at: http://history-switzerland. geschichte-schweiz. ch/chronology-womens-right-vote-switzerland. html Retrieved 30-01-2015. 19. Saudi voters elect 20 women candidates for the first time. Available at: http://www. foxnews. com/world/2015/12/13/initial-results-show-3-saudi-women-have-been-elected-to-government-posts-for. html Retrieved 30-01-2015. 20. Brown v. Board of Education of Topeka, 347 U. S. 483 (1954). Available at: http://caselaw. findlaw. com/us-supreme-court/347/483. html Retrieved 30-01-2015. 21. Discrimination in the United States. Wikipedia, the Free Encyclopedia. Available at: https://en. wikipedia. org/wiki/Discrimination_in_the_United_States Retrieved 30-01-2015. 22. Zakon Ukrayiny "Pro vnesennya zminy do Kodeksu zakoniv pro pratsyu Ukrayiny shchodo harmonizatsiyi zakonodavstva u sferi zapobihannya ta protydiyi dyskryminatsiyi z pravom Yevropeys 'koho Soyuzu " ["On Amendments to the Labor Code of Ukraine concerning the harmonization of legislation in the sphere of combating discrimination European Union law"] (Vidomosti Verkhovnoyi Rady (VVR), 2015, No 49-50, st.467). Available at: http://zakon4. rada. gov. ua/laws/show/785-19. 23. 141. Kate O'Regan, Nick Friedman. Equality. Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law. Cheltenham, U. K. : Edward Elgar, pp. 473-503. 24. Regents of the University of California v. Bakke, 438 U. S. 265 (1978). Available at: http://caselaw. lp. findlaw. com/scripts/getcase. pl? navby=CASE&court=US&vol=438&page=265. 25. Grutter v. Bollinger, 539 U. S. 306 (2003). Available at: http://caselaw. lp. findlaw. com/scripts/ getcase. pl? navby=CASE&court=US&vol=539&page=306.
Дата надходження: 26.03.2017р.
